Екзаменаційний білет 25
 Скачать 354.1 Kb.
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 41ПИТАННЯ (ЗАВДАННЯ):
1.Базові навички ведення консультативного інтерв`ю. Інтерв'ю — це запрошення про щось розповісти, засіб збиран ня інформації чи уточнення досвіду клієнта. З цією метою консуль тант використовує різні запитання: відкриті, закриті, короткі, прямі, непрямі. Відкрите запитання. Це запитання, на котре не існує єдино пра вильної відповіді або на яке зазвичай неможливо дати однозначну відповідь. Закрите питання. Це запитання, на яке відповідають однознач но —"так"/"ні". Коротке запитання — це спосіб шляхом найменших затрат впли нути на виклад клієнтом історії, змінити напрямок розмови чи звер нутися по уточнення чи прояснення ситуації. Репліки типу: "І що?", "З якою метою?", "Що ще?" тощо легко вплітаються у розповідь клієнта, направляючи її плин. Прямі запитання. Це запитання, орієнтовані на прояснення суті тієї чи іншої з обговорюваних тем. Непрямі запитання. Це запитання, що дозволяють оцінити, визна чити подію чи стан клієнта шляхом одержання детальної інформації про різні аспекти, притому суть цих запитань залишається незрозумі лою. Запитання й культурні особливості. Стиль швидкого розпитуван ня, притаманний нашій культурі, в незахідних групах сприймається менш прихильно. Якщо ви працюєте з членом певної культурної гру пи, що відрізняється від вашої, зважайте на те, що надмірне викори стання запитань іноді спричинює недовіру до консультанта. 2.Розкрийте зміст поняття “мала група”. За якими параметрами характеризується мала група у соціальній психології? Мала група – малочисельна за складом група, члени якої об’єднані спільною соціальною діяльністю та взаємними контактами. Групи виділяють за такими параметрами як:кількість осіб,структура,групові процеси. Наявність величезної кількості малих груп у суспільстві і передбачає необхідність їх класифікації. Американські соціальні психологи пропонують розподіляти малі групи за такою схемою: - первинні та вторинні; - формальні і неформальні; - групи членства і референтні групи. первинні групи, такі групи, як сім’я, група друзів, група найближчих сусідів. Вторинними групами у даній класифікації є ті, ще відсутні безпосередні контакти, а для спілкування між членами використовуються різноманітні “посередники”, наприклад засоби зв’язку. Формальна група відрізняється від інших тим, що у ній чітко запрограмовані всі позиції її членів, вони підпорядковані груповим нормам. Прикладом такої групи може бути спільність, утворена в умовах будь-якої конкретної діяльності: виробнича бригада, студентська група, спортивна команда і т. ін. В складі формальних груп можуть бути ще й “неформальні групи” які формуються і виникають стихійно; в них відсутні структура “влади”, система взаємовідносин по вертикалі і т. ін. Наприклад, в складі студентської групи можуть утворюватися дрібні угрупування, які складаються з близьких друзів, любителів музики, болільників спорту та ін. Грýпа реферéнтна — реальна або умовна соціальна спільність, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном і на норми, думки, цінності і оцінки якої він орієнтується в своїй поведінці і самооцінці. Група членства - це група, членом якої особа є, але норми її може й не приймати. 3.Емоційна стійкість та методики їх вимірювання. Емоційну стійкість визначають як інтегративну властивість особистості,що характеризується взаємодією емоційних, вольових, інтелектуальних та мотиваційних компонентів психічної діяльності індивідуума, яке забезпечує успішне досягнення цілі в складному емотивному оточенні, сталість психічних та рухомих функцій в умовах емоційних впливів, співвідношення позитивних дій індивідуума у спокійному та в емоційному станах. Емоційну стійкість визначають також як оптимальний варіант адаптаційних біохімічних, психологічних та фізіологічних змін, які відбуваються в екстремальних емоційних умовах і забезпечують збереження доцільності поведінки і діяльності індивідуума на високому рівні. Емоційна стійкість визначається взаємодією вольових, інтелектуальних та мотиваційних компонентів психічної діяльності індивіду. Вона забезпечує успішне досягнення мети в складному емотивному оточенні, стабільність психічних та рухових функцій у стресових ситуаціях, правильне співвідношення позитивних дій індивіду у спокійному та емотивному станах. Емоційна стійкість виникає внаслідок адаптаційних біохімічних, психологічних та фізіологічних змін, які відбуваються в екстремальних емоційних умовах і забезпечують збереження доцільності поведінки і успішність діяльності індивіду. Емоційну стійкість вважають незалежною від сили нервової системи, але негативно пов’язаною з динамічністю гальмівного процесу, також негативно пов’язаною з силою нервової системи (за одним із показників) (Аллагуров Р.І., 1971), і позитивно пов’язаною з силою та лабільністю нервової системи (Strelau Y., 1969). Вважають, що емоційно стійкі порівняно з емоційно нестійкими характеризуються більшою лабільністю і відносною слабкістю нервової системи. Для діагностики емоційної стійкості використовують наступні методики: - Методика визначення емоційної стійкості та відчуття тривоги. Емоційну стійкість обстежуваного визначають із використанням результатів виконання методики “Швидкість переключення уваги” із використанням червоно-чорних таблиць Шульте- Платонова |