Ластовенко О. Міжнародні фінанси. Курс лекцій для студентів денної і заочної форми навчання спеціальностей 050104, 050104 "Фінанси", 050103 "Міжнародна економіка"
 Скачать 2.09 Mb.
|
|
Тема 10. ФІНАНСОВІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ Для розкриття сутності данного питання розглянемо спочатку, що являє собой транснаціональна корпорація (ТНК) і як здійснюється її розвиток на міжнародному ринку. Транснаціональні корпорації являють собою найбільші компанії переважно з однонаціональним акціонерним капіталом і характером контролю над діяльністю всієї компанії. ТНК здійснюють свою ділову активність в інших країнах за допомогою організації там філій і дочірніх компаній, що володіють самостійними службами виробництва і збуту продукції, науково-дослідними центрами і т.д. Типовими прикладами подібних міжнародних корпорацій є американські фірми «Дженерал моторс», «Форд», ИБМ (IBM) і «Экссон», швейцарський харчовий концерн «Нестле» і ін. Кінцевою метою транснаціональних корпорацій є присвоєння прибутку. Для досягнення цієї мети в них мається безліч переваг у порівнянні з іншими учасниками міжнародних економічних відносин. Насамперед – збільшення території своєї дії. Розширення сфери діяльності дозволяє їм мати наступні переваги:
Переважною рисою розвитку транснаціональних корпорацій є розвиток у їхніх рамках внутріфірмових відносин. Так, широке поширення одержала внутріфірмова торгівля між окремими філіями і дочірніми компаніями ТНК, розташованими в різних країнах, що за своєю формою є міжнародною торгівлею. Внутрікорпоративний торговий обмін між різними підрозділами транснаціональних фірм обгороджує їх від впливу міжнародної конкуренції, тим самим роблячи великий вплив на весь товарообіг. Крім того, внутріфірмовий обмін дозволяє транснаціональним корпораціям уникати впливу тарифних бар'єрів при імпорті в країну свого базування товарів, зроблених її філіями й іншими підрозділами. ТНК нерідко звільняються від сплати пошлин на раніше вивезені матеріали. ТНК одержують чималі переваги і від того, що внутрікорпоративні комерційні відносини вони здійснюють на базі так званих трансферних цін. Внутріфірмові трансферні ціни – це такий вид цін, що одержали широке поширення при обміні товарами і послугами в рамках міжнародних корпорацій. Як правило, конкретні дані про ці ціни складають комерційну таємницю, тому що їхній рівень значно відрізняється від цін при постачаннях такої ж продукції між незалежними підприємствами, що не входять у структури транснаціональної корпорації. По деяким даним, трансферні ціни приблизно в 3 – 4 рази нижче світових цін на такі ж товари. В умовах розширення виробничої діяльності транснаціональних корпорацій роль внутріфірмових трансферних цін як інструмента міжнародного обміну незмінно збільшується. ТНК використовують ці ціни для такого калькулювання витрат виробництва й інших економічних показників, що дозволяють мінімізувати доходи, з яких необхідно виплачувати податки, а також фінансувати діяльність одних виробників ТНК за рахунок інших. Варто підкреслити, що по каналах міжнародного внутріфірмового обороту в даний час проходить одна третина світової торгівлі. Це означає, що ТНК помітно змінили характер світової торгівлі, третя частина якої здійснюється не між відособленими власниками, а усередині транснаціональних корпорацій. Таким чином, транснаціональні корпорації, формуючи міжнаціональні виробничі комплекси, одержують можливість ширше використовувати переваги міжнародного поділу праці і міжнародної кооперації виробництва і впливати на весь характер міжнародних економічних відносин, у тому числі і на стан світової торгівлі. Виходячи із вищенаведенного визначення і опису ТНК слід відзначити, що він є багатогалузевим комплексом створення фінансових відносин. Тому стає дуже важливим розгляд сутності фінансів ТНК, як економічної категорії. Так, якщо фінанси - це грошові відносини, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і частини національного багатства в зв'язку з формуванням грошових доходів і нагромаджень у суб'єктів господарювання і держави, а також використанням їхній на розширене відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних і інших потреб суспільства. Умовою функціонування фінансів є наявність грошей, а причиною появи фінансів служить потреба суб'єктів господарювання і держави в ресурсах, що забезпечують їхню діяльність. Сутність фінансів як особливої сфери розподільних відносин виявляється насамперед за допомогою розподільної функції. Саме через цю функцію реалізується суспільне призначення фінансів - забезпечення кожного суб'єкта господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами, використовуваними у формі грошових фондів спеціального цільового призначення. Об'єктами дії розподільної функції фінансів виступають вартість валового суспільного продукту (у її грошовій формі), а також частина національного багатства (принявшая грошову форму). Суб'єктами при фінансовому методі розподілу виступають юридичні і фізичні особи (держава, підприємства, об'єднання, організації, установи, громадяни), що є учасниками відтворювального процесу, у розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення. Тоді, фінанси ТНК можна розглядати як відносини з приводу володіння, користування і розпорядження коштами, що надходять з різних джерел (від інвесторів, що вкладають свої кошти в капітал компанії, кредитів, доходів, отриманих внаслідок діяльності фірми) і спрямовуються на різні цілі (придбання основних коштів, створення товарних запасів, придбання цінних паперів, готівкові гроші тощо), а також управління таким рухом капіталу. А їх сутність проявляється в виконанні ТНК таких специфічних видів операцій:
При здійсненні цих операцій особливо важливе значення для успішного розвитку ТНК має принцип адаптації до умов зовнішнього середовища, принцип контролю і швидкого отримання повної інформації про зміни внутрішнього і зовнішнього середовища корпорації і принцип соціального партнерства менеджерів, працівників, акціонерів і споживачів. Сутність фінансів ТНК проявляється також в фінансових відносинах які складаються з головною компанією і дочірніми підприємствами. Ці відносини носять характер фінансування. Основним джерелом для фінансування зарубіжни філій є внутрішні джерела: нерозподілений прибуток, амортизація, внутрішньофірмові позики і випуск нових акцій. Зовнішні джерела використовуються, як правило, при тимчасовій потребі в коштах. Діапазон їх широкий: від позик комерційних банків в межах країни місцезнаходження філії до позик міжнародних кредитних агентств. ТНК використовують фінансові зв’язки між своїми організаційними одиницями для оптимізації процесу фінансування своєї міжнародної діяльності, залучаючи зовнішні і внутрішні джерела фінансування, а також використовуючи їх різновиди. Внутрішньофірмове фінансування у вигляді позик і випуску нових акцій за рахунок внутрішніх джерел забезпечує переміщення фінансових коштів як між головною компанією і дочірніми підприємствами, так і між останніми. Через посердництво таких внутрішніх переказів ТНК здійснюють контроль за значною частиною діяльності дочірніх підприємств. Перевага випуску нових акцій віддається в тому випадку, якщо гловна компанія хоче посилити контроль над діяльністю дочірнього підприємства. Фінансування за допомогою внутрішніх позик використовується як механізм регулярної виплати відсотків і основної суми позики, тобто “репатріації” накопичених дочірньою компанією грошових коштів. З податкової точки зору корпорація переміщуватиме кошти таким чином, щоб мінімізувати оподаткування всієї системи. Вона може здійснити такий переказ у формі дивідендів, відсотків і винагород, а також шляхом встановлення трансфертних цін тощо. Диіденди, як джерело транснаціонального фінансування, можуть переміщуватись як від головної компанії до філії, так і з філії у головну компанію. Таким чином, фінанси – це категорія яке не обминає нічого, вона пронизує все навколо, також не є виключенням і ТНК який складає базу для створення і розвитку фінасових відносин між різними суб’єктами господарювання. А розгляд його діяльності відображає сутність фінансів ТНК як економічної категорії. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:
а). найбільші компанії переважно з однонаціональним акціонерним капіталом і характером контролю над діяльністю всієї компанії, які здійснюють свою ділову активність в інших країнах за допомогою організації там філій і дочірніх компаній, що володіють самостійними службами виробництва і збуту продукції, науково-дослідними центрами і т.д.; б). компанії, статутний капітал яких на момент реєстрації не може бути меньш ніж 1250 мінімальних заробітних плат; в). компанії які обєднуються за технологічним принципом; г). немає вірної відповіді.
а). виплата дивідендів; б). розвиток ТНК; в). присвоєння прибутку; г). все вище вказане.
а). вони являють собой великі за масштабами об’єднання; б).внутрікорпоративні комерційні відносини вони здійснюють на базі трансферних цін; в). вони підлягають гнучкої і пільгової системі оподаткування; г). вони здійснюють контроль на всіх рівнях виробництва. 4. Як відрізняються трансфертні ціни від світових ? а). трансферні ціни приблизно в 3 – 4 рази вище світових цін на такі ж товари; б). трансферні ціни приблизно в 3 – 4 рази нижче світових цін на такі ж товари; в). немає різниці; г). вони більш захищені на ринку конкурентоспроможних товарів. 5.Фінанси - це ... а). грошові кошти в національній і іностранній валюті; б). капітал підприємства на звітну дату; в).грошові відносини, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і частини національного багатства в зв'язку з формуванням грошових доходів і нагромаджень у суб'єктів господарювання і держави, а також використанням їхній на розширене відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних і інших потреб суспільства; г). фонди грошових коштів.
а). відносини з приводу володіння, користування і розпорядження коштами, що надходять з різних джерел (від інвесторів, що вкладають свої кошти в капітал компанії, кредитів, доходів, отриманих внаслідок діяльності фірми) і спрямовуються на різні цілі (придбання основних коштів, створення товарних запасів, придбання цінних паперів, готівкові гроші тощо), а також управління таким рухом капіталу; б). грошові фонди сконцентровані в руках держави і являють собой загальнодержавні фінансові ресурси; в). все вказане в пунктах а) і б); г). немає вірної відповіді. 7. Які з вищенаведених операцій є операціями ТНК? а).грошові операції між філіями різних країн; б).фінансування міжнародної торгівлі; в). купівля-продаж іноземної валюти; г). все вище вказане. 8.Сутність фінансів ТНК проявляється в ... а). кредитуванні населення; б).самофінансуванні, тобто фінансуванні свого виробничо-торгівельного процесу за рахунок власних джерел фінансових ресурсів; в).фінансових відносинах які складаються з головною компанією і дочірніми підприємствами; г). все вище вказане. 9.Основним джерелом для фінансування зарубіжни філій є ... а). внутрішні джерела: нерозподілений прибуток, амортизація, внутрішньофірмові позики і випуск нових акцій; б). внутрішні і зовнішні джерела; в). зовнішні джерела цільового призначення; г). немає вірної відповіді. 10. Як ТНК здійснюють контроль за значною частиною діяльності дочірніх підприємств ? а). через певні контролюючі органи; б). через посердництво внутрішніх переказів і випуск нових акцій; в). проводить аудиторську перевірку кожного року; г). все вище вказане. Тема 11. ЗАБОРГОВАНІСТЬ У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ Зовнішня заборгованість — це сума фінансових зобов'язань країни іноземним кредиторам, що підлягають погашенню в обумовлені терміни. Найгостріше проблема зовнішньої заборгованості стоїть перед країнами, що розвиваються, і переросла нині в проблему кризи заборгованості. Криза заборгованості зумовлена, на перший погляд, рухом позикового капіталу, кредитних коштів, що видавалися промислово розвинутими країнами молодим державам. Насправді її причини значно глибші. Вони охоплюють усю систему відносин господарського спілкування між партнерами з приводу руху капіталів, товарів і послуг. Тому за своєю політико-економічною природою криза заборгованості має трактуватися не просто як криза фінансово-кредитних відносин розвинутих країн з молодими державами, а як найбільш узагальнюючий прояв кризи всієї системи світогосподарських відносин між ними. І якщо це так, то і вихід з неї в рамках існуючої системи нерівноправних відносин неможливий. Отже, ситуація потребує докорінної зміни цих відносин, їх перебудови на справедливій демократичній основі, встановлення нового міжнародного економічного порядку. Загальний обсяг зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються, на кінець 90-х років перевищив 2 трлн. дол. США. Проте тягар заборгованості визначається навіть не стільки абсолютним обсягом боргу, скільки сумою платежів по його погашенню, їх відношенням до валового національного продукту і експорту. Погіршення умов кредитування молодих держав останнім часом супроводжувалося більш швидкими темпами збільшення виплат з обслуговування боргу, особливо відсотків, ніж зростання самого боргу. Саме ця обставина в поєднанні із різким скороченням експорту, погіршенням умов торгівлі, зростанням масштабів нееквівалентності в обміні та посиленням протекціоністських дій ТНК не дала змоги країнам, що розвиваються, своєчасно сплачувати заборгованість. Проблема зовнішнього боргу переросла в кризу заборгованості. У деяких країнах, що розвиваються, платежі з боргу навіть перевищують експортні надходження. Тягар платежів з боргу настільки значний, що не лише стримує економічний розвиток молодих держав, а й практично не дає змоги підтримувати навіть той злиденний рівень споживання в багатьох з них, який було досягнуто в 70-ті роки. Усе це гальмує і навіть паралізує економічний прогрес країн, що розвиваються, блокує підвищення життєвого рівня населення, відкидаючи його нерідко на багато років і навіть десятиріччя назад. Країни, що розвиваються, економічно не спроможні сплатити величезні борги і відсотки по них. Вони опинилися у своєрідній пастці. Водночас ситуація, що склалася, реально загрожує і кредиторам, оскільки може викликати ланцюгову реакцію банкрутств, практичний розвал усієї фінансово-кредитної системи, а тому змушує уряди і керівників міжнародних фінансових кіл здійснювати певні заходи щодо лібералізації фінансово-кредитних відносин із країнами, що розвиваються. Остаточно подолати кризу заборгованості не можна без прийняття глобальних і разом з тим кардинальних політичних рішень, які 6 враховували інтереси молодих держав і не підривали функціонування всесвітнього господарства, всієї системи світогосподарських зв'язків. Країни з розвинутою ринковою економікою також мають зовнішні борги (а деякі і досить значні), проте у зв'язку з їх відносною економічною стабільністю зовнішня заборгованість не набула тієї гостроти, як для країн, що розвиваються, та держав Східної Європи. За подібних обставин розвинутим країнам треба було б бити на сполох, однак у жодній з них проблема заборгованості не стояла і не стоїть на першому плані, оскільки державний борг, якщо він за своїми розмірами не виходить за прийняті параметри макроекономіки, не є чимось загрозливим. Крім того, у високорозвинутих країнах, як правило, більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів. У такому разі, коли сприятливі економічні умови, державний борг здатний навіть працювати на державу. Наприкінці XIX ст. у Росії за рахунок випуску та розміщення за кордоном державних облігацій, тобто фактично за рахунок зовнішнього боргу, були засновані численні казенні заводи, збудовані залізниці та інші важливі об'єкти. Якщо державний борг зростає швидше, ніж росте валовий внутрішній продукт, тоді обслуговування державного боргу може здійснюватися і за рахунок накопичення і споживання, тобто за рахунок зниження життєвого рівня населення. Якщо державний борг зростає в умовах припинення зростання ВВП або його падіння, то наслідки для країни-боржника можуть бути більш негативні. Коли борги накопичуються з року в рік, то це може призвести до поступового сповзання країни в боргову кабалу і навіть поставити питання про майбутню економічну незалежність та втрату політичних позицій у світовому співтоваристві. |