Пішак_Медична біологія_2004. Лауреат и но белівсь ко ї прем І ї мечников І
 Скачать 14.51 Mb.
|
|
Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому тому личинки утримуються на субстраті, навіть за швидкої течії води. Характерна особливість личинок пара павутин- них залоз. Вони випускають тонке прозоре павутин- ня, за допомогою якого утримуються на субстраті, пересуваються, ширяють у товщу води. Через пять линянь личинка перетворюється на лялечку, за розмірами меншу від личинки, вкриту коконом, прикріпленим до субстрату. Через 3 10 діб із лялечки виходить доросла комаха, оточена пу- хирцями повітря, яке виносить мошку на поверхню води і вона одразу знімається. Від місць виплоду мошки можуть розлітатися до 10 15 км, аза вітром до 200 км. Для багатьох видів мошок характерна облігат на гематофагія. Вони нападають на деякі види птахів, різні види ссавців, людину. На тілі хазяїна довго відшукують місця для укусу, часто проника- ють під одяг. Живляться кров'ю тільки самки. Більшість самок гине після першого гонотрофі чного циклу один раз живляться кров'ю й один раз відкладають яйця. Цикл триває 10 днів. Деякі ек- земпляри здійснюють до 5 гонотрофічних циклів, тобто живуть понад півтора місяці. У жаркі дні мошки нападають, головним чином вранці й особливо у вечірні години, а в прохолодні й хмарні всередині дня. Зимують мошки у фазі яйця і личинки. Медичне значення. Мошки злісні кровосо- си. Інтенсивність нападів на людину до кількох тисяч особин одночасно. При живленні в ранку ха- зяїна впорскується секрет слинних залоз. Секрет містить речовини, що запобігають згортанню крові, анестезуючі речовини й травні ферменти. Укуси болючі. Людина втрачає кров, слина мошок має отруйні властивості. Місцевою реакцією на укуси є поява папул, припухлість. Погіршується загальний стан виникають набряки, гіперемія, запалення різних внутрішніх органів, змінюються пульс і частота ди- хання. Комахи заповзають в очі, вуха, ніс, рот. Під час нападу мошок у людини погіршується коорди- нація рухів і точність реакцій. Людина не може спо- кійно працювати, відпочивати. Продуктивність праці падає на десять відсотків, підвищується травматизм, особливо серед лісорубів. Небезпеку створюють мошки як специфічні пе- реносники мікрофілярій личинок круглих червів 574 філярій з роду Onchocerca. Майже повсюди поши- рений онхоцеркоз худоби. Люди хворіють на цю хворобу в Африці і Центральній Америці. Крім цього, мошки можуть бути механічними переносниками збудників туляремії і сибірки, а також передавати збудників сапу, прокази, чуми та деяких інших інфек- ційних захворювань. Заходи боротьби з мошками Боротьба з мошками, як і з комарами, включає боротьбу з водними (передімагінальними) і крилатими (імагінальними) стадіями розвитку. Переважно проводять бороть- бу з передімагінальними стадіями розвитку. Для знищення личинок та лялечок застосовують ті ж інсектициди, що й для знищення комарів. Обробку проводять за масової появи личинок мошок. У місцевостях, де мошки мають одну генерацію, про- водять одно дворазову обробку, аза наявності двох генерацій кількість обробок збільшують. Приза- стосуванні інсектицидів потрібно враховувати, що препарати можуть викликати загибель інших меш- канців річок, які є кормом риб. Ефективних засобів боротьби з дорослими мошками не розроблено. Особистий захист людей складається із засто- сування захисного одягу та захисних масок (сітка Павловського). Мокреці (родина Ceratopogonidae) Географічне поширення: мокреці поширені. головним чином, у країнах із тропічним і субтропіч- ним кліматом, але зустрічаються і в Європі, Азії. Розповсюджені вони й в Україні. Морфологія. Мокреці найменші з усіх крово- сисних двокрилих. їхнє тіло завдовжки 1 2,5 мм. Вони мають великі брунькоподібні очі, довгі (з 13 15 члеників) вусики, сильно опушені у самців. Кров ю живляться тільки самки. Ротовий апарат ко лючо сисний. Біля переднього краю крила є одна- кові радіальні комірки. Крила деяких видів прозорі, інших плямисті. Життєвий цикл Розвиток відбувається з пов ним метаморфозом яйце —> 4 стадії личинок > лялечка —> імаго. Яйце видовженої сигароподїбної форми. Місця виплоду мілководні ділянки водойм (річок, озер, боліт) зі стоячою або слабкопротічною водою, калюжі, дупла дерев, волога лісова підстил ка, гриби тощо. 3.5. Медична арахноентомологія У самок буває декілька гонотрофічних циклів. Зимують мокреці у фазах яйця і личинки. Особливо багато мокреців з'являється в ті роки, яким передувало декілька дощових сезонів. Найбільш активно самки нападають на жителів у ранішні й вечірні години. Оптимальною для одних видів є температура від 8 9 до 17 18 С, для інших від 16 17 до ЗО С і вище. Приперших краплинах слабкого дощу напад мокреців посилюється. Під час сильного дощу вони не нападають. Найвища активність цих комах з червня по вересень. Медичне значення. Мокреці настирливі кро- вососи й за їх великої чисельності завдають людям непомірних страждань. Наприклад, у гірській тайзі Красноярського краю за 5 хвилин на людину напа- дає одночасно близько 10 000 екземплярів. При на- паді на людину 50 ти мокреців неможливо викону- вати будь яку роботу. Мокреці переносять збудників філяріатозів. Так, в Африці вони передають збуд- ників акантохейлонематозу, онхоцеркозу, на узбе- режжі Карибського моря збудників мансонельозу, в Китаї збудників японського енцефаліту. В Ук- раїні з мокреців виділено нейротропного віруса, у Західному Сибіру збудника туляремії. Заходи боротьби з мокрецями. Боротьба з мокрецями подібна до заходів боротьби з комарами. Профілактика й знищення ведуться у напрямку як передімагінальних стадій, так і дорослих мок- реців. Для боротьби з мокрецями, розвиток яких проходить у вологому ґрунті лісу, застосовують ті ж методи боротьби, що й з кліщами. Сліпні (родина Tabanidae) Географічне поширення: більшість видів тропічні, але багато представників родини сліпнів поширені також у помірних широтах. Вони живуть у тайговій і лісовій смугах, у долинах рік, на узбереж- жях озер степових і пустельних зон тощо. Морфологічні особливості. Серед кровосисних двокрилих сліпні найбільші комахи, розміри їхньо- го тіла від 8 до 25 мм, рідше до ЗО мм. Тіло сліпня розділене наголову, груди і черевце (рис. 3.174). Голова велика, опукла спереду, рівна з грудьми або ширша. Більшу частину голови займають складні очі. Прижиттєво вони яскраво забарвлені у зеле- ний, пурпуровий, коричневий та інші кольори з більш темними плямами чи поперечними смужками або Рис. 3.174 Сліпень (родина Tabanidae), статевозріла особина. без них. У самок очі розділені лобною смужкою, на якій є ділянки опуклого і блискучого хітину лобні мозолі. У самця очі стикаються. Вусики тричленні, з'єднані з центральною частиною голови, над якою розташований лобний трикутник. Частина голови під вусиками зветься лицем. Ротовий апарат має ви- гляд масивного хоботка. Він складається з розвине- ної м'якої нижньої губи, у жолоб якої вкладений хіти- новий колючо ріжучий апарат. Останній призначе- ний для проколювання шкіри живителя і ссання крові, а нижньою губою сліпень підлизує різні солодкі соки чи вгамовує спрагу. Груди широкі, масивні, з великим трикутним щитком позаду, складаються з трьох сегментів, вкриті густими тонкими волосками, з великими стигмами з обох боків. Пара крил має численні жилки. Ніжки закінчуються парою кігтиків і під ними трьо- ма присосками. На гомілках середньої пари ніжок є щетинки шпори. Черевце широке, складається із семи пар на півкілець. Накожному сегменті є по парі стигм. Життєвий цикл Розвиток відбувається з по- вним перетворенням: яйце —> 5 7 або 7 11 личин- кових стадій —> лялечка —> імаго. Самки здатні до кровоссання тільки після запліднення. Вони смок- чуть кров переважно великих ссавців впродовж 1,5 5 хв. і більше і поглинають від 50 до 200 300 мг крові. 575 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Яйця відкладаються компактною купкою на стебла або листя рослин, що розташовані над водою або поблизу неї. Кладка складається з 3 4 шарів склеєних між собою яєць кількістю від 200 до 1000 штук. Більшість самок здійснюють два го нотрофічні цикли, деякі три і більше. Найбільш численні сліпні в червні липні й зника- ють у серпні вересні. Це світло і теплолюбиві ко- махи. Вони активні в теплі й сонячні години. Швидкість польоту сягає 60 км за годину і більше. Сліпні чутливі до нестачі вологи, вгамовують спра- гу в дрібних водоймах. Самці живляться рослинни- ми соками, солодкими виділеннями комах, самки також, але для розвитку яєць потребують додатко- вого живлення кров'ю хребетних. Медичне значення. Укуси сліпнів болючі. їхня слина, що впорскується в ранку, отруйна й перешкод- жає згортанню крові. Після укусу з ранки виступає крапля крові, вона може навіть точитися деякий час. Виникає невеличка папула або ж болюча пухлина. На людей нападають головним чином дрібні сліпні, особливо в парку погоду перед дощем, а також під час купання їх приваблює змочене водою тіло. Сліпні є механічними переносниками збудників ту- ляремії, сибірки. Збудник сибірки зберігається в їхньо- му хоботку впродовж 5 7 діб. Джерелом зараження сліпнів збудниками туляремії є різні дрібні ссавці і се- ред них зайці, водяні щури. Вони можуть заражатися в дрібних водоймах, де містяться бактерії туляремії. Бацилами сибірки сліпні також інфікуються в дрібних водоймах тау вологому грунті. Описано випадки виді- лення із сліпнів збудника Ку рикетсіозу, еризипелоїду і вірусу з групи кліщового енцефаліту. Як кровососи і переносники збудників хвороб сліпні завдають значних збитків тваринництву. У місцях зі значним скупченням сліпнів на одну вели- ку тварину (кінь, велика рогата худоба тощо) мо- жуть одночасно нападати десятки і сотні екземп- лярів, аза годину декілька сотень або тисяч. Сліпні можуть передавати тваринам збудників протозой- них захворювань: трипаносомозу верблюдів і коней "суауру"( в Середній Азії), трипаносомозу й анаплазмозу великої рогатої худоби. В усіх цих випадках сліпні є механічними пере- носниками збудників. Але вони можуть бути і спе- цифічними (біологічними) переносниками збудників таких хвороб людини, як калабарський набрякло аоз, збудником якого є філярія Loa loa, що належить до круглих червів. Оводи (родини Gasterophilidae, Oestridae, Hypodermatidae) Географічне поширення: оводи живуть у тай- говій і лісовій смугах, у долинах рік, на узбережжях озер степових і пустельних зон тощо. Морофологічні особливості. Тіло зрідка голе, вкрите волосками. Ротові органи в дорослих форм редуковані, тому вони не живляться. Шлункові оводи (Gasterophilidae) 9 15 мм завдовжки; порожнинні оводи (Oestridae) 10- -- мм завдовжки; підшкірні оводи (Hypoder- matidae) 11 22 мм завдовжки. Життєвий цикл Живуть оводи недовго. Самки і самці відроджуються одночасно і збираються в певному місці. Личинки більшості видів є ендопа- разитами ссавців і людини. Види шлункових оводів є паразитами коней, слонів, носорогів. Яйця відкладають на тварину ха- зяїна і переважно на ті місця, до яких тварина до- торкається губами. Деколи на тіло людини потрап- ляють личинки І покоління, вони проникають у шкіру, рухаються в ній і викликають захворювання. Порожнинні оводи паразити парно і непар нокопитних. Живородні самки впорскують личинок в ніздрі хазяїна. Личинки розвиваються в лобних пазухах, носоглотці. Звідси й отримана ними назва. Підшкірні оводи прикріплюють яйця до волос- ся тварини хазяїна, іноді людини. Личинки завершу ють розвиток під шкірою гризунів і парнокопитних, мігруючи в тілі хазяїна. Міази Розрізняють декілька видів міазів за локалізацією паразитів. Найчастіше трапляються кишкові міази, тканинні (доброякісні і злоякісні), уринарні міази. Кишковий міаз виникає у разі попадання в киш ківник разом з продуктами харчування личинок кімнатної, домової мухи, дрозофіли тощо. Як правило, зараження відбувається випадково при недо- триманні правил зберігання продуктів харчування. 3.5.3.8 3.5. Медична арахноентомологія На кишковий міаз хворіють головним чином люди зі зниженою секрецією шлункового соку. Личинки, які потрапляють у кишківник, не тільки залишаються живими, але й здатні розвиватися. Це пояснюється високою здатністю личинок мух до адаптації. Жит- тєдіяльність личинок призводить до подразнен- ня та запалення слизової оболонки кишківника. Хво- рих турбують болі в животі, блювота, порушення кишкових випорожнень. Тривалість кишкового міа зу залежить від інтенсивності зараження личинками мух продуктів харчування, своєчасної діагнос- тики та лікування. Тканинні міази викликаються, головним чином, личинками вольфартової мухи та оводів. Розрізня- ють злоякісні та доброякісні тканинні форми. Злоякісний міаз найчастіше викликається личинками вольфартової мухи. Вольфартова муха відкла- дає до 100 живих личинок на шкіру та слизові обо- лонки тварин і людей. Зараження відбувається тільки на відкритому повітрі, через те що вольфар- това муха не залітає у закриті приміщення. Личинки через пошкодження шкіри та слизові оболонки проникають вглиб тканин. Руйнація тканин відбу- вається механічно таза допомогою ферментів, які виділяють личинки, що супроводжується некрозом з подальшим гангренозним процесом. При масив- ному ураженні захоплюються великі ділянки тка- нин з проникненням личинок до кісток. Перебіг злоякісного міазу може ускладнитися за рахунок приєднання бактеріальної мікрофлори. Доброякісні міази розвиваються за рахунок па- разитування поодиноких личинок. Найчастіше цей вид міазу викликається личинками оводів. Шлунковий овід коней відкладає личинки на во- лосся людей. Личинка проникає у шкіру, утворюючи хід довжиною до 5 см, що супроводжується силь- ним свербінням і має вигляд подряпини. Термін па- разитування до двох місяців. Лікування хірургічне. Личинки підшкірного овода рогатої худоби здатні проникати через непошкоджені шкірні покриви і по- ступово мігрують. У місці знаходження личинки утворюється безболісний набряк. Термін заражен- ня літо осінь. Лікування хірургічне. Порожнинні оводи живородні. Самки на льоту випускають личинок у ніздрі, очі тварин, іноді людей. При потраплянні в очі личинки можуть розвиватися не тільки під кон'юнктивою та в слізному мішку, але й уражувати очне яблуко, що призводить до сліпоти. Потрапивши в ніздрі, викликають риніт, що супро- воджується рясними виділеннями і головним болем. Уринарний міаз. Виникає утих випадках, коли личинки потрапляють у сечовивідний канал і в по- дальшому мігрують по сечостатевих шляхах. Міази також поділяють на випадкові, факуль- тативні й облігатні. До випадкових відносять кишкові та уринарні. їх викликають личинки кімнатної, домової, сірої, зеле- ної, синьої м'ясних мух. Потрапивши в шлунково кишковий тракт із зниженою кислотністю з їжею чи водою, личинки призводять до запальних процесів. Діагноз ставлять за знаходженням личинок у блю- вотних чи калових масах. Факультативні міази виникають при впорскуванні комахами личинок або відкладанні яєць у рани, ніздрі, вуха. Личинки живляться некротизованими тканинами і не завдають шкоди, за винятком по- трапляння їх у ніс, очі, вухо. Облігатними називають міази, що викликають- ся мухами, у яких розвиток личинок відбувається лише в тілі людини чи тварини. 577 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Питання для самоконтролю та обговорення Контрольно навчальні завдання 1. Наведіть приклади ароморфозів та ідіоадаптацій у членистоногих. 2. У чому полягає протикліщова профілактика? 3. Що таке контамінативне та інокулятивне заражен- ня людини? 4. Назвіть представників отруйних павукоподібних, які живуть на території України. 5. Яка роль Є. Н. Павловського та В.М. Беклємішева у вивченні трансмісійних захворювань та природної вог нищевості? 6. Який механізм передачі людині збудників вошиво- го висипного та поворотного тифів, чуми? 7. Яка роль О. О. Мочутковського і Μ. Γ. Мінха у ви- вченні епідеміологічної ролі вошей? 8. Яку роль в життєвому циклі малярійного плазмо- дія відіграє малярійний комар 9. Назвіть заходи боротьби з комарами. 10. Яким переносником збудників хвороб є кімнатна муха (механічним, специфічним)? Чому? 11. Які комахи виконують роль облігатних перенос- ників збудника африканського трипаносомозу? 12. Що ви знаєте про внесок у науку видатних вчених паразитологів ВО. Догеля, В. М. Беклємішева, Є. Н. Пав ловського, К. І. Скрябіна, ОП. Маркевича, Л. В. Грома шевського та інших? 13. Переносниками яких збудників хвороб людини є воші? 14. Вкажіть резервуар висипного і поворотного тифів. 15. Назвіть заходи боротьби з вошами. 16. Чи відносяться висипний і поворотний тифи до природно осередкових хвороб? 17. Назвіть збудника вошивого висипного тифу. 18. Назвіть збудника вошивого поворотного тифу. 19. Назвіть заходи боротьби з блохами. 20. Які тварини є природним резервуаром чуми? 21. Які захворювання називаються природно осеред- ковими? 22. Які захворювання називаються облігатно транс місійними? Наведіть приклади. 23. Назвіть компоненти гнусу. 24. Назвіть збудника корости. 25. Які форми міазів людини знаєте? 26. Заходи боротьби з москітами. 27. Вкажіть компоненти, необхідні для існування природного осередку. 1. Для яких гельмінтів вищі ракоподібні є проміжними хазяїнами? а) шистосом; б) легеневого сисуна; в) мікрофілярій; г) ришти; д) стьожака широкого. 2. Які з павукоподібних є переносниками збудників інфекційних захворювань? а) борошняний кліщ; б) залозник вугровий; в) павутинний кліщ; г) коростяний свербун; д) тайговий кліщ. 3. Які із згаданих кліщів здатні переносити збудників ту- ляремії? а) тайговий кліщ; б) собачий кліщ; в) селищний кліщ; г) коростяний свербун; д) павутинний кліщ. 4. Вкажіть кровосисних переносників збудників кліщо- вого висипного тифу а) дермацентор; б) тайговий кліщ; в) селищний кліщ; г) собачий кліщ; д) коростяний свербун. 5. Який вид кліщів є переносником збудника бруцельозу? а) селищний кліщ; б) тайговий кліщ; в) гамазові кліщі; г) собачий кліщ; д) кліщі дермацентори. 6. Назвіть гельмінтів, проміжними хазяїнами яких є комарі а) ришта; б) анкілостома; в) філярії; г) трихінела; д) волосоголовець. 578 3.5. Медична арахноентомологія 7. Рикетсії збудники висипного тифу. Як відбувається зараження людини збудником висипного тифу а) збудники потрапляють у місце укусу вошами з їхньою слиною; б) збудники потрапляють при роздавлюванні вошей і втиранні в місце укусу їхньої гемолімфи; в) при втиранні фекалій вошей у місце розчухів; г) при потраплянні збудників у кров через слизові оболонки носа, кон 'юнктиву очей д) при потраплянні збудників у шлунково кишковий тракт. 8. Які двокрилі комахи переносять збудників шкірного і вісцерального лейшманіозу? а) комарі роду Anopheles; б) комарі роду Сиіех та Aedes; в) москіти; г) мошки д) сліпні. 9. Виберіть із названого найбільш вірне визначення тер- міну "гнуса) сукупність кровосисних комах; б) сукупність літаючих комах; в) сукупність двокрилих комах; г) сукупність двокрилих літаючих комах; д) сукупність комарів, хатніх мух, метеликів. 10. У дитячому садку при обстеженні дітей водного з них на волосистій частині голови виявлено овальні блискучі білого кольору утвори завдовжки приблизно 0,8 мм. Що виявлено у цієї дитини? а) головні воші; б) яйця (гниди) головних вошей; в) одежні воші; г) яйця (гниди) одежних вошей; д) блохи. 11. У 1910 році в Одеський порт на кораблі, який прибув із Делі, випадково було завезено щурів резервуарних ха- зяїв бактерій збудників чуми. Які комахи були перенос- никами збудників цієї хвороби від щурів до людини? а) москіти; б) блохи в) мухи жигалки осінні; г) клопи; д) воші. 12. При обстеженім хворого встановлено діагноз "Тайго- вий енцефаліт". При укусі якого членистоногого збудники цього захворювання могли потрапити в організм хворого а) собачого кліща; б) малярійного комара в) селищного кліща; г) москіта; д) тайгового кліща. 13. У 2001 році в Одесі зарєстровано малярію у іноземно- го громадянина. Які двокрилі комахи можуть спричинити розповсюдження цього захворювання? а) комарі роду Anopheles; б) комарі роду Aedes; в) комарі роду Сиіех; г) мокреці роду Ceratopogonidae; д) ґедзі роду Tabanidae. 14. У хворого, який страждає на гнійні вугри та запалення шкіри обличчя, при мікроскопії біологічного матеріалу з вогнищ ураження виявлено живих членистоногих черво- подібної форми, з чотирма парами сильно вкорочених кінцівок. Причиною цього стану може бути: а) алергія; б) демодекоз с) скабієс; г) фтиріоз; д) педикульоз. 15. До лікаря звернувся пацієнт із приводу сильного свер біжу шкіри, особливо між пальцями руку пахвових запа- динах і на нижній частині живота. При огляді шкіри вияв- лено звивисті ходи білувато брудного кольору з краплин- камина кінцях. Який діагноз передбачить лікар? а) факультативний міаз; б) педикульоз; в) шкірний лейшманіоз; г) демодекоз д) коросту (скабієз). 16. При обстеженні хворого встановлено діагноз' 'Кліщовий поворотний тиф. При укусі якого членистоногого збудники цього захворювання могли потрапити в організм хворого а) москіта; б) малярійного комара в) тайгового кліща; г) селищного кліща; д) собачого кліща. 17. На півдні Одеської області та в Криму мешкає велика кількість різних видів членистоногих. Укус якого з них може бути смертельним для людини саме в цих регіонах? а) кримського скорпіона; б) фаланги (сольпуги в) каракурта г) тарантула д) павука хрестовика. 579 Здатність утворювати та концентрувати ре- човини з отруйними для інших організмів вла стивостями мають представники багатьох видів. Отрути біологічного походження явля- ють собою окремі хімічні сполуки або суміші хімічних сполук, які, потрапляючи в інший організм навіть у невеликій кількості, можуть зумовлювати порушення його фізіологічних функцій, викликати у нього хворобливий стан і навіть призводити до його загибелі. Біологічно активні сполуки, що входять до складу отрут, мають різну хімічну природу. Серед них зустрічаються, наприклад, поліпеп- тиди, алкалоїди, стероїди тощо, яких немає в організмі жертви. Крім того, отрути можуть містити у дуже великій кількості деякі речови- ни, що зустрічаються також і в організмі жер- тви, але в нормі їх рівень значно менший. Організми різних видів виробляють отру- ти, що відрізняються за своїм якісним та кількісним складом. Деякі отрути біологічно- го походження в малих дозах виявляють на людину лікувальний вплив. Цим пояснюється інтерес дослідників до отруйних організмів як потенційного джерела лікарських засобів. |