Курсова. Державний вищий навчальний заклад
 Скачать 71.89 Kb.
|
1.3. Умови і структури лобіюванняСпецифічність конкретної групи інтересів проявляється в наступних випадках: 1. Конкретний інтерес відрізняє цю групу від всіх інших суб'єктів господарської діяльності; 2. Інтерес може не вписуватись в діючі норми, правила або навіть закони; 3. Групи повинні мати можливість надати свої прагнення державним структурам [14]. Це, як правило, важливо при розробці державної політики в галузі економіці. Специфічність інтересу є одним з базових ознак групи. Інша ознака – можливість реалізувати свій інтерес або донести його до особи (структури), що приймає рішення. Термін "група тиску" фіксує увагу на дії, але вкладає негативний емоційний сенс. Вірогідність реалізації інтересу групи залежить від комплексу можливостей, якими ця група і члени групи володіють. До числа найбільш істотних можливостей відносяться:
До цього переліку не включено таку можливість "проштовхування" власних специфічних інтересів, як використання силових методів впливу. Важливим для групи інтересу є існування інформаційно-аналітичного центру, що здатний сформулювати не лише сам інтерес, його відмінність від інших груп, але і комплекс вимог, програму дій, тощо. Особливим елементом, що характеризує можливості лобістської структури, є її щільність і узгодженість дій окремих елементів структури. Економічні інтереси представляють досить широку палітру, кольори якої змінюються навіть швидше ніж зовнішні економічні умови. Таким чином, група інтересу, що діє як лобістська структура в сфері економіки, являє собою досить складне утворення, що містить:
Об'єктом впливу груп інтересів частіше за все є умови господарської діяльності:
Всі перераховані структурні елементи – передумови лобіювання, організація суб'єкту лобіювання, цілі лобістської діяльності – відносяться в першу чергу до груп інтересів, що організовані на економічному ґрунті, навколо економічних інтересів. Цьому є два пояснення. По-перше, в нашій країні в наш час фінансово-промислові групи – чи не єдині повноцінні суб'єкти лобіювання, що задовольняють перерахованим вище умовам. По-друге, завжди і всюди, навіть в країнах з багатими традиціями лобізму цілі лобістської діяльності – переважно економічні. Це, переважно, податкові пільги або боротьба за шматок бюджету. 1.4. Основні типи представництва інтересівПерший і найбільш розповсюджений варіант лобізму – це практика тиску знизу вверх з боку інтересів певних груп населення на державні органи з метою отримання певних переваг, пільг, привілеїв для цих груп. При цьому передбачається, що держава суверенно і контролює розподіл ресурсів, статусів, економічних і соціальних пільг. Групи інтересів прагнуть впливати на державу, але в кінцевому випадку прийняття рішень багато в чому знаходиться в руках держави. Проте, це не єдиний спосіб взаємодії держави і організованих інтересів різних груп населення. Інший спосіб полягає в тому, що держава домовляється з якоюсь з груп тиску або груп інтересів (явна або неявна угода). Взамін держава за певні привілеї отримує її лояльність і гарантію допомоги у державних інтересах. В першому випадку це називається плюралістичним типом представництва інтересів, в другому – це корпоратистський тип представництва. Плюралізм – це такий тип представництва інтересів, коли групи тиску організуються спонтанно, вони чисельні, конкурують між собою і неорганізовані в деяку ієрархічну систему. Вони повністю незалежно від держави визначають свій інтерес, своїх лідерів. Досягнення якихось з своїх цілей, тобто здійснення впливу на державу – результат конкурентної боротьби. За корпоратистського типу представництва інтересів групи інтересів порівняно малочисельні, функціонально впорядковані, ієрархізовані. Джерело цього порядку – держава. Саме вона визнає за цією групою монопольне право на представництво певного інтересу в обмін на право визначеним чином впливати на визначення цього інтересу, відбір лідерів, тощо. Виходить, що можна казати про плюралістське лобі та про корпоратистське лобі. Вони досить рідко існують в чистому вигляді, частіше за все є їх синтез. Переважання за того чи іншого політичного режиму певних типів лобіювання визначається багатьма факторами. Передусім, це загальний характер політичної системи. Наприклад, в радянські політиці з її ступенем централізації переважало корпоратистське лобіювання як у сфері економіки, так і в іншій будь-якій іншій галузі суспільного життя. Держава відбирала і наділяла монопольним правом на представництво певну, ідеологічно "надійну" групу, після чого конкурентні групи або ліквідовувались, або приєднувались до цієї, обраної [15]. Проте корпоратистське представництво виникає не лише в результаті "злої волі" правителів. Навіть в сучасних демократичних державах, в багатьох секторах діяльності кількість абсолютно вільних, діючих на конкурентній основі груп тиску порівняно невелика. Спілки і об'єднання, аби бути дієвими, повинні володіти певним ступенем монополії на представництво інтересів. Це необхідно з точки зору ефективності політичних рішень, бо держава, формуючи політику, неминуче бере до розрахунку не всі зацікавлені групи, а лише ті з них, які володіють відповідними ресурсами, тобто в змозі мобілізувати і контролювати значні групи населення. Таким чином формуються "природні" монополії представництва. |