Ластовенко О. Міжнародні фінанси. Курс лекцій для студентів денної і заочної форми навчання спеціальностей 050104, 050104 "Фінанси", 050103 "Міжнародна економіка"
 Скачать 2.09 Mb.
|
|
Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) створене у 1988 році з особливою метою — сприяти інвестуванню акціонерного капіталу і залученню інших прямих інвестицій до країн, що розвиваються, шляхом усунення перепон некомерційного характеру. БАГІ займається страховим забезпеченням гарантії інвестицій від політичних ризиків, у тому числі від націоналізації, експропріації, військових дій, громадської непокори, неможливості конвертувати валюту, репатріювати капітал тощо. Агентство проводить семінари із стратегічних питань, призначені для допомоги країнам-членам у нарощуванні потенціалу в галузі маркетингу, семінари з удосконалення послуг для інвесторів та взаємодії між ними, надається допомога у проведенні заходів із залучення інвестицій. Крім цього, БАГІ надає консультаційну допомогу низці країн у розробці законодавства про іноземні інвестиції. Політика БАГІ базується на наданні інвестицій терміном на 15 років, який може бути подовжений до 20 років; сума поточного фінансування обмежена до 50 млн дол. США. Членами агентства сьогодні є 149 країн, які сплатили передплатний капітал. Україна приєдналася до Конвенції про заснування БАГІ у вересні 1993 року. Міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС) є самостійною міжнародною організацією, заснованою у межах Конвенції з урегулювання інвестиційних суперечок між державами та громадянами інших держав. Станом на 1 жовтня 1999 р. Конвенцію підписали 147 держав і 131 держава ратифікувала її. Україна підписала Конвенцію 3 квітня 1998 p., однак ще не ратифікувала її1621. МЦВІС надає консультаційні послуги, проводить дослідження і публікує матеріали законодавства про іноземні інвестиції. Центр прагне розширити приплив іноземних інвестицій, забезпечуючи умови для врегулювання і арбітражного розгляду спірних питань між урядами та іноземними інвесторами. Публікації МЦВІС включають юридичний журнал "Огляд МЦВІС — журнал законодавства про іноземні інвестиції", що видається двічі на рік, а також багатотомні збірники "Інвестиційне законодавство країн світу" та "Інвестиційні договори". Традиційними об'єктами інвестування Групи Світового банку є елементи виробничої і соціальної інфраструктури — авто- і залізничні магістралі, транспорт, зв'язок, енергозбереження тощо, що безпосередньо впливають на прискорення процесу розвитку економіки. Сприянням функціонуванню міжнародної валютної системи займається еціалізована міжнародна організація, яка включає більшість держав-членів ЭН — Міжнародний валютний фонд (МВФ). Для вирішення цієї мети МВФ ійснює три основні функції: визначення і контроль за дотриманням угод у галузі міжнародних валютних відносин; надання державам-членам можливостей для дослідження проблем і ведення переговорів; надання кредитів країнам, що відчувають труднощі у галузі платіжного балансу. МВФ запровадив режим міжнародних валютних відносин. Для встановлення Змінного курсу статут МВФ вводив три правила: - первісне визначення вартості національної валютної одиниці відносно вартості золота; - єдність обмінних курсів для всіх категорій угод; - стабільність обмінних курсів (відхилення національної валюти від офіційного паритету допускається на рівні не більше ніж 1%). У 1978 році статутом Фонду був встановлений плаваючий обмінний курс. Це було пов'язано з тим, що країни-члени почали відмовлятися від підтримки курсу їхніх валют відносно долара. Кожна країна тепер була вільна об'явити паритет відносно будь-якої валюти, спеціальних прав запозичення (СДР) чи "кошика валют") або взагалі відмовитися від паритету. Золото усувалося з системи і було змінене СДР (Special drawing rights) у якості одиниці розрахунку, яка також 4асто використовується у численних міжнародних угодах. Випуск цієї міжнародної розрахункової одиниці здійснюється у вигляді записів на рахунках МВФ пропорційно до квот країн-членів Фонду. Доларова ціна СДР визначається щорічно МВФ на основі ринкових обмінних курсів валют, що складають їхній кошик (на сьогодні 1СДР = 0,78 дол. США). Однак відмова від фіксованого валютного курсу не звільнила МВФ від відповідальності у галузі встановлення обмінного курсу. Країни-члени зобов'язані дотримуватися певних правил підтримання стійкості системи. А Фонд, у свою чергу, повинен забезпечувати постійне спостереження за політикою обміну валют, що означає необхідність ретельного аналізу економічної політики всіх країн. Здійснити цю функцію дадуть змогу щорічні консультації з кожною країною. Механізм кредиту базується на встановленні квоти для кожної країни-члена МВФ. Квота визначається шляхом складних переговорів на основі різних показників (обсяг зовнішньої торгівлі тощо). Ці ресурси на певних умовах надаються країнам, що відчувають труднощі з платіжним балансом, коли вартість валюти країни та її товарів випадають із загального ряду. У цьому випадку країна-член Фонду звертається за допомогою до МВФ. У своїй діяльності МВФ використовує кілька механізмів фінансової допомоги. Звичайне кредитування — це програми stand-by і програми розширеного кредитування — EFF. Пільгове кредитування здійснюється через механізм розширеного фінансування структурної перебудови ESAF, а системні перетворення — через STF. Програма ESAF надається тільки найбіднішим країнам на 15 років з п'ятирічною відстрочкою платежу під 0,5% річних. Компенсаційне і надзвичайне кредитування — CCFF (на 4—5 років за ставкою ЛІБОР +0,25%); додаткове резервне кредитування — SRF (на 1,5 роки під 7,5% річних). Наприкінці 2000 року МВФ оголосив про вступ у силу нових, більш жорстких умов надання кредитів. Основною метою нововведень є підвищення вартості довгострокових позик і стимулювання дострокового погашення боргу. Фонд вводить додаткову плату за користування кредитними траншами і EFF, обсяг яких буде перевищувати максимальний для даної країни рівень. Перші виплати боржника тепер повинні розпочинатися через 2 роки і 3 місяці після одержання кредиту і закінчитися через 4 роки. Строки по EFF становлять 4 роки і 6 місяців та 7 років відповідно. Оскільки реорганізація економіки, пов'язана із впровадженням реформ щодо подолання платіжного дисбалансу, потребує значних коштів, то МВФ надає позики для фінансування стратегічних реформ упродовж перехідного періоду. Для забезпечення найбільш ефективного використання коштів Фонд здійснює ретельний нагляд за економічними успіхами країни у цей час, надаючи, у разі необхідності, технічну допомогу та інші консультативні послуги. Крім цього, МВФ може надавати технічну допомогу центральним банкам для реформування податкової системи, створення агентств зі збору та поширення економічних статистичних даних і т.п. Вищим органом МВФ є Рада керуючих (по одному представнику від кожної країни). Вона збирається на щорічні сесії, де кількість голосів кожної країни пропорційна її квоті. Рішенням Ради керуючих МВФ 22 січня 1999 року були збільшені квоти країн у Фонді. Нова квота набуває чинності після сплати державою в обумовлений МВФ термін суми збільшення попередньої квоти (25% у СДР або у валюті інших держав, за вибором Фонду та згодою зазначеної держави, решта у національній валюті). Можна зазначити, що МБРР і МВФ є єдиними організаціями у світі, де не застосовується принцип: одна країна — один голос. Між сесіями керівництво здійснюється адміністративною радою з 22 членів. МБРР та МВФ мають різне призначення, що дає їм можливість робити свій внесок у стабільність світової економіки та забезпечення збалансованого економічного розвитку усіх країн-учасниць. Банк розширив допомогу через переорієнтацію з окремих проектів на ширші аспекти економічної реформи. Водночас МВФ вийшов за межі простого коригування платіжних балансів і бере участь у структурних реформах економіки своїх членів. Деяка схожість діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку і Міжнародного валютного фонду неминуча, унаслідок чого важливого значення набуває співпраця між Банком і Фондом. Розробка програм, які сприятимуть повнішій інтеграції економік країн-членів у світову монетарну та фінансову систему і водночас стимулюватимуть економічне зростання, і надалі залишається найважливішою проблемою обох інституцій. Узагальнюючи вищезазначене, у табл. 6.2 наведені основні функції та завдання МВФ і Світового банку. Затвердження кредитів МВФ є сигналом для приватних інвесторів й інших фінансових організацій, котрий дає їм зрозуміти, що ризик вкладення коштів в економіку країни не дуже високий. МВФ висуває ряд умов надання допомоги Україні: стабілізація економіки, зниження бюджетного дефіциту, стримування інфляційних процесів, зменшення дотацій збитковим підприємствам та галузям, засоби щодо нормалізації платіжної дисципліни та виконання зобов'язань перед зовнішніми кредиторами, офіційне використання реального обмінного курсу національної валюти, реалізація програми перебудови та приватизації. Головна умова — це реальне здійснення ринкових реформ протягом двох-трьох років, що гарантує повернення кредиту та послідовність у проведенні реформ. Фінансові ресурси надаються Україні на таких умовах: строк сплати — 3—5 років, відсоткова ставка за кредит — від 5,75% до 6,29%. Розпорядником коштів в Україні є НБУ. Контроль за їх ефективним використанням з боку НБУ здійснюється за попередньо узгодженими з українською стороною показниками ефективності, серед яких — рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники і дефіцит консолідованого бюджету. Помітно розширити обсяг запозичень у Фонду дає змогу збільшення квоти України у 1998 році з 997,3 млн СДР до 1372,0 млн СДР. Таблиця 6.2. Основні функції та завдання МВФ і Світового банку
Співпраця України з МВФ розпочалася з 1994 року. Сьогодні країна підходить до заключного етапу кредитування (табл. 6.3). Таблиця 6.3. Кредити, надані МВФ Уряду України*
* Джерело: "Бизнес", 2001. — № 6. — 5 февраля. — С.8. За період з 1994 по 1998 роки Уряд України накопичував борг перед МВФ за рахунок кредитів, який на початок 1999 року сягнув більше 2,5 млрд дол. США. У 1999 році, коли наступив час повертати борги, Фонд перейшов на рефінансування власних боргів (при цьому вимоги для надання кредитів стали суворішими). Це означає, що він надавав кредитів рівно стільки, скільки уряд повинен був виплатити по раніше наданих кредитах. Таким чином, борги перестали накопичуватися. І, нарешті, у 2000 році МВФ повністю припинив фінансування Уряду України. Але це не завадило Україні скоротити зовнішній борг на 2,5 млрд дол. США, у т.ч. перед МВФ на 900 млн дол. США, збільшивши при цьому розмір валютних резервів на 250 млн дол. США. Можна зробити висновок, що кредити МВФ не працюють в економіці України належними чином. До того ж має місце нецільове використання величезних обсягів запозичень. Особливе місце серед кредитів міжнародних фінансових організацій Україні на підставі міжнародних договорів під гарантію уряду посідають запозичення від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Він створений у 1990 році для фінансової підтримки проектів сприяння країнам Центральної та Східної Європи в їхньому переході до ринку і об'єднує 58 країн з різних регіонів світу, Європейський союз і Європейський інвестиційний банк. Центральний офіс розташований у Лондоні. ЄБРР діє одночасно як діловий, так і інвестиційний банк. Не менше ніж 60% його зобов'язань повинні бути пов'язані з фінансуванням приватного сектора (згідно з мандатом ЄБРР). Маючи найвищий кредитний рейтинг (ААА), банк може залучати кошти міжнародних ринків капіталу на найвигідніших умовах. ЄБРР є комерційним банком, тому умови надання кредитів цим банком суттєво відрізняються від умов кредитування МВФ і МБРР. Але порівняно з приватними комерційними банками, основною перевагою цього Банку є те, що, завдяки характеру складу своїх акціонерів він може і готовий брати на себе ризик, беручись при цьому за виконання лише комерційно життєздатних проектів. Основними формами фінансування ЄБРР є кредити, вкладення в акції та гарантії. Банк надає позики за ринковими ставками (як правило, ЛІБОР) максимум на 10 років для підприємств і 15 років — для проектів розвитку інфраструктури з додаванням певної маржі у ВКВ, головним чином у доларах США або німецьких марках. У разі придбання паю в акціонерному капіталі, ЄБРР розраховує на одержання відповідного доходу на вкладені кошти, але він завжди має чіткий план їх вилучення. Що стосується гарантій, то вони можуть бути різних типів. Це гарантії від усіх ризиків і часткові гарантії конкретних ризиків, але у всіх випадках кредитний ризик має бути прийнятним, а максимальний ризик повинен бути відомим і піддаватися вимірюванню. Нині Банк здійснює фінансування комерційних проектів у 26 країнах, що перебувають на різних етапах переходу до ринкової економіки. Основними напрямами діяльності ЄБРР є: - надання прямих кредитів та участь у спільному фінансуванні з місцевими банками та інвестиційними фірмами; - інвестування акціонерного капіталу підприємств приватного і державного сектора; - гарантоване розміщення цінних паперів, випущених приватними та державними підприємствами; - полегшення доступу підприємствам до внутрішніх і зовнішніх ринків капіталу шляхом надання гарантій та фінансових консультацій; - надання або участь у позиках та надання технічного сприяння для реконструкції й розвитку інфраструктури. Банк розробив інвестиційні проекти у галузі природоохоронної інфраструктури. Провівши попередні екологічні дослідження всіх своїх інвестиційних проектів і проектів по лінії технічної співпраці, він виступив ініціатором цілого ряду серед інвестиційних природоохоронних заходів. Для того, щоб одержати допомогу Банку, потрібно відповідати таким вимогам: І. Позичальник або представник банку повинен подати бізнес-план використання та повернення кредиту. 2. Кредит надається під заставу, що перевищує суму кредиту у 1,5—2 рази. 3. Позичальник або інший банк, як гарант, повинен увійти до проекту з власним капіталом у відношенні 70 : 30 (Банк ніколи не фінансує більш ніж 1/3 вартості проекту). 4. Розмір власних активів підприємства повинен бути не більшим ніж 2,5 млн дол. США. ЄБРР розпочав співпрацю з Україною у 1992 році із заснування інвестиційного фонду "Україна". На сьогодні цей Банк є одним із найбільших інвесторів в Україні. Увага ЄБРР в Україні зосереджена на таких галузях, як енергетика, аграрно-промисловий комплекс, розвиток дрібного і середнього підприємництва, фінансовий сектор, проекти у державному секторі. На частку кредитних ресурсів припадає 84% виділених ресурсів, 16% складають прямі інвестиції. За підсумками 2000 року частка України у загальному портфелі проектів склала 7%, а портфель українських проектів, затверджених Радою директорів Банку, складався із 36 проектів із загальним обсягом зобов'язань ЄБРР на суму більше EUR 1,6 млрд. 88% цих коштів освоєно приватним сектором і 12% — державним. Проекти ЄБРР в Україні станом на 01.01.2000 року наведено у додатку 8, а схвалені Банком кредити та їх одержувачі в Україні в 2000—2001 pp. — у додатку 9. Сьогодні в Україні діють кілька міжнародних фондів, які здійснюють інвестиційну і кредитну підтримку підприємництва в Україні. |