Екзаменаційний білет 25
 Скачать 354.1 Kb.
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 46ПИТАННЯ (ЗАВДАННЯ):
1.Поняття про увагу, її види, властивості. Методи дослідження уваги. Увага - не саме відображення, вона не має свого предмета пізнання. Це не самостійний психічний процес, а швидше його необхідна умова, форма окремої відображувальної й продуктивної діяльності на різних рівнях свідомості. Отже, увага є формою організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості й зосередженості свідомості на об'єктах, що забезпечує її виразне відображення. Види уваги:мимовільна увага,довільна увага,після довільна увага. Мимовільна увага - це зосередження свідомості людини на об'єкті внаслідок його особливостей як подразника. Вона характеризується саме тим, що в даному разі об'єкти через ті чи інші особливості, їхнє значення для особистості або відношення до мотивів діяльності привертають до себе увагу, а то й захоплюють її цілком. Довільна увага тісно пов'язана з працею і мовою, у взаємодії яких вона виникла й розвивається. Необхідною умовою довільної уваги є оволодіння мовою, з допомогою якої усвідомлюється мета, виникає свідомий намір особистості бути уважною, забезпечується постійний контроль за діями. Післядовільна увага іде після довільної у тому випадку, коли те на що ти зусиллям волі звернув свою увагу тебе зацікавить. Властивості уваги: концентрація, стійкість, переключення, розподіл та обсяг. Концентрація уваги виявляється в тому, що увага поглинається одним об'єктом. Показником її інтенсивності є стійкість до перешкод, неможливість відволікання уваги від предмета діяльності сторонніми подразниками. Стійкість уваги виявляється у тривалості її зосередженості на об'єкті. Вона характеризується часом, протягом якого діяльність людини зберігає свою цілеспрямованість, а тому є необхідною внутрішньою умовою виконання завдання до кінця. Властивість ця залежить від сили нервових процесів, характеру діяльності, ставлення до справи, усталених звичок, уміння працювати. Переключення уваги полягає в довільному перенесенні її спрямованості з одного об'єкта на інший. Навмисний характер відрізняє його од відволікання уваги, коли людина змінює об'єкт уваги мимовільно. Переключаючи увагу, людина свідомо переходить з одного об'єкта на інший, від одного завдання до іншого, ставлячи перед собою мету зайнятись чимось новим або перепочити. Розподіл уваги полягає в тому, що людина може одночасно утримувати в зоні уваги кілька об'єктів, виконувати два, а то й три види діяльності. Визначається тією кількістю об'єктів, яку можна охопити увагою в обмежений відрізок часу. Методи дослідження: відшукування чисел за таблицями Шульте, Рахунок за Крепеліном, "Коректурна проба" В. Я. Анфімова, корректурная проба б.бурдона. 2.Охарактеризуйте можливості, сфери застосування та обмеження застосування соціометричних методів у соціально-психологічних дослідженнях Соціометрія - теорія вивчення міжособових відносин.Соціометричні методи відносяться до інструментарію соціально-психологічного дослідження структури малих груп, а також особистості як члена групи. Область виміру соціометричною технікою - діагностика міжособистісних і внутрігрупових відносин. За допомогою соціометричного методу вивчають типологію соціального поводження в умовах групової діяльності, оцінюють згуртованість, сумісність членів групи. Застосування: Технічний апарат соціометрії знаходить застосування в різнихсферах мікросоціології, дозволяє підвищити продуктивність праці,пом'якшити конфлікти, сприяє виробленню, прийняттю групових,колективних рішень. Методологічно виправдане і грамотне використання арсеналу соціометричних методів дозволяє отримати серйозні теоретичні висновки про процеси функціонування,розвитку груп, досягати практичних результатів у комплектуванні колективів, у підвищенні ефективності їх діяльності. Обмеження: Треба враховувати також обмеження застосування соціометрії. Наприклад, деякі методи не можуть бути застосований в тих групах, де індивіди в силу вікових причин мають нерозвинену рефлексію, а отже не можуть об’єктивно дати відповідь на поставлені питання. Також як обмеження застосування може виступати низький рівень розвитку групи – первинні етапи становлення, короткий час знайомства членів групи між собою.Основне обмеження області використання соціометрії: досліджувані соціальні об'єкти (це може бути мала група, підприємство чи організація) являють собою певну систему, вивчення якої зовсім не вичерпується описом структури відносин між її елементами. Зокрема очевидно, що вивчення малих груп, окрім вивчення структури міжособистісних відносин, має включати вивчення групових норм та цінностей, соціально-демографічних та інших характеристик групи, а також зв'язків між різними класами характеристик. 3.Причини та прояв професійних деформацій особистості консультанта. Професійна деформація - проблема негативних наслідків, пов'язаних з діяльністю практичного психолога Синдром вигоряння відноситься до числа феноменів особистісної деформації. Вигорання розвивається у тих, хто за родом своєї діяльності повинен багато спілкуватися з іншими людьми, причому, коли від якості комунікації залежить результат діяльності. Встановлено, що особливо часто синдром вигоряння розвивається у фахівців «допомагають» професій, до яких відносяться психологи-консультанти. Професійна деформація як результат неправомірного розширення функцій'' Я-професійного''. Деякі форми професійної деформації практичного психолога: прагнення до пояснення соціальних і життєвих проблем людини психологічними причинами; постійна самодіагностика і самодопомога; загострена відповідальність за психічне здоров'я оточуючих: у збиток природності власної поведінки; орієнтація на можливість вирішення всіх власних проблем; пошуки клієнтів; типологізація взаємин з оточуючими, ситуацій, приписування'' психологічних ярликів та ін Іноді людина відчуває задоволення від своєї "досвідченості", від переповнення знаннями про те, як допомогти людям, і шукає приводи для того, щоб їх проявити на ділі. За час своєї роботи практичний психолог зустрічає тисячі різних життєвих ситуації, спілкується з величезною кількістю самих різних людей.Нормальною реакцією є оволодіння цим потоком інформації: обмеження сприйняття, побудова типологій та ін. Це накладає відбиток як на професійну діяльність, так і на особисте життя фахівця. Зустрічаючи що або нове на своєму життєвому шляху, людина рідко дивується цьому, оскільки це для нього не є новим, з цим або подібним цього він вже зустрічався. Життя він спостерігає крізь координатну сітку класифікацій. |