1. Відчуття і сприймання як результат відображення матеріального світу
 Скачать 148 Kb.
|
|
32. Теорія перцептивних дій Перцептивні дії – особливий вид дій, що суттєво відрізняються від дій, спрямованих на задоволення потреб людини. Мета перцептивних дій - не зміна об’єктів та явищ, а одержання корисної інформації про їх властивості й характеристики. (Приклад перцептивних дій: різні системи перцептивних дій застосовує геодезист, котрий вивчає рельєф місцевості і живописець, який художніми засобами відтворює привабливий ландшафт). Перцептивні дії не зводяться до фізіологічних реакцій, хоча за своїми механізмами є рефлекторними, Основна характеристика цих дій визначається змістом взаємодії людини і довкілля, тобто належить до психологічної, а не фізіологічної сфери. До перцептивних дій відносяться: А) рухи руки, що з тією чи іншою метою обстежують предмет; Б) рухи очей, що відтворюють контур предмета, виділяючи найсуттєвіші його ознаки Перцептивні дії в процесі розвитку дитини проходять кілька етапів: 1.У дитини ці дії виникають спочатку як розгорнуті зовнішньорухові дії руки чи ока, що обстежують незнайомий предмет чи сукупність предметів і створюють їхні моторні копії; 2. Поступово зовнішні перцептивні дії згортаються, втрачають свій зовнішньо руховий малюнок і створюють систему внутрішніх перцептивних дій, як становлять механізм зрілого сприймання. Це сприймання має вигляд миттєвого відображення об’єкта. У дорослої людини - система перцептивних дії стає знову розгорнутою в таких ситуаціях: А)коли людина знайомиться з чимось новим; Б)в складних умовах спостереження. Залежно від умов, мотивів, змісту діяльності активізуються різні системи еталонів, змінюються системи перцептивних дій і на цій основі формуються індивідуально-специфічні образи. Мета діяльності, що зумовлює виділення із ситуації певного зміту й формування необхідних для такого виділення перцептивних дій, називається перцептивною задачею. 33. Дослідження сенсорно-перцептивних процесів в контексті психологічної теорії діяльності Лєонтьєва. Згідно теорії діяльності О.М.Леоньєва вважається, що фундаментальна роль у формуванні адекватного образу зовнішнього об”єкту, який не даний людині спочатку, належить практичній діяльності людини з цим об”єктом. При цьому процес сприйняття проходить такі етапи: 1.Сприйняття спочатку виступає як перцептивна задача, вирішення якої обумовлено певною потребою людини та метою. 2.Рішення цієї задачі являє собою дії, поведінкові або пізнавальні (які включать орієнтовні, предметно-образні та виконавські компоненти). 3. За допомогою ефекторного (в широкому значенні слова) компоненті діяльності образ, який виник, постійно співвідноситься, сподобляється своєму джерелу (реальному об”єкту або ситуації), за рахунок чого і виникає його адекватність. Особливу роль відіграють перцептивні дії – особливий вид дій, що суттєво відрізняються від дій, спрямованих на задоволення потреб людини. Мета перцептивних дій - не зміна об’єктів та явищ, а одержання корисної інформації про їх властивості й характеристики. (Приклад перцептивних дій: різні системи перцептивних дій застосовує геодезист, котрий вивчає рельєф місцевості і живописець, який художніми засобами відтворює привабливий ландшафт). До перцептивних дій відносяться: а) рухи руки, що з тією чи іншою метою обстежують предмет; б) рухи очей, що відтворюють контур предмета, виділяючи найсуттєвіші його ознаки О.М Леонтьєв також запропонував перейти від розуміння сприймання як сприймання об”єкту до розуміння сприймання як сприймання світу (образу світу). 34. Дослідження сприймання в світлі теорії установки Установка – це стан готовності особистості до певної активності, спрямованої на задоволення тієї чи іншої потреби. -У 1988 р. М.М.Ланге довів, що час реакції людини залежить від схильності людин до цієї реакції. -Термін „установка” був введений німецькими психологами Г.Е.Мюллером і Ф. Шуманом у 1889 р. під час опису ілюзії ваги. -Загальнопсихологічна теорія установки, розроблена грузинським психологом Д.Н.Узнадзе, визначає організуючу роль попереднього досвіду у сприйнятті сенсорних даних. Згідно з теорією Узнадзе, установка, акумулюючи минулий досвід, опосередковує стимулюючу дію зовнішніх умов і зрівноважує відношення суб’єкта з середовищем. Експериментальною основою послужили експерименти з фіксованою установкою, які проводились на матеріалі сприйняття ваги, звуків, величини та ін. Суть експерименту: а) після багаторазового пред”явлення пари стимулів, які відрізнялись між собою по критичному показнику, досліджувані отримували пари ідентичних (однакових) стимулів. І ці стимули теж сприймалися, як нерівні. б) зафіксовано також ефект переносу установочного стимулу на іншу модальність (наприклад, із сприймання ваги на сприймання звуків). Описано багато випадків, коли сприймання об”єкта „деформувалось” під впливом установки. (наприклад, ЦК описано в комедії М.В.Гоголя „Ревізор” при появу Хлестакова в місті, яке очікувало високопоставлену особу). 35. Основні характеристики перцептивного образу До основних характеристик перцептивного образу відноситься: 1. Цілісність сприймання – здатність людини сприймати не окремі властивості предметів, а сприймати їх як цілісний предмет. 2. Структурність сприймання – здатність людини сприймати не просто конгломерат відчуттів, а відображувати взаємозв’язки різних властивостей, тобто, сприймати структуру предмета. 3.Предметність сприймання проявляється в тому, що різні за якостями відчуття, отримувані від предмета, поєднуються і співвідносяться до цього предмета, як до окремої речі, яке має певне призначення 4.Осмисленість (усвідомленість) сприймання виявляється в тому, що воно має узагальнений характер, а кожен предмет, що сприймається, позначається словом-поняттям і відноситься до певного класу. На цій підставі в предметі відшукуються ознаки, властиві всім предметам цього класу. 5.Константність сприймання - відносна постійність образів предметів, зокрема, їх форми, кольору та величини при помітних змінах в фізичних умовах їх сприйняття. 36. Поняття про константність сприймання Константність сприймання - відносна постійність образів предметів, зокрема, їх форми, кольору та величини при помітних змінах в фізичних умовах їх сприйняття. (Другими словами: константність сприймання проявляється в тому, що в образі сприйняття предмети та явища відбиваються такими, якими вони є, незважаючи на зміну умов їх спостереження. Приклад: коли ми дивимося на свої долоні, одна з яких знаходиться на відстані витягнутої руки, а друга – вдвічі ближче. Долоні здаються одного розміру, хоча зображення тієї, що знаходиться далі, становить лише половину зображення ближчої). Значення константності в житті людини надзвичайне: завдяки константності людина сприймає речі такими, якими вони є об»активно, що дає змогу їй пізнавати дійсність та перетворювати її. Якби чуттєві образи не були константними, то при кожному русі , кожній зміні відстані чи освітлення змінювалися б усі основні ознаки предметів і явищ, і людина б втратила можливість пристосовуватися в дійсності. 37. Механізми константності сприймання. Види перцептивних констант. Механізми константності прийняття не є вродженими. Отже, дійсним джерелом константності сприймання є активні дії перцептивної системи: багаторазове сприймання одних і тих самих предметів за різних умов забезпечує інваріантність перцептивного образу предмета, тобто виділення стійких, незмінних рис предмету. Види перцептивних констант: Константною сприйняття називається відносна постійність властивостей сприйманих об'єктів і ситуацій при істотній зміні умов сприйняття, тобто те, коли зміна фонових характеристик в певному діапазоні не впливає на величину ознаки сприйманої фігури. У Інших обставинах має місце прямо протилежний ефект, але ці випадки ми кваліфікуємо як ілюзії сприйняття. Найбільш відомими видами константної є:
38. Узагальненість перцептивного образу та її дослідження в різних теоріях сприймання (теорія категоризації сприймання, теорія перцептивнийх дій). Узагальненість сприймання – це відображення одиничного випадку як особливого вияву загального. Певне узагальнення наявне в кожному акті сприймання. Ступінь узагальнення залежить від: рівня знань людини та обсягу знань людини. Узагальнення є вищим виявом усвідомленості людського сприймання. В акті узагальнення втілюється єдність чуттєвих і логічних елементів, взаємозв»язок сенсорної і мисленнєвої діяльності людини. Знаряддям узагальнення є слово. Називання предметів підвищує рівень узагальнення сприймання. Основні механізми забезпечення узагальненості перцептивного образу пояснюються за допомогою таких теорій: 1)Теорії категоризації сприймання: сприймаючи конкретний предмет або подію, людина звичайно усвідомлює їх як вияв загального і відносить до певної категорії об»єктів чи подій. Будь-яке сприймання є включенням сприйнятого змісту в певну систему понять, що є продуктом суспільно-історичного розвитку. 2)Теорія перцептивних дій: Перцептивні дії – особливий вид дій, що суттєво відрізняються від дій, спрямованих на задоволення потреб людини. Мета перцептивних дій - не зміна об’єктів та явищ, а одержання корисної інформації про їх властивості й характеристики. (Приклад перцептивних дій: різні системи перцептивних дій застосовує геодезист, котрий вивчає рельєф місцевості і живописець, який художніми засобами відтворює привабливий ландшафт). Перцептивні дії в процесі розвитку дитини проходять кілька етапів: 1.У дитини ці дії виникають спочатку як розгорнуті зовнішньорухові дії руки чи ока, що обстежують незнайомий предмет чи сукупність предметів і створюють їхні моторні копії; 2. Поступово зовнішні перцептивні дії згортаються, втрачають свій зовнішньо руховий малюнок і створюють систему внутрішніх перцептивних дій, як становлять механізм зрілого сприймання. Це сприймання має вигляд миттєвого відображення об’єкта. (У дорослої людини - система перцептивних дії стає знову розгорнутою в таких ситуаціях: а) коли людина знайомиться з чимось новим; б) в складних умовах спостереження). Процес згортання перцептивних дій, а фактично досягання узагальненості сприймання, досягається в результаті формуванням у людини численних систем еталонів, якими є фіксовані в пам’яті найбільш інформативні ознаки предметів. Величезну кількість таких еталонів людина засвоює в процесі навчання. (Наприклад, це суспільно вироблені систем фонем рідної мови, геометричні фігури, кольори спектра тощо).Такі специфічно людські еталони підносять відчуття та сприймання на рівень вищих психічних функцій. Еталони, на яких базується чуттєве сприймання, суттєво зменшують кількість інформації, що вимагає переробки. Достатньо вловили лише кілька ознак предметів, щоб сформулювати його цілісний образ. 39. Цілісність та структурність сприйняття. Різні погляди на їх механізми. Цілісність сприйняття – здатність людини сприймати не окремі властивості предметів, а сприймати їх як цілісний предмет. Цілісний образ предметів складається на основі узагальнення знань про окремі властивості і якості предметів, які отриманні у вигляді різних відчуттів. Сприйняття цілого впливає на сприйняття окремих його частин та властивостей і водночас само по собі зумовлюється ними. Структурність сприйняття – здатність людини сприймати не просто конгломерат відчуттів, а відображувати взаємозв’язки різних властивостей, тобто, сприймати структуру предмета. (Навіть, якщо змінюються окремі відчуття від предмета, загальна структура образу залишається незмінною. Наприклад, таж сама мелодія на різних музичних інструментах чи в різних регістрах сприймається однаково. Також, якщо намалювати мінімальну кількість елементів людського обличчя, цього цілком достатньо для його цілісного сприйняття.). Різні погляди на їх механізми цілісності та структурності сприйняття. 1-ий підхід (І.М.Сеченов): Джерелами цілісності та структурності є: А) особливості самих предметів; Б)предметна діяльність людини Цілісніть і структурність сприйняття – результат рефлекторної діяльності аналізаторів (І.М.Сеченов). 2-ий підхід (гештальтпсихологія): Гештальтпсихологи пояснюють цілісність прийняття не об’єктивною цілісністю предметів і явищ, а внутрішніми властивостями «духу», його початковими цілісними структурами. Вони стверджують, що в акті сприйняття здійснюються своєрідне формотворення, надається цілісність і структурність предметам, які відображаються. Вони вважають цілісність лише суб’єктиною якістю, яка виникає в процесі діяльності відображення. З точки зору гештальтпсихологів в процесі сприйняття хаотичність, неупорядкованість світу перетворюється в певні структури, у певні форми, в результаті чого предмети виступають як цілісні. 1-ий підхід можна назвати об”єктивним, 2-ий підхід можна назвати суб”єктивним. 40. Предметність та осмисленість (усвідомленість) сприймання як його змістовні характеристики.Предметність сприйняття А) це пов’язаність сприймання з реальними предметами навколишнього світу Б) проявляється в тому, що різні за якостями відчуття, отримувані від предмета, поєднуються і співвідносяться до цього предмета, як до окремої речі, яке має певне призначення. В іграх,малюванні та інших видах діяльності у дитини предметність сприймання забезпечує контроль його точності і повноти, спонукає до пристосувальних дій, пошуку нових способів сприймання щоб об’єктивніше відображати предмет. Предметне сприйняття зумовлює інше, ніж у відчуттях, відображення дійсності. (У тварин їх поведінка часто будується лише на окремих відчуттях. На такому рівні розвитку психіки предметний образ не формується, дійсність диференціюється за якостями відчуттів, речі розкладаються на кольори, звуки, смаки тощо. При предметному відображенні дійсності різні за якостями відчуття поєднуються й об”єкт відтворюється у багатстві його властивостей. Осмисленість (усвідомленість) сприйняття виявляється в тому, що воно має узагальнений характер, а кожен предмет, що сприймається, позначається словом-поняттям і відноситься до певного класу. На цій підставі в предметі відшукуються ознаки, властиві всім предметам цього класу. Усвідомленість сприймання демонструє його тісний зв”язок з мисленням, розумінням сутності предмета. Залежно від обсягу знань і розвитку мислення змінюється усвідомленість сприйняття (так, той самий предмет, може сприйматися як проста склянка або як кришталевий келих). 41. Поняття про аперцепцію. Роль аперцепції в регуляції поведінки та діяльності. Залежність сприймання від змісту психічного життя людини має назву аперцепції. Вплив аперцепції на процес сприймання виявляється в тому, що ті самі предмети сприймаються людьми по-різному, залежно від їхнього стану й завдань, які стоять перед ними. Яскравим виявимо аперцепції є так зване професійне сприймання. Так, лінгвіст, знайомлячись з людиною, може сприйняти передусім особливості її мови, лікар зверне увагу на ознаки тієї чи іншої хвороби. Якщо предметність цілісність, константність образу сприймання підвищують його тотожність з об’єктом, що відображається в цьому, то аперцепція – це вияв суб’’єктивності образу. Залежно від особливості професійного сприймання образ людини набуває певних індивідуальних ознак. Підтвердження залежності сприймання від досвіду є також ілюзії сприймання. Зміст сприйняття залежить від таких факторів:
Роль аперцепції в регуляції поведінки та діяльності:
42. Закономірності чуттєвого відображення простору. Чуттєве сприйняття простору здійснюється за допомогою двох психічних процесів, які відносяться до чуттєвого рівня пізнання світу (відчуття та сприймання). Чуттєве сприйняття простору здійснюється на двох рівнях: 1.Сенсорне відображення простору: забезпечується за допомогою дії дискантних відчуттів, до яких належать: зорові відчуття; слухові відчуття; нюхові відчуття а) Роль зорових відчуттів у сприйнятті простору: сприйняття простору досягається в результаті: парності зорового аналізатора; розмірів зображення на сітківці ока при віддаленості або приближенні до предмету; рухом (зведення та розведення осій ока). б) сприйманні простору, зокрема відстані, беруть участь нюхові та слухові відчуття.(Наприклад, по запаху, ми можемо визначити, де знаходиться столова, по звуку кроків – розпізнати, чи далеко від нас іде людина тощо). 2. Перцептивне відображення простору: базується на сенсорному сприйнятті простору, але має більш складний характер: 1) будується на взаємодії, спільній діяльності кількох аналізаторів (наприклад, зорового, тактильного, кінестетичного); 2) сенсорне сприйняття простору є складовою просторового сприйняття простору; 3) дає можливість відображувати не окремі характеристики простору, а сприймати цілісно предмет. Наприклад, для сенсорного сприйняття простору притаманна локалізованість ( будь-який образ відчуттів включає елементи просторового розміщення подразника).В той час, як при сенсорному образі локалізованість в просторі перетворюється в предметну співвіднесеність образа сприймання і об’єкта. 4) залежить від попереднього досвіду людини (наприклад, чим краще людина обізнана з конкретним розміром, тим легше вона вирізняє його серед інших форм; людина нез може адекватно сприйняти комп»ютер, якщо вперше його побачила, навіть не незважаючи на наявність інформації, що надходить з органів відчуттів) |