Ответы на билеты анатомия человека. Ответы на билеты. 1. Особливості будови та функціонування хрящової тканини. Види хрящової тканини
 Скачать 210.13 Kb.
|
|
24. Одноосьові суглоби: визначення, види одноосьових суглобів за формою суглобових поверхонь, функції, приклади. До одноосьових суглобів належать циліндричні та блокоподібні суглоби. Види за формою суглобових поверхонь: Циліндричний суглоб. суглобові поверхні являють собою вирізки циліндрів, вставлених один в одного. Один відрізок опуклий і утворює головку, другий увігнутий і становить суглобову западину. Рухи відбуваються навколо осі, що проходить через центр головки паралельно поверхням циліндра. Прикладом можуть бути суглоби між дистальними та проксимальними кінцями ліктьової та променевої кісток. Функції: рух у суглобі викликає рух усієї кістки навколо своєї поздовжньої осі. Блокоподібний суглоб – це різновидність циліндричного суглоба, він відрізняється тим, що на опуклій зчленовній поверхні посередині має борозенку, а на вгнутій — відповідне борозенці підвищення у вигляді валка. Прикладом такого суглоба є гомілковостопний суглоб. Функції: обертальна. 25. Двохосьові суглоби: визначення, види двохосьових суглобів за формою суглобових поверхонь, функції, приклади До групи двохосьових суглобів належать еліпсоподібні і сідлоподібні суглоби Види за формою суглобових поверхонь: Еліпсоподібний суглоб зчленівні поверхні становлять вирізки еліпсоїда. Останній виникає внаслідок обертання половини еліпса навколо довгої осі. Одна поверхня, як у всякому суглобі, опукла, друга, конгруентна першій, являє собою суглобову западину. Прикладом можуть бути променевозап'ястний суглоб, суглоби між потиличною кісткою і шийним хребцем. Функції: згинання і розгинання, приведення і відведення, можливі колові рухи. Сідлоподібний суглоб являє собою відрізок такого тіла, яке утворюється в результаті обертання дуги навколо осі, розміщеної від опуклості цієї дуги. Рухи відбуваються навколо двох взаємно перпендикулярних осей. Прикладом є зап'ястно-п'ястний суглоб і пальця руки. Функції: згинання і розгинання, приведення і відведення, можливі колові рухи. 26. Багатоосьовий суглоб (3-осьовий). Кулястий суглоб – найбільш руховий вид зчленувань у людському тілі з виразно виявленою кулястою головкою і відповідною їй суглобовою западиною, яка охоплює менше половини окружності головки. Рухи відбуваються по трьох головних взаємно перпендикулярних осях — сагітальній, фронтальній і вертикальній. У кулястому суглобі може бути нескінченна кількість осей обертання, через що його і називають багатовісним. Також у ньому відбуваються колові рухи. Як різновидності кулястих суглобів розглядають горіхоподібний та плоскі суглоби. Горіхоподібний – прикладом є кульшовий суглоб. Плоский суглоб – до них належать зап'ястно-пястні і плеснево-передплеснові суглоби та суглоби утворені суглобовими відростками хребців. 27. Класифікація з’єднань кісток черепу: неперервні і перервні з’єднання Кістки черепа сполучаються між собою в основному за допомогою неперервних з'єднань – швів і синхондрозів. Лише нижня щелепа утворює зі скроневою кісткою скронево-нижньощелепний суглоб. 28. Неперервні з’єднання кісток черепа: види, назвати і продемонструвати. Неперервні сполучення кісток черепа представлені волокнистими з'єднаннями – синдесмозами: швами .У ділянці основи черепа є синхондрози. Шви зубчасті, лускаті і плоскі. Зубчастих є три: вінцевий (між лобовою і тім'яними кістками), сагітальний між тім'яними кістками і лямбдоподібний (між тім'яними і потиличною кістками); лускатим швом сполучається луска скроневої кістки з тім'яною. Всі інші шви — плоскі. 29. Скронево-нижньощелепний суглоб: будова, класифікація, рухи. З’єднання черепа з хребтом: будова, класифікація, рухи. Скронево-нижньощелепний суглоб — парний діартроз на черепі, що з'єднує нижню щелепу з основою черепа. Утворений головкою нижньощелепної кістки нижньочелюстною ямкою скроневої кістки.Скронево-нижньощелепний суглоб є комбінованим суглобом, який представляє функціональне поєднання двох анатомічно окремих блокових суглобів (лівого і правого). Обидва скронево-нижньощелепних суглоби функціонують одночасно, представляючи собою єдине комбіноване зчленування. Можливі рухи в трьох напрямках: фронтальна вісь , сагітальна, вертикальна 30. Класифікація видів з’єднань хребтового стовпа: назвати та навести приклади. Хребтовий стовп, або хребет , утворений з розташованих один на одному хребців, що зв'язані між собою різними видами з'єднань: міжхребцевих дисків і симфізів, суглобів і зв'язок У людини хребетний стовп складається з 33-34 хребців. Останні 9 хребців зростаються і утворюють крижову та куприкову кістки. У хребетному стовпі є всі види синартрозів: синхондрози, синдесмози, синостози, діартрози. З’єднання тіл хребців. Тіла хребців сполучаються синхондрозами і синдесмозами. Між тілами хребців розташовані хрящові міжхребцеві диски (dіsci intervertebrаles), товщина яких коливається від 3–4 мм у грудному відділі, до 5–6 мм у шийному, а в поперековому (найбільш рухомому) відділі досягає 10–12 мм. Волокнисте кільце міцно зростається з тілами обох хребців. Воно складається з упорядкованих колових пластин, утворених переважно колагеном І іII типів. Товсті колагенові волокна (діаметром приблизно 70 нм) сусідніх шарів, що перетинаються між собою під кутом 60°, проникають у гіаліновий хрящ і окістя хребців, з’єднані між собою хрящовими дисками тіла хребців ще укріплені міцними зв’язками – передньою і задньою поздовжніми зв’язками, що утворені зі щільної волокнистої оформленої сполучної тканини. Передня поздовжня зв’язка (lig. longіtudinаle antеrius) проходить по передній поверхні тіл усіх хребців, міцно зростається з ними і з міжхребцевими дисками. Вона починається від глоткового горбка потиличної кістки і переднього горбка передньої дуги атланта і закінчується на 2–3-й поперечних лініях тазової поверхні крижової кістки. Між атлантом і потиличною кісткою передня поздовжня зв’язка стовщена і утворює передню атланто-потиличну перетинку (membrana atlantooccipitalis anterior), що прикріплюється вгорі до переднього краю великого отвору потиличної кістки, а знизу до передньої дуги атланта. Задня поздовжня зв’язка проходить уздовж задньої поверхні тіл хребців у хребтовому каналі. Від нижнього краю схилу потиличної кістки вона проходить позаду зчленування I і II шийних хребців і далі вниз до I куприкового хребця. Зв’язка міцно зростається з міжхребцевими дисками, але з тілами хребців вона з’єднана слабо. На рівні серединного атланто-осьового суглоба задня поздовжня зв’язка розширюється і зростається з пучками хрестоподібної зв’язки атланта, що розташована попереду від неї, а догори вона продовжується вже під назвою – покрівельна перетинка (membrana tectoria), яка прикріплюється до нижнього краю потиличної кістки. 31. З’єднання між тілами хребців: класифікація; будова міжхребцевого диску, його функціональне значення. Хребці людини між собою з'єднуються суглобами, зв'язками і хрящовими дисками. Суглоби за формою плоскі, вони утворюються між суглобовими відростками. Хребці між собою з'єднуються ще зв'язками. У дитини всі хребці вільні. У дорослої людини хребці нижніх відділів зростаються, утворюючи криж і куприк. Хребці різних відділів відрізняються за формою і розмірами. Проте всі вони мають багато спільного у будові (тобто вони гомологічні). Кожний хребець (за винятком 1-го) складається з вентрально розташованого тіла і дорсальної дуги. Дуга і тіло утворюють отвір. Отвори всіх хребців утворюють канал хребта, в якому розташований спинний мозок. Між хребцями розташовані хрящові диски (волокнистий хрящ), які становлять ¼ довжини хребта. Центр хрящового диска має драглисту структуру і є залишком хорди. Від дуги хребця відходить 3 парних і 1 непарний відростки. Непарний відросток (остистий) відходить від дуги дорсально і його легко можна промацати на серединній лінії спини. В боки від дуги відходять поперечні відростки і 2 пари суглобових (верхні і нижні поверхні міжхребцевих суглобів). На каудальному і краніальному краях дуги (ближче до тіла) є по вирізці. 32. З’єднання між відростками та дугами хребців: класифікація, описати їх будову та продемонструвати. З’єднання між I і II шийними хребцями: будова, класифікація, рухи. Хребці людини між собою з'єднуються суглобами, зв'язками і хрящовими дисками. Суглоби за формою плоскі, вони утворюються між суглобовими відростками. Хребці між собою з'єднуються ще зв'язками. З’єднання дуг хребців. Дуги з’єднуються між собою з допомогою суглобів і зв’язок, розміщених як між самими дугами, так і між їх відростками. 1. Зв’язки між дугами хребців складаються із еластичних волокон, які мають жовтий колір, і тому називаються жовтими зв’язками, ligamentum flava. В силу своєї еластичності вони прагнуть зблизити дуги і разом з пружністю міжхребцевих дисків сприяють випрямленню хребта і прямоходінню. 2. Зв’язки між остистими відростками, міжостисті, ligamentum interspinalia. Безпосереднє продовження міжостистих зв’язок назад утворює округлий тяж, який тягнеться по верхівкам остистих відростків у вигляді довгої над остистої зв’язки, ligamentum supraspinale. 33. З’єднання між ребрами та грудниною: класифікація, їх будова. З’єднання між ребрами і хребцями: види, їх будова, класифікація. Ребра являють собою вузькі, довгі, вигнуті плоскі кістки. Розрізняють справжні ребра (верхні 7), несправжні (8-10), коливальні (11-12). Задня частина – кісткова частина, передня – реберний хрящ. Кісткова частина має головку, шийку, тіло. У верхніх 10 ребрах між шийкою і тілом знаходиться горбик ребра. На тілі роміщенні зовнішні і внутрішні поверхні, верхній і нижній краї. На внутрішній поверхні нижнього краю помітна борозна ребра, де прилягають судини і нерви. Перше ребро має верхню і нижню поверхні, зовн. і внутр. краї. На верхній поверхні є драбинчастий горбик, позаду від нього знаходиться борозна підключичної артерії, попереду – борозна підключичної артерії. Груднина – плоска кістка, яка склад. з 3 частин – ручки (верхня частина), тіла та мечоподібного відростка. Тіло з’єднане з ручкою під тупим кутом. На верхньому краї ручки знаходь. яремна вирізка, по боках від якої – ключичні вирізки. На бічних краях ручки помітні реберні вирізки. З’єднання кісток грудної порожнини: Задніми кінцями (головками) ребра зчленовуються з грудними хребцями і утв. суглоб головки ребра. Горбики ребер зчленовуються з поперечними відростками і утв. суглоб горбика ребра. 7 пар верхніх ребер зчленовуються своїми передніми кінцями з грудниною. Перше ребро з грудниною утв. синхондроз, останні 6 – діартрози (суглоби). 8-10 ребра з’єднуються між собою за допом. синхондрозів і утв. реберну дугу. Форма грудної клітки залежить від статі, віку,будови тіла, фіз..розвитку. 34. З’єднання кісток плечового пояса: груднино-ключичний суглоб, його суглобові поверхні, додаткові компоненти, класифікація, рухи; надплечово-ключичний суглоб, описати його будову, класифікація, рухи. Кістки грудного пояса сполучаються між собою і з грудниною за допомогою різного виду з’єднань, що забезпечують велику рухливість плеча, передпліччя і кисті . Ключиця з грудниною сполучається за допомогою груднинно-ключичного суглоба (articulatio sternoclavicularis), який є сідлоподібним, комплексним, багатоосьовим. Цей суглоб утворений груднинною суглобовою поверхнею груднинного кінця ключиці і ключичною вирізкою ручки груднини. Ці суглобові поверхні інконгруентні. Між суглобовими поверхнями розташований хрящовий суглобовий диск (discus articulаris), який збільшує конгруентність поверхонь, а, отже, й обсяг рухів. Диск по периферії зростається з капсулою і поділяє суглобову порожнину на дві камери. Тонка суглобова капсула прикріплюється до країв суглобових поверхонь. Суглоб зміцнюють кілька позакапсульних зв’язок. Це передня і задня груднинно-ключичні зв’язки (ligg. stеrnoclavicularia antеrius et postеrіus), що починаються відповідно від передньої і задньої поверхонь груднинного кінця ключиці і вплітаються в окістя груднини. Міжключична зв’язка (lig. interclaviculаrе) з’єднує верхні частини груднинних кінців правої і лівої ключиць, при цьому зростається з яремною вирізкою ручки груднини. Реброво-ключична зв’язка (lig. costoclaviculаre) коротка і широка, з’єднує нижню поверхню груднинного кінця ключиці з I ребром. У груднинно-ключичному суглобі можливі такі рухи ключиці: навколо стрілової (сагітальної) осі – піднімання і опускання; навколо вертикальної осі – надплечовий кінець ключиці рухається вперед і назад; ключиця може виконувати колове обертання. Надплечово-ключичний суглоб (articulаtio acromioclaviculаre) є плоским, багатоосьовим, але малорухомим, він утворений ключичною суглобовою поверхнею надплечового відростка і надплечовою суглобовою поверхнею ключиці. У 30 % випадків між цими суглобовими поверхнями розташовується суглобовий диск. Тонка суглобова капсула прикріплюється до країв суглобових поверхонь. Суглоб зміцнюють дві зв’язки: над суглобом розташована надплечово-ключична зв’язка (lig. acromioclaviculаre), що з’єднує кінець надплечового відростка лопатки і надплечовий кінець ключиці, і потужна дзьобо-ключична зв’язка (lig. coracoclaviculаre). Дзьобо-ключична зв’язка складається з двох окремих зв’язок, що починаються від основи дзьобоподібного відростка лопатки. Перша з них прикріплюється до конусоподібного горбка надплечового кінця ключиці і називається конічною зв’язкою (lig. conoideum). Збоку від неї розташована трапецієподібна зв’язка (lig. trapezоideum), що прикріплюється до трапецієподібної лінії ключиці. Дзьобо-ключична зв’язка обмежує рухи в надплечово-ключичному суглобі. Різні ділянки лопатки також з’єднані між собою власними зв’язками. Дзьобо-надплечова зв’язка (lig. coracoacromiаlе) має форму трикутної пластинки, що натягнута над плечовим суглобом між верхівкою надплечового відростка і дзьобоподібним відростком лопатки. Ця зв’язка захищає плечовий суглоб зверху й обмежує відведення плеча в ньому. Над вирізкою лопатки розташована верхня поперечна зв’язка лопатки (lig. transvеrsum scapulae superius), що перетворює цю вирізку в отвір. Нижня поперечна зв’язка лопатки (lig. transvеrsum scapulae inferius) натягнута між основою надплечового відростка і заднім краєм суглобової западини лопатки. Надплечово-ключичному і груднинно-ключичному суглобам належить важлива роль при рухах грудного пояса. Так, відведення руки до горизонтальної лінії здійснюється в плечовому суглобі. Вище горизонтальної лінії верхня кінцівка відводиться (піднімається) завдяки підняттю ключиці навколо стрілової осі в груднинно-ключичному суглобі й обертання лопатки в надплечово-ключичному суглобі. Якщо ключиця робить рухи навколо стрілової осі, то грудний пояс зміщається догори чи донизу. Якщо ключиця рухається навколо вертикальної осі, то грудний пояс зміщається вперед чи назад. Розмах рухів лопатки навколо стрілової осі досягає 30°–35°, відведення – до 15°–20°. З’єднання кісток вільної верхньої кінцівки. Кістки вільної верхньої кінцівки з’єднуються між собою, а також з лопаткою, суглобами. Плечова кістка з’єднується з лопаткою за допомогою плечового суглоба. 35. Плечовий суглоб: суглобові поверхні, додаткові компоненти, зв’язковий апарат, класифікація, рухи; описати і продемонструвати. Плечовий суглоб (articulаtio humeri) за формою кулястий, багатоосьовий, утворений сплощеною суглобовою западиною лопатки і головкою плечової кістки. Завдяки хрящовій губі суглобової западини (lаbrum glenoidаle), яка прикріплюється до країв суглобової западини, остання поглиблюється, але рухи у суглобі губа не обмежує. Тонка, вільна суглобова капсула, особливо в нижньому відділі, прикріплюється на лопатці до зовнішньої поверхні суглобової губи і країв суглобової западини, а більш широка частина капсули на плечовій кістці приєднується до її анатомічної шийки. Перекидуючись у вигляді містка над верхньою частиною міжгорбкової борозни, синовіальна мембрана суглобової капсули плечового суглоба утворює міжгорбкову сухожилкову піхву (vagina tendinis intertubercularis). Ця синовіальна піхва огортає сухожилок довгої головки двоголового м’яза плеча, що проходить через суглоб над головкою плечової кістки. Синовіальна перетинка суглобової капсули також утворює підсухожилкову сумку підлопаткового м’яза (bursa subtendinea musculі subscapularis), що розміщена біля основи дзьобоподібного відростка лопатки під сухожилком підлопаткового м’яза. Поблизу плечового суглоба розташовані піддельтоподібна сумка (bursa subdeltoidea) та синовіальні сумки для сухожилків м’язів грудного пояса та інших м’язів. Усі названі синовіальні сумки не сполучаються з порожниною плечового суглоба. Єдиною позакапсульною зв’язкою цього суглоба є дзьобо-плечова зв’язка (lig. coracohumerаle), що зміцнює верхню частину капсули. Ця зв’язка починається від зовнішнього краю і основи дзьобоподібного відростка лопатки; пройшовши ззовні і вниз, прикріплюється до верхньої частини анатомічної шийки плечової кістки. У плечовому суглобі відбуваються рухи навколо 3 осей. Навколо стрілової (сагітальної) осі можливе відведення верхньої кінцівки до горизонтального рівня та її приведення до тулуба. Навколо лобової (фронтальної) осі – відбувається згинання до 135° (підняття кінцівки вперед) і розгинання до 45°, а навколо вертикальної осі – обертання плеча назовні і досередини із загальним обсягом до 100°. Окрім того, у плечовому суглобі можливе колове обертання (circumductio), коли плече при русі описує конус. Відведення верхньої кінцівки вище горизонтального рівня здійснюються за рахунок лопатки, яка з’єднана з тулубом м’язами, а також з ключицею. Рухаючись в груднинно-ключичному суглобі, ключиця переміщається разом з лопаткою у певному напрямку. У немовлят суглобова западина лопатки плоска і має овальну форму, суглобова губа невисока, а хрящова головка плечової кістки куляста. Натягнута суглобова капсула зростається з короткою і добре розвинутою дзьобо-плечовою зв’язкою, що обмежує обсяг рухів у суглобі. У дітей впродовж перших 3-х років життя плечовий суглоб інтенсивно росте, суглобова западина набуває типової форми. Суглобова капсула стає вільнішою, дзьобо-плечова зв’язка подовжується. З’єднання кісток передпліччя між собою та з плечовою кісткою. Кістки передпліччя з’єднуються між собою проксимальним і дистальним променево-ліктьовими суглобами, а також за допомогою синдесмозу – міжкістковою перетинкою передпліччя (membrana interossea antebrachii). Ця перетинка натягнута між міжкістковими краями променевої і ліктьової кісток. У складі міжкісткової перетинки передпліччя проходить косо донизу від проксимального променево-ліктьового суглоба товстий пучок колагенових волокон – коса струна (chorda obliqua). |