Банківськи операції Конспект_ лекций. Конспект лекцій з дисципліни Банківські операції
 Скачать 2.11 Mb.
|
|
Міністерство освіти і науки України ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» Конспект лекцій з дисципліни «Банківські операції» напряму підготовки 6.030508 „Фінанси і кредит ” Інститута економіки та бізнесу Луганськ 2013 Тема 1. Створення та організація діяльності комерційного банку 1. Види та операції комерційних банків 2. Порядок реєстрації комерційного банку 3. Ліцензування банківської діяльності 4. Організаційна структура управління банком 1. Види та операції комерційних банків Сучасний комерційний банк — це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов повної економічної самостійності, партнерських взаємовідносин з клієнтами в межах державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду. Специфіка діяльності комерційного банку визначається його функціями та операціями. Згідно з Законом України «Про банки та банківську діяльність» банк — це «юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних i юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття i ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб». За формою власності комерційні банки можуть бути: · унітарними, тобто заснованими на принципах єдиновладдя. Такі банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи; · з колективною формою власності. Нині в Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: Державний ощадний банк України (Ощадбанк) та Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк). Статутні капітали цих банків сформовано за рахунок бюджетних коштів. Створення нового державного банку можливе за наявності відповідного рішення Кабінету Міністрів України та позитивного висновку НБУ щодо заснування такого банку. При цьому в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік мають бути передбачені витрати на формування статутного капіталу новостворюваного банку. За організаційно-правовою формою діяльності комерційні банки можуть створюватись як: · акціонерні товариства відкритого і закритого типів (акціонерні банки); · товариства з обмеженою відповідальністю (пайові банки); · кооператива (кооперативні банки). Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів засновників шляхом випуску і розміщення акцій банку. Причому всi емітовані акції мають бути іменними, оскільки банки за чинним законодавством не мають права на випуск акцій на пред'явника. Власником капіталу є акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважаються 6ільш стійкими і надійними. Пайові банки формують свій капітал за рахунок грошових внесків (паїв) у статутний капітал. При цьому за кожним із учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником цього капіталу. Пайові банки в Україні створюються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю, в яких відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску в статутний капітал банку. Kooперативні банки в Україні можуть створюватись за територіальним принципом: місцеві та центральний кооперативні банки. До особливостей створення та функціонування місцевих кооперативних банків слід віднести: — законодавче обмеження мінімальної кількості учасників банку 50-ма особами. Причому у разі зменшення кількості учасників кооперативного банку (у межах області) i неможливості протягом одного року збільшити їx кількість до законодавчо встановленого мінімуму діяльність такого банку припиняється через зміну організаційно-правовой форми або ліквідації; — кожен учасник банку незалежно від розміру своєї участі капіталі має право лише одного голосу; — клієнтами кооперативного банку можуть бути тільки його учасники. Станом на 1 жовтня 2000 р. в Україні було зареєстровано 168 банків — акціонерних товариств (119 — відкриті, 49 — закриті) та 25 пайових банків (товариств з обмеженою відповідальністю). Залежно від величини активів yci банки поділяються на чотири групи: · малі банки з активами до 50 млн грн; · середні — з активами від 50 млн грн до 100 млн грн; · великі — з активами від 100 млн грн до 1 млрд грн; · найбільші банки з активами понад 1 млрд грн. На банківському ринку України за даними на початок четвертого кварталу 2000 р. більшість банків малі та середні. До групи великих банків входить 53 із 155-ти функціонуючих банків. Cімка найбільших банків за обсягом активів — це Промінвестбанк, Приватбанк, «Аваль», Укрексімбанк, Ощадбанк, Укрсоцбанк, Перший Український міжнародний банк (ПУМБ). Цi caмi банки є найбільшими i за іншим критерієм — обсягом капіталу. На них припадає понад 40% загального капіталу банківської системи України, що свідчить про значний рівень концентрації банківського капіталу. За розміром статутного капіталу банки можна поділити так: · малі банки зі статутним капіталом до 5 млн євро; · середні — зі статутним капіталом від 5 до 10 млн євpo; · великі — зі статутним капіталом від і0 до 30 млн євро; · найбільші — зі статутним капіталом понад 30 млн євpo. Безумовно, лідером за цим критерієм є Промінвестбанк (обсяг статутного капіталу на початок четвертого кварталу 2000 р. становив понад 195 млн грн). Решта банків із найбільших за обсягом активів входять до групи великих за розміром статутного капіталу. Усього в цій групі на зазначену дату було 13 банків. Лише 20 банків належать до категорії середніх i мають статутний капітал від 5 млн до 10 млн євpo. Більшість банків, що функціонують на вітчизняному ринку, належать до категорії малих. Як бачимо, найбільші за величиною активів, статутного капіталу та капіталу — це передусім комерційні банки, створені на базі трансформованих відділень колишніх державних спеціалізованих банків: Промбудбанку, Житлосоцбанку, Ощадбанку, Зoвнішекономбанку СРСР. Конкурентами цих банків стають банки так званої нової хвилі, тобто створені за період існування України як самостійної держави, а саме: Приватбанк, «Аваль», Перший український міжнародний банк. За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, yci банки можна поділити на: · міжнародні, які здійснюють свою діяльність як в Україні, так i за її межами; · міжрегіональні, які здійснюють свою діяльність на території всієї України; · регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області). Більшість комерційних банків, що функціонують на банківському ринку України, є регіональними. Причому значна частина таких банків (понад 50%) сконцентрована в Києві та Київській області, а також в областях, які традиційно вважаються індустріально розвиненими (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Одеська, Харківська — понад 20%). До міжрегіональних відносять банки, які мають розгалужену мережу своїх філій та відділень на території країни. Передусім це Ощадбанк, який на початок 2001 р. мав більш як 8500 установ. До цієї групи входять також «Аваль» — близько 900, Промінвестбанк, Укрсоцбанк — близько 100, Укрексімбанк, Правекс-банк – близько 50 банківських установ. Міжнародні банки — це насамперед банки, які створюються за участі іноземного капіталу i можуть мати свої філії за кордоном. Із 195 банків, зареєстрованих на 1 жовтня 2000 р., 29 були створені з участю іноземного капіталу. 3 них сім банків — із 100-відсотковим іноземним капіталом. Серед них «Креді Ліоне Україна», «Райфайзенбанк Украіна», «Сосьєте Женераль Україна» — це банки, які входять до групи великих за обсягом активів. Залежно від діапазону операцій, що їх виконують комерційні банки, у сучасних банківських системах розрізняють: · універсальні банки, які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам, · спеціалізовані банки, які у своїй діяльності орієнтуються на: а) обслуговування певної категорії клієнтів — банки з клієнтською спеціалізацією; б) обслуговування переважно юридичних та фізичних ociб у межах певної галузі — банки з галузевою спеціалізацією; в) надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієнтів — банки із функціональною спеціалізацією. Найяскравіше виражена функціональна спеціалізація, оскільки вона принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів i пасивів, побудову балансу банку, а також специфіку роботи з клієнтурою. У банківських системах різних країн за функціональною спеціалізацією розрізняють інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні, облікові, депозитні банки. Інвестиційні та інноваційні банки спеціалізуються на акумуляції тимчасово вільних грошових коштів на тривалі строки (у тому числі через облігаційні позики) i надання довгострокових кредитів. Ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів. Іпотечні банки здійснюють кредитні операції на тривалий строк, здебільшого під заставу нерухомості. Значна частка їхніх пасивів формується за рахунок власного капіталу i капіталу, мобілізованого за допомогою випуску іпотечних облігацій. Облікові i депозитні банки історично спеціалізуються на здійсненні короткострокових депозитних i кредитних операцій. Тому в них серед активних операцій переважають кредитні та облікові операції з комерційними векселями, а серед пасивних — операції, пов'язані із залученням тимчасово вільних грошових коштів у депозити до запитання. В Україні згідно з чинним законодавством можуть функціонувати як універсальні, так i спеціалізовані банки. Причому банк вважається спеціалізованим, якщо понад 50% його активів є активами одного типу. Це можуть бути інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові) банки. Якщо ж понад 50% пасивів банку є вкладами фізичних осіб, такий банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку. Представником банку з вираженою функціональною спеціалізацією в Україні є Ощадбанк, у пасиві якого близько 90% — це кошти фізичних ociб. Законом України «Про банки і банківську діяльність» заборонена спеціалізація інших комерційних банків на залученні вкладів від фізичних осіб. Частка цих депозитів не повинна перевищувати 5% капіталу банку. Ступень спеціалізації галузевих банків значною мірою залежить від сфери їх діяльності, а також від особливостей господарської діяльності галузевої клієнтури, які можуть бути пов'язані із сезонними чи іншими коливаннями виробничого процесу. Все це впливає на специфіку формування активів i пасивів банків. Ще більший ступень деталізації, диференційованості видів банків зумовлений їх спеціалізацією на обслуговуванні конкретного типу клієнтури. Так, для зарубіжної банківської справи характерно, що біржові банки обслуговують виключно операції біржових структур, страхові — страхових інституцій, а кооперативні банки здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування кооперації. Саме тому банки з клієнтською спеціалізацією називають «кишеньковими», тобто створеними для фінансового обслуговування певної фірми. Так, учасниками кооперативних банків є кооперативи. Особливість пасивних операцій цих банків полягає у створення поряд з традиційними резервних фондів спеціального призначення. Серед активних операцій переважають операції з надання коротко- та середньострокових кредитів здебільшого під заставу фінансових i матеріальних цінностей, у тому число й за рахунок коштів фондів спеціального призначення. Законом України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право створювати такі об'єднання: банківські корпорації, банківські холдингові групи та финансово-холдингові групи. До складу банківської корпорації чи банківської холдингової групи можуть входити тільки банки, а до складу фінансової холдингової групи — й інші установи, у тому число ті, що надають фінанcoвi послуги. Окремий банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання, при цьому він несе відповідальність за інших учасників згідно з укладеним між ними договором. Уci банківські об’єднання створюються за попередньою згодою Національного банку України, підлягають обов'язковій реєстрації, а ліквідуються за рішенням його учасників або з ініціативи НБУ за рішенням суду. НБУ може ініціювати ліквідацію банківського об’єднання у випадку, коли його діяльність суперечить антимонопольному законодавству або загрожує інтересам вкладників чи стабільності банківської системи. При цьому ліквідація об’єднання не припиняє діяльності банку — його учасника. Уci комерційні банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують операції iз залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції); операції, пов'язані із розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтури (розрахункові та касові операції) й операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції). Звичайно, коло операцій, що їх виконують банки, значно ширше, але саме ці операції є обов'язковими і належать до суто банківських операцій. Згідно зі ст. 47 Законом України «Про банки і банківську діяльність» здійснювати їх у сукупності мають право тільки юридичні особи, які мають банківську ліцензію. Саме тому їх називають базовими операціями комерційних банків. Банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх поділяють на пасивні й активні. Пасивні операції — це операції з мобілізації pecypciв комерційного банку. За видом банківських pecypciв розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (не депозитних) pecypciв. · Операції з формування власних pecypciв охоплюють: · операції з формування статутного капіталу банку; · операції з формування резервного фонду банку; · операції з формування страхових фондів банку; · операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку i використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку; · операції, пов'язані з формуванням i розподілом банківського прибутку. Операції з формування залучених pecypciв називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних, фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових i до запитання). Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуються в даному банку (клієнти банку), так і юридичні і фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в іншому банку. У банківській практиці України передбачена можливість вибору банку для постійного обслуговування i для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших банках. 3 цією метою банки відкривають рахунки до запитання (поточні, бюджетні) та на строк (депозитні). Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає можливість банку, що обслуговує власників рахунків, використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу. Пасивні депозитні операції створюють можливість користування тимчасово вільними грошовими коштами інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти до запитання) та строкових депозитах (кошти на строк). Отже, пасивні депозитні операції можна класифікувати: за категорією вкладника: · операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб — на поточні, бюджетні, депозитні рахунки; · операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб — на поточні, депозитні рахунки; · операції із залучення тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів — на кореспондентські та депозитні рахунки; за строком: · операції із залучення тимчасово вільних коштів — на рахунки до запитання (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання для поточних розрахунків; · операції із залучення тимчасово вільних коштів — на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду. Kpiм мобілізації власних та залучених pecypciв, комерційні банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів через емісію та розміщення власних незабезпечених боргових зобов'язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені ресурси банку або ресурси не депозитного характеру. Ця частина банківських pecypciв є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси комерційного банку мобілізуються через здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій. Пасивні кредитні oпepaцiї — це операції комерційного банку, пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ). Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банків на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити овернайт) до кількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора останньої інстанції — Національного банку України, який сьогодні надає кредити під заставу державних цінних паперів i комерційних векселів. Згідно з чинним законодавством НБУ може здійснювати продаж комерційним банкам кредитів через кредитні тендери, проводити операції з переобліку комерційних векселів, що раніше були обліковані комерційним банком, та видавати кредити овернайт через постійно діючу лінію рефінансування. Пасивні інвестиційні операції — це операції комерційного банку, пов'язані з випуском i розміщенням власних незабезпечених боргових зобов'язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківські ресурси коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів. Мобілізовані через здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників банку, акціонерів, учасників, вкладників, кредиторів та інвесторів акумулюються на кореспондентському рахунку банку (якщо вони надійшли в безготівковій формі) або в касі (якщо вони надійшли готівкою). Розміщують банки мобілізовані ресурси за різними напрямками через проведення активних операцій. Активні операції — це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком pecypciв у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. Отже, до активних операцій банків належать: · операції з вкладення банківських pecypciв y грошові кошти в готівковій і безготівковій формах з метою підтримання ліквідності банку; · розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів; · касові операції з приймання і видавання готівки; · кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм i видів юридичним, фізичним особам, банкам; · інвестиційні операції з вкладення банківських pecypciв y цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк; · фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів; · валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках; · депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших комерційних банках; · операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках; · операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів. Активні операції комерційні банки здійснюють у межах наявних pecypciв, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому порядку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою). Загальну характеристику активних i пасивних операцій комерційних банків наведено в табл. 1.1. Таблиця 1. 1 AKTHBHI Й ПАСИВНІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
2. Порядок реєстрації комерційного банку Комерційні банки в Україні створюються з дозволу Національного банку України шляхом внесення відповідного запису в Державний реєстр банків. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про банки i банківську діяльність» юридичні особи без їх реєстрації в НБУ та отримання банківської ліцензії не мають права використовувати у cвoїx найменуваннях термін «банк» та похідні від нього словосполучення. Використання в найменуванні банку слів «Україна», «центральний», «національний», «державний» та похідних від них можливе лише за згодою НБУ. Засновниками, акціонерами та учасниками (пайовиками) банку можуть бути вітчизняні та іноземні юридичні та фізичні особи за винятком об'єднань громадян, релігійних та благодійних організацій, а також юридичних осіб, в яких банк має істотну участь, а також юридичних ociб, щодо яких неможливо встановити їx власників i джерела коштів, за рахунок яких вони здійснюють внески до статутного капіталу чи купують акції[1]. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про підприємництво» при створенні банку не допускається участь військовослужбовців та посадових ociб органів суду, прокуратури, держбезпеки, внутрішніх справ, держарбітражу, держнотаріату, а також посадових ociб органів державної влади та управління. Учасники (акціонери) можуть набувати істотної участі у банку за умови отримання письмового дозволу НБУ, при цьому вони повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан відповідно до вимог НБУ. Статутний капітал банку незалежно від організаційно-правовой форми діяльності згідно зі ст. 32 Закону України «Про банки i банківську діяльність» формується за рахунок власних коштів засновників, акціонерів, учасників із підтверджених джерел і тільки у грошовій формі. Забороняється використання для формування статутного капіталу бюджетних коштів за винятком державних банків, статутний капітал яких формується за рахунок витрат бюджету. Внески для формування статутного капіталу резиденти здійснюють виключно у гривнях, а нерезиденти — у гривнях або у вільно конвертованій валюті. Перерахування статутного капіталу у національну валюту здійснюється за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти на день укладення установчого договору. Розмір статутного капіталу визначається засновниками банку, але не може бути меншим за законодавчо встановлені вимоги та вимоги НБУ. Національний банк України має право встановлювати для окремих банків залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал, але не нижче розмірів, передбачених Законом України «Про банки i банківську діяльність». Згідно зі ст. 31 цього Закону мінімальний рівень статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим: · 1 млн євро — для місцевих кооперативних банків; · 3 млн євро — для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території одній області; · 5 млн євро — для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України. Для формування статутного капіталу в територіальному управлінні НБУ за місцем створення комерційного банку у тижневий термін з моменту подання необхідного для реєстрації пакета документів відкривається накопичувальний рахунок, на який кожен засновник вносить визначену установчими документами частку статутного капіталу. Підставою для відкриття такого рахунку є: · заява на відкриття рахунку за підписом одного із засновників, якому загальними зборами доручено оформлення документів з організації товариства (крім державних банків); · документи для державної реєстрації банку. Кошти на накопичувальний рахунок для формування статутного капіталу юридичні особи можуть вкладати тільки через переказування з їх поточних рахунків. Фізичні особи можуть формувати власну частку в статутному капіталі як через безготівкове переказування зі своїх поточних та вкладних рахунків, так i безпосередньо готівкою. Кошти у poзмipi підписного капіталу повинні бути акумульовані на накопичувальному рахунку не пізніше, ніж за 15 робочих днів до закінчення строку розгляду документів. Для реєстрації уповноважена на здійснення цієї процедури особа подає до територіального управління НБУ за місцем створення банку такі документи: 1) заяву про реєстрацію банку; 2) установчий договір (крім державного та кооперативного банків); 3) статут банку; 4) рішення про створення банку; 5) бізнес-план; 6) інформацію про фінансовий стан учасників; 7) документи, які підтверджують ділову репутацію учасників, що матимуть істотну участь у банку; 8) бухгалтерську та фінансову звітність учасників; 9) відомості про кількісний склад органів управління та контролю банку; 10) копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію; 11) копії звіту про проведення відкритої підписки на акції; 12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію керівних ociб банку; 13) нотаріально завірені копії установчих документів акціонерів (учасників) банку; 14) документ, що засвідчує наявність приміщення для розміщення банку; 15) копії платіжних документів про здійснення учасниками банку сплати внесків до статутного капіталу. Заява про реєстрацію банку подається за підписом особи, уповноваженої установчими зборами (зборами учасників) укладати угоди і здійснювати інші дії від імені засновників або голови спостережної ради. Установчий договір має містити інформацію про вид товариства та мету його діяльності; про склад засновників та особу, уповноважену підписувати документи i здійснювати інші дії від, їхнього імені; про розмір, порядок і термін формування статутного капіталу; про порядок розподілу прибутку та покриття збитків банку. Kpiм того, цей документ має передбачати відповідальність сторін за взяті на себе зобов'язання і порядок вирішення спорів, що між ними виникають, а також порядок внесення змін до установчих документів і порядок реорганізації та ліквідації банку. Установчий договір підписується засновниками банку. При цьому, якщо засновником є юридична особа, то підпис керівника суб'єкта господарювання засвідчується печаткою. Підпис фізичної особи — засновника банку засвідчується нотаріально. Статут банку має відповідати вимогам Законів України «Про банки i банківську діяльність», «Про господарські товариства», інших Законів України та нормативно-правових актів НБУ. У статуті визначаються: · повне та скорочене найменування банку, його місцезнаходження; · організаційно-правова форма банку; · види діяльності, які має намір здійснювати банк на підставі ліцензії НБУ; · положення про органи управління банком, їх структуру, порядок утворення, повноваження та порядок прийняття рішень; · розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій, їх номінальна вартість, кількість та форма випуску; · розмір i порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку; · порядок розподілу прибутків і покриття збитків; · положення про внутрішній та зовнішній аудит; · положення про органи внутрішнього аудиту банку; · порядок внесення змін i доповнень до статуту; · порядок реорганізації та ліквідації банку. Статут комерційного банку може містити й інші положення, які не суперечать чинному законодавству України. Статут підписується головою правління банку i затверджується установчими зборами (зборами учасників). Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України. Рішення про створення банку подається у вигляді протоколу установчих зборів, який має містити також рішення про прийняття статуту, обрання членів органів управління банку та органів контролю, призначення голови правління, головного бухгалтера та особи, уповноваженої від імені засновників відповідати за реєстрацію банку. Протокол підписується головою та секретарем зборів. Для державного банку документом, який засвідчує рішення про створення банку, є відповідна постанова Кабінету Міністрів України. Бізнес-план має містити економічне обґрунтування видів діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, і включає розрахунковий баланс, розрахунок доходів, витрат та прибутку на кінець кожного фінансового року діяльності. Крім цього, у бізнес-плані має бути розроблена стратегія діяльності банку на найближчі три роки. Інформація про фінансовий стан учасників у вигляді висновків аудиторської фірми (аудитора) має відображати наявність у них вільних власних коштів у розмірі, який забезпечував би виконання їxнix зобов'язань щодо формування статутного капіталу банку. Юридична чи фізична особа, яка має намір придбати icтoтну участь у банку, зобов'язана отримати письмовий дозвіл НБУ. Kpiм того, юридичні особи повинні надати НБУ інформацію про членів ради директорів i ociб, які мають істотну участь у діяльності цієї юридичної особи. Документи, які підтверджують ділову репутацію учасників, подаються юридичними та фізичними особами-учасниками з істотною участю у банку. Це, передусім, мають бути: · анкета; · довідка з банку, який надав кредит, про стан виконання зобов'язань щодо його погашення. Юридичні особи подають повідомлення про відсутність заборгованості перед бюджетом і довідку про наявність коштів для оплати внеску в статутний капітал банку, а фізичні особи — довідку про відсутність судимості. Бухгалтерська і фінансова звітність подається вciмa засновниками — юридичними та фізичними особами, які матимуть істотну участь у статутному капіталі банку. При цьому юридичні особи подають звітність за останні чотири квартали. Фізичні особи, внесок яких до статутного капіталу перевищує 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, подають довідки Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний рік або інші документи, які підтверджують джерело надходження коштів. Відомості про кількісний склад органів управління та контролю мають містити інформацію про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів) та ревізійної комісії новостворюваного банку. Для державного банку — це інформація про кількісний склад наглядової ради, правління банку та ревізійної комісії. Плата за реєстрацію банку та змін i доповнень до його установчих документів, за реєстрацію філій банку та змін i доповнень до їх положень вноситься платіжним дорученням на спеціальний рахунок в Операційному управлінні Національного банку України у встановленому ним poзмipi. Копія платіжного доручення додається до пакета документів. Копія звіту про проведення відкритої підnucкu на акції подається банками, що створюються у формі акціонерного товариства відкритого типу. Звіт має встановлену Міністерством фінансів України стандартну форму і реєструється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. До нього додається перелік акціонерів банку, в якому вказуються: · найменування юридичної особи (прізвище, ім'я та по батькові для фізичної особи); · місцезнаходження юридичної особи (адреса для фізичної особи); · платіжні реквізити юридичної особи (паспортні дані для фізичної особи); · кількість акцій, на які вона підписалася; · загальна вартість акцій; · частка в статутному капіталі банку. Відомості про керівних осіб мають містити інформацію про професійну придатність та ділову репутацію голови, його заступників, членів виконавчого та спостережного органів, головного бухгалтера та його заступників. Призначення та звільнення з цих посад є функцією спостережної ради банку (наглядової ради державного банку) за умови повної відповідності кандидатур вимогам Національного банку України: · наявність вищої економічної, юридичної освіти чи освіти в галузі управління залежно від посади; · стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років; · наявність попереднього досвіду керівної роботи у банку (для голови правління (ради директорів) та головного бухгалтера); · бездоганна ділова репутація. Інформація про професійну придатність та ділову репутацію подається у вигляді: · витягу з трудової книжки, який засвідчується в установленому порядку територіальним управлінням (ТУ) НБУ за місцезнаходженням банку; · копії диплома про вищу ocвiту; · трьох рекомендацій осіб, які працюють у банківській системі i кандидатури яких погоджено з НБУ та його територіальним управлінням. Одна із рекомендацій обов'язково має бути з попереднього місця роботи особи, що висувається на керівну посаду в новостворюваному банку; · довідки банків, в яких отримано кредити, про стан виконання зобов'язань щодо їх повернення; · довідки органів внутрішніх справ про відсутність судимості; · анкети, заповнені і підписані кандидатами. Голова правління (ради директорів) i головний бухгалтер заступають на посаду після отримання письмової згоди на це Національного банку України. Установчі документи надаються засновниками — юридичними особами, які за організаційною формою діяльності є акціонерними або пайовими товариствами. Це мають бути нотаріально засвідчені копії статутів, установчих договорів та протоколів установчих зборів (зборів учасників). Наявність приміщення підтверджується наданням угоди про передавання приміщення у власність або договору оренди на строк не менше п'яти років. Пакет документів передається на розгляд у територіальне управління НБУ за місцем створення комерційного банку, де мають бути підготовлені висновки щодо фінансового стану, платоспроможності, репутації учасників; наявності приміщення, придатного для розміщення банку; професійної придатності i репутації керівних осіб майбутнього банку; ділової репутації учасників, які матимуть істотну участь. Висновки ТУ НБУ разом із пакетом документів передаються в центральний апарат НБУ, де розглядаються генеральним департаментом банківського нагляду, а в разі необхідності — й іншими департаментами. Остаточне рішення про можливість створення комерційного банку з національним капіталом приймає Комісія з питань нагляду i регулювання діяльності банків. Для банків, що створюються з участю іноземного капіталу, таке рішення ухвалюєтьсяПравлінням НБУ. Реєстрація банку здійснюється через внесення відповідного запису до Державного реєстру банків у тримісячний термін з моменту отримання документів Національним банком України. Зареєстрований банк одержує рішення про державну реєстрацію, після чого кошти з накопичувального рахунку перераховуються на відкритий новоствореному комерційному банку кореспондентський рахунок у НБУ. У разі відмови в реєстрації банку кошти, що акумульовані на накопичувальному рахунку, повертаються учасникам. Процедура реєстрації банків з іноземним капіталом має деякі особливості. По-перше, для створення такого банку засновники мають отримати попередній дозвіл НБУ. 3 цією метою в НБУ подаються відповідне клопотання та інші необхідні документи. Дозвіл надається за умови задовільної ділової репутації засновників та наявності у них необхідних коштів для заснування банку i дозволу іноземного контролюючого органу на участь у створенні банку в Україні. Якщо банком прийнято рішення про продаж акцій банку на міжнародних ринках через андеррайтинг, у НБУ подається також угода з андеррайтером та інформація про його ділову репутацію. По-друге, в НБУ подається значно ширший пакет документів, ніж для реєстрації банків із 100-відсотковим національним капіталом. Kpiм перелічених вище, це ще й такі: · рішення уповноваженого органу Іноземного інвестора про участь у банку в Україні (нотаріально засвідчена за місцем видачі копія); · письмова згода контролюючого органу держави, резидентом якої є іноземний інвестор, на участь у банку в Україні; · витяг з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний інвестор офіційно зареєстрований (нотаріально засвідчений за мicцeм видачі); · висновок іноземної аудиторської організації про фінансовий стан іноземного інвестора на кінець останнього повного календарного року (нотаріально засвідчена за мicцeм видачі копія). Іноземні громадяни для участі у створенні вітчизняного банку повинні подати в НБУ письмову згоду на таку участь контролюючого органу держави, резидентом якої вони є, а також анкету, яка б підтверджувала відсутність судимості. Уci зазначені документи подаються мовою оригіналу з нотаріально засвідченими перекладами українською мовою i мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі i легалізовані в консульських установах України. Внески в статутний капітал такого банку можуть здійснюватись нерезидентами в іноземній валюті на накопичувальний рахунок, відкритий у НБУ. По-четверте, остаточне рішення про реєстрацію банку з участю іноземного капіталу приймається Правлінням НБУ. Комерційні банки можуть створювати свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи як на території України, так i за її межами. Філії та представництва банку є його відособленими підрозділами, розташованими поза межами банку, які функціонують на підставі положень про філію чи представництво. На відміну від представництв, котрі фінансуються банком i діють від його імені без права виконувати банківські операції, філії виконують yci або деякі операції на підставі дозволу, наданого банком. Банк може виділити філію на окремий баланс, а може відображати її операції на власному балансі. Представництвам відкриваються поточні рахунки в територіальних управліннях НБУ за місцем їx створення. Філії банку відкриваються за погодженням з ТУ НБУ за місцезнаходженням філії на підставі таких документів: · клопотання банку про відкриття філії із зазначенням місцезнаходження та основних видів діяльності; · рішення спостережної ради банку про відкриття філії; · положення про філію, затверджене спостережною радою; · письмовий дозвіл банку на здійснення філією операцій; · відомості про керівника та головного бухгалтера філії; · згода територіального управління НБУ за місцезнаходженням банку на відкриття філії; · копії статуту банку, зареєстрованого Національним банком України; · документ, що підтверджує наявність приміщення, в якому буде розташовуватись філія банку; · копія платіжного документа про внесення плати за реєстрацію філії. Згода ТУ НБУ за місцезнаходженням головного банку на відкриття філії надається за умови відповідності статутного капіталу банку встановленим вимогам, строку діяльності банку не менше 1 року, наявності прибутку, беззбиткової діяльності протягом півріччя, дотримання економічних нормативів та вимог до формування резервів. Філії банку можуть розташовуватись як у приміщеннях, що є власністю банку, так i в орендованих. Наявність приміщення для розташування банку має бути підтверджена документом про право власності на нього або договором оренди з власником на строк не менше п’яти років. Територіальне управління за місцем розташування філії комерційного банку дає згоду на її відкриття за умов: 1. наявності приміщення, придатного для розміщення філії; 2. наявності професійно придатних перших керівних осіб філії банку; 3. забезпечення філії кваліфікованими кадрами; 4. відсутності фінансових та правових проблем, які могли б призвести до негативних наслідків для клієнтів чи потенційних клієнтів у разі відкриття філії. Регіональне управління НБУ за умови позитивного вирішення питання щодо створення філії банку у даному регіоні надсилає до Національного банку України положення про філію, повідомляє повну i скорочену назву філії банку, дані про кореспондентський рахунок, місцезнаходження, телефону, прізвища керівника та головного бухгалтера філії. Представництво комерційного банку відкривається за погодженням з ТУ НБУ за місцем розташування представництва на підставі тих самих документів, що i для відкриття філії. Замість дозволу на проведення операцій надаються доручення керівництву представництва здійснювати представницькі функції від iмeнi банку відповідно до положення. Після погодження відкриття представництва ТУ НБУ надсилають до Національного банку України положення про представництво i повідомляють його назву, відомості про поточний рахунок, місцезнаходження, телефону, прізвище керівника представництва. Реєстрація філій та представництв банків здійснюється національним банком України внесенням відповідної інформації до Державного реєстру банків. Банки можуть відкривати безбалансові відділення, які виконують окремі банківські операції в межах його ліцензії. Операції відділень відображаються на балансі банку чи його філії залежно від підпорядкованості. Керівник відділення діє на підставі довіреності банку. До створення дочірніх банків, філій або представництв вітчизняних банків на території інших держав ставляться ті самі вимоги, що i при відкритті їх в Україні, за умови отримання дозволу НБУ на здійснення інвестицій за кордон. Реєстрація проводиться згідно з вимогами країни, в якій вітчизняний банк відкриває дочірній банк, філію чи представництво. Копію документа, який засвідчує реєстрацію відповідної банківської установи на території іншої держави, банк має в місячний термін подати в НБУ. У разі відкриття представництв іноземних банків в Україні, крім клопотання про реєстрацію, положення про представництво і доручення керівникам на здійснення представницьких функцій, у НБУ подаються витяг з банківського (торговельного) реєстру про реєстрацію банку та свідоцтво про реєстрацію представництва Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків України. Уci документи оформляються мовою оригіналу з нотаріально засвідченими перекладами. Kpiм того, вони мають бути нотаріально засвідченими за місцем їх видачі і легалізовані в консульських установах України. Реєстрація банківських об’єднань здійснюється Національним банком України шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків за умови дотримання встановлених вимог щодо їх створення. Усі вітчизняні банківські установи, включаючи філії i представництва, зобов'язані повідомляти Національному банку України про внесення змін i доповнень в установчі документи, положення про філію, представництво та iншi документи, що підтверджують їх реєстрацію. | ||||||||||||||||||||