1. Охарактеризуйте сутність, походження, структуру та функції політики
 Скачать 424.5 Kb.
|
|
Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, 24 області, міста Київ та Севастополь. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України. 59.Проаналізуйте причини, зміст і наслідки політичної реформи в сучасній Україні З огляду на зміни, внесені до Конституції згідно із Законом України № 2222-IV (2222-15) від 8 грудня 2004 року, доконечно змінюються роль, місце та значення політичних партій у процесах державотворення, формування та реалізації політики. Завдяки запровадженню пропорційної системи виборів до парламенту та органів місцевого самоврядування політичні партії отримали потенційні можливості впливати на перебіг політичних процесів майже в усій вертикалі влади. Це стосується насамперед питань кадрових та спроможності впливати на формування державної і місцевої політики. Так, стаття 83 Конституції України визначає, що у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу парламенту. Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України вносить Президентові України пропозиції щодо кандидатури прем'єр-міністра України, а також щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України. Також Верховна Рада України, згідно зі статтею 85 Основного Закону, має право на прийняття законів, визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, розгляд і прийняття рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів України тощо. З огляду на збільшення обсягу повноважень та посилення впливу на уряд політичні партії і блоки у ВР, які складають політичну більшість, є відповідальними за процес формування та реалізації політики в усіх сферах суспільного, політичного, економічного життя. Як це не прикро, але такі конституційні зміни сталися на тлі відсутності законодавства, яке б чітко окреслювало обсяги повноважень Кабінету Міністрів, інших органів центральної виконавчої влади, Президента України. Відтак поточні політичні трансформації в Україні проходять достатньо конфліктно. Зокрема каменями спотикання виявилися взаємини між гілками влади, різне трактування сфер повноважень інститутів влади у визначенні зовнішньополітичного курсу, розв’язанні кадрових питань тощо. Політична реформа та запровадження пропорційної системи виборів до українського парламенту й органів місцевого самоврядування змінили роль та місце політичних партій як суб’єктів справляння політичного впливу на процеси формування, реалізацію, імплементацію політики. 60. Проаналізуйте проблеми і шляхи становлення та розвитку правової й соціальної держави в сучасній Україні Проблематика: Політична еліта сучасної України, становлення якої відбулося здебільшого ще до проголошення незалежності, виявилася неспроможною вирішувати державні проблеми на рівні загальноцивілізованих правил і норм. Посилюється апатія людей до діяльності владних структур: сподівання на оптимізацію суспільно-політичного та економічного життя після парламентських виборів 1998 р. не виправдалися. Влада в особі всіх її гілок неухильно втрачає довіру народу. Країна переживає своєрідний синдром політичної перевтоми. Складна ситуація і в економічній сфері. Процес формування ринкової системи в Україні розпочався за відсутності зрілих ринкових структур, досвіду поведінки економічних суб´єктів у ринковому середовищі. За переважання державної власності значно деградувало державне управління економічними процесами, що разом з іншими чинниками призвело до гіперспаду, гіперінфляції. Економічні труднощі спричинені не тільки необхідністю подолання потворних явищ адміністративної системи, а й серйозними управлінськими помилками, яких припустилися останніми роками. Через малоефективну неузгоджену діяльність законодавчих і виконавчих владних структур, відсутність стратегії ринкових реформ, безоглядний розрив економічних зв´язків з пострадянськими державами, а також з державами Центральної і Східної Європи українська економіка ризикує опинитися на узбіччі світового економічного процесу. У соціальній сфері не вдалося подолати поглиблення майнової нерівності, зупинити процес зубожіння переважної частини населення. Для соціальне незахищених прошарків населення дедалі гострішою стає проблема фізичного виживання. Знецінено чинники, які гарантують соціальну стабільність. Значна частина інтелігенції, насамперед науково-технічні та висококваліфіковані працівники, залишають виробництво, переходять у торговельно-підприємницьку сферу. У сфері ідеологічній посилюється криза духовності, невпевненість багатьох людей у своєму майбутньому. Деструктивно впливають на духовну сферу міжконфесійні конфлікти, правовий нігілізм, злочинність, корупція, наростання ідеологічного авторитаризму, монополізація ЗМІ, виникнення заборонених для критики зон, збідніння інформаційної сфери. Криза, в якій опинилася Україна на зламі XX— XXI ст., є системною за своїм характером. Відповідно перед суспільством постало питання, якою має бути політико-ідеологічна доктрина державотворення. 61. Охарактеризуйте становлення багатопартійності в сучасній Україні, формування партійної системи У становленні української багатопартійності виділяють три етапи.
Багатопартійність в Україні відтворює весь ідейно-політичний спектр партій, який існує у світі. Так, за ідеологічним спрямуванням в Україні діють комуністичні, соціал-демократичні, ліберально-демократичні, консервативні, християнські, націоналістичні партії. За політичним спрямуванням — ліві, центристські, праві. Партії комуністично-соціалістичного спрямування. Ці партії відрізняються своїм чисельним складом, впливом на політичне життя, політичним змістом програм. Але всі вони сповідують марксизм, є прибічниками соціалізму, суспільної власності, влади трудящих, соціалістичної системи господарювання і розподілу, загалом негативно ставляться до приватної власності, ринкових відносин, виступають проти співробітництва України з МВФ і МБРР, НАТО. Партії соціал-демократичного спрямування. Вони висловлюють свою прихильність до цінностей демократичного соціалізму, є прибічниками багатоукладної соціаль-но орієнтованої ринкової економіки, сильної соціальної політики держави, соціальної справедливості, солідарності, багатопартійності, політичного плюралізму, обстоюють ринкові перетворення в Україні, зміцнення і розвиток Української держави, відродження і розвиток української нації, її культури, мови, входження України в європейське і світове співтовариство. Партії ліберально-демократичного спектру. Вони виступають за домінування приватної власності, вільний ринок, рішуче прискорення ринкових реформ, прозору приватизацію з чітко визначеним приватним власником, розвиток місцевого самоврядування, розширення прав регіонів, вільний розвиток культури і мови українського і всіх інших народів України, свободу особи, входження України в європейські і світові структури Консервативні партії України. Їх об´єднує боротьба за розвиток Української держави, традицій українського народу, його культури, мови; за дотримання національно-культурних прав усіх інших етнічних груп, що входять до складу українського народу, за зміцнення сім´ї, моральних норм. Вони є прибічниками ринкових перетворень, приватної власності, політики добросусідства і взаємної вигоди з усіма державами. Християнські партії. Вони обстоюють цінності християнської моралі в суспільному й особистому житті людей, пріоритет духовних начал, підпорядкованість політичної діяльності моральним нормам, повагу людської гідності, є прибічниками ринкової економіки, приватної власності, створення системи соціального захисту. Виступають за міжконфесійний мир, за створення в Україні єдиної православної помісної церкви. Партії національного спрямування. Основним для них є втілення національної ідеї в усіх сферах життєдіяльності української нації. Виступають за розвиток національної свідомості українців, за ринкові реформи, приватну власність, могутню Українську державу, втілення в життя ідеї величі української нації, утвердження її слави, багатства і добробуту в умовах державного життя; за плідне її співжиття в колі волелюбних народів світу, за вирішення соціальних проблем. В Україні спостерігаються ознаки атомізованої партійної системи та ознаки партійної системи поляризованого плюралізму. Але вірогідність того, що невдовзі в Україні сформується партійна система поляризованого плюралізму, достатньо очевидна. 62. Проаналізуйте класифікацію сучасних українських партій Політична партія - це організована група громадян, що виражає інтереси тих чи інших соціальних верств і прагне до реалізації своєї мети шляхом боротьби за державну владу і її використання. Політичні партії в Україні можна класифікувати за певними критеріями, такими критеріями можуть бути: ставлення до державного суверенітету, соціально-економічні пріоритети, ідейно-політичні засади тощо. За ідейно-політичним спрямуванням в Україні можна вирізнити такі типи партій: національно-радикальні, націонал-демократичні, загальнодемократичні, соціалістичного спрямування, національних меншин. З формуванням багатопартійності процес творення нових партій не припиняється. Так, якщо на час виборів до Верховної Ради в березні 1998 р. в Україні було 52 політичні партії, то на початку 2001 р. їх уже налічувалося 110. Багатопартійність в Україні відтворює весь ідейно-політичний спектр партій, який існує у світі. Так, за ідеологічним спрямуванням в Україні діють комуністичні, соціал-демократичні, ліберально-демократичні, консервативні, християнські, націоналістичні партії. За політичним спрямуванням — ліві, центристські, праві. Партії комуністично-соціалістичного спрямування. До них належать Партія комуністів (більшовиків) України (ІІК(б)У), Комуністична партія України (КПУ), Комуністична партія (трудящих) (КП(т), Комуністична партія України (оновлена) (КПУ(о), Соціалістична партія України (СПУ) та ін.. всі вони сповідують марксизм, є прибічниками соціалізму, суспільної власності, влади трудящих, соціалістичної системи господарювання і розподілу, загалом негативно ставляться до приватної власності, ринкових відносин, виступають проти співробітництва України з МВФ і МБРР, НАТО. Партії соціал-демократичного спрямування. До них належать соціал-демократична партія України (об´єднана) (СДПУ(о), Соціал-демократична партія України (СДПУ), Українська соціал-демократична партія (УСДП), Партія праці (ПП) та ін.. Вони висловлюють свою прихильність до цінностей демократичного соціалізму, є прибічниками сильної соціальної політики держави, соціальної справедливості, солідарності, багатопартійності, обстоюють ринкові перетворення в Україні входження України в європейське і світове співтовариство. Партії ліберально-демократичного спектру. Вони становлять більшість, серед них: Ліберальна партія України (ЛПУ), Ліберально-демократична партія України (ЛДПУ), Демократична партія України (ДПУ), Народно-демократична партія (НДП) та ін.. Вони сповідують ліберальні, демократичні цінності, виступають за домінування приватної власності, вільний ринок, свободу особи, входження України в європейські і світові структури. Консервативні партії України. До них належать Народний Рух України (НРУ), Український Народний Рух (УНР), Народний Рух України «За єдність» та ін.. Їх об´єднує боротьба за розвиток Української держави, традицій українського народу, його культури, мови. Вони є прибічниками ринкових перетворень, приватної власності, політики добросусідства Християнські партії. До них належать Християнсько-демократична партія України (ХДПУ), Українська християнсько-демократична партія (УХДП), Християнсько-ліберальний союз (ХЛС). Вони обстоюють цінності християнської моралі в суспільному й особистому житті людей. Виступають за міжконфесійний мир, за створення в Україні єдиної православної помісної церкви Партії національного спрямування. Це Конгрес Українських Націоналістів (КУН), Організація українських на-ціоналістів-державників (ОУН(д), Українська національна асамблея (УНА). Основним для них є втілення національної ідеї в усіх сферах життєдіяльності української нації 63. Проаналізуйте основні тенденції виборчого процесу і сутність виборчої системи в сучасній Україні Під виборчою системою в Україні розуміється передбачений законодавством порядок формування представницьких органів у державі. Сукупність правових норм, що регламентують порядок виборів, становить виборче право. Основними джерелами виборчого права є Конституція України, Закони України. У цих правових актах сформульовано демократичні принципи виборчого права: загальності; рівного і прямого виборчого права при таємному голусуванні; вільного й рівноправного висунення кандидатів у депутати; власності й відкритості рівності можливостей для всії кандидатів у проведення виборчої компанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування; свободи агітації. Також в 2004 році було проведено політ. реформу яка включала і зміну виборчої системи України. Нею визначено – пропорційну виборчу систему (прохідний бар’єр – 3%), при якій балотуватись можуть тільки політ. партії, блоки. 64. Проаналізуйте основні риси та особливості політичної культури народу сучасної України. Висвітліть формування суспільно-політичних цінностей та їх вплив на політичні процеси в Україні Основні риси: строкатість; фрагментарність; немає спільних .єдиних поглядів на всі питання пов’язані з політич. культурою; погляди за різними регіонами країни різняться; форми політ поведінки: ставлення до виборів, мітингів; розчарування в політиці; криза легітимності влади; криза самоідентифікації (криза суспільної свідомості). Політична свідомість значної частини громадян України хар-ся: вимогою повноти всіх політ прав і свобод, але не заперечують проти відновлення елементів авторитаризму; прихильно ставляться до ринкової економіки , проте вірять що лише планова система народного госп-ва зможе вивести країну з кризового стану. За умов суверенного існування відроджуються такі традиційні риси укр.. політ. культури, як народоправство, толерантність, ліберальне ставлення до держави. Сучасній Україні загалом властива прихильність до зх..європ. політ. цінностей, зокрема орієнтація на харизма тич. лідерів, ететизм та ін. На думку українських політологів (В. Андрущенко, І. Курас, М. Михальченко, В. Полохало, С. Рябов та інші), українська політична культура поєднує різні системи цінностей, часом несумісні політичні орієнтації та діаметрально протилежні типи політичної свідомості, позитивні і негативні характеристики, містить в собі раціональні та ірраціональні чинники. Разом з тим, переважна більшість її характеристик концентрується навколо такої якості, як демократія, народовладдя заради свободи і незалежності. Одним із суттєвих наслідків процесу демократизації в Україні є наявність різних політичних поглядів, плюралізм ідеологій і концепцій у політичній культурі. Україна вже пройшла шлях від монолітної політичної культури до плюральної, але ще треба сформувати у нашого народу відчуття культурно-історичної єдності. Політ культура укр.. народу на сьогодні ще не є цілісною, їй властива неорганічність. Сьогодні для України актуальною є проблема радикального оновлення, трансформації пост комуніст. політ. культури в національну, суверен., демокр. як за змістом, так і за духом. 65.Місце і роль У. в сучасному геополітичнму просторі. Визначення геополітичних інтересів нашої держави потребує врахування як усієї системи глобальних зацікавлень різних країн, так і фактичного розкладу сил — економічних, політичних, військових, ідеологічних — в своєму регіоні. У розташована в Південно-Східній частині Європи, в зоні, де перетинаються три величезні геополітичні масиви — Євроатлантичний, Євразійський та Ісламський. Це має свої + та -. Сьогоденне існування У є перехідним, воно є боротьбою. Визначення національних інтересів У й активізація її зовнішньополітичних зусиль відбувається перш за все на двох рівнях: глобальному і субрегіональному. На глобальному рівні можливості Устали вкрай обмеженими після того, як вона позбулася ядерної зброї та значно скоротила свій військовий потенціал, не компенсувавши цих втрат економічними здобутками. На цьому рівні У є об'єктом тиску з боку глобальних силових потуг: США, ЄС, міжнародних фінансових структур, Росії. Реально посилити свої позиції на глобальному рівні Україна може шляхом структурної модернізації свого економічного потенціалу та масштабної цілеспрямованої експансії в Південно-Східному напрямку. Сприятиме цьому також інтегрування в європейські структури, посилення стратегічного співробітництва з США, розвиток рівноправного партнерства з РФ. На субрегіональному рівні У є великою державою зі значним потенціалом. Але, на жаль, Україна й на цьому рівні здає свої позиції. Вона втратила контроль над Чорноморським флотом (який має велике регіональне значення); послабився її вплив на Балканських ринках, що пов'язано з закриттям Дунайської транспортної мережі; їй поки що не вдається подолати труднощі з включенням в дію Євроазіатського транспортно-енергетичного коридору. Якщо У й надалі програватиме на своєму субрегіонально-му рівні, то це призведе до того, що й тут вона стане переважно об'єктом тиску з боку інших регіональних сил. Активно діяти вона, отже, зможе лише на локальному рівні, тобто на рівні міждержавного вирішення конкретних питань, здобуваючи тут певні незначні переваги, але все більше і більше втрачаючи геостратегічну перспективу. У не претендує на роль наддержави (а сьогодні — навіть на роль провідної регіональної держави), і тому її зовнішні стосунки мають бути спрямовані головним чином, на забезпечення власних економічних інтересів, що насамперед означає підпорядкування зовнішньої політики України меті оптимального пристосування нашої країни до процесів глобалізації, щоб нейтралізувати їхній негативний та максимізувати їхній позитивний вплив на розвиток національної економіки, а також забезпечити економічну безпеку держави. 66. Порівняльний аналіз поглядів Платона та Аристотеля на кращий державний устрій. За Платоном (праця Держава) ідеальна держава де: відб-ся розподіл праці відповідно до потреб і природ. обдарування; позбавлення багатства та бідності; чотири чесноти ідеальн. держави : мудра, справедлива, мужня, розсудлива; всі жінки і діти спільні; в подальшому будуть існувати священні шлюби; правителі є філософами. А також виділяє чотири види хибного державного устрою: тимократія, олігархія, демократія, тиранія. За Аристотелем (праця Політика): монархічне правління, проте більшість влади має належати середньому класу – демократія. Володаря обирають за природні якості, а не за знання. Власність є державною, проте кожен займається своєю роботою на своїй власності. Ідеальна влада є поєднанням багатьох видів влади. Зрівняти людей, щоб вони не хотіли мати більше аніж в них є і не мали такої можливості. Виховання має здійснювати відповідно до державного устрою. Володар має слідкувати аби ніхто не був нічим обділений. З Арістотелем, найкращий держ. устроєм є той, при якому благо за всіх обставин залежить від дотримання двох умов: перше-правильне встановлення завдання і кінцевої мети, всякого роду діяльності, другий-відшукання всякого роду засобів, що ведуть до кінцевої мети. |