Пішак_Медична біологія_2004. Лауреат и но белівсь ко ї прем І ї мечников І
 Скачать 14.51 Mb.
|
|
Коростяний свербун (Sarcoptes scabiei), статевозріла самка. хвороби в малочутливих ділянках шкіри свербляч- ка відсутня. Ходи, пробуравлені кліщем, подібні на шкірі до прямих або дугоподібних світлих смужок, що закін- чуються папулою або пухирцем, де знаходиться кліщ. Уздовж ходів спостерігаються темні крапки вентиляційні отвори. Особливо добре ходи помітні при обробці шкіри настоянкою йоду. У хворих зі зниженим імунітетом розвивається "норвезька короста, повязана з приєднанням бак- теріальної інфекції. На шкірі утворюються щільні жовто зелені гнійні кірки (рис. 3.144). Діагностика. Клінічна: свербіж шкіри, що по- силюється вночі, характерні шкірні ходи Лабора- торна: мікроскопія в краплі гліцерину зішкрібків зі шкіри, взятих із кінця коростяного ходу. Лікування. Застосовують маслянисті антипара зитарні лікарські засоби, які наносять на шкіру (бен зилбензоат) і змивають через 14 24 год. Профілактика. Особиста дотримання правил особистої гігієни. Громадська: виявлення і лікування хворих. Залозник вугровий збудник демодикозу (залозна короста. Морфологія (рис. 3.145). Червоподібної фор- ми, самка довжиною близько 0,4 мм, самець 0,3 мм. Спинний щиток покриває передню частину спинки, Рис. 3.143 Коростяний свербун, уражена шкіра людини: 1 епідерміс; 2 самець коростяного свербуна; З яйце 4 самка коростяного свербуна, що риє хід. 553 3.5.2.4 Залозник вугровий (Demodex folliculorum) Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.144 Рука пацієнта з "норвезькою" коростою. за ним тіло, що має поперечну посмугованість. Ноги короткі, лапки з двома кігтиками. Життєвий цикл Зараження відбувається кон- тактним шляхом від хворої людини. Локалізація: у порожнинах і протоках сальних залоз (рис. 3.146) на обличчі і верхній частині грудей, волосяних сумках брів і вій. Відрізняється ви- сокою плідністю. Розвиток непрямий (яйце —> личинка дві німфальні стадії —> статевозріла осо- бина), займає близько 25 днів. Личинки дуже дрібні, з трьома парами горбків замість ніг. Клініка. Викликає закупорку волосяного мішечка і протоки сальної залози. У випадку приєднання бак- теріальної інфекції на шкірі з'являються гнійні вугрі. При тривалому перебігу хвороби і масовому за- раженні шкіра стає зморшкуватою, гіперемованою. Утворюються пустули з виділенням лімфи, випада- ють брови і вії. Діагностика. Лабораторна: мікроскопія в краплі гліцерину вмісту вугра або волосяної цибулини. Профілактика. Та ж, що і корости. Рис. 3.145 Залозник вугровий (Demodex folliculorum), статевозріла особина. 554 Рис. 3.146 Залозники вугрові в протоках сальних залоз: 1 волосся; 2 кліщ; З сальна залоза; 4 волосяна цибулина. 3.5.2.5 Іксодові кліщі: кліщ собачий, кліщ тайговий (І. persulcatus) Географічне поширення: лісова, лісостепова і степова зони. Морфологія. Довжина тіла голодних кліщів до 6 8 мм, сита самка може досягати 2 3 см у довжину рис. 3.147). Тіло (ідіосома) овальної форми, несег ментоване. Хоботок (гнатосома) складається із ос- нови, пари хеліцер, непарної зазубленої пластинки гіпостому і чотиричленних пальп, за допомогою яких вони вибирають місця присмоктування (рис. 3.148). Спинний щиток у самок, личинок і німф покри ває тільки передню частину спинки, у самців спинка вкрита щитком цілком. З черевного боку в передній третині тіла розта шований статевий отвір, у задній третині аналь- ний отвір. Характерна дугоподібна борозна, що охоп- лює отвір спереду і закінчується у задньому кінці тіла (анальні стулки). Середня кишка у самок має велику кількість виростів, що закінчуються сліпо і є резервуарами для випитої крові. На кінцях лапок знаходиться пара кігтиків і при сосків. Життєвий цикл Мешканці лісу, пасовищ, лугів Активні з ранньої весни до пізньої осені, паразиту ють на великих і дрібних наземних хребетних. Жертву знаходять за допомогою термо , вібро і хемо рецепторів. Тривалість кровоссання в самки кілька днів (від 6 7 до 16 днів), у самця менше. Сита самка відкладає в щілини, тріщини кори дерев від 100 до 10000 яєць, після чого гине. Через 2 4 тижні із яєць виходять личинки розміром 0,6 0,8 мм, що 3.5. Медична арахноентомологія Рис. 3.147 Іксодові кліщі (а собачий кліщ; б розтин самки собачого кліща): 1 личинка 2 німфа; 3 голодна самка (вигляд знизу); 4 голодна самка (вигляд зверху); 5 сита самка (вид зверху); 6 хоботок 7 мальпігієві судини; 8 сліпі вирости середньої кишки 9 середня кишка 10 трахея 11 слинні залози. відрізняються 3 ма парами ходильних ніг, відсутні- стю дихальної і статевої систем. Вони живляться кров'ю 2 4 дні, згодом перетворюються на німф, що мають дихальну систему і 4 пари ходильних ніг. Німфи після 3 5 денних кровоссань перетворюють- ся у статевозрілі форми. Тривалість циклу розвитку залежить від можливості кровоссання, температу- ри, виду кліща (можливі одно , дво і трирічні цикли розвитку, у тайгового кліща до 5 років). Одноха зяїнні види проходять весь цикл розвитку на тілі одного хазяїна; у двохазяїнних видів личинки і німфи паразитують на одному, а статевозріла особина на іншому хазяїні; у трихазяїнних кожна форма жи- виться на новому хазяїні. Загальна тривалість життя іксодових кліщів 3 6 ро- ків, можуть голодувати впродовж 2 3 років. Медичне значення: тимчасові ектопаразити людини і тварин. При кровоссанні вводять хоботок глибоко в шкіру хазяї- на, упорскуючи слину (рис. 3.149). Це викликає механічне ураження глибоких шарів шкіри, зруйну- вання стінок капілярів, що призводить до розвитку запальної реакції; переносники збудників інфекційних захворю- вань. Тайговий кліщ переносник збудника тайго- вого кліщового енцефаліту. Внаслідок широкого кола хазяїнів живителів і можливості трансфазової і трансо варіальної передачі збудника забезпечується цир- куляція вірусу в природних осередках хвороби. Собачий кліщ переносник збудників туляремії, весняно літнього енцефаліту, шотландського енце- фаліту, омської геморагічної лихоманки. Кліщі роду Dermacentor переносники збудників бруцельозу, кліщового висипного тифу, туляремії; Кліщі роду Hyalomma переносники збудника кримської геморагічної лихоманки. Перша допомога. Місце присмоктування кліща змащують йодною настойкою, розведеною водою 555 Розділ 3. БІогеоценотичний рівень організації життя Рис. 3.148 Ротовий апарат іксодового кліща з черевного боку (добре видно гіпостом та бічні пальпи). або будь яким жиром, потім через 10 15 хв. кліща видаляють пінцетом. Якщо хоботок залишився в тілі, на місці присмоктування залишається темна крапка. Хоботок, що залишився, видаляють голкою. Місце присмоктування змащують настойкою йоду. Профілактика укусів кліщів. Особиста огляд після перебування в лісі та полі, застосування репелентів, носіння закритих комбіне- зонів у тайзі. Громадська: знищення кліщів у природі і надо- машніх тваринах за допомогою акарицидів. та місце ЛЮДИНИ в ньому Рис. 3.149 Хоботок кліща, занурений у шкірні покриви хазяїна: 1 пальпи; 2 футляри хеліцер; 3 хеліцери; 4 гіпостом; 5 кровоносні судини; 6 внутрішньотканинна порожнина із запальним інфільтратом. бетного. Кровоссання триває від 3 до 60 хв. залежно від температури навколишнього середовища. Після живлення самка відкладає кілька сотень яєць. До- рослі кліщі живляться повторно, відкладають за своє життя до тисячі яєць, з річним інтервалом. Із яєць через 11 30 днів виходять личинки. Метаморфоз можливий тільки після живлення, тривалість жив- лення личинки до декількох діб. За сприятливої температури і своєчасного харчування цикл розвит- ку триває 128 287 днів (Ornithodorus papillipes), у природі зазвичай триває 1 2 роки. Внаслідок здат- ності до тривалого голодування (до 10 років) і де- кількох німфальних стадій (2 8) тривалість циклу розвитку може досягати 25 років. Медичне значення: тимчасові ектопаразити людини і тварин. У місці укусу зазвичай виникає темно червоний вуз- лик з блідим запальним пояском, що згодом пере- творюється в геморагічну папулу з крововиливом до 8 мм у діаметрі. Супроводжується сильним свербінням; кліщі роду Ornithodorus є переносниками збудника кліщового поворотного тифу. Встанов- лена трансоваріальна і трансфазова передачі збудника. Профілактика. Особиста носіння комбінезонів, застосування репелентів при обстеженні печер, ста- рих будівель. Обробка глиняних будинків акарицидами двічі на рік. Громадська: руйнування старих глиняних будівель. 556 Аргасові кліщі: кліщ селищний (Ornithodorus papillipes) Географічне поширення: країни з тропічним і теплим кліматом, зокрема Середня Азія, південь України. Морфологія. Тіло поздовжнє або овальне, яй- цеподібне, хоботок знаходиться на черевному боці рис. 3.150), спинний щиток відсутній, хітиновий по- крив малогорбковий, характерний рант по краю тіла. Статевий диморфізм виражений слабко. Життєвий цикл Мешканці нір, печер, житло- вих приміщень. Харчуються кров'ю будь якого хре 3,5. Медична арахноентомологія 3.5.2.7 Гамазові кліщі (Gamazoidea) Численна група дрібних кліщів довжиною 0,3 4 мм. Не мають очей. Деякі гамазові кліщі постійні, інші тимчасові паразити птахів і ссавців. Медичне зна- чення мають гамазові кліщі, які паразитують на птахах (ластівки, стрижі, кури, голуби) і гризунах. Через них і передаються людині збудники вірусних хвороб. ються в борошні, сирі та інших продуктах. При вжи- ванні продуктів, уражених кліщами, відмічається некроз кишківника. Коли ці кліщі з пилом попада- ють на шкіру, виникає свербіж, з'являється висипка, подразнення шкіри. Спостерігається подразнення очей і дихальних шляхів при попаданні туди кліщів. Деякі коростяні свербуни, що паразитують у шкірі домашніх тварин, можуть поселятися у шкірі люди- ни. Наприклад, свербун коней Sarcoptes egui, свер- бун собак S. canis, свинячий свербун S. suis та ін. Вони спричиняють подразнення і свербіж шкіри. 3.5.2.8 Значення трансоварі альної передачі збуд- ників хворобу кліщів 3.5.3 Клас Комахи (Insecta) • КЛ І Щ І мешканці житла людей • медичне значення Кровосисні кліщі переносники різних хвороб та постійні паразити людини і тварин, але цим не вичер- пується шкідливий вплив цього ряду павукоподібних. Збудники захворювань можуть тривалий час пере- даватися від покоління до покоління кліщів. Таке яви- ще отримало назву трансоваріальна передача (транс + анат. ovarium яєчник) передача збудника інфек- ційної або паразитарної хвороби нащадкам шляхом його проникнення в яйцеклітину. Таке явище тривалий час підтримує загрозливу епідеміологічну ситуацію, створює своєрідний резервуар вірусу тайгового енце- фаліту, туляремії, висипнотифозної лихоманки тощо. У домашніх умовах можуть зустрічатися тироглі фи борошняні кліщі (рис. 3.151), які псують борошно, і сирні кліщі пошкоджують сир. Вони розмножу • комахи як ектопаразити • збудники та переносники збуд- ників хвороб • отруйні форми Комахи численний клас типу членистоногих кількість видів понад 1 млн, що становить 70 % від загальної кількості існуючих видів тварин. Тіло чітко поділене натри відділи: голову, груди, черевце. Голова рухомо з'єднана з грудьми. Вона несе придатки вусики (антени) і ротові органи. Антени розміщені на передній поверхні голови, складають- ся з кількох члеників, рухливі. Вони являють собою органи нюху, іноді дотику. Ротовий апарат складається з трьох пар кінцівок пари верхніх щелеп (мандибули) і двох пар нижніх Рис. 3.150 Аргасовий кліщ, статевозріла особина зі спинного (а та черевного (б боків. 557 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя Рис. 3.151 Борошняний кліщ (Caloglyphus rodionovi). щелеп (максили). Друга пара нижніх щелеп зрос- тається, утворюючи нижню губу. Верхня губа являє собою виріст хітину. Язик (гіпофаринкс) хітино- вий випин дна ротової порожнини. У комах, що живляться рідкою їжею, ротові орга- ни перетворюються на хоботок, за допомогою яко- го вони всмоктують рідини нектар, слиз, кров. Залежно від умов живлення розрізняють такі типи ротових апаратів у комах: гризучо жуваль ний, колючо сисний, лижучо сисний. Груди складаються з трьох сегментів, кожен з яких має пару ніжок. Це характерна особливість ко- мах вони шестиногі. Залежно від умов життя і пристосувань до різних способів пересування ніжки бувають ходильні, бігальні, стрибальні, пла- вальні, риючі. У більшості комах на спинній стороні грудей є крила пластинчасті шкірні вирости, пронизані тра- хейними трубочками (жилками. Зазвичай крил дві пари одна на другому грудному сегменті й одна на третьому. У деяких комах друга пара крил редукована, зберігаються лише невеликі рудименти дзижчальця, які є органами рівноваги. Відомі й безкрилі комахи, яких поділяють на первинно і вториннобезкрилих. Первиннобезкрилі давні комахи, відсутність у них крил свідчення примітивності організації. Вториннобезкрилі втратили крила у зв'язку з па- разитичним способом життя (воші, блохи, пухоїди). М'язи грудних сегментів добре розвинені. Кількість члеників черевця у різних комах становить від 5 дота місце ЛЮДИНИ в ньому Черевце має придатки яйцеклад самки і копу лятивні органи самця. Покриви тіла хітинізована кутикула й одно- шаровий епітелій (гіподерма), багатий на різно- манітні залози отруйні, воскові, пахучі, шовко видільні тощо. Кутикула тверда, еластична, непро- никна для води. До неї прикріплюються попереч- носмугасті м'язи. Похідними покривів є не тільки залози, але й волоски, луски, щетинки тощо. Травна система складається з трьох відділів: переднього, середнього, заднього. Передня і задня кишки вистелені хітиновою кутикулою. Передня кишка починається ротовою порожниною, яка веде у глотку, далі стравохід, воло і жувальний шлунок. У ротову порожнину відкриваються слинні залози слина містить деякі травні ферменти, змочує їжу, а в кровосисних комах, крім того, речовину, яка за- побігає згортанню крові. У робочих бджіл у воді квітковий нектар під дією ферментів перетворюєть- ся на мед. Жувальний шлунок у деяких комах здійснює механічну переробку їжі, в інших про- штовхування її у наступний відділ. Середня кишка в початковій частині має кілька сліпих виростів, що збільшують секреторну поверхню. Тут перетрав люється і всмоктується їжа. Задня кишка відкри- вається назовні анальним отвором. Дихальний апарат комах трахеї. Це трубки, утворені впинанням зовнішніх покривів всередину тіла, вистелені кутикулою. Отвори, що з'єднують трахейну систему із зовнішнім середовищем (ди хальця), розташовані по боках члеників грудей і черевця. Від трахейних трубок відходить численна кількість гілок, що діляться на дрібніші. Найдріб ніші закінчення трахей трахеоли підходять до всіх внутрішніх органів, а деколи й заходять усере- дину клітин. Таким чином, трахейна система підміняє функції кровоносної системи у забезпеченні тканин киснем. Кровоносна система незамкнута. У зв'язку з трахейною системою дихання вона слабко роз винена. Гемолімфа позбавлена функції перенос ника кисню. У ній знаходяться білі кров'яні тільця. Трубчасте серце, що складається з кількох камер, та аорта розташовані на спинній сторон че- ревця. У деяких комах (жуки наривники) гемолі- мфа отруйна. Органи виділення мальпігієві судини (від 2 до 200), у просвіті яких накопичуються зерна се- чової кислоти головного продукту дисиміляції, а також жирове тіло. Останнє виконує функцію "ни- рок накопичення". Нервова система досягає виключно високого рівня розвитку і складається з головного мозку, на вкологлоткових конектив (поздовжніх стовбурів) і черевного нервового ланцюжка. Головний мозок (надглотковий ганглій) має три відділи: передній, середній і задній. Передній складається з двох півкуль, від них відходять порівняно великі зорові частки, що іннервують складні фасеткові очі. Все- редині півкуль містяться так звані грибкоподібні тіла, які є центрами нервової діяльності комах. Найбільшого розвитку вони досягають у комах зі складними формами поведінки (у суспільних комах мурашок, бджіл, термітів). Органи чуття різноманітні: органи дотику, нюху, зору, слуху, смаку, рівноваги. Очі найчастіше фа- сеткові, але можуть бути й простими. Вищі кома- хи мають кольоровий зір (метелики, бджоли, му- рахи), хоча він відрізняється від зору людини. Ко- махи сприймають головним чином короткохвильо- ву частину спектра зелено жовті, сині й ультра- фіолетові промені. Органи розмноження. Комахи роздільноста- теві, статевий диморфізм (відмінність розмірів, за- барвлення, озброєння самців і самок тощо) у бага- тьох яскраво виявлений. Самки часто мають яйцеклад. У деяких (бджоли та ін.) він видозмінений ужало з яким сполучена протока отруйної залози. Розмноження тільки статеве. У деяких видів спо- стерігається партеногенез. Так, у бджіл з незаплід нених яєць розвиваються трутні. Іноді спостерігаєть- ся чергування поколінь, які розмножуються з за- плідненням і партеногенетично. Розвиток у нижчих комах прямий: з яйця вилуп- люється молода комаха, подібна до дорослої осо- бини. Для більшості характерний розвиток з метаморфозом. При повному перетворенні комахи про- ходять стадії яйця, личинки, лялечки, імаго. При неповному випадає стадія лялечки. Клас комах поділяють на велику кількість рядів. До комах з неповним перетворенням належать ряди напівтвердокрилих (або клопів), вошей, бабок, пря- мокрилих (сарана, коники), тарганових, пухоїдів, термітів тощо. До комах з повним перетворенням належать ряди твердокрилих (або жуків), луско- крилих (або метеликів), перетинчастокрилих (му- рахи, оси, бджоли, їздці), бліх, двокрилих тощо. |