умовні топографічні знаки 500-5000. Електрона версія довідника розроблена за підтримкою спільного українськошведського проекту Створення умов для впровадження
 Скачать 6.39 Mb.
|
|
212(135). Умовний знак залізниці переривають на плані в тих місцях, де вони проходять під мостами, акведуками, естакадами тощо, а також через залізничні мости (крім малих - див.ум.зн. №299). Суцільні лінії цього знака замінюють пунктирними при зображенні ділянок залізничної колії в тунелях і галереях (п. 224). 213(135-138). Недіючі залізниці зображують тим самим умовним знаком, що і діючі, але з підписом недіюча, розміщеним уздовж лінії колії. 214(136). Електрифіковані залізниці зображують на топографічних планах загальними (за групами масштабів) умовними знаками залізниці в поєднанні з позначеннями опор контактної мережі, поділених за матеріалом, з якого споруджені (див.ум.зн. №86-88). Крім того, на планах масштабів 1:1000 - 1:500 при зображенні колії електрифікованих залізниць навпроти позначень опор розміщують відповідні стрілки. Умовним знаком електрифікованих залізниць слід зображувати і наземні лінії метрополітену з розміщенням через кожних 12-15см плану підпису метро. 215(137). Монорейкові залізниці зображують на топографічних планах усіх масштабів одинарною лінією завтовшки 0,5 мм з підписом уздовж неї - монорейкова або монорейка. Опорні ферми такої колії, які знаходяться під рейкою, слід зображувати за їх місцеположенням на місцевості точно на своїх місцях. 216(138). Вузькоколійні залізниці характеризуються різними величинами відстані між внутрішніми гранями головок рейок (усього сім груп у межах від 600 до 1067 мм). При зображенні цих колій крім скороченного підпису вузьк., за додатковими вимогами, підписують ширину колії. 217(138). Трамвайні колії, як правило, зображують з показом кожної з них на своєму місці. У випадках, коли на планах масштабу 1:5000 для двоколійних ліній це зробити неможливо, наносять один знак (по середньому положенню), але не з одинарними, а подвійними поперечними рисками. На тих же планах з великим графічним навантаженням дозволяється не зображувати опори контактних мереж трамвайних колій. 218(139-140). Залізниці і трамвайні лінії, що споруджуються, зображують на топографічних планах тими самими знаками, що і діючі, але з розривами 2 мм (через рівні інтервали) по їх осі. 219(141,142). При зображенні на планах полотна розібраних залізниць, що мали нормальну або вузьку колію, застосовують один умовний знак. Поперечні його штрихи наносять під кутом 60˚(до зображення самого полотна. Збережені на місцевості споруди вздовж розібраних залізниць зображують у повному обсязі. На топографічних планах виділяють ділянки залізниць зі значними ухилами (0,020 і більше). Їх визначають як тангенс кута нахилу лінії місцевості до її горизонтального прокладення в певній точці. 220(143,144). Фунікулер - це круто нахилена залізниця невеликої довжини, по якій рухаються один-два вагони. Для їхніх пасажирських салонів характерний сходинковий поздовжній профіль. Бремсберг - це споруда для спускання і піднімання вантажів по нахилених рейкових коліях. Ці об’єкти зображують однаковим умовним знаком, тому для їх розрізнення застосовують пояснювальний підпис. Фунікулери і бремсберги на стадії спорудження зображують так само, як і залізниці, що споруджуються. 221(145). Підвісні дороги різних конструкцій (рейкові, канатні) зображують на топографічних планах тонкою суцільною лінією, на якій показують всі опори згідно з їх положенням на місцевості та матеріалом, з якого вони виготовлені. 222(146-148). Насипи і виїмки на дорогах зображують за умови, що їх висота або глибина 0,5 м і більше (якщо переріз рельєфу горизонталями через 0,5 метра, то від 0,25 м і більше) і довжина в масштабі від 3 мм і більше, з відстанню між штрихами умовного знака в 1 мм. При більшій довжині насипу або виїмки штриховку їх укосів можна розріджувати (див. п.458). Висоту насипів і виїмок, як правило, характеризують абсолютними позначками. З метою доповнення висотних характеристик насипів і виїмок на планах можуть підписуватися і відносні їх висоти (див.п.459). 223(147,148). Виїмки при зображенні на топографічних планах поділяють на такі, що мають неукріплені укоси, і такі, що мають укріплені укоси, підпірні стінки. Порядок показу укосів регламентовано в п.457, підпірних стінок - у пп.363,364. 224(149). Входи залізничних колій в тунелі, захисні галереї зображують на топографічних планах комбінацією умовних позначень існуючих на місцевості укосів або підпірних стінок із зображенням зміни (в точці входу) суцільних ліній знака відкритої колії на штрихові лінії. При цьому, для зображення тунелів застосовують подвійний пунктир, а для галерей одну лінію (що відповідає внутрішній їх стороні) дають штриховою, а другу (зовнішня сторона) - суцільною. На топографічних планах масштабів 1:5000 та 1:2000 підписують характеристики тунелів і галерей, а на планах масштабів 1:1000 та 1:500 ці підписи дають за додатковими вимогами. 225(150). Станційні колії, як розгалуження залізниці на станціях, промислових і будівельних майданчиках, біля великих складів, у портах тощо, зображують на топографічних планах так: на планах масштабів 1:5000 і 1:2000 головна колія - одинарною лінією товщиною 0,7 мм, інші колії - одинарними лініями товщиною 0,3 мм, у масштабах 1:1000 і 1:500 - у масштабі плану. Якщо станційна колія відхиляється вбік і пересікає ділянку зі щільною забудовою, то для збільшення наочності в зображенні цієї колії її потрібно показувати на плані лінією такої самої товщини, яку прийнято для головної колії. 226(151). Кінці колій (тупики) можуть бути як на станціях, так і поза їх межами. Відповідно треба вибирати і товщину лінії умовного знака, що і передбачено в таблиці, наприклад, 0,3 (або 0,7) мм. При зображенні тупиків на топографічних планах їх треба, відповідно до місцевості, поділити за накресленням на такі, що не мають упорів, з упорами і з упорами, поєднаними з баластною призмою. 227(152). Залізничні і трамвайні перевідні стрілки, знаки кілометрового пікетажу і висотні позначки головки рейок зображують на топографічних планах масштабів 1:1000 і 1:500 за додатковими вимогами. Як виняток, їх показують на планах масштабу 1:2000, передбачених для збільшування до плану більшого масштабу. 228(152). Всі перевідні стрілки на топографічних планах показують одним загальним знаком. Разом з тим, при необхідності диференціювати їх зображення, для стрілок з ручним переведенням застосовують наведеннй у таблиці знак, а для стрілок з автоматичним переведенням передбачають повне затушування кружка. 229(152). Умовний знак місця (точка), де визначено позначку головки рейки, і відповідні цифри проставляють на планах біля позначення залізниць з того боку, з якого виконували вимірювання. Для забезпечення наочності плану висотні позначки розміщують паралельно його південній стороні рамки або вздовж зображення транспортної лінії. 230(153). Поворотні круги на залізницях призначені для переміщення локомотивів зі станційних колій на рейкові входи в депо, в тупик, а також для їх розвертання на 180°. Поворотні круги - це мостові ферми, що обертаються навколо центральної опори. Їх зображують у масштабі за фактичними розмірами. 231(154). При показі на планах переїздів через залізниці їх умовний знак не переривають. Якщо через залізницю проходить автомобільна дорога, то переїзд, як правило, обладнаний шлагбаумами (підйомними або висувними брусами) і габаритними воротами. Ці об’єкти необхідно зображати тільки на планах масштабів 1:2000 - 1:500 за їхніми розмірами і місцезнаходженням на переїзді. В такому випадку має бути показано чи шлагбаум перекриває обидві сторони руху, чи одну; чи відповідають габаритні ворота всьому полотну автомобільної дороги, чи його половині. 232(155). Пішохідні віадуки (мости) над залізничними коліями зображують за місцеположенням на місцевості - одним знаком прогінної споруди (якщо віадук з’єднує протилежні боки виїмки) або його поєднанням з позначеннями сходів. Східчасті частини, проміжні площадки та опори віадуків на планах масштабів 1:1000 і 1:500 зображують точно на своїх місцях. Знак прогінної споруди супроводжують підписом, що характеризує матеріал, з якого її виготовлено (мет., ЗБ тощо). 233(156,157). Залізничні пасажирські і вантажні платформи показують на топографічних планах з поділом на відкриті та криті і зазначають в обох випадках (буквеними індексами) матеріал, з якого їх споруджено, або матеріал покриття. Зображення асфальтованих або покритих залізобетонними плитами платформ доцільно затушовувати рожевою або коричневою фарбою (див.п.250). Показують також опори критих платформ (при необхідності - вибірково), класифіковані згідно з умовними знаками №86-88. При зображенні на планах масштабів 1:2000 - 1:500 високих платформ показують всі сходи та з’їзди, а за додатковими вимогами, незалежно від конструкції та матеріалу спорудження, і позначки висоти краю платформи. Якщо таких даних немає, то для високих платформ підписують їх висоту над землею, визначену з точністю до десятих часток метра. Для виділення платформ на ділянках плану зі значним навантаженням рекомендується (по можливості) застосувати пояснювальний підпис платф. Міжколійні платформи на топографічних планах масштабу 1:5000 зображують вибірково. 234(157). При зображенні залізничних вантажних платформ поряд з поясненнями, наведеними в п. 233, враховують таке: ці об’єкти зображують на планах з підписом вантаж.; низьки платформи, залежно від наявності або відсутності бордюру (бортового каменя), передають суцільною або штриховою лінією; серед високих вантажних платформ виділяють вантажно-розвантажувальні площадки, у тому числі малої ширини (2-3 м), розташовані впритул до складських та інших станційних споруд. Вантажно-розвантажувальні площадки показують на всіх топографічних планах (крім планів масштабу 1:5000) одним позначенням незалежно від того, мають вони захисні козирки чи ні. 235(158-160). Семафори на залізницях, як правило, розташовані з правого боку за напрямком руху. Розрізняють семафори на стовпах (найбільш поширені) і на містках (двоопорні або консольні). Умовні знаки семафорів розміщують на планах паралельно колії залізниці. Основа їх повинна точно відповідати положенню на місцевості. На планах масштабів 1:1000 та 1:500 передбачається зображення всіх семафорів. На планах масштабів 1:2000 та 1:5000, якщо неможливе відтворення всіх семафорів, обов’язково зображують крайні вхідні, а решту - вибірково. 236(161-163). Для зображення на топографічних планах залізничних світлофорів передбачені такі умовні знаки: світлофори на стовпах, підвісні на арках і карликові (розміщені низько над поверхнею землі). Світлофори на стовпах і аркові зображують на планах за тими самими правилами, що і семафори (див.п.235). Карликові світлофорию показують тільки на планах масштабів 1:1000 та 1:500; на планах масштабу 1:2000 їх наносять за додатковими вимогами, а на планах масштабу 1:5000 їх взагалі не показують. 237(164). Для більшості знаків залізничної сигналізації, розташованих уздовж колій (різних покажчиків, дисків та щитів) існує єдине умовне позначення, основу якого потрібно розміщувати за місцеположенням на місцевості, а верхню частину - орієнтувати по залізничній колії Знаки кілометрового пікетажу, а також кілометрові стовпи зображують окремими позначеннями (див.ум.зн. №152,183). 238(165). Габаритні ворота над залізничними коліями, на відміну від воріт на переїздах (див.ум.зн.№154), призначені для контролю розмірів вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах, на платформах. Показують їх на планах масштабів 1:2000 - 1:500; при цьому потрібно застосовувати пояснення, розроблені для зображення деяких інших об’єктів залізничного господарства (див. пп. 235 - 237). 239(166-168,171). Для зображення автомобільних доріг на топографічних планах застосовують таку класификацію (в дужках - колишня назва цих шляхів): автомагістралі (автостради) - ширина їх двох проїжджих смуг від 7,5 і більше метрів (залежно від року спорудження - за раніше діючими або сучасними вимогами), технічна категорія - І; автодороги з удосконаленим покриттям (удосконалене шосе) - ширина проїжджої частини від 7 м і більше, категорії - ІІ і ІІІ; автодороги з покриттям (шосе) - ширина проїжджої частини менше 7 м (переважно 5-6 м), категорії - ІV та частково V; автодороги без покриття (удосконалені ґрунтові дороги) - ширина проїжджої частини не менше 4,5 м, категорія - VІ. 240(166-168,171). При зображенні доріг на планах масштабів 1:500 - 1:2000 (на останніх - для вищих категорій) може передаватися в масштабі увесь поперечний профіль їх поверхні а саме: проїжджа частина, розподільна смуга на автомагістралях, узбіччя, смуги вздовж них для розміщення дорожних знаків, пішохідних та велосипедних доріжок і придорожні канави. На топографічних планах масштабів 1:5000 і 1:2000 автодороги з покриттям і без нього зображують позамасштабними умовними знаками. 241(166-168). На планах усіх масштабів проїжджу частину автодоріг (крім тих, що не мають покриття) виділяють потовщеними лініями (0,3 мм). Поряд із покажчиком ширини проїжджої частини на плані зазначають загальну їх ширину (від канави до канави) та матеріал покриття. Якщо придорожні канави виражені на місцевості нечітко, то для їх зображення на топографічних планах замість подвійної зеленої лінії знака сухих канав (на планах масштабів 1:500 та 1:1000) або одинарної зеленої (на планах масштабів 1:2000 та 1:5000) проводять (по краю узбіччя) одну чорну лінію. При зображенні забудованої території придорожні сухі канави (кювети) не наносять. Межу зміни матеріалу покриття дороги та межу між ділянкою з покриттям і без нього показують на планах крапковим пунктиром. Так само відтворюють зміну покриття (якщо таке має місце) на обладнаних з’їздах з основного шляху на боковий. 242(166-168). Матеріал покриття доріг позначають на топографічних планах буквеними індексами: А - асфальт, асфальтобетон, Бм - бітумомінеральна суміш, Бр - брущатка, Г - гравій, К - камінь колотий, Кл - клінкер, Кр - кругляк, Ц - цементобетон, Шл - шлак, Щ - щебень. Індекси розміщують рівномірно по осі автодороги, але з обов’язковим зазначенням біля меж зміни матеріалу покриття (з обох боків). 243(166-168,171-173). При зображенні на топографічних планах перетину автомобільних або ґрунтових доріг на одному рівні їх умовні знаки взаємно переривають, а на різних рівнях - переривають знак нижньої дороги. Умовні позначення цих доріг розривають при перетинанні їх залізницею. 244(166). Автомагістралі відрізняються особливо міцною основою і капітальним покриттям - цементобетонним, асфальтобетонним, брущатим. З іншими дорогами вони перехрещуються на різних рівнях. Як правило, автомагістралі мають дві частини з протилежними напрямками руху транспорту. Між проїжджими частинами є роздільна смуга, яку залежно від її ширини на місцевості та масштабу плану зображують однією або двома лініями, а при значних розмірах - із показом її зовнішніх огорож, чагарникових посадок, газонів, клумб тощо. При ширині роздільної смуги 15 м і більше автомагістраль зображують у вигляді двох автодоріг з удосконаленим покриттям, що проходять поряд. Якщо ж на окремих ділянках автомагістралі роздільна смуга відсутня, то в характеристиці дороги на плані ширину її єдиної проїжджої частини підписують однією цифрою (наприклад, 15 замість 7,5х2) і, крім того, вздовж зображення траси проставляють додатковий підпис автомагістраль. 245(167). Автодороги з удосконаленим покриттям характеризуються меншою шириною, ніж автомагістралі (див. п. 239), але мають таку саму міцну основу: матеріал їх покриття може бути як капітальним (наприклад, асфальтобетон), так і полегшеним (бітумомінеральна суміш, щебінь або гравій, закріплені в’яжучими речовинами тощо). Цим умовним знаком зображують і такі ділянки автомагістралей, на яких проїжджі частини знаходяться одна від одної на значній відстані (див. п. 244). Якщо автодорога за шириною та матеріалом покриття відповідає автодорогам з удосконаленим покриттям, але споруджена безпосередньо на ґрунті, то її на плані зображують позначенням автодоріг із звичайним покриттям (див.п.246). Так само зображують автодороги з удосконаленим покриттям на міцній основі, але шириною менше 7 м. 246(168). До автодоріг з покриттям (звичайні шосе) належать дороги з покриттям перехідного типу, а саме: ущільнене щебеневе; гравійне або шлакове, із маломіцних кам’янистих матеріалів (але з закріпленням), бруківки, з кругляку та колотого каменю. Умовним знаком цих доріг зображують короткі дороги на територіях промислових підприємств, у сільській місцевості, споруджені із цементобетонних плит без оформлення траси узбіччям і канавами. У цьому випадку ширина проїжджої частини і загальна ширина дороги буде та сама величина, що має знайти відображення в кількісній характеристиці їх на планах масштабів 1:5000 та 1:2000, наприклад, 4,2 (4,2) Ц. 247(168). На топографічних планах лісових районів автодороги з покриттям слід вважати лісовозні дороги неповного поперечного профілю (тобто, без узбіччя і канав), але з твердим покриттям шириною 3,0 - 3,5 м. На таких дорогах споруджують роз’їзди-кишені, які зображують у масштабі за місцеположенням на місцевості. Біля позначення кишені підписують її фактичну характеристику по ширині, наприклад, у вигляді 3,0 (6.2) Б, розш., тобто розширення. Серед лісовозних і деяких інших автодоріг зустрічаються такі, що мають не суцільне тверде покриття, а роздільне двоколійне (причому не дерев’яне). Ці дороги показують на планах умовним знаком автошляхів з покриттям (шосе) і дають кількісну характеристику у вигляді 0,8х2 (3,2) Ц і підпис колійна або кол. Знак автодороги з покриттям використовують і тоді, коли необхідно зобразити на плані дорогу з удосконаленим покриттям, але з недостатньою шириною або без міцної основи. |