Екзаменаційний білет 25
 Скачать 354.1 Kb.
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 40ПИТАННЯ (ЗАВДАННЯ):
1.Особливості консультативної роботи з почуттями та емоціями. Робота з почуттями і переживаннями клієнта має принципове значення в процесі індивідуального консультування. Вона являє собою основний інструмент, що сприяє самопізнанню і особистісних змін людини. Логіка переживань клієнта служить орієнтиром, що допомагає психологу вибрати адекватний метод роботи. Разом з тим в індивідуальному консультуванні, часто немає часу на тривалу роботу з переживаннями клієнта. У такій ситуації особливого значення набувають короткострокові методи роботи з почуттями. У процесі психологічного консультування емоції та почуття неминучі: вони і показують проблему, і сприяють вирішенню проблеми. Принципи роботи з почуттями та емоціями в психологічному консультуванні: 1. Слід пам'ятати, що почуття це ті ж самі емоції: якщо якісь спогади систематично викликають одні й ті ж емоції (характерні емоції), то можна говорити, що по відношенню до об'єкта спогади існують певні почуття. Тому, з одного боку, в процесі психологічного консультування по характерним емоціям можна судити про справжні почуття клієнта, а також, з іншого боку, зміни в цих емоціях можуть свідчити про зміни в почуттях клієнта, що може і повинно бути важливим свідченням на користь успішного або не успішного перебігу консультації. 2. Почуття і емоції дуже важливі в процесі консультування, але не можуть і не повинні є самоціллю, хоча сильні почуття (страх, біль, тривога, жалість, надія, любов та ін) можуть допомогти в роботі. Разом з тим вони можуть і перешкодити, тому що психолог-консультант зазвичай апелює до розуму клієнта. Орієнтація виключно на почуття й емоції може звести нанівець раціональне втручання. 3. Пізнання і відображення почуттів клієнта - одна з найголовніших технік консультування. У роботі важливо звертати увагу на баланс фактів і почуттів у консультативній бесіді. Якщо психолог бажає відображати почуття клієнта, він уважно вислуховує визнання, перефразовує окремі твердження. Важливо стежити і за змістом зізнань клієнта, і за тим, що криється за почуттями його. 4. Одна з можливих помилок психолога-консультанта - повне або майже повне ігнорування почуттів і емоцій клієнта. Якщо якесь почуття важливо для клієнта і він нарочито проявляє його (демонструє), консультант повинен включити це почуття в робочий простір консультації. Рівень емпатії не повинен бути дуже високим, але і не повинен бути дуже низьким. 5. Якщо клієнта цікавить власна зовнішність, він може вдома подивитися в дзеркало. Якщо ж він заплутався у своїх почуттях, він йде на прийом до психолога-консультанта. Тому в останнього з'являється специфічна функція - бути кваліфікованим дзеркалом почуттів для клієнта. Само по собі це відображення вже дуже багато для клієнта. Психолог-консультант в процесі спілкування допомагає усвідомити зміст почуттів. 6. Якщо почуття клієнта носять для нього характер явної проблеми, то це завжди говорить про наявність внутрішнього конфлікту. Тобто існують інші - може бути ще не висловлені в процесі консультації - почуття, які суперечать даним. З'ясувавши характер цього внутрішнього конфлікту, можна виробити способи його подолання. 7. Клієнт може демонструвати почуття, яких у нього немає. Тому необхідно звертати увагу не тільки на зміст розповіді клієнта і інтонації голосу, але і на загальний емоційний тон, позу, вираз обличчя, жести, застереження. 8. Оскільки почуття це характерні емоції при тих чи інших спогадах, то важливо конкретизувати - при яких саме спогадах проявляються ці емоції. Клієнтка може, наприклад, показувати як вона ненавидить чоловіка, проте деякі спогади про чоловіка можуть носити нейтральні і навіть позитивний характер. Тому можна зробити висновок, що клієнтка не стільки ненавидить чоловіка, скільки окремі особливості його поведінки. 9. Має значення загальна емоційна спрямованість особистості клієнта. Наскільки це можна, слід з'ясувати в яких емоціях у клієнта підвищена потреба, в яких - знижена. Один клієнт може бути "зациклений" на романтичних емоціях, інший - на "адреналіні" і т.д. 10. Психолог-консультант постійно повинен рефлексувати свої власні емоції: як на них вплинуло поведінку клієнта, як власні емоції психолога діють на клієнта. 11. Зовсім не обов'язково рефлексувати кожне почуття клієнта. Іноді досить просто кивком голови показати, що консультант помітив це почуття. 12. Важливо допомогти клієнту висловити негативні почуття. Самому клієнтові легше контролювати відкрито виражені почуття. 13. Вслухаючись в свої почуття, що виникають в ході консультування в якості реакції на поведінку клієнта, консультант може отримати про нього (і про інших людей, які фігурують в оповіданні) багато цінної інформації. 14. У деяких випадках треба допомогти клієнтам контролювати свої почуття, особливо коли вони занадто інтенсивні. Для цього можна, наприклад, запропонувати клієнту освоїти ту чи іншу психотехніку. 2.Розкрийте зміст поняття “спілкування” і дайте характеристику різних видів спілкування. Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається коммунікатором, що одержує її – реципієнтом. Види спілкування 1. Безпосереднє і опосередковане спілкування. Безпосередній контакт партнерів, які бачать і чують одне одного, знаходяться в одному часі і просторі. Опосередковане спілкування відбувається між людьми, що розділені простором або часом і користуються такими засобами, як телефон, факс, комп'ютер, листування, символи, аудіо- або відеозаписи, книги, ЗМІ, передають (або залишають речі). 2. Реальне і уявне спілкування. Реальне спілкування відбувається між реальними партнерами. Уявне - спілкування з літературними (театральними, кіно-) героями, з фетишами, фотографіями людей (відсутніх або померлих). Інколи люди заміщають реальне партнерське спілкування "розмовами" з тваринами, рослинами, іграшками, міфічними та релігійними персонажами. 3. Залежно від кількості партнерів можна виділити типи спілкування: людина - людина - міжособистісне; особистість - група; внутрішньогрупове (між членами групи); міжгрупове. 4. Офіційне і неофіційне спілкування. Офіційне (формальне) спілкування регламентується певними офіційними соціальними, посадовими стосунками, кодексами. Неофіційні (побутові, сімейні, товариські) стосунки не мають таких чітких приписів і здійснюються на більш вільних засадах. 5. Вербальне і невербальне спілкування. Вербальне - спілкування за допомогою мови і мовлення. Одна з найважливіших проблем цього типу спілкування - розуміння. Розуміння сенсу і значень слів залежить від розуміння понять, від обізнаності досвіду, спрямованості, ціннісних орієнтацій партнерів. Невербальне спілкування полягає в передачі і одержуванні інформації за допомогою міміки, пантоміміки, різного роду сигналів і символів. 3.Уява, як специфічно людський вид діяльності. Види та фізіологічні основи уяви. Фантазія та творчість. Уява - це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. |