Главная страница
Навигация по странице:

  • Аспірин кардіо 100мг 1 раз на добу перорально.

  • При підозрі на гепаріноіндуковану тромбоцитопению типу I або II лікування гепарином слід припинити.

  • При застосуванні препарату рекомендуєтся під контролем вмісту фібриногену, тромбіновий час і активований частковий тромбопластиновий час.

  • Тема 3. Клінікофармакологічна характеристика лікарських засобів, що впливають на здатність крові до згортання


    Скачать 68.97 Kb.
    НазваниеКлінікофармакологічна характеристика лікарських засобів, що впливають на здатність крові до згортання
    АнкорТема 3
    Дата11.01.2022
    Размер68.97 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаТема 3.docx
    ТипДокументы
    #328412
    страница4 из 4
    1   2   3   4
    I триместр вагітності.

    Побічні реакції. Побічні реакції головним чином залежать від дози препарату. Гострі тяжкі анафілактоїдні реакції зазвичай настають протягом перших кількох хвилин після введення препарату і загалом характеризуються утрудненням дихання та/або серцево-судинним колапсом, були повідомлення про летальні випадки. При ознаках анафілактоїдної реакції введення препарату слід негайно припинити.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Як і інші препарати заліза для парентерального застосування, Феррум Лек не слід застосовувати одночасно з пероральними препаратами заліза, оскільки це може призвести до зниження абсорбції перорально введеного заліза. Тому лікування пероральними препаратами заліза слід розпочинати не раніше, ніж через 5 діб після останньої ін’єкції препарату заліза. Ефективність парентеральних препаратів заліза підвищується при одночасному застосуванні їх з інгібіторами АПФ.



    1. Жінка, 23 років, скаржиться на підвищення температури тіла до 37,4 °С, появу геморагічної висипки на нижніх кінцівках, біль у попереку, появу червоної сечі. Захворіла 3 дні тому після переохолодження. Об’єктивно: шкіра бліда, на поверхні гомілок і стегон спостерігається дрібна геморагічна симетрична висипка. ЧСС – 90 за хвилину, АТ – 115/90 мм рт.ст. Симптом Пастернацького слабко позитивний з обох боків. У крові: Лей – 9,6*109/л, Тр – 115*109/л, ШОЕ – 31 мм/год. Аналіз сечі: білок – 0,33 г/л, Ер змінені – 30 – 40 у полі зору, Лей – 5 – 8 у полі зору. Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків.

    Відповідь: Гепарин.

    Протипоказання: підвищена чутливість до гепарину та / або бензилового спирту, гемофілія, геморагічні діатези, підозра на гепарин імунну тромбоцитопенію, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, важка АГ, цироз печінки, що супроводжується варикозним розширенням вен стравоходу, важка ниркова і печінкова недостатність, бактеріальний ендокардит, менструація, недавно проведені хірургічні втручання, особливо нейрохірургічні та офтальмологічні, виразковий коліт, злоякісні новоутворення, геморагічний й інсульт (перші 2-3 діб), черепно-мозкові травми, ретинопатія, крововилив в тканини ока, деструктивний туберкульоз легень; енцефаломаляція, геморагічний панкреонекроз; кровотечі будь-якої локалізації (відкрита виразка шлунка, внутрішньочерепна кровотеча), за винятком геморагії, що виникла на грунті емболіческого інфаркту легенів (кровохаркання) або нирок (гематурія), повторні кровотечі в анамнезі, незалежно від локалізації; підвищення проникності судин (наприклад при хворобі Верльгофа), стан шоку; загроза аборту.

    Побічні дії: до найбільш поширених побічних реакцій відносяться крововиливи, підвищення рівня печінкових ферментів, оборотна тромбоцитопенія та різні дерматологічні порушення. Також повідомлялося про поодинокі випадки генералізованих алергічних реакцій, некрозу шкіри і пріапізму. З боку системи крові: тромбоцитопенія I і II типу; епідуральні і спинномозкові гематоми. Психічні порушення: депресія. З боку нервової системи: головний біль. Шлунково-кишковий тракт: нудота, блювота, діарея. З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових трансаміназ (АЛТ і АСТ), ЛДГ, гамма-глутамілтрансферази та гіперліпідемія (дані порушення є оборотними і зникають при відміні препарату). З боку шкіри і підшкірної клітковини: висип (еритематозний, макулопапульозний), кропив'янка, свербіж і печіння в області шкіри стоп, некроз шкіри, мультиформна еритема, алопеція. З боку опорно-рухового апарату: остеопороз, демінералізація кісток. З боку статевої системи: пріапізм. З боку імунної системи: шкірний висип, кон'юнктивіт, сльозотеча, риніт, бронхоспазм, БА, тахіпное, ціаноз, кропив'янка, алергічний ангіоспазм в кінцівках, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок. З боку ендокринної системи та метаболізму: гіпоальдостеронізм, гіперкаліємія, підвищення рівня тироксину, зниження рівня ХС, підвищення рівня глюкози в крові. З боку серцево-судинної системи: крововиливи та гематоми в будь-якому органі або системі органів (підшкірні, в / м, заочеревинні, носові, внутрикишечное, шлункові, маткові).

    Взаємодія з іншими лікарськими: антикоагулянти прямої і непрямої дії посилюють дію гепарину. Антигістамінні препарати і препарати наперстянки, тетрацикліни, нікотин, нітрогліцерин, кортикотропін, тироксин послаблюють антикоагулянтну дію препарату. Засоби, що знижують агрегацію тромбоцитів (ацетилсаліцилова кислота, декстрин, фенілбутазон, ібупрофен, метіндол, дипіридамол, гидроксихлорохин, фібринолітики, аскорбінова кислота, алкалоїди ріжків, індометацин, сульфінпіразон, пробенецид, цефалоспорини, кеторомолак, епопростенол, клопідогрель, тиклопідин, стрептокіназа, в / в введення пеніцилінів, етакринової кислоти, цитостатиків), при одночасній терапії з гепарином можуть викликати крововиливи, тому їх необхідно застосовувати дуже обережно. Ризик крововиливів також підвищується при комбінованій терапії гепарину з препаратами, що мають ульцерогенної властивостями, иммуносупрессантами і тромболітичними препаратами.




    Гепарин може витісняти фенітоїн, хінідин, пропранолол, бензодіазепіни і білірубін з місць зв'язування з білками плазми крові. При одночасному застосуванні лужні лікарські засоби, енапрілат, трициклічні антидепресанти можуть зв'язуватися з гепарином, що призводить до взаємного зниження ефективності. Інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину II: можливий розвиток гіперкаліємії. Алкоголь: одночасне вживання спиртних напоїв може значно підвищити ризик розвитку кровотеч.



    1. Хворому К., 59 років., з інфарктом міокарда в анамнезі, лікар призначив аспірин. Які Ваші рекомендації щодо застосування даного лікарського засобу (доза, шлях уведення, кратність застосування, можливі побічні ефекти)?


    Відповідь: Аспірин кардіо 100мг 1 раз на добу перорально.

    Побічні ​ефекти: Шум у вухах, запаморочення, зниження слуху, НПЗП-гастропатія (диспепсія, біль в епігастральній ділянці, печія, нудота і блювота, кровотеча з верхніх відділів травного тракту), тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія, синдром Рея, реакції гіперчутливості (бронхоспазм, набряк гортані і кропив'янка), формування на основі гаптенового механізму "аспириновой" бронхіальної астми і "аспірінової" тріади (еозинофільний риніт, рецидивуючий поліпоз носа, гіперпластичні синусити); при тривалому застосуванні: інтерстиціальний нефрит, преренальная азотемія з підвищенням рівня креатиніну крові і гіперкальціємією, папілярний некроз, гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром, захворювання крові, асептичний менінгіт, посилення симптомів застійної серцевої недостатності, набряки, підвищення рівня амінотрансфераз у крові, геморагічний синдром.



    1. Хворий Ж., 56 років, госпіталізован з венозним тромбозом. Лікар призначив гепарин під шкіру. Ікі заходи повинні бути проведені з метою попередження побічних ефектів гепарину?


    Відповідь: Кількість тромбоцитів слід визначати перед початком лікування, в перший день лікування і через 3-4 дні протягом усього періоду призначення гепарину. Раптове зниження числа тромбоцитів потребує негайної відміни препарату, а також подальшого дослідження з метою уточнення етіології тромбоцитопенії. При підозрі на гепаріноіндуковану тромбоцитопению типу I або II лікування гепарином слід припинити.



    1. Хворий Щ., 57 років, доставлений до реанімаційного відділення з гострим інфарктом міокарда. Вирішено починати тромболітичну терапію з застосуванням стрептокінази. Які заходи повинні бути проведені для запобігання ускладнень тромболітичної терапії?


    Відповідь: При застосуванні препарату рекомендуєтся під контролем вмісту фібриногену, тромбіновий час і активований частковий тромбопластиновий час.

    Тести

    1. До лікарні бригадою ШМД доставлена жінка 32 років. Відомо, що протягом останніх 2 років знаходилась на диспансерному обліку з приводу аутоімунної гемолітичної анемії. Об’єктивно: стан середньої важкості, температура –37,3°С, шкіра жовто-лимонного кольору, пульс –98 за хвилину, АТ- 80/55 мм рт.ст., збільшена селезінка. Аналіз крові: Ер. - 2,6*1012/л, Hb-70 г/л, КП-0,94, Лей. - 6,1 Г/л, ШОЕ 19 мм/год, непрямий білірубін - 58 мкмоль/л. Що необхідно призначити в першу чергу?

      1. Еритроцитарна маса

      2. Інтерферон

      3. Преднізолон в/в

      4. Трансфузія консервованої крові

      5. Ферум-лек в/в

    2. До iмуномодулюючих препаратів екзогенного походження вiдносять:

      1. Граноцит

      2. Ендоксан

      3. Лейкомакс

      4. Тiмалiн

    3. До iмунодепресантних препаратів відносяться:

      1. Ендоксан

      2. Сандимун

      3. Тiмалiн

      4. Тiмоген

    4. До природних антикоагулянтів відносяться:

      1. Антитромбопластiн

      2. Гепарин

      3. Синкумар

      4. Фенiлiн

    5. Кров’яні активатори профiбринолiзу:

      1. Стафiллокiназа

      2. Стрептокiназа

      3. Урокiназа

      4. Фiбрiнолiзокiназа



    1. Тканинні активатори профібринолізу:

    1. Профiбрiнолiзокiназа

    2. Стафiлокiназа

    3. Стрептокiназа

    4. Фiбрiнолiзокiназа

    1. Основний патогенетичний метод лікування хвороби Вiллебранда:

    1. Антигемофiльна плазма

    2. Антистафiлококова плазма

    3. Десмопресин

    4. Крiопреципiтат

    5. Трансфузiї еритромаси

    1. Основні методи патогенетичної терапії аутоiмунної форми тромбоцитопенiчної пурпури:

      1. Глюкокортикоїднi гормони

      2. Сандоглобулiн

      3. Спленектомiя

      4. Штучне розродження

    1. Основні методи патогенетичної терапії геморагiчного синдрому, зумовленого антикоагулянтами непрямої дiї:

    1. Вiкасол у великих дозах /20 - 30 мг/кг/

    2. Вiкасол у невеликих дозах /5 - 10 мг/кг/

    3. Свiжозаморожена плазма

    4. Суха плазма

    1. Добовi дози гепарину /ОД/, що використовуються для лiкування I-ї стадiї ДВЗ-синдрому:

    1. 2500 - 5000

    2. 5000 - 10000

    3. 10000 - 20000

    4. 20000 - 40000

    1. Пацієнту призначається перша доза варфарина. До введення препарату які заходи повинні бути проведені?

      1. Введення навантажної дози гепарину

      2. Визначення концентрації калія в плазмі крові

      3. Добовий моніторинг ЕКГ

      4. Визначення протромбінового часу

      5. Визначення часу кровтечі

    1. Ризик кровотечі збільшується, якщо пацієнт приймає гепарин разом з препаратом:

    1. Алопуринол

    2. НПЗЗ

    3. Дигоксин

    4. Фуросемід

    5. Нітрогліцерин

    1. Якщо під час тромболітичної терапії у пацієнта почалась кровотеча, необхідно призначити:

    1. Гепарин

    2. Свіжозаморожена плазма

    3. Діуретик

    4. Протаміну сульфат

    5. Еноксапарин

    1. Абсолютні протипоказання до проведення тромболітичної терапії при інфаркті міокарда у літніх і старих:

    1. Ураження мозкових судин

    2. Наявність цукрового діабету

    3. Наявність оперативних втручань, травм, розладів мозкового кровообігу не більш 6 місяців тому

    4. Наявність хронічного гастриту

    5. Наявність хронічного виразкового коліту

    1. Скільки діб вводять гепарин при інфаркті міокарда?

    1. 1 доба

    2. 2 доби

    3. 3-4 доби

    4. 10 діб

    5. до 15 діб
    1   2   3   4


    написать администратору сайта