умовні топографічні знаки 500-5000. Електрона версія довідника розроблена за підтримкою спільного українськошведського проекту Створення умов для впровадження
 Скачать 6.39 Mb.
|
|
345(239). Канали, річки і канави, які в масштабі плану зображуються в дві лінії та проходять через труби, показують чорним штриховим пунктиром у поєднанні із зображенням оголовків труб, що відповідають їх вигляду на місцевості. Так само показують споруди поза дорогами: переїзди через канави на торфорозробках, рисових полях тощо. Якщо канал проходить через трубу в межах населеного пункту з великою кількістю різних об’єктів, то зображення на плані пунктиру умовного знаку не обов’язкове. Характеристики труб підписують згідно з вимогами ум.зн.№302, п.419. 346(240). Водозабори - це споруди для забору води з водотоку або іншої водойми, очищення її (за допомогою відстійників, сміттє- або наносоуловлюючих, наносовидаляючих пристроїв) та пропуску в канал, тунель або інші водоводи. Насосні станції - це споруди, які складаються з насосних агрегатів, підвідних та відвідних трубопроводів. Іноді водозабори і насосні станції поєднують у єдиний гідротехнічний вузол для забезпечення роботи ГЕС, судноплавства, меліорації земель і водопостачання. Такий вузол на топографічних планах зображують нанесенням зовнішніх контурів кожного з об’єктів у поєднанні з пояснювальними підписами вдзб., насос.ст. тощо. Разом з тим, показують усі зв’язані з водозаборами та насосними станціями будівлі з зазначенням матеріалу, з якого вони споруджені. 347(241). На топографічних планах крім насосних станцій зображують також малі насоси: стаціонарні, пересувні по берегу каналу (річки, водосховища), плавучі на баржах або понтонах. Стаціонарні насоси поза спорудами зображують умовним знаком у вигляді чорного квадрата. Пересувні та плавучі насоси не мають на місцевості точно визначеного положення, і для їх фіксації необхідно обмежуватися тільки пояснювальним підписом (плавуч.нас., перес.нас.), початок якого розташовують у місці сполучення на плані магістрального і бокового каналів. 348(242). Чигирі - водопідйомні пристрої у вигляді колеса з ковшами або барабана з канатом і черпаками. Приводяться в рух, як правило, за допомогою гужової тяги. Залежно від масштабу плану чигирі зображують одним установленим для них знаком або поєднанням його з позначенням наявних опор. У цьому разі зайнятий чигирем майданчик належить оконтурити штриховим пунктиром. 349(243). Лотки - водопровідні споруди з незамкнутим поперечним профілем і безнапірним рухом води. Призначені для меліоративних та гідротехнічних потреб, зокрема для пропуску сплавного лісу, риби тощо. За типом розміщення розрізняють лотки наземні - на спланованій ґрунтовій основі і лотки на опорах; за матеріалом, з якого вони споруджені - на залізобетонні (переважають), бетонні та дерев’яні. Іноді замість терміна "лоток" вживають термін "жолоб" головним чином для позначення відповідних наземних пристроїв невеликих розмірів. При зображенні лотків на планах рекомендується супроводжувати їхній знак підписом лоток, бет.лоток тощо. На планах масштабів 1:5000 та 1:2000 чорні лінії знаку лотків, що відповідають їх бортам, показують згідно з фактичним їх положенням, а при нестачі місця - обмежують зеленим штриховим пунктиром і пояснювальними підписами. Для лотків на опорах матеріал, з якого споруджені останні, показують відповідним умовним знаком (див.ум.зн.№86-88). Крім того, при великих кутах нахилу лотка до поверхні землі необхідно визначати і підписувати висоту опор через одну (до десятих часток метра). 350(244). Кяризами називають підземні водозбірні і водопровідні галереї, які споруджуються в маловодних передгірських районах з метою збирання, транспортування та виведення на поверхню грунтових вод, призначених для зрошення земель, водопостачання пасовищ і населених пунктів. Характерною ознакою кяризів на місцевості є вертикальні колодязі, які використовуються для вентиляції, ремонту, а в деяких випадках і підйому води. На топографічних планах слід показувати всі кяризи - діючі і недіючі. Кружки умовних знаків кяризів, які відповідають люкам колодязів, зображують на планах масштабів 1:2000- 1:500 за фактичним їх розташуванням на місцевості, а на плані масштабу 1:5000 - через кожні 1,5 см. 351(245,246). Греблі - гідротехнічні споруди, які перегороджують річки, струмки або канали для підйому рівня води, створення її напору та утворення водосховищ. За своїм призначенням греблі класифікують на водопідйомні і водосховищні, глухі, водозливні (з вільним переливом через гребінь), станційні (з водозабірними отворами), надводні, підводні, проїжджі і непроїжджі. За матеріалом, з якого вони споруджені, греблі поділяють на металеві, кам’яні, дерев’яні, бетонні, залізобетонні та земляні, а також комбіновані. На топографічних планах греблі показують комплексом самостійних та комбінованих умовних знаків і пояснювальних підписів. Підбір їх повинен забезпечувати повне, детальне і точне відображення на планах зовнішнього вигляду і особливостей греблі та пристосованих до неї пристроїв (водозливів-труб, водозливів-лотків, затворів з підйомними кранами, підпірних стінок, шлюзів тощо). Умовні знаки, наведені в таблиці, є прикладами зображення найбільш поширених гребель середніх та малих розмірів. 352(245,246). При зображенні гребель на топографічних планах для розмежування власне греблі і прилеглих дамб передбачають розриви (до 0,5 мм) між відповідними позначеннями. Для розрізнення непроїжджих і проїжджих гребель по краях зображення останніх наносять короткі штрихи ("вуса"), орієнтовані під кутом 45° до осі греблі. В умовних знаках гребель подовжені поперечні лінії повинні бути спрямовані у бік нижнього б’єфа. 353(245,246). Висотні характеристики гребель складаються з позначок урізів води верхнього і нижнього б’єфів, абсолютних позначок їх гребенів і найнижчого місця основи (для глухих гребель). При значній довжині греблі позначки її гребеня і основи дають приблизно через кожні 7-10 см. Для планів масштабів 1:1000 і 1:500 передбачається також нанесення позначок входу і виходу водозливних труб або лотків. Ці вимоги поширюються і на топографічні плани масштабу 1:2000 меліоративного призначення. Верхню ширину гребель вказують тільки на планах масштабів 1:5000 і 1:2000. 354(245,246). Матеріал, з якого споруджено греблю, зазначають при її довжині в масштабі плану 1 см і більше. При цьому вживають скорочені підписи, наприклад: мет. (для металевих), Д-З (для гребель з дерева і землі), а при нестачі місця у вигляді окремих великих літер М, ЗБ, Д тощо. Знаки земляних гребель слід супроводжувати у відповідних місцях окремими підписами про матеріал греблі та її водозливної частини. 355(246). Прорвані греблі (переважно земляні) характеризуються наявністю поперечного прориву по всій висоті споруди. Біля зображення такої греблі, як правило, достатньо однієї позначки урізу води, розміщеної на позначенні нижнього б’єфа. Позначка вище греблі потрібна при значному нахилі водотоку в прориві греблі. 356(247). Підводні греблі призначені для утворення невеликого підпору води в поєднанні з переливом через занурений гребінь більшої частини її витрат у даному створі. При зображенні підводних гребель лінію умовного знака, яка вказує на місцезнаходження верхнього б’єфа, зображують штриховим пунктиром. Характеристики підводних гребель на топографічних планах обмежують позначками урізів води вище і нижче греблі. При наявності у підводних гребель елементів конструкції, які виступають над водою, останні показують згідно з їхнім зовнішнім виглядом відповідними умовними знаками. 357(248). На топографічних планах масштабів 1:5000 і 1:2000 необхідно за наявними гідрометричними матеріалами давати характеристики площ і об’ємів водосховищ, які розміщують безпосередньо біля знаків гребель. Площу водосховищ підписують в цілих квадратних кілометрах, а об’єм - у цілих кубічних кілометрах для водосховища об’ємом 10 км 3 і більше, до десятих часток кубічних кілометрів - для водосховищ об’ємом 0,1 - 10 км 3 , до тисячних - для водосховищ об’ємом 0,001 - 0,1 км 3 358(249). Сміттєвловлюючі і рибозахисні споруди - це головним чином грати і сітки на опорах, що розташовані поперек річки вище гідровузла, ГЕС тощо. Грати та сітки показують на топографічних планах однаково - переривчастими одинарними лініями, опори - прийнятими умовними знаками. До споруд рибозахисного призначення належать рибопідйомні і рибоспускні лотки, канали, шлюзи і східчасті рибоходи. Для показу рибопідйомників окремого знаку не передбачено; на планах їх показують контурами за фактичними розмірами у поєднанні з підписом рибопід. При зображенні решти споруд рибозахисного призначення застосовують ті самі умовні знаки, що й для відповідних об’єктів, з підписами, які характеризують їхню специфіку як рибопропускних. 359(250). Шлюзи - це гідротехнічні споруди водного транспорту, які розташовані на річках або каналах і з’єднують водойми з різними рівнями. Шлюзи складаються, як правило, з камер, головних частин і підходів. Камери для піднімання та опускання суден мають, як правило, залізобетонні стіни з парапетами, для яких установлені спеціальні умовні знаки (див.ум.зн.№253), або без них. В останньому випадку наносять одинарну чорну лінію (оторочка камери). Основними елементами головних частин шлюзів є їхні ворота (затвори), як правило, металеві. Умовні знаки воріт шлюзів наносять відповідно до їх розташування на місцевості і орієнтують вістрям проти течії. Якщо прямо над воротами шлюзу споруджено міст, то їх умовні знаки комбінують, причому знак воріт шлюзу по можливості необхідно показувати посеред знака моста. На підходах до шлюзів виділяються направляючі пристрої для забезпечення правильного входу і виходу суден. Це так звані "палі". На планах їх передають рядами паль-опор (див.п.369), і зображеними в таблиці забетонованими конструкціями криволінійного (у плані) профілю. Характеристики шлюзів підписують тільки на планах масштабів 1:5000 і 1:2000. При цьому, для глибини шлюза біля порога та ширини воріт беруть найменше їхнє значення. 360(251,252). Набережні при зображенні на топографічних планах класифікують на дві групи, для кожної з яких застосовують свої умовні знаки; одна група - це кам’яні, бетонні і залізобетонні, друга - дерев’яні. Вздовж лінії, яка визначає на плані прямовисну набережну, розташовують підпис прямовисна (при нестачі місця - пр.наб.) і вказують матеріал, з якого вона збудована (кам., дер. тощо). Зображення набережних на плані супроводжують абсолютними позначками берега біля їхнього верхнього краю та урізу води - біля підніжжя. 361(253). Парапети - низькі (в середньому 1 м) суцільні стінки, спорудженні як огорожі переважно біля набережних, а також біля шлюзів, гребель, мостів, біля крутих поворотів автомобільних доріг тощо. На топографічних планах масштабів 1:1000 і 1:500 парапети показують із розмежуванням на кам’яні, бетонні, металеві та дерев’яні, а асштабів 1:5000 і 1:2000 - одним загальним знаком. Якщо парапету біля набережної немає, то замість його умовного знака на плані проводять одинарну лінію чорного кольору завтовшки 0,3 мм. Розриви в парапетах де встановлені кнехти (тумби, на які накидають троси під час швартування суден) показують тільки на планах масштабів 1:1000 і 1:500. 362(254). Спуски і сходи на набережних споруджуються як уздовж них, так і упоперек, що відповідно повинно бути зображено на планах. 363(255,256). Підпірні стінки призначені для закріплення схилів та обривів по берегах річок, каналів, водосховищ, уздовж гірських доріг, у населених пунктах з пересіченою місцевістю. Розрізняють підпірні стінки кам’яні, бетонні і залізобетонні, які зображують одним знаком, а дерев’яні - іншим (без заливки). Ці об’єкти ділять на прямовисні та похилі; останні в залежності від конфігурації і розмірів проекції стінки на площину зображують клинами різної довжини. Біля підпірних стінок у вигляді дробу підписують характеристику їх висотного положення: в чисельнику вказують абсолютну позначку біля верху стінки, у знаменнику - біля її основи. У випадках, коли ці дані встановити важко, або при відсутності місця на плані допускається застосовувати підписи, які характеризують відносну висоту стінки (до десятих часток метра). 364(255,256). При зображенні на топографічних планах підпірних стінок їх необхідно відрізняти від спланованих укосів (див.ум.зн.№330,331), виходячи з того, що стінки ставлять значно крутіше, і вони займають відповідно меншу площу в плані. Це не дає змоги закріплюватись на підпірних стінках, на відміну від спланованих укосів, деревно-чагарниковій рослинності. 365(257). Водомірні пости - це споруди для систематичного вимірювання рівня води в річках та водоймах. Розрізняють пости на палях (найбільш поширені), рейкові та дистанційні автоматизовані (із самописними приладами). У таблицях наведений умовний знак пальового поста, головними частинами якого є репери наверху берегового схилу і пристрій для відліку рівня води у вигляді низки паль, що спускаються вниз перпендикулярно до берегової лінії і частково занурені під воду. Крім основного знака поста репери показують на плані умовними позначеннями відповідних нівелірних знаків (див.ум.зн.№10). Біля позначень водомірних постів необхідно підписувати позначки урізів води, причому залежно від вимог проекту робіт: або на дату зйомки, або приведені до меженного рівня (за багаторічними даними), або ті й інші. У цьому разі в чисельнику дробу дають відомості на дату фактичних вимірів, у знаменнику - середнє для меженного періоду. 366(257). Основна споруда рейкових водомірних постів, яку на великих водоймах називають футштоками, - це рейка з поділками, що прикріплена на рівні води до набережної, мосту, греблі, прямовисної берегової скелі тощо. При зображенні цих постів на топографічних планах знак рейки розміщують у позначенні відповідного об’єкта. Автоматизовані водомірні пости з самописцями розміщують у спеціальних будинках, які зображують на топографічних планах як звичайні будівлі, але з пояснювальним підписом: вод.пост або вод.п. 367(257). Обладнані гідрометричні створи, залежно від призначення і характеру водотоку, можуть мати різне улаштування. Найбільш поширені створи у вигляді тросів, натягнутих над водою від одного берега до другого і призначених для підвішування гідрометричних приладів під час вимірів (наприклад, витрати води та її швидкості на середині потоку). Нерідко вздовж троса розміщують підвісний пішохідний мостик. У таблиці наведено приклад створу з мостиком та без нього. 368(258). Ряжі - це зруби (з дерев’яних або залізобетонних брусів), заповнені баластом та установлені у воді при будівництві набережних, підпірних стінок, гребель та мостів. Частина їх залишається на акваторії після закінчення будівельних робіт, демонтажу або руйнування гідротехнічних споруд. На топографічних планах масштабів 1:5000 і 1:2000 різні ряжі показують загальним умовним знаком, масштабів 1:1000 і 1:500 - двома умовними знаками, залежно від розмірів ряжів. 369(259). Групи паль у воді (“кущі паль”) - це здебільшого залишки пальових і пальово- ряжевих гребель та мостів. Для відображення таких паль установлено позамасштабний умовний знак, який передає характер їх розміщення та матеріал, з якого вони виготовлені. У деяких випадках палі спеціально розміщують рядами (наприклад, ходові палі біля шлюзів - див.п.359), що має бути передано ланцюжком знаків, які застосовують для зображення опор. 370(260). Льодорізи - пристрої для захисту гідротехнічних споруд від пошкодження льодом. Зовні це вертикальні або похилі масивні конструкції з загостреними кінцями, спрямованими проти течії. Установлюють їх безпосередньо біля гребель та мостів або на деякій відстані перед ними. Для зображення цих об’єктів передбачено позамасштабний умовний знак; при значних розмірах льодорізу на планах масштабів 1:1000 та 1:500 цей знак розміщують у контурі, який передає фактичний обрис споруди. У цьому разі необхідно зображувати також основні опори льодоріза з поділом їх за матеріалом, з якого вони виготовлені (див.ум.зн. №86-88). 371(261). Гідротехнічними спорудами захисного призначення здебільшого є моли, хвилеломи та пірси. Моли споруджують на водоймах для захисту акваторії портів від хвиль. Як правило, одним кінцем вони примикають до берега, в середині використовуються як причали, а на другому кінці розміщуються маяки. Хвилеломи необхідні для захисту від ударів хвиль портових споруд, рейдових причалів, підходів до каналів, шлюзів та окремих ділянок берега. Розрізняють захисні конструкції, оточені з усіх боків водою, і берегозахисні, які споруджуються безпосередньо біля берегової лінії. Пірси - короткі споруди, які заходять з берега в акваторію порту і призначені для двостороннього причалювання суден. 372(261). Гідротехнічні споруди регулюючого призначення - це здебільшого траверси, загати та шпори. Траверсами називають поперечні дамби, що з’єднують поздовжні напрямні пристрої у воді з берегом і призначені, головним чином, для регулювання переміщень наносів. Загати в основному призначені для регулювання режиму водотоків, захисту берегів і гідротехнічних споруд від розмиву. Розміщують їх перпендикулярно або під кутом до берегової лінії. В поєднанні з хвилеломами загати сприяють закріпленню та розширенню пляжів. Шпори - поперечні регулюючі пристрої, споруджені в руслах річок (русловипрямні шпори) і на морських узбережжях, в основному вони вузькі, іноді відрізняються криволінійним (у плані) профілем. 373(261). Всі гідротехнічні споруди захисного і регулюючого призначення мають подібні обриси у вигляді витягнутих дамб. Зображують їх на топографічних планах за єдиним принципом відповідно до форми та розмірів. Об’єкти, які мають ширину на плані до 1 мм, доцільно зображувати з заливкою контуру, а великих розмірів - без неї. Ці споруди можуть мати як прямовисні, так і похилі стіни, що вимагає використання різних умовних знаків. Для зображення похилих стінок найбільш відповідає умовний знак, встановлений для спланованих укріплених укосів (див.ум.зн.№331). На планах необхідно давати інформацію про матеріал, з якого виготовлено кожну споруду. Якщо матеріали, використані під час спорудження самого молу, хвилелому або загати, інші, ніж облицювання стін, то при наявності достатнього місця на плані масштабу 1:1000 або 1:500 підписують їхні роздільні характеристики (наприклад, по верху молу - бет., біля стінки - ЗБ плити). На топографічних планах важливо точно зафіксувати місце, де починається гідротехнічна споруда, - на береговому схилі, смузі пляжу чи прямо від урізу води. |