Мікроба екз. 1. Медична мікробіологія та предмет її вивчення
 Скачать 0.66 Mb.
|
Імуноглобуліни гомологічні та гетерологічні, їх отримання та використання.До сироватковим імунним препаратів відносять імунні сироватки і Ig. Ці препарати забезпечують пасивну несприйнятливість до збудників інфекційних хвороб. Чинне початок таких препаратів - специфічні AT. Іншими словами, в організм людини вводять готові ефекторні молекули. Тому їх можна використовувати для профілактики і лікування інфекцій. Зміст AT в сироваткових імунних препаратах (активність) висловлюють в титрах AT. По механізму дії AT сироваткових препаратів проявляють аглютинує, Преципітуючих, комплементсвязивающіе, що нейтралізує і інші ефекти. Зазвичай сироваткові препарати вводять парентерально; при цьому стан несприйнятливості розвивається швидко, але триває недовго (в межах 2-6 ??тижнів). Імунні сироватки. Гетерологічні сироватки. гомологічні сироватки Імунні сироватки отримують з крові штучно імунізованих тварин і людей-донорів (у цих цілях використовують периферичну, плацентарну і абортної кров). Для отримання високих титрів AT коней і кролів імунізують дробовим введенням відповідних Аг у великих дозах. Препарати, виготовлені з крові тварин, містять гетерологічние AT, тому людині такі гетерологічние (чужорідні) сироватки вводять при дотриманні заходів безпеки. Наприклад, правцеву антисироватки (отримується з крові імунізованих коней) вводять після постановки шкірних проб на чутливість, дрібно по Безрёдке на тлі прийому десенсибилизирующих коштів. Препарати, виготовлені з крові імунізованих донорів, містять гомологічні AT; гомологічні сироватки позбавлені багатьох побічних ефектів гетерологічних сироваток. Гомологічні сироватки застосовують для профілактики і лікування вірусних гепатитів, кору, правця, ботулізму та ін. Після введення гетерологічних сироваток стан несприйнятливості триває 2-3 тижнів, ефект гомологічних AT зберігається 4-6 тижні. Імуноглобуліни одержують осадженням з сироватки крові, що звільняє їх від баластних компонентів. Потім препарати очищують і концентрують. Ig застосовують для лікування і профілактики кору, кліщового енцефаліту, стафілококових інфекцій, правця та інших інфекцій.
Антибіотики розрізняють по механізму протимікробної дії – бактерицидна і бактеріостатична. Бактерицидна дія проявляється в наслідок: 1. Порушення синтезу оболонки мікроорганізмів і клітини без оболонок гинуть (пеніциліни, цефаласпорини). Порушення проникливості мембрани мікробної клітини, тому порушується транспорт в клітину і з неї, тому клітини гинуть (полі міксини, протигрибкові антибіотики). Бактеріостатична дія: Порушення синтезу білка в середині клітини і тому затримується ріст і розвиток мікроорганізмів. (Тетрацикліни, левоміцетини, макроліти, аміноглікозиди). Аміноглікозиди і левоміцетини на деякі мікроорганізми діють бактерицидно. Антибіотики діють лише на певні види мікроорганізмів тому їх класифікують по спектру дію. Вузького спектру дії (бензилпеніциліни, макроліти, полі міксини). Широкого спекту дії (цефалоспорини, тетрацикліни, левоміцетини, аміноглікозиди). Але мікроорганізми гинуть не всі і зразу. Спори мікроорганізмів в присутності антибіотиків зберігають життєдіяльність (інтенсивність розмноження знижена, повністю відсутнє ділення і тимчасова зупинка життєдіяльності). Антибіотики поступово сповільнюють розмноження мікроорганізмів, т.б. в організмі вони поступово вироджуються. Причому цей процес далеко не завжди закінчується повним вимиранням колоній бактерій. Справа в тому, що вони мінливі і швидко присовуються до змінених умов. В зв’язку з цим в присутності антибіотиків мікроби здатні давати потомство із покоління в покоління мікроорганізмів, і дуже швидко всі мікроби можуть стати не чутливими до препарату, особливо коли не дотримуватись принципів хіміотерапії. В даний час встановлено, що за механізмом дії на мікробну клітину антибіотики поділяють на дві групи: 1 - антибіотики, що порушують функцію стінки мікробної клітини; 2 - антибіотики, що впливають на синтез РНК і ДНК або білків у мікробній клітці. Антибіотики першої групи в основному впливають на біохімічні реакції стінки мікробної клітини. Антибіотики другої групи впливають на обмінні процеси в самій мікробній клітині. При вивченні механізму дії різних антибіотиків на мікробну клітину було встановлено, що хоча в основі його лежить порушення синтезу білка в мікробній клітині, тим не менше, прояви його різноманітні. Так, пеніцилін не пошкоджує цитоплазму клітини, але блокує біосинтез мукопептиду оболонкою клітини. Таким чином, чутливість до пеніциліну обумовлюється чутливістю до нього апарату, що забезпечує розмноження клітин. Мікробні клітини, які знаходяться в спокої, до пеніциліну не чутливі. Еритроміцин належить до бактериостатическим препаратам і так само, як і стрептоміцин, пригнічує синтез білка. Стрептоміцин діє як на розмножуються клітини, так і на клітини, які знаходяться в стані спокою, пригнічуючи їх дихальний процес. Під резистентністю мікроорганізмів до антибактеріальних засобів розуміють збереження їх здатності до розмноження в присутності таких концентрацій цих речовин, які створюються при введенні терапевтичних доз. Типи стійкості бактерій до антибіотиків Перший тип - природна стійкість, яка визначається властивостями даного виду або роду мікроорганізмів. (Стійкість грамнегативних бактерій до бензилпеніциліну, бактерій - до протигрибкових, грибів - до антибактеріаль- них препаратів). Другий тип - набута стійкість. Вона може бути первинною і вторинною. Термін “набута стійкість” застосовують у випадках, коли в чутливій до даного препарату популяції мікроорганізмів знаходять резистентні варіанти. Вона виникає, в основному, внаслідок мутацій, що відбуваються в геномі клітини. Первинна стійкість (як результат мутації) виявляється в окремих клітинах популяції через її гетерогенність до початку лікування антибіотиками. Вторинна стійкість формується також за рахунок мутацій може зростати при контакті бактерій з антибіотиками. Мутації ненаправлені та не пов’язані із дією антибіотиків. Останні відіграють лише роль селекціонуючих агентів. Вони елімінують чутливі особини популяції і, відповідно, починають переважати резистентні клітини. Мікробіологічний принцип, полягає в тому, що: перед призначенням антибіотика необхідно встановити збудника інфекції та визначити його індивідуальну чутливість до антибіотиків. • Фармакологічний принцип полягає в тому, що: необхідно враховувати особливості препарату - його фармакокінетику і фармакодинаміку, розподіл в організмі, кратність введення, можливість поєднання кількох препаратів. • Клінічний принцип полягає в тому, що: при призначенні препарату враховують, безпека даного антибіотика для пацієнта, що залежить від індивідуальних особливостей стану хворого, наявності супутньої патології і т.д.. • Епідеміологічний принцип полягає в тому, що: при виборі препарату, враховується стан стійкості мікробних штамів, що циркулюють в даному відділенні, стаціонарі і навіть регіоні. • Принцип доступності антибіотика у вогнище запалення полягає в тому, що: необхідно проводити заходи щодо усунення причин, що перешкоджають ефективній антибіотикотерапії - дренування локального вогнища інфекції, видалення стороннього тіла і т.д.. • Принцип оптимальної тривалості терапії: полягає в тому, що термін лікування антибіотиком, як правило, індивідуальний, і залежить від виду збудника, але в цілому лікування проводиться до досягнення «клінічно явного одужання», і ще 3 доби під уникнення рецидиву інфекції. • Принцип проведення фармакокінетичної моніторингу за рівнем концентрації препарату в крові або у вогнищі мікробного запалення, що дозволить проводити корекцію схем лікування, збільшити ефект і знизити ймовірність побічних ефектів. • Принцип обов'язкового проведення мікробіологічного контролю - здача контрольних аналізів після лікування.
Антибіотики – це хіміотерапевтичні препарати, мікробного, напівсинтетичного або синтетичного походження, які в малих концентраціях зумовлюють гальмування розмноження або загибель чутливих до них мікроорганізмів та пухлинних клітин у внутрішньому середовищі організму Класифікація антибіотиків за хімічною структурою: біосинтетичні (природні) напівсинтетичні cинтетичні за походженням синтезовані бактеріями синтезовані актиноміцетами синтезовані грибами рослинні (фітонциди) тваринні (лізоцим, інтерферон) Активність антибіотиків виражається в міжнародних одиницях (ОД); 1 ОД — це активність 1 мкг чистого препарату антибіотиків. Наприклад, за 1 ОД пеніциліну вважають найменшу кількість препарату, що пригнічує ріст еталонного штаму стафілокока в 50 мл живильного середовища. Одиниця дії (ОД) відповідає активності ; 0,6 мкг хімічно чистої кристалічної натрієвої солі бензилпеніциліну.
Антибіотики - це речовини мікробного, рослинного або тваринного походження, їх напівсинтетичні та синтетичні аналоги і похідні, що вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів, вірусів, найпростіших, грибів, а також затримують ріст пухлин. Оцінка чутливості мікробів до антибіотиків та вивчення їх фармакокінетики в організмі хворого є основними лабораторними показниками, які при їх співставленні дозволяють прогнозувати ефективність антибактеріальної терапії. Найрозповсюдженішими методами визначення антибіотико чутливості мікроорганізмів є: диско-дифузійний метод - найпростіший якісний метод, який широко використовується для епідеміологічного контролю резистентності. Чутливість мікроорганізмів до антибіотиків слід визначати тільки у чистій культурі. Бактеріальну суспензію рівномірно розподіляють по поверхні середовища при похитуванні чашки Петрі, надлишок рідини видаляють піпеткою. Чашки висушують при кімнатній Т 20-30 хв , а потім на них на однаковій відстані кладуть диски з антибіотиками. Оцінку результатів проводять за таблицею, яка містить граничні значення діаметрів зон затримки росту для резистентних, помірно резистентних та чутливих штамів, а також значення мінімальної пригнічуючої концентрації антибіотиків для стійких і чутливих штамів. За ступенем чутливості до антибіотиків мікроорганізми поділяють на 3 групи: - чутливі до антибіотиків ( збудники знищуються в організмі при використанні звичайних терапевтичних доз препаратів); - помірно- резистентні ( для них лікувальний ефект може бути досягнутий при використанні максимальних терапевтичних доз препаратів); - резистентні ( бактерицидних концентрацій препаратів в організмі створити неможливо. Тому що вони будуть токсичними); отримують результати через 24 год. метод серійних розведень – його використовують при необхідності одержання кількісних даних для проведення регульованої антибіотико терапії, переважно при тяжкому перебігу інфекційних процесів. Принцип методу полягає у попередньому приготуванні різних концентрацій протимікробного препарату у поживному середовищі, в які надалі вносять стандартну кількість завису мікроорганізмів. Метою дослідження є визначення мінімальних бактерицидних і бактеріостатичних концентрацій протимікробного препарату для конкретного штаму мікроорганізмів, по яким судять про чутливість даного мікроорганізму до даного антимікробного препарату. Отримання результату можливе через 24 -48 год. сучасні прискорені методи, які передбачають отримати результати через 3- 10 год. – еліпс-тест, алямар- тест та ін. Бактерицидна дія - це концентрації, які викликають інактивацію мікроорганізмів. Бактеріостатична дія – це концентрації, які гальмують розмноження мікроорганізмів. Їх визначають за допомогою методу послідовних двократних розведень, внаслідок якого визначають мінімальну бактеріостатичну і бактерицидну концентрації протимікробного препарату для конкретного штаму мікроорганізмів. |