украинский. 1. Предмет і структура курсу Українська мова за професійним спрямуванням Зв'язок з правовими дисциплінами
 Скачать 1.09 Mb.
|
|
53.Розпорядчі документи: наказ, розпорядження,постанова Наказом називається розпорядчий документ, що видається ке-рівником підприємства чи установи на правах єдиноначальності і в межах своєї компенсації. Наказ видають для вирішення основних і оперативних питань. При виданні наказів потрібно дотримуватися низки вимог і правил, щоб документ забезпечував його юридичну повноцінність. Спочатку потрібно укласти проект наказу, погодити його з усіма зацікавленими особами (чи організаціями). Накази видає керівник з усіх питань, що входять до його компе-тенції. У тексті наказу вказують терміни його дії. Скасувати наказ може лише вповноважена особа чи інстанція. Усі накази здебільшого поділяють на дві групи: 1) накази про особовий склад, 2) накази із загальних питань. Накази про особовий склад оформляють призначення, перемі-щення, звільнення працівників, відрядження, відпустки, різні заохо-чення, нагороди, стягнення тощо. Накази із загальних питань (їх називають ще наказами з питань основної діяльності) поділяють на: а) ініціативні накази ( вони видаються з метою оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації (підприєм ства); б) накази на виконання розпоряджень вищих органів (вони вида ються при створенні, реорганізації або ліквідації структурних під розділів, при затвердженні положень про структурні підрозділи, при підсумуванні діяльності установ, затвердженні планів тощо). Реквізити наказу: • назва організації, (підприємства); • назва виду документа (наказ); • дата; • місце видання; • номер заголовка до тексту; • текст; • підпис керівника; • види погодження. Текст наказу має містити констатаційну і розпорядчу частини. У констатаційній частині: • вказується причина видання наказу (це вступ); • далі переказуються основні факти (це доведення); • викладено мету видання наказу (це висновок). Якщо наказ видається на виконання розпорядчого документа ви-щої установи, то в констатаційній частині потрібно вказати назву, номер, дату і заголовок до тексту розпорядчого документа. Інколи потрібно передати зміст розділу документа вищої інстанції (цей розділ був підставою для видання наказу). Констатаційна частина є не у всіх наказах. Її може не бути: а) якщо запропоновані до виконання дії не потребують ніяких роз’яснень; б) якщо це накази із різнопланових питань (текст наказу склада ється із параграфів). Розпорядча частина наказу починається словом “Наказую”. Ця частина складається із пунктів, у кожному з яких мають бути зазна-чені дія, термін виконання, хто відповідає за виконання. В останньому пункті має бути зазначено осіб, яким доручено контроль за виконанням даного наказу, наприклад: “Контроль за ви-конанням наказу покласти на … ” Вимоги до тексту наказу: 1) Текст розпорядчої частини повинен мати наказову форму ви-кладу, наприклад: “Провести ..., “Зарахувати..., “Відновити..., “При-значити..., “Оголосити подяку...” 2) У кінці кожного пункту наказу щодо особового складу зазнача-ється підстава для його складання (доповідна записка, заява тощо). 3) Якщо в одному пункті наказу потрібно перерахувати кілька осіб, то їхні прізвища слід записати в алфавітному порядку. 4) У наказах переведення і звільнення потрібно вказати вид звільнення на іншу роботу; мотивування і дату (звільнення, пере-ведення). 5) У наказах про надання відпустки потрібно зазначити: • яка відпустка надається (додаткова, профспілкова, за сімей-ними обставинами тощо); • на яку кількість робочих днів; • термін (з якого і по яке число, місяць); • за який період надано відпустку. 6) У тексті наказу про прийняття на роботу потрібно вказувати: • на яку посаду призначено; • з якого числа, місяця, року; • до якого структурного підрозділу даної установи (організації); • на вид прийняття на роботу (за сумісництвом..., призначити на постійну ...., на тимчасову...); • на умови прийняття (зі скороченим робочим днем,....). Постанова – це 1. Розпорядження, акт органів державної влади. 2. Колективне рішення, ухвала. 3. Сценічне оформлення драматич-ного твору; постановка, постава”. Отже, в офіційно-діловому стилі постановою називають: 1. Правовий акт органів державної влади, що стосується карди-нальних проблем. 2. Колективне рішення, ухвалу зборів, тобто заключну частину протоколу засідання, зборів, правління тощо. Постанова входить у протокол чи додається до нього, або ж може бути оформлена як витяг із протоколу. Найчастіше постанову оформляють на бланку. Текст постанови складається із двох частин: констатаційної і розпорядчої (як і в наказах). Констатаційна частина містить: • вступ; • оцінку становища чи посилання на розпорядчий документ вищої установи. Розпорядча частина містить: • запропоновані постановою заходи; • вказівку на виконавця і термін виконання. Постанову підписують дві особи: голова колегіального органу і керуючий справами (секретар). Реквізити постанови: • герб України; • назва установи, що підготувала постанову; • назва виду документа (Постанова); • дата (дата засідання, коли прийнято цю постанову); • місце видання; • заголовок (стислий виклад змісту постанови); • підписи. Розпорядження – це правовий акт управління державного органу. Цей документ видається керівником чи колегіальним органом у рам-ках наданого посадовій особі чи державному органові компетенції. Розпорядження має обмежений термін дії, стосується вузького кола осіб – виконавців документа. Розпорядження можуть видаватися Кабінетом Міністрів Украї-ни, місцевими радами, представниками Президента України на міс-цях, керівниками колегіальних органів, тощо. Реквізити: – назва структурного підрозділу; – коди; – назва виду документа; – підпис відповідальної особи; – індекс; – місце видання; – заголовок до тексту; – текст; – дата або дата й номер; – підпис, або дата й номер; Організаційні і розпорядчі документи Органи управління міністерств, відомств, об’єднань, комбінатів, кооперативів, установ, підприємств поряд з актами вищих органів влади та управління керується у своїй діяльності організаційно-правовими документами – положеннями, статутами, інструкціями, правилами. У них закріплюються функції, обов’язки і права органів на тривалі строки. Так, у положеннях про підприємство, об’єднання передбачуються права в галузі планування, фінансів, капітального будівництва і т. д. Серед різних форм виконавчо-розпорядчої діяльності організацій, установ і підприємств провідне місце займає видання правових актів розпорядчого характеру, що підлягають у обов’язковому виконанню. Через них реалізується норми права у процесі керівництва господарським і соціально-культурним будівництвам, нормалізується нормативно-правові відносини. Іншими словами, з допомогою цих документів розв’язується важливі завдання управління. До найбільш поширених документів цього виду належить постанови, рішення, розпорядження, вказівки, інструкції і статути. Статут Так називають зведення правил, що регулюють: а) основи організацій та підприємств і установ певної галузі господарства; б) умови утворення, склад і структура діяльності конкретного підприємства, організації або установи з певної галузі або сфери управління кооперативів, малих підприємств. Статути покладені в основу керівних громадських, кооперативних організацій, добровільних спортивних організацій. Статути господарських організацій мають свої особливості. Ними визначені порядок вступу в організацію, права та обов’язки її членів, органи управління, порядок виборів. Статути розроблені для ряду однотипних установ, організацій, вважаються типовими. У деяких галузях народного господарства, з огляду на їх особливе значення, для окремих категорій робітників і службовців трудовий розпорядок регулюється статутами про дисципліну. Статут містить такі реквізити: Гриф затвердження вищестоящого організацією або органом управління. Найменування виду документа. Заголовок. Текст. Текст містить такі розділи: Загальні положення, де розкриваються головні завдання і мета, найважливіші функції. Основна діяльність у чому вона полягає, її порядок. Планування та облік роботи. Призначення допоміжних служб. Взаємодія з іншими органами, що здійснюють аналогічну діяльність. Специфічні особливості діяльності. Відповідальність організацій за належне виконання зобов’язань і порядок розгляду спорів, подання позовів. Положення – це правовий акт, що встановлює основі правила підприємств та установ, а також їх структурних підрозділів. Положення складають переважно при створені нових підприємств або установ. Ці документи можуть бути як типовими так і індивідуальними. Індивідуальні положення для окремих установ, організацій, підприємств розробляються на основі типових і затверджуються керівниками підприємств, організацій установ. Положення може мати такі реквізити: герб, найменування виду документа, назву установи, дату, місце видання, заголовок, гриф затвердження, текст. Текст звичайно складається з таких розділів: Загальні положення. 2. Власність і кошти підприємства. 3. Виробничо господарська діяльність. 4. Права та обов’язки підприємства або його підрозділів. 5. Структура управління. 6. Реорганізація і ліквідація установи, організація підприємств. В першому розділі вказують цілі, що послужили підставою для створення підприємства, установи, організації У другому-вказуються основні та обігові кошти, порядок придбання власності, амортизовані відрахування та їх призначення, прибуток, відрахування на преміювання робітників та службовців, житловий фонд, службові приміщення, порядок розпорядження надлишками невикористаних обігових коштів. В останніх розділах регламентується виробничо господарська діяльність підприємства, визначаються завдання за якістю вироблюваної продукції. Положеннями також визначається правовий статус тимчасово створюваних комісій, груп і тому подібні. Інструкція Інструкція – правовий акт, створюваний органами управління для встановлення правил, що регулюються організаційно науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності установ, підприємств, певних їх підрозділів та служб, а також посадовим осіб і громадян Існують інструкції посадові, з техніки безпеки, експлуатації і різного устаткування та інші. Інструкція, крім грифа про затвердження, має такі реквізити, як найменування її виду, короткі формулювання змісту (заголовок), текст, посада і прізвище особи, відповідальної за її складання її підпис, дата, номер (індекс) за класифікатором. Розділ об’ємних інструкцій позначають римськими цифрами, а пункти – арабськими. Текст цього документа повинен бути коротким, точним, зрозумілим, оскільки інструкція призначена для постійного користування. Його викладають від другої особи. Широкого застосування набули посадові інструкції, що розробляються на підприємстві, установі для нових осіб, інженерно-технічних працівників, службовців. 55.Позовна заява Позовна заява - це документ, що засвідчує звернення до суду або в арбітраж за захистом порушеного права або інтересів, що охороняються законом. Мета позовної заяви полягає у задоволенні претензій, які раніше були пред'явлені відповідачу, але не виконані ним. Позовна заява повинна містити:
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору. Подання позовної заяви Позовна заява підписується позивачем або його представником і зазначається дата її подання. Обов’язковою вимогою є те, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та в майбутньому оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У разі пред’явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. В разі подання позовної заяви представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. Також позивач має додати не тільки копії позовної заяви, а й копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Суддя, встановивши, що позовну заяву складено без дотримання встановленої законом форми або не сплачено судовий збір чи в майбутньому не будуть оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. З умови усунення зазначених недоліків позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду, інакше вона вважається не поданою і повертається позивачеві. Повернення позовної заяви Позовна заява повертається для усунення недоліків при поданні. Також позовна заява повертається якщо:
Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено до апеляційного суду за правилами, встановленими ст. 293 ЦПК України. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. 56.Види договорів. Договір - письмова угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських взаємовідносин. Договір може бути укладений між приватними особами і організацією та між організаціями. Розрізняють такі типи договорів: Договори з господарської діяльності Трудові договори договір підряду трудова угода договір постачання трудовий контракт договір про матеріальну відповідальність договір про створення нових форм господарювання установчий договір Договір – це документ, у якому зафіксовано угоду про встанов-лення ділових відносин між двома чи кількома партнерами. Договір може бути укладено між фізичними особами, працівни-ками, підприємствами, організаціями, установами, фірмами. Договір має відображати інтереси сторін. Цей документ уклада-ють на основі чинного законодавства. Спочатку готується проект договору (найчастіше це робить сторона-ініціатор, консультуючись з юристом). Оскільки договір є юридичним документом, то кожен його пункт потрібно сформулювати чітко, уникаючи двозначності. Оформлений за всіма правилами документ підписують сторони, що його укладали. Цивільний кодекс передбачає такі договори: поставки, купівлі-продажу, закупівлі сільськогосподарської продукції, позики, наймання житлового приміщення, підряду. Відповідно до нормативних актів договори повинні мати такі реквізити: 1) назву документа; 2) зазначення місця укладання й дати; 3) вступну частину (точні й повні назви сторін, їх представників (прізвище, ім'я, по батькові), повноваження, на підставі яких вони діють); 4) зміст договору; 5) термін виконання договору; 6) кількісні та якісні показники продукції; 7) зазначення ціни робіт (продукції) і загальної суми; 8) порядок виконання роботи; 9) порядок розрахунків між сторонами; 10) додаткові умови до договору; 11) вказівки на майнову відповідальність за повне або часткове невиконання договору; 12) порядок і місце розв'язання суперечок; 13) загальний термін дії договору; 14) юридичні адреси сторін, що укладають договір; 15) власноручні підписи сторін; 16) печатки установи або обох сторін, які укладають договір. Договір вважають укладеним тоді, коли сторони дійшли згоди з усіх пунктів і відповідно оформили його письмово. |