Мікроба екз. 1. Медична мікробіологія та предмет її вивчення
 Скачать 0.66 Mb.
|
Clostridium botulinumМорфологія: коротка гр+ паличка, перитрих, капсул не утворює, в зовнішньому середовищі утворює овальну спору, субтермінально розташовану (“тенісна ракетка”). Культуральні властивості: Щільні середовища - R-форма колоній, які нагадують собою крапельки роси, Кров΄яний агар – зони гемолізу, Середовище Кітта-Тароцці - помутніння з подальшим випаданням в осад. Патогенез: Обумовлений дією екзотоксину (нейротоксин, спричиняє ураження рухливих нейронів в ЦНС), який синтезується клітиною у неактивному стані та активується протеазами кишечника або протеазами самої мікробної клітини. Шлях проникнення – аліментарний. Основні ознаки дії токсину: нудота, блювота, болі в животі. Одночасно розвиваються головний біль і нервово паралітичні явища. Часто спостерігається блефароптоз (опущення вік) і анізокорія (різні розміри зіниць). За рахунок ураження нервово-м’язевої передачі імпульсів виникають парези або паралічі очних, глоткових і гортанних м’язів. Імунітет: антимікробний антитоксичний, ненапружений, нетривалий. Лабораторна діагностика: Матеріал: залишки харчових продуктів, кров, випорожнення, сеча, промивні води шлунку, блювотні маси. Методи діагностики: Бактеріологічний, Біологічний (виявлення типу токсину), Серологічний (РНГА для виявлення типу токсину (реакція Бойдена)), Імунохімічний (виявлення ботулотоксину в матеріалі) Профілактика: Неспецифічна (контроль за виготовленням консервованих продуктів), Специфічна (протиботулінічна полівалентна сироватка серотипів А, В, С, Е, ботулінічний анатоксин) Лкування: Неспецифічне (видалення залишків токсину із травного тракту шляхом екстреного промивання шлунку і кишківника, антибіотики - левоміцетин, напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини), Специфічне (до визначення серотипу протиботулінічні сироватки серотипів А,В,С, Е, після визначення серотипу - моновалентна сироватка).
-Патогенні для людини анаероби Неспороутворюючі анаероби: Рід Bacteroides: Рід Fusobacterium: Рід Propionobacterium Рід Peptococcus: Рід Peptostreptococcus: Рід Veilonella: Види: B. fragilis, B.melaninogenicus; Види: F.nucleatum, F.necroforum; Види: P. acnes, P.avidus Вид: P. niger Вид: P. anaerobius Види: V.atipica, V.dispar Спороутворюючі анаероби: Родина Bacillaceaе Рід Clostridium Види: C. tetani – збудник правця C. botulinum – збудник ботулізму Газова анаеробна інфекція викликається наступними: C. perfringens C. novi C. septicum C. hystolyticum C. difficile C. sporogenes Збудники газової анаеробної інфекціі Морфологія Гр+ паличики, не утворюють капсул (крім C. perfringens), утворюють спори субтермінально або центрально розташовані , рухливі перитрихи, за виключенням C. perfringens Культуральні властивості Мають типові для роду властивості Для диференціації C. perfringens використовують: середовище Кітта-Тароцці - росте з утворенням помутніння і виділенням великої кількості газу молоко – швидке його зсідання (3-5 годин - „штормова реакція” (бурхливе виділення газу і утворення губчастого згустку) середовище Вільсона-Блера - викликає почорніння і утворення розривів середовища Ферментативнівластивості мають добре виражені ферментативні властивості. Поділяються: ті, у яких переважають цукролітичні властивості (C. perfringens, C. septicum); 2) ті, у яких переважають протеолітичні властивості (C. novyi, C. hystoliticum). Патогенність таособливостіпатогенезу Ферменти патогенності Багатофракційні екзотоксини (до 12 фракцій). Їх наявність і комбінація – видова ознака збудників. -Серед фракцій розрізняють: основні (альфа, бета, епсілон, йота) мінорні (дельта, тета, каппа, ню, мю, ета та ін.) Екзотоксини мають гемолітичну, дермонекротичну, летальну, ентеротоксичну дії -Основна пускова ланка патогенезу– руйнація токсином клітин м’язової, сполучної тканин, підшкірної клітковини. Крім місцевої дії екзотоксини мають нейротоксичну, кардіотоксичну, нефротоксичну дії, що призводить до - гострої серцевої або ниркової недостатності і смерті -Розрізняють 3 клінічні форми газової анаеробної інфекції: емфізематозна набрякова змішана Характерна: відсутність яскравих ознак запалення у рані, швидко прогресуючий некроз тканин і наявність вираженої інтоксикації Лабораторнадіагностика Матеріал для дослідження: шматочки некротизованих тканин, рановий ексудат, перев’язувальний матеріал -Методи діагностики: Бактеріоскопічний – використовують для попередньої діагностики. Бактеріологічний – проводиться для ідентифікації збудників, з метою вибору специфічного лікування антитоксичними сироватками Біологічний – проводять з метою ідентифікації збудників (ставлять біологічну пробу на білих мишах) Профілактикаталікування Профілактика Неспецифічна - ПХО рани Специфічна - полівалентна протигангренозна гетерологічна сироватка Лікування Неспецифічне – антибіотики (цефалоспорини або пеніциліни) Специфічне - видоспецифічні антитоксичні сироватки
-Родина Сorynebacteriaceae Рід Сorynebacterium Діляться на 2 групи: -непатогенні (дифтероїди) – входять до складу нормальної мікрофлори шкіри, ВДШ C.xerosis C.pseudodiphtheriticum C.ulcerans Патогенні - C.diphtheriae відкрито в 1883 р. Е.Клебсом, в чистій культурі виділено Лефлером (1884 р.) – паличка Клебса-Лефлера Розрізняють 3 біовари: gravis (“важкий”) mitis (“легкий”) intermedius (“середній”) – перехідна форма Відрізняються за: морфологією, культуральними, ферментативними властивостями та вірулентністю. Морфологія Гр+ палички, тонкі, злегка зігнуті,нерухомі, не утворюють спор та капсул, на кінцях мають потовщення зерна волютину (тільця Бабеша-Ернста, метафосфатні гранули) Методивиявлення: простий метод (Лефлера) – використовують лужний метиленовий синій – зерна фарбуються в синьофіолетовий колір, паличка – в блакитний складний метод (Нейссера) – зерна фарбуються в чорний або темно-синій колір, палички – в жовтий. характерне розташування в полі зору – “ієрогліфи”, “римські п‘ятірки” Культуральні властивості аероби або факультативні анаероби, оптимальна t – 370C, рН 7,4-7,8, вибагливі до поживних середовищ, ауксотрофи (потребують додавання факторів росту - вітамінів, амінокислот, іонів Са, Mg, Fe) Морфологічні відмінності біоварів gravis – короткі палички, в клітині мало зерен волютину mitis – довгі, зігнуті палички, в клітині багато зерен волютину intermedius – довгі, поперечно посмуговані (тигроїдні) Селективнісередовища Сироваткові – утворюють колонії через 10-12 год, використовують для накопичення чистої культури середовище Ру – зсіла кінська сироватка середовище Лефлера – зсіла бичача сироватка з 1% глюкози (3:1) Диференційні культуральні ознаки gravis – шорсткий бородавчастий наліт “шагренева шкіра” (R-форма) mitis – гладенький білувато-сірий наліт (S-форма) Диференційно-діагностичні середовища Телуритові середовища – збудник дифтерії відновлює телурити до телуру, утворює темно-сірі або чорні колонії Кров‘яно-телуритовий агар (середовище Клауберга) Сироватково-телуритовий агар Сироватково-телуритовий агар з цистином (Тінсдаля-Садикової) Диференційні ознаки біоварів gravis – R форма колоній, з радіальною посмугованістю, нагадують квіти маргаритки, темно-сірі з чорним центром, d = 3 мм mitis – S-форми, чорні, блискучі, гладенькі, d = 1-2 мм intermedius – перехідна форма, карликові d до 1 мм На середовищі Тінсдаля-Садикової навколо колоній утворюється коричнева зона за рахунок розщеплення збудником дифтерії цистину, виділення сірководню і утворення сульфіду телуру. Дифтероїди – кремові або світло-сірі колонії Диференційно-діагностичні середовища Цукровий бульйон: gravis – утворює плівку і крихкий осад без помутніння mitis – помутніння та осад intermedius – можливі будь-які варіанти росту Хінозольне середовище Бучіна – збудник відновлює індикатор, утворює синьо-фіолетові колонії. Дифтероїди утворюють білі або блакитні колонії Середовища для вивчення біохімічної активності Середовища Гіса – з глюкозою, мальтозою, сахарозою, крохмалем, декстрином Середовище Закса – для визначення гідролізу сечовини Середовище Пізу – для визначення цистиназної активності Біохімічна активність глюкоза (+К), мальтоза(+К) індол (-) сечовина (-) (проба Закса) цистин (+) (проба Пізу) Для диференціації біоварів вивчають гідроліз крохмалю або декстрину gravis ( + ) mitis ( - ) Антигеннабудова О-АГ- видові і родові К-АГ – видо- і типоспецифічні gravis – 14 серотипів mitis – 40 серотипів intermedius – 4 серотипи Визначають за допомогою РА у нетоксигенних штамів Резистентність Чутливий до високих температур., до дезінфектантів Стійкий до висушування, до ультрафіолету Знаходження збудника у фіброзних плівках збільшує його резистентність Факторипатогенності Екзотоксин (гістотоксин) Механізм дії - пригнічує синтез білка у клітинах. Найбільш чутливими до дії токсину є: клітини ЦНС клітини периферичної нервової системи кардіоміоцити клітини нирок клітини наднирників ендотеліоцити Генетичні основи токсигенності Тох-гени збудник отримує: в результаті кон΄югативної рекомбінації з токсигенним штамом в складі епісоми при інфікуванні помірним бактеріо-фагом ( фагова конверсія) Частіше конвертуючий фаг інфікує біовар gravis (має велику кількість рецепторів до бактеріофага) Тести для визначення токсигенності В основі методів лежить взаємодія між токсином та антитоксином РП в гелі – метод зустрічної дифузії – поява білих смуг, “стріл” або “вусиків” Зараження курячих ембріонів – загибель Зараження культур клітин – ЦПД Біологічна проба – в місці введення збудника у тварин виникає некроз; на 4-5 добу тварини гинуть; при розтині – гіперемія наднирників Факторипатогенності Фактори адгезії (фімбрії) – тропні до плоского та циліндричного епітелію ВДШ Фактори інвазії (ферменти патогенності) нейрамінідаза гіалуронідаза протеаза фібринолізин -Фактори патогенності збудника зумовлюють специфічне запалення у вхідних воротах інфекції на плоскому епітелії (дифтери- тичне запалення) – щільні сірувато-білі плівки щільно прилягають до слизової оболонки (глотка, голосові зв‘язки) на одношаровому циліндричному епітелії (крупозне запалення) – плівки легко знімаються (трахея, бронхи, кон‘юнктива ока) Гліколіпід клітинної стінки -коринеміколова і коринеміколінова кислоти, обумовлюють місцеву токсичну дію на тканини Епідеміологіятапатогенез -Джерело інфекції – хвора людина або бактеріоносій -Шляхи зараження повітряно-крапельний повітряно-пиловий контактний -Вхідні ворота: слизова ВДШ, вульва, кон‘юнктива, ранова поверхня -Патогенез у вхідних воротах збудник виділяє екзотоксин, який вражає епітелій, кровоносні судини, виникає місцевий набряк тканин крізь стінки судин виділяється ексудат, що містить фібриноген, який перетворюється у фібрин в результаті утворюється щільна плівка, яка сприяє порушенню трофіки тканин та розвитку некрозу. Можливе перекривання дихальних шляхів і розвиток істинного крупу екзотоксин всмоктується в кров (токсинемія) збудник в кров не потрапляє (розвиток бактеріємії можливий у імунодефіцитних осіб) -Розрізняють дифтерію: за локалізацією: мигдаликів, гортані (круп), носа, очей, шкіри, статевих органів, рани за характером запалення: катаральну, острівцеву, плівкову за розповсюдженістю процесу: локалізовану та генералізовану за ступінню токсикозу: субклінічну, легку, середньої важкості, важку, гіпертоксичну Імунітет стійкий напружений довготривалий антитоксичний антимікробний Методи визначення рівня антитоксичного імунітету проба Шика внутрішньошкірно вводять 0,2 мл 1/40 DLM токсину для морської свинки. При наявності у місці введення через 24-48 год набряку та почервоніння (d>10мм) – імунітет відсутній (застосування обмежене) РНГА з еритроцитарним діагностикумом (еритроцити з анатоксином) – визначення антитоксичних антитіл підшкірне зараження лабораторних тварин (морських свинок та кролів) вводять суміш токсину та різних концентрацій сироватки Профілактика неспецифічна - виявлення джерел дифтерійної інфекції виявлення та госпіталізація хворих обстеження контактних осіб за місцем проживання виявлення носіїв (диференціація носіїв токсигенних та нетоксигенних дифтерійних паличок розрив можливих шляхів передачі специфічна планова вакцина АКДП – в 3 міс; 1,5; 3 та 6 років вакцина АДП – в 14 років екстренна АД-М АДП-М Анабак (США) – анатоксин +інактивований збудник Лікування специфічне - протидифтерійна антитоксична гетерологічна сироватка (від 20 до 100 тис ОД) неспецифічне (етіотропне) - антибіотики Лабораторна діагностика -Матеріал для дослідження: плівка, слиз із носа або зіву, рановий ексудат, змиви з предметів -Методи діагностики: Бактеріоскопічний – дозволяє запідозрити дифтерію на підставі типової морфології та наявності тілець Бабеша- Ернста Бактеріологічний етап – посів на телуритові середовища або середовище Бучіна етап – пересів підозрілих колоній на середовище Ру і Лефлера (з метою накопичення чистої культури) 3 етап – ідентифікація -Ідентифікація Проводять за властивостями: а) морфологічними б) культуральними в) біохімічними г) токсиноутворенням д) антигенними (у нетоксигенних) е) фаголізабельними Збудниккашлюку.Морфологія.Патогенність. Патогенез,імунітет,лабораторнадіагностика,профілакт |