Мікроба екз. 1. Медична мікробіологія та предмет її вивчення
 Скачать 0.66 Mb.
|
Протипухлинний імунітет, його особливості.Протипухлинний імунітет заснований на Th1-залежному клітинному імунній відповіді, активуючий цитотоксичні Т- лімфоцити, макрофаги і NK-клітини. Роль гуморального (антитільної) імунної відповіді невелика, оскільки антіте¬ла, з'єднуючись з антигенними детермінантами на пухлинних клітинах, екранують їх від цитопатогенного діях іммун¬них лімфоцитів. Пухлинний антиген розпізнається антигенпрезентуючими клітинами (дендритними клітинами і макро¬фагамі) і безпосередньо або через Т-хелпери (Th1) пред¬ставляется цитотоксическим Т-лімфоцитам, що руйнують опу-холеву клітину-мішень. Крім специфічного протипухлинного імунітету, імунний нагляд за нормальним складом тканин реалізует¬ся за рахунок неспецифічних факторів. Неспецифічні фак¬тори, що ушкоджують пухлинні клітини: 1) NK-клітини, сісте¬ма мононуклеарних клітин, протипухлинна активність яких посилюється під впливом інтерлейкіну-2 (ІЛ-2) та α-, β-інтерферонів; 2) ЛАК-клітини (мононуклеарние клітини і NK-клітини, активовані ІЛ-2); 3) цитокіни (α - і β - інтерферони, ФНО- α та ІЛ-2). Антитоксини, застосування антитоксичних сироваток в медицині.АНТИТОКСИНИ (грец. anti — проти + toxikos — отруйний) — специфічні антитіла, що утворюються в організмі людини і тварини під впливом токсинів (анатоксинів) мікроорганізмів, отрут рослин і тварин і мають здатність нейтралізувати їх отруйні властивості. А. являють собою гаммаглобуліни, здатні специфічно взаємодіяти з токсинами. Кожен А. знешкоджує лише той токсин, під впливом якого утворився. А. — одні із чинників імунітету, виконують головну захисну роль у разі токсинемічної інфекції (дифтерії, правці, ботулізмі, анаеробній газовій і стафілококовій інфекціях). В організмі у природних умовах А. утворюються в результаті перенесеної токсинемічної інфекції чи носійства токсигенних мікроорганізмів, виявляються в сироватці крові і можуть забезпечувати несприйнятливість до токсинемічних інфекцій. Антитоксичний імунітет можна створити і штучно — активною імунізацією анатоксином або введенням антитоксичної сироватки (пасивний імунітет). Антитоксичні сироватки отримують у результаті імунізації коней і великої рогатої худоби анатоксинами у зростаючих дозах, а потім і відповідними токсинами. У практичній медицині А. застосовують у разі профілактики і лікування дифтерії, правця, ботулізму, стафілококового сепсису, для нейтралізації отрути змій, павуків і отрути рослинного походження. Для досягнення лікувальної дії важливим є своєчасне введення А., здатного знешкоджувати токсин, що циркулює в крові. Введення людям антитоксичних сироваток може супроводжуватися ускладненнями, що проявляються анафілактичним шоком, сироватковою хворобою. Щоб уникнути цього, препарати вводять за методом Безредки. Реакція аглютинації та її практичне значення. Реакція непрямої гемаглютинації.Реакція аглютинації - проста по постановці реакція, при якій відбувається связива¬ніе антитілами корпускулярних антигенів (бактерій, еритроцитів або інших клітин, нерозчинних частинок з адсорбованими на них антигенами, а також макромолекулярних агрегатів). Вона протікає при наявності електролітів, наприклад при додаванні ізо¬тоніческого розчину натрію хлориду. Застосовуються різні варіанти реакції аглютинації: розгорнута, оріентіровоч¬ная, непряма та ін. Реакція аглютинації проявляється утворенням пластівців або осад¬ка (клітини, «склеєні» антитілами, име ющими два або більше антигензв'язуючих центру - рис. 13.1). РА використовують для: 1) визначення антитіл в сироватці крові боль¬них, наприклад, при бруцельозі (реакції Райта, Хеддельсона), черевномутифі і паратифах (реак¬ція Відаля) та інших інфекційних хворобах; 2) визначення збудника, виділеного від хворого; 3) визначення груп крові з іспользова¬ніем моноклональних антитіл проти алло-антигенів еритроцитів. Для визначення у хворого антитіл ставлять розгорнуту реакцію аглютинації: до разве¬деніям сироватки крові хворого добавля¬ют діагностикум (суспензія вбитих мікробів,) і через кілька годин інкубації при 37 ˚С відзначають найбільше розведення сироватки (титр сироватки), при якому відбулася аглютинація, т. е. утворився осад. Характер і швидкість аглютинації заві¬сят від виду антигену і антитіл. Прикладом є особливості взаємодії діагностикумів (О-і H-антигенів) зі спеці¬фіческімі антитілами. Реакція агглютіна¬ціі з О-діагностикумом (бактерії, убиті нагріванням, що зберегли термостабільний О-антиген) відбувається у вигляді мелкозерніс¬той аглютинації. Реакція аглютинації з Н- діагностикумів (бактерії, убиті фор¬маліном, що зберегли термолабільних жгу¬тіковий Н-антиген) - крупнохлопчатая і протікає швидше. Якщо необхідно визначити збудник, виділений від хворого, ставлять оріентіро¬вочную реакцію аглютинації, застосовуючи діа-гностичні антитіла (агглютинируют сироватку), т. Е. Проводять серотіпірованіе збудника. Орієнтовну реакцію проводять на предметному склі. До краплі діа¬гностіческой агглютинируют сироватки в розведенні 1:10 або 1:20 додають чисту культуру збудника, виділеного від больно¬го. Поряд ставлять контроль: замість сироватки наносять краплю розчину натрію хлориду. При появі у краплі з сироваткою і мікроба¬мі пластівчасті осаду ставлять розгорнуту реакцію аглютинації в пробірках з увелі¬чівающіміся разведениями агглютінірую¬щей сироватки, до яких додають по 2-3 краплі суспензії збудника. Агглютинацию обліковують за кількістю осаду і ступеня просвітління рідини. Реакцію вважають позитивною, якщо аглютинація отмеча¬ется в розведенні, близькому до титру діагнос-тичної сироватки. Одночасно учітива¬ют контролі: сироватка, розведена ізото¬ніческім розчином натрію хлориду, повинна бути прозорою, суспензія мікробів в тому ж розчині - рівномірно каламутною, без осаду. Різні родинні бактерії можуть агглю¬тініроваться однієї і тієї ж діагностичної агглютинируют сироваткою, що затрудня¬ет їх ідентифікацію. Тому користуються адсорбованими аглютинативна сиво¬роткамі, з яких видалені перехресно реагують антитіла шляхом адсорбції їх родинними бактеріями. У таких сиво¬ротках зберігаються антитіла, специфічні тільки до даної бактерії Реакція непрямої (пасивної) гемаглютинації (РНГА, РПГА) заснована на іспользова¬ніі еритроцитів (або латексу) з адсорбує-ванними на їх поверхні антигенами або антитілами, взаємодія яких з соот¬ветствующімі антитілами або антигенами сироватки крові хворих викликає склеіва¬ніе і випадання еритроцитів на дно пробірки або комірки у вигляді фестончатого осаду. Компоненти. Для постанов¬кі РНГА можуть бути використані еритроцити барана, коня, кролика, курки, миші, людини та інші, які заготавлі¬вают про запас, обробляючи формаліном або глютаральдегіду. Ад¬сорбціонная ємність еритроцитів збільшується при обробці їх розчинами таніну або хлориду хрому. Антигенами в РНГА можуть служити полісахаридні АГ мікро-організмів, екстракти бактеріальних вакцин, АГ вірусів і рикетсій, а також інші речовини. Еритроцити, сенсибілізовані АГ, називаються еритроцитарними діагностикумами. Для приготування еритроцитарного диагностикума найчастіше використовують еритроцити барана, обла¬дающіе високою адсорбуючої активністю. Застосування. РНГА застосовують для діагностики інфекційних хвороб, визначення гонадотропного гор¬мона в сечі при встановленні вагітності, для виявлення підвищеної чувствітельнос¬ті до лікарських препаратів, гормонів і в деяких інших випадках. Механізм. Реакція непрямої гемаглютинації (РНГА) відрізняється значно більш високою чутливістю і спеціфіч¬ностью, ніж реакція аглютинації. Її використовують для іденті¬фікаціі збудника за його антигенної структурі або для індикації та ідентифікації бактеріальних продуктів - токсі¬нов в досліджуваному патологічному матеріалі. Відповідно використовують стандартні (комерційні) еритроцитарні анті¬тельние діагностикуми, отримані шляхом адсорбції спеціфі¬ческіх антитіл на поверхні танізірованних (оброблених танином) еритроцитів. У лунках пластмасових пластин готують послідовні розведення досліджуваного матеріалу. Потім в кожну лунку вносять однаковий обсяг 3% суспензії на¬груженних антитілами еритроцитів. При необхідності реакцію ставлять паралельно в декількох рядах лунок з еритроцитами, навантаженими антитілами різної групової специфічності. Через 2 год інкубації при 37 ° С враховують результати, оцінюючи зовнішній вигляд осаду еритроцитів (без струшування): при отрі¬цательной реакції з'являється осад у вигляді компактного.діска або кільця на дні лунки, при позитивній реакції - харак¬терний мереживний осад еритроцитів, тонка плівка з неров¬нимі краями Реакція преципітації,її використання в медичній практиці.Реакція преципітації в гелі, імуноелектрофорезу.Реакція преципітації - це формування і осадження комплексу розчинної молекулярного АГ з АТ у вигляді помутніння, званого преципітатом. Він утворюється при змішуванні АГ і АТ в еквівалентних кількостях; надлишок одного з них знижує рівень освіти імунного комплексу. РП ставлять у пробірках (реакція кольцепреціпітаціі), в гелях, поживних середовищах та ін. Широке розповсюдження отримали різновиди РП в напіврідкому гелі агару або агарози: подвійна іммунодіффузія по Оухтерлоні, радіальна іммунодіффузія, іммуноелектрофорез та ін. Механізм: Проводиться з прозорими коллоіднимі розчинними АГ, екстрагований з патологічного матеріалу, об'єктів зовнішнього середовища або чистих культур бактерій. В реакції використовують прозорі діагностичні преципітуючі сироватки з високими титрами АТ. За титр преципітуючої сироватки приймають те найбільше розведення АГ, яке при взаємодії з імунною сироваткою викликає утворення видимого преципитата - помутніння. Реакція кільцепреціпітаціі ставиться у вузьких пробірках (діаметр 0,5 см), в які вносять по 0,2-0,3 мл преципітуючої сироватки. Потім пастерівською піпеткою повільно нашаровуються 0,1-0,2 мл розчину антигену. Пробірки обережно перекладають у вертикальне положення. Облік реакції проводять через 1-2 хв. У разі позитивної реакції на кордоні між сироваткою і досліджуваним АГ з'являється преціпітат у вигляді білого кільця. В контрольних пробірках преци- пітат не утворюється.
Комплемент представляє собою комплекс сироваткових білків з протеолітичною дією (див. Розділ 6), який бере активну участь в елімінації антигенів завдяки поступовій каскадній активації окремих його компонентів. За нормальних умов комплемент знаходиться в організмі у неактивному стані, що запобігає саморуйнуванню клітин. Запуск системи активації комплемента відбувається під впливом антигенів, комплексів “антиген-антитіло”, С- реактивного білка, манан-з’язуючого лектина. В активному стані комплемент сприяє фагоцитуванню і лізису антигенних клітин-мішеней. На здатності комплемента спричиняти цитоліз (лізис клітин) базуються такі методи лабораторної діагностики, як реакція лізиса та реакція зв’язування комплемента. Реакція лізиса – імунологічна реакція яка здійснюється при зв’язуванні корпускулярного антигена (клітини-мішені) зі специфічними антитілами і комплементом. Результатом такої взаємодії є активація комплемента і цитоліз клітни- мішені. В залежності від об’єкта, який атакується комплементом розрізняють реакцію бактеріоліза (лізис бактерій) і реакцію гемоліза (лізиса еритроцитів). Реакція бактеріоліза застосовується для серологічної діагностики холери та холероподібних захворювань, оскільки вібріони дуже чутливі до літичної дії комплемента і реакцію легко можна спостерігати “in vitro”. На чашку Петрі з посівом холерного вібріона, що інкубувалася 18-20 год при температурі 370С, наносять декілька краплин досліджуваної сироватки у наростаючих двократних розведеннях. Під впливом вібріоцидних антитіл і комплемента сироватки у місцях нанесення крапель утворюються стерильні плями, тобто відбувається лізис клітин. Титром вібріоцидної сироватки вважають те максимальне її розведення, яке ще дає чіткий лізис. Реакція гемоліза (цитоліза еритроцитів) також проходить з обов’язковою участю антитіл (антиеритроцитарних) і комплемента. Частіше за все ця реакція застосовується в серологічній діагностиці як індикаторна, тобто гемоліз є показником зв’язування комплемента. Для цього були розроблені спеціальні гемолітичні системи, які включають еритроцити барана та антиеритроцитарні сироватки. Останні отримують шляхом імунізації кролів еритроцитами барана. Реакція зв’язування комплементу, її застосування в діагностиці інфекційних хвороб. Методика постановки.Реакція зв'язування комплементу (РЗК) за¬ключается в тому, що при відповідності один одному антигени і антитіла утворюють іммун¬ний комплекс, до якого через Fc-фрагмент антитіл приєднується комплемент (С), т. Е. Відбувається зв'язування комплементу комп¬лексом антиген антитіло. Якщо ж комплекс антиген-антитіло не утвориться, то комп¬лемент залишається вільним. Специфічну взаємодію АГ і AT супроводжується адсорб¬ціей (зв'язуванням) комплементу. Оскільки процес связива¬нія комплементу не виявляється візуально, Ж. Борде і О.Жангу запропонували використовувати в якості індикатора гемолитическую систему (еритроцити барана + гемолітична сироватка), кото¬рая показує, фіксований чи комплемент комплексом АГ-АТ. Якщо АГ і AT відповідають один одному, т. Е. Утворився імунний комплекс, то комплемент зв'язується цим комплексом і гемолі¬за не відбувається. Якщо AT не відповідає АГ, то комплекс не утворюється і комплемент, залишаючись вільним, з'єднується з другої системою і викликає гемоліз. Компоненти. Реакція зв'язування комплементу (РСК) відноситься до слож-ним серологічним реакціям. Для її проведення необхідні 5 інгредієнтів, а саме: АГ, AT і комплемент (перша система), еритроцити барана і гемолітична сироватка (друга система). Антигеном для РСК можуть бути культури різних убитих мікроорганізмів, їх лізати, компоненти бактерій, патологі¬ческі змінених і нормальних органів, тканинних ліпідів, ві¬руси і вірусосодержащіе матеріали. В якості комплементу використовують свіжу або суху сиво¬ротку морської свинки. Механізм. РСК проводять в дві фази: 1-а фаза - інкубація суміші, що містить три компоненти антиген + антитіло + комплемент; 2-я фаза (інді¬каторная) - виявлення в суміші вільного комплементу шляхом додавання до неї гемолі¬тіческой системи, що складається з еритроцитів барана, і гемолітичної сироватки, содер¬жащей антитіла до них. У 1-й фазі реакції при утворенні комплексу антиген-антіте¬ло відбувається зв'язування їм комплементу, і тоді у 2-й фазі гемоліз сенсібілізірован¬них антитілами еритроцитів не відбудеться; реакція позитивна. Якщо антиген і ан¬тітело не відповідають один одному (в іссле¬дуемом зразку немає антигену або антитіла), комплемент залишається вільним і в 2-й фазі приєднається до комплексу еритроцит - ан-тіерітроцітарное антитіло, викликаючи гемо¬ліз; реакція негативна. |