Мікроба екз. 1. Медична мікробіологія та предмет її вивчення
 Скачать 0.66 Mb.
|
-Bordetella pertussisМорфологія Гр- мілкі, короткі палички Нерухомі Не утворюють спор Утворюють мікрокапсулу При забарвленні аніліновими барвниками виявляються метахроматично забарвлені гранули, розташовані біполярно Культуральнівластивості Облігатні аероби,Вибагливі до поживних середовищ (до складу середовищ додають  фактори росту та сорбенти, які зв´язують продукти метаболізму) Поживні середовища: Середовище Борде-Жангу (картопляно-гліцериновий агар з додаванням 20% крові та пеніциліну) – через 3-5 діб утворюють S-форми колоній із незначними зонами гемолізу (можлива S-R трансформація), Казеїново-вугільний агар Факторипатогенності Пілі – фактори адгезії, Ферменти патогенності, Гемаглютинін, Гіалуронідаза, плазмокоагулаза, Екзотоксини, Коклюшний токсин (лімфоцитоз-стимулюючий фактор, гістамін-сенсибілізуючий фактор): Підвищує проникливість судин; Посилює чутливість до гістаміну та серотоніну;Стимулює міграцію лімфоцитів; Пригнічує активність фагоцитів; Стимулює надмірний синтез інсуліну (зниження концентрації глюкози в крові) Трахеальний цитотоксин (пошкоджує епітеліоцити респіраторного тракту) – стимулює продукцію цитокінів, які здійснюють пошкоджуючу дію на епітеліоцити Дерматонекротичний токсин – разом з трахеальним цитоксином здійснює пошкоджуючу дію на епітеліоцити, ЕндотоксинЕпідеміологія та патогенез Джерело – хвора людина або бактеріоносій (рідко) Шляхи зараження: повітряно- крапельний, Збудник адгезується до поверхні епітелію бронхів та трахеї.В місці первинної локалізації сприяє руйнуванню клітин і розвитку некрозу певних ділянок епітелію. Пізніше розвивається інфільтрація, перибронхіальне запалення та інтерстеціальна пневмонія. В результаті виділення токсинів подразнюються рецептори клітин та розвивається кашель. Обструкція мілких бронхіол знижує насиченість крові киснем, що ймовірно, приводить до розвитку судом та затяжних приступів кашлю.Стадії захворювання: 1.Катаральна (1-2 тижні) 2.Пароксизмальна (2-4 тижні) – (спастичний кашель супроводжується гіпоксією, судомним синдромом, що призводить до перезбудження дихального центру) 3.Стадія видужання (4-6 тижнів) Імунітет Стійкий Напружений Довготривалий Видоспецифічний, Іноді можливі повторні випадки захворювання Профілактика Неспецифічна Специфічна Планова - проводять з 3-х місячного віку вакциною АКДП (трьохкратно). Після введення можливі побічні реакції - енцефалопатії, енцефаліти – 1 випадок на 1 млн доз вакцини. Екстренна – нормальний людський імуноглобулін Лабораторна діагностика Матеріал для дослідження: слиз із задньої стінки глотки, мокротиння (забір матеріалу здійснюють методом “кашльових пластинок) Методи діагностики: Бактеріологічний, – РЗК, РА, РНГА Мікобактерії туберкульозу. Морфологія. Патогенність. Патогенез, імунітет, лабораторна діагностика,профілактика туберкульозу. --Mycobacterium tuberculosis і M.bovis Загальна характеристика збудників туберкульозу Збудник було відкрито Р.Кохом в 1882 р (паличка Коха - ВК) Морфологія Гр+ тонкі, злегка зігнуті поліморфні палички (M.tuberculosis) (M.bovis - короткі, товсті палички) , довжина до 8 мкм (M.bovis - до 2-3 мкм) кислото-, луго-, спиртостійкі, в клітинній стінці є високий вміст ненасичених жирних кислот (міколова кислота), ліпідів, восків (до 40%), нерухомі, спор та капсул не утворюють в організмі хворого під дією ХТЗ можуть утворювати фільтрівні та L-форми в мазках-препаратах виявляють за методом Ціля-Нільсена в клітині при фарбуванні спостерігається тигроїдність – чергування кислотостійких (зерна Шпленгера) і некислотостійких ділянок (метафосфатні зерна Муха) Культуральні властивості аероби або факультативні анаероби, оптимальна температура – 370С, рН – 7,0-7,2, вибагливі до поживних середовищ (потребують додавання вітамінів групи В, гліцерину, амінокислот) Спеціальніпоживнісередовища гліцеринові середовища (гліцериновий бульйон) картопляні середовища яєчні середовища (Левенштейна-Йєнсена, Петрова, Петран΄яні) Спеціальні поживні середовища напівсинтетичні та синтетичні середовища (середовище Сотона) середовище для виділення L-форм бактерій середовище Прайса (цитратна кров) В залежності від швидкості росту на спеціальних поживних середовищах мікробактерії поділяються: Швидкоростучі (до 7 діб) – збудники атипових мікобактеріозів (18 видів) Повільноростучі (>7 діб) - M.tuberculosis, M.bovis, деякі атипові мікобактерії (біля 20 видів) Не ростуть на поживних середовищах - M.leprae Мікобактерії повільно ростуть на поживних середовищах (швидкість росту залежить від часу генерації – 18-24 год) На щільних – ріст через 18-21 добу (M.tuberculosis), 28-35 діб (M.bovis) На рідких – через 10-14 діб -Культуральні властивості на щільних середовищах – R-форми колоній – крихкі, бугристі, зморшкуваті, кремового кольору, нагадують суцвіття цвітної капусти на рідких середовищах – суха, зморшкувата плівка, не змочується водою, піднімається на стінку, бульйон прозорий Колонії Mycobacterium tuberculosis Резистентність стійкі в зовнішньому середовищі (за рахунок великого вмісту ліпідів в клітині), стійкі до висушування, стійкі до високих температур (1000С – 5-7 хв), стійкі до дезінфектантів (до фенолів), нечутливі до більшості антибактеріальних ХТЗ, чутливі до УФО Патогенність обумовлена структурними компонентами клітини Cord-фактор (диміколат трегалози) пригнічує міграцію лейкоцитів антифагоцитарний фактор місцева токсична дія Виявляють за допомогою методів Прайса та Школьнікової – мазки поміщають у цитратну кров, через 3-4 доби скельця виймають, фарбують за Цілем-Нільсеном, виявляють мікроколонії у вигляді кіс або джгутів Ендотоксин (туберкулін) Має 3 фракції: туберкулопротеїнова – зумовлює розвиток ГЧУТ туберкулоліпідна – зумовлює незавершений фагоцитоз, сприяє утворенню сирнистого некрозу, гігантських клітин Пирогова-Ланганса. До фракції входять жирні кислоти, фосфатиди, сульфатиди туберкулополісахаридна – сприяє утворенню лімфоцитарного валу Епідеміологія Джерело інфекції – хвора на відкриту форму людина (M.tuberculosis) або тварина (M.bovis) -Шляхи інфікування повітряно-крапельний повітряно-пиловий аліментарний трансплацентарний (при ураженні плаценти) Патогенез при первинному інфікуванні в легенях утворюються локальні вогнища специфічного продуктивного запалення (має типову гістологічну картину) при доброякісному перебігу (достатньому імунітеті) – інволюція запального процесу, з наступною петрифікацією (кальцинацією) при несприятливому перебігу – подальший розпад тканин, можлива лімфогенна або гематогенна десимінація збудника, ураження різних систем органів (особливо легень: каверни, абсцеси, інфільтрати) Розрізняють легеневу та нелегеневі форми (туберкульоз шлунку та кишечника, нирок, мозкових оболонок, кісток та ін.) Імунітет нестійкий, нестерильний, клітинний антитіла виробляються в низьких титрах і не мають протективного значення (АТ-свідки) формується стан ГЧСТ (обмежує розмноження бактерій, фіксує їх у вогнищі запалення) – виявляють за допомогою алергічних реакцій Лабораторнадіагностика -Матеріал для дослідження: харкотиння ексудат з плевральної порожнини асцитична рідина випорожнення сеча спинномозкова рідина кров -Методи діагностики Мікроскопічний Основні переваги: простота, легкість виконання, доступність для будь-якого типу лабораторій Недолік: недостатня інформативність Матеріал піддають збагаченню, фарбують за Цілем-Нільсеном. Більш результативний метод - РІФ Методи збагачення збільшують ймовірність виявлення збудника в мазках-препаратах Метод гомогенізації – матеріал обробляють 1% NaOH, який не руйнує збудника, але знищує сторонню мікрофлору. Матеріал центрифугують і досліджують центрифугат Метод флотації – після гомогенізації центрифугат обробляють речовинами легшими за воду (толуол, бензол). В результаті утворюється флотаційне кільце, яке містить ксилол разом із збудником Бактеріологічний метод Переваги: дозволяє виділити чисту культуру збудника, ідентифікувати її, визначити вірулентність та чутливість до ХТЗ Недолік: отримання результату через 3-4 тижні (до 12 тижнів) 1 етап – матеріал обробляють сірчаною кислотою, висівають на спеціальні середовища 2 етап – вивчення культуральних та ферментативних властивостей ніациновий тест – визначають здатність з ніацину синтезувати нікотинову кислоту (M.tuberculosis (+), M.bovis (- метод Прайса, Школьнікової Біологічний метод матеріал вводять в пахвинну ділянку: кролю (чутливі до M.bovis) морській свинці (чутливі до M.tuberculosis) через 1,5-2 тижні збільшуються лімфатичні вузли, некроз в місці введення через 3-6 тижнів тварини гинуть від генералізованої інфекції (після розтину в мазках виявляють збудника, у внутрішніх органах – туберкули) Серологічний метод використовують для діагностики ранніх та прихованих форм, нелегеневих, закритих легеневих форм недолік: низька специфічність антитіл, часті хибнопозитивні результати РЗК, РНГА Алергічний метод оснований на постановці внутрішньошкірної проби Манту. Використовують для: визначення рівня поствакцинального імунітету; визначення категорій, які підлягають ревакцинації діагностики і виявлення тубінфікованих осіб діагностики захворювання -Типи туберкулінів Аlt-туберкулін (“старий”, туберкулін Коха) – отримано із бульйонної культури M.bovis і випарено до сухого залишку (недолік – велика кількість баластних речовин) РРD (сучасний) – очищений протеїновий дериват Інтерпретація результатів реакції Манту облік результатів проводять через 48-72 год від моменту постановки. позитивний результат – поява набряку та гіперемія. Якщо: d > 5 мм – проба позитивна (імунні) d > 10 мм – різко позитивна (інфіковані) d > 15 мм – гіперегічна (інфіковані) негативний результат - відсутність папули (відсутність імунітету) Профілактика неспецифічна специфічна – проводять згідно календаря щеплень – на 3-5 добу після народження; в 7, 12, 17, 22, 27-30 – при негативній реакції Манту використовують живу вакцину БЦЖ (BCG – Bacillе Calmette et de Guerin)- одержана в 1921 р. Лікування неспецифічне – етітропне -Протитуберкульозні препарати діляться на 2 групи: першого ряду (похідні ізоніктинової кислоти, ПАСК, солі стрептоміцину, етамбутол, рифампіцин) другого ряду (альтернативні) – циклосерин, канаміцин, етіонамід та ін. Препарати призначають тривалими курсами, одночасно декілька препаратів
-Treponema pallidum (бліда трепонема) Збудник сифілісу Відкрито у 1905 р. Ф.Шаудіном і Е.Гофманом Особливості морфології:Розміри: 0,09-0,18 мкм – 6-20 мкм, Кількість завитків – 8-12, рівномірні, середніх розмірів, Характерні всі види руху, рухи плавні, повільні (“висяча крапля”),Погано зафарбовується, тому виявляють за Морозовим, за Бурі, Під впливом несприятливих факторів (антибіотикотерапія) в організмі людини можуть утворювати цисти, зернисті форми і L-форми, Добре зафарбовуються за Романовським-Гімзою ( синьо-фіолетовий колір) У мазку “висяча крапля” рухи різкі, хаотичні, 1-2 види руху одночасно Можуть культивуватись на поживних середовищах (сироваткові середовища з додаванням мозкових тканин, амінокислот), потребують створення анаеробних умов Особливостікультивування Не культивуються або погано культивуються на штучних поживних середовищах, Ростуть дуже повільно, При культивуванні втрачають типову АГ структуру і патогенність, Культивують in vivo при експериментальному зараженні кролів у яєчко (тканинні трепонеми – штам Nicols). Використовують для постановки РІБТ і створення діагностикумів Фактори патогенності Ендотоксин Перехресно-реагуючі антигени: ліпопротеїнові антигени – подібні до білково-ліпідних комплексів мембран клітин внутрішніх органів ссавців (серце, печінка, нервова тканина). Наявність ліпопротеїнових перехреснореагуючих антигенів пояснює аутоімунні ураження внутрішніх органів на пізніх стадіях сифілісу і слабкість імунної відповіді на проникнення збудника Для виявлення антитіл в сироватці хворого можна використовувати кардіоліпін бичачого серця (дифосфатидилгліцерин) Епідеміологія Сифіліс – інфекційне венеричне захворювання людини з циклічним перебігом, яке характеризується місцевими проявами на ранній стадії і генералізованим ураженням внутрішніх органів і шкіри на наступних стадіях захворювання Джерело інфекції – хвора людина Особливо заразні хворі на первинний і вторинний сифіліс (перші 3-5 років після інфікування) Епідеміологія сифілісу Механізми передачі: Контактний – статевий контакт або рідше безпосередній контакт (сифіліс акушерів) Парентеральний Вертикальний (інфікування плода через плаценту – вроджений сифіліс) Інкубаційний період при статевому контакті 2-10 тижнів (в середньому 3-4 тижні) Патогенез сифілісу Первинний сифіліс У вхідних воротах (слизова оболонка статевих органів, губ, ротової порожнини) збудник розмножується і утворюється первинний афект (сифілома або твердий шанкр). Далі бліда трепонема лімфогенно потрапляє у регіонарні лімфатичні вузли і зумовлює їх специфічне запалення (сифілітичний бубон) Тріада: шанкр, лімфангіт, лімфаденіт – первинний сифіліс (тривалість 1,5-2 міс) Вторинний сифіліс – генералізація процесу Клінічно – висипи на шкірі, ураження внутрішніх органів і периферичної нервової системи Рецидивуючий перебіг Тривалість до 2-4 років -Клінічні прояви вторинного і третинного сифілісу Третинний сифіліс (пізній) настає після тривалого безсимптомного перебігу Поява осередків специфічного продуктивного запалення у внутрішніх органах (сифілітичні гумми) Вражається аорта, печінка, ЦНС, кістки, хрящові тканини Вроджений сифіліс Немає проявів первинного сифілісу; вражаються внутрішні органи і кістки Імунітет Нестерильний Ненапружений Переважно клітинний Можливі випадки суперінфекції (при повторному зараженні на фоні захворювання не утворюється шанкр, але більш яскраво проявляються клінічні симптоми тієї стадії, на якій відбулось зараження) Лабораторнадіагностика Вибір методу залежить від стадії захворювання: При ранньому серонегативному сифілісі (перші 2 тижні захворювання) – мікроскопічний метод Усі інші стадії – серологічний метод -Мікроскопічний метод -Матеріал для дослідження зіскоб із шанкру пунктат лімфатичних вузлів рідина із елементів висипу Мікроскопічний метод нативна мікроскопія РІФ забарвлення за Романовським-Гімзою контрастування за Бурі сріблення за Морозовим Мікроскопічний метод Серологічний метод Осадові неспецифічні серореакції (мікропреципітації) для виявлення реагінів за допомогою кардіоліпінового Аг -реакції Кана, Закса-Вітебського, цітохолева Реакція Вассермана (RW) – специфічна -РЗК з трьома антигенами: кардіоліпіновим Аг, Аг культуральних трепонем і Аг тканових трепонем РНІФ, РІБТ – високоспецифічні (позитивні навіть у перші тижні захворювання) -використовують для діагностики вродженого сифілісу, пізніх стадій і прихованих форм Лікування Етіотропне : напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини, тетрациклін, левоміцетин
-Лептоспіри Збудник лептоспірозу (L.interrogans) виявлений в 1915р. Інадо та Ідо (названий L. icterohaemorragiae) Особливостіморфології: Вигляд щільно закрученної пружини Розміри: 0,07-0,14 мкм – 7-15 мкм Первинні завитки (12-18) дуже мілкі, помітні тільки при мікроскопуванні нативних препаратів – “нитки перлин”, “ланцюжки коків” Вторинні завитки (“гачки”) зумовлюють S- або C-подібну форму лептоспір Культуральнівластивості Анаероби або мікроаерофіли Культивують у водно-сироваткових середовищах (пишний ріст у вигляді опалесценції), для визначення розмноження – мікроскопічне дослідження На щільних середовищах утворюють напівпрозорі колонії Розмножуються повільно (8-14 діб) Антигенна будова Покладена в основу класифікації лептоспір 38 серогруп близько 200 сероварів Факторипатогенності Ендотоксин (токсична дія на мікроциркуляторне русло, загальна токсична дія) Ферменти патогенності -плазмокоагулаза -фібринолізин -гемолізин Епідеміологіялептоспірозу Лептоспіроз – природно-вогнищеве зооантропонозне гостре генералізоване інфекційне захворювання, яке характеризується ураженням капілярів внутрішніх органів (нирок, печінки, м`язів, нервової і серцево-судинної систем ) -Джерело інфекції – дика або свійська тварина, хвора на лептоспіроз Збудник виділяється у зовнішнє середовище з сечею і може тривалий час зберігатись у грунті, воді, харчових продуктах Механізми зараження: Фекально-оральний (аліментарний або водний шляхи) Контактний (через пошкоджену шкіру при догляді за хворою твариною або при купанні в водоймах) Інкубаційний період – 7-14 діб Патогенезлептоспірозу Вхідні ворота – ушкоджена шкіра або слизові оболонки ШКТ Збудник проникає в кров, заноситься у внутрішні органи, де відбувається розмноження і накопичення лептоспір, які вражають ендотелій капілярів (внутрішні крововиливи) Летальність – 3-4 % Імунітет Типоспецифічний стійкий, тривалий За умов існування багатьох сероварів постінфекційний імунітет нестійкий Гуморальний Антибактеріальний Лабораторна діагностика лептоспірозу Мікроскопічний метод рання діагностика (перші 5 діб) – матеріал для дослідження –кров, після 10-12 доби - ліквор, сеча нативний матеріал забарвлення за Романовським-Гімзою сріблення за Морозовим Бактеріологічний метод Виділення чистих культур на сироваткових середовищах, ідентифікація за антигенною будовою (РА, реакція аглютинації-лізису) Основний недолік - тривалість дослідження Біологічний метод Зараження внутрішньочеревно морських свинок, кроликів-сисунців, спостереження ведуть до 1 місяця Серологічний метод (інформативна починаючи з 2 тижня захворювання): Реакція аглютинації-лізису з еталонними штамами живих лептоспір РНГА РЗК Молекулярно-генетичний метод ПЛР Специфічнапрофілактикаілікування В ендемічних районах проводять специфічну профілактику інактивованою полівалентною вакциною Лікування: Етіотропне (пеніцилін, тетрациклін) Патогенетичне Специфічне (протилептоспірозний гетерологічний гамма-глобулін) |