Банківськи операції Конспект_ лекций. Конспект лекцій з дисципліни Банківські операції
 Скачать 2.11 Mb.
|
|
3. Ліцензування банківської діяльності Створення нового банку регулюється загальним або спеціальним банківським законодавством, яке в більшості країн передбачає необхідність отримання спеціального дозволу (ліцензії) на відкриття банку. Ліцензування має на меті обмежити здійснення банківських операцій тільки тими юридичними особами, які мають дозвіл на їх проведення від уповноваженого органу. Для отримання ліцензії кредитна установа, що подав заяву, повинна дотримуватись низки вимог, передусім щодо: · мінімального розміру статутного капіталу; · джерел формування статутного капіталу; · складу засновників банку; · кваліфікації, досвіду та репутації керівництва банку; · кола операцій, що виконуватимуться банком, та стратегії його діяльності; · правильності оцінки банківських активів за їх ринковою вартістю; · заходів щодо створення резервів на випадок виникнення сумнівних та безнадійних боргів і збитків від банківської діяльності. Kpiм того, приймаючи рішення про видачу ліцензії, уповноважені органи можуть враховувати, наприклад, умови формування мережі філій нового банку; можливий вплив створюваного банку на рівень конкуренції в кредитно-фінансовому ceктopi; національну належність капіталу чи засновника (у разі, коли в країні діє особливий порядок розгляду заявок від іноземних осіб). Ліцензія може містити положення про строки її дії, умови їх продовження, можливості внесення змін i доповнень, а також анулювання. У ній може бути обумовлено затвердження центральним банком кандидатур на перші керівні посади в банку після попередньої перевірки їх кваліфікації i досвіду робота у разі істотних змін у структурі власності, злиття, зміни назви, зменшення оплаченої частки капіталу. Основними причинами анулювання ліцензії є: · нездатність створеного банку розпочати протягом визначеного строку виконання банківських операцій; · невиконання банком умов ліцензії або виконання операцій, що нею не передбачені; · порушення законів чи нормативних актів; · виникнення становища, що загрожує інтересам вкладників, · кредиторі в та інвесторів. В Україні згідно з Законом «Про банки i банківську діяльність» дозвіл на створення банку і на виконання банківських операцій видається Національним банком України. Ці дві процедура регулюються різними нормативними актами НБУ i можуть бути розірваними в часі: видача банківських ліцензій та письмових дозволів на здійснення банківських операцій відбувається після процедури Реєстрації банку. Питання про можливість видачі ліцензії та дозволу розглядається спочатку ТУ НБУ на підставі клопотання банку i за умови наявності документів, які підтверджують дотримання встановлених Законом «Про банки i банківську діяльність» вимог: 1) наявність повністю сплаченого зареєстрованого підписного капіталу банку; 2) забезпеченість банку необхідним обладнанням, комп’ютерною технікою, програмними продуктами та засобами зв'язку; 3) відповідність приміщення банку вимогам НБУ; 4) наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів), які мають відповідну освіту та досвід для управління банком. Банк може розраховувати на отримання письмового дозволу на здійснення окремих операцій за умови наявності підрозділу, який виконуватиме ці операції; наявності відповідних внутрішніх документів банку, які регламентують їх здійснення, а також кваліфікованих спеціалістів для їх виконання та управління відповідними підрозділами. Усі без винятку банки незалежно від того, які операції вони планують виконувати, мають створювати постійно діючі підрозділи: · з питань аналізу та управління ризиками для забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників, кредиторів та інвесторів; · внутрішнього аудиту, який е органом оперативного контролю правління (ради директорів) банку за поточною банківською діяльністю. (Кандидатура керівника цього підрозділу обов'язково узгоджується з НБУ.) У разі дотримання банком усіх вимог НБУ йому надається банківська ліцензія на право здійснення базових операцій: 1. Приймання вкладів (депозитів) від юридичних осіб. 2. Приймання вкладів (депозитів) від фізичних осіб. 3. Відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у тому числі переказування грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них. 4. Відкриття та ведення рахунків банків-кореспондентів, у тому числі переказування грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них. 5. Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. 6. Надання гарантій, поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі. 7. Факторинг. 8. Лізинг. 9. Послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів клієнтів. 10. Випуск, купівля, продаж i обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних документів. 11. Випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з ними. Наведений перелік операцій не є вичерпним. Згідно з Законом України «Про банки i банківську діяльність» банки можуть виконувати i такі операції: 1. Операції з валютними цінностями. 2. Емісія власних цінних паперів. 3. Операції купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів. 4. Операції на ринку цінних паперів від свого імені. 5. Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами. 6. Депозитарна діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. 7. Здійснення інвестицій у статутні фонди інших юридичних осіб. 8. Здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та інших грошових лотерей. 9. Перевезення валютних цінностей та інкасація грошових коштів. 10. Операції за дорученням клієнтів або від свого імені з інструментами грошового ринку; інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф’ючерсами та опціонами. Kpiм банківської ліцензії, для здійснення таких операцій банк повинен одержати письмовий дозвіл за умови дотримання таких вимог: 1) рівень регулятивного капіталу[2] має відповідати вимогам НБУ та бути підтвердженим незалежним аудитором; 2) банк не є об'єктом застосування заходів впливу; 3) наявність схваленого Нацбанком плану здійснення діяльності, яка ліцензується; 4) наявність достатніх фінансових можливостей для здійснення такої діяльності; 5) наявність відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності. НБУ поряд із загальними умовами має право встановлювати спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності, серед яких: · установлення мінімального строку функціонування банку для здійснення певного виду діяльності; · установлення підвищених вимог до розміру зареєстрованого та фактично сплаченого статутного капіталу; · установлення підвищених вимог до розміру капіталу банку; · дотримання порядку формування резервів банку; · дотримання порядку формування фонду гарантування вкладів фізичних осіб; · стабільна беззбиткова діяльність, дотримання банком економічних нормативів та мінімальних резервних вимог; · наявність позитивного висновку зовнішнього аудитора; · наявність технічних та технологічних умов для виконання певного виду діяльності. НБУ надає єдиний письмовий дозвіл на здійснення всіх операцій, для виконання яких він є необхідним. На підставі цього дозволу банк має право виконувати, декілька чи всі операції згідно з зазначеним у ньому переліком. Письмовий дозвіл без додатку з переліком операцій недійсний. Дотримання банками вcix вимог перевіряється НБУ на підставі поданих банками документів (табл. 1.2). Таблиця 1.2 ДОКУМЕНТИ, ЩО ПОДАЮТЬСЯ БАНКАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ БAHKIBCЬKOЇ ЛІЦЕНЗІЇ ТА ПИСЬМОВОГО ДОЗВОЛУ НА ЗДІЙСНЕННЯ ОКРЕМИХ ОПЕРАЦІЙ
Клопотання подається за підписом голови правління (ради директорів) банку. Причому клопотання на видачу письмового дозволу на здійснення окремих операцій має містити перелік тих операцій, на здійснення яких новостворений чи діючий банк бажає отримати дозвіл, i обґрунтування підстав для його отримання з доданням усіх необхідних документів. Документами, що засвідчують наявність приміщення для розміщення банку, можуть бути: 1) свідоцтво на право власності на приміщення; 2) угода на оренду приміщення з його власником на строк не менше п’яти років. Бізнес-план банку дає уявлення про фінансовий стан у майбутньому, враховуючи можливість виконання тих операцій, на здійснення яких банк бажає отримати ліцензію. Kpiм переліку операцій, бізнес-план містить розрахунковий баланс i розрахунковий звіт про прибутки i збитки на наступні роки, а також економічне обґрунтування показників цих документів i дано про управлінську та організаційну структуру банку. Для отримання дозволу на здійснення окремих операцій, крiм бізнес-плану на наступний рік, подають балансовий звіт, звіт про прибутки i збитки на останню звітну дату та на 1 січня поточного року, а також звіт про всі операції, що здійснювались за останнє півріччя, i висновок зовнішнього аудитора за звітний рік. Результати зовнішнього аудиту дають можливість переконатися в достовірності бухгалтерської звітності, її вiдповiдностi вимогам НБУ та вiдповiдностi фінансового стану банку з погляду аудитора i його оцінці за даними звітності самого банку. НБУ звертає увагу i на наявність у банку заборгованості перед бюджетом та на дотримання податкового законодавства протягом останнього півріччя. інформація щодо цих питань має бути в довідці Державної податкової адміністрації, що подається в НБУ діючими банками. До керівників пiдроздiлiв, котрі відповідатимуть за здійснення операцій, на якi банк бажає отримати ліцензію та дозвіл, ставляться вимоги наявності диплома про вищу фінансово-економічну освіту, стажу робота за фахом, бездоганної ділової репутації, відсутності порушень законодавства за попереднім місцем роботи. Уci банки, що подають клопотання про видачу чи розширення ліцензії повинні мати розроблені внутрішні нормативні документи, що регламентують порядок здійснення банком усіх операцій, якi ліцензуються. Внутрішні банківські положення розробляються в межах чинного законодавства i нормативних актів НБУ. На підставі інформації з документів територіальне управління НБУ за місцем створення чи функціонування банку аналізує дотримання вcix вимог, що ставляться до новостворених чи діючих банків. Результатом розгляду висновок ТУ НБУ про технічну готовність, забезпеченість кваліфікованими кадрами для виконання відповідних операцій, а також про фінансовий стан i дотримання чинного законодавства та нормативних актів НБУ для діючих банків. У висновках територіальне управління дає обґрунтовані пропозиції щодо можливості надання ліцензії за кожною операцією, яка вказана в клопотанні та інших документах, поданих на розгляд. Свій висновок про можливість надання банківської ліцензії та письмового дозволу банку разом із пакетом документів ТУ НБУ надсилає на розгляд у генеральний департамент банківського нагляду, який готує проект рішення. Остаточне рішення приймає Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України. Рішення про надання чи відмову у видачі ліцензії та дозволу НБУ приймає протягом місяця з дня отримання клопотання i повного пакета документів. Банківська ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення окремих операцій оформляються на спеціальних бланках за підписом заступника Голови Національного банку України i набувають чинності з моменту прийняття рішення Комісією з питань нагляду i регулювання діяльності банків НБУ. Строк дії ліцензії та дозволу не обумовлюється, тобто вони дійсні весь період діяльності банку. Але на практиці існують об’єктивні причини припинення строку їх дії. 3 одного боку, сам банк у міру розширення своєї діяльності за умови дотримання вимог НБУ може розширювати чи зманювати перелік операцій. 3 іншого боку, Національний банк України наділений повноваженням на відкликання ліцензії в частині окремих або всіх банківських операцій. У разі розширення чи зміни переліку операцій за клопотанням банку чи відкликання ліцензії в частині окремих операцій з ініціативи НБУ комерційний банк отримує новий письмовий дозвіл з новим переліком операцій. У вcix перелічених випадках строк дії попереднього дозволу припиняється, оскільки він скасовується. Відкликання ліцензії на вci банківські операції означає припинення банківської діяльності взагалі. Підставами для відкликання банківської ліцензії згідно з чинним законодавством є: · недостовірність інформації в документах, наданих отримання ліцензії; · непроведення банком жодної операції протягом року з дня отримання ліцензії; · недотримання обов'язкових умов для одержання ліцензії протягом року з дати реєстрації банку; · наявність порушень законів та нормативно-правових актів НБУ, якi призвели до значної втрати активів та не платоспроможності банку; · неможливість за висновком тимчасової адмiнiстрацiї приведення банку у правову вiдповiднiсть з вимогами чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ; · недоцільність виконання плану тимчасової адмiнiстрацiї щодо реорганізації банку. Оформлена банківська ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення окремих операцій надсилаються генеральним департаментом банківського нагляду територіальному управленню НБУ за місцем створення чи функціонування комерційного банку i видаються голові правління чи його представнику на підставі довіреності i копії документа про оплату процедури ліцензування. Рішення про відмову у видачі ліцензії, письмового дозволу надсилається комерційному банку в письмовій формі із зазначенням причин відмови. Комерційні банки в межах отриманої ліцензії на здійснення банківських операцій можуть видавати своїм філіям дозвіл на право здійснення визначених головним банком операцій у межах, дозволених Національним банком України. 4. Організаційна структура управління банком Організаційна структура комерційного банку визначається двома основними моментами: — структурою управління банком; — структурою його функціональних підрозділів та служб. Згідно з положеннями законів України «Про господарські товариства» та «Про банки i банківську діяльність» структура управління кооперативними, пайовими та акціонерними банками з недержавною формою власності є такою: Структура управління державним банком має свою специфіку. Держава реалізує свої права власника також через органи управління i контролю. Однак вища управлінська ланка державного банку суміщає функції вищого органу управління та спостережного органу . Структура управління державним банком є такою: Вищим органом управління акціонерного, пайового та кооперативного банку з недержавною формою власності є загальні збори учасників[3]. Збори вирішують стратегічні завдання в діяльності банку: · визначення основних напрямків діяльності банку, затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання; · обрання та відкликання голів i членів спостережної ради та ревізійної комісії; · внесення змін та доповнень до статуту банку; · затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи дочірні підприємства, порядку розподілу прибутку; · прийняття рішення про додатковий випуск акцій (для акціонерного банку) чи встановлення розміру та порядку внесення учасниками додаткових вкладів для збільшення статутного капіталу (для пайового чи кооперативного банку); · затвердження звітів i висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора; · прийняття рішення про припинення діяльності банку, призначення ліквідатора, затвердження лiквiдацiйного балансу; · iншi питання, що віднесені статутом банку до компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори скликаються щорічно, не пізніше ніж через місяць після складання балансу банку за звітний рік. Вищим органом управління державного банку є наглядова рада, діяльність якої визначається відповідним положенням, затвердженим на її засіданні, а повноваження визначені Законом України «Про банки i банківську діяльність». Вони охоплюють: · визначення основних напрямків діяльності банку, затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання; · затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи дочірні підприємства, порядку розподілу прибутку; · затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора; · функції, аналогічні тим, що покладаються на спостережний орган банку з недержавною формою власності. Наглядова рада здійснює контроль за діяльністю правління та захищає інтереси держави як акціонера, не втручаючись в оперативну діяльність банку. До складу наглядової ради входять сім членів, призначених на посаду постановою Верховної Ради України, та ciм членів, призначених на посаду Указом Президента. Строк повноважень членів наглядової ради — п’ять років. До складу наглядової ради можуть входити громадяни України, у тому числі народні депутати та представники органів законодавчої влади, які відповідають таким вимогам: · наявність вищої економічної або юридичної освіти чи наукового ступеня у галузі економіки, фінансів, права; · досвід робота в органах законодавчої влади, на керівних посадах центральної виконавчої влади, банківських установах чи досвід наукової, практичної роботи у галузі економіки, фінансів, права. Очолює вищий орган управління державного банку голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів. Вищий орган управління будь-якого банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольніоргани, як повністю йому підзвітні. Виконавчим органом управління банків недержавної форми власності є правління (рада директорів). Правління банку (рада директорів) діє на основі затвердженого загальними зборами учасників чи спостережною радою банку положення i вирішує вci питання поточної діяльності, які не належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Роботою правління керує голова правління, який обирається чи призначаться згідно зі статутом банку. Голова правління банку не може бути одночасно головою загальних зборів учасників. Виконавчим органом державного банку є правління, повноваження якого визначаються статутом. Кандидатуру голову та членів правління державного банку обов'язково узгоджуються з Національним банком України. Контроль за фінансово господарською діяльністю банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами учасників. Персональний та кількісний склад ревізійної комісії державного банку визначається наглядовою радою. Члени ревізійної комісії обираються зі складу учасників банку або їх представників за винятком працівників банку. Повноваження ревізійної комісії затверджуються статутом, а порядок її роботи визначається положенням, затвердженим вищим органом управління банку. Засідання комісії повинні проводитись за необхідності, але не рідше одного разу на рік. Завданнями ревізійної комісії є: · контроль за дотриманням банком законодавчих та нормативних актів, що регулюють банківську діяльність; · розгляд звітів внутрішнього i зовнішнього аудиторів, підготовка відповідних пропозицій та винесення їх на розгляд загальних зборів, спостережної ради банку чи наглядової ради (у державного банку); · складання висновку за річними звітами та балансами банку, без якого вищий орган управління не має права затверджувати річний звіт банку. Комісія здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності банку з недержавною формою власності як із власної ініціативи, так i за дорученням загальних зборів, спостережної ради та на вимогу учасників банку, якi володіють у сукупності більше ніж 10% голосів. Результати перевірок доводяться до відома вищого управлінського органу банку. 3 метою оперативного контролю за поточною діяльністю виконавчого органу вci банки створюють службу внутрішнього аудиту, який підзвітний та підпорядкований правлінню банку. Його повноваження та порядок роботи визначаються відповідним положенням про внутрішній аудит, затвердженим виконавчим органом банку. Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту обов'язково узгоджується із Національним банком України, а працівники цієї служби під час призначення на посаду дають письмове зобов'язання про збереження банківської таємниця i нерозголошення інформації щодо діяльності банку. На службу внутрішнього аудиту покладено виконання таких функцій: · нагляд за поточною діяльністю банку; · контроль за дотриманням чинного законодавства, нормативно-правових актів НБУ та рішень органів управління банку; · перевірка результатів поточної фінансової діяльності банку; · аналіз інформації що діяльності банку, професійної придатності та дотримання повноважень посадовими особам банку; · розроблення та надання вищому органу управління банку висновків та пропозицій з результатами перевірок; · iншi функції, пов'язані з наглядом та контролем за діяльністю банку. Комерційні банки з недержавною формою власності за рішенням загальних зборів учасників створюють спостережний орган з метою загального керівництва роботою банку i контролю за роботою правління (ради директорів) та ревізійної комісії. Таким органом є спостережна рада, яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку, керуючись чинним законодавством та нормативними актами НБУ. На спостережну раду згідно з положеннями Закону України «Про банки i банківську діяльність» покладається виконання таких функцій: · призначення та звільнення з посади голови та членів правління (ради директорів) банку; · контроль за діяльністю виконавчого органу банку; · визначення зовнішнього аудитора; · установлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку: · прийняття рішення щодо покриття збитків; · прийняття рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філiй, представництв банку; затвердження їx статутів, положень; · затвердження умов оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку; · підготовка пропозицій щодо питань, якi виносяться на загальні збори учасників; · здійснення інших повноважень, делегованих загальними зборами учасників банку. Організаційна структура комерційного банку включає функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції i має свої права та обов'язки. Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління або відділи (залежно від обсягу операцій та масштабності самого банку) формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їxнix груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість i конкретна назва у різних комерційних банків можуть бути неоднаковими. Так, у структурі найбільших банків України основна функціональна ланка — департаменти, окремі з яких складаються з управлінь i відділів. Однак найпоширенішою структурною одиницею у більшості вітчизняних банків є управління. Незалежно від виду комерційного банку, його масштабності, спеціалізації та обсягу виконуваних операцій yci вони обов'язково створюють функціональні підрозділи, які виконують базові банківські операції, а також підрозділи, які відповідають за управління ризиками банківської установи. Так, виконання депозитних операцій та операцій iз кредитного i розрахунково-касового обслуговування вимагає створення вciмa банками управлінь депозитних операцій, розрахунково-касового обслуговування клієнтів та кредитних управлінь, а з метою управління ризиками вci банки створюють в обов'язковому порядку підрозділ з питань аналізу та управління ризиками і постійно діючі комітети: кредитний, комітет з питань управління активами i пасивами, тарифний комітет. Управління депозитних операцій виконує операції з мобілізації грошових коштів від юридичних, фізичних осіб та комерційних банків на депозитні рахунки: укладає договори, веде облік та аналіз депозитних операцій, надає необхідну інформацію для планування pecypciв банку. Управління кредитних операцій здійснює кредитування юридичних та фізичних осіб. Банк може надавати кредити підприємствам та організаціям різних галузей економіки, іншим банкам, своїм філіям, населенню. Специфіка кожного виду кредиту, їх призначення, сфери використання, строк та механізм кредитування обумовлюють створення окремих відділів у межах кредитного управління. Так, відділ загальної організації кредитних операцій визначає загальну політику банку і механізм її реалізації в конкретних економічних умовах; розробляє загальну методику кредитування, оцінювання кредитоспроможності потенційного позичальника; вивчає кредитні ризики i визначає способи їх мінімізації. Відділи короткострокового, довгострокового кредитування та кредитування населення визначають потребу в кредиті, вивчають кредитоспроможність клієнтів, укладають кредитні договори, організовують видачу, контролюють цільове використання та своєчасність погашення відповідно короткострокових, довгострокових та споживчих кредитів. Слід зауважити, що коли та чи інша операція посідає вагоме місце у структурі активних чи пасивних операцій, то відповідні відділи можуть існувати як самостійні управління. Так, деякі банки організовують облік i аналіз усіх операцій з іншими комерційними банками, своїми філіями та центральним банком через відділ міжбанківських операцій. Розвиток факторингових, лізингових операцій, операцій з пластиковими картками обумовлює необхідність створення відповідних відділів. Kpiм того, деякі банки формують відділ оцінювання кредитоспроможності потенційних позичальників, який тальки вивчає кредитоспроможність клієнт»в та веде відповідну картотеку по кожному з них. Управління розрахунково-касового обслуговування здійснює відкриття та ведення рахунків клієнтів до запитання, безготівкові розрахунки, видачу та приймання готівки через каси банку. Підрозділ з питань аналізу та управління ризиками встановлює ліміти за окремими операціями, ліміти ризиків контрпартнepів та країн контрпартнерів; визначає структуру балансу відповідно до рішень вищої управлінської ланки банку з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку. Основним завданням кредитного комітету є щомісячне (станом на перше число) оцінювання якості активів банку та підготовка пропозицій щодо формування резерву на покриття можливих втрат від їх знецінення. Комітет з питань управління активами і пасивами щомісячно оцінює собівартість пасивів та прибутковість активів i приймає рішення щодо політики відсоткової маржі; аналізує ступінь відповідності активів та пасивів за строками та надає рекомендації структурним підрозділам банку щодо їх діяльності в разі виявлення розбіжності у часі між активами i пасивами. Тарифний комітет створюється з метаю проведення політики банку в галузі вартості послуг, регулярного щомісячного аналізу співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів. Поряд з підрозділами, які виконують базові банківські операції та забезпечують управління ризиками, в банківських установах створюється цілий ряд інших підрозділів. Валютне управління створюється в комерційних банках, що мають ліцензію на здійснення валютних операцій. Це управління відає веденням валютної позиції банку, відкриттям валютних рахунків клієнтам, здійсненням безготівкових розрахунків за валютними рахунками, купівлею-продажем валют, залученням валютних коштів клієнтів у депозити та кредитуванням клієнтів в іноземній валюті. Як і кредитне управління, залежно від кількості i обсягу окремих операцій створюються окремі відділи в межах валютного управління або самостійні управління. Управління філіями створюють комерційні банки, що мають філії. Відповідно управління керує діяльністю філій, контролює правильність проведення ними кредитної політики і здійснення кредитних операцій, допомагає впроваджувати нові методи роботи, нові технології виконання окремих банківських операцій. Сучасний комерційний банк багато уваги приділяє питанням рентабельності та ліквідності, а тому формує структурні підрозділи, які аналізують поточну діяльність банку та прогнозують його діяльність на перспективу. Такими підрозділами єуправління прогнозування діяльності банку та управління маркетингу. Банки як юридичні особи мають у своїй структурі служби, що не виконують суто банківських операцій, але їх функціонування забезпечує нормальну діяльність банківської установи. Це бухгалтерія, управління кадрами, юридичний відділ, адміністративно-господарський відділ, відділ аналізу та статистики, відділ експлуатації ЕОМ. Серед таких служб деякі створюються в обов'язковому порядку з ініціативи самого банку чи на вимогу НБУ. Так, створення підрозділів з питань аналізу й управління ризиками та внутрішнього аудиту є однією з обов'язкових умов для отримання ліцензії на здійснення банківських операцій, а службу безпеки банки формують з власної ініціативи. Згідно з положеннями Закону України «Про господарські товариства» визначення конкретної організаційної структури банку є компетенцією загальних зборів учасників. Однак вищий управлінський орган може передавати вирішення цього питання іншим органам управління (спостережній раді, правлінню банку). Функціонування окремих служб i підрозділів регламентується відповідними внутрішніми положеннями комерційного банку, які затверджуються відповідним органом управління. Тема 2: Формування ресурсів комерційного банку |