Ластовенко О. Міжнародні фінанси. Курс лекцій для студентів денної і заочної форми навчання спеціальностей 050104, 050104 "Фінанси", 050103 "Міжнародна економіка"
 Скачать 2.09 Mb.
|
|
Тема 7. РИНОК МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙ План.
ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ За останні роки значно розширюється діяльність міжнародних фінансово-кредитних інституцій, закордонних банків та інших зарубіжних суб'єктів інвестиційної діяльності. Іноземні інвестиції, умови їх залучення в економіку України відіграють значну роль в її розвитку, забезпеченні позитивних зрушень в інтеграційних процесах. При цьому законодавство щодо залучення іноземних інвестицій потребує суттєвого вдосконалення. Більшість законодавчих та нормативних актів повинна бути переглянута, скорочена їх кількість. Розширення інвестиційної діяльності у вільних економічних та офшорних зонах має призвести до суттєвого розвитку міжнародних відносин за рахунок експортно-імпортних операцій, поліпшити національний торговельний та платіжний баланс. 6.L Міжнародна інвестиційна діяльність та її інститути В умовах глобалізації економіки і фінансів суттєвого значення набуває залучення інвестицій на міжнародних фінансових ринках, які є надзвичайно диверсифікованими і конкурентними для позичальників. Необхідність такого залучення пояснюється тим, що більшість країн мають обмежені внутрішні інвестиційні ресурси. Існує багато шляхів залучення іноземного капіталу для інвестування економіки країни. Найважливішими з них є: - кредити, позики та гранти міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ, міжнародних фондів, експортних агентств, банків тощо; - прямі інвестиції через створення підприємств з іноземним капіталом, у тому числі спільних підприємств; - портфельні інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам і нерезидентам цінних паперів. Іноземні інституційні інвестори представлені на українському ринку міжнародними фінансово-кредитними інституціями, фондами, агенціями та банками. Найбільш впливова міжнародна валютно-кредитна система — це Група Світового банку (Бреттон-Вудська валютна система), що включає Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), відомий також як Світовий банк. Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції та розвитку—це міждержавні інвестиційні інститути, засновані одночасно в 1944 році у Бреттон-Вудсі (США) представниками 44 націй. Утворення МВФ та МБРР у післявоєнні роки було викликане станом і тенденціями світогосподарських зв'язків, і, в першу чергу, потребою нормалізувати світову валютно-фінансову і кредитну систему, які перебували на той час у повному занепаді. Через глибоку економічну кризу 1929—1933 pp. були скорочені зовнішньоекономічні відносини країн, зменшилися міжнародна торгівля і рух капіталів. Це негативно вплинуло на міжнародні валютні і кредитні відносини. Повсюдно утверджувалося жорстке валютне регулювання і посилювався протекціонізм. Становище у системі світогосподарських зв'язків ще більше ускладнилося під час Другої світової війни, коли майже перестав діяти механізм міжнародних розрахунків1621. Ці розрахунки здійснювалися переважно золотом, а США були основним постачальником товарів у воєнних умовах, тому саме в цій країні і була сконцентрована значна частка світового золотого запасу. Це призвело до ускладнення проблеми міжнародної ліквідності. Ставало дедалі очевиднішим, що розвиток інституціональної структури міжнародного регулювання торгових і валютно-фінансових відносин украй необхідний. Тому, ще в ході війни висувалися різні пропозиції щодо створення необхідних умов для розвитку міжнародного економічного співробітництва у майбутньому, коли війна скінчиться. При цьому американський план побудови нової системи торгових, валютних, кредитних і фінансових відносин відводив провідну роль долару у новій валютній системі, а англійський план — фунту стерлінгів. Внаслідок переміг американський, хоча певні ідеї англійського плану були теж ураховані. У новій інституціональній системі провідна роль відводилася Міжнародному валютному фонду та Міжнародному банку реконструкції та розвитку. Угода про створення Міжнародного банку реконструкції та розвитку, яка є одночасно і його статутом, набрала чинності у 1945 році. Розпочав свою функціональну діяльність Світовий банк 25 червня 1946 року, і його основним завданням була відбудова Європи. Першу позику Банк надав Франції через рік після свого створення. Світовий банк є багатосторонньою організацією розвитку, яка покликана сприяти економічному та соціальному прогресу у країнах, що розвиваються, всебічному покращенню умов життя народів цих країн. Крім позик, Банк також надає дорадчі послуги клієнтам завдяки своєму глобальному досвіду і високому рівню експертних знань та можливостей. Це надає йому право бути каталізатором у справі залучення життєво необхідного приватного капіталу для потреб інвестування і розвитку. Світовий банк постійно вдосконалює свої послуги, щоб вони максимально задовольняли щораз нові потреби країн-членів. Членами МБРР можуть бути тільки держави-члени МВФ. Високий рейтинг Банку ставить його на перше місце серед фінансових організацій, а це, у свою чергу, дає йому широкий доступ до світового ринку капіталу і можливість значних інвестицій у розвиток суспільства — охорону здоров'я та довкілля, інфраструктуру, впровадження реформ. Основною роботою Світового банку є ефективне використання ресурсів багатих розвинених країн для підтримки бідних країн, що розвиваються. Протягом своєї історії Банк надав позики загальним обсягом 300 млрд дол. США на фінансування 6 тисяч проектів розвитку у більш ніж 140 країнах світу. Із зростанням обсягу роботи та урізноманітнення і поширення кола завдань виникла необхідність створення філій, які мали задовольняти нові потреби. Разом ці організації становлять Групу Світового банку (рис. 6.1). До неї, крім МБРР, входять ще Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр урегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС). їхня штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні. Сьогодні МБРР часто називають Світовим банком, хоча формально Світовий банк складається з МБРР і МАР.  Рис. 6.1. Структура Групи Світового банку Міжнародний банк реконструкції та розвитку є найбільшою філією Групи Світового банку. Сьогодні це універсальна міжнародна організація. Якщо на кінець 1945 р. угоду про його утворення підписали лише 40 країн, то на початок 2000 року до складу МБРР входила вже 181 держава1621. Статутний капітал Банку утворюється шляхом передплати країн-членів на акції вартістю 100 тис. дол. США кожна. Розподіл акцій відбувається за стандартною формулою на підставі розміру квоти країн-членів у МВФ, а підрахунок голосів — відповідно до частки участі країни в акціонерному капіталі. На дванадцять промислово-розвинених країн припадає понад половину квот, і, відповідно, голосів. Станом на 30 червня 2000 р. найбільшу кількість акцій і голосів мали: США — 16,95% загальної кількості акцій і 16,49% голосів; Японія — 8,12 і 7,91; Німеччина - 4,63 і 4,52; Великобританія - 4,44 і 4,33; Франція - 4,44 і 4,33; Італія - 2,87 і 2,80; Канада - 2,87 і 2,80; Нідерланди - 2,27 і 2,22; Бельгія — 1,85 і 1,82; Швейцарія — 1,70 і 1,67; Австралія — 1,56 і 1,54; Іспанія — 1,51 і 1,49|621. Зрозуміло, що саме ці країни визначають напрями діяльності Банку, його кредитну політику. Структура Банку включає Раду керуючих, Виконавчу раду, Президента і адміністративний апарат. Рада керуючих ухвалює найважливіші рішення і складається з одного керуючого та одного його заступника, призначених кожною державою-членом. Виконавча рада, у свою чергу, займається реалізацією ухвалених рішень і організовує повсякденну діяльність Банку. Вона складається з 24 директорів, п'ять з яких призначаються державами-членами з найбільшими квотами. Решта виконавчих директорів обираються керуючими. Головує на засіданнях виконавчих директорів і керує адміністративним апаратом Банку Президент, який традиційно є громадянином США. Завдяки економічно-фінансовому потенціалу та ефективності Банку інвестиції в його акції є дуже вигідним вкладенням капіталу. Для того, щоб стати членом Банку, кожна країна повинна сплатити членський внесок. Надання позичок країнам-учасницям здійснюється за рахунок кредитних коштів, що залучаються банком на світових ринках капіталів. Значна частина коштів МБРР надходить також від нерозподіленого прибутку і погашення раніше наданих позик, що видаються банком на строк від 15 до 20 років і мають п'ятирічний пільговий період. Усі позики надаються лише під урядові гарантії. Країни-одержувачі кредитів залежно від рівня економічного розвитку і кредитоспроможності поділяються на три групи: 1. Країни, які мають доступ до кредитів МБРР (66 країн станом на 30.04.2000 p.); 2. Країни, які можуть отдержувати кредити як у МБРР, так і у МАР (12 країн); 3. Країни, які одержують кредити тільки у МАР (66 країн). Статутом МБРР визначено обов'язкове цільове використання наданих позик — вони повинні йти виключно на виробничі цілі і сприяти економічному зростанню країн-позичальниць, тобто об'єктом кредитування повинні бути реальні інвестиції. МБРР надає позики країнам, які спроможні сплатити ринкову відсоткову ставку, прив'язану до ставки ЛІБОР (ставки пропозиції на Лондонському міжбанківському ринку депозитів), а інша філія — Міжнародна асоціація розвитку (МАР) — надає позики найбіднішим країнам на концесійних умовах. Досить часто це країни, в яких доходи населення становлять менше ніж 2 дол. США на день або менше. МАР створена у 1960 році з метою більш сприятливих умов позики для країн, які не в змозі позичати у МБРР. Фонди МАР формуються шляхом періодичних вкладень за рахунок внесків більш розвинених країн. Частину ресурсів МАР одержує у вигляді переказів від МБРР, а також від погашення раніше наданих кредитів МАР. Розпоряджаючись такими ресурсами, МАР пропонує дуже вигідні умови: як правило, позики видаються на 40 років з відстрочкою погашення на 10 років і є відсотковими. Позичальник сплачує лише невеликі комісійні. На частку кредитів Асоціації припадає приблизно 25 % загального обсягу кредитних ресурсів Групи Світового банку. МАР юридично відокремлена від МБРР і носить характер автономного фонду, а не філії, однак ці організації мають спільний управлінський персонал і єдину адміністративну структуру. У спільному річному звіті постійно вживається термін "Світовий банк", що означає комплекс із двох закладів. Членський склад МАР — 160 країн. Україна є членом МБРР, але не входить до складу Асоціації. Представництво Світового банку в Україні почало працювати у 1992 році. Співробітництво України з Банком підтримує програму економічних реформ у країні і виступає важливим елементом зовнішнього фінансування. За статистичними даними МБРР є основним кредитором України (табл. 6.1). Таблиця 6.1. Основні кредитори України станом на 01.01.2001 р. дол. США
Україні належить 10 908 акцій МБРР, що забезпечує їй 11 158 голосів (0,69% загальної кількості станом на середину 2000 p.). Кошти Світового банку є досить привабливим джерелом зовнішнього фінансування України внаслідок того, що фінансові умови надання позик вигідніші, ніж більшість інших доступних нині джерел запозичення. За класифікацією Світового банку Україна належить до п'ятої категорії країн (менше 756 дол. США ВНП на душу населення). Для порівняння, Росія і Білорусь віднесені до третьої категорії (1446—2995 дол. США на душу населення). Відсотки за позиками Банку сплачуються за плаваючою ставкою, прив'язаною до ставки ЛІБОР (близько 6,5% річних, враховуючи загальну маржу). Для України термін погашення кредитів становить 20 років з пільговим періодом 5 років. В Україні за допомогою МБРР фінансується 18 проектів на загальну суму більше 2,8 млрд дол. США і 5 млн нім. марок, з яких 6 системних, 12 — інвестиційних. Системні проекти спрямовані на реформування цілих галузей економіки, і кошти для них траншами спрямовуються безпосередньо до державного бюджету України та погашаються тільки за рахунок коштів бюджету. Кожний наступний транш надається при виконанні відповідних умов. Після того, як кредитну угоду підписано, Міністерство фінансів як представник позичальника відкриває спеціальний рахунок для одержання коштів позики в НБУ. Системними проектами МБРР в Україні є: проект структурної перебудови сільського господарства (300 млн дол. США); проект розвитку підприємств (310 млн дол. США); проект структурної перебудови фінансового сектора (300 млн дол. США); проект перебудови вугільної галузі (300 млн дол. США) і реабілітаційна позика (500 млн дол. США). Крім того, триває підготовка ще двох проектів (реформа державного управління і реформа управління бюджетними ресурсами). На сьогодні повністю реалізовано проект, на який було надано реабілітаційну позику. Кошти були спрямовані на проведення ключових економічних реформ, включаючи лібералізацію цін і торгівлі, приватизацію підприємств державної власності, забезпечення макроекономічної стабілізації, проведення реформ у сільському господарстві та енергетиці. Україною і Світовим банком було підготовлено і узгоджено Стратегію Світового банку щодо допомоги країні (CAS) від 3 червня 1996 року. Основними завданнями Стратегії було досягнення макроекономічної стабільності; проведення структурної реформи через сприяння діяльності приватного сектора; структурної перебудови державного сектора; забезпечення соціальної стабільності і охорони навколишнього середовища. У 2000 році Радою директорів Світового банку була затверджена нова стратегія допомоги Україні, що передбачає виділення 1,8 млрд дол. США кредитів у період з 2001 по 2003 роки за умови успішного виконання Україною узгоджених орієнтовних показників ефективності управління. Основою фінансування буде програмна системна позика, що складається з трьох окремих позик по 250 млн дол. США кожна. Метою позики є надання допомоги Україні в інституціональній реформі і реформуванні системи управління в країні. Основними напрямами реалізації є: покращання фінансової дисципліни, регулятивної сфери, відносин власності; реформа фіскальної сфери і соціальної сфери. За інвестиційними проектами схема надання коштів МБРР зовсім інша. Правилами Банку передбачається, що їх фінансування не може перевищувати 70— 80% загальної вартості проекту. Це означає, що Україна повинна самостійно забезпечити 20—30% витрат проекту. Ще у процесі підготовки проекту визначаються пакети закупок, необхідних для його впровадження, та джерела фінансування. Українською стороною створюється робоча група управління проектом, яка готує тендерну документацію, оскільки всі закупки проводяться за принципом відкритих міжнародних тендерних торгів. Участь у торгах беруть усі компанії, що мають достатній міжнародний досвід і виробничі можливості виконання умов конкурсу. Якщо український виробник дотримується умов якості, надійності та своєчасності поставок або послуг, то йому надається знижка у розмірі 15% контрактної ціни. Конкурс проводить українська сторона, і підготовлена нею тендерна документація обов'язково узгоджується з МБРР. Банк надає кошти безпосередньо постачальнику конкретних товарів або послуг для інвестиційного проекту. Кредити, надані у межах інвестиційних проектів, оцінюються сумою в 820 млн дол. США і 15 млн нім. марок, хоча досі Україна одержала лише 245,1 млн дол. США і 6,1 млн нім. марок. За весь час співпраці з МБРР за інвестиційними проектами Україна виплатила з держбюджету понад 316 млн дол. США. З них 307 млн дол. США — це відсотки за користування кредитами. Головним завданням Міжнародної фінансової корпорації (МФК), створеної у 1956 році, є сприяння країнам, що розвиваються, у стимулюванні приватного сектора шляхом інвестування або надання позик. Членами МФК можуть бути тільки країни-учасниці МБРР. На відміну від МБРР, який надає позики тільки урядам або під їхню гарантію, корпорація може брати участь у капіталі підприємств і надавати позики без державної гарантії. Відсоткова ставка різниться залежно від країни та проекту, а період сплати позики становить від 3 до 15 років з відстрочкою платежів до 12 років. Фонди МФК складаються із доходів від акцій, які купують країни-члени МФК, власних позик, зокрема від МБРР, і нерозподіленого прибутку. Майже 20% свого фінансового капіталу МФК позичає у МБРР, а решту — на міжнародних фінансових ринках. Вона має право надавати позики та фінансувати проекти окремих підприємств країн-членів МФК шляхом випуску акцій. Корпорація активно діє у багатьох секторах, у тому числі на ринках капіталу, енергетики, зв'язку, сільському господарстві, промисловості, нафтохімії, туризмі тощо. Діяльність на ринках капіталу, зокрема, здійснюється через інвестування у банківські і небанківські фінансові інститути та різноманітні фонди, надання кредитних ліній фінансовим посередникам, гарантування випуску цінних паперів. У 1994 році МФК заснувала Загальний трастовий фонд "Стейт Стріт Банк енд Траст Компані / МФК Індекс нових ринків", який розміщує інвестиції на фондових ринках різних країн. Ці країни повинні бути внесені у серйозне видання "Зведений інвестиційний індекс МФК" (IFC Investable Composite Index), що був започаткований у 1993 році. Україна є членом Міжнародної фінансової корпорації з 1993 року. Донедавна діяльність МФК в Україні була зосереджена на технічній підтримці малої приватизації, сертифікатної приватизації та приватизації у сільському господарстві, а також післяприватизаційній підтримці. МФК вже інвестувала загалом 2 млн дол. США шляхом фінансування випуску акцій. Вона визначає приватні та приватизовані підприємства для надання їм позики та їх акціонування. Свою діяльність МФК реалізує через своє представництво у Києві і ще у 12 регіонах України. |