1. Предмет І методологія курсу спо
 Скачать 420 Kb.
|
|
16. Поняття судової системи України, її характеристика. Суд. Системма України визначена КУ, а також законами України «Про судоустрій України». КСУ є єдиним органом конят.юрисдикції. ВСУ, ВСА(автономної Республіки Крим), обласні, Київський, Севастопольський міські суди, окружні суди є судами загальної юрисдикції. В україні суд.система поділена на ланки й за судовими інстанціями. Існують 3 судові інстанції. Суди, які розглядають і вирішають справу по суті, є судами першої інстанції. Суд 2ої інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішень,вироків і постанов суддів 1ої інстанції, до вступу їх в закону силу. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є ВСУ. Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується єдиними засадами організації та діяльності судів, єдином статусом суддів, обов’язковістю для всіх суддів правил судочинства, визначених законом. 17. Історія розвитку судової системи України. Современный этап характеризуется новыми подходами к проблемам законности, правопорядка, охраны и защиты прав и законных интересов физических и юридических лиц. Первый шаг был сделан внесением изменений в Конституции 1978 г.: увеличены сроки полномочий судей с 5 до 10 лет, повышенная ответственность за неуважение к суду, четко определен статус судей; предусматривалась организация съездов и конференций судей, создание квалификационных комиссий судей. 4 июня 1991 был принят Закон Украины "Об арбитражных судах", которым определялись статус и полномочия системы арбитражных судов Украины. Этого же года Верховной Радой Украины был введен в действие Арбитражный процессуальный кодекс Украины, который регламентировал организацию и деятельность системы арбитражных судов. В 1992 году утверждается концепция судебно-правовой реформы. Одним из итогов которой было принятие Конституции 1996 года, которая определяет порядок избрания судей, сроки полномочий судей, значительно повышенный социальный статус судей. В 2001 году проводится малая судебная реформа. В последствии в 2002 г. вводится в действие Закон "О судоустройстве Украины". С этого момента организация и деятельность системы судов общей юрисдикции, к которым относятся и хозяйственные суды, регулировались единым Законом "О судоустройстве Украины".В 2006 году Президент Украины В. Ющенко подал на рассмотрение Верховной Рады концепцию совершенствования судопроизводства для утверждения справедливого суда в Украине согласно европейским стандартам. 7 июля 2010 принимается закон о судоустройстве и статусе судей, который регламентирует принципы правосудия и судоустройства, судебную систему Украины, статус судей и многое другое.Сегодня создана национальная система правосудия, основы которой закреплены на конституционном и законодательном уровнях; образован орган конституционной юрисдикции, приняты новые кодифицированные процессуальные акты; происходит гармонизация украинского законодательства с нормами международного права. Это свидетельствует об устойчивой тенденции гуманизации всех составляющих судебно-правовой системы Украины. 18. КСУ і система судів загальної юрисдикції. КСУ складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. ПУ, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддею може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Суддя КСУ призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк. Голова КСУ обирається на спеціальному пленарному засіданні КСУ зі складу суддів КСУ шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк. До повноважень КСУ належить:
Систему судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди; апеляційні суди; вищі спеціалізовані суди; ВСУ. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є ВСУ. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди. Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом; забезпеченням ВСУ однакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права; обов'язковістю виконання на території України судових рішень; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування. 19. Принципи територіальності, спеціалізації та інстанцыйності в побудові системи судів заг.юрисдикції. Принцип територіальності-суддова система України побудована з врахуванням адміністративно-територіально розподілу України. Принцип спеціалізації-цей принцип представлений суддами різної юрисдикції. Принцип інстанційності-кожен суд має право розглядати справи у порядку однієї інстанції. 20. Ланка судової системи. Судова інстанція Ланка судової системи – це сукупність судів, які мають однакову структуру, організаційну побудову, повноваження й у більшості випадків діють у межах територіальних одиниць, прирівняних за адміністративним статусом. Судами першої (низової) ланки є місцеві суди, другої ланки – апеляційні суди, третьої – вищі спеціалізовані суди та ВСУ, який одночасно є найвищим судовим органом в системі судів загальної юрисдикції. Судова інстанція (інстанція - від лат. instantia - безпосередня близькість) - державний судовий орган, наділений конституційними повноваженнями щодо розгляду й вирішення кримінальних, цивільних та інших справ і перевірки правильності їх вирішення. 21. Розгляд кримінальних та цивільних справ у суді 1ої інстанції. Суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи. Судове засідання по кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Сторона обвинувачення і сторона захисту користуються рівними правами. Кожна справа повинна бути розглянута в одному й тому ж складі суддів, коли хто-небудь із суддів позбавлений можливості продовжувати брати участь у засіданні, він повинен бути замінений іншим суддею, і розгляд справи розпочинається спочатку, за винятком передбачених статею 259 кодексу. Якщо із складу вибуває головуючий, розгляд справи відкладається. У справ, для розгляду якої необхідний значний час, може бути викликаний запасний народний засідатель. Запасний народний засідатель перебуває в залі судового засідання з початку перегляду справи і в разі вибуття, зі складу суду заміняє його. Коли запасний засідатель при цьому не вимагає відновлення судових дій з початку, розгляд справи продовжується. 22. Касаційне провадження. Провадження в касаційній інстанції — важлива стадія кримінального процесу, на якій перевіряються законність і обгрунтованість судових рішень, які було винесено під час попередніх розглядів у судах. Відповідно до КПК у касаційному порядку може бути перевірено: вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку; вироки і постанови районного (міського), міжрайонного (окружного) судів, військових судів гарнізонів, постановлені щодо цих вироків та постанов. Такі учасники процесу, як засуджений, його законний представник і захисник, цивільний позивач, цивільний відповідач, потерпілий та його представник, подають касаційні скарги до касаційної інстанції у частині, що стосується їх інтересів. Касаційне подання на судові рішення, зазначені КПК, має право подавати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, або прокурор, який затвердив обвинувальний висновок. Щодо касаційних подань на судові рішення, зазначені у КПК, то їх має право подавати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівнені до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. Перелік учасників процесу, які мають право на подання касаційних скарг та касаційних подань, є вичерпним. Розглядати справи в касаційному порядку має право лише Верховний Суд України.Строки касаційного оскарження та внесення касаційного подання визначено КПК. 23. Апеляційне провадження. Апеляційне провадження — самостійна стадія кримінального процесу, в якій суд вищестоящої інстанції на підставі апеляцій, поданих учасниками процесу, перевіряє законність і обгрунтованість вироків, ухвал (постанов) суду першої інстанції, які не набрали законної сили. Право подавати апеляцію мають : засуджений, його законний представник і захисник (у частині, що стосується інтересів засудженого); виправданий, його законний представник і захисник (у частині виправдання); законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусові заходи виховного характеру; законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру; обвинувачений, щодо якого справу закрито, та його законний представник і захисник (з підстав закриття справи); обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, його законний представник і захисник (у частині мотивів і підстав такого направлення); цивільний відповідач та його представники (у частині вирішення позову); прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок; потерпший і його представник (у частині, що стосується інтересів потерпілого); Провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду цивільний позивач або його представник (у частині вирішення позову). У разі подання апеляції особами, які не мають на це права, апеляцію повертають із роз'ясненням причин повернення. Як зазначено у ст. 347, апеляцію може бути подано: на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами; на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів медичного характеру, ухвалені місцевими судами; на ухвали (постанови) про закриття справи або направлен ня справи на додаткове розслідування, які ухвалені місцевим судом; окремі ухвали, постанови місцевих судів; інші постанови місцевих судів, передбачені КПК. 24. Перегляд кримінальних та цивільних справ за нововиявленими обставинами. Розгляд справ за нововиявленими обставинами — це виключна стадія кримінального процесу, в якій перевіряють законність і обґрунтованість вироків, ухвал чи постанов, що набрали законної сили. нововиявленими обставинами є:фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких ґрунтується вирок; зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи судді під час провадження у справі; всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного. Виправдувальний вирок чи ухвалу та постанову про закриття справи переглядають за нововиявленими обставинами залежно від строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, але не пізніше одного року із дня виявлення нових обставин. У разі виявлення обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого злочину, відновлення справи за нововиявленими обставинами строками не обмежено. Крім того, строками не обмежено перегляд судових рішень із підстав неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення. Законом визначено, що відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в інтересах його реабілітації. 25. Перегляд справ ВСУ Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України: переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом; переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я; звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. 26. Місцевий суд – основна ланка системи судів згальної юрисдикції. Місцеві суди є основною ланкою судової системи, які розглядають понад 90% судових справ.Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких призначаються голова та заступник голови суду. У місцевому суді, кількість суддів в якому перевищує п'ятнадцять, може бути призначено не більше двох заступників голови суду. Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи). Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом. Суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом. 27. Склад, порядок формування, повноваження місцевогосуду. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких призначаються голова та заступник голови суду. У місцевому суді, кількість суддів в якому перевищує п'ятнадцять, може бути призначено не більше двох заступників голови суду. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою. Кількість суддів у суді визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів. Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи). Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом. 28. Організація роботи в місцевому суді.Апарат місцевого суду Належна організація роботи місцевого суду має велике значення для забезпечення виконання покладених на нього функцій. Завдання організувати роботу суду покладено на голову суду. Голова суду розподіляє обов'язки між суддями. Якщо до складу суду обрано кілька суддів, то розподіл обов'язків між ними можливий за такими принципами: - зональний або територіальний (суддя розглядає всі справи в межах своєї зони); - предметний або функціональний (суддя розглядає тільки кримінальні чи цивільні справи або навіть певну категорію справ); - предметно-зональний (суддя розглядає лише кримінальні чи цивільні справи в межах своєї зони); - поточний (кримінальні справи розглядають по черзі, цивільні - суддя, який прийняв заяву під час прийому громадян). Організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Апарат:
29.Види і склад апеляційних судів України. У системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення. Апеляційними судами з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України. До складу апеляційного суду входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. В апеляційному суді, кількість суддів в якому перевищує тридцять п'ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду. У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів апеляційного суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів апеляційного суду про діяльність судової палати. 30.Структура формування, повноваження судів другої ланки. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою. Кількість суддів у суді визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів. Апеляційний суд: розглядає справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом; у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої інстанції; аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику; надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства; здійснює інші повноваження, визначені законом. |