1. Предмет І методологія курсу спо
 Скачать 420 Kb.
|
|
78. Органи внутрішних справ у системі правоохоронних органів України. Основними завданнями МВС України згідно з Положенням про нього є організація та координація діяльності ОВС щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку та забезпечення безпеки громадян. Видами правоохоронної діяльності органів системи МВС є профілактична, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна (на договірних засадах) і організаційно-правова. Міністерство внутрішніх справ України та підпорядковані йому органи мають широкі повноваження для виконання завдань правоохоронної діяльності. Статус МВС як однієї з головних "силових" структур у державі є небезпідставним. МВС, зокрема, має право одержувати від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій відомості, необхідні для виконання покладених на нього завдань. Жодне з міністерств України, крім Міністерства фінансів і Міністерства статистики, таких повноважень не має. Важливим також є те, що на основі й на виконання чинного законодавства України МВС у межах своїх повноважень видає накази, самостійно організовуючи й контролюючи їх виконання, а за потреби видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади та місцевими державними адміністраціями спільні акти (наприклад, з питань порядку обліку випадків звернень до медичних установ і міськрайлікорганів внутрішніх справ громадян з тілесними ушкодженнями кримінального характеру, військовослужбовців Збройних Сил України тощо).Рішення МВС з питань безпеки дорожнього руху, діяльності дозвільної системи (адміністративно-виконавчої структури, що здійснює контроль за придбанням, зберіганням і використанням зброї та вибухових речовин, реєстрацію мисливських товариств тощо), інших, визначених чинним законодавством питань, є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій. Ефективність внутрішньої політики взагалі, як і такого її складника, яким є правоохоронна діяльність, багато в чому залежить від організації управлінського процесу, рівня відповідальності та керівної ролі МВС. 79.Система і структура органів внутрішніх справ. Органи внутрішніх справ – це правозахисні органи державної виконавчої влади, які приймають участь у здійсненні внутрішніх та зовнішніх функцій держави, спрямованих на забезпечення законності та правопорядку, захист від протиправних посягань життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства та держави. Основні завдання органів внутрішніх справ: Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод та законних інтересів. Реалізація державної політики боротьби із злочинністю. З цією метою здійснюються профілактичні та оперативно – розшукові заходи щодо запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів. МВС та його підрозділи на місцях вносять до центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ та організацій подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, організовують серед населення роз’яснювальну роботу з питань охорони громадського порядку й боротьби із злочинністю. Охорона та забезпечення громадського порядку. Органи внутрішніх справ мають відповідні повноваження у сфері забезпечення охорони правопорядку на вулицях, майданах, у парках, скверах та інших громадських місцях; у сфері здійснення контролю за виконання правил перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства. Виявлення та розслідування злочинів. Охорона прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності. Дуже часто органи внутрішніх справ взаємодіють з іншими органами державної влади (прокуратурою, судами, органами Міністерства оборони України, СБУ) і надають їм сприяння у здійсненні їх завдань. Система органів внутрішніх справ України. Орг.внутр.. справ здійснюють свою діяльність одночасно на трьох рівнях: центральному, регіональному та місцевому Міністерство внутрішніх справ України – центральний орган управління. Основні завдання МВД України закріплені Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим розпорядженням Президента України Цей орган керується міністром, який назначається на посаду згідно з КУ. 80. Основні напрямки діяльності і повноваження орг..внутр.справ ОВС займають одне з центральних і значущих місць у системі правоохоронних органів. Вони покликані охороняти громадський порядок, захищати права й інтереси громадян, охороняти законні інтереси підприємств і організацій незалежно від форми власності від протиправних посягань, вести боротьбу зі злочинністю й іншими правопорушеннями. ОВС — це сукупність правоохоронних органів, яка утворює єдину систему МВС. Систему ОВС очолює МВС, що є центральним органом виконавчої влади. МВС забезпечує реалізацію державної політики у галузі захисту прав, свобод та інтересів громадян, суспільства і держави від протиправних посягань. Поряд з цим, МВС координує й організує роботу ОВС по боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку, забезпеченню громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охороні та обороні особливо важливих державних об'єктів. НАПРЯМКИ: —організація і координація діяльності ОВС з виконання функцій, покладених на них Законом "Про міліцію";
Повноваження: (…) 81. Органи досудового слідства та дізнання. Відповідно до кримінально-процесуального законодавства досудове слідство проводиться слідчими прокуратури, ОВС, податкової міліції та слідчими органів СБУ. Законодавством встановлюється система слідчих органів, завдання, автономність у сфері управління, чіткі межі повноважень, статус дізнавача, слідчого, гарантії їх правового та соціального захисту. Досудове слідство — діяльність слідчого яка полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленні об'єктивної істини у справі з метою встановлення винуватості або невинуватості особи в учиненні злочину. Для проведення досудового слідства в органах прокуратури передбачаються такі штатні одиниці як старші слідчі з особливо важливих справ, слідчі з особливо важливих справ, старші слідчі та слідчі. Кримінально-процесуальним законодавством не розмежовуються повноваження слідчих різних рівнів, оскільки це віднесено до компетенції Генерального прокурора України та прокурорів відповідних структурних підрозділів. __________________________________ Під дізнанням розуміється сукупність оперативно-розшукових та інших передбачених Законом дій, які здійснюють спеціально уповноважені на те адміністративні органи та посадові особи з метою своєчасного виявлення ознак злочину та осіб, що його вчинили, а також для попередження та припинення злочинів. Перелік органів дізнання є вичерпним. Відповідно до ст. 101 КПК органами дізнання є: - міліція; - податкова міліція — у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки; - органи Служби безпеки у справах, віднесених законом до їх ведення; - командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ — у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені співробітниками і службовцями Збройних Сил України у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, установи; - митні органи — у справах про контрабанду; - начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових та виховн о-трудових профілакторіїв — у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені співробітниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені у розташуванні зазначених установ; - органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі та порушення протипожежних правил; - органи охорони державного кордону — у справах про порушення державного кордону; - капітани морських суден, що знаходяться у далекому плаванні. 86.Принципи,організаційні форми і види діяльності адвокатури. Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності. Ці принципи постають з міжнародно-правових актів. Організаційні форми. Особа, що одержала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, має право практикувати індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро або об'єднуватись з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до Закону про адвокатуру і своїх статутів. Діяльність адвокатських об'єднань грунтується на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Вони реєструються в Міністерстві юстиції України, після чого повідомляють місцевим органам влади про свою реєстрацію, а адвокати — про одержання свідоцтва на право занаття адвокатською діяльністю. Закон про адвокатуру України відносить порядок утворення адвокатських об'єднань, питання їх діяльності, реорганізації та ліквідації, структури, штатів, функцій, порядку витрачання коштів, прав та обов'язків керівних органів, порядку їх виборів та інші питання до компетенції відповідних об'єднань.Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їх діяльності, регулюються статутом відповідного об'єднання. Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають розрахунковий та інші рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням. Адвокати здійснюють такі види діяльності: Дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні й письмові довідки щодо законодавства; • складають заяви, скарги та інші документи пра¬вового характеру; • посвідчують копії документів у справах, що їх ці адвокати ведуть; • здійснюють представництво в суді, інших дер¬жавних органах, перед громадянами та юридичними особами; * подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприєм- ницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; 87.Права та обв’язки адвоката. При здійсненні професійної діяльності адвокат має право:представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема:запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами,за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян;застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;виконувати інші дії, передбачені законодавством.При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, у випадках, коли він є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача, а також в інших випадках, передбачених статтею 61 Кримінально-процесуального кодексу України. 88. Кваліфікаційно-дисциплінарні ком.адвокатури, їх повноваження Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів у Республіці Крим,областях, містах Києві та Севастополі утворюються строком на 3роки кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Ці комісії утворюються у складі двох палат - атестаційної та дисциплінарної.Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та організаційне забезпечення їх діяльності покладається на Раду Міністрів Республіки Крим, обласні та Київську і Севастопольську міські Ради народних депутатів.Атестаційна палата утворюється у складі 11 членів, до неї входять 4 адвокати, 4 судді та по одному представнику від Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів, управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України.Рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову у видачі свідоцтва приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів палати. Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік. Дисциплінарна палата утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної,Київської і Севастопольської міської державної адміністрації,відділення Спілки адвокатів України. Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з правом дорадчого голосу можуть брати участь вчені-юристи та народні депутати.Рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або на притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.Порядок організації і діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії визначається Положенням про неї, яке затверджується Президентом України. 89.Адвокатське самоврядування. 90.Поняття нотаріату. Права та обов’язки нотаріуса. Нотаріат в Україні — це система органів і посадовихосіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти іншінотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат», з метою надання їм юридичної вірогідності.Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається нанотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах.або займаються приватною нотаріальною діяльністю.У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальнідії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичніпредставництва України.Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, Закон України «Про нотаріат», інші законодавчі акти України.Законодавством про нотаріат передбачено 20 видівнотаріальних дій, перелік яких не є вичерпаним. Законодавством України на нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.Нотаріальні дії забезпечують охорону та захист безспірних прав та інтересів громадян і юридичних осіб у тому разі, коли ці дії здійснюються відповідно до встановленихзаконом правил.Організація судових та правоохоронних органів виникають взаємні права та обов'язки, які складають зміст нотаріальних правовідносин. Права та обов'язки учасників цих правовідносин, з одного боку, гарантують захист прав і охоронюваних законом інтересів громадян та організацій при здійсненні нотаріальних дій, а з іншого — забезпечують реалізацію нотаріальних функцій.Нотаріальна функція не зводиться лише до одних нотаріальних послуг. Посвідчення фактів, копій документівта інші нотаріальні дії щодо громадян і організацій здійснюються таким чином, щоб при цьому не були обмежені права третіх осіб, державні та суспільні інтереси. Нотаріальна функція є юрисдикційною функцією. Нотаріус зобов'язаний, встановивши фактичні обставини щодо певної нотаріальної дії за допомогою доказів, застосувати відповідну правову норму. Всі дії здійснюються у встановленій законом послідовності та за суворо регламентованими правилами, відступ від яких веде до недійсності нотаріального акта.Права та обов’язки нотаріусів.У Законі «Про нотаріат» визначені основні права і обов'язки нотаріусів. Вони можуть здійснювати всі нотаріальні дії, дозволені їм чинним законодавством, складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру, їм надано право витребувати від підприємств, установ, організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. До основних обов'язків нотаріусів віднесено сприяння особам, які звернулись до них, у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснення їх прав і обов'язків, попередження про наслідки вчинених нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. Нотаріус зобов'язаний здійснювати свої обов'язки відповідно до Закону «Про нотаріат» і складеної присяги. На нотаріусів також покладено обов'язок зберігати в таємниці відомості, одержані ними у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій, а також обов'язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.Нотаріуси та інші посадови особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані додержуватися таємниці цих дій. Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються тільки громадянам і юридичним особам за дорученням або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. На письмову вимогу суду, арбітражного суду, прокуратури, органів дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються у зв'язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, які знаходяться в їх провадженні.Нотаріуси та інші посадові особи, наділені правом вчинення нотаріальних дій, не можуть здійснювати такі дії на своє ім'я та від свого імені, на ім'я та від імені свого чоловіка або своєї жінки, їх та своїх родичів, а також на ім'я та від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, які перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників даного органу місцевого самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права здійснювати нотаріальні дії також на ім'я та від імені даного органу.Нотаріальні та прирівняні до них дії, здійснені з порушенням цих правил, є недійсними. |