Екзаменаційний білет 25
 Скачать 354.1 Kb.
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 47ПИТАННЯ (ЗАВДАННЯ):
1.Етичний кодекс психолога І. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 1.1. Психолог несе особисту відповідальність за свою роботу. 1.2. Психологи зобов’язані всіляко запобігати і не допускати антигуманних наслідків у своїй професійній діяльності. 1.3. Психологи повинні утримуватися від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканості особи; не мають права використовувати свої знання і становище з метою приниження людської гідності, пригнічування особистості або маніпулювання нею; несуть відповідальність за додержання пріоритету інтересів людини. 1.4. На психологів покладається відповідальність за надійність використовуваних методів та програмного забезпечення, валідність обробки даних досліджень, у тому числі і тих. які проводяться з використанням комп’ютерних технологій. 1.5. Психологи застосовують лише ті знання, якими вони володіють відповідно до своєї кваліфікації, повноважень і соціального статусу. ІІ. КОМПЕТЕНТНІСТЬ 2.1. Психологи постійно поповнюють свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв’язання тільки тих завдань, які належать до сфери їх компетенції. 2.2. Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України. 2.3. Психолог публікує під своїм ім’ям лише ту працю, яка повністю виконана ним самим або містить істотний власний внесок; 2.4. Психолог прагне до адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливості і визначення меж власних професійних можливостей. ІІІ. ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ КЛІЄНТА 3.1. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. 3.2. Психологи, вступаючи у контакт з особами, для яких він є обов’язково-примусовим (наприклад, у разі проведення психологічної експертизи), не мають права змушувати клієнта повідомляти відомості поза його волею, не можуть вживати примусових заходів для одержання даних, крім випадків, коли така інформація сприятиме безпеці навколишніх або самого клієнта. 3.3. Психологи не беруть участі в діях, спрямованих проти свободи особи. 3.4. Психологи беруть на себе професійну відповідальність за кваліфіковане обстеження, консультування, лікування. 3.5. Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв, не можуть використовувати свої знання і становище, довірливе ставлення і залежність клієнта у власних корисливих інтересах. 3.6. Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин з клієнтом 3.7. Психолог має право вирішувати, на якому етапі консультування або лікування можна дати об’єктивний професійний висновок 3.8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікування робить сам психолог, він не може перекладати це на інших. 3.9. Психолог не робить висновків і не дає порад, не маючи достовірних знань про клієнта або ситуацію, в якій він перебуває. 3.10. Психолог у доступній формі повідомляє обстежуваному про поставлений діагноз і методи та засоби допомоги. IV. КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ 4.1. Психолог зобов’язаний додержуватися конфіденційності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя і життєвих обставин. 4.2. Психолог не збирає додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання. 4.3. Психолог зобов’язаний оберігати професійну таємницю 4.4. Документація роботи психологів повинна вміщувати лише професійно необхідні матеріали. 4.5. Якщо психолог не в змозі надалі виконувати свої функції, він з’ясовує, чи потрібно зберігати матеріали 4.6. Психолог інформує клієнтів про правила додержання конфіденційності. Смерть або зникнення обстежуваного не звільняє психолога від необхідності зберігати професійну таємницю. 4.7. Психолог не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність. 2.Проаналізуйте взаємозв’язок понять “керівництво” і “лідерство”, дайте приклад типології керівництва і лідерства. Керування діяльністю груп і колективів здійснюється у формі керівництва й лідерства. Ці дві форми керування мають певну подібність, що помітно вже в самій термінології. Лідерство – це соціально-психологічний процес в колективі чи групі, побудований на випливі особистого авторитету людини на поведінку їх членів . Лідер (від англ. leader - провідний) - це член групи, якому вона надає право приймати найвідповідальніші рішення, що стосуються інтересів усієї групи. Лідер - особистість авторитетна. Керівник — високоосвічений спеціаліст з великим досвідом, постійно підвищує свій професійний і науковий рівень. У той же час ці поняття істотно розрізняються, тому що керівник у більшій мірі виражає свої офіційні повноваження в керуванні колективом, а лідер виражає неофіційні тенденції міжособистісних відносин у групах, хоча іноді ці дві форми керування поєднуються в одній особі. Лідерство в основному пов’язане з регулюванням внутрігрупових міжособистісних відносин, що носять неофіційний характер, у той час як керівництво є засобом регулювання відносин у рамках офіційної соціальної організації; лідерство виникає й функціонує переважно стихійно, керівництво ж являє собою процес цілеспрямованої й контрольованої зверху діяльності соціальних організацій й інститутів;на відміну від лідерства, керівництво – це явище більше стабільне, менш піддане перепадам у думках і настроях членів групи;процес керівництва характеризується застосуванням більшої системи різних санкцій, чим це має місце в лідерстві; діяльність лідера протікає переважно в рамках мікроструктури малої групи, сфера ж дій керівника набагато ширше й охоплює різні рівні соціальної системи, на яких він, зокрема, представляє малу групу; лідерство є чисто психологічна характеристика поводження певних членів групи, у той час як керівництво – це переважно соціальна характеристика формальних відносин у групі, насамперед у плані розподілу ролей керування й підпорядкування. Керівництво являє собою процес правової організації й керування спільною діяльністю членів колективу, що здійснюється керівником як представником соціального контролю й влади. Типологія керівництва Автократичний тип керівника. Керівник автократичного типу прагне підпорядкувати весь колектив своїй волі, не виносить заперечень і не прислуховується до думки інших, часто втручається в роботу підлеглих і жорстоко контролює іх дії, вимагає пунктуального виконання своїх вказівок. Поява керівника - автократа нерідко пояснюється особливостями його характеру. Здебільшого це владні люди, настирливі і уперті, пихаті і з надмірними уявленнями про свої можливості, з непомірно розвиненим прагненням до престижності і надлишковим потягом до зовнішніх атрибутів влади. За темпераментом це переважно холерики, хоча не виключено, що автократом може стати і людина іншого типу вищої нервової діяльності. Демократичний тип керівника Демократичний тип керівника на відміну від автократа прагне до надання підлеглим, самостійності відповідно до їх кваліфікації, і функцій, які вони виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей оцінка роботи /підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює їх зусилля , з повагою ставиться до людей і турбується про них. Стимулюючи ініціативу знизу і підкреслюючи свою повагу до підлеглих, він,, дає вказівки не у формі наказів, а у вигляді пропозицій, порад і навіть прохань не тільки прислуховується до думки а й враховує її. Ліберальний тип керівника Ліберальний тип керівника відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки. Керівник - ліберал мало втрачається у справи підлеглих. У взаємовідносинах з підлеглими керівник - ліберал ввічливий і добродушний, ставиться до них з повагою, намагається допомогти у вирішенні їх проблем. Готовий вислуховувати критику і міркування, але у більшості випадків виявляється нездатним реалізувати висловлені йому думки. Недостатньо вимогливий до підлеглих Не бажаючи псувати з ними відносин, часто уникає рішучих заходів. Здатний нехтувати своїми принципами, якщо їх додержання загрожує його популярності в очах вищих начальників чи підлеглих. Типи лідерства 1. Ділове лідерство. Воно характерне для груп, що виникають на основі виробничих цілей. У його основі лежать такі якості, як висока компетентність, вміння краще інших вирішувати організаційні завдання, діловий авторитет, досвід і т.п. Ділове лідерство найбільш сильно впливає на ефективність керівництва. 2. Емоційне лідерство. Воно виникає в соціально-психологічних групах на основі людських симпатій, привабливості міжособистісного спілкування. Емоційний лідер викликає у людей довіру, випромінює теплоту, вселяє впевненість, знімає психологічну напруженість, створює атмосферу психологічного комфорту. 3. Ситуативне лідерство. Строго кажучи, за своєю природою воно може бути і діловим, і емоційним. Однак його відмінною рисою є нестійкість, тимчасова обмеженість, зв'язок лише з певною ситуацією Ситуаційний лідер може повести за собою групу лише в певній ситуації, наприклад при загальної розгубленості під час пожежі. Є й інші класифікації лідерства в залежності від типів лідера. Так, Л.І. Уманський виділяє шість типів (ролей) лідера: лідер-організатор (виконує функцію групової інтеграції); лідер-ініціатор (головує при вирішенні нових проблем, висуває ідеї); лідер-генератор емоційного настрою (домінує у формуванні настрою групи); лідер-ерудит (відрізняється просторістю знань); лідер-еталон (є центром емоційного тяжіння, відповідає ролі «зірки», служить зразком, ідеалом); лідер-майстер, умілець (спеціаліст у якомусь виді діяльності). За стилем розрізняють такі типи лідерства: Авторитарний. Це лідер, що вимагає монопольної влади. Він одноосібно визначає і формулює цілі та способи їх досягнення. Демократичний. Цей стиль, на думку більшості дослідників. Виявляється більш кращим. Подібні лідери зазвичай тактовним, поважні, об'єктивні у спілкуванні з членами групи. Пасивний. Такого лідера характеризує відсутність похвали, осуду. Пропозицій. Він намагається піти від відповідальності, перекладаючи її на підлеглих. Отже,можна прослідити подібність в поняттях лідерства та керівництва,але це все ж таки різні пняття.Лідерство це більш поняття можна віднести до міжособистісних відносин в групі,а керівництво,це вже більш формальна посада і на неї не сильно вплинеш зміною настрою в групі. 3.Опишіть складові психологічного супроводу діяльності авіадиспетчерів. Психологічний супровід ведеться за наступними напрямками: ■ аналіз цілей, завдань і функцій продуктивного виконання конкретної професійної діяльності з урахуванням перспектив професійного становлення працівника; ■ розробка прогностичної (проспектірованной) професіограми та складання прогнозних моделей діяльності та особистості; ■ підбір діагностичних методик і процедур експертного моніторингу професіоналізації та майстерності фахівців; ■ відбір та конструювання психотехнологій розвитку професійно-психологічного потенціалу працівників, необхідного для ефективного виконання праці; ■ проектування методики оцінки діяльності та компетенції працівників; ■ забезпечення професійного самозбереження і психологічної безпеки фахівців, ■ психологічне сприяння в подоланні труднощів об'єктивного і суб'єктивного характеру, вирішенні складних, конфліктних ситуацій, встановленні емоційно благополучних взаємин, подоланні блокаторів професійної діяльності та ін; ■ підготовка обгрунтованих пропозицій з професійного розвитку фахівця. Авіадиспетчер - фахівець з управління повітряним рухом. Важливі якості Стресостійкість, високе почуття відповідальності, вміння керувати своєю увагою. Необхідно гарне здоров'я (у тому числі органів серцево-судинної системи). Тому раз на 2 роки авіадиспетчер проходить лікарсько-льотну експертну комісію. Важливою умовою успішної діяльності авіадиспетчера являється увага, а особливо її переключення.Воно відбувається до 5 разів на хвилину. Якість уваги удосконалюється в процесі тренування. Велике зна-чення має уміння правильно розподіляти увагу і переключати (пере-носити) її на найбільш важливі в даний момент об'єкти. Зниження рів-ня уваги спостерігається при вираженій втомі, кисневому голодуванні, заколисуванні, хворобливому стані, зниженні інтересу до виконання завдання, а також при монотонній або дуже простій роботі. Також важливою умовою являється пам'ять.Авіадиспетчеру потрібно постійно запам’ятовувати велику кількість інформації. Пам'ять є елементом діяльності авіадиспетчера і відіграє в ній виня-тково важливу роль. Знання специфіки кожного з видів пам'яті, а також основних її закономірностей потрібно для раціонального ке-рування процесами пам'яті авіадиспетчера, для її поліпшення.Психологи займаються покращенням памяті авіадиспетчерів. Мислення .Мислення відіграє важливу роль в діяльності авіаційного опе-ратора. Це обумовлено тим, що в системі екіпаж-літак відбувається такий перерозподіл функцій, що однозначно вимагає від оператора здатності до мислення. Для діяльності оператора характерним є особливий тип мис-лення – оперативне мислення, тобто шлях вирішення завдання на основі моделювання оператором об'єктів робочої діяльності, в ре-зультаті чого для даної ситуації створюється модель передбаченої сукупності дій (план операції), яка забезпечує досягнення постав-леної мети. Найбільш серйозною професійної небезпекою для авіадиспетчерів є стрес. Основний обов'язок авіадиспетчерів полягає в прийнятті рішень по параметрах руху повітряних суден в секторі своєї відповідальності. Психологи працюють із покращенням стресостійкості авіадиспетчерів. під стресостійкістю слід розуміти здатність людини протистояти негативному впливу стрес-факторів, зумовлена індивідуальним комплексом його вроджених і надбаних психологічних і фізіологічних властивостей і процесів. стресостійкість у реальних умовах роботи може періодично знижуватися. У зв'язку з цим необхідно використовувати додаткові методи, що дозволяють підви- щувати стресостійкість людини. На сьогодні існує досить багато методів, кінцевою метою яких є саме підвищення стресостійкості людини. При цьому всі методи мо- жна умовно поділити на дві основні групи: диференціальні й інтегральні. Група диференціальних методів використовується в тих випадках, коли дія- льність людини пов'язана з чітко вираженими фізіологічними або психоемоційними стресами. Опишіть складові психологічного супроводу діяльності авіадиспетчерів. Психолог має забезпечити:
|