Шпори. 1 Предмет макроекономіки Предметом макроекономіки
 Скачать 244.89 Kb.
|
|
1 Предмет макроекономіки Предметом макроекономіки, що обумовлений її об’ємом, є ефективність функціонування національної економіки, або, кажучи точніше, ефективність функціонування механізмів економічної системи. Вивчаючи ефективність функціонування національної економіки, макроекономіка приділяє особливу увагу поведінці основних економічних суб’єктів – домогосподарств, фірм та держави. При цьому макроекономіка розглядає поведінку не конкретних господарських одиниць, а їх сукупності, яку вона отримує через агрегування. Агрегування – це поєднання окремих одиниць або даних в одну одиницю, оскільки набагато зручніше звести сотні тисяч ділових одиниць економіки України воєдино і розглядати їх як одну одиницю. Усю сукупність домогосподарств можна також аналізувати як одну одиницю. Ці сукупні одиниці називають агрегатами і зазначають, що національна економіка складається із трьох агрегатів — домогосподарств, фірм і держави. Макроекономіка, досліджуючи зв'язки між агрегатами, оперує агрегатними узагальненими показниками (наприклад, валовий внутрішній продукт — це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, що вироблені у країні за рік). Водночас ця наука широко використовує середні величини, наприклад подушні доходи або середню продуктивність праці. Тут очевидною є відмінність макроекономіки від мікроекономіки. Перша досліджує поведінку окремих економічних одиниць, оперуючи такими поняттями, як галузь, домогосподарство, ринок, фірма і т.д. Мікроекономіка ж використовує такі показники, як ціна конкретного товару, витрати окремої фірми чи видатки окремого домогосподарства, попит і пропозиція на конкретний продукт. Макроекономіка особливу увагу приділяє чотирьом сферам, які можна виокремити у національній економіці, — сферам виробництва, зайнятості, цін та зовнішньоекономічних зв'язків. У сфері виробництва, як відомо, створюються товари і послуги для задоволення різноманітних потреб людей. Усі країни зацікавлені у збільшенні обсягу національного виробництва, що дає змогу підвищувати рівень життя населення та розв'язувати чимало інших складних проблем суспільства. Збільшення виробництва товарів і послуг у даному році порівняно з попередній роком називають економічним зростанням. Макроекономіка простежує фактори та наслідки економічного зростання, пояснює, чому одні країни демонструють високі темпи зростання упродовж XX століття, тоді як економіка інших країн розвивається вкрай повільно або занепадає. Особливе значення у житті кожної людини має сфера зайнятості, яка нерозривно пов'язана зі сферою виробництва. Робочі місця, як відомо, наявні лише у сфері виробництва. Макроекономіка досліджує рівень зайнятості, причини вимушеного безробіття, його впливи на різні макроекономічні параметри. Сфера цін, їхня динаміка позначаються на поведінці всіх економічних суб'єктів. Зростання загального рівня цін, що називають інфляцією, знижує купівельну спроможність та рівень життя населення. Макроекономіка намагається виявити причини та наслідки зростання цін, пояснити, чому в одних періодах і країнах ціни практично стабільні, а в інших простежуються високі темпи інфляції. Особливу увагу макроекономіка приділяє взаємозв'язку інфляції та безробіття. Економіка майже всіх країн світу є відкритою, тобто країни експортують та імпортують товари і послуги. Інакше кажучи, складається сфера зовнішньоекономічних зв'язків країни. Макроекономіка намагається виявити умови досягнення зовнішньої рівноваги, за яких країна не перетворюється на світового боржника, пояснити динаміку валютних курсів, втечу капіталу з країни тощо. 2.Методи та функції макроекономіки Широке застосування в макроекономіці знаходять кількісні методи, які допомагають йти від відомих фактів до невідомих. При цьому використання цих методів опирається на моделювання макроекономічних процесів. Аналіз макроекономічної системи на основі моделей проходить із застосуванням генетичного і функціонального підходів. ex post- національне рахівництво;ex ante - прогностичне моделювання. Ex post (генетичний) аналіз-базується на визначенні макроекономічних параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як національна економіка функціювала і які результати досягла. На основі результатів ex post аналізу робиться корегування макроекономічних концепцій та розробка нових. Аналіз ex ante (функціональний) - це прогнозне моделювання економічних явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій. Мета ex ante аналізу визначити, які фактори і яким чином будуть впливати на значення макроекономічних показників у майбутньому. М. використовує діалектико-матеріалістичні методи, а саме: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, абстракцію та інші. Основним методом макроекономічного дослідження є економіко-математичне моделювання. Макромоделі - це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді. Створити модель - це означає знайти функцію, яка пов'язує ендогенні та екзогенні параметри макромоделі. Екзогенні величини - це величини, що знаходяться поза макромоделлю (як правило, це технологія виробництва та характер поведінки економічних суб'єктів на кожному з ринків).
Ендогенні величини - це величини, що визначаються в результаті розв'язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка реальної заробітної плати, реальна ставка процента, рівень цін).
Функціональні зв'язки між ендогенними параметрами мають таку класифікацію: 1. Поведінкові функції виражають переваги, які склалися в суспільстві. 2. Технічні функції характеризують технічну залежність. 3. Інституціональні функції зображають інституціонально установлені залежності між параметрами моделі. 4. Дефініційні функції виражають залежності, які виходять з означення економічних явищ. Макроекономічні моделі поділяються на динамічні та статистичні. Статистичні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображають перехід від одного стану до іншого. Динамічні моделі зображають економічні процеси з урахуванням фактора часу. 3. Функціональне призначення М. випливає із її предмету. До основних функцій М. слід віднести: теоретичну або пізнавальну (дослідження економічної системи та її агрегатів, побудова моделей цих процесів); виховну (виховання макроекономічного мислення); прогностичну (прогнозування розвитку економічної системи); практичну (розробку рекомендацій для державної політики і створення конкретних макроекономічних моделей); методологічну (М. як складова економічної теорії є теоретичним фундаментом для цілого ряду економічних наук і навчальних дисциплін). 3.Макроекономічні суб'єкти та їх взаємозв'язок На макрорівні національна економіка зображається у вигляді взаємодії чотирьох суб'єктів: сектора домашніх господарств, підприємницького сектора, держави і закордону — на чотирьох ринках: благ, праці, грошей і цінних паперів. Сектор домашніх господарств включає всі приватні господарські осередки всередині країни, які постачають економіку ресурсами і використовують отримані за них гроші для придбання благ і задоволення власних потреб. Домашні господарства виявляють три види економічної активності: – пропонують засоби виробництва, що знаходяться в їхній приватній власності; – споживають частину одержуваного доходу, купуючи споживчі блага; – зберігають решту доходу, купуючи цінні папери і нерухомість. Підприємницький сектор являє собою сукупність усіх фірм, зареєстрованих всередині країни і створених для виробництва і реалізації благ. Економічна активність даного сектора зводиться до: – попиту на засоби виробництва; – пропозиції благ; – інвестування. Державний сектор — це всі державні інститути і заклади, що виробляють суспільні блага і надають їх споживачеві безкоштовно, тобто без безпосередньої оплати кожної споживаної одиниці блага. До числа найважливіших благ належать: безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної соціальної і виробничої інфраструктур. Економічна активність виявляється в: – закупівлі благ; – стягненні податків; – пропозиції грошей. Сектор закордон складається з економічних суб'єктів, що мають постійне місцезнаходження за межами даної країни, а також іноземних державних інститутів. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом і національними валютами 4.Макроекономічні показники У країнах з ринковою економікою обчислення макроекономічних показників ґрунтується на системі національних рахунків.Система національних рахунків – система взаємопов'язаних статистичних показників які відображають Найважливіші аспекти економічної діяльності країни щодо виробництва і споживання продукції розподілу і перерозподілу доходів та формування національного багатства Кінцевий продукт – сукупність товарів і послуг, що купуються для особистого споживання, а не для перепродажу або подальшої переробки Валовий внутрішній продуктХарактеризує результати виробництва підприємств і організацій країни, які розміщені на її території.ЦеПоказник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених на території даної країни, у ринкових цінах.За своєю натурально-речовинною формою є сукупністю предметів і послуг, що використовувались протягом даного року на споживання і накопичення. За доданою вартістю За видатками: ВВП = C + Ig +G + Xn, деC – особисті споживацькі видатки: предмети споживання тривалого використання, товари поточного споживання, споживацькі видатки на послуги,Ig – валові приватні внутрішні інвестиції: кінцеві покупки устаткування, будівництво, зміна запасів,G – державні закупки товарів і послуг – всі державні видатки на кінцеву продукцію підприємств і на прямі закупки ресурсів,Xn – чистий експорт – величина, на яку закордонні видатки на державні товари і послуги країни перевищують державні видатки на закордонні товари і послуги За прибутками: ВВП = w+p+R+i+Tk+A, w – винагорода за працю найманим робітникам,Tk– непрямі податки на бізнес: податок з продаж, акцизи, податки на майно, ліцензійні платежі, мито, ,R – рентні платежі – прибутки господарів житла і землі, що забезпечують економіки ресурсами власності,p – процентні платежі – прибутки кредиторів, які ті отримують від позичальників як плату за користування грошима,i – прибутки від власності – чистий прибуток підприємств,A– відрахування на споживання капіталу – амортизація Взаємопов'язаний з валовим внутрішнім продуктом: на відміну від ВВП включає і суму чистих прибутків із-за кордону Валовий національний продукт Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни незалежно від їх територіального розміщення Це Показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг у ринкових цінах, включає вартість спожитих населенням товарів і послуг, державних закупівель, капітальні вкладення і сальдо платіжного балансу Показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну ринкову вартість товарів і послуг,виготовлених в країні протягом року ОбчислюєтьсяНа відміну від НД включає і доходи, отримані в невиробничій сфері, і амортизацію від основних фондів Чистий національний продуктХарактеризує результати виробництва підприємств і організацій країни Визначення: ВНП за відрахуванням тої частини, яка необхідна для заміни засобів виробництва, зношених в процесі випуску продукції Формула: ЧНП = ВНП – А Національний доходХарактеризує прибуток, який заробили постачальники ресурсів від участі у поточному виробництві. Визначення НД = w+p+R+i=ВНП-Tk: Доход особистого споживання (особистий доход)Характеризує прибуток, який постачальники ресурсів фактично одержалиФормула: ОД = НД – ВСС – ППК – НПК + ТП,ВСС – внески на соціальне страхування,ППК – податки на прибуток корпорацій,НПК – нерозподілені прибутки корпорацій, ТП – трансферні платежі Рівень цінВизначення: Середня зважена цін, за якими купуються готові товари та послуги в державіВиражається у вигляді індексуІндекс цін: Iц = (Pдр/ Pбр)*100%,Pдр – ціна ринкового кошику в даному році,Pбр – ціна ринкового кошику в базовому році (НомінальнийВВП / Індекс цін)*100%= Реальний ВНП Рівень безробіттяДоля робочої сили, яка не має роботи на даний моментФормула: Рівень безробіття = (Кількість робочої сили, що не має роботи /Кількість робочої сили)*100% Закон Оукена: Коли рівень безробіття перевищує нормальний рівень (3-4%)на 1%, спостерігається спад ВНП на 2,5% Процентна ставкаПлата, яку отримує кредитор від позичальника за користування грошима Номінальна – процентна ставка, встановлена банком Реальна = (Номінальна процентна ставка / Індекс цін)*100% 5.ВНП,ВВП та способи розрахунку Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. Валовий внутрішній продуктХарактеризує результати виробництва підприємств і організацій країни,які розміщені на її території.ЦеПоказник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених на території даної країни, у ринкових цінах.За своєю натурально-речовинною формою є сукупністю предметів і послуг, що використовувались протягом даного року на споживання і накопичення. За доданою вартістю За видатками: ВВП = C + Ig +G + Xn, деC – особисті споживацькі видатки: предмети споживання тривалого використання, товари поточного споживання, споживацькі видатки на послуги,Ig – валові приватні внутрішні інвестиції: кінцеві покупки устаткування, будівництво, зміна запасів,G – державні закупки товарів і послуг – всі державні видатки на кінцеву продукцію підприємств і на прямі закупки ресурсів,Xn – чистий експорт – величина, на яку закордонні видатки на державні товари і послуги країни перевищують державні видатки на закордонні товари і послуги За прибутками: ВВП = w+p+R+i+Tk+A, w – винагорода за працю найманим робітникам,Tk– непрямі податки на бізнес: податок з продаж, акцизи, податки на майно, ліцензійні платежі, мито, ,R – рентні платежі – прибутки господарів житла і землі, що забезпечують економіки ресурсами власності,p – процентні платежі – прибутки кредиторів, які ті отримують від позичальників як плату за користування грошима,i – прибутки від власності – чистий прибуток підприємств,A– відрахування на споживання капіталу – амортизація Взаємопов'язаний з валовим внутрішнім продуктом: на відміну від ВВП включає і суму чистих прибутків із-за кордону Валовий національний продукт Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни незалежно від їх територіального розміщення Це Показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг у ринкових цінах, включає вартість спожитих населенням товарів і послуг, державних закупівель, капітальні вкладення і сальдо платіжного балансу На відміну від НД включає і доходи, отримані в невиробничій сфері, і амортизацію від основних фондів 6.Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор Макроекономічні показники - це показники в грошовій формі. Тому їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін. Першочергове значення для суспільства мають величина і динаміка фізичних обсягів виробництва, оскільки метою суспільства насамперед є задоволення потреб у матеріальних благах. Аналіз динаміки фізичних обсягів виробництва дає змогу визначити, як змінюється рівень задоволення цих потреб. Але зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з метою визначення їхнього реального зрушення можна забезпечити лише за умов, якщо ціни будуть незмінними. Однак ціни з року в рік, як правило змінюються: зростають або знижуються. Це означає, що на величину ВВП впливають зміни як фізичних обсягів виробництва, так і цін. З метою нівелювання цінового фактора в макроекономічних розрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний і реальний, застосовуючи при цьому і два види цін: поточні і постійні. Номінальний ВВП (ВВП[н]) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року. Реальний ВВП (ВВП[р]) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базу. Такий рік називається базовим. Реальний ВВП не враховує зміну рівня цін. Дефлятор — коефіцієнт переведення економічних показників, розрахованих у поточних цінах, у ціни порівнюваного (базового) періоду. На основі ВВП[р] обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва (Т[з]) і темп його приросту (Т[п]): Т[з] = ВВП[р] у поточному році / ВВП[р] у базовому році * 100%, |