Анатомия экзамен. Анатомия. 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрямки та методи дослідження українська школа анатомії
 Скачать 381.46 Kb.
|
151. Провідні шляхи больової та тепературної чутливості.• Складається з ланцюга трьох послідовно розміщених нейронів. Тіло першого лежить у спинномозковому вузлі. Його дендрит тягнеться від рецептора, що розташовується у шкірі або слизовій і сприймає біль, тепло, холод. Центральний відросток І нейрона у складі задніх корінців спинномозкових нервів досягає задніх рогів спинного мозку. У задніх рогах лежить тіло другого нейрона, на якому синапсом закінчується аксон І нейрона. Аксон ІІ нейрона зразу ж у спинному мозку переходить на протилежний бік через передню сіру спайку і тягнеться вверх у складі бічного канатика. У стовбурі головного мозку бічний спинномозковий-таламічний шлях проходить через довгастий мозок позаду ядра оливи, через задню частину моста, через покрив середнього мозку у складі спинномозкової петлі і досягає таламуса. У таламусі аксон ІІ нейрона переключається за допомогою сина пса на ІІІ нейрон. Аксон ІІІ нейрона йде через задню ніжку внутрішньої капсули і досягає нейронів мозкової кори за центральної звивини тім’яної частки, де розміщений кірковий центр аналізатора загальної чутливості. 152. Низхідні провідні шляхи. Класифікація. Кірковоспиномозкові шляхи (пірамідні).• Низхідні проекційні шляхи складаються із сукупності двонейронних нервових ланцюгів. Ці шляхи отримують назву за місцем розташування тіла першого нейрона нервового ланцюга та місця, де закінчується його аксон. Низхідні проекційні шляхи поділяють на дві великі групи – пірамідні (забезпечуються вольові (свідомі) рухи. Вони поділяються на кірково-ядрові та власне пірамідні шляхи, які проходять крізь піраміди довгастого мозку) та екстра пірамідні (об’єднують в одну групу усі низхідні шляхи, що не ввійшли до пірамідних шляхів. Передаються імпульси, що підтримують тонус м’язів, забезпечують безумовно рефлектору рівновагу тіла людини та виконання несвідомих рухів). 153. Екстрапірамідна система. Провідні шляхи екстрапірамідної системи.• Терміном екстра пірамідна система визначаються моторні шляхи, які не проходять через піраміди довгастого мозку. Екстрапірамідна система складається з еферентних шляхів і включає низку підкіркових та стовбурових утворів: хвостате ядро, лушпину, латеральну та медіальну бліді кулі, субталамічне ядро, червоне ядро, чорну речовину. Основні функції: міостатична функція, або по-іншому функція регуляції тонусу м’язів; участь в реалізації так званих психорефлексів;.участь в реалізації складних рефлекторних рухів оріентовного та захисного характеру, які виникають інстинктивно, без участі свідомомсті; Участь в реалізації завчених, стереотипних, автоматизованих дій. • Провідні шляхи екстрапірамідної рухової системи: Tractus rubrospinalis – починається від клітин червоного ядра, перехрещується у перехресті покриву середнього мозку (Фореля), іде вниз через передню частину моста, бічні частини довгастого мозку та бічні канатики спинного мозку і переключається на другий нейрон у передніх рогах спинного мозку. Tractus tectospinalis – починається нейронами, тіла яких розміщені у сірій речовині пластинки покрівлі середнього мозку; аксони цих нейронів переходять на протилежний бік разом з аксонами нейронів червоного ядра у перехресті покриву середнього мозку, далі прямують вниз через передні відділи стовбура мозку та передні канатики спинного мозку і досягають ядер передніх рогів спинного мозку. Tractus vestibulospinalis – починається від присінкових ядер, низходить у бічній частині переднього канатика і досягає ядер передніх рогів спинного мозку Tractus reticulospinalis – починається від ядер сітчастої формації стовбура головного мозку, прямує вниз, проходячи посередині переднього канатика спинного мозку, і переключається на мотонейрони в передніх рогах спинного мозку. Tractus olivospinalis – іде від нейронів оливи довгастого мозку до рухових нейронів передніх рогів спинного мозку. 154. Зовнішнє вухо, його частини, будова. Барабанна перетинка.• До нього належать вушна раковина (auricula)та зовнішній слуховий хід (meatusacusticusinternus).Вушна раковина утв. еластичним хрящем. Вільний край – завиток(helix), спереду від завитка – протизавиток (antihelix), між ними – човен(scapha); спереду від протизавитка раковина вуха, на її дні - зовнішній слуховий отвір, що продовжується у зовнішній слуховий хід. Внизу від прозавиткапротикозелок (antitragus), спереду від якого козелок (tragus), між ними – міжкозелкова вирізка(incisuraintertragica). Зовнішній слуховий хід: зовнішня і внутрішня частина, два згини. Вкритий шкірою, містить волосяні фолікули, сальні та сірчані залози. • Барабанна перетинка (membranatympanica) відокремлює зовнішнє вухо від середнього. Складається з двох шарів колагенових волокон, розташованих радіально (зовнішній шар) і циркулярно (внутрішній шар). У центрі – пупок барабанної перетинки (umbomembranaetympanicae) (місце прикріплення ручки молоточка). Завдяки тому, що коливання барабанної перетинки швидко загасають, вона майже не спотворює форму звукової хвилі. 155. Анатомія середнього вуха; стінки барабанної порожнини, отвори, слухові кісточки, слухова труба. Середнє вухо починається барабанною перетинкою - це тонка округла пружна сполучнотканинна пластинка діаметром 1 см і завтовшки 0,1 мм, яка відділяє зовнішнє вухо від середнього. Функція: Ідентифікація звуку; захист від перепадів атмосферного тиску. Середнє вухо (auris media) складається з: барабанної порожнини, слухової труби та соскоподібного відростка скроневої кістки. Барабанна порожнина (cavitas tympani) становить повітроносний простір неправильної форми, об’ємом близько 1см3. Топографія: розміщена всередині кам’янистої частини скроневої кістки. У барабанній порожнині розрізняють шість стінок: передню, задню, верхню, нижню, зовнішню і внутрішню. 1.Передня стінка (трубна або сонна) (paries caroticus)- утворена тонкою кісткової пластинкою, зовні якої розташована внутрішня сонна артерія .Відокремлює барабанну порожнину від сонного каналу і містить барабанний отвір слухової труби. 2.Верхня стінка(покривна)(paries tegmentalis) утворена тонкою кістковою пластинкою, що відокремлює барабанну порожнину від середньої черепної ямки, де розташовується скронева частка мозку. 3.Нижня стінка(яремна)(paries jugularis) відокремлюється від цибулини яремної вени кістковою пластинкою більшої або меншої товщини.Розташована на нижній поверхні кам’янистої частини скроневої кістки. 4.Задня стінка(соскоподібна)(paries mastoideus)- у верхній своїй частині має короткий канал – вхід у печеру соскоподібного відростка. У товщі цієї стінки проходить канал лицьового нерва, а приблизно посередині знаходиться пірамідальний відросток, у якому знаходиться стременний м’яз. 5.Внутрішня стінка (лабіринтна) (paries labyrinthicus) відокремлює барабанну порожнину від внутрішнього вуха. 6.Зовнішня стінка(перетинчаста)(paries membranaceus)- утворена барабанною перетинкою. Вище від барабанної перетинки цю стінку складає зовнішня стінка кісткова надбарабанного простору. У барабанній порожнині розміщені три слухові кісточки (ossicula auditus) – молоточок, коваделко, стремінце. Функція: проведення та підсилення звукової хвилі. Молоточок (malleus)складається з: головки, (яка міститься в надбарабанному просторі і суглобом сполучається з ковадлом) шийки, рукоятки, короткого бічного відростка,і довгого переднього відростка. Молоточок фіксують три зв’язки і один м’яз (m. tensor tympani), який починається і проходить у кістковому каналі над слуховою трубою. Коваделко (incus) має тіло коваделка яке з’єднується з головкою молоточка за допомогою сідлоподібного суглоба, і дві ніжки – довгу та коротку. Стремінце( stapes)нагадує форму кавалерійського стремена і має голівку (з суглобовою поверхнею), передню і задню ніжки, прикріплені до основи. Основа стремінця за допомогою кільцеподібної зв’язки з’єднана з рамою вікна присінка. Закінчується середнє вухо кістковою стінкою з двома маленькими отворами: овальним вікном (fenestra vestibuli) (веде до внутрішнього вуха) та круглим вікном (fenestra cоchleae), (веде від внутрішнього вуха). Отвори, через які зовнішнє вухо переходить у внутрішнє, затягнуті мембранними перетинками. Слухова труба (Євстахієва), tuba auditiva (auditoria) вузький (2мм) та довгий (35 мм), трохи сплющений канал, який сполучає барабанну порожнину з носовою частиною глотки. Вона вкрита слизовою оболонкою, вистеленою миготливим циліндричним епітелієм, війки якого рухаються в бік носоглотки. Функція: вирівнювання тиску повітря всередині барабанної порожнини по відношенню до зовнішнього атмосферного тиску, що необхідно для вільного вібрування барабанної перетинки. Слухова труба поділяється на: меншу кісткову частину (pars ossea) та більшу хрящову частину (pars cartilaginea). Кісткова частина утворена з кісткової тканини і становить близько 12 мм в довжину. Вона починається в передній стінці барабанної порожнини, нижче перегородки м'язово-трубних каналів, і поступово звужуючись, закінчується у місці з'єднання лускатої і кам'янистої частині скроневої кістки. Хрящова частина 24 мм в довжину і складається з трикутної пластинки пружного волокнистого хряща, вершина якого прикріплена до краю медіального кінця кісткової частини труби, в той час як її основа лежить безпосередньо під слизовою оболонкою носа, частини глотки, де вона утворює підвищення у вигляді валика — трубний валик (torus tubarius), позаду глоткового отвору слухової труби. 156.Внутрішнє вухо. Кістковий та перетинчастий лабіринти Внутрішнє вухо (auris interna) складається з кісткового та перетинчастого лабіринтів, розміщених у кам’янистій частині (піраміді) скроневої кістки. Топографія: у порожнині піраміди скроневої кістки Функція: Передача звуку у вищі відділи ЦНС Кістковий лабіринт (labyrinthus osseus) -сукупність різних за формою порожнин, стінка яких побудована зі щільної компактної кісткової речовини і вистелена всередині тонкою сполучнотканинною оболонкою. Він заповнений перилімфою. Він складається з трьох частин: спереді-завитка, посередині-присінок, ззаду-півколові канали. Присінок (vestibulum)центральна частина кісткового лабіринту, яйцеподібної форм. . Топографія: позаду завитки, і попереду від півколових каналів. Ззаду п‘ятьма отворами сполучається з півколовими каналами, а спереду з каналом завитки. На бічній стінці, оберненій до барабанної порожнини, знаходиться овальної форми вікно присінка (fenestra vestibuli), закрите основою стремінця. Недалеко від нього, біля входу в завитку, міститься круглої форми вікно завитки (fenestra cоchleae), закрите вторинною барабанною перетинкою. У перилімфі присінка розташовані два мішечки з'єднані протокою перетинчастого лабіринту: •овальний або просто мішечок (лат. sacculus), сполучений із завиткою; •круглий або маточка (лат. utriculus) сполучена із півколовими каналами. У мішечку та маточці розташовані рецепторні органи рівноваги, що називаються плямами (лат. maculus), вони подразнюються у відповідь на зміну положення голови. Півколові канали (canales semicirculares) Топографія: розміщені позаду присінка мають дугоподібну форму і лежать у трьох взаємноперпендикулярних площинах: 1) горизонтальній – бічний півколовий канал (canalis semicircularis lateralis); 2) стріловій – передній півколовий канал (canalis semicircularis anterior), який проходить перпендикулярно до довгої осі піраміди; 3) лобовій – задній півколовий канал (canalis semicircularis posterior), який проходить паралельно задній поверхні піраміди. Завитка (cochlea) -спірально закручений канал, який утворює 2,5(два з половиною) оберти навколо осі завитки. Функція:проводить та сприймає звук Завиткова протока разом із спіральною кістковою пластинкою поділяють порожнину кісткової завитки на троє сходів: •Присінкові сходи (лат. scala vestibuli), розміщені над завитковою протокою, сполучені із присінком і впираються в овальне вікно;заповнені перелімфою •Середні сходи(Завиткова протока);заповнена ендолімфою. Міститься Кортіїв орган(спіральний) •Барабанні сходи (лат. scala tympani) розташовані під завитковою протокою і закінчуються круглим вікном.заповнені перелімфою. Перетинчастий лабіринт (labyrinthus membranaceus) міститься всередині кісткового лабіринту, форму якого він частково копіює. Стінки перетинчастого лабіринту побудовані з волокнистої сполучної тканини і вистелені епітелієм. 157.Спіральний(Кортієв)орган.Провідні шляхи слухового аналізатора. В завитковій протокі міститься Кортієв орган-Спіральний(лат. organum spirale) це рецепторний звукосприймальний апарат, що міститься в завитковій протоці завитки на внутрішній поверхні базальної мембрани (пластинки). Рецептори мають видовжену форму. Один кінець їх зафіксований на базальній мембрані, а протилежний містить З0—120 волосків різної довжини. Рецептори сприймають коливання основної пластинки (які є наслідком коливання перелімфи=рухи основи стремінця=рухи барабанної перетинки=звукові хвилі) Функція:Рецептори перетворюють механічну хвилю на електричний імпульс. Провідні шляхи присінково-завиткового органу •Провідний шлях статокінетичного аналізатора Tіла перших нейронів утворюють чутливий присінковий вузол, ganglion vestibulare, (знаходиться на дні внутрішнього слухового проходу). До вузла ідуть імпульси від рецепторів стато-кінетичного аналізатора. Від тіл перших нейронів імпульси ідуть у складі 8пари -пристінково-завиткового нерва (vestibulocochlearis), - до других нейронів, тіла яких утворюють 4 вестибулярних ядра 8 пари (ромбоподібна ямка). Відростки других нейронів ідуть: 1)до мозочка; 2)до рухових ядер спинного мозку і 3)до рухових ядер 3,4 та 6 пар, a також до ядер 9 та 10пар черепних нервів. Тому подразнення рецепторів стато-кінетичного аналізатора можуть викликати особливі рухи очних яблук (ністагм) та вегетативні реакцї: уповільнення пульсу, зниження артеріального тиску, нудоту, блювання та ін. •Провідний шлях слухового аналізатора Тіла перших нейронів утворюють чутливий спipальний вузол, ganglion spirale. До тіл 1-х нейронів ідуть імпульси від слухових рецепторів спірального (кортієвого) органа. Від тіл 1-х нейронів імпульси ідуть у складі 8 пари присінково-завиткового нерва,- до других нейронів, тіла яких утворюють 2 слухових ядра 8пари (ромбоподібна ямка). Відростки 2-х нейронів переходять на протилежний бік моста i утворюють латеральну петлю. її волокна ідуть до третіх нейронів -підкоркових центрів слуху: 1)ядра медіальних колінчастих тіл та 2)ядра нижніх горбиків середнього мозку. Відростки ядра медіального колінчастого тіла ідуть (через внутрішню капсулу) до кіркового кінця слухового аналізатора-верхньої скроневої звивини. Відростки ядер нижніх горбиків середнього мозку утворюють низхідний провідний шлях, який несе рухові підсвідомі імпульси і до рухових ядрер спинномозкових нервів. Тому слухові подразнення можуть викликати мимовільні рухи. 158.Орган зору. Оболонки ока.Механізм акомодації. Око (oculus)-парний сенсорий орган зорової системи, формою неправильної кулі з опуклою передньою частиною. Топографія:в очній ямці Складається з : •очного яблука •допоміжні апарати Очне яблуко містить 3 оболонки: •Зовнішня(білкова): склера та рогівка •Середня(судинна): судинна оболонка, війкове тіло, райдужка •Внутрішня сітківка Склера Білкова оболонка ока (sclera) утворена міцною не прозорою сполучною тканиною білого кольору, яка забезпечує певну форму ока і захищає його. Складається з 3-х шарів: зовнішнього, склери та внутрішнього шару. Склера пронизана отворами, через які в очне яблуко потрапляють судини (артерії) і нерви, а виходять венозні стовбури (вени). Рогівка (cornea) — прозора оболонка,еліпсоїдної форми, яка не містить судин, і складається з суцільних нервових закінчень.Дотик до неї виходить досить болючим. Зіниця(pupilla) виконує захисну функцію від надмірного сонячного світла. При цьому зіниця може звужуватися до 2 мм і збільшуватися до 8 мм, залежно від освітленості. Судинна оболонка очного яблука (tunica vasculosa bulbi s. uveа), багата на пігмент і кровоносні судини, поділяється на три різні відділи: власна судинна оболонка, війкове тіло, райдужка. Власна судинна оболонка (choroidea) становить задні 2/3 судинної оболонки. Постачає кисень і поживні речовини. Складається з дрібних кровоносних судин. Війкове тіло (corpus ciliare) розташоване у вигляді кільця між власною судинною оболонкою та райдужкою. Функції:1) продукція внутрішньоочної рідини; 2) участь в механізмі акомодації. У ньому розрізняють дві головні частини: війкове коло і війковий вінець. Війкове коло (orbiculus ciliaris) є задньою частиною війкового тіла, що має вигляд пояса завширшки 4 мм. Війкове коло містить війковий м’яз (m. ciliaris) Спереду війкове коло переходить у війковий вінець. Війковий вінець (corona ciliaris) складається з радіальних підвищень, війкових відростків (processus ciliares) (кількістю близько 70). Війкові відростки мають довжину біля 3 мм і своєю закрученою верхівкою спрямовані до краю кришталика. Вони містять густе сплетення капілярів і відіграють роль своєрідної залози, що продукує водянисту вологу камер очного яблука. Райдужка (iris) є найбільш переднім відділом судинної оболонки, розташована попереду кришталика, розмежовує передню та задню камери очного яблука і є діафрагмою ока, яка регулює кількість світла, що падає на сітківку. визначає колір очей: Колір очей залежить від кількості пігменту меланіну в райдужці. Оболонка складається з комплексу судин, м'язових волокон і пігментних клітин і виконує функцію захисту від ультрафіолету. У її центрі міститься отвір – зіниця (pupilla). Сітківка (retina) – тонка,майже прозора внутрішня оболонка очного яблука, безпосередньо прилягає до судинної оболонки на всій її довжині, аж до краю зіниці. виконує роль формування зображення (світло- і кольоросприйняття) Складається з 2-х частин: 1) велика, зорова частина 2) менша, сліпа частина. Зорова частина сітківки (pars optica retinae) вистеляє дно очного яблука від виходу зорового нерва до різкої межі з країв зубчастої лінії (ora serrata). Має два шари: 1) зовнішній, пігментний шар (stratum pigmentosum) – розвивається із зовнішнього шару очного келиха зародка і побудований з пігментних клітин; 2)внутрішній, нервовий шар (stratum nervosum) – розвивається із внутрішнього шару очного келиха і побудований з нервових клітин. Сліпа частина сітківки (pars caeca retinae)є простим шаром епітеліальних клітин; разом з пігментним епітелієм вона вкриває війкове тіло та райдужку, тому поділяється відповідно на війкову частину сітківки (pars ciliaris retinae) та райдужну частину сітківки (pars iridica retinae). Кришталик (lens) прозоре еластичне безсудинне тіло у формі двоопуклої лінзи. Має діаметр 9–10 мм.Він складається з кришталикових волокон і сумки-капсули. В основі кришталика лежить еластична, цілком прозора і безбарвна (у старечому віці набуває жовтого відтінку) речовина кришталика (substantia lentis), яка не містить судин і нервів, вкрита безструктурною прозорою капсулою кришталика (capsula lentis). Речовина кришталика заповнена волокнами кришталика (fibrae lentis), які побудовані з шестигранних тяжів епітеліальних клітин Передня камера ока — це водне середовище з показником заломлення 1,33, яке знаходиться між рогівкою і райдужкою. Задня камера (camera posterior) є щілиною, передньою стінкою якої є райдужка, задньою – війковий поясок і кришталик. Передня і задня камери очного яблука містять водянисту вологу (humor aquosus) – прозору безбарвну рідину з питомою вагою 1,005–1,007 і показником заломлення 1,33. До її складу входять вода, трохи білка, мінеральних солей, тіаміну, аскорбінової кислоти, глюкози, кисню. Вона має велике значення у живленні очного яблука, як заломлююче середовище входить також до складу його оптичної системи. Водяниста волога продукується епітелієм війкових відростків за участю кровоносних капілярів, що залягають у їх товщі. Зазадня, або склиста камера (camera postrema s. vitrea) є третьою, найбільшою камерою очного яблука, яка заповнена склистим тілом. Склисте тіло(corpus vitreum)-желеподібна прозора маса, що не має судин та нервів. Розташоване позаду кришталика та заповнює склоподібну камеру очного яблука.Воно забезпечує форму ока і тісне прилягання внутрішніх оболонок до склери. АКОМОДAЦІЯ ОКА (лат. ассоmmodatio — пристосування) — здатність ока чітко бачити предмети, що знаходяться від нього на різній відстані.Вона здійснюється завдяки здатності кришталика змінювати свою кривизну, внаслідок чого змінюється заломлювальна сила всієї оптичної системи ока Механізм: при скороченні волокон закладеного у війковому тілі акомодаційного м’яза (m. ciliaris) відбувається розслаблення цинової зв’язки (zonula Zinni), за допомогою якої кришталик, укладений в капсулу, прикріплений до війкового тіла. Зменшення натягнення волокон цієї зв’язки послаблює ступінь натягнення капсули кришталика, внаслідок чого кришталик набуває більш опуклої форми. При розслабленні м’яза акомодації відбувається зворотний процес. 159.Заломлюючі середовища ока:рогівка,рідина камер ока,кришталик,склисте тіло. Рогівка (cornea) — прозора оболонка,еліпсоїдної форми, яка не містить судин, і складається з суцільних нервових закінчень.Дотик до неї виходить досить болючим. Передня і задня камери очного яблука містять водянисту вологу (humor aquosus) – прозору безбарвну рідину з питомою вагою 1,005–1,007 і показником заломлення 1,33. До її складу входять вода, трохи білка, мінеральних солей, тіаміну, аскорбінової кислоти, глюкози, кисню. Вона має велике значення у живленні очного яблука, як заломлююче середовище входить також до складу його оптичної системи. Водяниста волога продукується епітелієм війкових відростків за участю кровоносних капілярів, що залягають у їх товщі. Кришталик (lens) прозоре еластичне безсудинне тіло у формі двоопуклої лінзи. Має діаметр 9–10 мм.Він складається з кришталикових волокон і сумки-капсули. В основі кришталика лежить еластична, цілком прозора і безбарвна (у старечому віці набуває жовтого відтінку) речовина кришталика (substantia lentis), яка не містить судин і нервів, вкрита безструктурною прозорою капсулою кришталика (capsula lentis). Речовина кришталика заповнена волокнами кришталика (fibrae lentis), які побудовані з шестигранних тяжів епітеліальних клітин Склисте тіло(corpus vitreum)-желеподібна прозора маса, що не має судин та нервів. Розташоване позаду кришталика та заповнює склоподібну камеру очного яблука.Воно забезпечує форму ока і тісне прилягання внутрішніх оболонок до склери. 160.Сітківка ока,її будова.Провідні шляхи зорового аналізатора. Сітківка (retina) – тонка,майже прозора внутрішня оболонка очного яблука, безпосередньо прилягає до судинної оболонки на всій її довжині, аж до краю зіниці. виконує роль формування зображення (світло- і кольоросприйняття) Складається з 2-х частин: 1) велика, зорова частина 2) менша, сліпа частина. Зорова частина сітківки (pars optica retinae) вистеляє дно очного яблука від виходу зорового нерва до різкої межі з країв зубчастої лінії (ora serrata). Має два шари: 1) зовнішній, пігментний шар (stratum pigmentosum) – розвивається із зовнішнього шару очного келиха зародка і побудований з пігментних клітин; 2)внутрішній, нервовий шар (stratum nervosum) – розвивається із внутрішнього шару очного келиха і побудований з нервових клітин. Сліпа частина сітківки (pars caeca retinae)є простим шаром епітеліальних клітин; разом з пігментним епітелієм вона вкриває війкове тіло та райдужку, тому поділяється відповідно на війкову частину сітківки (pars ciliaris retinae) та райдужну частину сітківки (pars iridica retinae). Провідні шляхи зорового аналізатора Світло є подразником світлочутливих рецепторів, розташованих у сітківці очного яблука. Шлях зорового аналізатора починається від сітківки ока, де розміщені рецептори: перші нейрони - фотосенсорні(палички і колбочки); другі - біполярні клітини; треті - гангліонарні клітини. Аксони третіх нейронів утворюють зорові нерви, присередні частки яких роблять перехрест. Після перехресту утворюється зоровий тракт, що досягає латерального колінчастого тіла та зорового горба, де розміщені четверті нейрони. П’яті нейрони розміщені в корі острогової борозни потиличної частки (кірковий кінець зорового аналізатора). 161.Додаткові органи ока:м‘язи, слізний апарат, їх інервація, кровопостачання. Зовнішні м’язи очного яблука (mm. externi bulbi oculi) розміщені в очній ямці і складаються з 6 рухових м’язів очного яблука (4 прямих і 2косих), а також м’яза-підіймача верхньої повіки та непосмугованого очноямкового м’яза. Усі вони, крім очноямкового та нижнього косого, починаються від спільного сухожилкового кільця (anulus tendineus communis), що оточує навколо каналу зорового нерва n. opticus i n. oculomotorius. 1.Верхній прямий м’яз (m. rectus superior) слабкіший за інші, вкритий •м’язом-підіймачем верхньої повіки (m. levator palpebrae superioris), проходить над n. opticus до верхнього боку очного яблука; обертає передній полюс очного яблука догори і трохи присередньо. 2.Нижній прямий м’яз (m. rectus inferior) проходить під n. opticus до нижнього боку очного яблука; обертає його передній полюс донизу і трохи вбік. 3.Присередній прямий м’яз (m. rectus medialis) найсильніший із прямих м’язів, іде з присереднього боку n. opticus майже точно у стріловій площині; обертає передній полюс очного яблука у присередньому напрямі. 4.Бічний прямий м’яз (m. rectus lateralis) проходить з латерального боку n. opticus; відводить передній полюс очного яблука вбік. 5.Верхній косий м’яз (m. obliquus superior) починається разом з прямими м’язами, проходить між m. rectus superior i m. rectus medialis і біля fovea trochlearis переходить в сухожилок. Останній, перекинувшись через spina trochlearis, змінює напрям і йде під гострим кутом назад та латерально. Цей м’яз обертає передній полюс очного яблука вниз і латерально. 6.Нижній косий м’яз (m. obliquus inferior) відрізняється від усіх інших п’яти окорухових м’язів тим, що набагато коротший від них і починається від очноямкової поверхні верхньої щелепи та від заднього сльозового гребеня; обертає верхній полюс очного яблука догори і вбік. 6 окорухових м’язів і 7.м’яз-підіймач верхньої повіки є посмугованими м’язами. 8.Очноямковий м’яз (m. orbitalis) зверху прикриває передній відрізок нижньої очноямкової щілини і є непосмугованим. У людини цей м’яз слаборозвинений, проте він впливає на положення очного яблука в очній ямці. У разі підвищення тонусу м’яза можливе виникнення екзофтальму, а в разі зниження – ендофтальму. У сльозовому апараті (apparatus lacrimalis) розрізняють дві частини: 1) залози, які виділяють сльозу (сама сльозова залоза та сполучнооболонкові залози); 2) сльозові шляхи, що відводять сльозу зі сполучнооболонкового мішка (сльозовий струмок, сльозове озеро, сльозові сосочки, сльозові точки, сльозові канальці, сльозовий мішок, носово-сльозова протока). Сльозова залоза (glandula lacrimalis) розташована в бічному куті верхньої стінки очної ямки. Залоза поділяється сухожилком m. levator palpebrae superioris на очноямкову частину (pars orbitalis), займає fossa glandulae lacrimalis лобової кістки, та на повікову частину (pars palpebralis). Сльозовий мішок (saccus lacrimalis) розміщений в однойменній ямці у ділянці присередньої стінки очної ямки; своїм трохи звуженим сліпим кінцем – склепінням сльозового мішка (fornix sacci lacrimalis) обернений догори; в напрямку донизу він без різкої межі переходить у носо-сльозову протоку (ductus nasolacrimalis). Сльози заповнюють сполучнооболонковий мішок і течуть по сльозовому струмку (rivus lacrimalis), розміщеному між краєм повіки та очним яблуком, у сльозове озеро (lacus lacrimalis), яке знаходиться у присередньому куті ока. Із сльозового озера сльози потрапляють у верхній та нижній сльозові канальці. Кожний сльозовий каналець (canaliculus lacrimalis) починається сльозовою точкою (punctum lacrimale), що має діаметр 0,5 мм і розташована на верхівці відповідного сльозового сосочка (papilla lacrimalis), розміщеного у присередньому куті ока на задньому канті верхньої та нижньої повіки. Присередніше коліна розміщене незначне розширення – ампула сльозового канальця (ampulla canaliculi lacrimalis). Кровопостачання ока відбувається в основному від очної артерії (a. ophthalmica), яка є гілкою внутрішньої сонної артерії. Іннервація очного яблука. Тут беруть участь рухові, трофічні, чутливі, і вазомоторні нерви. Найголовніші нервові гілочки відходять від окорухового, трійчастого нервів. Чутливим першому ока та його придатків є глазничный нерв (n. ophthalmicus), який в свою чергу віддає ряд гілок (слізний, носоресничный і лобовий нерви). Особливе місце в іннервації ока займає війковий вузол. Він є периферичним нервовим вузлом. До складу циліарного вузла входять від носоресничного нерва чутливі волокна, від окорухового - рухові (парасимпатичні) і від сплетення внутрішньої сонної артерії - симпатичні. Довжина цього вузла близько 2 мм, лежить він в орбіті в 10-12 мм від виходу зорового нерва з ока. Війковий вузол лежить зовні на зоровому нерві. При всіх операціях, коли потрібно повне знеболення очі, обов'язково проводять анестезію циліарного сайту. Від носоресничного нерва відходить кілька гілочок. Одна з них йде до війкового вузла, а 3-4 гілочки, які називаються довгими війковими нервами, пройшовши через вузол, входять біля заднього полюса в око, проходять до війкового тіла, де і утворюють густе нервове сплетіння. Звідси гілочки нервів проходять в рогівку і забезпечують її високу чутливість. У заднього ж полюса входять через склеру в око і короткі війчасті нерви. Рухові нерви відходять від окорухового нерва і іннервують майже всі зовнішні м'язи ока (крім верхньої косою і зовнішньої прямий). Зовнішня прямий м'яз іннервується відвідним нервом, а верхня коса - блоковою першому. Парасимпатичні волокна від п. oculomotorius разом з короткими війковими нервами входять в око і іннервують м'яз війкового тіла і м'яз, суживающую зіницю, а м'яз, що розширює зіницю, іннервується симпатичним нервом. 162.Зоровий нерв.Провідний шлях зорового аналізатора. Зорови́й нерв (лат. nervus opticus) — II пара черепних нервів. Являється провідником світлових відчуттів і складається з чутливих нервових волокон, які являються відростками гангліозних клітин сітчастої оболонки очного яблука. Нервові волокна вийшовши від задньої периферії очного яблука в орбіту, і покидають орбіту через зоровий канал. Зоровий нерв через зоровий канал проникає в порожнину черепа, де з однойменним нервом другого ока утворює зорове перехрестя. Перехрещуються присередні частини зорових нервів, які йдуть від присередніх половин сітківки. Після перехрестя формується зоровий шлях. У зорових шляхах проходять волокна не від сітківки одного ока, як у зоровому нерві, а від однойменних половин сітківки обох очей. Зоровий шлях закінчується в підкіркових зорових центрах. У них розміщуються четверті нейрони провідного шляху зорового аналізатора. Провідні шляхи зорового аналізатора Світло є подразником світлочутливих рецепторів, розташованих у сітківці очного яблука. Шлях зорового аналізатора починається від сітківки ока, де розміщені рецептори: перші нейрони - фотосенсорні(палички і колбочки); другі нейрони - біполярні клітини; треті нейрони - гангліонарні клітини. Аксони третіх нейронів утворюють зоровий нерв, присередні частки якого роблять перехрест. Після перехресту утворюється зоровий тракт, що досягає латерального колінчастого тіла та зорового горба, де розміщені четверті нейрони. П’яті нейрони розміщені в корі острогової борозни потиличної частки (кірковий кінець зорового аналізатора). 163.Поняття про нейрон(нейроцит).Нервові волокна,пучки,корінці,вузли.Проста та складна рефлекторна дуга. Нейроцит, або нейрон (neurocytus, neuronum) є структурно-функціональною одиницею нервової системи ФУНКЦІЇ: •сприйняття подразнення, аналіз і трансформація цієї інформації в нервовий (електричний) імпульс або хімічний сигнал; • передача та збереження цієї інформації, здатність продукувати біологічно активні речовини. За структурою і функціями розрізняють три типи нейронів: •рецепторні, або чутливі (по них збудження передається з периферії до нервової системи); •вставні, або проміжні, які передають імпульси всередині нервової системи; •ефекторні - нейрони, по яких імпульс спрямовується до робочих органів - ефекторів (м'язів, залоз тощо). БУДОВА:складається з тіла (перикаріона), де інформація обробляється, і відростків, що відходять від тіла. Відростки є характерною структурною ознакою нейронів, вони забезпечують проведення нервового імпульсу. Відростки є двох видів – аксони і дендрити. Аксон, або нейрит (від грецького axis – вісь), – це один довгий відросток довжиною до 1,5 м, він закінчується термінальним розгалуженням. Цей відросток проводить нервовий імпульс від тіла нейрона. Дендрити (від грецького dendron – дерево) – це короткі і численні відростки, які деревоподібно галузяться. Ці відростки проводять нервовий імпульс від закінчень до тіла нейрона. Нервові волокна (fibra nervi, neurofibra) – це відростки нервових клітин, які оточені оболонкою з олігодендроцитів (нейролемоцитів, або клітин Шванна). Розрізняють мієлінові і безмієлінові нервові волокна. Безмієлінові нервові волокна тонкі, їх діаметр становить 1-4 мкм. Вони типові для автономної (вегетативної) нервової системи. Характерною їх структурною ознакою є те, що відростки нейронів (осьові циліндри) прогинають плазматичну мембрану олігодендроцита (нейролемоцита) і занурюються в нього, утворюється гліальна муфта навколо нервового відростка. Мієлінові -це товсті волокна діаметром від 1 цдо 20 мкм. мають складну будову, бо нейролемоцит (клітина Шванна) спірально накручується на осьовий циліндр (аксон) нервової клітини. При цьому цитоплазма і ядро нейролемоцита відтиснуті на периферію у поверхневі відділи оболонки. Група нервових волокон утворює нервовий пучок(Nerve fascicle) , оточений товстішою оболонкою зі сполучної тканини, яка називається периферією. Нервові пучки об'єднуються в нервовий стовбур, або периферійний нерв, вкритий зверху епіневрієм - оболонкою зі сполучної тканини, багатої фібробластами, макрофагами і жировими клітинами. Існує 31 пара нервів, які відходять симетричними парами по обидва боки спинного мозку: 8 пар шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприковий. Складаються з передніх корінців (аксонів рухових нейронів) і задніх корінців (аксонів чутливих нейронів). Скупчення тіл цих нейронів утворюють спинномозкові вузли. Кожен нерв виходить із міжхребцевого отвору і розгалужується на дві гілки: спинну (тонку) та черевну (тонку). Спинні гілки іннервують шкіру і м'язи потилиці і спини, а також шкіру сідничної ділянки. Черевні гілки (за винятком ІІ-ХІ грудних нервів) об'єднуються і утворюють сплетіння: шийне, плечове, поперекове та крижове. Черевні гілки грудних нервів йдуть симетрично в міжреберних проміжках. Спинномозкові нерви формуються за рахунок нервових волокон передніх і задніх корінців, що відходять від спинного мозку. Рефлекторна дуга-це ланцюг нейронів, з’єднаних між собою синапсами, що забезпечують проведення нервового імпульсу від рецептора чутливого нейрона до ефекторного закінчення в робочому органі. Тобто це шлях, по якому проходить нервовий імпульс від рецептора до ефектора. БУДОВА І ФУНКЦІЇ У рефлекторній дузі розрізняють 5 ланок: 1) рецептор - сприймає подразнення і трансформує енергію подразнення в нервовий імпульс; 2) доцентровий шлях - чутливе волокно, по якому нервовий імпульс передається до нервових центрів ЦНС; 3) нервовий центр, де відбувається переключення збудження з чутливих нейронів на рухові; 4) відцентровий шлях - рухове нервове волокно, по якому нервовий імпульс передається до ефектора; 5) ефектор - передає нервовий імпульс клітинам робочого органа (м’язу, залозі, іншим структурам) Проста рефлекторна дуга складається з двох нейронів: рецепторного (афферентного) і ефекторного (еферентного). Нервовий імпульс, який зароджується на кінці афферентного нейрона, проходить по цьому нейрону і через синапс передається на еферентний нейрон, а по його аксону досягає ефектора в робочому органі. Особливістю двохнейронної дуги є те, що рецептор і ефектор можуть знаходитися в одному і тому ж органі. До двохнейронних належать сухожильні рефлекси (колінний рефлекс, п’ятковий рефлекс). Складна рефлекторна дуга включає аферентний і еферентний нейрони та один або кілька вставних нейронів. Нервове збудження по рефлекторній дузі передається лише в одному напрямку, що зумовлено наявністю синапсів. 164.Спинномозковий нерв та його гілки.Формування сплетень. Спинномозкові нерви(nn.spinales) - це парні нервові стовбури, які утворені злиттям двох корінців спинного мозку - заднього (чутливого) та переднього (рухового). Завдяки такому злиттю спинномозкові нерви є змішаними, оскільки містять рухові (еферентні) волокна від клітин передніх рогів, чутливі (аферентні) волокна від клітин спинномозкових вузлів, вегетативні волокна від клітин бічних рогів . • Після виходу з центрального каналу спинномозкові нерви діляться на 1) передні гілки, що іннервують шкіру, м'язи кінцівок і передньої поверхні тулуба; 2) задні гілки, що іннервують шкіру та м'язи задньої поверхні тулуба; 3) менінгеальні гілки ,що прямують до твердої оболонки спинного мозку та 4) сполучні гілки , які прямують до вузлів симпатичного стовбура. Розрізняють 31 пару спинномозкових нервів: - 8 пар шийних (nn.cervicales); С1-С8; - 12 пар грудних (nn. thoracici); Th1 – Th12; - 5 пар поперекових ( nn. lumbales); L1 – L5; - 5 пар крижових (nn.sacrales); S1-S5; - 1 пару куприкових (nn.coccygei); С01. За межами міжхребцевого отвору спинномозковий нерв розгалужується на такі гілки: задню (r. posterior); передню (r. anterior); оболонну (r. meningeus); білу сполучну гілку (r. communicans albus) для С8-L2 – до вузлів tr.sympathici. сіру сполучну гілку (r.communicans griseus) - це післягангліонарні симпатичні волокна від вузлів симпатичного стовбура до всіх спинномозкових нервів. Задні гілки нервів іннервують шкіру та м’язи задньої частини тулуба: спини, потилиці, задньої поверхні шиї, сідничної ділянки. Передні гілки спинномозкових нервів іннервують шкіру та м’язи передньої частини тулуба та кінцівки. Оболонні гілки іннервують оболонки спинного мозку. Сполучні гілки служать для іннервації нутрощів, серця та судин. Передні гілки спинномозкових нервів, крім грудних, утворюють сплетення. У сплетеннях відбувається складний перерозподіл нервових волокон і обмін волокнами таким чином, що передня гілка кожного спинномозкового нерва дає свої волокна у декілька периферичних нервів. Із сплетень виходять периферичні нерви, серед яких є шкірні, м’язові та змішані. Кожний з периферичних нервів отримує нервові волокна від декількох сегментів спинного мозку. Тому пошкодження того чи іншого нерва не супроводжується порушенням функції всіх м’язів, які отримують іннервацію з сегментів, що дали початок цьому нерву. Розрізняють такі великі сплетення: - шийне сплетення - плечове сплетення - поперекове сплетення та крижове, яке ще об’єднують у попереково- крижове. 165.Шийне сплетення. Утворення,топографія,гілки ділянка інервації Шийне сплетення (plexus cervicalis) утворене передніми гілками чотирьох верхніх шийних спинномозкових нервів і розташоване під груднинно-ключично-соскоподібним м’язом, де утворює три дугоподібні петлі. Розрізняють м’язові, шкірні та мішану гілки (нерви). 1. М’язові гілки сплетення (rr.musculares) іннервують довгі м’язи голови і шиї, передні та бічний прямі м’язи голови ,передні між поперечні м’язи шиї , всі драбинчасті м’язи та м’яз підіймач лопатки. М’язовою гілкою є також нижній корінець який з’єднавшись з верхнім корінцем від 12 пари черепних нервів, формує шийну петлю (ansa cervicalis) 2. Шкірні гілки шийного сплетення: малий потиличний нерв (n.occipitalis minor), великий вушний нерв (n.auricularis magnus), поперечний нерв шиї(n.transversus colli), надключичні нерви (nn.supraclaviculares), серед яких присередні, проміжні та бічні гілки. 3. Діафрагмовий нерв (n. phrenicus). Це єдина мішана гілка шийного сплетення. Він спускається по передній поверхні переднього драбинчастого м’яза вниз, проходить між підключичними артерією та веною і проникає у грудну порожнину. Тут нерв знаходиться у передньому середостінні спереду від кореня відповідної легені, між осердям та середостінною плеврою і досягає діафрагми. На рівні верхнього отвору грудної клітки до n. phrenicus приєднуються додаткові діафрагмові нерви, як гілки підключичного нерва ( з plexus brachialis). Нерв іннервує м’яз діафрагми, осердя (осердна гілка – r. pericardiacus), плевру, а діафрагмово-черевні гілки (rr. phrenicoabdominales) – очеревину діафрагми. Чутливі гілки правого діафрагмового нерва проходять через черевне сплетення, відгалужуючись до нього, досягають печінки. Френікус-симптом (+) при захворюваннях печінки виявляється натисненням на праву малу надключичну ямку (проекція правого n. phrenicus), де відчувається біль. Чутливі гілки правого діафрагмового нерва приймають участь в утворенні глибокого серцевого сплетення, а з гілками черевного сплетення досягають стінок шлунка, зокрема серозної оболонки, обумовлюючи при її подразненні інтенсивний біль («кинжальний біль» при перфоративній виразці шлунка). 166.Грудні нерви.Топографія,гілки,ділянка іннервації. Грудні нерви (nervi thoracici [TI – TI2]) починаються від грудних сегментів спинного мозку. кожний грудний нерв розгалужується на: - оболонкову гілку; поворотну гілку (r. meningeus; r. recurrens); - сполучну гілку (r. communicans); - передню гілку; міжребровий нерв; вентральну гілку (r. anterior; n. intercostalis; r. ventralis); - задню гілку; дорсальну гілку (r. posterior; r. dorsalis). Задні гілки; дорсальні гілки (rami posteriores; rami dorsales) пронизують глибокі м’язи спини і закінчуються шкірними гілками. Кожна із задніх гілок має такі гілки: - присередні гілки (rr. mediales), що іннервують: - глибокі м’язи спини; - бічні гілки (rr. laterales), що іннервують: - глибокі м’язи спини; - задні шкірні гілки (rr. cutanei posteriores), що іннервують шкіру: - хребтової ділянки (regio vertebralis); - лопаткової ділянки (regio scapularis); - підлопаткової ділянки (regio infrascapularis); - поперекової ділянки спини (regio lumbalis). Передні гілки II-XI грудних спинномозкових нервів не утворюють сплетень, а формують міжреберні нерви (nervі іntercostales) Міжреброві нерви; передні гілки; вентральні гілки (nn. Intercostales; rami anteriores; rami ventrales). Їх є 12 пар. Одинадцять пар міжребрових нервів проходять у борозні відповідного ребра (sulcus costae) між зовнішніми і внутрішніми міжребровими м’язами (mm. intercostales externi et interni), іннервуючи їх. ХІІ нерв називається підребровим нервом (n. subcostalis). Шість верхніх міжребрових нервів доходять до груднини (sternum) та іннервують шкіру грудей і грудну залозу (glandula mammaria). Шість нижніх міжребрових нервів заходять у товщу черевних м’язів, входять у піхву прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis) та іннервують м’язи передньої і бічної стінок живота, а також шкіру над ними. 167.Плечове сплетення.Утворення,топографія,короткі гілки, ділянки інервації. Плечове сплетення, plexus brachialis, утворене передніми гілками чотирьох нижніх шийних нервів, частинами передніх гілок IV-го шийного і Iго грудного нервів . Воно простягується від хребтового стовпа до пахвової порожнини до рівня хірургічної шийки плечової кістки. ПОДІЛЯЄТЬСЯ на надключичну частину і підключичну. Надключична частина, pars supraclavicularis, плечового сплетення розміщена у міждрабинчастому просторі шиї та в глибині великої надключичної ямки і представлена трьома стовбурами (trunci)та їхніми розгалуженнями. Верхній стовбур, truncus superior-утворений передніми гілками IV-VI шийних нервів, середній стовбур, truncus medius - передньою гілкою VII шийного нерва, нижній стовбур, truncus inferior- передніми гілками VIII шийного та I грудного нервів. Підключична частина, pars infraclavicularis, плечового сплетення розміщена під ключицею у пахвовій порожнині і представлена трьома пучками (fasciculi) – присереднім (fasciculu smedialis), бічним {fasciculuslateralis), заднім (fasciculusposterior),які розміщені з відповідних боків пахвової артерії. Пучки беруть початок від передніх та задніх розгалужень стовбурів надключичної частини сплетення. Короткі гілки плечового сплетення Короткі гілки починаються від надключичної та підключичної частин плечового сплетення. Вони іннервують усі м’язи плечового поясу, поверхневі м’язи грудної клітки та частину поверхневих м’язів спини. До м’язів спини йдуть такі нерви: 1. Спинний (дорсальний) нерв лопатки, n. dorsalisscapulae (C5), відгалужується від передньої гілки V шийного нерва біля міжхребцевого отвору, пронизує середній драбинчастий м’яз, йде вниз до присереднього краю лопатки, де іннервує м’ яз-підіймач лопатки та ромбоподібні м’ язи. 2. Грудоспинний нерв, n. thoracodorsalis (C6-C8), йде від заднього пучка уздовж бічного краю лопатки до найширшого м’яза спини та іннервує його. До м’ язів грудної клітки прямують такі нерви: 3. Підключичний нерв, n. subclavius (C4-C6), йде від верхнього стовбура плечового сплетення вниз, проходить перед підключичною артерією до підключичного м’яза і іннервує його. Віддає сполучні гілки до діафрагмового нерва - додаткові діафрагмові нерви (n.n. phreniciaccessorii). 4. Довгий грудний нерв, n. thoracicus longus (C5-C7) починається від передніх гілок V-VII шийних нервів до утворення стовбурів сплетення, пронизує середній драбинчастий м’яз, прямує вниз вздовж бічної поверхні переднього зубчастого м’яза і іннервує його. 5. Присередній та бічний грудні нерви, n. pectoralis medialis (C8-T1)/lateralis (C5-C7), починаються від присереднього та бічного пучків підключичної частини плечового сплетення відповідно. Вони йдуть вперед та вниз, пронизують ключично-грудну фасцію і іннервують великий та малий грудні м’язи. М’язи плечового пояса іннервуються такими нервами: 6. Надлопатковий нерв, n. suprascapularis (C5-C6), йде від верхнього стовбура до вирізки лопатки, проходить під верхньою поперечною зв’язкою лопатки у надостьову ямку, огинає шийку лопатки і проходить під нижньою поперечною зв’язкою лопатки у підостьову ямку. Іннервує надостьовий та підостьовий м’язи. 7. Підлопаткові нерви, nn. subscapulares (C5-C7), - 2-3 гілки, що йдуть від заднього пучка (і від задніх розгалужень) плечового сплетення по передній поверхні підлопаткового м’яза. Іннервують підлопатковий та великий круглий м’язи. 8. Пахвовий нерв, n. axillaris (C5-C6), починається від заднього пучка плечового сплетення, виходить з пахвової порожнини крізь чотиристоронній отвір разом із задньою огинальною артерією плеча і розгалужується на м’язові гілки (rr. musculares),які іннервують дельтоподібний та малий круглий м’язи. Чутлива гілка пахвового нерва - верхній бічний шкірний нерв плеча, n. cutaneus brachii lateralis superior, - іннервує шкіру дельтоподібної ділянки. 168.Плечове сплетення.Утворення,топографія,довгі гілки,ділянки інервації. Плечове сплетення, plexus brachialis, утворене передніми гілками чотирьох нижніх шийних нервів, частинами передніх гілок IV-го шийного і Iго грудного нервів . Воно простягується від хребтового стовпа до пахвової порожнини до рівня хірургічної шийки плечової кістки. ПОДІЛЯЄТЬСЯ на надключичну частину і підключичну. Надключична частина, pars supraclavicularis, плечового сплетення розміщена у міждрабинчастому просторі шиї та в глибині великої надключичної ямки і представлена трьома стовбурами (trunci)та їхніми розгалуженнями. Верхній стовбур, truncus superior-утворений передніми гілками IV-VI шийних нервів, середній стовбур, truncus medius - передньою гілкою VII шийного нерва, нижній стовбур, truncus inferior- передніми гілками VIII шийного та I грудного нервів. Підключична частина, pars infraclavicularis, плечового сплетення розміщена під ключицею у пахвовій порожнині і представлена трьома пучками (fasciculi) – присереднім (fasciculu smedialis), бічним {fasciculuslateralis), заднім (fasciculusposterior),які розміщені з відповідних боків пахвової артерії. Пучки беруть початок від передніх та задніх розгалужень стовбурів надключичної частини сплетення. Довгі гілки плечового сплетення Довгі гілки починаються від підключичної частини плечового сплетення. Вони іннервують м’язи, шкіру та інші структури вільної верхньої кінцівки. До довгих гілок плечового сплетення належать серединний, ліктьовий, променевий, м’ язово-шкірний нерви, присередні шкірні нерви плеча та передпліччя. 1. Серединний нерв, n. medianus, починається двома корінцями - присереднім (radix medialis, C8-Tj) та бічним (radixlateralis,C6-C7) – від присереднього та бічного пучків плечового сплетення. Корінці зливаються у єдиний стовбур попереду пахвової артерії, далі нерв проходить на плечі у присередній двоголовій борозні разом з плечовими артерією та венами. У ліктьовій ямці нерв проходить під апоневрозом двоголового м’яза плеча, пронизує товщу круглого м’яза-привертача і лягає на передпліччі у серединну борозну. Через канал зап’ястка серединний нерв проходить на кисть і розгалужується на спільні долонні пальцеві нерви. На плечі серединний нерв гілок не віддає. У ліктьовій ямці від нерва відходить передній міжкістковий нерв передпліччя, n. interosseusantebrachiianterior, який спускається вниз по передній поверхні міжкісткової перетинки і іннервує довгий м’ яз-згинач великого пальця, променеву частину глибокого м’яза-згинача пальців (сухожилки цієї частини йдуть до вказівного та середнього пальців), квадратний м’ язпривертач, променево-зап’ ястковий та міжзап’ясткові суглоби. Також у ліктьовій ямці від серединного нерва ще відходить чутлива гілка до капсули ліктьового суглоба та відходять м’язові гілки, rr. musculares,які прямують до круглого м’яза-привертача, променевого м’яза-згинача зап’ястка, довгого долонного м’яза, поверхневого м’яза-згинача пальців. Таким чином, на передпліччі серединний нерв іннервує всю передню групу м’ язів передпліччя, за виключенням ліктьового м’яза-згинача зап’ястка та ліктьової частини глибокого м’яза-згинача пальців. 2. Ліктьовий нерв, n. ulnaris (C8-T1), бере початок від присереднього пучка плечового сплетенні. На плечі спочатку лягає у присередню двоголову борозну, потім пронизує присередню міжм’язову перетинку і проходить позаду присереднього надвиростка в однойменній борозні, де він лежить поверхнево під шкірою і є доступним для пальпації. На передпліччі ліктьовий нерв проходить у ліктьовій борозні разом з однойменними артерією та венами і дистально на передній поверхні утримувача згиначів переходить у свою кінцеву долонну гілку. Як і серединний нерв, ліктьовий нерв на плечі гілок не віддає. На передпліччі м’язові гілки, r.r. musculares, ліктьового нерва іннервують ліктьовий м ’ яз-згинач зап’ястка та ліктьову частину глибокого згинача пальців; невелика суглобова гілка іннервує капсулу ліктьового суглоба. 3. Присередній шкірний нерв плеча, n. cutaneus brachii medialis (C8-T1), починається від присереднього пучка плечового сплетення, супроводжує пахвову артерію і своїми гілками іннервує шкіру присередньої поверхні плеча, з’єднуючись з міжреброво-плечовими нервами (гілки I-III міжребрових нервів) 4. Присередній шкірний нерв передпліччя, n. cutaneus antebrachii medialis (C8- T1), бере початок від присереднього пучка плечового сплетення, супроводжує на плечі пахвову артерію. Передня гілка, ranterior, цього нерва іннервує шкіру передньої поверхні передпліччя з присереднього боку, а задня гілка, r posterior,- шкіру верхніх 2/3задньої поверхні передпліччя з присереднього боку. 5. М’язово-шкірний нерв, n. musculocutaneus (C5-C7), відходить від бічного пучка плечового сплетення, пронизує дзьобо-плечовий м’ яз і прямує вниз між двоголовим м’язом плеча та плечовим м’язом. У ліктьовій ямці нерв йде в передній бічній ліктьовій борозні і продовжується на передпліччя під назвою “бічний шкірний нерв передпліччя”. На плечі м’язові гілки, rrmusculares,цього нерва іннервують передні м’язи плеча - дзьобоплечовий м’яз, плечовий м’яз та двоголовий м’яз плеча. На передпліччі бічний шкірний нерв передпліччя, n. cutaneus antebrachii lateralis,іннервує шкіру передньо-бічної поверхні передпліччя. 6. Променевий нерв, n. radialis (C5-T1), є продовженням заднього пучка плечового сплетення. Цей найтовстіший нерв плечового сплетення взагалі є, так би мовити, “заднім” нервом руки, бо іннервує переважно м’язи задніх ділянок верхньої кінцівки. В ліктьову ямку нерв проходить між плечовим м язом, плечопроменевим м язом та довгим променевим м’язом-розгиначем зап’ястка і дещо нижче рівня бічного надвиростка плечової кістки розділяється на дві великі гілки - поверхневу та глибоку. По ходу променевий нерв віддає такі гілки: > М’язові гілки, rr musculares,променевого нерва іннервують усі задні м’ язи плеча - триголовий м’ яз плеча, ліктьовий м’ яз, суглобовий м’ яз ліктя, та окремі бічні м’ язи передпліччя - плечопроменевий м’ яз та довгий променевий м’ яз-розгинач зап’ ястка. > Задній шкірний нерв плеча, n. cutaneus brachii posterior,відходить від променевого нерва, у пахвовій порожнині йде косо назад, пронизує фасцію плеча і іннервує шкіру задньої поверхні плеча. > Нижній бічний шкірний нерв плеча, n. cutaneus brachii lateralis inferior, відходить від променевого нерва на плечі і іннервує шкіру бічної поверхні плеча нижче дельтоподібної ділянки. > Задній шкірний нерв передпліччя, n. cutaneus antebrachii posterior, відходить від променевого нерва на плечі, пронизує фасцію плеча біля плечопроменевого м’ яза і розгалужується у шкірі задньої поверхні передпліччя. 169.Поперекове сплетення.Утворення, топографія,гілки,ділянки інервації. Поперекове сплетення (plexus lumbalis) утворене: - передніми гілками чотирьох верхніх поперекових спинномозкових нервів; - частиною ХІІ грудного спинномозкового нерва. М’язові гілки поперекового сплетення іннервують: - клубовий м’яз (m. iliacus); - великий поперековий м’яз (m. psoas major); - квадратний м’яз попереку (m. quadratus lumborum). З-під бічного краю великого поперекового м’яза відходять такі нерви: 1) клубово-підчеревний нерв; клубово-лобковий нерв (n. iliohypogastricus; n. iliopubicus), що розміщується паралельно до ХІІ ребра та іннервує: - бічну групу м’язів живота; - прямий м’яз живота (m. rectus abdominis); - шкіру над пахвинною зв’язкою (lig. inguinale). 2) клубово-пахвинний нерв (n. ilioinguinalis), що розміщується нижче і паралельно до клубово-підчеревного нерва (n. iliohypogastricus) та іннервує: - бічну групу м’язів живота; заходить у пахвинний канал (canalis inguinalis), лягає спереду сім’яного канатика (funiculus spermaticus) та іннервує: - шкіру під пахвинною зв’язкою, розгалужуючись на: - у жінок – передні губні нерви (nn. labiales anteriores); - у чоловіків – передні калиткові нерви (nn. scrotales anteriores); 3) бічний шкірний нерв стегна (n. cutaneus femoris lateralis), що пронизує широку фасцію стегна (fascia lata femoris) в ділянці верхньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior superior) та іннервує: - шкіру бічної поверхні стегна (cutis faciei lateralis femoris); 4) стегновий нерв (n. femoralis) – найбільший нерв поперекового сплетення (plexus lumbalis), який виходить на стегно (femur) через м’язову затоку (lacuna musculorum). На стегні він іннервує: - усі м’язи передньої групи стегна та шкіру над ними. Від стегнового нерва відходить підшкірний нерв (n. saphenus), який проходить у привідному каналі (canalis adductorius) і виходить через його передній отвір, лягає на присередню поверхню гомілки (facies medialis cruris), доходячи до основи великого пальця стопи (basis hallucis). Він іннервує: - шкіру присередньої поверхні гомілки та стопи (cutis faciei medialis cruris et pedis). 5) затульний нерв (n. obturatorius), що виходить з-під присереднього краю великого поперекового м’яза (margo medialis musculi psoatis majoris), який через затульний канал (canalis obturatorius) виходить на стегно (femur). Він іннервує: - зовнішній затульний м’яз (m. obturatorius externus); - капсулу кульшового суглоба (capsula articulationis coxae); - усю присередню групу м’язів стегна та шкіру над ними; 6) статево-стегновий нерв (n. genitofemoralis), що виходить з товщі великого поперекового м’яза і розгалужується на: - стегнову гілку (r. femoralis), що іннервує: - шкіру в ділянці підшкірного розтвору (hiatus saphenus); - статеву гілку (r. genitalis), яка іннервує: - м’яз-підіймач яєчка (m. cremaster) у чоловіків; - круглу маткову зв’язку (lig. teres uteri) у жінок. 170.Крижове сплетення.Утворення ,топографія,короткі гілки,ділянки інервації. Крижове сплетення, plexus sacralis, УТВОРЕНЕ передніми гілками верхніх чотирьох крижових нервів, V-го поперекового та частиною передньої гілки IV-го поперекового нерва. Передня гілка V поперекового нерва та частина передньої гілки IV поперекового нерва формують попереково- крижовий стовбур (truncus lumbosacralis). Цей стовбур спускається в порожнину малого таза крізь її верхній отвір і на передній поверхні грушоподібного м’яза приєднується до крижового сплетення. ТОПОГРАФІЯ: Крижове сплетення розміщене на передній поверхні грушоподібного м’яза під тазовою фасцією. Воно має форму трикутника, основа якого обернена до передніх крижових отворів (місце виходу з крижового каналу передніх гілок крижових нервів), а верхівка - до підгрушоподібного отвору (місце виходу з порожнини таза переважної кількості гілок крижового сплетення). Гілки крижового сплетення можна умовно поділити на короткі та довгі. Короткі гілки іннервують м’язи та шкіру, переважно, в ділянці таза, а довгі гілки - м’язи та шкіру вільної нижньої кінцівки. Короткі гілки крижового сплетення 1. М’язові гілки прямують до таких м’язів: грушоподібного (n. musculi piriformis) ,внутрішнього затульного (n. musculi obturatorii interni), квадратного м’яза стегна (n. mucsuli quadrati femoris), непостійно – до верхнього та нижнього близнюкових м’язів. 2. Верхній сідничий нерв, n. Gluteus superior (L4-S1), виходить з порожнини таза через надгрушоподібний отвір, проходить між малим та середнім сідничними м’язами і досягає м’яза-натягувача широкої фасції стегна. Іннервує названі м’язи. 3. Нижній сідничий нерв, n. Gluteus inferior (L5-S2), залишає таз крізь підгрушоподібний отвір, йде до великого сідничного м’яза і розгалужується у його товщі. Крім великого сідничного м’яза, іннервує ще капсулу кульшового суглоба. 4. Соромітний нерв, n. pudendus (S2-S4), виходить з таза через підгрушоподібний отвір, огинає сідничу ость і заходить знову у порожнину таза через малий сідничий отвір, потрапляючи до сідничо-відхідникової ямки. Далі нерв йде вперед у соромітному каналі сідничо-відхідникової ямки і продовжується у свою кінцеву гілку - спинковий нерв статевого члена (або клітора). До виходу з порожнини таза від соромітного нерва відходять невеликі м’язові гілки, які іннервують м’яз-підіймач відхідника та куприковий м’яз, а також гілки, які з’єднуються з гілками нижнього підчеревного сплетення і іннервують середній відділ прямої кишки, дно сечового міхура, верхній відділ піхви. У сідничо-прямокишковій ямці соромітний нерв віддає такі гілки: а) нижні відхідникові (прямокишкові) нерви, nn. anales(rectales) inferiores, які іннервують зовнішній м’ яз-замикач відхідника та шкіру в ділянці відхідника; б) промежинні нерви, nn. perineales, які досягають промежини поряд з судинами промежини і іннервують м’язовими гілками (rr. musculares) поверхневі м’язи сечостатевої ділянки (цибулино-губчастий та сідничо- печеристий м’ язи, поверхневий поперечний м’ яз промежини), а задніми калитковими (губними) нервами (nn. scrotales [labiales] posteriores) - шкіру промежини та задніх відділів калитки (або великих соромітних губ у жінок); в) спинковий нерв статевого члена (або клітора у жінок), n. dorsalispenis (clitoridis), який йде вперед по внутрішній поверхні гілки сідничної та нижньої гілки лобкової кісток, пронизує сечостатеву діафрагму і разом з однойменною артерією лягає на спинку статевого члена; цей нерв іннервує печеристі тіла та шкіру статевого члена (у жінок - шкіру великих та малих соромітних губ), а також глибокі м’ язи сечостатевої ділянки - глибокий поперечний м’яз промежини та зовнішній м’ яз-замикач сечівника. 171.Крижове сплетення.Утворення ,топографія,довгі гілки,ділянки інервації. Крижове сплетення, plexus sacralis, УТВОРЕНЕ передніми гілками верхніх чотирьох крижових нервів, V-го поперекового та частиною передньої гілки IV-го поперекового нерва. Передня гілка V поперекового нерва та частина передньої гілки IV поперекового нерва формують попереково- крижовий стовбур (truncus lumbosacralis). Цей стовбур спускається в порожнину малого таза крізь її верхній отвір і на передній поверхні грушоподібного м’яза приєднується до крижового сплетення. ТОПОГРАФІЯ: Крижове сплетення розміщене на передній поверхні грушоподібного м’яза під тазовою фасцією. Воно має форму трикутника, основа якого обернена до передніх крижових отворів (місце виходу з крижового каналу передніх гілок крижових нервів), а верхівка - до підгрушоподібного отвору (місце виходу з порожнини таза переважної кількості гілок крижового сплетення). Гілки крижового сплетення можна умовно поділити на короткі та довгі. Короткі гілки іннервують м’язи та шкіру, переважно, в ділянці таза, а довгі гілки - м’язи та шкіру вільної нижньої кінцівки. Довгі гілки крижового сплетення 1.задній шкірний нерв стегна (n.cutaneus femoris posterior),що виходить черезпідгрушоподібний отвір (foramen infraperiformis) та іннервує: - шкіру задньої поверхні стегна; - частково шкіру калитки або великих статевих губ – промежинні гілки (rr.perineales); від нього відходять нижні нерви сідниці (nn. clunium inferiores) до шкіри нижньої поверхні сідниць; 2.сідничний нерв (n. ischiadicus)–найбільший нерв людини,що виходить з тазової порожнини(cavitas pelvis) через підгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme) на задню поверхню стегна (facies posterior femoris), де проходить між двоголовим м’язом стегна (m. biceps femoris) з бічної сторони і півперетинчастим та півсухожилковим м’язами (mm. semimembranosus et semitendinosus) – з присередньої сторони (facies medialis). На стегні він іннервує названі вище м’язи, крім короткої голівки двоголового м’яза стегна (caput breve musculi bicipitis femoris). Вище підколінної ямки (fossa poplitea) сідничний нерв (n. ischiadicus) ПОДІЛЯЄТЬСЯ на дві кінцеві гілки: - великогомілковий нерв (n. tibialis); - загальний малогомілковий нерв (n. fibularis communis). Великогомілковий нерв (n.tibialis)є продовженням сідничного нерва(n. ischiadicus)за товщиною і напрямком, йде посередині підколінної ямки позаду і поверхневіше від артерії та вени і заходить у гомілково-підколінний канал (canalis cruropopliteus). Загальний малогомілковий нерв (n. fibularis communis; n. peroneus communis)відходить від сідничого (n. ischiadicus) в бічному напрямку, іннервує: - коротку голівку двоголового м’яза стегна (caput breve musculi bicipitis femoris). 172.Задні гілки спинномозкових нервів,їх характеристика та ділянки інервації. Спинномозкові нерви(nn.spinales) - це парні нервові стовбури, які утворені злиттям двох корінців спинного мозку - заднього (чутливого) та переднього (рухового). Завдяки такому злиттю спинномозкові нерви є змішаними, оскільки містять рухові (еферентні) волокна від клітин передніх рогів, чутливі (аферентні) волокна від клітин спинномозкових вузлів, вегетативні волокна від клітин бічних рогів . • Після виходу з центрального каналу спинномозкові нерви діляться на 1) передні гілки, що іннервують шкіру, м'язи кінцівок і передньої поверхні тулуба; 2) задні гілки, що іннервують шкіру та м'язи задньої поверхні тулуба; 3) менінгеальні гілки ,що прямують до твердої оболонки спинного мозку та 4) сполучні гілки , які прямують до вузлів симпатичного стовбура. Розрізняють 31 пару спинномозкових нервів: - 8 пар шийних (nn.cervicales); С1-С8; - 12 пар грудних (nn. thoracici); Th1 – Th12; - 5 пар поперекових ( nn. lumbales); L1 – L5; - 5 пар крижових (nn.sacrales); S1-S5; - 1 пару куприкових (nn.coccygei); С01. За межами міжхребцевого отвору спинномозковий нерв розгалужується на такі гілки: задню (r. posterior); передню (r. anterior); оболонну (r. meningeus); білу сполучну гілку (r. communicans albus) для С8-L2 – до вузлів tr.sympathici. сіру сполучну гілку (r.communicans griseus) - це післягангліонарні симпатичні волокна від вузлів симпатичного стовбура до всіх спинномозкових нервів. Задні гілки нервів іннервують шкіру та м’язи задньої частини тулуба: спини, потилиці, задньої поверхні шиї, сідничної ділянки. 1. Задня гілка 1-го шийного спинномозкового нерва носить назву підпотиличного нерва (n.suboccipitalis). Це виключно руховий нерв, який іннервує субокципітальну групу м’язів (mm.recti capitisposteriorеs major et minor, mm.obliqui capitis superior et inferior) та m.semispinalis capitis. 2. Задня гілка 2-го шийного сп.м. нерва - великий потиличний нерв- n. occipitalis major іннервує: mm.semispinalis capitis, splenius capitis et cerricis, longissimus capitis. Його шкірна гілка супроводжує a.occipitalis та іннервує шкіру потилиці. 3. Шкірні гілки задніх гілок 6-ти верхніх грудних нервів відгалужуються від їх rr.mediales, а решта нижніх шкірних гілок від rr.laterales. Всі ці шкірні гілки поділяються на rr. cutanei mediales et laterales. 4. Бічні гілки від rr.dorsales трьох верхніх поперекових сп. м. нервів. (L1, L2, L3) називають верхніми нервами сідниці (nn.clunium superiorеs). 5. Бічні гілки від rr.dorsales трьох верхніх крижових сп.м.нервів (S1 S2 S3) це – середні нерви сідниці (nn.clunium medii). 6. М’язові гілки з rr.dorsales nn.spinales не іннервують вентральні автохтонні м’язи спини (mm. intertransrersarii anteriores cerricis, mm). Перший шийний спинномозковий нерв виходить між потиличною кісткою і атлантом, а V-й крижовий та куприковий нерви крізь крижовий розтвір; І-й та XII-й грудні нерви сегментні тільки на 50% кожен, так як беруть участь у формуванні плечового та поперекового сплетення. |