украинский. 1. Предмет і структура курсу Українська мова за професійним спрямуванням Зв'язок з правовими дисциплінами
 Скачать 1.09 Mb.
|
|
66.Запозичення в юридичній термінології. На сучасному етапі, в умовах інтенсивних процесів світової глобалізації і, як наслідок, розширення мовних контактів та посилення впливу світових мов, насамперед англійської, дослідження запозичень в українській мові є особливо актуальним. Термінологія є найбільш динамічним та відкритим із багатьох причин до лексичного впливу інших мов складником лексичної системи. Для проникнення іншомовної лексичної одиниці в мову, яка запозичує, на думку науковців, достатньо її формальної адаптації, тобто пристосування до фонетичних та морфологічних норм мови-реципієнта. Потрапивши у лексичну систему мови-реципієнта, запозичені слова починають «відшукувати» місце, яке вони повинні в ній зайняти. Для того, щоб стати повноправним членом певної терміносистеми, запозичений термін повинен позначати поняття, потрібне тій галузі науки, яку обслуговує ця термінологія, тобто бути мотивованим. Проведене дослідження показало, що процес функціональної адаптації термінів, запозичених в українську юридичну мову з англійської, характеризується певними особливостями. Зокрема, можна виділити групу англіцизмів, які були запозичені в українську мову вже давно, але функціонували поза межами терміносистеми. . Сьогодні спостерігаємо активізацію англіцизмів вердикт, парламент, спікер, інавгурація, бізнес, бізнесмен, брокер, копірайт, субвенція, букмекер, лобі, корупція, страйк, локаут, денонсація, імпічмент тощо, які все частіше використовуються для позначення понять української суспільно-правової дійсності. Так, наприклад, нещодавно актуалізований англомовний термін бізнесв англійській мові тлумачиться як ‘1) справа, заняття; професія; 2) господарська, торгово-промислова діяльність; 3) торгово-промислове підприємство; фірма; 4) правочин; 5) цивільний обіг’, а в українській мові, згідно з матеріалами лексикографічних джерел [10], мав дефініцію з негативною конотацією і стосувався лише дійсності капіталістичного світу – ‘комерційна, біржова або підприємницька діяльність як джерело наживи в капіталістичному світі’ Явище переходу англомовних термінів, що зазнали в українській мові детермінологізації та існували на рівні загальновживаної мови, із загальновживаної мови в терміносистему української правничої мови можна назвати повторною термінологізацією запозичених термінів, що відбувається вже у системі мови-реципієнта. На сучасному етапі розвитку української правничої термінології відбувається активний процес наукового осмислення правниками нових юридичних понять, а також багатьох актуалізованих. Українська правнича наука поняття «імпічмент» трактує як ‘парламентську процедуру, пов’язану з позбавленням президента недоторканості у зв’язку з вчиненням ним певного злочину, що супроводжується усуненням його з поста’ . Саме процедуру усунення Президента України з поста Верховною Радою в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину визначено ст.111 Конституції України як імпічмент. Таким чином, можна говорити про повне лексико-семантичне освоєння англіцизму імпічментсистемою української мови та терміносистемою права, про що свідчить його закріплення в законодавстві України. До екзотизмів на початку свого функціонування в системі української мови належали також терміни брифінг, букмекер та кіднепінг [3, 19], що на сучасному етапі є складниками правничої терміносистеми української мови, зокрема, терміносистем цивільного – букмекер, кримінального – кіднепінг та міжнародного права – брифінг. 67.Труднощі, що виникають при перекладі з української на російську мову.Синоними, омоніми та пароними в юридичній термінології. Питання перекладу художньої і наукової літератури з близьких, споріднених мов потребують своєї розробки і висвітлення як в плані теоретичному, так і в плані практичної допомоги перекладачам при розв'язанні ними ряду труднощів. Переклад з близьких, мов, зокрема з мови російської, на інші слов'янські, має свої специфічні труднощі, які не обмежуються тільки складністю передачі омонімів і словосполучень, близьких за формою, але різних змістом, — вони далеко більші. Важливим є питання перекладу з російської мови на українську юридичної літератури . Дієприкметники як слова, що передають ознаки предметів, пов'язані з певним процесом дії, означуваної відповідним дієсловом, властиві всім східнослов'янським мовам. Знає їх з давніх-давен і українська мова. Активні дієприкметники на -чий ми зустрічаємо в ряді писаних документів XVI—XVII ст., наприклад "прославляючихъ мене прославлю, а ганбячихъ посоромлю» або «кгрунть... починаючій от урочища...». Непоодинокі факти вживання активних дієприкметників, утворених від зворотних дієслів з часткою -ся: «Як же ты хочешъ бііду военника, бьючогося и боручогося, у цицки матерное сидячи, розознати, розсудити». Активні дієприкметники, що прийшли ще з староруських діалектів і староруської писемності, вживали передові українські письменники І. Франко, M. Коцюбинський, Ле ся Українка та ін. Синоніми – слова тотожні або близькі за значенням, але відрізняються один від одного за звучанням, значеннєвими відтінками, емоційними забарвленнями, сферою вживання та здатністю поєднуватись із іншими словами. Синонімія – одне з цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов'язане з багатством і різноманітністю словникового складу мови. Точність і виразність змісту документа часто залежить від того, наскільки правильно і доречно дібрані слова. Багатство синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути неоднозначного тлумачення висловлення та зберегти нейтральний тон. Синоніми за своїм значенням об'єднуються у синонімічні ряди, до яких входять слова однієї частини мови. У синонімічному ряді є головне слово – воно стилістично нейтральне: говорити, казати, мовити, розмовляти, шепотіти, бубоніти; допитати, вивідати, дістати відомості. Розрізняють: лексичні синоніми – такі, що мають відмінності у значенні: відкривати – відчиняти, громадський – суспільний, розглядати – аналізувати. Серед лексичних виділяються стилістичні синоніми: говорити – балакати, жінка – дружина, йти – крокувати, родина – сім'я; семантичні – що мають відмінні значення: білет – квиток, робітник – працівник – співробітник, замісник – заступник, збірник – збірка – зібрання, положення – стан – становище, відносини – стосунки, відношення – ставлення, скоро – швидко, тепер – нині – сьогодні – зараз, авторитет – престиж. У кожному конкретному випадку слід вибирати саме те слово і поставити його саме на те місце. Так, у дорученні вживаємо слово "одержати" /певну суму чи щось/. Воно має синонім "отримати", і хоч ці слова спільні за своїм основним значенням, проте у діловому документі краще вжити слово "одержати", а не "отримати", яке має дещо розмовну сферу вживання. Саме незнання синонімічних можливостей мови призводить до появи багатьох помилок у діловому стилі. Наприклад, у діловому стилі досить часто вживаються синоніми: робітник /людина, що працює на промисловому підприємстві/; працівник – ширше поняття, ніж робітник /газетний працівник, науковий працівник, торгівельний працівник, соціальний працівник/; співробітник – компонент назви посади /старший науковий співробітник/. Усі три слова позначають працюючу людину, але за кожним з них закріплена певна сфера вживання. Досить часто при перекладі з російської мови слід пам'ятати, що до одного слова у російській мові в українській існує цілий синонімічний ряд /два і більше відповідників/. Порівняємо: рос. заместитель – укр. заступник, замісник. /заступник – це офіційна назва постійної особи; замісник – це людина, що тимчасово виконує чиїсь обов'язки/. Російському слову "положение" в українській мові відповідає три слова: положення, становище, стан. "Положення" – це зведення правил, законів. /"Положення про вибори"/, наукове твердження /основні положення фізики/, спосіб розміщення тіла в просторі /вертикальне положення/. "Стан" – це слово, що означає суму якостей чогось на певний момент /стан фінансів, стан хвороби/. "Становище" – це обстановка, ситуація, обставини життя людини і суспільства /міжнародне становище, офіційне становище, знайшли вихід із становища/. Українська мова має абсолютні синоніми: здобуток – досягнення – завоювання, процент – відсоток, буква – літера, алфавіт – азбука – абетка. Слід пам'ятати, що в мові є слова-синоніми іншомовного походження: контракт – угода, аргумент – доказ – підстава, домінувати – переважати, координувати – погоджувати, фіксувати – записувати, шеф – керівник і под. При складанні документів потрібно зважати на такі правила функціонування синонімів: 1) не допускається взаємодія абсолютних синонімів (примірник – екземпляр, процент – відсоток ); 2) не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово є запозиченим, а інше власне українським (пріоритет – першість, дефект – недолік, вада); 3) слова слід використовувати з точним урахуванням відтінків значень: відносини (економічні, виробничі) – стосунки (дружні, з організаціями); сьогодні, тепер, нині (виражають теперішній час) – зараз (цієї миті) . Прагнення до точності зумовлює появу перифраз (парафраз) – описових зворотів, за допомогою яких явище, предмет, особа називаються не прямо, а описово через характерні риси. Найчастіше парафраза вживається у публіцистичному і художньому стилях, у діловому ж наведемо такі приклади: автобіографія – відвідував, працював; характеристика – виконує сумлінно; має високий професійний рівень; підвищує свою кваліфікацію. У публіцистиці – парафрази: ліс – легені планети, радіація – невидима смерть, нафта – чорне золото, сіль – біла смерть. Досить активно у діловому мовленні вживають евфемізми – описові вислови, які пом'якшено передають те чи інше висловлення. Так, наприклад, у такому офіційному документі як некролог, не вживається слово помер. Його заміняють висловами: пішов від нас, наша наука втратила, перестало битися серце. Якщо слово має надто емоційний характер, то воно замінюється нейтральним. Так, у протоколах до слів п'яний, п'яниця, пиятика добирають описові звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп'яніння. Не скрізь доречною буває й категорична наказовість (Не курити! Палити заборонено!), їх можна пом'якшити такими висловленнями: Просимо не палити. У нас не курять. Евфемістичними є у ділових паперах і такі вислови: припустився протиправних дій, зловживав своїм службовим становищем, припустився фінансових надуживань. Однак не завжди такі евфемізми є доцільними, у тексті їх має бути мінімальна кількість. Пароніми у ділових паперах Пароніми – це слова, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частки -ся (абонент – абонемент, афект – ефект, адрес – адреса, професійний – професіональний, континент – контингент, особистий – особовий). Паронімічними відношеннями поєднується пар слів, значно рідше – три або більше. За характером смислових зв'язків пароніми поділяються на кілька груп: 1) синонімічні (важкий – тяжкий, привабливий – принадливий); 2) антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант); 3) що мають семантичну близькість (вирізнятися – відрізнятися, проблема – дилема, витрати – затрати, зумовлювати – обумовлювати). Явище паронімії – досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді, коли людина відчуваючи її, перевіряє себе за словником (оснований – той, що базується на чомусь, заснований – створений, розпочатий; дипломант – переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи, дипломат – уповноважений колективу чи держави). Досить часто під впливом російської мови плутають значення слів адрес і адреса. Адрес – це письмове привітання на честь ювілею тощо. Адреса – напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи. Таким чином, у заявах, договорах та листах слід користуватися словом адреса / … що мешкає за адресою, … надсилайте на адресу/, а в наказах можна вжити слово адрес /з нагоди якогось свята установи, чи ювілею певного працівника/. В оголошеннях, протоколах бажано уникнути помилки у вживанні слів виборний і виборчий. Виборний вживається, коли йдеться про виборчу особу. Виборчий – пов'язаний з виборами, з місцем де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів /виборча компанія, виборче право, виборчий бюлетень/. Паронімами є такі слова: Виключно - винятково Виключно – лише, тільки (... виключно для членів правління...) Винятково – дуже, особливо, надзвичайно (це питання має винятково важливе значення). Громадський – громадянський Громадський – від "громада"; не державний, не службовий, добровільний (громадські інтереси, громадські організації). 68.Міжмовні пароніми. Міжмовні пароніми – це слова, які в різних мовах мають істотні розбіжності предметно-логічного змісту, але частково (як правило, на імпліцитному рівні) зберігають загальну понятійну подібність, що є результатом їх генетичної спільності Чинниками великої кількості міжмовних паронімів є наявність у них спільного етимологічного кореня, семний склад якого “розвіявся” по різних мовах, видозмінився в інших смислових комбінаціях, розширився або звузився в значеннях, розвинув нові семантичні відгалуження тощо. Семантично сплутувані міжмовні пароніми — це українські слова, помилково вживані в чужому для них значенні слів чужої мови з більш-менш подібною вимовою. Наприклад, укр. вірогідний (рос. достоверный) у значенні рос. вероятный (укр. імовірний). Міжмовні пароніми – це результати мовних контактів у різні історичні періоди, певний характер запозичення іншомовних слів, коли з чужої мови беруть не все значення, а саме те, яке є необхідним або підходить для певного соціуму. Наочне тому підтвердження – європейські мови, де між певними словами існує серйозна смислова плутанина. До прикладу, керівника університету (коледжу) на Україні або в Росії називають ректор. Навіть професійний перекладач допустив помилку й англ. rector при перекладі Дж. Ґолсуорсі переклав буквально й читачі з подивом дізнаються про крайню нужду сім’ї англійського ректора, хоча насправді там мова йшла не про керівника університету, а про парафіяльного священика . В Англії та США, як відомо, ректор вузу іменується по-іншому: principal, president, chancellor. Якщо продовжити університетську тематику, то виявимо, що англійське lecture – це не тільки ‘лекція’, а й ‘догана, осудження’. Англійське stipend ‘a regular salary or allowance, esp that paid to a member of the clergy’ не має ніякого відношення до студентської стипендії. Студенти університету зазвичай отримують scholarship, grant, аспіранти – fellowship. 69. Особливості використанняя різних частин мови у професійному спілкуванні. Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті, коли його співвідносять з певними частинами мови. Так, особові, питально - відносні, заперечні, неозначені займенники можуть заступати іменник і в реченні відігравати роль підмета чи додатка. Наприклад: я, ти, ніхто, ніщо і т.д. Присвійні, означальні й вказівні займенники частіше заступають прикметники й у реченні виконують роль означення. Наприклад: наш, кожний, інший, такий і т.п. За українською мовною традицією дійова особа в реченні, виражена займенником, стоїть переважно у називному відмінку, а не в орудному, як у російській мові. Наприклад: Основну увагу ми звернули на виготовлення предметів широкого вжитку. Характерна ознака займенників – це те, що вони не зберігають, як правило, своєї основи в непрямих відмінках. І цим вони відрізняються від інших частин мови, у яких основа залишається незмінною. Наприклад: я – мене, ти – тебе, він – його. Під час відмінювання змінюється й основа займенників: я – мене, ти – тобі, хто – кому. Важливо пам’ятати, що в основі багатьох займенників відбувається чергування і, й , о – мій – мого, моєму; твій – твого, твоєму. В особових займенниках третьої особи після прийменників у, до, біля, на тощо з’являється приставний приголосний н. Наприклад: У нього є угода... До нас завітали представники... У діловому спілкуванні надається перевага використанню різних форм та розрядів займенників множини, зокрема особових. Наприклад: ми запланували; ми підписали; вони використали. Слід зазначити, що російським прислівником по-моему, по-вашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на. Наприклад: На нашу думку; на ваш розсуд. 70.Іменники на позначення професій, посад, звань, їх рід та правильність вживання.Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій. Слід пам'ятати, що ОДС вимагає: 1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: автор, біографія, варіант, габарит, гарант, довідка, екзотика, екскурсія, ємність, єство, журі, звершення, зона, інгредієнт, компрометація, кон'юнктура лабораторія, маркетинг, номенклатура, об'єктивність, поборник, прецедент та ін. неправильно правильно анонімка анонімний лист сотняга гривень сто гривень заліковка залікова книжка маршрутка маршрутне таксі фарбова фарбування кадровик кадровий працівник астматик хворий на астму хитрун хитрий забудько людина, яка забуває пустуха дівчина (жінка), яка пустує горбань людина з горбом (горбата людина) ручище велика, сильна рука авто автомобіль товарняк потяг, який перевозить вантаж (вантажний потяг) водичка злодюга вода злодій Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо й заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальними конструкціями. 2. Написання іменників на означення статусу, професії, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад: неправильно правильно викладачка хімії викладач хімії касирка (касирша) заводукасир заводу лаборантка (лаборантша) відділулаборант відділу бригадирка (бригадирша) цеху бригадир цеху працівниця фірми працівник фірми учителька школи учитель школи Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг. Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що... Слід звертати увагу на контекст уживання професії чи статусу, наприклад: До кабінету було запрошено секретарку директора Полякову Л. О. і До кабінету було запрошено секретаря комісії Полякову Л. О. У конкурсі перемогла відмінниця 8-А класу Гур'єва Л, Г. й У конкурсі перемогла відмінник народної освіти викладач СШ № 8 Гур'єва Л. Г. Зарахувати на посаду друкаря офсетного друку Козоріну Р. Ю. й Зарахувати на посаду друкарки-референта Козоріну Р. Ю. Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця та ін. Примітки 1. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття). 2. Рахівниця — прилад для лічби (не фах). 3. Збірні іменники, що позначають: а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад: неправильно правильно студентство студенти професура професори дітвора, дітвора б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад: неправильно правильно акторство гра на кону театру та в кіно друкарство виготовлення друкарської продукції 4. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи: статус — знавцю, колего, товаришу посаду — директоре, завідувачу, голово ім'я — Ігоре (Ігорю), Олеже, Миколо, Юрію Маріє, Ольго, Наталю, Любове ім'я по батькові — Іллічу, Анатолійовичу, Євгеновичу Іллівно, Анатоліївно, Євгенівно прізвище — Сороко, Каркачу, Багалію, Бондаре Наприклад: Шановний пане полковнику! Вельмишановна панно Ївго! Дорога пані Валеріє! Колего Дмитре! Друже Ілле Васильовичу! Пане Петрашу! Добродію Чорноволе! Увага! Прізвища у звертаннях іноді можуть мати також форму Н. відмінка. 71.Відмінювання, імен, по батькові, прізвищ, географічних назв. Іменники, що походять із присвійних прикметників, набули іменникової системи відмінювання з деякими відмінностями в давальному й орудному відмінках при відмінюванні прізвищ і географічних назв чоловічого роду. ______________________ Морфологія як розділ граматики н. Думбров Ковалів Волошин р. Думбров-а Ковалев-а (лів-а) Волошин-а д. Думбров-у Ковалев-у (лів-у) Волошин-у(-ові) Зн. Думбров-а Ковалев-а (лів-а) Волошин-а Ор. Думбров-им Ковалев-им (лів-им) Волошин-им м. (н а)Думбров-і (-у) (на) Ковалев-і(у) (лів-і, -у (на)ВолошиН-у(-ові) Кл. Думбров-е (Думбров) Ковалев-е (лів-е) (Ковалів) Волошин-е (Волошин) Відповідні прізвища у формі жіночого роду відмінюються, як прикметники: Думбров-а — Думбров-ої — Думбров-ій; Волошин-а — Волошин-ої — Волошин-ій. Українські прізвища неприкметникового походження відмінюються як відповідні іменники І {Байда, Чайка, Доля, Кудря) чи II {Клименко, Бондар, Вовк, Гончарі) відміни. Н. Р. Д. Байда Байди Байді Кудря Кудрі Кудрі Клименко Клименка Клименку(-ові) Гончар Гончара (гончаря) Гончарукові) (гончарю(-еві)) Прізвища прикметникового походження змінюються, як прикметники: Білий Сергій — Білого Сергія — Білому Сергієві; Макарська Ольга — Макарської Ольги — Макарській Ользі. І Чоловічі і жіночі імена та по батькові відмінюються, як іменники відповідної відміни: а) на -а(-я) — як І відміна; б) чоловічі імена, що закінчуються на приголосний та на -о, відмінюються, як іменники II відміни; в) жіночі імена, які закінчуються на приголосний, змінюються, як відповідні іменники Ш відміни; г) коли імена вживаються з невідмінюваними прізвищами, то змінюються лише імена. Н. Клименко Інга Дмитрівна Клименко Ілля Миколайович Р. Клименко Інги Дмитрівни Клименка Іллі Миколайовича д. Клименко Інзі Дмитрівні ■ Клименку Іллі Миколайовичу Зн. Клименко Інгу Дмитрівну Клименка Іллю Миколайовича Ор. Клименко Інгою Дмитрівною Клименком Іллею Миколайовичем М. (на) Клименко Інзі Дмитрівні (на) Клименку Іллі Миколайовичу Кл. Клименко Інго Дмитрівно Клименко Ілле Миколайовичу 209 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА Увага! а) у давальному та місцевому відмінках у жіночих іменах по батьков’ основа яких закінчується на г, к, х, відбувається зміна їх на з, ц, с; б) у жіночих іменах по батькові після голосного та апострофа вживається суфіКс -ївна, після приголосного — -ієна. Андріївна, Миколаївна, Іванівна, Тарасівн у чоловічих іменах по батькові завжди вживається суфікс -ович: Степанович Васильович, Андрійович, Олександрович, але: Савич, Ілліч. Зразки відмінювання географічних назв н. Суми Канів Одеса Біла Церква Івано-Франківськ р. Сум Канева Одеси Білої Церкви Івано-Франківська л Сумам Каневу Одесі Білій Церкві Івано-Франківську Зн. Суми Канів Одесу Білу Церкву Івано-Франківськ Ор. Сумами Каневом Одесою Білою Церквою Івано- Франківськом м. (у) Сумах (у) Коневі (в) Одесі (у) Білій Церкві (в) Івано-Франківську Кл. Суми Каневе Одесо Біла Церкво Івано-Франківське 72.Правопис відмінкових закінчень іменників ІІ відміни у родовому відмінку Особливості відмінкових закінчень іменників у документах За характером закінчень називного відмінка однини іменники в українській мові поділяються на чотири відміни. Іменники І відміни (чоловічого та жіночого роду із закінченням –а, -я) поділяються на три групи: тверду – основа закінчується на твердий приголосний, крім шиплячих: фірма, країна, робота; м’яку – основа закінчується на м’який приголосний:, дотація пропозиція, земля; мішану – основа закінчується на шиплячий: мережа, площа, біржа. В іменниках твердої групи з основою на г, к, х у давальному та місцевому відмінках відбувається зміна на з, ц, с: скарга – скарзі, економіка – економіці, стріха – стрісі. В орудному відмінку іменники твердої групи мають закінчення –ою: перевіркою, країною; м’якої – -ею, -єю: землею, долею, пропозицією, інформацією; мішаної – -ею: біржею, мережею, площею, вдачею. Іменники ІІ відміни (чоловічого роду із закінченнями –о, та нулем звуку та середнього – із закінченнями –о, -е) також поділяються на тверду групу з твердим приголосним основи, крім шиплячих: план, проект, відсоток; м’яку – з м’яким приголосним основи: вчитель, камінь, добродій, поле, удосконалення; і мішану – з основою на шиплячий: гараж, вантаж, викладач, продаж. У родовому відмінку однини іменники ІІ відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю
Паралельні закінчення (-а, -я, -у, -ю) мають іменники з різним лексичним значенням: акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (збірність), терміна (назва) – терміну (строк), папера (документ) – паперу (матеріал), рахунка (документ) – рахунку (дія), фунта (грошова одиниця) – фунту (міра ваги), блока (частина споруди, машини) – блоку (збірність). 73 .Рід, число невідмінюваних іменників 1. Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: прибулий месьє, військовий аташе, люб'язний портьє, мій імпресаріо, справедливий рефері, сміливий тореро, відомий шансоньє, елегантний маестро, несамовитий тифозі, активний япі, заповзятий папарацці, екстравагантний кутюр 'є. 2. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: усміхнена фрейлейн, літня мадам, серйозна фрау, струнка міс. 3. Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням у мові. Це так звані іменники спільного роду: Ваш протеже виявив себе з найкращого боку. — Милуйтеся-бо вашою протеже! (М. Старицький); Жодного паперу не писав для них більше, хоч як не тис на мене мій візаві (Ю. Андрухович); — Ох, як усім цікаво, — сказала моя чарівна візаві (В. Шкляр); справжній хіпі — справжня хіпі. 4. Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду: крикливий какаду, яскравий ара, галасливий жако, швидкий ему, смішний поні, крихітний колібрі, потішний маго, неповороткий гризлі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду: Шимпанзе годувала малюка. Поні не відходила ні на крок від дитини. Винятком є іменники цеце (муха), івасі, путасу (риба), ківі (пташка), окапі (тварина родини жирафових), які належать до жіночого роду. 5. Субстантивовані невідмінювані слова відносяться до середнього роду: довгождане "так", гучне "ура", останнє "вибач", суворе "цить", лагідне "добраніч", улесливе "мерсі". 6. Невідмінювані іменники, що називають неістот, належать до середнього роду: вовняне кашне, нове меню, актуальне інтерв 'ю, світлове табло, смачне канапе. Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової ознаки тематичного слова. Так, до чоловічого роду належать такі невідмінювані слова, як: сироко, памперо, майстре, грего та інші назви вітру, сулугуні (сир), шимі (танець), кабукі (театр), кавасакі (бот), бефстроганов (від прізвища Строганов), багі (гоночний автомобіль), бенді (хокей з м'ячем), кантрі (стиль у музиці), жакоб (стиль меблів), карт-бланш (бланк), барбекю (різновид шашлику). Словами жіночого роду є іменники: авеню (вплив синоніма "вулиця"), бере (груша), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), бері-бері (хвороба), страдиварі (скрипка), альма-матер (буквально "мати-годувальни-ця"). 7. Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родовою характеристикою. Наприклад, як іменники чоловічого і середнього роду визначаються назви деяких грошових одиниць (екю, ескудо), назви танців (па-де-де, па-де-труа, сиртакі), а також слова; мачете, статус-кво, бренді. У формах жіночого і середнього роду виступають іменники; есперанто (мова), афгані (грошова одиниця). Слово бієнале (б'єнале) подається словниками як іменник чоловічого і жіночого роду. 8. Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову характеристику у різних значеннях; альпака — ч. і ж. (тварина) і с. р. (шерсть), каберне — ч. р. (сорт винограду) і с. р. (вино), контральто — с. р. (голос) і ж. р. (співачка), сопрано — с. р. (голос) і ж. р. (співачка). 9. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям (держава, місто, озеро, річка, гора, острів тощо); гостинне Батумі (місто), стрімка Арагві (річка), висока Ай-Петрі (вершина), зелений Хоккайдо (острів), небезпечний Страмболі (вулкан). Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається у різних родових формах; Гаїті проголошена незалежною 1804 року (держава). На гористому Гаїті виявлено поклади бокситів (острів). 10. За родовою назвою визначається також рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо, наприклад; Про це повідомила "Торонто стар" (газета); "Темпо" опублікував цікаві матеріали про футбольний чемпіонат (журнал); "Наполі" перемогла у фінальному матчі з рахунком 3:1 (команда); "Мебіл ойл" заснована 1882року (монополія); "Прадо" відомий колекціями іспанського мистецтва (музей).. 74. Нормативність уживання граматичних форм прикметника |