пмихправо. Комп'ютерна_залежн_ст_. Компютерна залежність Цей світ чудовий, але не забути б мені повернутися
 Скачать 0.51 Mb.
|
|
4.3. Скринінгова діагностика комп'ютерної залежності Дану діагностику запропонували Л.Н. Юр'єва і Т.Ю. Болбот, направлена вона на виявлення комп'ютерної залежності. Інструкція. Оберіть відповідь на питання, яке найбільше Вам властиве «Ніколи», «Інколи», «Часто», «Дуже часто».
Підраховується кількість позитивних результатів. Оцінка результатів відбувається за такими критеріями: До 15 балів - 0% ризику розвитку комп'ютерної залежності; 16-22 бала - стадія захопленості; 23-37 балів - ризик розвитку комп'ютерної залежності (необхідність проведення профілактичних програм у майбутньому); Більше 38 балів - наявність комп'ютерної залежності. За даними австралійського науковця-психолога Даніеля Лотона (англ. DапіеlLоtоп) серед 621 респондента-підлітка 15 відсотків були віднесені де категорії «проблемні гравці» і проводили більш ніж 50 годин на тиждень за грою. Однак лише один відсоток показав слабкі соціальні уміння. Таким чином Лотон спростовує думку про те, що такі люди є самотніми, малорозвиненими чи нездатними соціалізуватися. 5. Профілактика та шляхи подолання Комп'ютерна залежність не менш небезпечна, чим наркотична залежність, тому що приводить до значного порушення адаптації в суспільстві (нездатність працювати, нездатність створити родину або просто обслуговувати самого себе). Обов'язковою умовою успішного лікування комп'ютерної залежності є усвідомлення проблеми й бажання лікуватися з боку залежної людини. У теж час комп'ютерну залежність найчастіше усвідомлюють навколишнього суб'єкта друзі, родичі, знайомі, але аж ніяк не він сам, що дуже схоже з будь-яким іншими видами залежності (алкоголь, наркотики). Тому необхідно мотивування людини, що страждає від комп'ютерної залежності на лікування. Часте рішення проблеми починається з консультації родичів і близьких з питань, як допомогти людині, що страждає комп'ютерною залежністю звернутися за лікуванням до лікаря. Спільно з фахівцем виробляється тактика поводження з людиною, що страждає комп'ютерною залежністю обговорюється, як побудувати розмову про необхідність звертання до фахівця за лікуванням комп'ютерної залежності. Перший етап лікування комп'ютерної залежності - діагностика причин формування комп'ютерної, а також виключення можливих хворобливих розладів, зокрема депресії. У випадку виявлення схованої депресії при необхідності поводиться її лікарське лікування. Основою лікування комп'ютерної залежності є психологічна корекція, що проводиться індивідуально й у спеціальних тренінгових групах. Психологічна допомога спрямована на поліпшення взаємин із близькими й однолітками, навчання саморегуляції й умінню справлятися із труднощами, вихованню вольових якостей, підвищенню самооцінки, формуванню нових життєвих захоплень. Найважливіший етап лікування комп'ютерної залежності - це залучення страждаючого нею людину в процеси, не пов'язані з комп'ютерами, щоб електронні ігри й процеси не стали заміною реальності. Необхідно показати людині, що існує маса цікавих розваг крім комп'ютера (боулінг, сноуборд, виходи за грибами, походи на байдарках, футбол та інше), які не тільки дозволяють пережити гострі відчуття, але також тренують тіло й нормалізують психологічний стан. Комп'ютерна залежність впливає на взаємини в родині, тому під час лікування важливо надавати допомогу  родичам і близьким, зокрема спрямовану на гармонізацію відносин з людиною, що страждає комп'ютерною залежністю.5.1. Рекомендації батькам при першому знайомстві дитини з комп'ютером 1. Ознайомлення дитини з комп'ютером повинне відбуватися під керівництвом фахівця, що обізнаний з можливими негативними наслідками (з комп'ютерною залежністю). Якщо немає такої можливості, батькам варто підвищити свою компетентність знання комп'ютера. Добре коли, принаймні, один з батьків орієнтується в можливостях нової техніки, знає, що корисного можна одержати від неї для розвитку дитини, щоб направити його комп'ютерну діяльність у потрібне русло. 2. Батьки повинні знати ознаки комп'ютерної залежності й уміти відслідковувати її появу. Керуючись набором цих ознак, час від часу варто придивлятися до стану дитини. 3. Батьки повинні допомогти дитині крок за кроком розвивати самоконтроль, виховувати внутрішню волю, щоб надалі дитина відчувала себе хазяїном комп'ютера, а не навпаки. Із цією метою необхідно навчити його планувати тривалість комп'ютерної діяльності. Для цього можна, наприклад, запропонувати дитині регулярне виконання таких вправ: призначити собі строк закінчення гри, по завершенню якого, незалежно від етапу гри, обов'язково виключити пристрій; заздалегідь визначити початок роботи на комп'ютері й включити його тільки тоді, коли цей момент настане. Періодично проводити роз'яснювальну роботу про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність - це не життя, це лише паралельний процес, продовжувати вчити сприймати комп'ютер як засіб для здійснення власної творчості. Це може бути: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з різноманітними пізнавальними системами, програмування й т.п. Завжди потрібно визначати час гри дитини на комп'ютері й точно зберігати ці рамки. Кількість часу потрібно вибирати виходячи з вікових особливостей дитини. Наприклад, до 5 років не рекомендується дитини допускати до комп'ютера, не варто заважати дитині пізнавати мир поступово й без втручання штучного інтелекту. А вже починаючи з 5 до 7 років дитині можна починати знайомити з комп'ютером, але бажано не більше 2 годин у день і не підряд, а по 15 - 20 хв. з перервами. При цьому треба пояснити дитині, що реальне життя й герої комп'ютерних ігор - дві різні речі, не сумісні між собою. З 7 років дитина може самостійно відрізнити віртуальний образ гри від реального. Після 12 років наступає найменш тривожний період, тому що дитина може розрізняти образи різних реальностей. Але це всього лише усереднені дані, завжди потрібно виходити з конкретних особистісних й індивідуальних особливостей дітей у тім або іншому віці. Категорично забороняється грати в комп'ютерні ігри перед сном. 5.2. Рекомендації Інтернет - залежному Визнайте, що у вас є залежність. Ви не зможете боротися з нею, поки не усвідомити її наявність. Не обманюйте самі себе. Усе більше й більше людей в усім світі попадають в Інтернет - залежність. Тому вам може здаватися, що в цьому немає нічого страшного. Але ви не повинні погоджуватись з цією думкою. Намагайтеся виплисти, навіть якщо всі навколо тонуть. Ви хочете припинити проводити в режимі он-лайн так багато часу? Тоді припините! Ви ж хочете цього, правильно? Постійно нагадуйте собі про це. Щораз коли бачите комп'ютер, ви думаєте: «Треба б перевірити свою електронну пошту!». Саме так і проявляється ваша залежність. Встановите певні години для перевірки вашої пошти й дотримуйтеся цього розкладу. Якщо ви дійсно проводите в Інтернеті занадто багато часу, спочатку вам буде важко, але потім ви поступово звикнете. Заведіть хобі або захоплення. Відвідуйте різні групи й клуби, займайтеся спортом, музикою, танцями, співом і т.д. Займіться разом із другом фізичними вправами. Поспите замість того, щоб сидіти в Інтернеті. Подивіться фільм, сходіть на концерт, почитайте книгу. Знайдіть який-небудь інтерес, який стане для вас альтернативою Інтернету. Поповнить запас ваших знань. Напевно, у вашому будинку скопилася безліч книг, які ви давно хотіли прочитати. Таким чином, ви не тільки відволічетеся від Інтернету, але й займетеся самоосвітою. Допоможіть на кухні. Ваші домашні будуть раді, якщо ви замість того, щоб сидіти в «чаті» або на якому-небудь форумі, допоможете їм приготувати вечерю. Ви зможете навчитися контролювати себе, вибираючи між Інтернетом і готуванням останнє. До того ж ваша родина буде вдячна вам за приготовлену вечерю. Погуляйте із друзями. Заплануйте похід у боулінг, торговий центр або на ковзанку. Уникайте походів у ті місця, де є доступ в Інтернет, наприклад в Інтернет-кафе. Інакше ви можете піддатися спокусі заглянути туди на кілька хвилин. Заплануйте сімейний вечір. Замість того, щоб дивитися телевізор або проводити час поодинці, зберіться всі разом, повечеряйте, а потім придумайте спільну розвагу, наприклад, пограйте в настільну гру. Встановите ліміт часу роботи вашого комп'ютера. Визначите скільки разів у тиждень вам необхідно виходити в Інтернет. Виключайте комп'ютер, якщо у вас немає необхідності в ньому. Використайте таймер. Перед тим як сісти за комп'ютер, засічіть на таймері 30 хвилин. Сигнал нагадає вам, як багато часу ви провели за комп'ютером. Не їжте сидячи за комп'ютером, Харчування в окремому місці допоможе вам відволіктися від режиму он-лайн. 53. Етапи профілактичної діяльності: Діагностичний, що включає в себе діагностику особистісних особливостей, які можуть вплинути на формування адитивного поводження (підвищена тривожність, низька стійкість до стресу, нестійка я-концепція, нездатність до емпатії, некомунікабельність, підвищений егоцентризм, низьке сприйняття соціальної підтримки, спрямованість на пошук відчуттів й ін.), а також отримання інформації про положення дитини в родині, про характер сімейних взаємин, про склад родини, про його захоплення й здатності, про його друзів й інших можливих референтних групах. Інформаційно - просвітительський етап, що передбачає собою розширення компетенції підлітка в таких важливих галузях, як психосексуальний розвиток, культура міжособистісних відносин, технологія спілкування, способи подолання стресових ситуацій, конфліктологія й властиво проблеми адиктивкого поводження з розглядом основних адиктивньгх механізмів, видів адиктивной реалізації, динаміки розвитку адиктивного процесу й наслідків. Тренінги особистісного росту з елементами корекції окремих особистісних особливостей і форм поводження, що включають формування й розвиток навичок роботи над собою. Профілактика адиктивного поводження повинна торкнутися всіх сфер життя підлітка: родини, освітнього середовища, громадського життя в цілому. Двоє геймерів випадково зустрівшись у реальному житті почали з'ясовувати стосунки які згодом перетворилися у бійку в результаті якої одного було забито на смерть. Винуватця засудили до 8 років обмеження свободи. 6. Система рейтингів відео і комп'ютерних ігор Більша частина дорослих впевнена в тому, що є речі, які дітям показувати не варто. Знайомство з деякими сторонами життя повинно відбуватись на відповідному віковому етапі. Виховання полягає саме у тому, щоб виробити у людини суспільно значуще ставлення до явищ і ситуацій. Тому необхідно створювати систему моральних цінностей, що є процесом послідовним і довготривалим. Психологи зазначають, що готовність до сприймання таких тем як любов, секс, насилля, жорстокість, страждання, опирається на певні етапи формування особистості, які, в свою чергу, досить тісно пов'язані з суто фізіологічними віковими особливостями. Якщо «практика» випереджає «теорію», то можуть створитись передумови для розвитку комплексів або виникнуть психологічні травми. Відомо, що при ранньому знайомстві дитини з інтимною стороною життя іноді в подальшому виникають проблеми у сексуальному розвитку. Сцени жорстокості, з якими дитина зіштовхується в дитинстві, здатні створити помітний відбиток на його психіці і поведінці. Це можуть бути як підвищена вразливість, страхи так і навпаки, немотивована жорстокість. Також культура мови сучасної дитини в певній мірі формується під впливом телебачення і фільмів. Тому по можливості необхідно обмежувати доступ до продукції, яка може нашкодити дитині. В сучасному світі вся комп'ютерна ігрова продукція підлягає отриманню рейтингів, які б давали можливість з'ясувати зміст і визначити вікову категорію на яку вони розраховані. Рейтингова система не виконує функцію критика, вона не визначає якість продукції. Вона лише пояснює і попереджає про можливі потенційні загрози при користуванні. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||