Ответы на тесты по мед биологии. Мед.био 2019. 1. Прокаріотичні організми. Клітини прокаріот
 Скачать 1.14 Mb.
|
|
1. Зона розмноження. Зовнішній шар клітин – це сперматогонії (мають велике ядро та невелику кількість цитоплазми). Ці клітини діляться шляхом мітозу, завдяки чому сім'яник збільшується у розмірах, 2n2c. Коли настає статева зрілість, частина сперматозоїдів продовжує ділитися шляхом мітозу, а друга частина клітин переходить в зону росту. Зона росту. Збільшуються розміри клітини за рахунок збільшення кількості цитоплазми. Вони називаються первинними сперматоцитами, 2n4c. 3. Зона дозрівання Відбувається два поділи мейозу. З кожного первинного сперматоциту утворюється два вторинних сперматоцити Мейоза потім чотири сперматиди Мейоз) nc. 4. Зона формування. Із сперматид формуються сперматозоїди, nc. У диких тварин сперматогенез відбувається тільки у визначений час року. У свійських тварин та людини сперматогенез відбувається постійно. 32. Овогенез. Характеристика. Овогенез 1. Стадія розмноження. Овогонії (мають велике ядро і невелику кількість цитоплазми) інтенсивно діляться шляхом мітозу. На пятому місяці ембріогенезу людини в яєчниках утворюється до 6-7 млн. овогоніїв. У людини ця стадія завершується ще до народження. На шостому місяці ембріогенезу значна частина овогоніїв гине. Генетична формула овогоніїв – 2n2c. 2. Стадія росту. Відбувається ріст овогоній, утворюються первинні овоцити. В яєчниках дівчаток при народженні їх близько 300-400 тисяч. Коли настає статева зрілість, овоцити збільшуються в розмірі. В них накопичується жовток, жир, пігменти. Кожний овоцит оточується дрібними фолікулярними клітинами, які живлять його. Генетична формула – 2n4c. 3. Стадія дозрівання. Первинні овоцити вступають в стадію дозрівання, починається профаза мейозу І, яка зупиняється на стадії диктіотени. Окремі овоцити періодично продовжують призупинений мейоз. Цитоплазма неоднаково розподіляється між дочірніми клітинами. З первинного овоциту утворюється вторинний овоцит (містить майже всю цитоплазму) та напрямне тільце першого порядку (Мейоз І) n2c. У жінок овуляція відбувається на стадії метафази ІІ. Під час овуляції стінка фолікула лопається і овоцит потрапляє у черевну порожнину, а потім у маткові труби. Мейоз завершується лише в разі запліднення. Із вторинного овоцита утворюється незріла яйцеклітина, nc та напрямне тільце другого порядку (Мейоз. Паралельно, напрямне тільце першого порядку іноді ділиться на два напрямних тільця другого порядку У людини, як і в усіх плацентарних ссавців, періоди розмноження і росту яйцеклітин відбуваються у фолікулах яєчників. Період дозрівання яйцеклітин відбувається у маткових трубах. Тут проходить запліднення на стадії вторинного овоциту. Мейоз завершується після проникнення сперматозоїда у яйцеклітину. Загалом за репродуктивний період у жінок утворюється близько 400 яйцеклітин. 33. Запліднення. Етапи, біологічне значення. Запліднення – це процес злиття двох гамет з утворенням зиготи, з якої розвивається новий організм. Розрізняють два етапи: 1. Дистантний – включає направлену міграцію та активацію. Направлена міграція здійснюється за рахунок таксису. Активація сперматозоїдів відбувається в жіночих статевих шляхах яйцеклітини виділяють у навколишнє середовище хімічні речовини. 2. Контактний – проникнення сперматозоїда відбувається завдяки акросомній реакції. При контакті гамет оболонка акросоми руйнується. Із неї викидається акросомна нитка, виділяються ферменти, які розчиняють яйцеві оболонки (фермент гіалуронідаза розчиняє фолікулярні клітини). Акросомна нитка зливається з мембраною яйцеклітини, утворюється сприймаючий горбик, який захоплює ядро, центріолі, мітохондрії сперматозоїда. Ядро сперматозоїда набухає до розмірів ядра яйцеклітини. Ядра зближуються, зливаються (синкаріогамія). Утворюється зигота (2n). Біологічне значення запліднення: 1. Відновлюється диплоїдне число хромосом в зиготі. 2. Запліднення – один з механізмів комбінативної мінливості, так яку зиготі з’єднується спадковий матеріал двох батьківських організмів. 3. Вибірковість запліднення (тільки в межах виду) забезпечує збереження виду в цілому. Продукція гамету чоловіків відбувається постійно, у жінок періодично (в середньому один раз кожні 28 днів) із тих овоцитів, які сформувались ще на ранніх етапах ембріогенезу. Таким чином, яйцеклітини, що утворюються у кінці репродуктивного періоду, накопичують велику кількість мутацій. У людини запліднення внутрішнє. Процес запліднення відбувається у верхніх відділах маткових труб. Із 200 млн. сперматозоїдів, що виділяються, сюди потрапляє 100. Здатність до запліднення у сперматозоїдів зберігається впродовж 72 години, у яйцеклітин – впродовж доби після овуляції. 34. Рибосоми, клітинний центр. Будова та функції. Немембранні органоїди Рибосоми – це мікроскопічні, округлі тільця, які виявлені в клітинах усіх організмів. Вони складаються з двох субодиниць: великої та малої. Рибосоми знаходяться на мембранах гранулярної ЕПС, мітохондріях, пластидах чи вільно розташовані в цитоплазмі. До складу рибосом входять білки та р-РНК. Функція рибосом – це синтез білка. Рибосоми утворюються в ядерцях. Клітинний центр – це органоїд клітин тварин, який знаходиться біля ядра та відіграє важливу роль під час поділу клітини. Клітинний центр складається з 2 центріолей, від яких радіально розходяться мікротрубочки. Центріолі мають вигляд порожнього циліндра, який складається з девяти комплексів мікротрубочок, потри в кожному. Під час поділу клітини центріолі розходяться до полюсів, аз мікротрубочок формується веретено поділу. 35. Форми статевого розмноження у одно- та багатоклітинних організмів. Статеве. У одноклітинних: 1. Кон'югація – статевий процес, при якому нові особини не утворюються, а лише відбувається обмін генетичною інформацією (інфузорія). 2. Копуляція – дві особини перетворюються на гамети, з'єднуються і утворюють зиготу (малярійний плазмодій). Зустрічається три види копуляції: − ізогамія – зливаються рухомі, одинакові за розміром гамети; − анізогамія – зливаються рухомі, але різні за розміром гамети; − овогамія – зливаються гамети: велика нерухома (яйцеклітина) і дрібна рухома (сперматозоїд). У багатоклітинних – копуляція. Розвиток гамет відбувається у статевих залозах. Сперматозоїди утворюються в сім'яниках, а яйцеклітини в яєчниках. 36.Форми нестатевого розмноження у одно- та багатоклітинних організмів. Нестатеве. У одноклітинних: 1. Бінарний поділ – в основі лежить мітоз, утворюється дві клітини (саркодові, джгутикові, інфузорії). 2. Шизогонія або множинний поділ (малярійний плазмодій). 3. Брунькування (бактерії, дріжджі). 4. Спороутворення(водорості, гриби). • У багатоклітинних: 1. Вегетативне – розмноження групою клітин. a. Брунькування (гідра); b. Фрагментація (кільчасті черви. Поліембріонія – розвиток з однієї зиготи декількох організмів (їздці, броненосці, монозиготні близнюки у людини); d. Вегетативними органами (корінь, лист. Спорами – розмноження спеціалізованою клітиною(мохи, папороті). 37. Лізосоми, вакуолі та пероксисоми. Будова і функції. Лізосоми – це пухирці вкриті щільною мембраною. В середині лізосом знаходяться ферменти, які розщеплюють білки, жири, вуглеводи, нуклеїнові кислоти. Ферменти лізосом руйнують: • частки, які потрапляють у клітину шляхом фагоцитозу, мікроорганізми; • деякі компоненти клітини, цілі клітини чи групи клітин. Дисфункція лізосом може призводити до розвитку хвороб нагромадження. Наприклад: хвороба Тея-Сакса – ідіотія, викликана тим, що в клітинах цілком відсутній фермент гексозоамінідази А. Функції лізосом: 1) перетравлення речовин, що надходять до клітини з навколишнього простору (фагоцитоз),зокрема, таким способом організм бореться з мікробами і вірусами; 2) перетравлення внутрішньоклітинних макромолекул, що виконали свою функцію, і органел(аутофагоцитоз); 3) пе-ретравлення загиблих клітин, або тих, що виконали свою функцію; 4)рециклізація органічних молекул розщеплення використаних білків, а також вугле-водів, нуклеїнових кислотдо мономерів (амінокис-лот, моносахаридів, нуклеотидів) і повторне їх вико-ристання клітиною для синтезу нових молекул. Цим досягається економічність (багатократність) вико-ристання внутрішніх молекул. Пероксисоми – дрібні сферичні тільця, вкриті мембраною. Утворюються в комплексі Гольджі, містять в основному ферменти які руйнують перекис водню, що утворюється при окисленні деяких органічних речовин і є дуже шкідливим для клітин. Пероксисоми беруть участь в β-окисленні жирних кислот з утворенням двох вуглеводневих фрагментів, які використовуються в якості будівельного матеріалу в інших відділах клітини. У людини найбільш розвинені пероксисоми клітин печінки і нирок, де відбуваються реакції детоксикації шкідливих речовин. Наприклад, в клітинах печінки пероксисоми знешкоджують поглинений алкоголь, перетворюючи йогов оцтовий альдегід. У пероксисомах жири можуть перетворюватися у вуглеводи, відбувається дезамінування амінокислот, здійснюється метаболізм пуринових азотистих основ і протікає безліч інших реакцій. Вакуолі- це порожнини в цитоплазмі, оточені мембраною та заповнені рідиною. В еукаріотичних клітинах є різні типи вакуоль. Ва-куолі можуть виникати з пухирців, яківідокремлю-ються від ендоплазматичноїсітки, або комплексу Гольджі. Вони заповнені водним розчином органіч-них і неорганічних сполук, серед них продуктів обміну або пігментів. Функції вакуоль різноманітні: вони підтримують тургорний тиск, зберігають по-живні речовини і накопичують продукти обміну. Скоротливі вакуолі одноклітинних тварин регулюють ос-мотичний тиск у клітині, беруть участь у виведенні продуктів обміну, а також сприяють надходженню в клітину води. 38.Каріотип, ідіограма. Правила хромосом. Каріотип- диплоїдний набір хромосом, що ви-значається їх числом, розміром і формою. Нормальний каріотип людини – 46 хромосом або 23 пари. З них 22 пари – хромосоми однакові у чоловіків і жінок (аутосоми) і одна пара – статеві хромосоми (гетерохромосоми). У жіночому організмі – ХХ, ау чоловічому – ХУ Ідіограма – це систематизований каріотип, коли хромосоми розташовуються у порядку зменшення їх довжини. 1. Правило постійності кількості хромосом (число хромосом та характерні особливості їх будови – видова ознака). 2. Правило парності хромосом(хромосоми, які відносяться до одної пари, називаються гомологічними: вони мають однаковий розмір і будову). 3. Правило індивідуальності хромосом (кожна пара характеризується своїми особливостями). 4. Правило неперервності хромосом (хромосоми, здатні до авторепродукції під час поділу клітини). В ядрах клітин тіла (соматичних клітинах) міститься повний, подвійний набір хромосом. Такий набір називається диплоїдним і позначається 2n. В ядрах статевих клітин з кожної пари гомологічних хромосом присутня лише одна. Такий набір називається гаплоїдним і позначається n. 39. Амітоз, ендомітоз, політенія. Амітоз або прямий поділ клітин відбувається шляхом поділу ядра перетяжкою без утворення веретена поділу. Характерний для клітин із зниженою мітотичною активністю (клітини, що старіють або патологічні). Під час амітозу зберігається інтерфазний стан ядра, добре видно ядерце і ядерну оболонку. Реплікація ДНК відсутня. Спадковий матеріал розподіляється випадково. Амітоз відбувається шляхом поділу ядра, а згодом і цитоплазми. Під час амітозу ядерце видовжується, перешнуровується, а потім витягується і ядро. У деяких випадках в ядрі виникає перегородка, що ділить його на дві частини. Поділ ядра іноді супроводжується поділом цитоплазми Розрізняють кілька форм амітозу: рівномірний, коли утворюється два рівнихядра; нерівномірний, коли утворюються нерівніядра; фрагментація, коли ядро розпадається на багато дрібних ядер однако-вої або різної величини. Таким чином, амітоз це поділ, що відбувається без спіралізації хромосомі без утворення веретена поділу. Чи відбувається попередній синтез ДНК перед початком амітозу і яквона розподіляється між дочірніми ядрами невідомо. Іноді при поділі пев-них клітин мітоз чергується з амітозом.) Ендомітоз – збільшення кількості хромосом. Виникає в результаті того, що після поділу хромосом, поділ ядра не відбувається. Так утворюються поліплоїдні ядра. При ендомітозі клітини продовжують свою життєдіяльність. Так , наприклад, утворюються двоядерні клітини печінки людини. Політенія – збільшення кількості хромонем. Утворюються гігантські хромосоми (виявлені у слинних залозах личинок двокрилих). Порушення мітозу призводять до утворення клітин з різними каріотипами. Порушення будови веретена поділу призводить до некратного збільшення або зменшення числа хромосому соматичних клітинах. Це викликає різні захворювання. 40. Порівняльна характеристика мітозу та мейозу. 41. Метод гібридологічного аналізу. Характеристика. Основний метод генетики – це метод гібридологічного аналізу. Він був створений Г. Менделем. Цей метод включає: 1. Підбір гомозиготних батьківських пар, які відрізняються за однією або декількома парами альтернативних ознак. 2. Якісне і кількісне врахування прояву ознак у гібридів. 3. Вивчення успадкування ознак у гібридів декількох поколінь. 4. Аналіз зиготності у кожної гібридної особини. 5. Алгебраїчні символи записування законів. Основний об’єкт дослідження – горох. Це рослина, у якої відбувається самозапилення. Вона має короткий період розвитку та в неї добре виражені альтернативні ознаки. 42. I закон Менделя. Моногібридне схрещування Мендель розпочав свої досліди з моногібридного схрещування. Це схрещування, при якому організми відрізняються за однією парою альтернативних ознак. Він схрещував горох з жовтим та зеленим насінням. У першому поколінні всі рослини були з жовтим насінням. Мендель встановив Закон одноманітності гібридів першого покоління. При схрещуванні гомозиготних особин, які відрізняються за однією або декількома парами альтернативних ознак, перше покоління гібридів одноманітне за фенотипом та генотипом. Жовтий колір горошин – А Зелений колір горошина А a F 1 Aa – 100 % жовті 43. II закон Менделя. Закон розщеплення ознак у гібридів. Мендель схрещував гібриди першого покоління (рослини із жовтим насінням). У другому поколінні (F 2 ) він отримав 2 види рослин: - більша частина рослин мала жовте насіння (75%) - менше було рослин із зеленим насінням (25%) Так Мендель встановлює Закон розщеплення: При схрещуванні гетерозиготних особин, які відрізняються за однією парою альтернативних ознак, спостерігається розщеплення у співвідношенні 3:1 за фенотипом і 1:2:1 за генотипом. P ♀ Aa ♂ Aa G A a A a F 2 AA, Aa, Aa, aa жовті; зелені 44. Аналізуюче схрещування. Приклад. Аналізуюче схрещування – це визначення генотипу батьків за фенотипом нащадків. Аналізуюче схрещування – це схрещування особини, генотип якої треба дізнатись, з рецесивною особиною. Якщо спостерігається розщеплення 1:1 за фенотипом, то особина – гетерозиготна, якщо спостерігається одноманітність, то особина – гомозиготна. А – чорне забарвлення шерсті собака коричневе забарвлення шерсті 1) P ♀ Aa ♂ aa G А а а F 1 Aa; aa 1 чорні : 1 коричневі 2) P ♀ А ♂ а G A а F 2 Aa – 100 % чорні 45. Летальні гени. Приклад. Летальні гени –це гени, що викликають загибель організму. Коли в організмі є такий ген, то результати розщеплення будуть іншими. Наприклад: А – брахідактилія (короткі трубчасті кістки) а – нормальна будова скелету АА – letal (зигота гине на ранніх етапах розвитку) Аа – життєздатні (маленький зріст, короткі пальці рук та ніг) P ♀ Aa ♂ Aa G А а А а F 1 AA, Aa, Aa, aa letal; брах.; норма Розщеплення за фенотипом та генотипом 2:1 46. Дигібридне схрещування. III закон Менделя. 47. Повне домінування. Приклад. Дигібридне схрещування Мендель схрещував рослини, які відрізняються за двома ознаками: a. за кольором насіння: жовті та зелені b. за формою насіння: гладенькі та зморшкуваті. У F 1 всі гібриди мали домінантні ознаки: жовте та гладеньке насіння, бо проявився закон одноманітності гібридів першого покоління. А – жовтий колір горошина зелений колір В – гладка поверхня b – зморшкувата P ♀ AABB ♂ aabb G АВ ав F 1 AaBb – 100% ж.гл. При схрещуванні гібридів першого покоління в F 2 відбулось розщеплення за фенотипом P♀ AaBb ♂ AaBb G АВ Ав АВ Ав аВ ав аВ ав 9 – жовті гладенькі; 3 – жовті зморшкуваті; 3 – зелені гладенькі; 1 – зелені зморшкуваті. Мендель встановив Закон незалежного успадковування і комбінування ознак приди- і полігібридному схрещуванні При схрещуванні двох гомозиготних особин, які відрізняються за двома і більше парами альтернативних ознак, перше покоління одноманітне, ау наступному поколінні спостерігається незалежне комбінування ознак по кожній алельній парі у співвідношенні 3:1 (3+1) n . |