умовні топографічні знаки 500-5000. Електрона версія довідника розроблена за підтримкою спільного українськошведського проекту Створення умов для впровадження
 Скачать 6.39 Mb.
|
|
28(4). При зображенні на планах пунктів геодезичних мереж згущення передбачають також основні варіанти їх зображення, як і для пунктів державної геодезичної мережі, а саме: на рівнині, курганах, скелях-останцях та будівлях. 29(4). Пункти геодезичних мереж згущення на великих валунах відтворюють на планах за тим же принципом, що і геодезичні пункти на скелях-останцях, тобто із застосуванням єдиного комбінованого позначення пункту та валуна (див.ум.зн. № 321), а при великих розмірах останнього – розміщенням у його контурі умовного знака пункту. 30(4). Пункти геодезичних мереж згущення, які розміщені у стінах будівель, зображують на топографічних планах масштабів 1:500 – 1:2000. Їх умовний знак необхідно розташовувати паралельно зображенню відповідних стін, причому на графічно завантажених ділянках плану цей знак дозволяється зменшувати з 2,0 мм до 1,5 мм. Позначки центрів цих пунктів у стінах будинків підписують на топографічних планах лише за додатковими вимогами. Якщо пункти геодезичних мереж згущення закладені у стінах будинків, у фундаментах опор ліній електропередачі, бурових свердловин та інших подібних спорудах і вони оформлені на місцевості у вигляді стінних реперів або марок то на планах їх зображують як і всі інші пункти цих мереж, а саме – квадратом із крапкою посередині. Якщо стінний знак є одночасно і репером, то його зображують знаком стінного репера. 31(5). При зображенні на топографічних планах точок зйомочних геодезичних мереж застосовують роздільне позначення для точок у стінах та на кутах будинків. Щодо змісту і розташування підписів позначок до цих точок та підписів їх номерів необхідно керуватись поясненнями, що і для пунктів державної геодезичної мережі та пунктів геодезичних мереж згущення (див. пп.27,28). 32(5). До точок планових зйомочних мереж тривалого закріплення, тобто розрахованих на тривале зберігання, належать точки, зафіксовані на місцевості у вигляді залізобетонних знаків, відрізків рейок, забетонованих металевих штирів або труб. До точок тимчасового закріплення належать точки зафіксовані дерев’яними стовпчиками та кілками, забетонованими штирями тощо. Точки планових зйомочних мереж тимчасового закріплення на планах масштабів 1:5000 та 1:2000 показують за додатковими вимогами. 33(5). Точки планових зйомочних мереж, що знаходяться в стінах та на кутах будинків, необхідно зображати на планах масштабів 1:500 – 1:2000 (на останніх – за додатковими вимогами). Для того, щоб ці точки краще виділялись, біля їх умовних знаків, при потребі, розміщують підпис крд. або к. (тобто координовані). Для великомасштабних планів у таблиці передбачено два варіанти розміщення умовних знаків цих точок на координованих кутах будинку – залежно від того, є виступаючий цоколь, чи немає. 34(6). Орієнтирні пункти – це закріплені на місцевості (палями, пілонами) напрямки з геодезичних пунктів. На топографічних планах пояснювальний підпис ор.п. біля умовних знаків розміщують у всіх випадках. 35(7). Межові знаки установлюють для позначення меж землекористувань, які в деяких випадках є також і адміністративними межами (районів, областей). В основному це залізобетонні або дерев’яні стовпи різних зразків залежно від їх призначення (державний кордон, межі областей, районів, окремих землекористувань тощо). Межові знаки розташовують на прямих ділянках через кожні 500 м і на всіх поворотах меж землекористувань з таким розрахунком, щоб була видимість між сусідніми знаками. При наявності у межових знаків номерів, останні повинні бути підписані на планах, але з певним відбором (згідно з п.539). 36(8). Стовпи закріплення проекту планування під будівництво установлюють з метою оконтурення на місцевості зовнішніх меж відведеної ділянки та виділення в її межах майданчиків під будинки або споруди. Стовпи позначають умовними знаками та порядковими номерами на планах масштабів 1:500 – 1:2000, причому на останніх – за додатковими вимогами. 37(9). На топографічних планах усіх масштабів зображують пункти закріплення розмічувальних геодезичних мереж, призначених для винесення будівельних проектів у натуру, які являють собою систему прямокутників, орієнтованих паралельно основним осям будинків або споруд, що проектуються. Цим самим умовним знаком зображують і пункти закріплення цих осей і відповідних поперечників. Позначки пунктів закріплення підписують на планах за додатковими вимогами. 38(10). Нівелірні знаки поділяють на фундаментальні (на лініях I та II класів) та рядові – ґрунтові, ґрунтові координовані, ґрунтові будівельні тривалого закріплення, скельні, стінні та тимчасові репери. 39(10). На топографічних планах нівелірні знаки зображують умовними знаками ґрунтових, стінних та тимчасових реперів. Всі ґрунтові репери, скельні марки та репери зображують одним умовним знаком, при необхідності – з пояснювальним підписом. Наприклад, біля фундаментальних реперів підписують букву ф. Ґрунтових координованих – к. або крд., ґрунтових будівельних – буд. 40(10). При зображенні стінних реперів та марок затушований сектор розміщують усередині будівлі з центром кружка на лінії стіни. Цей умовний знак поширюється і на зображення реперів та марок, що закладені в опори мостів, труби під дорогами, фундаменти баштових споруд тощо. 41(10). При зображенні нівелірних знаків на плані підписують їх номери та позначки в такому порядку: - якщо різниця висот між точкою знака (центром марки, головкою або поличкою репера) та поверхнею землі становить 0,2 м і більше, то в чисельнику дробу розміщують позначку центра марки або головки (полички) репера, а в знаменнику – позначку землі; - якщо різниця цих позначок менша ніж 0,2 м, тоді позначку знака переміщують у знаменник дробу, а в чисельнику підписують номер знака. Позначки стінних реперів та марок зображують на топографічних планах тільки за додатковими вимогами. 42(10). Умовні знаки реперів та марок, що розміщені на скелястих схилах, скелях-останцях та великих валунах, в залежності від графічних можливостей, комбінують із їх умовними знаками в один загальний знак або розміщують у контурі об’єкта. 43(10). При зображенні на планах тимчасових реперів до кожного умовного знака дають пояснювальний підпис тимч. Номери цих реперів підписують за додатковими вимогами. 44(11). Перетин ліній координатної сітки зображують на планах для полегшення різних вимірів та нанесення спеціального картографічного навантаження. З метою кращого виділення умовного знака перетинів на фоні топографічного навантаження плану цей знак зображують зеленим кольором. Якщо перетин співпадає із зображенням важливих географічних об’єктів, то показувати його на плані не потрібно. 45(12-15). Термін “будівля” застосовується для загального визначення будинків, легких споруд і критих приміщень. Будинками називають міцні будівлі, тобто переважно капітальні, а також такі, що відрізняються своїми розмірами і призначені для проживання, службового або виробничого використання. На топографічних планах контури будівель необхідно показувати згідно з їх дійсним положенням на місцевості (прямокутними, овальними тощо). Ця основна вимога поширюється на всі будівлі, що виражаються в масштабі, і по можливості на ті, що можуть бути зображені на планах позамасштабними умовними знаками. 46(12-15). Будівлі, що виражаються в масштабі, зображують на планах по проекції цоколя з показом його виступів і фігурних архітектурних деталей величиною 0,5 мм і більше. Детальніше слід зображувати будівлі, що виходять на червону лінію кварталів, багатоповерхові і які є визначною пам’яткою населеного пункту. Наявні на будинках башти або вишки, що мають значення орієнтирів, необхідно показувати на плані шляхом внесення відповідних умовних знаків у зображення будинку на відповідному місті і супроводжувати пояснювальними підписами. 47(12-14). Визначні будівлі слід зображувати в поєднанні з підписами типу визн.60 (де цифра – висота будинку, яку проставляють при висоті будинку 50 м і більше). Це потрібно для подальшого картоскладання в дрібніших масштабах. 48(12-15). Залежно від характеру населеного пункту і вимог замовника такі частини будівель, як ґанки, входи, веранди, що виступають за лінію основи будівель на 0,5 м і більше, можна зображувати окремо від загального контуру будівель або у вигляді виступів. Менші за розмірами прибудови на топографічних планах не показують. Легкі будівлі тимчасового призначення (зокрема, на будмайданчиках) на планах всіх масштабів не показуються. 49(12-15). Всі будівлі поділяють на житлові і нежитлові; вогнестійкі і невогнестійкі; одноповерхові і багатоповерхові. Житловими будівлями є як спеціально побудовані для проживання будинки, так і ті, що мали спочатку інше призначення, але потім були пристосовані і фактично використовуються як житлові. Будівлі, пристосовані для тимчасового проживання тільки певний період року, вважаються нежитловими. 50(12-15). Будівлі громадського призначення (навчальні заклади, магазини, лікарні, поліклініки, будинки відпочинку, санаторії, адміністративні, культурні, торгівельні, дитячі заклади тощо) відносять до житлових. Об’єкти культового призначення відносяться до нежитлових споруд. Легкі споруди літніх таборів відпочинку, дачних кооперативів та інші, придатні для проживання лише в теплий період року, - до нежитлових. Зображення будівель громадського призначення супроводжується на планах пояснювальними підписами: адм. (адміністративний будинок), маг. (магазин), полікл. (поліклініка) тощо. 51(12-15). При зображенні на топографічних планах масштабів 1:2000-1:500 матеріалу, з якого споруджено об’єкт (передбачено тільки для вогнестійких будівель), використовують буквені позначення: К – для цегляних, кам’яних, бетонних, шлакобетонних тощо; М – для металевих; С-Б – для склобетонних; С-М – для склометалевих. За додатковими вимогами серед невогнестійких житлових будівель можуть виділятися дерев’яні з позначенням їх великою буквою Д (в масштабах 1:1000, 1:500). Змішані щодо вогнестійкості будівлі на топографічних планах усіх масштабів зображують невогнестійкими (умовні знаки № 13, 15). 52(12-16). Кількість поверхів будівель підписують на топографічних планах усіх масштабів відповідною цифрою, починаючи з двох поверхів. Напівпідвали і невеликі мансарди на дахах багатоповерхових будівель (незалежно від характеру їх використання) не враховуються. Якщо будівля складається з різноповерхових частин, то на планах масштабів 1:2000-1:500 покажчик поверховості дають окремо для кожної з цих частин (у межах їхніх контурів). На планах масштабу 1:5000 в загальному контурі будівлі дають дві цифри або, за браком місця, одну, яка відповідає більш значній за площею частині будівлі, а при рівності (за площею) різноповерхових частин – тій, яка має більше поверхів. У випадках, коли будівля є різноповерховою внаслідок розміщення на схилі, характеризуючі її поверховість цифри дають через тире (наприклад, 5-3 КЖ). 53(12-16). Якщо при нанесенні на топографічні плани індексів, що характеризують призначення, вогнестійкість і поверховість будівель, недостатньо місця для їх розміщення всередині контуру, їх дають поруч із контуром будівель, паралельно його довшій стороні. 54(12-16,43). При зображенні зімкнутих будівель житлові розмежовують контурними лініями. Зімкнуті нежитлові будівлі показують загальним контуром. Нежитловими зімкнутими будівлями є ряди металевих гаражів, загальний контур яких повинен супроводжуватися підписом гаражі М на відміну від зображеного єдиною будівлею (але з зовнішніми боксами) гаража колективного користування, переважно цегляного, і оформленого на планах підписом гаражі К. Графічне розмежування між житловими будівлями і зімкнутими з ними нежитловими, а також між вогнестійкими будівлями і зімкнутими з ними невогнестійкими обов’язкове. 55(17). Будинки з колонами замість усього першого поверху або його частини зображують на планах масштабів 1:2000-1:500. Якщо це графічно можливо, зображують кожну колону, при необхідності відбору – крайні на своїх місцях, а решту – через 3-4 мм. На планах масштабу 1:5000 будинки з колонами зображують як звичайні. Будинки на палях замість суцільного фундаменту, що споруджені в районах із систематичними повенями, на топографічних планах усіх масштабів потрібно зображувати так як і звичайні будинки, але при наявності місця на планах масштабу 1:2000 і більше – з додатковим підписом палі (після решти індексів). 56(18). Умовний знак будинків, що будуються, застосовують, коли закладено фундамент і будуються стіни. Якщо будинок збудовано до даху, то контур його викреслюють уже не штриховою лінією, а суцільною і супроводжують на планах масштабів 1:1000,1:500 характеристикою призначення, вогнестійкості і поверховості будинку. Пояснювальний підпис буд. на цій стадії зберігається. Будівництво вважається завершеним, якщо будинок здано в експлуатацію. 57(19). Умовним знаком зруйнованих і напівзруйнованих будинків виділяють збережені на місцевості довгий час залишки значних окремих будівель або руїни цілих поселень. Використання цього знака для зображення будинків, які руйнують у процесі реконструкції, не передбачається. Якщо на планах масштабу 1:5000 площа, яку займає зображення зруйнованих або напівзруйнованих будинків, 1см 2 і більше, то замість наведеного в таблиці позначення можна показувати їхні контури разом із підписом руїна (тобто, як на планах більших масштабів). 58(20). Вимощеннями називають асфальтові або бетонні смуги, які оточують будинки з тих боків, де до них на прилягають тротуари або інші тверді покриття. На планах масштабів 1:500 та 1:1000 зображують всі вимощення, масштабу 1:2000 – при ширині на місцевості 1,2 м і більше, або якщо вони є в цьому місці єдиними пішохідними доріжками вздовж будинку. 59(20). Номери будинків показують у такому порядку: на планах масштабів 1:500, 1:1000 – на зображеннях усіх будинків населеного пункту, масштабів 1:2000 і 1:5000 – на крайніх будинках кожного кварталу та в місцях збою порядку номерації, причому на планах масштабу 1:5000 тільки за додатковими вимогами при наявності графічних можливостей. Підписують номери будинків, як правило, паралельно їх контурам у куті, поверненому до вулиці. Допускається розміщення цих підписів і поруч з контурами будинків, а при значному навантаженні плану номери будинків можуть бути виділені червоним кольором. 60(20). На топографічних планах масштабів 1:500 і 1:1000, виходячи з вимог технічного проекту, біля зображення деяких будинків підписують позначки відповідних точок. Для них застосовують окремі умовні знаки, а саме: - залитий трикутник – для позначення точок підлоги першого поверху, а також цоколя або фундаменту будинку (в останньому випадку – з буквою ц або ф перед цифрою позначки); - залитий кружок – для точок вимощення будинку, тротуару або землі (біля його кута). 61(21). Умовний знак в’їздів під арки застосовується для топографічних планів усіх масштабів з метою зображення в’їздів, що ведуть на подвір’я будівель, з однієї вулиці на іншу або на майдан. Цим самим знаком зображують монументальні арки, але разом із пояснювальним підписом (наприклад, арка, тріумф.арка тощо) і буквеним індексом, що вказує на матеріал, з якого споруджено арку (п.51). 62(22). При зображенні в’їздів на другий поверх (біля готелів, гаражів, складів тощо) їх умовне позначення на планах масштабів 1:500 і 1:1000 слід доповнювати позначками нижнього кінця в’їзду на рівні земної поверхні і верхнього кінця – на майданчику біля стіни будівлі. 63(23-26). Якщо на топографічних планах масштабів 1:2000, 1:5000 ґанки і входи необхідно зобразити окремо від загального контуру будівлі, то для цих об’єктів передбачена спеціальна класифікація. Ґанки поділяються на закриті (кам’яні, та дерев’яні); відкриті (ті, що мають сходи наверх або вниз); входи в підземні частини будівель – відкриті та закриті. 64(23-25). На топографічних планах масштабу 1:2000 ґанки і входи в підземні частини будівель, що не виражаються в масштабі (площею менше ніж 4 мм 2 ), зображують тільки біля будинків, які розміщені "на червоній лінії" з фасадної їх сторони, та будинків адміністративного та архітектурного значення тощо. Крім того, позамасштабні знаки потрібні у випадках, коли плани масштабу 1:2000 збільшуватимуться до масштабу 1:1000. 65(24-26). В умовному позначенні відкритих ґанків сходами наверх, останні зображують не менше ніж трьома суцільними лініями, щоб даний знак відрізнявся від знака “приямок”, (див.ум.зн.№ 40). Ґанки сходами вниз і відкриті входи в підземні частини будівель потрібно зображувати з розривом посередині ліній умовного знака. 66(27). При зображенні на топографічних планах входів на станції метрополітену велику літеру М розміщують безпосередньо на місці входу, а саме: в контурі будинку, зовні на його фасадному боці або біля підземного переходу, якщо зовнішньої споруди станція не має. 67(28). Всі великі вентилятори (у житловому секторі, у метрополітені, заводські тощо) зображують на топографічних планах усіх масштабів за їх зовнішніми контурами або позамасштабним умовним знаком. В обох випадках проставляють пояснювальний підпис вент. або в. Той самий умовний знак, але з іншим підписом застосовують для запасних виходів із підземних споруд. 68(29). Для зображення на топографічних планах наземних частин підземних споруд введено позначення у вигляді короткого (1,5 мм) штрихового пунктиру з внутрішнього боку суцільної лінії, що окреслює наземні частини споруди. |