Ответы на билеты анатомия человека. Ответы на билеты. 1. Особливості будови та функціонування хрящової тканини. Види хрящової тканини
 Скачать 210.13 Kb.
|
|
13. Кістки плеча та передпліччя: назвати кістки, описати і продемонструвати їх будову. Вільна кінцівка має відділи: плече (плечова кістка), передпліччя (променева та ліктьова кістки) і кисть. Плечова кістка – належить до довгих кісток. Вона має тіло і два кінці – проксимальний та дистальний. На проксимальному кінці розрізняють головку, анатомічну шийку, нижче – хірургічну шийку (місце найчастіших переломів). На тілі спіралеподібно проходить борозна променевого нерва. Дистальний кінець несе на собі виросток для з'єднання з кістками передпліччя і два надвиростки – латеральний та медіальний (у дітей його переломи бувають частіше). Над виростком спереду знаходиться вінцева ямка, ззаду – ямка ліктьового відростка. Ліктьова кістка розташована з медіальної сторони передпліччя з боку V пальця (мізинця). Це довга кістка, яка на верхньому (проксимальному) кінці має два відростки – ліктьовий та вінцевий, а між ними розташована блокоподібна вирізка. Нижній (дистальний) кінець несе на собі головку і шилоподібний відросток. Променева кістка розташована з латеральної сторони передпліччя (з боку великого пальця). Вона теж належить до довгих трубчастих кісток. Її верхній (проксимальний) кінець представлений головкою, під якою знаходиться шийка. На нижньому (дистальному) кінці розрізняють зап'ясткову суглобову поверхню, ліктьову вирізку та шилоподібний відросток. Тіла обох кісток передпліччя мають тригранну форму, а загострені краї, що повернуті один до одного, називаються міжкістковими. 14. Кисть: назвати відділи; описати та продемонструвати будову кісток зап’ястка, кісток п’ястка та фаланг пальців кисті. Кістки кисті поділяються на зап’ясткові кістки, п’ясткові кістки і кістки пальців, або фаланги. До зап’ясткових кісток (ossa carpi; ossa carpalia) належать 8 коротких кісток, що розташовані двома рядами. У проксимальному ряді, якщо розглядати в напрямку від променевої кістки до ліктьової, розміщуються: човноподібна, півмісяцева, тригранна і горохоподібна кістки. У дистальному ряді у тому ж напрямку розташовані: кістка – трапеція, трапеціє подібна, головчаста і гачкувата кістки. Кожна з перерахованих кісток має суглобові поверхні для зчленування із сусідніми кістками. До п’ясткових кісток (ossa metacarpi; ossa metacarpalia) належать п’ять (I–V) коротких трубчастих кісток. Кожна п’ясткова кістка складається з основи, тіла і головки п’ясткової кістки. Основа і головка п’ясткових кісток є відповідно проксимальним і дистальним кінцями. Тіла п’ясткових кісток мають тригранну форму. Кінці кожної п’ясткової кістки стовщені, тому при з’єднанні цих кісток між їх тілами є міжкісткові проміжки. З долонної поверхні тіла п’ясткових кісток дещо увігнуті, а з тильної – трохи опуклі. Основи II–V п’ясткових кісток на проксимальному кінці мають плоскі суглобові поверхні для зчленування із зап’ястковими кістками другого ряду. Перша п’ясткова кістка коротша і товстіша за інші. На її основі помітна сідлоподібна суглобова поверхня для зчленування з кісткою-трапецією. II п’ясткова кістка найдовша. Суглобова поверхня на її основі розділена на дві частини для зчленування з кісткою-трапецією і трапецієподібною кісткою. Розміри наступних III–V п’ясткових кісток поступово зменшуються, а з боків основ II–V п’ясткових кісток є суглобові поверхні, за допомогою яких ці кістки рухомо сполучені між собою. Головки п’ясткових кісток мають кулясті суглобові поверхні для зчленування з проксимальними фалангами пальців. Кістки пальців кисті – фаланги. Кисть людини має п’ять пальців. Найкоротшим і найтовщим є перший палець кисті, або великий палець. Другий палець [II] називають вказівним пальцем. Найдовшим пальцем є третій палець [III], або середній.Четвертий палець [IV] називають перстневим пальцем, а п’ятий палець [V] – мізинцем. Фаланги пальців (phalanges digitоrum) представлені короткими трубчастими кістками. Кожний палець, окрім першого, має 3 фаланги: найдовшу проксимальну, середню і найкоротшу кінцеву, або дистальну. Великий палець має тільки дві фаланги – проксимальну і кінцеву. Проксимальний кінець кожної фаланги називається основою фаланги а дистальний,кінець–головкою фаланги. Між кінцями фаланги розташоване тіло фаланги. Тіла проксимальних і середніх фаланг вигнуті в тильний бік. На основі кожної проксимальної фаланги помітна суглобова ямка для з’єднання з головкою відповідної п’ясткової кістки. Основа середніх і кінцевих фаланг має блокоподібну суглобову поверхню – блок фаланги для зчленуваня з головкою відповідної фаланги. Дистальний кінець кожної кінцевої фаланги сплощений і має горбистість кінцевої фаланги. 15.Скелет нижньої кінцівки: назвати частини. Кульшовий пояс: назвати кістки, що утворюють пояс, описати і продемонструвати будову. Скелет нижньої кінцівки складається з тазового пояса і вільної кінцівки. До пояса належить парна масивна тазова кістка. У свою чергу, вільна кінцівка поділяється на стегно (представлене стегновою кісткою), гомілку (представлена великою і малою гомілковими кістками) і стопу. Стопа має три відділи: заплесно, плесно і фаланги пальців. Кульшовий пояс Кульшовий суглоб утворений суглобовою поверхнею головки стегнової кістки та кульшовою западиною тазової кістки. За будовою – це простий, за формою – чашоподібний, за функцією – багатоосьовий суглоб. Він являється різновидом кулястого суглоба і в ньому можливі рухи навколо всіх осей, але дещо в обмеженому об'ємі. Всередині суглоба знаходиться хрящова губа (для кращого охоплення суглобової поверхні головки) і зв'язка головки стегнової кістки, в якій проходять судини та нерви, що живлять головку. Найбільш міцною звязкою, яка підкріплює суглоб і витримує вагу до 300 кг, є клубово-стегнова звязка. 16. Стегнова́ кі́стка— єдина кістка стегна. Найбільша і найдовша трубчаста кістка в організмі людини. Стегнова кістка. Як і всі довгі трубчасті кістки, має тіло та два кінці. З віком кісткова тканина втрачає міцність, через що часто відбувається перелом шийки стегна. Прикріплення: напружувач широкої фасції, середній сідничний м'яз, малий сідничний м'яз, великий сідничний м'яз, клубово-поперековий м'яз. Стегнову кістку класифікують як довгу: вона складається з діафіза й двох епіфізів, якими з'єднується з іншими кістками (таза і гомілки). 17. Стопа́ , ступня́ — дистальний відділ кінцівки стопоходячих чотириногих, плоске склепіння, що безпосередньо стикається з поверхнею землі і служить опорою при стоянні і пересуванні. Кістки стопи людини включають 26 кісток і утворюють три відділи: Заплесно (лат. tarsus) — 7 кісток проксимального відділу стопи, які з'єднуються з кістками плесна. Надп'яткова (таранна) (лат. talus); П'яткова (лат. calcaneus); Човноподібна (лат. os naviculare); Бічна клиноподібна (лат. os cuneiforme lateralis); Проміжна (латеральна) клиноподібна (лат. os cuneiforme intermedium); Присередня клиноподібна (лат. os cuneiforme medialis); Кубоподібна (лат. os cuboideum); Плесно (лат. metatarsale) — 5 коротких трубчастих кісток стопи, розташованих між заплесном і фалангами пальців. Фаланги (лат. phalanx) — 14 коротких трубчастих кісток, що складають сегменти пальців стопи. Дві фаланги утворюють великий палець, інші пальці складаються з трьох фаланг. Суглоби стопи Надп'ятково-п'ятковий (лат. articulatio talocalcanea); Надп'ятково-п'ятково-човноподібний (лат. articulatio talocalcaneonavicularis); П'ятково-кубоподібний (лат. articulatio calcaneocuboidea); Поперечний суглоб заплесна (лат. articulatio tarsi transversa); Заплесно-плеснові суглоби (лат. articulationes tarsometatarseae); Плесно-фалангові суглоби (лат. articulationes metatarsophalangeae); Міжфалангові суглоби стопи (лат. articulationes interphalangeae). М'язитилустопи Короткий м’яз-розгинач пальців (лат. extensor digitorum brevis) — розгинає плесно-фалангові суглоби II—IV пальців і тягне їх назовні. Короткий м’яз-розгинач великого пальця (лат. extensor hallucis brevis) — розгинає великий палець і тягне його назовні. М'язипідошвистопи Відвідний м'яз мізинця (лат. abductor digiti minimi) — відводить і згинає V палець. Короткий м'яз-згинач пальців (лат. flexor digitorum brevis) — згинає пальці. Відвідний м'яз великого пальця (лат. abductor hallucis) — згинає і відводить великий палець, зміцнює медіальну частину зводу стопи. Короткий м'яз-згинач великого пальця (лат. flexor hallucis brevis) — згинає великий палець. Червоподібні (лат. lumbricales) — згинають проксимальні фаланги пальців і тягнуть їх убік великого пальця. Короткий м'яз-згинач мізинця (лат. flexor digiti minimi brevis) — згинає мізинець, відводить його убік і зміцнює подовжній звід стопи. М'язи між плесновими кістками Тильні міжкісткові м'язи (лат. interossei dorsales) — згинають проксимальні, незначно розгинають середні та дистальні фаланги II—IV пальців, відводять II палець в обидва боки, III та IV убік мізинця, зміцнюють звід стопи. Усього в тілі людини нараховується 206 кісток, 52 кістки розташовуються в стопах, що становить четверту частину від усіх кісток тіла. 18. У тілі людини всі з'єднання кісток поділяють на 3 великі групи: 1 – неперервні з'єднання; 2 – півсуглоби або симфізи, 3 – перервні або синовіальні з'єднання, які прийнято називати суглобами. Неперервні з'єднання, або синартрози (synarthroses) – це з'єднання кісток за допомогою різних видів сполучної тканини. Такі сполучення кісток дуже міцні, але рухливість між ними обмежена або взагалі відсутня. Залежно від характеру тканини, що сполучає кістки, розрізняють волокнисті, хрящові і кісткові з'єднання. До них відносять: волокнисті з'єднання (синдесмози), хрящові з'єднання (синхондрози), з'єднання за допомогою кісток (синостози). Перервне з'єднання – діартроз (diarthrosis) має ще й такі назви: суглоб (articulatio), що використовується в медичній термінології; синовіальні з'єднання (juncturae synoviales). Такі види сполучення дуже рухомі, бо між кістками, що з'єднуються, завжди існує суглобова щілина, тобто такі з'єднання “перервані”. Кожен суглоб має чотири обов'язкові елементи: 1. суглобові поверхні кісток, що покриті суглобовим хрящем; 2. суглобову капсулу; 3. суглобову порожнину; 4. синовіальну рідину (синовія), що розміщена в суглобовій порожнині. 19. Синдесмози: визначення, види, приклади. Синдесмоз (syndesmosis)– це з'єднання кісток за допомогою зв'язок і мембран, колагенові волокна яких зростаються з окістям. Приклади: зв'язки(міжостьові, жовті, міжпоперечні, надостьові); міжкісткові перетинки передпліччя і гомілки; міжреброві перетинки; шви (зубчастий – між тім'яними кістками, лусковий – між скроневою та тім'яною кістками, плоский – між кістками лицевого черепа); вклинення (з'єднання кореня зуба із зубною коміркою щелепи); тім'ячка (переднє тім'ячко – між лобовою та тім'яними кістками, не парне; заднє тім'ячко – між потиличною та тім'яними кістками, не парне; клиноподібне тім'ячко – між клиноподібною та сусідніми кістками, парне; соскоподібне тім'ячко – між скроневою, потиличною та тім'яними кістками, парне). 20. Синхондрози: визначення, класифікація, приклади. Синостози: визначення, утворення, приклади. Синостоз (synostosis) – кісткове з'єднання, виникає в місцях скостеніння синхондрозів між окремими кістками основи черепа, кістками, що входять до складу кульшової кістки; між крижовими хребцями тощо. При цьому в міжклітинній речовині волокнистого хряща відкладаються кристали гідроксіапатиту і аморфного трикальційфосфату. Кристали гідроксіапатиту орієнтовані паралельно до колагенових волокон, вони розташовані в проміжках між молекулами тропоколагену і на поверхні волокон. Неколагенові білки аморфної речовими також зв'язуються з іонами кальцію, фосфору і кристалами гідроксіапатиту. Важливу роль у кальцифікації відіграють матриксні пухирці, що містять мембранні рибосоми і лужну фосфатазу. Пухирці утворюються з відростків хондроцитів. Приклад: Утворення кістки на місці колишніх синхондрозів: зрощення окремих кісток основи черепа; трьох частин кульшової кістки; крижових хребців. Синхондрози відрізняються міцністю, пружністю і малою рухливістю, амплітуда рухів залежать від товщини і структури хрящового прошарку між кістками. Синхондрози, що зберігаються впродовж усього життя, називаються постійними. До них, зокрема, належать міжхребцеві диски і синхондроз першого ребра. Більшість синхондрозів є тимчасовими, хрящові прошарки між кістками зберігаються лише до визначеного віку, коли припиняється ріст людини, а хрящ заміщається кістковою тканиною. Прикладом тимчасового синхондрозу може бути метафізарний хрящ, що зєднує тіло і наростки трубчастих кісток, за рахунок якого кістка росте в довжину; синхондроз уділянні кульшової западини між трьома частинами кульшової кістки; клино-потиличний синхондроз. 21. Суглоб: визначення, назвати, описати та продемонструвати основні компоненти суглоба. Додаткові компоненти суглобів: назвати, описати і продемонструвати, навести приклади. Суглоб – рухоме зєднання кісток скелета, розділених щілиною. Переривисте з'єднання дозволяє кісткам, що зчленовуються, здійснювати рухи один до одного за допомогою м'язів. Суглоби розташовуються в скелеті там, де відбуваються виразно виражені рухи: згинання і розгинання, відведення і приведення, обертання. Як цілісний орган, суглоб бере важливу участь в здійсненні опорної і рухової функцій. Всі суглоби діляться на прості, утворені двома кістками, і складні, такі, що є зчленуванням трьох і більше кісток. Кожен суглоб має чотири основні компоненти: 1. суглобові поверхні кісток, що покриті суглобовим хрящем; 2. суглобову капсулу; 3. суглобову порожнину; 4. синовіальну рідину (синовія), що розміщена в суглобовій порожнині. Суглобові поверхні покриті, як правило, гіаліновим хрящем. Лише у скронево-нижньощелепному і груднинно-ключичному суглобах хрящ є волокнистим. Суглобова капсула прикріплюється переважно поблизу країв суглобових поверхонь кісток, що зчленовуються, міцно зростається з окістям, обмежуючи замкнуту суглобову порожнину. Суглобова порожнина має вигляд вузької щілини, що розташована між суглобовими поверхнями й обмежена синовіальною перетинкою. Форма суглобової порожнини залежить від форми суглобових поверхонь і наявності всередині суглоба допоміжних утворень (внутрішньокапсульних складок, хрящів і зв’язок). Додаткові компоненти суглобів. До додаткових елементів суглоба належать: 1. внутрішньо-суглобові зв'язки (наприклад, в колінному суглобі). 2. суглобові диски (в скронево-нижньощелепному суглобі). 3. суглобові меніски (в колінному суглобі). 4. суглобові губи – кріпляться навколо краю суглобової западини наприклад, в плечовому суглобі. 5. синовіальні сумки та складки – це вирости синовіального шару суглобової капсули. 22. Анатомічна класифікація суглобів: прості та складні суглоби, комплексні, комбіновані, визначення і приклади. Прості та складні суглоби Простий суглоб утворюють дві кістки, що зчленовуються. Наприклад,міжфаланговий суглоб. Складний суглоб утворюють три і більше кісток. Наприклад, ліктьовий,променево-зап’ястковий, колінний суглоби. Комбінований суглоб складається з двох і більше самостійних суглобів, які функціонують одночасно, як один суглоб. Наприклад, проксимальний і дистальний променево-ліктьові суглоби утворюють комбінований суглоб, у якому навколо вертикальної осі обертається кисть разом з променевою кісткою. У Компексному суглобі між суглобовими поверхнями, що зчленовуються, розташовується хрящовий диск або меніск. Диски розділяють порожнину суглоба на два відділи. Така конструкція суглоба збільшує функціональні можливості суглоба – суглоб стає багатовісним. Прикладом таких суглобів є скронево-нижньощелепний суглоб, груднинно-ключичний суглоб тощо. 23. Класифікація суглобів за кількістю осей, навести приклади. Суглоби можуть бути одновісними, двовісними, тривісними (або багатовісними). Одновісні суглоби. До одновісних суглобів належать циліндричні та блокоподібні суглоби.Циліндричний суглоб.Прикладом можуть бути суглоби між дистальними тапроксимальними кінцями ліктьової та променевої кісток. Блокоподібний суглоб. Прикладом такого суглоба є гомілковостопний суглоб Двовісні суглоби. До групи двохосьових суглобів належать еліпсоподібні і сідлоподібні суглоби. Еліпсоподібний суглоб. Прикладом можуть бути променевозап'ястний суглоб, суглоби міжпотиличною кісткою і шийним хребцем. Сідлоподібний суглоб. Прикладом є зап’ястно-п’ястний суглоб і пальця руки. Тривісні суглоби Кулястий суглоб. Рухи відбуваються по трьох головних взаємно перпендикулярних осях – сагітальній, фронтальній і вертикальній. У кулястому суглобі може бути нескінченна кількість осей обертання, через що його і називають багатовісним. Також у ньому відбуваються колові рухи. Як різновидності кулястих суглобів розглядають горіхоподібний та плоскі суглоби. Горіхоподібний суглоб. Прикладом є кульшовий суглоб. Плоскі суглоби. Зап’ястно-п’ястний і плеснево-передплеснові суглоби та суглоби утворені суглобовими відростками хребців. |