умовні топографічні знаки 500-5000. Електрона версія довідника розроблена за підтримкою спільного українськошведського проекту Створення умов для впровадження
 Скачать 6.39 Mb.
|
|
374(262). Морські естакади призначені для зв’язку між собою установлених у морі бурових свердловин, з іншими спорудами морських нафтопромислів та з берегом. Споруджують їх переважно на палях, закріплених у морському дні. При зображенні морських естакад, що не виражаються в масштабі плану, в розриві умовного знака підписують характеристику їх ширини до десятих часток метра. Крім того, на зображенні поверхні моря, безпосередньо біля знака естакади, в дужках зазначають цифри, що характеризують висоту над водою її проїжджої частини та низу прогінної споруди. Останню характеристику на планах масштабів 1:2000 і 1:5000 показують тільки за додатковими вимогами. 375(263). Фундаменти та промплощадки морських нафтопромислів зображують на топографічних планах за зовнішніми контурами, що передаються в масштабі. Підписують їхні номери та висоту над водою. На фундаментах та промплощадках розміщують бурові свердловини діючі і заглушені, різні технологічні споруди, житлові будівлі, геодезичні пункти. Ці об’єкти зображують на топографічних планах згідно з відповідними пунктами пояснень до умовних знаків. 376(264). Морські естакади, фундаменти і промплощадки морських нафтопромислів, що споруджуються, показують на топографічних планах за фактичними обрисами штриховими пунктирними лініями з підписом спорудж. Підписи числових характеристик не дають. 377(265). Споруди морських нафтопромислів, які не передбачені для подальшого використання і частково демонтовані, що зазнають руйнівної дії хвиль, зображують на топографічних планах крапковим пунктиром за їхнім зовнішнім контуром або відповідним позамасштабним умовним знаком з підписом зруйн., (якщо над водою виступають окремі частини споруди). 378(266,267). Пристані, тобто порти на внутрішніх водних шляхах, при зображенні на топографічних планах класифікують на пристані з обладнаними причалами та на пристані без обладнаних причалів. До обладнаних відносять причали на суцільному фундаменті, на палях, забитих у дно, і плавучі - дебаркадери на судні або понтоні. Причали показують чорними контурними лініями (без блакитного забарвлення) за їхнім обрисом, фактичним місцезнаходженням і розмірами в масштабі плану. 379(267). Пристані без обладнаних причалів зображують на топографічних планах умовним знаком у вигляді якоря, розташованого у відповідному місці стоянки суден поряд з береговою лінією на фоні водного простору. Так само на планах масштабів 1:5000 і 1:2000 позначають постійні якірні стоянки суден на визначених місцях у глибині бухт і на рейдах поблизу берегів. Нерідко ці місця позначені буями чи бочками. 380(268). Маяки – це, як правило, берегові або плавучі споруди у вигляді башти або вежі, які є орієнтиром для попередження про навігаційну небезпеку та визначення місця судна. Обладнують їх світлооптичними системами або такими засобами сигналізації, як повітряно- акустичні і радіотехнічні. Всі берегові маяки зображують одним умовним знаком; а плавучі, на суднах спеціальної конструкції - іншим. За додатковими вимогами біля кожного з них можна давати короткий пояснювальний підпис: світл., акуст. або радіотехн. Якщо основа маяка баштового типу виражається в масштабі плану, то його необхідно зображувати замкнутим контуром, в якому розміщують відповідний умовний знак. Для маяків у вигляді вежі на опорах передбачається зображення останніх на своїх місцях з поділом за типом матеріалу, з якого він споруджений, тобто подібно зображенню пунктів державної геодезичної мережі. 381(269). Берегові вогні навігаційного призначення відрізняються від маяків зі світлооптичними системами меншою потужністю і розташуванням на низьких ажурних конструкціях, окремих щоглах і навіть на рівні землі над береговими обривами. У випадках, коли основа щогли, на який закріплено берегові вогні, виражається в масштабі, застосовують той самий метод зображення об’єкта, що і для маяків (див.п.380). Застережні вогні, що розміщені на будівлях або на промислових спорудах (наприклад, на заводських трубах, нафтових і газових вишках), розташованих на березі водойми, на топографічних планах не показують. 382(270). Буї - це плавучі, але закріплені якорями навігаційні знаки на водоймах. Вони призначені для позначення фарватеру (тобто судового ходу), огородження небезпечних для судноплавства ділянок або позначення місцеположення якого-небудь об’єкта під водою. Основний тип буїв – буї, що світяться; значно менше розповсюджені акустичні (звукові) і радіотехнічні, які зображують на топографічних планах таким самим умовним знаком. Цей умовний знак застосовують і для зображення, за додатковими вимогами, річкових бакенів, зокрема у тих випадках, якщо вони знаходяться в певних точках протягом тривалого часу (наприклад, упродовж кількох років), або коли їх розташовують рік у рік на тому самому місці. Буї та бакени, що не світяться, зображують одним умовним знаком. 383(271). Знаки берегової сигналізації на закритих водоймах і річках на топографічних планах показують тільки створні, перевальні, рейдові та інші навігаційні знаки, що мають постійний характер і не переставляються внаслідок частих змін судноплавних умов. 384(272). Умовні знаки водних станцій застосовують для узагальненого зображення відкритих купалень, човнових причалів та інших легких споруд на огородженій ділянці акваторії. Водні станції зображують на планах штриховою пунктирною лінією по їхньому зовнішньому контуру на воді і одним загальним пояснювальним підписом вод.ст. або, при наявності місця, загальним і додатковим конкретним (наприклад, човн.причал). 385(273). Умовний знак обладнаного пляжу застосовують для зображення загального характеру певної ділянки прибережної смуги: наявності на ній будівель, тимчасових навісів, які показують відповідними умовними знаками, грибків під тентами, кабін тощо. При малій площі обладнаного пляжу умовний знак можна зменшити у 1,5-2 рази, при великій - повторити кілька разів. На топографічних планах передбачено поєднання цього знака із зображенням грунтів пляжу (піску, гравію тощо) або трав’яної рослинності. 386(274-282). Для зображення на планах об’єктів водопостачання передбачені окремі позначення діючих колодязів зі зрубом, корбою і журавлем; колодязів сухих і засипаних; колодязів і свердловин із ручним насосом, вітряними двигунами, механічним підйомом води; артезіанських свердловин (окремих і в будівлях); суміщених із водонапірними баштами і водокачками; свердловин занедбаних і недіючих. Загальною при їх зображенні на топографічних планах є вимога розміщення біля відповідного знака скороченого пояснювального підпису К або сврд. і власної назви (якщо вона є), а також абсолютної позначки землі, визначеної безпосередньо біля об’єкта або кута будови, в якому він знаходиться. 387(274-282). Повну характеристику колодязів на планах масштабів 1:1000 і 1:500 дають тільки за додатковими вимогами. Це обмеження передбачено для показника періоду водності пересихаючих колодязів (тобто місяці, коли вони з водою) на планах масштабів 1:5000 і 1:2000. На всіх топографічних планах глибина колодязів до води і до дна підписується для колодязів шахтного типу. Для колодязів типу свердловин цього не вимагається. Біля колодязів, які мають солону або гірко-солону воду, дають скорочений підпис сол., або г.-сол., причому розміщують його в знаменнику характеристики колодязів, за позначками їх глибини. 388(274-282). Колодязі поза межами населених пунктів зображують на топографічних планах всі, а розміщені в межах населених пунктів - вибірково, але із збереженням двох-трьох на 1 дм 2 , включаючи всі колодязі колективного користування. На топографічних планах масштабів 1:5000 і 1:2000 у межах населених пунктів повні характеристики колодязів дають тоді, коли для цього на плані достатньо місця. 389(274-282). З метою забезпечення наступного картоскладання на планах маловодних районів необхідно виділити головні колодязі, що вирізняються найбільшою наповнюваністю, високою якістю води і зручним, у транспортному відношенні, місцезнаходженням. Для цих колодязів передбачається визначення їх наповнюваності в літро-годинах. Відповідний підпис на плані дають нижче умовного знака колодязя; зліва ж від нього розміщують додатковий підпис голов. (тобто головний колодязь). 390(275). Зображення колодязів зі зрубом, але без обладнаного водопідйомника, колодязів із корбою на стовпах наведені в таблицях у кількох варіантах залежно від розмірів та будови. Колодязі з корбою на планах масштабів 1:2000 і 1:5000 зображують без водопідйомних пристроїв. 391(276). Над колодязями та свердловинами з ручним насосом нерідко споруджують легкі навіси. Зображення їх на топографічних планах не передбачається. 392(277,278). Колодязі та свердловини з вітряним двигуном і колодязі з журавлем мають важливе значення не тільки як водозабірні пристрої, але і як орієнтири на місцевості. Такі колодязі (особливо з вітряними двигунами) показують на планах з максимально можливою для данного масштабу деталізацією (наприклад, з передачею опор) та з повною їх характеристикою. 393(279,280). Для колодязів та свердловин із механічним підйомом води (включаючи обладнані електромоторами) і для артезіанських, тобто з виходом води на поверхню внаслідок напору у водоносному горизонті, на топографічних планах передбачено визначення дебіту в літро-годинах (для колодязів із механічним підйомом води - за додатковими вимогами). Відповідну характеристику дають на плані нижче пояснювального підпису, який засвідчує наявність у першому випадку насоса, а в другому - артезіанської системи з самовиливом підземних вод. 394(281). Колодязі та свердловини, що розташовані всередині будівель, зображують відповідними умовними знаками, як правило, в тому місці, де вони фактично розміщені. Пояснювальні підписи до такого водозабірного пристрою розміщують залежно від наявності місця на плані - праворуч від контуру будівлі або в ньому. В останньому випадку підписувати букву К біля відповідного умовного знака не потрібно, це може бути помилково сприйнято як характеристику матеріалу, з якого збудовано споруду. 395(281). Якщо колодязі або свердловини суміщені з водопідйомним пристроєм (насосом чи водокачкою) і знаходяться в споруді водонапірної башти, то на плані показують останню і супроводжують комбінованим підписом типу: вод., вдкч.сврд. або вод.вдкч., арт.к. Якщо на плані немає місця, то частину підписів можна пропустити, але з таким розрахунком, щоб була впевненість в основному призначенні об’єкту. Зокрема, для плану масштабу 1:5000 підпис вдкч. Така характеристика біля знака споруди баштового типу показує, що ця башта водонапірна, а оскільки до неї не підходить трубопровід, то це значить, що всередині неї є колодязь або свердловина. 396(282). Сухі колодязі, тобто такі, в яких упродовж року немає води, слід зображувати на топографічних планах з пояснювальним підписом та скороченою характеристикою (абсолютна позначка землі біля колодязя та його глибина до дна). Засипані колодязі показують у тих випадках, коли на місцевості ще збереглися помітні їх сліди; ніякої характеристики об’єкта, крім пояснювального підпису, не передбачається. 397(282). Свердловини недіючі та покинуті графічно зображують однаково, але знаки супроводжують на плані різними підписами. Недіючі свердловини можуть бути законсервованими і тимчасово непрацюючими. Покинуті (занедбані) свердловини втратили експлуатаційне значення, хоча вода з них може виливатися. 398(283). Колонки водопостачання на топографічних планах поділяють на такі групи: - гідравлічні, вода до яких надходить трубопроводами (наприклад, водоналивні на залізницях); - водорозбірні - головним чином артезіанські (див.п.393), призначені для забезпечення комунального сектора; - питні, розташовані переважно в міських парках, на бульварах, алеях та пляжах, які називають ще "фонтанчиками для пиття"; - гідранти - споруди у вигляді штанги з напірним патрубком, призначені для відбору води з водопровідної мережі, в основному для пожежних та поливальних потреб. На топографічних планах масштабу 1:5000 гідранти показують тільки тоді, коли вони мають значення орієнтирів. Гідранти, поєднані з водорозбірними колонками, зображують умовним знаком останніх у поєднанні з пояснювальним підписом: гідрант-колонка (в два рядки). 399(284). Вузли підключення дощувальних машин, призначені для забезпечення водою рухомої поливальної техніки, мають конструктивні відмінності від поливальних гідрантів, що передаються на планах іншим умовним знаком (див.ум.зн.№283, п.398). 400(285). Водорозбірні будки, що характеризуються наявністю споруди з виводом труби назовні, залежно від їх розмірів і масштабу плану зображують за фактичними контурами (круглими, квадратними) і зазначають матеріал, з якого вона споруджена, або одним позамасштабним знаком. 401(286). Фонтани – це декоративні гідротехнічні споруди, у вигляді основи (підвалини), з яких вода стікає або б’є вгору. На топографічних планах, як правило, фонтани зображують позамасштабним умовним знаком. При значній величині основи фонтану, яку можна виразити в масштабі плану її зображують контуром, в межах якого дають відповідний умовний знак. 402(287). Обладнані водосховища (відкриті, закриті та підземні), а також басейни для збору води показують на топографічних планах за їх фактичними розмірами, а ті, що не виражаються в масштабі (переважно 1:5000) - зеленим квадратом розміром 1,5 х 1,5 мм. Біля кожного такого об’єкта дають пояснювальний підпис вдсх. або відповідний місцевий термін: наприклад, коп., копанка. 403(287). Контури відкритих водосховищ-резервуарів зображують зеленою лінією, закритих і підземних - чорною. Якщо відкриті резервуари облицьовані, їхнє зображення обводять другою лінією чорного кольору. Закриті та підземні водосховища-резервуари зображують без блакитного забарвлення, тільки знаком наявної споруди - з обваловуванням або без нього і дають відповідний пояснювальний підпис, наприклад, підз.вдсх. Водосховища та інші басейни, в яких вода зберігається тільки частину року, зображують на планах штриховим пунктиром і підписом періоду водності (наприклад, ІІІ-VI). 404(287). Баки, що стоять на землі, та відкриті цистерни, присипані або повністю засипані ґрунтом, на топографічних планах зображують, як і інші резервуари для води (див.п.403), причому з підписом вод. Це відноситься і до зображення відстійників, але останні дають з поясненням відст. або відстійник. 405(288). Водосховища, забруднені відходами промислових підприємств (наприклад, нафтою поблизу промислів), зображують на планах, за додатковими вимогами, за даними місцевих органів гідрометеослужби і санітарного нагляду. Біля умовного знака, при наявності місця, дають підпис забрудн.вдсх. 406(289). Водонапірні баки на стовпах або фермах на планах масштабу 1:5000 зображують умовним знаком вишки легкого типу (див.ум.зн.№62) в поєднанні з підписом вод. На планах решти масштабів ці баки відображають згідно з їхніми розмірами на місцевості з поділом їх за типом і матеріалом опор (див.ум.зн.№86-88). 407(290). Природні джерела при зображенні на топографічних планах поділяють на необладнані, обладнані та обладнані і суміщені з пам’ятниками. Позамасштабний умовний знак необладнаних джерел повинен бути орієнтований відповідно до напрямку їх стоку на місцевості. Джерела, обладнані бетонними кільцями, зрубами, лотками та іншими пристроями, а також джерела, суміщені з пам’ятниками, зображують на планах двояко: ті, що не виражаються в масштабі - квадратом із кружком у середині; що виражаються в масштабі - згідно з їхніми фактичними розмірами з детальним показом архітектурних виступів, сходів тощо. 408(290). При зображенні природних джерел передбачено застосування пояснювальних підписів. Біля джерел зі звичайною водою розміщують підпис дж. Біля джерел з мінералізованою водою нез’ясованого складу - підпис мін., а відомого складу - луж.,сірч., вугле- кисл. тощо. Біля джерел, суміщених з пам’ятниками, належить писати скорочено пам. Для джерел у маловодних районах, при наявності гідрологічних даних, вказують їх дебіт у літро-годинах. При зображенні джерел їхні умовні знаки супроводжують абсолютними позначками земної поверхні, визначеної біля кожного об’єкта. 409(291-296,299,301,303). Мости відображують на топографічних планах з розподілом за призначенням, розмірами, конструкцією і матеріалом, з якого вони споруджені. Основні частини мостів - прогінні споруди і опори. За призначенням розрізняють мости залізничні, автодорожні (включаючи міські) та пішохідні. При показі залізничних і автодорожних мостів немає необхідності вказувати їх призначення, оскільки це видно з самого зображення доріг. Для зображення пішохідних мостів передбачено спеціальні знаки і підписи. За розмірами обов’язково виділяють малі мости, причому їх розмежовують на такі, що мають довжину менше 1 м, від 1 до 3 м – на планах масштабів 1:500-1:2000; від 1 до 7,5 м – на планах масштабу 1:5000. За конструкцією мости ділять на однопрогінні і багатопрогінні, підйомні, розвідні, на плавучих опорах, розбірні, ланцюгові та канатні, одоноярусні з залізницею та (або) автомобільними дорогами на загальній або окремій споруді, двоярусні і мости- шляхопроводи. Розмежовувати на планах мости за іншими особливостями їхньої конструкції (балкові, аркові, рамкові тощо) не вимагається. За матеріалом, з якого споруджують мости, їх поділяють на металеві, залізобетонні (рідше - бетонні), дерев’яні. Опори мостів, як кінцеві (підвалини), так і проміжні ("бики"), розподіляють на топографічних планах відповідно до умовних знаків №86-88. Дорожні мости і шляхопроводи різних конструкцій, що споруджуються, зображують на топографічних планах як діючі, з додатковим підписом спорудж. |