1. Охарактеризуйте сутність, походження, структуру та функції політики
 Скачать 424.5 Kb.
|
|
§ відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба; § закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба. Вирізняють певні етапи перебігу конфлікту, тобто його динаміку. Російський вчений В. Смолянський пропонує виокремлювати такі стадії: 1) потенційного конфлікту (наявність конфліктної ситуації); 2) переходу потенційного конфлікту в реальний (усвідомлення зазіхання на власні інтереси); 3) конфліктних дій; 4) розв'язання конфлікту. Можливі кілька альтернатив виходу з конфлікту:
50. Проаналізуйте вибори як основний засіб делегування влади, класифікацію політичних виборів Вибори - це спосіб формування органів державної влади і наділення повноваженнями посадової особи через волевиявлення громадян. Принципи: 1. Обов'язковість виборів 2. Періодичність виборів 3. Загальність виборчого права.4. Альтернативність вибору 5. Рівні права кандидатів 6. Дотримання закону 7. Вільне волевиявлення виборців і гарантії таємниці голосування. 8. Прозорість виборів За територіальною ознакою вибори бувають: 1) загальнонаціональні (загальнодержавні), які здійснюються на території всієї країни: вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України; 2) місцеві (іноді їх називають локальними, комунальними, адміністративними): вибори до представницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів). За об'єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на які обираються представники народу, вибори можна класифікувати як: 1) вибори парламенту — вибори до Верховної Ради України; 2) вибори на посаду Президента України; 3) вибори представницького органу територіальної автономії — вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 4) вибори представницьких органів самоврядування міських, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад; 5) вибори на посади сільських, селищних, міських голів. За часом проведення вибори поділяють на: 1) чергові. Вибори, що проводяться в період закінчення строку повноважень (легіслатури), передбаченого Конституцією і законами України для функціонування певного виду виборного органу або посади; 2) позачергові або дострокові. Вибори, що проводяться в разі дострокового припинення строку повноважень, передбаченого Конституцією України і законами України для функціонування певного виду виборчого органу або посади; 3) повторні. Вибори, що проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися; 4) вибори замість депутатів, голів (сільських, селищних, міських рад), які вибули. Вибори, що проводяться у одномандатних виборчих округах у разі втрати депутатського мандата або дострокового припинення повноважень депутата чи сільського, селищного, міського голови на підставах і в порядку, передбачених Конституцією України і законами України; 5) вибори, що проводяться в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці. За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають: 1) загальними, основними, коли в них за законом мають право брати участь всі виборці держави; 2) частковими (додатковими), коли поповнюється склад Верховної Ради України, місцевих рад в разі дострокового вибуття деяких депутатів, або визнання виборів недійсними. З огляду на правові наслідки вибори поділяють на: 1) дійсні — це вибори, проведені у порядку, визначеному Конституцією України і відповідному виборчому законі; 2) недійсні — вибори, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, які вплинули на підсумки виборів. 51. Охарактеризуйте основні тенденції сучасного світового політичного процессу Світовий політичний процес - сукупна діяльність народів, держав та їхніх інститутів, соціальних спільнот та їхніх організацій і рухів, які переслідують певні політичні цілі у сфері міжнародного життя. Світовий політичний процес являє собою систему взаємодій міжнародних суб”єктів політики, які збігаються із суб”єктами МВ. При цьому структура світового політичного процесу скл з чотирьох основних типів суб”єктів міжнародного життя: - національних держав. - „супернаціональних організацій”, тобто організацій регіонального, міжрегіонального і міждержавного наднаціонального характеру (Ліга Арабських країн, Європейська економічна Співдружність). - міжнародних урядових організацій та їх органів (ООН, Європарламент). - недержавних суспільно-політичних і громадських організацій та об”єднань, тобто будь-яких міжнародних організацій, запроваджених не на основі міждержавних угод, а на суто громадських засадах. Цілі світового політичного процесу: 1. участь у міжнародному поділі праці і пов”язаному з ним обміну товарами, сировиною, технологіями, науково-технічними здобутками, духовними цінностями, взаємне культурне збагачення. 2. забезпечення міжнародного миру. 3. спільний захист прав людини. 4. спільне розв”язання глобальних проблем сучасного світу. Визначальною метою світового політичного процесу є боротьба за збереження цивілізації, забезпечення головної людської потреби – права на життя, що стало загальнолюдським заданням. 52. Розкрийте сутність, суб’єкти, основні принципи міжнародної політики Міжнародна політика – це сукупна цілеспрямована діяльність народів, держав, їхніх інститутів, соціальних спільнот, об’єднань громадян у сфері міжнародного життя. Міжнародна політика базується на таких принципах: ü невтручання у внутрішні справи інших держав; ü рівноправ’я; ü повага суверенітету; ü добросовісність у виконанні державами взятих на себе міжнародних зобов’язань. Суб’єктами політичного життя світового політичного процесу є: ü національні держави; ü організації регіонального, міжрегіонального, міждержавного характеру (Європейський Союз); ü міжнародні урядові організації та їх органи (Організація Об’єднаних Націй, Європейський парламент); ü недержавні суспільно політичні, громадські організації (Міжнародна організація охорони здоров’я). 53. Охарактеризуйте поняття «світове співтовариство» У документах ООН уживається поняття «світове співтовариство». Воно означає сукупність усіх держав, що існують сьогодні на планеті. Кожна з них має національно-особливі, специфічні риси й належить до того чи іншого типу сучасних суспільств. Усередині світового співтовариства склалися підструктури (міжнародні спільності). Це великі групи держав, що належать до одного соціально-економічного типу суспільства, наприклад, капіталістичні держави. Взаємовідносини елементів світового співтовариства будуються на макрорівні — між підструктурами (Схід — Захід, Північ — Південь) і мікрорівні — між державами всередині спільностей або окремими державами міжнародних спільностей (СНД — Україна, Україна — Росія тощо). Держави світового співтовариства постійно змінюються, трансформуються. Обсяг та глибина змін різні. Деякі вириваються наперед, створюючи високорозвинені в соціально-економічному відношенні групи. Для інших характерні низькі темпи розвитку. Часто, якщо це багатонаціональні держави, у них на ґрунті економічного відставання або політичних суперечностей постають міжетнічні конфлікти. Ще інші тривалий час «випробовують» різні варіанти розвитку і замість прямувати до глобального соціального прогресу, залишаються на його узбіччі. 54. Охарактеризуйте глобалізацію як ключову тенденцію світового політичного процессу Сучасний політичний стан міжнародного середовища визначається процесами глобалізації. Хоча у дослідників немає єдиного визначення цього явища і однозначної оцінки його наслідків, у літературі домінує уявлення про глобалізацію як про поширення економічних, політичних і культурних процесів за межі держав і формування на цій основі нової цілісності світового простору. Глобалізація визначається кількома факторами:
55. Розкрийте співвідношення внутрішньої та зовнішньої політики Зовнішня політика є продовженням внутрішньої, розглядають МВ як продовження внутрішніх суспільних відносин, сутність яких визначається економічним базисом та інтересами правлячих класів. Зовнішня політика будь-якої держави є похідною від двох факторів: взаємодія сил на міжнародній арені і внутрішні чинники формування зовнішньої політики. (Джордж Розенау). Зовнішня політика підштовхує внутрішній розвиток держави, а невдачі у зовнішній політиці дуже впливають на внутрішнє становище у державі. Ключовою ідеїю такого підходу до інтерпретації співвідношення внутр і зовн політика є ідея їх взаємозалежності, яка дає можливість на підставі аналізу внутр і зовн чинників, що впливають на міжнародну політику, не тільки розкрити сучасний стан МВ, а й прогнозувати їхнє майбутнє. Зовнішньо-внутрішня політична діяльність визначається факторами: 1. природа і характер середовища. 2. характер і природа політичного режиму. 3. економічні, соціальні, політичні потреби та інтереси держави. Внутрішня політика діє у середовищі суспільства, зовнішня політика діє у середовищі міжнародної системи. Є монополія всередині держави, чого немає у зовнішніх зносинах. Політичний режим визначає єдність поміж державами. Він є незмінним для внутр і зовн плітики. Потреби та інтереси реалізуються у різних сферах, що детермінують різні цілі поставлених задач. Все це дає можливість зробити висновок про діалектичну єдність внутр і зовн політики, яка визначається їхньою спільною метою, спільною теоретичною базою, залежністю зовнішньої політики від внутрішньої, а внутрішнього розвитку від зовнішніх умов, їхнім взаємопроникненням. 56. Проаналізуйте місце України у системі міжнародних політичнихвідносин і у сучасному геополітичному просторі. Висвітліть процесєвро інтеграції України як пріоритетного напрямку Українська держава, як і будь-яка інша, не може успішно розвиватися, спираючись на розуміння лише власних інтересів, ігноруючи геополітичний контекст і тенденції розвитку світової цивілізації. Усвідомлення Україною власних інтересів є невіддільним від того, як світова громадськість ставиться до України і яким вона бачить її місце у світі. Сьогоденне існування України є трансформаційним, перехідним, воно є боротьбою різних доленосних суспільно-політичних хроностра-тегій, в ході якої твориться наше майбутнє. На глобальному рівні можливості України стали вкрай обмеженими після того, як вона позбулася ядерної зброї та значно скоротила свій військовий потенціал, не компенсувавши цих втрат економічними здобутками. На цьому рівні Україна є об'єктом тиску з боку глобальних силових потуг: США, Європейської спільноти, міжнародних фінансових структур, Росії. Реально посилити свої позиції на глобальному рівні Україна може шляхом структурної модернізації свого економічного потенціалу та масштабної цілеспрямованої експансії в Південно-Східному напрямку. Сприятиме цьому також інтегрування в європейські структури, посилення стратегічного співробітництва з США, розвиток рівноправного партнерства з РФ. З боку США та Євросоюзу в останні роки активізуються спроби забезпечити для себе гарантований доступ до нафтогазових ресурсів Центральної Азії й Каспійського моря. У зв'язку з цим енерготранзитні можливості України, зокрема нафтопровід Одеса—Броди, набуватимуть особливого значення. Зовнішні перешкоди на шляху входження України в систему європейської економічної кооперації створюють бар'єри для встановлення відносин повної довіри, а також для розуміння інтересів та цілей наших західних і східних партнерів. Західні країни у відносинах з Україною виступають переважно єдиним блоком і свої стратегічні інтереси щодо неї формулюють нарівні панєвропейських структур — НАТО та ЄС. Вірогідність того, що Україна ще тривалий час буде залишатися за межами європейських інтеграційних процесів, є досить високою. 57. Проаналізуйте основні риси політичної еліти сучасної України, особливості її формування та функціонування Основні риси політ. еліти: статус, здібності, спільне спрямування, згуртованість, здатність до прийняття політ. рішень, групова свідомість Важливою запорукою прогресивного демократичного розвитку новітньої України є не лише формування власної нової, національно зорієнтованої еліти, але й узгодження дій еліти загальнонаціональної і місцевої (регіональної). Власне, від такої узгодженості суттєво залежить не лише результат державотворення, але і єдність, цілісність України як унітарної держави. В сучасній політології є два основні підходи до визначення поняття „політична еліта” та її ролі в суспільстві – функціональний і цілісний. Перший пов’язаний з формальним соціальним статусом представника еліти в суспільстві. Другий визначає еліту на основі своєрідного духовного аристократизму, культури, освіти, волі тощо. Іншими словами, поділ еліти України на регіональну і національну можливий, передусім, за компетенцією, функціональними її особливостями, діапазоном конкретних питань, які їй доводиться вирішувати. Сучасна політична еліта України - це швидше, не політики, а бізнесмени, які вклали значні ресурси в отримання влади, і намагаються максимально швидко повернути гроші та отримати дивіденди. У переважній більшості випадків українська політична еліта не бачить довгострокової перспективи, а має за найпріоритетніше завдання максимальне вирішення власних чи корпоративних інтересів за час перебування при владі”.Нинішня політична еліта України не користується суспільним визнанням, авторитетом та відчутною підтримкою з боку суспільства.Причина суспільної неефективності сучасної української політичної еліти - не у відсутності знань і вмінь, а в тому, що вона не має потреби брати до уваги інтереси суспільства. Така потреба може диктуватися або моральними засадами еліти, або механізмами її політичної відповідальності, або тиском громадянського суспільства. Спостерігається також, хоч і слабка, але постійна тенденція до омолодження політичної еліти. До неї поступово інтегрується молодь, яка отримала освіту за кордоном, поділяє демократичні цінності, готова і здатна сприяти їх утвердженню в Україні. Загалом за можна виділити чотири типи представників сучасної політичної еліти за її виникненням 1 Людей старої формації, але з новим баченням проблем 2. Людей нової формації 3. Люди старої формації 4. Представники громадянського суспільства 58. Охарактеризуйте форму державного правління, державно-територіального устрою в сучасній Україні згідно Конституції України Конституція України у ст. 5 встановлює, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Таким чином, влада народу, як цілісна і єдина за своїм змістом влада, реалізується через її законодавчу, виконавчу і судову гілки (ст. 6). Формулювання ст. 6 Конституції, яке наголошує, що “державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову”, по суті, встановлює баланс влад, який означає, що кожна з гілок влади має рівний щодо будь-якої іншої правовий статус і водночас є самостійною у процесі їх взаємодії. Загальні засади поділу функцій влади, проголошені у ст. 6 Конституції України, реалізуються і конкретизуються в її нормах, які визначають статус і компетенцію Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та судів. |