1. Відчуття і сприймання як результат відображення матеріального світу
 Скачать 148 Kb.
|
|
59. Нюхові відчуття. Подразниками, що викликають нюхові відчуття, є мікроскопічні частини речовини, яка потрапляє в носову порожнину разом з повітрям, розчиняється в носовій рідині і діє на рецептор. У багатьох тварин це основний рецептор, він тісно пов'язаний із задоволенням потреб в їжі, паруванні, самозбереженні. Нюхова чутливість тісно пов'язана зі смаковою, допомагає розпізнати якість їжі. Нюх попереджає про несвіжість їжі, про небезпеку для організму повітряного середовища, дає змогу розрізняти в окремих випадках хімічний склад речовини. Для нюхових відчуттів не існує первинних запахів, тому класифікація їх ґрунтується на інтроспекції (самоспостереженні) та суб'єктивних відчуттях. Структура нюхового аналізатора. Рецепторна частина нюхового аналізатора, являє собою, слизову поверхню нюхової частини носа, яка знаходиться в середній частині верхньої носової раковини та носової перегородки. Структура нюхового аналізатора: - рецепторні клітини; - нюхова луковиця; - опорні та базальні клітини; - боуменові залози ( виробляють слизовий секрет..) Обов’язковим структурним елементом нюхових клітин і волоски. Для подразнення нюхового рецептора необхідно безпосередній контакт з молекулою речовини, яка пахне. Характеристика нюхового відчуттів - абсолютна чутливість – для вимірювання використовується такий показник, число молекул в 1 або 50 см в повітрі (вважається, що на один нюх люд., розходжується біля 50 см ). - Класифікація нюхових відчуттів. Розроблена в 1925 р. голландським вченим Цвардермакером: А) клас ефірних запахів; Б) клас ароматичних заходів; В) клас квіткових заходів; Г) клас часникових запахів; Д) Клас пригорілих запахів; Ж) клас тошнотворних запахів; Диференційний поріг менший, ніж у зорового, слухового та смакового аналізатора. 61. Сприймання часу. Сприймання часу - це відображення об'єктивної тривалості, швидкості та послідовності явищ дійсності. Завдяки сприйманню часу відображаються зміни, що відбуваються в навколишньому світі. Фізіологічною основою процесу сприймання часу є умовні рефлекси на час, які людина виробляє постійно. Сприймання здійснюється шляхом взаємодії аналізаторів, якими ми відображаємо інші сторони явищ об'єктивної дійсності. Серед них велике значення у сприйманні часу належить кінестетичному аналізаторові. Особливу роль виконує він у сприйнятті ритму. Під ритмом розуміють низку подразників, які послідовно змінюють один одного і мають періодичний характер. Ритм у роботі серця, ритмічне дихання, ритмічний характер повсякденного життя справляють вплив на вироблення рефлексів на час. Точному, безпосередньому сприйманню підлягають лише короткі часові інтервали. Встановлено, що найточнішого оцінювання часових проміжків досягають за допомогою слухових і рухових відчуттів. При сприйманні часу виявлено схильність перебільшувати коротші й применшувати довші проміжки часу. Ступінь суб'єктивізму в оцінюванні часу залежить також від віку людини: дітям здається, що час минає повільно, дорослим, навпаки - що він летить. Суб'єктивізм у сприйманні часу переборюється досвідом і практичною діяльністю людини. Деякі види професійної діяльності виробляють уміння дуже точно оцінювати проміжки часу 62. Сприймання руху. Сприймання руху - це відображення зміни положення, яке об'єкти займають у просторі. Воно дає можливість людям і тваринам орієнтуватися у відносних змінах взаємо розташування та взаємовідношення предметів навколишньої дійсності. Знання про переміщення предметів людина отримує, безпосередньо сприймаючи рух. Встановити, в який бік прямує дитина, з якою швидкістю пройшов потяг, можна на підставі досвіду просторової орієнтації.Сприймання руху також здійснюється на базі умовиводів. Ілюзія руху може виникнути за відсутності реального руху предмета, при фіксованому погляді. Якщо через незначні проміжки часу показувати низку зображень, які відтворюють етапи рухів предмета, то складається враження руху. Це явище дістало назву стрибкоскопічного ефекту. Сприймання руху здійснюється зоровим, слуховим і кінестезичним аналізаторами. Сприйманню руху допомагає осмислення змін у навколишньому середовищі на основі індивідуального досвіду і знань особистості. |