Ответы на билеты анатомия человека. Ответы на билеты. 1. Особливості будови та функціонування хрящової тканини. Види хрящової тканини
 Скачать 210.13 Kb.
|
|
46. Мяз (лат. musculus, буквально «мишка») — скупчення мязової тканини. організму різної структурованості в окремі пучки чи шари стінок органів та судин. В більшості вищих тварин виконують як опорно-рухову так і регуляторну функцію тонусу судин та органів. Мікроскопічна будова скелетних мязів. Скелетні мязи поділяються на три види: 1. поперечносмугасті; 2. гладенькі; 3. серцевий м’яз. Скелетні м'язи складаються з окремих м'язів, побудованих з м'язової сполучної тканини, нервів судин. Мязеві волокна ціліндричної форми, розміщені паралельно одне одному. Їхній діаметр становить 0,01 - 0,1 мм, а довжина може сягати кількох сантиметрів. Кількість таких клітин або волокон неоднакова в різних м'язів : у дрібних-декілька сотень, у великих - декілька тисяч. У дорослої людини кількість м'язевих волокон стала, а їхній діаметр залежить від тренованості м'язів. Чим більше часу працює м'яз, тим його волокна товщі, а отже сам м'яз міцніший. Постійні тренування, напружена праця можуть призвести до збільшення діаметра м'язового волокна удвічі. До допоміжних апаратів м'язів відносяться фасції, між м'язові перегородки, синовіальні піхви і сумки, фіброзні канали, сесамоподібні кістки і блоки. 47. М'яз складається з м'язових волокон, кожне з яких зовні від сарколеми вкрите тонкою сполучнотканинною оболонкою – ендомізієм (endomysium). М'язові волокна формують пучки, які також оточені тонкими прошарками сполучної тканини – внутрішнім перимізієм (perimysium internum). Весь м'яз покритий зовнішнім перимізієм, його ще називають епімізієм (perimysium externum; epimysium), що разом із сполучнотканинними структурами ендомізію і внутрішнього перимізію переходить у сухожилок (tendo). Таким чином, сполучна тканина, що оточує М’язові волокна, переходить у сухожилкові волокна. Однак між заокругленим полюсом м’язового волокна (при світловій мікроскопії) і сухожилком (м’язово-сухожилкове з'єднання) є чітка межа. При електронно-мікроскопічному дослідженні ця межа представлена численними пальцеподібними виростами м'язового волокна, між якими видні заглиблення. В усі ці заглиблення проникають колагенові мікрофібрили сухожилка, які обкутані кінцями ретикулярних мікрофібрил, що входять до складу сарколеми м'язових волокон. Сухожилки майже не розтягуються, але вони дуже міцні і витримують величезні навантаження. Міцність сухожилка на розрив досягає 5-10 кг/мм2. Наприклад, сухожилок чотириголового м'яза стегна здатний витримувати розтягнення силою 600 кг, п'ятковий сухожилок триголового м'яза литки (ахіллів сухожилок) – 400 кг. Таку міцність забезпечує щільна оформлена волокниста сполучна тканина, з якої утворені сухожилки. Сухожилки складаються з рівнобіжних пучків колагенових волокон, між якими розташовані сухожилкові клітини – тсндиноцити і фібробласти. Тендиноцити (cellulaetendineae) мають видовжене ядро і невелику кількість цитоплазми. Ці клітини утворюють відростки, що проникають між сухожилковими волокнами (fibrae tendineae). Пучки колагенових волокон першого порядку обкутані пухкою волокнистою неоформленою сполучною тканиною – ендотендиніем (endotendineum). Пучки колагенових волокон другого порядку оточені внутрішнім перитендиніем (peritendineum intetnum). Сухожилок ззовні вкритиіі зовнішнім перитендиніем (peritendineum externum) – чохлом із щільної волокнистої сполучної тканини. У сполучнотканинних прошарках між сухожилковими волокнами проходять кровоносні судини і нервові волокна. Більшість м'язів мають стовщену середню частину – черевце (venter), що переходить з обох кінців у сухожилки (tendae). Проксимальний кінець м'яза називається головкою (caput), вона починається сухожилком від однієї кістки, а сухожилок дистального кінця м'яза (хвіст – cauda) прикріплюється до іншої кістки. При цьому сполучнотканинні волокна сухожилка міцно зростаються з окістям чи з охрястям і навіть проникають у кістку (шарпеєвські волокна). Початком м'яза (origo) прийнято називати місце фіксації до кістки його проксимальної частини, а дистальна частина м'яза прикріплюється (insertio) вже до іншої кістки. Початок м'яза, що скорочується, звичайно залишається нерухомим, це його точка фіксації (punctum fixum). На іншій кістці, до якої прикріплюється м'яз, розміщена рухома точка (punctum mobile). При скороченні м'яза вона переміщується. При зміні умов руху точка фіксації і рухома точка можуть мінятися місцями. Сухожилки різних м'язів розрізняються за будовою і формою. Наприклад, м'язи кінцівок переважно переходять у довгі сухожилки циліндричної форми. Плоскі м'язи, що беруть участь у формуванні стінок порожнин тіла, мають широкі і плоскі сухожилки, такий сухожилок називається апоневрозом (aponeurosis). Деякі м'язи мають два черевця, які з'єднані проміжним сухожилком (tendo intermedius). Прикладом може бути двочеревцевий м'яз шиї. Якщо вздовж м'яза є кілька проміжних сухожилків, то їх називають сухожилковими переділками (intersectiones tendineae). Такі переділки характерні для прямого м'яза живота. Класифікація м'язів. М'язи підрозділяють за їх розташуванням, формою, довжиною, напрямком м'язових волокон, функціями, а також за розташуванням їх стосовно суглобів. Виділяють м'язи поверхневі і глибою, присередні і бічні, зовнішні і внутрішні, вони розміщені у відповідних ділянках кінцівок, у стінках порожнин тіла тощо. 48. Спина (dorsum) займає задню поверхню тулуба від зовнішнього потиличного виступу і верхньої каркової лінії вгорі до крижово-клубового зчленування, задніх відділів клубових гребенів і куприка знизу. З боків ділянка спини обмежована задніми пахвовими лініями (lineae axillares posteriores). Топографічними орієнтирами служать умовні вертикальні (прямовисні) лінії. Нагадаємо, що задня серединна лінія (linea mediana posterior) проходить уздовж остистих відростків хребців; прихребтова лінія (linea paravertebralis) йде уздовж хребтового стовпа на рівні реброво- поперечних суглобів; лопаткова лінія (linea scapulаris) проходить через нижній кут лопатки. На спині розрізняють непарні ділянки: хребтову (regio vertebralis), крижову (regio sacralis) і парні ділянки: лопаткову (regio scapularis), підлопаткову (regio infrascapularis) і поперекову (regio lumbalis). Задню шийну ділянку (regio cervicalis (colli) posterior) ще називають карковою ділянкою (regio nuchae). Усі м’язи спини (mm. dorsi) є парними і розташовуються шарами. Розрізняють поверхневі і глибокі м’язи спини. До поверхневих м’язів спини належать: трапецієподібний м’яз, найширший м’яз спини, великий і малий ромбоподібні м’язи, м’яз-підіймач лопатки, верхній і нижній задні зубчасті м’язи. Вони починаються на хребті і прикріплюються до лопатки, ключиці і плечової кістки, приводячи їх в рух. Зубчасті м’язи прикріплюються до ребер. До глибоких мязів спини належать: ремінні м’язи шиї та голови, мяз-випрямляч хребта, підпотилично поперечно-остьові, міжостьові і між поперечні. Поверхневі м’язи спини Поверхневі м’язи спини за формою плоскі, вони розташовані трьома шарами. У першому (зовнішньому) шарі залягає трапецієподібний м’яз і найширший м’яз спини; у другому – великий і малий ромбоподібні м’язи і м’яз-підіймач лопатки; у третьому шарі – верхній і нижній задні зубчасті м’язи. М’язи першого та другого шарів прикріплюються до кісток грудного пояса і до плечової кістки, третього шару – до ребер. Трапецієподібний м’яз (m. trapеzius) має трикутну форму, широка основа м’яза обернена до задньої серединної лінії, а бічна звужена частина – до лопатки. М’яз розташований поверхнево, займає верхню частину спини і задню ділянку шиї. Разом обидва однойменні м’язи мають форму трапеції. Трапецієподібний м’яз має три частини: верхню – низхідну частину (pаrs descendens); середню – поперечну частину (pars transversa); нижню – висхідну частину (pars ascendens). Початок: трапецієподібний м’яз починається короткими сухожилками від зовнішнього потиличного виступу, присередньої третини верхньої каркової лінії потиличної кістки, каркової зв’язки, остистих відростків VII шийного і всіх грудних хребців, а також від надостьової зв’язки. Прикріплення: верхні пучки м’яза направляються вниз і вбік, прикріплюються до задньої поверхні зовнішньої третини ключиці; середні пучки йдуть майже горизонтально і прикріплюються до надплечового відростка лопатки і ості лопатки; нижні пучки м’яза направляються догори і вбік, продовжуються в сухожилкову пластинку, що прикріплюється до ості лопатки. На рівні остистого відростка VII шийного хребця обидва м’язи утворюють чотирикутну сухожилкову пластинку, на цьому місці в живої людини добре помітне заглиблення. Верхньобічний край цього м’яза утворює задню сторону бічного трикутника шиї. Нижньобічний край “перетинає” найширший м’яз спини і присередній край лопатки, а також утворює присередню сторону трикутника “вислуховування”. Нижня сторона цього трикутника відповідає верхньому краю найширшого м’яза спини, а бічна – нижньому краю великого ромбоподібного м’яза. Функція: трапецієподібний м’яз при скороченні всіх його частин наближає лопатку до хребта. Верхні пучки м’яза тягнуть лопатку догори і присередньо. При скороченні нижніх пучків м’яза лопатка, навпаки, зміщається донизу і присередньо, обертаючись протилежно. При цьому нижній кут лопатки зміщається вперед і вбік, а бічний кут – догори і присередньо. Отже, верхні і нижні пучки при почерговому скороченні беруть участь в обертанні лопатки навколо стрілової (сагітальної) осі. При скороченні обох м’язів і фіксованій лопатці трапецієподібні м’язи розгинають шийний відділ хребта і відхиляють голову назад, при однобічному скороченні вони дещо повертають обличчя в протилежний бік. Кровопостачання: поперечна артерія шиї, а також потилична, надлопаткова, задні міжреброві артерії. Топографія фасцій і клітковинних просторів спини У живої людини чітко пальпуються зовнішній потиличний виступ, остисті відростки II шийного, VII шийного, усіх грудних і поперекових хребців, а також серединний крижовий гребінь. Визначаються шийний і поперековий лордози, грудний і крижовий кіфози. З боків від хребтового стовпа пальпуються ребра, ость лопатки та її присередній край і нижній кут. З боків від серединної лінії помітні м’язи – випрямлячі хребта, в ділянці грудного пояса вони перекриваються трапецієподібними м’язами. Шкіра спини товста, зрощена з поверхневою фасцією. У шкірі є численні сальні і потові залози. Підшкірна клітковина добре виражена, особливо у жінок, в ній проходять задні і бічні гілки міжребрових та поперекових кровоносних судин, нервів. 48.Найширший м’яз спини (m. latissimus dorsi) є плоским і має трикутну форму, займає підлопаткову, поперекову і крижову спинні ділянки. М’яз розташований поверхнево, лише його верхній край біля хребта прикритий висхідною (нижньою) частиною трапецієподібного м’яза. Унизу бічний край найширшого м’яза спини утворює присередню сторону поперекового трикутника (бічну сторону цього трикутника утворює край зовнішнього косого м’яза живота, нижню – клубовий гребінь). Нижні пучки цього м’яза спрямовані догори і вбік, у напрямку пахвової ямки. Верхні пучки м’яза розташовані майже горизонтально. Найширший м’яз спини прикриває своїми верхніми пучками нижній кут лопатки, потім, звужуючись, прилягає знизу до великого круглого м’яза. Початок: широким апоневрозом м’яз починається від остистих відростків нижніх 6 грудних і всіх поперекових хребців (разом з поверхневою пластинкою грудо-поперекової фасції), від клубового гребеня і серединного крижового гребеня. Угорі частина м’язових пучків найширшого м’яза спини починаються від нижніх 3–4 ребер і нижнього кута лопатки. Ці пучки мають вигляд зубців і заходять між зубцями зовнішнього косого м’яза живота. У цьому місці між ними розміщена синовіальна сумка. Прикріплення: найширший м’яз спини за допомогою плоского вузького, але товстого сухожилка прикріплюється до гребеня малого горбка плечової кістки. Функція: найширший м’яз спини приводить плече до тулуба і привертає його (пронує), розгинає плече, опускає руку, тягне її назад і присередню, опускає лопатку. При фіксованих верхніх кінцівках обидва м’язи наближають до них (піднімають) тулуб. Перший (поверхневий) шар глибоких м’язів спини До остьово-поперечних м’язів (mm. spinotransversales) належать ремінний м’яз голови і ремінний м’яз шиї, які розташовані попереду верхнього заднього зубчастого, ромбоподібних і трапецієподібного м’язів. Ремінний м’яз голови (m. splеnius cаpitis) плоский і довгий, розташований попереду трапецієподібного м’яза. Початок: від нижньої половини каркової зв’язки на рівні IV–VII шийних хребців, остистих відростків VII шийного і І–IV грудних хребців. Прикріплення: пучки цього м’яза, що проходять косо догори і вбік, прикріплюються до соскоподібного відростка скроневої кістки і бічної частини верхньої каркової лінії потиличної кістки. Функція: при двобічному скороченні розгинає шийну частину хребта і голову; при однобічному скороченні м’яз повертає голову в той самий бік. Кровопостачання: потилична і глибока шийна артерія. Іннервація: задні гілки шийних спинномозкових нервів (С3 –С8 ). Ремінний м’яз шиї (m. splеnius cеrvicis) розташований нижче від ремінного м’яза голови. Початок: від остистих відростків III–VІ грудних хребців. Прикріплення: пучки м’яза, що проходять косо догори і вбік, прикріплюються до задніх горбків поперечних відростків І–ІІІ шийних хребців. Функція: при двобічному скороченні розгинає шийну частину хребта, при однобічному скороченні м’яз повертає шийну частину хребта в той самий бік. Кровопостачання: потилична і глибока шийна артерія. Іннервація: задні гілки шийних спинномозкових нервів (С3 –С8 ). М’яз-випрямляч хребта (m. erector spinae) – найпотужніший з аутохтонних м’язів спини, що розташований вздовж хребта від основи черепа до крижової кістки. М’яз розміщений у кістковому жолобі клубової кістки, що обмежований остистими відростками хребців і кутами ребер. Позаду м’яз покритий поверхневим листком грудо-поперекової фасції. М’яз-випрямляч хребта починається товстими і міцними сухожилковими пучками від спинної поверхні крижової кістки, остистих відростків усіх поперекових, XI і XII грудних хребців, задньої частини клубового гребе ня клубової кістки, надостьової зв’язки і грудо-поперекової фасції. Деякі сухожилкові пучки, що починаються на крижовій кістці, з’єднуються з пучками крижово-горбової і задньої крижово-клубової зв’язок. Починаючи від рівня I–II поперекових хребців, м’яз-випрямляч хребта поділяється на три тракти: бічний, проміжний і присередній. Бічний тракт називається клубово-ребровим м’язом, проміжний – найдовшим м’язом, присередній – остьовим м’язом. Клубово-ребровий м’яз (m. iliocostаlis) є бічною частиною м’яза-випрямляча хребта. Початок: від задньої частини клубового гребеня, внутрішньої поверхні поверхневої пластинки грудо-поперекової фасції. Прикріплення: пучки м’яза прямують догори і прикріплюються до задньої поверхні всіх ребер присередньо від їхніх кутів і до поперечних відростків IV–VII шийних хребців. З урахуванням розташування окремих частин, у клубово-ребровому м’язі виділяють клубово- ребровий м’яз попереку і клубово-ребровий м’яз шиї: – клубово-ребровий м’яз попереку (m. iliocostalis lumborum) має дві частини: поперекову частину (pars lumbalis) і грудну частину (pars thoracalis); початок: м’язові пучки поперекової частини починаються від заднього відділу клубового гребеня, внутрішньої поверхні поверхневої пластини грудо-поперекової фасції, а грудної частини – від VII–XII ребер, присередньо від місць прикріплення поперекової частини цього м’яза; прикріплення: м’язові пучки поперекової частини м’яза прикріплюються до кутів VII–XII ребер, а грудної частини – до кутів І–VI ребер і задньої поверхні поперечного відростка VII шийного хребця. – клубово-ребровий м’яз шиї (m. iliocostalis cervicis) має вигляд вузької стрічки; початок: від кутів III–VI ребер присередньо від місць прикріплення грудної частини клубоворебрового м’яза попереку; прикріплення: до задніх горбків поперечних відростків IV–VI шийних хребців. Функція: клубово-ребровий м’яз разом з іншими частинами м’яза-випрямляча хребта розгинає хребет. При однобічному скороченні м’яз нахиляє хребет у той самий бік, опускає ребра. Нижні пучки м’яза, опускаючи і зміцнюючи ребра, створюють опору для діафрагми. Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві і поперекові артерії. Іннервація: задні гілки шийних, грудних і поперекових спинномозкових нервів (C3 –L4 ). – найдовший м’яз голови (m. longissimus cаpitis) розташований присередньо від найдовшого м’яза шиї; початок: від поперечних відростків I–III грудних і III–VII шийних хребців; прикріплення: до задньої поверхні соскоподібного відростка скроневої кістки під сухожилками груднинно-ключично-соскоподібного м’яза і ремінного м’яза голови. Функція: найдовші м’язи грудної клітки і шиї при двобічному скороченні розгинають хребет, а при однобічному – нахиляють хребет у той самий бік. Найдовший м’яз голови при двобічному скороченні закидає голову назад, при однобічному – повертає обличчя в той самий бік. Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві і поперекові артерії. Іннервація: задні гілки шийних, грудних і поперекових спинномозкових нервів (C2 –L5 ). Найдовший м’яз (m. longissimus) розташований між клубово-ребровим м’язом і остьовим м’язом. Найдовший м’яз складається з трьох відділів – найдовший м’яз грудної клітки, шиї і голови: – найдовший м’яз грудної клітки (m. longissimus thоracis); початок: від спинної поверхні крижової кістки, поперечних відростків поперекових і нижніх грудних хребців; прикріплення: до задньої поверхні IV–XII ребер між їхніми горбками і кутами, а також до верхівок поперечних відростків усіх грудних хребців; – найдовший м’яз шиї (m. longissimus cеrvicis); початок: від верхівок поперечних відростків I–V грудних хребців; – найдовший м’яз голови (m. longissimus cаpitis) розташований присередньо від найдовшого м’яза шиї; початок: від поперечних відростків I–III грудних і III–VII шийних хребців; прикріплення: до задньої поверхні соскоподібного відростка скроневої кістки під сухожилками груднинно-ключично-соскоподібного м’яза і ремінного м’яза голови. Функція: найдовші м’язи грудної клітки і шиї при двобічному скороченні розгинають хребет, а при однобічному – нахиляють хребет у той самий бік. Найдовший м’яз голови при двобічному скороченні закидає голову назад, при однобічному – повертає обличчя в той самий бік. Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві і поперекові артерії. Іннервація: задні гілки шийних, грудних і поперекових спинномозкових нервів (C2 –L5 ). Остьовий м’яз (m. spinаlis) є присередньою частиною м’яза-випрямляча хребта. Розташований у кістковому жолобі, вздовж остистих відростків грудних та шийних хребців. Цей м’яз також підрозділяється на три частини – остьовий м’яз грудної клітки, шиї і голови: – остьовий м’яз грудної клітки (m. spinalis thoracis); початок: від остистих відростків I і II поперекових, XI і XII грудних хребців; прикріплення: м’язові пучки прямують догори, прилягаючи до остистих відростків, і прикріплюються до остистих відростків I–VIII грудних хребців; – остьовий м’яз шиї (m. spinаlis cеrvicis); початок: від остистих відростків I–II грудних і VI–VII шийних хребців, а також від нижньої частини каркової зв’язки; прикріплення: до остистих відростків II–IV шийних хребців; – остьовий м’яз голови (m. spinаlis cаpitіs); початок: від остистих відростків нижніх шийних і верхніх грудних хребців; прикріплення: до потиличної кістки поблизу зовнішнього потиличного виступу між нижньою і середньою карковими лініями. Функція: остьовий м’яз при двобічному скороченні розгинає хребет і закидає голову назад, а при однобічному скороченні нахиляє хребет і голову у той самий бік. Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві артерії. Іннервація: задні гілки шийних, грудних і верхніх поперекових спинномозкових нервів (С2 –L 3). шийних хребців; – остьовий м’яз голови (m. spinаlis cаpitіs); початок: від остистих відростків нижніх шийних і верхніх грудних хребців; прикріплення: до потиличної кістки поблизу зовнішнього потиличного виступу між нижньою і середньою карковими лініями. прикріплення: до задніх горбків поперечних відростків II–VI шийних хребців; Функція м’яза-випрямляча хребта: він є антагоністом передніх м’язів тулуба, що згинають хребет. При скороченні згиначів м’яз-випрямляч хребта, виконуючи уступаючу роботу, запобігає падінню тулуба вперед. При двобічному скороченні окремих частин цей м’яз опускає ребра, розгинає хребет, закидає голову назад, а при однобічному скороченні нахиляє хребет у той самий бік. Другий шар глибоких м’язів спини Поперечно-остьові м’язи (тm. transversospinales) представлені короткими косо орієнтованими м’язами, що починаються від поперечних відростків хребців і прикріплюються до остистих відростків вищерозташованих хребців (звідси їх назва). Перекидаючись через певну кількість хребців, вони утворюють окремі м’язи: півостьовий м’яз, багатороздільні м’язи і м’язи-обертачі, що відділені один від одного тонкими фасціями. Поверхнево розташовуються довгі пучки півостьового м’яза. Глибше лежать багатороздільні м’язи, а найглибше – найкоротші м’язиобертачі. Кожен із названих м’язів у свою чергу підрозділяється на окремі частини залежно від місця їх розташування на дорсальній поверхні тулуба, шиї і потилиці. – півостьовий м’яз (m. semispinаlis) представлений довгими косо орієнтованими м’язовими пучками. початок: від поперечних відростків нижчерозташованих хребців. прикріплення: м’язові пучки, що перекидаються через 4–6 хребців, прикріплюються до остистих відростків вищерозташованих хребців. У півостьовому м’язі виділяють три окремі м’язи – півостьові м’язи грудної клітки, шиї і голови (у поперековому відділі такі м’язи відсутні): – півостьовий м’яз грудної клітки (m. semispinаlis thоracis); початок: від поперечних відростків VII–XII грудних хребців; прикріплення: направляючись догори і присередньо, м’язові пучки прикріплюються до остистих відростків I–IV грудних і VI–VII шийних хребців; – півостьовий м’яз шиї (m. semispinаlis cеrvicis); початок: від поперечних відростків I–VI грудних хребців і суглобових відростків IV–VII шийних хребців; прикріплення: до остистих відростків II–V шийних хребців; – півостьовий м’яз голови (m. semispinаlis cаpitis) ширший і товстіший від попередніх м’язів, розташований у потиличній ділянці; він має дві розділені донизу ніжки: велику бічну і меншу присередню; початок: бічна ніжка починається коротким сухожилком від поперечних відростків I–VI грудних і IV–VII шийних хребців; присередня ніжка – від остистих відростків VII шийного і І–V грудних хребців; прикріплення: пучки обох ніжок зливаються в один м’яз, що прикріплюється загальним черевцем до потиличної кістки між верхньою і нижньою карковими лініями. М’яз позаду прикритий ремінним і найдовшим м’язами голови, а попереду від нього залягає півостьовий м’яз шиї. Функція: півостьові м’язи грудної клітки і шиї при двобічному скороченні розгинають грудний і шийний відділи хребта. При однобічному скороченні ці м’язи повертають грудний і шийний відділи хребта в протилежний бік. Півостьовий м’яз голови при двобічному скороченні закидає голову назад, а при однобічному – повертає обличчя в протилежний бік. Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві артерії. Іннервація: задні гілки шийних і грудних спинномозкових нервів (С –Th ). Багатороздільні м’язи (тт. multifidі) залягають у кісткових жолобах, розташованих з обох боків від остистих відростків хребців упродовж всього хребтового стовпа – від крижової кістки до II шийного хребця. Виділяють три групи багатороздільних м’язів – багатороздільні м’язи попереку, грудної клітки і шиї: – багатороздільний м’яз попереку (m. multifidus lumbоrum) представлений потужними м’язовими пучками; початок: від спинної поверхні крижової кістки, заднього відділу клубового гребеня, додаткових і соскоподібних відростків поперекових хребців; прикріплення: м’язові пучки прямують косо догори і присередньо, перекидаються через 2–4 сусідні хребці і прикріплюються до остистих відростків вищерозташованих хребців; – багатороздільний м’яз грудної клітки (m. multifidus thoracis); початок: від поперечних відростків грудних хребців; прикріплення: як і попередній м’яз, м’язові пучки перекидаються через 2–4 сусідні хребці і прикріплюються до остистих відростків вищерозташованих хребців; – багатороздільний м’яз шиї (m. multifidus cervicis); початок: від суглобових відростків IV–VII шийних хребців; прикріплення: пучки цього м’яза перекидаються через 2–4 хребці і прикріплюються до остистих відростків вищерозташованих хребців. Багатороздільні м’язи лежать суцільним шаром, прикриваючи позаду м’язи-обертачі, з якими мають загальні місця прикріплення – основи остистих відростків і прилеглі до них дуги хребців. Функція: багатороздільні м’язи повертають хребет у протилежний бік навколо його вертикальної осі, беруть участь у розгинанні і нахилі його у той самий бік. Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві і поперекові артерії. Іннервація: задні гілки спинномозкових нервів (С3 –S1 ). М’язи-обертачі (тт. rotatоres). Виділяють три групи м’язів-обертачів: м’язи-обертачі попереку (mm. rotatоres lumborum), м’язи- обертачі грудної клітки (mm. rotatоres thоracis), м’язи-обертачі шиї (mm. rotatоres cеrvicis). Ці м’язи більше виражені в грудному відділі хребта. Початок: від поперечних відростків хребців відповідних відділів хребтового стовпа. Прикріплення: м’язові пучки йдуть майже горизонтально, перекидаються через 1 чи 2 вищерозташованих хребці, прикріплюються до основ їх остистих відростків. Функція: при однобічному скороченні обертають хребтовий стовп у протилежний бік навколо вертикальної осі, а при двобічному – фіксують хребет. Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві і поперекові артерії. Іннервація: задні гілки шийних, грудних і поперекових спинномозкових нервів (С2 –L5 ). Третій шар глибоких м’язів спини Міжостьові м’язи (тт. interspinаles) також складаються з трьох груп: міжостьові м’язи попереку (тт. interspinаles lumbоrum), міжостьові м’язи грудної клітки (тт. interspinаles thоracis) і міжостьові м’язи шиї (тт. interspinаles cervicіs). Ці м’язи прилягають до міжостьових зв’язок і розташовані між остистими відростками суміжних хребців, краще розвинуті в шийному і поперековому відділах хребта. Початок: від остистих відростків нижчерозташованих хребців. Прикріплення: до остистих відростків вищерозташованих хребців. Функція: беруть участь у розгинанні відповідних відділів хребта. Кровопостачання: глибока артерія шиї, задні міжреброві і поперекові артерії. Іннервація: задні гілки шийних, грудних і поперекових спинномозкових нервів (С3 –L5 ). Міжпоперечні м’язи (тт. intertransversаrii) представлені короткими пучками. Початок: від поперечних відростків нижчерозташованих хребців. Прикріплення: до поперечних відростків вищерозташованих хребців. М’язи краще виражені на рівні поперекового і шийного відділів хребтового стовпа. У грудному відділі ці м’язи часто відсутні або розташовані лише на рівні I–IV грудних хребців. Серед міжпоперечних м’язів виділяють: – присередні міжпоперечні м’язи попереку (тт. intertransversаrii mediales lumborum), що з’єднують між собою додаткові відростки поперекових хребців; – присередні міжпоперечні м’язи грудної клітки (тт. intertransversаrii mediales thoracis); – задні присередні міжпоперечні м’язи шиї (тт. intertransversаrii posteriores mediales cеrvicis), що з’єднують між собою задні горбки поперечних відростків суміжних шийних хребців. Функція: нахиляють відповідні відділи хребтового стовпа у свій бік. Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві і поперекові артерії. Іннервація: задні гілки шийних, грудних і поперекових спинномозкових нервів (C1 –L4 ). Вважаємо доцільним у цьому розділі міології розглянути будову і функцію підпотиличних м’язів, хоча вони за міжнародною анатомічною номенклатурою належать до м’язів шиї. Підпотиличні м’язи (тт. suboccipitаlеs). До їх складу включено 6 коротких м’язів : задній малий прямий м’яз голови, задній великий прямий м’яз голови, верхній косий м’яз голови, нижній косий м’яз голови, передній прямий м’яз голови, бічний прямий м’яз голови. Перші чотири м’язи розташовані найглибше позаду І і ІІ шийних хребців, обмежовують трикутний простір, у якому залягають задня дуга атланта і задня атланто-потилична перетинка. У цій ділянці проходять права і ліва хребтові артерії, задні гілки 1 і 2 шийних спинномозкових нервів. Позаду підпотиличні м’язи прикриті півостьовими, найдовшими і ремінними м’язами голови. Усі ці чотири м’язи при однобічному скороченні обертають голову у свій бік, а при двобічному скороченні закидають (розгинають) голову назад. Передні і бічні прямі м’язи голови розташовані попереду від атланта. Ці м’язи при однобічному скороченні нахиляють голову у свій бік, а при двобічному – нахиляють голову вперед. Задній малий прямий м’яз голови (m. rectus capitis posterior minor) розташований присередньо. Початок: від заднього горбка атланта. Прикріплення: пучки м’яза розширюються, прямують до потиличної кістки і прикріплюються до присереднього відділу нижньої каркової лінії поруч із зовнішнім потиличним гребенем. Бічний край м’яза прикритий заднім великим прямим м’язом голови. Функція: при двобічному скороченні закидає голову назад, при однобічному – нахиляє голову у свій бік. Кровопостачання: глибока шийна артерія. Іннервація: потиличний нерв (С1). Задній великий прямий м’яз голови (m. rеctus cаpitis posterior major). Розташований збоку і нижче від малого прямого м’яза голови. Початок: від остистого відростка осьового (II шийного) хребця. Прикріплення: пучки м’язів розширюються, прямують догори та вбік і прикріплюються до потиличної кістки під нижньою карковою лінією, приблизно посередині між зовнішнім потиличним гребенем і соскоподібним відростком. Своїм присереднім краєм цей м’яз прикриває задній малий прямий м’яз голови. Функція: при двобічному скороченні закидає голову назад, при однобічному – обертає голову у свій бік і дещо нахиляє її вбік. Кровопостачання: глибока шийна артерія. Іннервація: потиличний нерв (С1). Верхній косий м’яз голови (m. obliquus cаpitis superior) розташований збоку і частково прикриває верхньобічну частину заднього великого прямого м’яза голови в місці його прикріплення до потиличної кістки. Початок: від поперечного відростка атланта (I шийного хребця). Прикріплення: пучки м’яза проходять догори та присередньо і прикріплюються до потиличної кістки над нижньою карковою лінією присередньо від соскоподібного відростка. Функція: при двобічному скороченні м’яз закидає голову назад, а при однобічному – нахиляє голову у свій бік. Кровопостачання: глибока шийна артерія. Іннервація: потиличний нерв (С1 ). Нижній косий м’яз голови (m. obliquus cаpitis inferior) має веретеноподібну форму. Початок: від остистого відростка осьового (II шийного) хребця. Прикріплення: пучки м’яза проходять вбік і прикріплюються до поперечного відростка атланта (І шийного хребця). Функція: при однобічному скороченні обертає голову у свій бік, при двобічному – фіксує атлант. Кровопостачання: глибока шийна артерія. Іннервація: потиличний нерв (C1). Передній прямий м’яз голови (m. rectus capitis anterior) розташований за довгим м’язом голови. Початок: від бічної маси атланта. Прикріплення: до основної частини потиличної кістки, позаду від місця прикріплення довгого м’яза голови. Функція: при однобічному скороченні нахиляє голову у свій бік, а при двобічному – нахиляє голову вперед. Кровопостачання: хребтова артерія, висхідна глоткова артерія. Іннервація: гілки шийного сплетення (С1 –С2). Бічний прямий м’яз голови (m. rectus capitis lateralis) розташований збоку від переднього прямого м’яза голови. Початок: від поперечного відростка атланта. Прикріплення: до бічної частини потиличної кістки. Функція: при однобічному скороченні нахиляє голову у свій бік, а при двобічному – нахиляє голову вперед. Кровопостачання: хребтова і потилична артерія. Іннервація: гілки шийного сплетення (С1). Варіанти й аномалії м’язів спини Трапецієподібний м’яз іноді розділений проміжними сухожилками на 2–3 частини. Він може починатися тільки від остистих відростків I–IV грудних хребців, а деколи відсутні верхні пучки, що прикріплюються до ключиці. Бувають додаткові м’язові пучки, що направляються до груднинно- ключично-соскоподібного м’яза. Дуже рідко трапецієподібний м’яз має поверхневий і глибокий шари, а інколи є окремий підтрапецієподібний м’яз. Найширший м’яз спини може починатися на остистих відростках від IV грудного до I поперекового хребців. Трапляються додаткові м’язові зубці, що починаються на 5–6 нижніх ребрах. Іноді сухожилок цього м’яза зростається із сухожилком великого круглого м’яза або за допомогою сполучнотканинної пахвової дуги з’єднується із сухожилком великого грудного м’яза. М’яз-підіймач лопатки іноді починається на задніх горбках поперечних відростків 5–6 верхніх шийних хребців. Деколи сухожилок цього м’яза зростається із сухожилком малого ромбоподібного м’яза. Ромбоподібні м’язи часто зростаються й утворюють один м’яз. Розміри ромбоподібних м’язів бувають різними. Інколи може бути декілька окремих м’язів, що розташовані двома шарами. Задні зубчасті м’язи відрізняються у різних людей за числом зубців, дуже рідко відсутні один чи обидва м’язи. Ремінний м’яз голови і шиї часто об’єднуються в один м’яз. Місця початку і прикріплення, розміри і форма м’язів можуть бути різними. Місця початку і прикріплення клубово-ребрового м’яза, число м’язових пучків та ступінь їх розвитку також є мінливими. Дуже рідко відсутня одна з частин цього м’яза. Такі ж варіанти будови характерні й для найдовшого м’яза. Інколи найдовший м’яз голови розділений на дві частини – двочеревцеву присередню і середню. Остьові м’язи у різних людей відрізняються за розмірами і числом пучків, а остьові м’язи шиї і голови непостійні. У півостьових м’язах і м’язах-обертачах є мінливими число пучків, місця початку і прикріплення. Підпотиличні м’язи також відрізняються за розмірами і числом м’язових пучків. Іноді бічний прямий м’яз голови починається від поперечного відростка атланта і прикріплюється до яремного відростка потиличної кістки. Топографія фасцій і клітковинних просторів спини У живої людини чітко пальпуються зовнішній потиличний виступ, остисті відростки II шийного, VII шийного, усіх грудних і поперекових хребців, а також серединний крижовий гребінь. Визначаються шийний і поперековий лордози, грудний і крижовий кіфози. З боків від хребтового стовпа пальпуються ребра, ость лопатки та її присередній край і нижній кут. З боків від серединної лінії помітні м’язи – випрямлячі хребта, в ділянці грудного пояса вони перекриваються трапецієподібними м’язами. Шкіра спини товста, зрощена з поверхневою фасцією. У шкірі є численні сальні і потові залози. Підшкірна клітковина добре виражена, особливо у жінок, в ній проходять задні і бічні гілки міжребрових та поперекових кровоносних судин, нервів. Між фасціальними піхвами трапецієподібного м’яза і найширшого м’яза спини розташована пухка сполучна тканина і клітковина, що відокремлює ці м’язи від ремінних м’язів голови і шиї, м’яза – підіймача лопатки, ромбоподібних і зубчастих м’язів. У поперековій ділянці пальпується її верхня межа – XII ребро і вільні передні кінці XI–XII ребер (іноді XII ребро відсутнє). Нижня межа поперекової ділянки проходить по клубових гребенях, а бічними її межами є задні пахвові лінії. Над найвищою точкою клубового гребеня пальпується ямка, що відповідає поперековому трикутнику (trigonum lumbale), який є “слабким” місцем у поперековій ділянці – можливим місцем виходу поперекових гриж. Нижньою границею цього трикутника є клубовий гребінь, присередньою – бічний край апоневрозу найширшого м’яза спини, бічною – задній край зовнішнього косого м’яза живота. Дно цього трикутника утворено внутрішнім косим м’язом живота. Над рівнем горизонтальної лінії, що з’єднує найвищі точки клубових гребенів, по задній серединній лінії пальпується остистий відросток IV поперекового хребця. Він є орієнтиром для визначення остистих відростків інших поперекових хребців. Поверхнева фасція (fascia superficialis), що є частиною підшкірної фасції, покриває поверхневі м’язи спини, але на рівні трапецієподібного м’яза і найширшого м’яза спини вона дуже тонка. У поперековій ділянці під поверхневою фасцією залягає попереково-сіднична жирова маса, що покриває нижні краї найширших м’язів спини. У задній ділянці шиї, між її поверхневими і глибокими м’язами, залягає каркова фасція (fаscia nuchae). Присередньо ця фасція зростається з карковою зв’язкою, а з боків – з поверхневою пластинкою шийної фасції. Глибокі листки каркової фасції, що розділяють м’язи в задній ділянці шиї, зростаються з поперечними відростками шийних хребців. Угорі каркова фасція прикріплюється до верхньої каркової лінії потиличної кістки, а донизу вона переходить у поверхневу пластинку грудо-поперекової фасції. Грудо-поперекова фасція (fascia thoracolumbаlis) обгортає глибокі м’язи спини, утворює щільну волокнисту піхву для м’язів-випрямлячів хребта. Ця фасція має три пластинки. Задня пластинка, або поверхнева пластинка (lamina posterior; lamina superficialis) розташована позаду м’яза- випрямляча хребта. У верхніх відділах ця пластинка тонка, у поперековій ділянці вона товста і за будовою подібна до сухожилка. Унизу задня пластинка зрощена з клубовим гребенем, присередньо вона прикріплюється до остистих відростків поперекових і грудних хребців, а також зрощена з апоневрозом найширшого м’яза спини. Задня пластинка в грудному відділі доходить з боків до кутів ребер, а в поперековому відділі – до країв м’яза-випрямляча хребта, де зростається з передньою пластинкою грудо-поперекової фасції. Передня пластинка, або глибока пластинка (lamina anterior; lamina profunda) грудо-поперекової фасції виражена лише в поперековій ділянці. Ця пластинка відокремлює м’яз-випрямляч хребта від розташованого глибше квадратного м’яза попереку. Унизу передня пластинка прикріплюється до клубового гребеня, угорі – до XII ребра, присередньо – до поперечних відростків поперекових хребців. З боків передня (глибока) пластинка грудо-поперекової фасції зростається із задньою (поверхневою) пластинкою, утворюючи піхву для м’яза-випрямляча хребта. На рівні грудної клітки цей м’яз розташовується в кістково-волокнистому каналі, що позаду утворений задньою (поверхневою) пластинкою грудо-поперекової фасції, а попереду – ребрами. Від передньої (глибокої) пластинки цієї фасції бере початок поперечний м’яз живота, а від задньої (поверхневої) пластинки починаються найширший м’яз спини і нижній задній зубчастий м’яз. Передня (глибока) пластинка грудо-поперечної фасції покриває попереду квадратний м’яз попереку, тому її ще називають фасцією квадратного м’яза попереку (fascia musculi quadrati lumborum). Третій листок цієї фасції називається серединною пластинкою (lamina media). |