Мікроба екз. 1. Медична мікробіологія та предмет її вивчення
 Скачать 0.66 Mb.
|
Противірусний імунітет. Механізм і особливості противірусного захисту.Противірусний імунітет. Основою противірусного імунітету є клітинний імунітет. Клітини-мішені, ін¬фіцірованние вірусом, знищуються цитотоксичними лім¬фоцітамі, а також NK-клітинами і фагоцитами, взаімодействую¬щімі з Fc- фрагментами антитіл, прикріплених до вірус-специфічних білків інфікованої клітини. Проті¬вовірусние антитіла здатні нейтралізувати лише внеклеточно розташовані віруси, як і фактори неспеціфіческо¬го імунітету - сироваткові противірусні інгібітори. Такі віруси, оточені і блоковані білками організ¬ма, поглинаються фагоцитами або виводяться із сечею, потом і ін. (Так званий «видільний імунітет»). Інтерферони підсилюють противірусну резистентність, индуцируя в клет¬ках синтез ферментів, що пригнічують утворення нуклеїнових кислот і білків вірусів. Крім цього, інтерферони чинять імуномодулюючу дію, посилюють в клітинах експрес¬сію антигенів головного комплексу гістосумісності (МНС). Противірусний захист слизових оболонок обумовлена сек¬реторнимі IgA, які, взаємодіючи з вірусами, препятст¬вуют їх адгезії на епітеліоцитах. Суть трансплантаційного імунітету та шляхи його подолання. Імунодепресанти.Трансплантаційним імунітетом нази¬вают імунну реакцію макроорганізму, спрямовану проти пересадженою в нього чужорідної тканини (трансплантата). Знання механізмів трансплантаційного іммуніте¬та необхідно для вирішення однієї з важней¬шіх проблем сучасної медицини - пе¬ресадкі органів і тканин. Багаторічний досвід показав, що успіх операції з пересадки чужорідних органів і тканин в переважній більшості випадків залежить від іммунологі¬ческой сумісності тканин донора і реці-піента. Імунна реакція на чужорідні клітини і тканини обумовлена тим, що в їх соста¬ве містяться генетично чужорідні для організму антигени. Ці антигени, що отримали назву трансплантаційних або антигенів гістосумісності, найбільш повно представлені на ЦПМ клітин. Реакція відторгнення не виникає у разі повної сумісності донора і реципієнта за антигенами гістосумісності - таке можливо лише для однояйцевих близнюків. Виразність реакції відторгнення під мно¬гом залежить від ступеня чужорідність, обсягу трансплантованого матеріалу і стану імунореактивності реципієнта. При контакті з чужорідними трансплан¬таціоннимі антигенами організм реагує факторами клітинного та гуморального зве¬ньев імунітету. Основним фактором кле¬точного трансплантаційного імунітету є Т-кілери. Ці клітини після сен¬сібілізаціі антигенами донора мігрують в тканини трансплантата і роблять на них антітелонезавісімую клітинно-опосередковану цитотоксичність. Специфічні антитіла, які образу¬ются на чужорідні антигени (гемаглютиніни, гемолізини, лейкотоксини, цитотоксини), мають важливе значення в формірова¬ніі трансплантаційного імунітету. Вони запускають антітелоопосредованний цитолиз трансплантата (комплемент-опосередкований і антитілозалежна клітинно- опосередкована цитотоксичність). Можливий адоптивний перенесення трансплан¬таціонного імунітету з допомогою актіві¬рованних лімфоцитів або зі специфічною антисироваткою від сенсибілізованої особини інтактних макроорганізму. Механізм імунного відторгнення переса¬женних клітин і тканин має дві фази. У першій фазі навколо трансплантата і судин спостерігається скупчення імунокомпетентних клітин (лимфоидная інфільтрація), у тому числі Т-кілерів. У другій фазі про¬ісходіт деструкція клітин трансплантата Т-кілерами, активуються макрофагальну ланку, природні кілери, специфічний антителогенез. Виникає імунне воспале¬ніе, тромбоз кровоносних судин, наруша¬ется харчування трансплантата і відбувається його загибель. Зруйновані тканини утилізуються фагоцитами. У процесі реакції відторгнення форміру¬ется клон Т- і В-клітин імунної пам'яті. Повторна спроба пересадки тих же органів і тканин викликає вторинний імунний от¬вет, який протікає дуже бурхливо і швидко закінчується відторгненням трансплантата. |