Шпори. 1 Предмет макроекономіки Предметом макроекономіки
 Скачать 244.89 Kb.
|
|
Звідси випливає, що
де 
— ціни відповідно в по точному і базисному періодах; q0— обсяг виробництва в базисномуперіоді.
- обсяг виробництва в поточному періоді.
на цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують підвищення цін на окремі товари, вважається, що дефлятор ВВП недооцінює зростання загального рівня цін
| 9. Економічний цикл та його фази Економічний цикл - це послідовність піднесень і спадів ек-ної активності протягом кількох років, т.б. це рух сусп. вир-ва від одного кризового явища до ін., який постійно повтор-ся. Фази ек-х циклів: 1) Криза; перевир-во товарів порівняно з платоспр-м По; падіння рівня цінвнаслідок перевищ-ня Пр товарів над платосп-м По; скороч-ня обсягів вир-ва; масове банк-во фірм; зрост-ня безроб-тя і скороч-ня номін-з/п;потрясіння кредитної системи. 2) Депресія: скороч-ня вир-х інвест-й;збільш-ня запасів; скороч-ня По на роб силу; різке падіння чистого приб; падіння обсягу продажу; скороч-ня кільк-ті нових заказів; скороч-ня По на кред-ні рес-си. 3) Пожвавлення: перехід до стійкого розширеного вир-ва; зрост-ня По на активні елементи засобів вир-ва; зрост-ня По на сировину, роб силу;зрост-ня з/п. 4) Піднесення: значний приріст вир-чих інвестицій; скороч-ня запасів;різке зростання По на роб силу; значний приріст загального рівня цін. Види циклічних коливань: Короткі (малі)3-4 пов\\\'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Їх матеріальною основою процеси, що відбув-ся у сфері грошових відносин. Середні 7-11пов\\\'язані зі зміною По на засоби вир-ва. Їх матеріальною основою є необхідність оновлення основного капіталу. Великі. Їх матеріальною основою є зміна базових технологій і поколінь машин, оновлення об\\\'єктів інфраструктури. (цикли Кондратьєва, або довгохвильові, тривалість = 40 - 60 рр.;) Причини циклічних коливань: 1великі технічні нововведення, які з\\\'являються нерегулярно і зумовлюють коливання в діловій активності;2політичні перевороти, різка трансформація соц-ек системи, війна та ін.3 випадкові події системного хар-ра;4 помилкові рішення в грошово-кредитній політиці, які супроводжуються появоюнадмірної кільк-ті грошей або надмірним вилученням грошей з обігу;5різкі зміни в зовнішніх умовах функціонування національної ек-ки (зростання цін на імпортні енергоносії, фінансова криза у торгових партнерів тощо). 10.Сутність і типи економічного зростання Розширене відтворення суспільного продукту втілюється в еко-номічному зростанні.Економічне зростання переважно характеризує цілі економічні системи, наприклад господарство країни, групи країн, тобто нале-жить в основному до макрорівня. Головна увага приділяється та-ким показникам, як валовий продукт, національний доход, зайня-тість, суспільний капітал тощо. При розгляді економічного зростання головною стає проблема кількісного та якісного розвитку вироб-ництва і поліпшення його структури.Механізм економічного зростання розглядають у чистому ви-гляді, абстрагуючись від конкретних соціально-економічних відно-син виробництва.Крім території та природних ресурсів можна назвати такі за-гальні фактори економічного зростання: народонаселення, нагро-мадження і науково-технічний прогрес... Розрізняють два основних типи економічного зростання - екстенсивний та інтенсивний - залеж-но від того, за рахунок чого досягається розширене відтворення. Екстенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його функціоную-чих факторів при збереженні попередніх техніко-технологічних і кваліфікаційних параметрів їх. Це розширення виробництва за ра-хунок збільшення кількості тих самих засобів і предметів праці, робочої сили тієї самої кваліфікації при практично незмінних еко-номічних виробничих відносинах. За таких умов продуктивність праці та ефективність її залишаються фактично незмінними. Інтенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі якісного поліпшення його функціонуючих факторів при вдосконаленні організаційно-економічних відносин виробництва (поділ праці, спеціалізація та кооперування виробниц-тва тощо). Таке зростання досягається за рахунок підвищення ква-ліфікації працівників, розвитку їх професіоналізму, застосування принципово нових засобів і предметів праці, раціональнішого ви-користання виробничого потенціалу. При цьому зростають про-дуктивність праці та їх ефективність. Основними джерелами інтенсивного економічного зростання є, по-перше, підвищення ефективності живої праці, її продуктивності;по-друге, підвищення ефективності уречевленої праці на основі зрос-тання віддачі функціонуючої техніки, технології, засобів праці в цілому, їх принципового оновлення та зниження витрат предметів праці на одиницю виробленого продукту. Особлива роль у процесі інтенсивного економічного зростання належить НТП. Кожний з типів економічного зростання на практиці не існує в чистому вигляді. Тому в реальному житті існують переважно екс-тенсивний або переважно інтенсивний тип економічного зростан-ня 11. Цілі і фактори економічного зростання Розширене відтворення суспільного продукту втілюється в еко-номічному зростанні.Економічне зростання переважно характеризує цілі економічні системи, наприклад господарство країни, групи країн, тобто нале-жить в основному до макрорівня. Головна увага приділяється та-ким показникам, як валовий продукт, національний доход, зайня-тість, суспільний капітал тощо. При розгляді економічного зростання головною стає проблема кількісного та якісного розвитку вироб-ництва і поліпшення його структури.Механізм економічного зростання розглядають у чистому ви-гляді, абстрагуючись від конкретних соціально-економічних відно-син виробництва.Крім території та природних ресурсів можна назвати такі за-гальні фактори економічного зростання: народонаселення, нагро-мадження і науково-технічний прогрес... Розрізняють два основних типи економічного зростання - екстенсивний та інтенсивний - залеж-но від того, за рахунок чого досягається розширене відтворення. Екстенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його функціоную-чих факторів при збереженні попередніх техніко-технологічних і кваліфікаційних параметрів їх. Переважно економічне зростання розглядають та користуються як суттєвою складовою економічного розвитку.Кінцева мета економічного зростання – збільшення споживання. Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу. Фактори пропозиції включають:кількість і якість природних ресурсів;кількість і якість трудових ресурсів;обсяг основного капіталу (основні фонди);нові технології - НТП; Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту. Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції. Кожний із факторів економічного зростання вимірюється різними показниками 1. Природні ресурси 2. Трудові ресурси 3. Основний капітал 4. Науково-технічний 12 Модель економічного зростання Домара 1. Виділяють два основні підходи до моделю-вання процесу зростання - це неокейнсіанський та неокласичний. Неокейнсіанськими називають ті моделі зростання, які, як і кейнсіанська теорія взагалі, грунтуються на попиті. Один із факторів попиту - інвестиції, які мультиплікативно збільшують доход. Водночас інвестиції самі обумовлюються зростанням доходу (ефект акселератора). Відомим прикладом моделей даного напряму є модель Домара-Харрода (30-і р. ХХ-ого ст). В моделі припускається, що:Існує тільки ринок благ і він початково збалансований.На ринку праці є надлишкова пропозиція і це забезпечує постійний рівень цін. Фактором зростання суку-пного попиту і сукупної пропозиції є приріст інвестицій.На відміну від Кейнса, у Домара інвестиції є не тільки фактором створення доходу, а й фактором створення капіталу (основних фондів), чого не враховував Кейнс. Динамічна збалансованість попиту і пропозиції за Домаром визначається динамікою інвестицій, тому що вони створюють і нові доходи, і новий капітал. Таким чином, завдання зводиться до визначення обсягів і темпів зростання інвестицій, необхідних для підтримки збалансованого довгострокового зростання. Домар запропонував систему з трьох рівнянь: Рівняння сукупного попиту: DYDt = DIt / Sy (1)де, DYDt - приріст сукупного попиту в періоді t;DIt - приріст інвестицій в періоді t;Sy - гранична схильність до заощадженнь. Рівняння сукупної пропозиції: DYSt = b DKt (2)де, DYSt - приріст сукупної пропозиції в періоді t;DKt - приріст капіталу в періоді t;b - гранична продуктивність капіталу. b = DY / DK або b = Y / K (3)де, Y - створений продукт. Отже, в моделі Домара рівноважне економічне зростання досягається тоді, коли темпи приросту інвестицій (DIt / It-1) дорівнюють добутку продуктивності капіталу (граничної або середньої) на граничну схильність до заощаджень. Змінити рівноважний темп зростання можливо лише за рахунок зміни граничної схильності до заощадження (Sy), тому що в стані динамічної рівноваги (виходячи з моделі Домара) гранична продуктивність капіталу (b) визначається існуючим рівнем розвитку техніки. |
13Модель економічного зростання Харрода
Ключовими елементами моделі Домара-Харрода є величина заощаджень і схильність до заощаджень/Модель грунтується на так званій капітальній теорії вартості. Тобто приймається, що вирішальне значення для економічного зростання мають запас капіталу та його збільшення. В основу моделі покладено, що при зростанні капіталу відбувається пропорційне зростання праці (DL / DK = const, де DL - приріст праці; DK - приріст капіталу).
У моделі основним фактором економічного зростання є сукупний попит.У моделі приймається, що інвестиції (І) дорівнюють заощадження (S).Чисті інвестиції тотожні приросту капітал (І = DK).Величину економічного зростання можна обчислити за формулою:ЕЗ = DY / Y (19)де, ЕЗ - економічне зростання;DY - приріст продукту протягом певного періоду;Y - обсяг продукту в попередньому періоді.Sy = S / Y = І / Y (20)
де, Sy - схильність до заощадження;
S - обсяг заощаджень;Y - обсяг продукту;
І - обсяг чистих інвестицій (І = S).
Частка приросту капіталу (DK) у прирості продукту позначається k:
k = DK / DY = І / DY (21)
Отже, економічне зростання визначається часткою заощаджень у продукті (через яку оцінюється загальна схильність до заощаджень), віднесеною до коефіцієнта, що показує внесок зростання капіталу у зростання продукту.
Згідно з формулою 22 економічне зростання можна забезпечити або шляхом збільшення заощаджень у національному доході, або шляхом підвищення ефективності використання додаткового капіталу.
Таким чином, модель Домара-Харрода відображає зв'язок між рівнем заощаджень, інвестиціями (капіталовкладеннями) та економічним зростанням.
14. Модель Солоу показує, як заощадження, зміна чисельності населення і технологічний прогрес впливають на економічне зростання. Солоу використовує для своєї моделі економічного зростання виробничу функцію Кобба-Дугласа.Основними рисами моделі Солоу є такі:Враховано вплив трьох факторів - запасу капіталу, зростання населення та технологічного прогресу Визначальну роль відіграють заощадження, що споріднює її з моделлю Домара-Харрода.
Кінцевим результатом є не зростання продукту як такого (Y), а зростання продуктивності праці (Y / L = y).Заощадження дорівнюють інвестиціям.Пропозиція валового продукту в моделі Солоу формалізується у вигляді виробничої функціїY = F(K, L) (23)
цю функцію можна записати у вигляді взаємозвязку між рівнем продуктивності праці і фондоозброєності:Y / L = f(K / L) (24), y = f(k) (25)де, у - рівень продуктивності праці (Y / L);k - рівень фондоозброєності (капіталоозброєності) (K / L).
Отже, стійкий рівень капіталоозброєності (k*) - це певний стан рівноваги, що, за моделлю Солоу, визначає економічну динаміку. Висновок Солоу: лише за умови, що капіталоозброєність праці не досягла стійкого стану (всі значення, менші за k*), зростання капіталоозброєності може розглядатись як фактор економічного зростання. Тобто, капіталоозброєність, як фактор зростання, діє обмежено, до досягнення значення k*.
В моделі Солоу також досліджується вплив зростання населення і кількості зайнятих на капіталоозброєність праці. Доведено, що збільшення населення діє на капіталоозброєність так само, як і зношування капіталу. Якщо інвестиції збільшують запас капіталу і капіталоозброєність праці, то зношування капіталу і зростання кількості працюючих її зменшують. Цей зв'язок зображується рівнянням:
Dk = І - АN k - nk = S'f(k) - (АN + n) k (30)
Найбільш ефективний вплив на економічне зростання біг би здійснити технічний прогрес. Однак він неможливий без структурної перебудови економіки, підвищення кваліфікаційного рівня працюючих та якості управління.