Мікроба екз. 1. Медична мікробіологія та предмет її вивчення
 Скачать 0.66 Mb.
|
Вакцинотерапія, показання. Види лікувальних вакцин, принципи виготовлення.Вакцинотерапія метод лікування деяких інфекційних хвороб введенням вакцин. В. заснована на вченні І. І. Мечникова про фагоцитоз. Під впливом повторних введень вакцини (через певні проміжки часу, в певних дозах, певне число раз) знижується чутливість організму до специфічного антигену (збудника), відбувається так звана десенсибілізація, збільшується фагоцитоз специфічного збудника, активізуються обмінні процеси; в первинному вогнищі посилюється гіперемія і підвищується проникність кровоносних судин. При стрептококових, стафілококових і деяких ін. Захворюваннях для В. застосовують аутовакцини. Для В. людини застосовують зазвичай убиті вакцини, які вводять підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньошкірно або внутрішньовенно (іноді методи введення комбінують). Введення вакцини часто супроводжується загальною важкої реакцією організму - озноб, підвищення температури, посилення потовиділення, загострення болю (лікувальний ефект настає пізніше). Протипоказана В. в другій половині вагітності, при активних формах туберкульозу, хворобах серця в стадії декомпенсації, хворобах нирок, вираженому атеросклерозі, гіпертонічній хворобі і деяких ін. (В. в ветеринарії застосовують порівняно рідко, переважно при тривало протікаючих хронічних локалізованих інфекційних захворюваннях, наприклад при бруцельозі, туляремії, колибактериозе, стафілококових інфекціях та ін., для стимулювання процесу утворення антитіл. для В. використовують вакцини з убитих мікробів, ана акціни, анатоксини, антивіруси, лізати мікробних тіл, аутовакцини, бактеріофаги і ін. Лікувальні вакцини Застосовуються для перекладу хронічної стадії хвороби в гостру при неефективності антибіотикотерапії внаслідок лікарської стійкості мікроорганізму. Дія даних вакцин засноване на стимуляції захисних сил макроорганізму. Класифікація За природою іммуногена лікувальні вакцини: Убиті (інактивовані): бруцеллезная; герпетична; гонококковая; Стафілококова рідка; дизентерійна Хімічні (субклітинні): протейная; Стафілококові антифагин; Стафілококова суха; Полікомпонентних з антигенів умовно патогенних мікроорганізмів.
Часто необхідно терміново попередити розвиток захворювання в людини, яка була в контакті з джерелом інфекції. Такий захист досягають введенням готових антитіл (імунних сироваток, імуноглобулінів). Імунні сироватки та імуноглобуліни вживають і для лікування інфекційних захворювань, особливо тих, при яких вирішальну роль відіграють білкові токсини. Усі лікувально-профілактичні сироватки поділяють на антитоксичні, антимікробні й антивірусні. Антитоксичні сироватки (протиправцева, протидифтерійна, протиботулінові, протигангренозні та ін.) виготовляють у науково-дослідних інститутах шляхом гіперімунізації коней відповідними анатоксинами (дифтерійними, ботуліновими, гангренозними тощо). Після кількох циклів гіперімунізації в коней беруть кров і одержують відповідну антитоксичну сироватку, в якій міститься величезна кількість специфічних антитіл (антитоксинів). Сироватки очищують від баластних речовин, перевіряють на стерильність, нешкідливість, апірогенність і активність. Їх обовязково титрують, тобто визначають концентрацію антитіл, яку виражають у антитоксичних одиницях (АО) або в міжнародних одиницях (МО). За одну таку одиницю приймають найменшу кількість сироватки, яка нейтралізує певну кількість DLM відповідного токсину. Для кожного виду сироватки є своє визначення АО (МО). Так, за 1 АО протидифтерійної сироватки приймають найменшу її кількість, яка нейтралізує 100 DLM дифтерійного токсину для гвінейської свинки масою 250 г. На етикетках ампул із сироватками обовязково вказують кількість АО (МО), що необхідно для визначення лікувальної чи профілактичної дози. Антимікробні (антивірусні) сироватки виготовляють шляхом гіперімунізації тварин відповідними вбитими бактеріями (вірусами) або їх антигенами. |