умовні топографічні знаки 500-5000. Електрона версія довідника розроблена за підтримкою спільного українськошведського проекту Створення умов для впровадження
 Скачать 6.39 Mb.
|
|
Електрона версія довідника розроблена за підтримкою спільного українсько-шведського проекту " Створення умов для впровадження національної інфраструктури геопросторових даних в Україні ". УДК 528.97 Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500. К.: Міністерство екології та природних ресурсів України, 2001. У цьому виданні вміщено умовні знаки, назви та характеристики об’єктів місцевості, що зображуються на топографічних планах масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500, та деякі умовні знаки і характеристики, які наносяться на плани за додатковими вимогами. У текстовій частині подано короткі пояснення та рекоментації щодо застосування умовних знаків та їх характеристик, а також перелік скорочень, що застосовуються для підписів об’єктів. Додаються також зразки оформлення рамок планів. Умовні знаки обов’язкові для використання в установах, організаціях та підприємствах, які виконують роботи зі створення та оновлення топографічних планів. Умовні знаки розроблені в Українському державному науково-виробничому інституті зйомок міст та геоінформатики ім.А.В.Шаха. Розробники: Гайдай С.А., Защипась С.Я., Кравчук Л.Т., Лизун І.В., Ношкалюк В.Л., Олійник О.В. Рецензенти: Джежора В.М., Дьогтяр А.М., Черемшинський М.Д., Шелудько В.Г. Комп’ютерне укладання та набір: Грищенко М.Г., Стецюк Р.П. Вводяться в дію з 01.01.2002р. З введенням в дію цих умовних знаків вважаються такими, що не застосовують “Условные знаки для топографических планов масштабов 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500”, М.: Недра, 1989. © Мінекоресурсів України, 2001 ГЕОДЕЗИЧНІ ПУНКТИ БУДІВЛІ, БУДИНКИ ТА ЇХ ЧАСТИНИ ОБ’ЄКТИ КУЛЬТОВОГО, КУЛЬТУРНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПРИКЛАДИ ЗОБРАЖЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВІ, КОМУНАЛЬНІ ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА Частина 1 - Частина 2 Частина 1 - Частина 2 ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВІ, КОМУНАЛЬНІ ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА Частина 1 - Частина 2 Частина 1 - Частина 2 ЗАЛІЗНИЦІ ТА ЗАЛІЗНИЧНІ СПОРУДИ АВТОМОБІЛЬНІ ТА ГРУНТОВІ ДОРОГИ, СТЕЖКИ ГІДРОГРАФІЯ ОБ’ЄКТИ ГІДРОТЕХНІЧНІ, ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ І ВОДОПОСТАЧАННЯ Частина 1 - Частина 2 Частина 1 - Частина 2 ОБ’ЄКТИ ГІДРОТЕХНІЧНІ, ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ І ВОДОПОСТАЧАННЯ Частина 1 - Частина 2 Частина 1 - Частина 2 МОСТИ, ШЛЯХОПРОВОДИ ТА ПЕРЕПРАВИ ПРИКЛАДИ ЗОБРАЖЕННЯ МОСТІВ І ШЛЯХОПРОВОДІВ РЕЛЬЄФ РОСЛИННІСТЬ Частина 1 - Частина 2 Частина 1 - Частина 2 РОСЛИННІСТЬ Частина 1 - Частина 2 Частина 1 - Частина 2 ГРУНТИ ТА МІКРОФОРМИ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ БОЛОТА ТА СОЛОНЧАКИ ПРИКЛАДИ ПОЄДНАННЯ ЗОБРАЖЕННЬ РОСЛИННОСТІ ТА ГРУНТІВ ОГОРОЖІ КОРДОНИ ТА МЕЖІ ЗРАЗКИ ШРИФТІВ ТА ПІДПИСІВ Примітка: Під час створення растрів шрифт "Академічний курсив (А-431)" був відсутній. Замість нього був використаний звичайний "Академічний курсив". Тобто приклади в пунктах 417 та 418 трохи відрізняються по вигляду від того, що має бути на справді. 1. Таблиці умовних знаків для топографічних планів поділяються на таблиці з оригінальними знаками (у необхідних випадках - з комбінованими однорідними знаками) та таблиці з прикладами сполучення різнорідних знаків. Для таблиць першої групи встановлено загальну систему порядкових номерів умовних знаків. У таблицях другої групи приклади сполучення знаків подано без номерів, але розміщено їх у кінці відповідних розділів. 2. У таблицях подані умовні знаки обов’язкові для застосування на топографічних планах універсального призначення та знаки для зображення об’єктів, що наносяться за додатковими вимогами. Додаткові умовні знаки і характеристики деяких об’єктів (для зони шельфу, підземних комунікацій, меліоративних споруд тощо) виділено зірочкою, яка розміщена в колонці номерів умовних знаків. 3. Умовні знаки складаються із двох частин: графічної і текстової. У графічній частині подано зображення умовних знаків, у текстовій – визначення об’єктів та основні особливості їх зображення на планах відповідних масштабів. Назви об’єктів у графічній частині супроводжуються номерами пунктів пояснень текстової частини (у квадратних дужках). У текстовій частині номери умовних знаків, яких цей текст стосується, подаються слідом за порядковим номером пояснення (у круглих дужках). 4. У необхідних випадках умовні знаки подано у двох варіантах: для позамасштабного зображення топографічних об’єктів (біля знака стоїть буква а) і для їх зображення в масштабі плану, коли розміри об’єктів у цьому масштабі більші за розміри відповідних знаків, зображених у таблицях (біля знака – буква б). Всі приклади підписів у пояснювальному тексті таблиць виділено курсивом незалежно від того, як вони повинні зображуватися на самих планах. Для цього в таблицях передбачено зразки шрифтів підписів. 5. Для забезпечення машинного відтворення умовних знаків (із застосуванням засобів автоматизації) у тих розділах таблиць, де це можливо і раціонально, змінено порядок слів у найменуваннях топографічних об’єктів і розчленовано частину їх комбінованих позначень. Застосовано деякі спрощення в накресленні оригінальних знаків та подано варіант зображення меж контурів штриховим пунктиром (замість крапкового). Передбачено також скорочення кількості використаних при створенні планів шрифтів підписів (власних назв і пояснювальних). 6. Якщо умовні знаки зображуються на планах з просвітом між ними (наприклад, при відтворенні сусідніх об’єктів, які не прилягають один до одного), то величина цього просвіту має бути не менше 0,3 мм. Умовні знаки для зображення об’єктів, які не виражаються в масштабі плану, належить розміщувати, як правило, перпендикулярно до південної сторони рамки. Виняток становлять позначення будівель, споруд і деяких інших об’єктів, про що зазначено в пунктах пояснень до них. Ці позначення орієнтують на плані відповідно до розташування їх на місцевості. Щоб забезпечити показ умовних знаків найбільш важливих об’єктів місцевості, допускається нанесення суміжних з ними позначень з невеликим нахилом або зміщенням. 7. Положенню об’єктів на місцевості повинні відповідати на плані такі точки позамасштабного умовного знака: а) для знаків правильної форми (коло, квадрат, трикутник, зірка тощо) – центр знака; б) для знаків у вигляді перспективного зображення об’єкта (водомірні пости, маяки, скелі– останці тощо) – середина основи знака; в) для знаків із прямим кутом в основі (породи дерев, кілометрові стовпи, водорозбірні колонки тощо) – вершина кута знака; г) для знаків у вигляді сполучення декількох фігур (нафтові та газові вишки, каплиці, споруди баштового типу, скельні репери тощо) – центр нижньої фігури знака. 8. Умовні знаки у таблицях супроводжуються цифрами, які вказують їх розміри в міліметрах. Якщо подано дві цифри, то перша характеризує висоту знака, а друга – ширину. Коли біля рисунка подано одну цифру, це означає, що висота та ширина знака однакові, а коли цифра взагалі не наводиться, то розміри знака відповідають рисунку в таблиці. 9. Всі розміри умовних знаків подано для топографічних планів із середнім навантаженням. Вказані розміри можна зменшити на третину при великому навантаженні плану (наприклад, для міст) або при заповненні малих контурів. На планах із незначним контурним навантаженням з метою виділення важливих об’єктів їх умовні знаки можуть бути відповідно на третину збільшені. Для частини планів масштабів 1:500 та 1:1000, призначених не тільки для безпосереднього використання, але і для наступного репродукування зі зменшенням, регламентовані в таблицях розміри умовних знаків дозволяється збільшувати в цілому в 1,5 або 2 рази. 10. Встановлені в таблицях відстані між умовними знаками, що застосовуються для зображення площ, зайнятих природною рослинністю, сільськогосподарськими угіддями, мікроформами земної поверхні, болотами, солончаками або оголеними ґрунтами, при розмірах їх контурів 25 см 2 і більше в масштабі плану, можуть бути збільшені в 1,5, 2 або 3 рази. 11. При одноманітному ландшафті території на планах масштабу 1:2000, що створюються за замовленням, а також на планах масштабів 1:1000 та 1:500 дозволяється, за погодженням із замовником, частково замінювати в контурах графічні умовні знаки об’єктів відповідними пояснювальними підписами, які дають топографічну характеристику цих контурів. 12. Якщо центри умовних знаків розташовані на рамці плану, то їх наносять на цьому та суміжному планах; якщо центр знака знаходиться біля рамки в межах плану, то умовний знак об’єкта зображують цілком, а лінію рамки – з розривом. 13. Якщо для показу топографічного об’єкта на планах всіх чотирьох масштабів у таблицях подано один загальний умовний знак (наприклад, свердловин, радіощогл, берегових ліній, водоспадів, зсувів, пустирів тощо), то розміри пояснювальних підписів до нього відносяться до планів масштабів 1:500 та 1:1000. Розміри підписів для планів масштабів 1:2000 та 1:5000 повинні визначатися за зведеними таблицями за зразками шрифтів підписів, де необхідні покажчики передбачені для обох груп масштабів. 14. При зображенні пунктиром контурів рослинності, сільськогосподарських угідь, ґрунтів, відкритих розробок корисних копалин, насипів та вийомок, скупчення каміння, зсувів, мікроформ земної поверхні, боліт та солончаків, позначення їх меж необхідно розміщувати так, щоб фіксувати всі кути та різкі повороти контурів. Якщо площа останніх менша від регламентованої в цих умовних знаках, то для виділення контурів орієнтирного значення або особливо цінних у господарському відношенні дозволяється згущувати знаки на третину порівняно з розмірами в таблиці. 15. Пунктир для обмеження контуру на планах не застосовують, якщо він співпадає з кордонами та межами, лінійними об’єктами (лісосмуги, берегові лінії, дороги, огорожі, трубопроводи тощо), а також якщо контур проходить уздовж цих об’єктів на відстані менше 1мм у масштабі плану. Повітряні, підземні лінійні об’єкти не є межами контурів. 16. На топографічних планах допускається комбінування в одному контурі умовних знаків рослинності, мікроформ земної поверхні і ґрунтів – не більше трьох, якщо вони одного кольору, і не більше чотирьох, якщо ці знаки різних кольорів. 17. Числові характеристики об’єктів місцевості необхідно розміщувати на плані за зразками поданими в таблицях біля відповідних умовних знаків. При відсутності місця можливе деяке зміщення характеристики, яке не викликає сумніву відносно її належності до об’єкта. 18. Біля позначень деяких об’єктів дають їх номери. Наприклад, біля прикордонних знаків та стовпів-орієнтирів на адміністративних межах в обов’язковому порядку, а біля закріплених точок зйомочних мереж і деяких об’єктів комунікаційного призначення – за додатковими вимогами. 19. Оригінали топографічних планів виготовляють з розрахунку їх наступного видання або безпосереднього копіювання (розмноження). Видання планів може бути одноколірним – основним і багатоколірним, яке застосовується переважно при виданні планів масштабу 1:5000. При багатоколірному виданні гідрографічна мережа, болота, солончаки і перетин ліній координатної сітки зображують зеленим кольором, рельєф – коричневим, водні простори – блакитним, решта елементів змісту плану – чорним. У деяких випадках, за додатковими вимогами, для зображення деревно-чагарникової рослинності також використовують зелений колір, а для вулиць та площ з твердим покриттям – рожевий або крапкову сітку від коричневої фарби. 20. При підготовці топографічних планів спеціального призначення для відтворення будь- яким способом з оригіналів спочатку знімають обумовлену замовником кількість копій, а потім все подальше оформлення проводять в основних умовних знаках для універсальних топографічних планів. 21(1-5). На топографічних планах зображують усі існуючі на місцевості пункти державної геодезичної мережі в єдиній системі координат, пункти геодезичних мереж згущення та точки зйомочних мереж, призначених для топографічної зйомки. 22(1). Умовними знаками пунктів державної геодезичної мережі зображують пункти тріангуляції, полігонометрії і трилатерації 1, 2, 3 і 4 класів, які побудовані у відповідності до вимог “Основных положений о государственной геодезической сети СССР, 1954 – 1961 г.г.” а також пункти державної геодезичної мережі 1 і 2 класів та геодезичної мережі згущення 3 класу, які побудовані у відповідності до вимог “Основних положень про державну геодезичну мережу України”, 1998р. 23(1,2). Біля умовного знака кожного пункту державної геодезичної мережі підписують позначку його центра та позначку поверхні землі. Позначки центрів пунктів, одержані нівелюванням I-IV класів, а також позначки поверхні землі при перерізі рельєфу горизонталями через 0,5 м підписують до сотих часток метра. В інших випадках вимоги, до яких часток метра (сотих чи десятих) необхідно підписувати позначки центрів пунктів та земної поверхні, повинні бути викладені в технічному проекті на зйомку. Якщо різниця позначок центрів і землі менша ніж 0,1 м – на плані підписують тільки позначки центрів. Власні назви пунктів підписують на планах, якщо для цього достатньо місця. 24(1,2). При зображенні на планах пунктів державної геодезичної мережі опори знака зображуються, якщо відстань між ними 5 мм і більше. Кожна опора зображується на своєму місці з характеристикою матеріалу, з якого вона споруджена (див. ум. зн. №86-88). Якщо відстань між опорами менша ніж 5 мм, показується тільки умовний знак самого пункту. Геодезичні пункти на курганах, залежно від їх величини, зображують поєднанням двох відповідних позначень або одним комбінованим знаком, причому в обох випадках указують відносну висоту кургану. Геодезичні пункти на скелях-останцях зображують шляхом розміщення їх умовного знака (трикутника) у відповідну ділянку контуру скелі-останця або загальним знаком пункту і скелі, якщо розміри скелі-останця малі. Залежно від наявності на плані місця поруч зі знаком пункту на скелі-останці підписують її відносну висоту або абсолютну позначку землі біля основи скелі (див.ум.зн.№2(2)). Цю позначку не фіксують, якщо земля укрита уламками. 25(2). Геодезичні пункти, які знаходяться на будівлях, зображують на планах із таким розрахунком, щоб центр трикутника умовного знака відповідав точці будівлі, координати якої визначені. У випадках, коли за геодезичний пункт прийнято такі об’єкти-орієнтири, як церкви, заводські труби, телевізійні щогли, баштові капітальні споруди, їх зображують своїми умовними знаками. При цьому їх точки геодезичного призначення показуються за координатами, а біля кожного з цих об’єктів розміщується пояснювальний підпис к. або крд. (тобто координовані). 26(3,4). Умовним знаком пунктів геодезичних мереж згущення на топографічних планах показують пункти тріангуляції та полігонометрії IV класу 1 та 2 розрядів. Цим же знаком необхідно показувати на планах: - пункти геодезичних мереж II, III, та IV класів, визначених згідно з раніше діючими основними положеннями про побудову державної геодезичної мережі і не включених в сучасну державну мережу; - знесені центри пунктів державної геодезичної мережі, тобто додаткові центри біля основного пункту, які встановлюють в місця більш зручного їх використання. 27(3,4). Умовні знаки пунктів геодезичних мереж згущення, за наявності на плані графічних можливостей (наприклад, на незабудованих територіях), необхідно супроводжувати номерами цих пунктів або назвами (якщо вони найменовані). Номер або назву пункту, як правило, розташовують ліворуч від умовного знака. Числову характеристику пункту розміщують на плані праворуч від знака – у вигляді дробу. Якщо передбачено підпис тільки позначки центра пункту, то його необхідно розмістити у знаменнику дробу, а в чисельнику – номер пункту. |