Пішак_Медична біологія_2004. Лауреат и но белівсь ко ї прем І ї мечников І
 Скачать 14.51 Mb.
|
|
433 стан здоров' я і хвороби, проміж- ні стан и , їх в за є м о з вязок із станом е коси стем и стан здоров'я населення як інтег- ральний критерій оцінки якості на- вколи ш н ь ого сере до в ища У преамбулі Всесвітньої організації охорони здоров я записано, що здоров'я це стан повного фізич- ного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних дефектів. 3 . 1 . 1 2 Виз нач е н н яз до ров' я (ВООЗ) Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя Валеологія теорія та практика формування, збе- реження і зміцнення здоров'я індивіда з використанням медичних і парамедичних технологій. Валеологія, як і будь яка інша наука, має свій предмет наукового пізнан- ня, об'єкт застосування своїх зусиль, методологічні основи, мету, задачі і методи їх вирішення. Предметом валеології є індивідуальне здоров'я людини. Методологічні основи валеології можуть бути сформульовані в наступних принципах. 1. Валеологія розглядає здоров'я людини як са- мостійну соціально медичну категорію, суть якої може бути кількісно й якісно охарактеризована пря- мими показниками і якою можна керувати (форму- вати, зберігати, зміцнювати). 2. Між здоров 'ям та хворобою існують перехідні стани. При цьому здоров'я розглядається як більш загальна категорія порівняно з передхворобою і хворобою. Передхвороба ("третій стан) і хвороба особливий випадок здоров'я, коли рівень його зни- жений або наявні його дефекти. 3. Підхід до людини і її здоров'я, що використо- вується у валеології, інтегративний (системний), холістичний (від лат. holos цілісний). Методи дії переважно немедикаментозні, природні. 4. Розробка теоретичних принципів санології відповідає завданню формування спільної теорії медицини, що поєднує філософське осмислення суті здоров'я, хвороби та перехідних станів. Основними задачами валеології є • розробка і реалізація уявлень про суть здоров я, будову діагностичних моделей та методи його оцінки, а також прогнозування; • кількісна оцінка рівня здоров'я майже здоро- вої людини, його прогнозування, характеристики способу та якості життя; розробка на цій основі систем скринінгу та моніторингу за станом здоров'я індиві- да, формування індивідуальних оздоровчих програм; • формування "психології" здоров'я, мотивації до корекції способу життя індивідом з метою зміц- нення його здоров'я; • реалізація індивідуальних оздоровчих програм, первинна та вторинна профілактика захворювань, оцінка ефективності оздоровчих заходів. та місце людини в ньому Закономірності існування фізичних полів різної природи в живих організмах характеризуються взає- модією їх з полями навколишнього середовища і впли- вом геліогеофізичних факторів на життєдіяльність організму. Біологічний об'єкт це динамічна, само керована цілісна система, гомеостаз якої забезпе- чується одночасним функціонуванням як окремих органів, так і фізіологічних систем кровообігу, ме- таболізму, нейрогуморальної регуляції тощо. Функціонування систем живого організму від- дзеркалюється у складній картині фізичних полів і випромінювань, що генеруються ним, а також у па- раметричних змінах природних фонових полів і випромінювань, які оточують організм. Біологічні об'єкти в процесі життєдіяльності генерують ви- промінювання різної природи. Реєстрація полів і вип- ромінювань з організму можлива за допомогою рен- тгенівських, ультразвукових і томографічних ме- тодів, електрокардіографії та ін., що дозволяє "по- бачити" динаміку різних фізіологічних процесів і ви- явити порушення в їх роботі. Біополя це сукупність фізичних полів, при- таманних об'єктам живої природи, з допомогою яких здійснюється обмін енергією та інформацією між ними. Одними з основних є електромагнітні поля і ви- промінювання живого організму. Це повіязано з ви- никненням, рухом і взаємодією електричних зарядів у біологічних об'єктах у процесі їх життєдіяльності. Біоритми є однією з найбільш загальних влас- тивостей біосистеми і характеризують її існування в часі. Наука, що вивчає біологічні ритми живих організмів, називається біоритмологією. У ній ви- діляють декілька самостійних напрямків: хронобіо- логія, хронопатологія, хронотерапія, хронофармако логія, хронопрофілактика та інші. Ритми поділяються за належністю до класу явиш (ритми рослин, тварин, людини та ін.), за тривалі- стю періода (ритми високої, середньої і низької частот, за функціональним значенням ("екологічні", або * Розділ підготовлений Р. Є. Вуликом 434 3 . 1 . 1 3 Валеологія наука про здоров'я людей 3.1.14 Поняття про біополя, біологічні ритми та їх медичне значення * 3.1. Основи загальної екології та екології людини адаптивні добові, припливно відпливні, сезонні, річні, та функціональні всі інші ритми, які забез- печують динамічну рівновагу внутрішнього сере- довища організму). Ритми охоплюють всі прояви життя від субклітин- них структур і окремих клітин до складних форм по- ведінки організмів, популяцій та екологічних систем. Ритмічність основна властивість живої матерії, її не від'ємна ознака. "Система, наскрізь пронизана ритмами" так образно назвав людину один з фунда- торів школи дослідників біологічних ритмів Б. С. Аляк ринський. Головний керуючий чинник цієї системи добовий ритм. У людини у формуванні добового ритму окремих процесів, поряд із фізичними датчиками часу (коливання температури, освітленості, магнітно- го поля й інших факторів середовища), важливу роль відіграє комплекс екзогенних факторів. Синхронізація біологічних ритмів ссавців дося- гається шляхом комплексної взаємодії нейроендо- кринних структур, які формують хроноперіодичну систему, зокрема гіпоталамуса, шишкоподібного тіла та ін. Ця система локалізується на всіх рівнях організації живого організму та синхронізує влас- ну активність із зовнішніми ритмічними змінами, створюючи універсальну часову основу динаміч- них процесів, що перебігають у біологічних системах різного рівня. Живому організму притаманні одночасно всі існуючі ритми, його функції можуть синхронізува- тися у різних ритмах, різноманітних діапазонах пе- ріодів. Крім того, часова структура ритмів може змінюватися під впливом випадкових зовнішніх і внутрішніх факторів. Треба брати до уваги й інди- відуальні особливості в організації часової структу- ри ("сови", "жайворонки" тощо). Багато патологічних процесів в організмі супро- воджується порушенням часової організації фізіо- логічних функцій. Водночас, неузгодження біологіч- них ритмів призводить до розвитку патологічних змін. Це так звані десинхронози. Хронологічним маркером старіння, критерієм біологічного віку є початок зміни часової структури зрілого віку, коли відбувається спонтанна внутрішня десинхронізація. Прогресивний розвиток вчення про біологічні ритми дозволив з'ясувати основні закономірності взаємодії біоритмів організму з задавачами часу в навколишньому середовищі. Великим досягненням є дані про генетичну регуляцію біоритмів. Встанов- лений тісний зв'язок біоритмів з механізмами гомеостазу в організмі та їх роль в процесах адап- тації. Досліджені ритми чутливості клітин, тканин, органів і організму в цілому до дії факторів хімічної і фізичної природи, в тому числі лікарських речо- вин. Велике значення для розвитку теоретичної і ек- спериментальної хронобіології має розробка методів кількісного дослідження біоритмів. У медико біологічній науці сформований новий напрямок хрономедщина. Перед цією галуззю клінічної медицини стоять великі завдання, вирішен- ня яких сприятиме як розвитку нових уявлень про причини і патогенез різних захворювань, так і їх ус- пішному лікуванню і профілактиці. 435 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Питання для самоконтролю та обговорення Контрольно навчальні завдання 1. Чим відрізняються між собою поняття "середови- щей "умови існування"? 2. Яка відмінність між поняттями "біогеоценоз" і "екосистема"? 3. Яка головна функція біогеоценозу і біосфери? 4. Чому життя можливе лише у вигляді безперервно- го кругообігу речовини та енергії? 5. Чим відрізняються природні біогеоценози від штучних? 6. Що таке екологічний гомеостаз 7. Що таке преадаптація? Наведіть приклади. 8. Які біологічні та соціальні аспекти адаптації насе- лення до умов житгєдіяльності? 9. Що означають функціональні типи конституційно- го реагування людей "спринтер, "стаєр", "мікст"? 10. Який зв'язок між станом здоров'я і хвороби, про- міжними станами і станом екосистеми? 11. Охарактеризуйте біохімічну, термодинамічну, біо геоценотичну, кібернетичну концепції біосфери. 12. Чим пояснити, що гідросфера є найбільш заселе- ною з усіх сфер Землі? 13. Чому антропогенне надходження біогенних еле- ментів до природного середовища порушує екологічну рівновагу? 14. Що таке антропогенне забруднення? 15. Поясніть принципову різницю впливу природних та антропогенних чинників на організм та екосистеми. 16. Вкажіть на відмінність у поняттях "адаптація" та "пристосовуваність". 1. Сукупність елементів, що діють на організм у місці його існування, називається: а) умови існування; б) середовище; в) екосистема; г) біоценоз; д) біогеоценоз. 2. Здатність виду освоювати різні середовища існування називається: а) адаптація; б) антибіоз; в) симбіоз; г) екологічна валентність; д) мутуалізм. 3. Однорідні ділянки території, що заселені живими орга- нізмами, мають назву: а) ареал б) біотоп; в) екосистема; г) біоценоз; д) біогеоценоз. 4. Головними складовими ланцюгів живлення є а) автотрофи і гетеротрофи; б) абіотичні органічні й неорганічні складові середовища; в) продуценти, консументи. редуценти; г) ареал та абіотичні фактори середовища; д) "живитель " і "хазяїн ". 5. Постійна й закономірна зміна угруповань біогеоце- нозу називається: а) мутуалізм; б) екологічна сукцесія; в) синойкія; г) ланцюг живлення; д) екологічний гомеостаз. 6. Стадіями адаптованості організму до дії певних чин- ників середовища є а) стрес, хвороба б) адаптація, стрес; в) втома, напруга, хвороба г) втома, адаптація, хвороба д) напруга, стрес. 436 7. Для чого теплокровним тваринам необхідна значна кількість солей, особливо натрію хлориду а) для забезпечення повноцінного живлення; б) для підтримки іонної рівноваги організму при втраті іонів з біологічними рідинами, що виділяються; в) для збереження постійної температури тіла; г) для забезпечення запасу мінеральних солей д) для підтримки всмоктування речовин у травному тракті. 8. Що є обмежувальним фактором у біоценозі? а) вода б) світло; в) їжа; грунт д) повітря. 9. Для альпіністів, які штурмують найвищі гори на пла- неті, існує суворе обмеження в часі перебування на висоті понад 8000 метрів над рівнем моря без кисневих балонів. Лімітуючим для життя чинником в даному випадку є а) рівень ультрафіолетового опромінення; б) рівень вологості; в) температура г) парціальний тиск кисню в повітрі; д) сила земного тяжіння. 10. До районної лікарні восени почали масово надходити пацієнти з кількох сусідніх сіл, у яких спостерігалися ознаки отруєння пестицидами, що застосовувалися для обробки сільгоспугідь від шкідників навесні. Жоден пацієнт не кон- тактував з пестицидами та не відвідував поля відразу після їх обробки. Отрута могла потрапити в організм них людей а) через Грунтові води б) через повітря; в) через молоко корів, що випасалися на оброблених полях 3.1. ОСНОВИ загальної екології та екології ЛЮДИНИ г) з кислотними дощами; д) через механічних переносників. 11. Посіви лікарських рослин не обробляють засобами хімічного захисту від шкідників через небезпеку потрап- ляння отрути в рослини. Проте в одній партії рослинної сировини було виявлено високу концентрацію пестициду, який має велику молекулярну масу, не леткий і має дуже довгий період розпаду. Це могло статися тому, що речовина потрапила в рослини: а) завдяки життєдіяльності редуцентів; б) з кислотними дощами; в) через трофічні ланцюги; г) через грунтові води д) через літаючих комах. 12. Екологічною нішею називають сукупність параметрів середовища, які визначають місце виду в екосистемі. Деякі види мають дуже вузьку трофічну нішу через призви чаєність до одного певного харчового ресурсу. До них належить: а) рудий тарган; б) малярійний плазмодій; в) саламандра г) дятел д) куниця. 13. Через постійні відвідування людей та хімічне забруд- нення мальовнича лучна екосистема перетворилася на антропогенну. Ознакою такого перетворення стала а) зміна співвідношень між: продуцентами і консументами б) збільшення біопродуктивності; в) поширення бур 'янів; г) заміна одного виду комах іншим; д) зміщення термінів цвітіння рослин. 437 На Землі фауна налічує 20 типів, які об'єд- нують 1500000 видів тварин. Серед представ- ників тваринного світу майже 50000 видів ве- дуть паразитичний спосіб життя. Понад 270 видів гельмінтів і 18 видів най- простіших викликають захворювання людей у всіх частинах світу. Так, щорічно на Землі реєс- трується від 100 до 489 млн. осіб, що захворіли на малярію, а вмирає від цієї інвазії від 500000 до 2300000 осіб. Смертність тільки в Америці складає 1,7 млн. людей на рік. За повідомлен- ням ВООЗ, 500 млн, або кожний 10 й житель Землі, страждають від тропічних хвороб, таких як малярія, шистосомози, філяріатози, трипа носомози та ін. А збитки, яких завдають здоров ю населення земної кулі глистяні інвазії, по- сідають 4 е місце, поступаючись лише діареї (пронос), туберкульозу та ішемічній хворобі серця. В Україні число інвазованих може дося- гати 5 млн. Успіхи медицини в боротьбі з інфекційни- ми і паразитарними хворобами незаперечні. Проте проблема далека від вирішення, а ситу- ація з паразитарними хворобами в Україні за- лишається напруженою. Можна вважати, що кожний житель нашої країни упродовж життя багаторазово хворіє на паразитарні хвороби. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ паразитизму і паразитарних інвазій у людини 3 . 2 . 1 . Явище паразитизму та його поширеність у природі. Паразитарна система та її складові. 3 . 2 . 2 . Паразити визначення і класифікація: об лігатні та факультативні; постійні і тимчасові; екто та ендопаразити; моно і гетероксенні; специфічні та неспецифічні. 3 . 2 . 3 . Еволюційна динаміка системи "паразит хазяїн". Морфофізіологічні адаптації паразитів. 3 . 2 . 4 . Вплив паразитів на хазяїна. Поняття про інтенсивність та екстенсивність інвазії. Патогенність і вірулентність паразитів. 3.2.5. Вплив хазяїна на паразита. Сприйнятливість і резистентність організму хазяїна. 3 . 2 . 6 . Поняття про екологічну паразитологію. Шляхи розселення і проникнення паразитів в організм ха- зяїна. Специфічність паразитів. 3 . 2 . 7 . Життєві цикли паразитів: остаточні, проміжні, додаткові, резервуарні, облігатні, факультативні хазяїни паразитів; джерело інвазії, фактори пере- дачі збудників захворювань; специфічні і механічні переносники збудників захворювань; аутоінвазії та реінвазії. 3 . 2 . 8 . Людина в паразитарній системі: організм як середовище проживання паразитів; паразито ценологія; людина як основний компонент симбіо ценозу. 438 3.2.9. Трансмісійні і природно осередкові захво- рювання: поняття про облігатно трансмісійні і факультативно трансмісійні хвороби; визначення природного осередку (вогнища) та його головних еле- ментів: збудник захворювання, резервуар збудни- ка, переносник збудника; види природних осередків, синантропні осередки; антропонози і зоонози. 3.2.10. Роль Є. Н. Павловського у розробці вчен- ня про природну осередковість трансмісійних захворювань. Біологічні принципи боротьби з трансмісійними і природно осередковими за- хворюваннями. 3 . 2 . 1 1 . Система природних осередків на сучас- ному етапі, включення її до програми заходів ВООЗ щодо боротьби з паразитарними захво- рюваннями. 3.2.12. Основи профілактики захворювань уме- дичній паразитології. Методи профілактики пара- зитарних захворювань: біологічні, імунологічні, еко- логічні, суспільні. 3.2.13. Значення медичної паразитології в Україні на сучасному етапі в зв'язку із зростаючою мігра- ційною активністю людей. 3.2.14. Видатні вчені паразитологи ВО. Догель, В. М. Беклємішев, Є. Н. Павловський, К. І. Скрябін, ОП. Маркевич, Л. В. Громашевський та інші. Порівняно з 1997 роком має місце зростання захворюваності різними нозологічними формами паразитарних хвороб на 6,6 %. У 1998 році, за даними карт епідобстеження, що наді- йшли до УЦДСЕН МОЗ України, зареєстрова- но 134 випадки завезеної малярії та паразито носійства, аз пороки їх кількість скла- ла 480 випадків, із них 75,2 % триденна маля- рія, викликана PL vivax, що епідемічно небез- печно. Понад 55 % випадків малярії, зареєст- рованих в Україні, були завезені дом. Києва О. О. Бобильова і співавт., 2000 p.). Турбує проблема завезення малярії нате- риторію України, і першочергово з країн СНД. Це загрозливо через адаптованість збудника до схожих екологічних умов і повної відсутності лікарських засобів, зокрема примахіну. Залишаються масовими й інші паразитарні хвороби: ентеробіоз, аскаридоз, трихоцефа- льоз. Епідемічного характеру за останні 5 років набув гіменолепідоз через припинення вітчиз- няного виробництва ефективною препарату фенасал для дегельмінтизації хворих і контакт- них в осередках захворювання. Зареєстровано 370 випадків ехінококозу, 79 амебіазу, 106 криптоспоридіозу, 183 пневмоцистозу, 375 бластоцистозу, 3 балантидіазу, 5 випадків за- везеного лейшманіозу, а захворюваність натре- матодози з 1995 року зросла на 20 % (406 ви- падків). Виявлено 175 нових випадків теніарин хозу, 146 стронгілоїдозу, 74 ехінококозу, 21 дифілоботріозу, 20 щурячого гіменолепі дозу, 19 теніозу. Для багатьох із зазначених хвороб характерна різна частота специфічних клінічних проявів від безсимптомного (суб клінічного) перебігу до тяжких форм, які закін- чуються смертю. Вони ускладнюють у інвазо ваних супутні захворювання, викликають хронічні алергодерматози. Згідно зі статистичними повідомленнями Департаменту охорони здоров'я і соціального забезпечення СІЛА, кількість померлих у країні від інфекційних і паразитарних хвороб така, як від серцево судинної та онкологічної патології. 439 |