Пішак_Медична біологія_2004. Лауреат и но белівсь ко ї прем І ї мечников І
 Скачать 14.51 Mb.
|
|
Анкілостома: яйце, що містить 8 клітинний ембріон. Дуже важлива профілактика аутореінвазії у хво- рої дитини. Необхідно коротко стригти нігті, мити руки з милом, ранком після сну постільну і натільну білизну прасують; у кімнаті щодня проводять воло- ге прибирання. 3 . 4 , 3 . 4 Ан к і л остом а ( A n c y l o s t o m a d u o d e n a l e ) Анкілостома (Ancylostoma duodenale) збуд- ник анкілостомозу. Географічне поширення: країни з тропічним кліматом, переважно між 36 ° пн. ш. і 30° півд. ш. У країнах з помірним кліматом осередки анкілостомозу зустрічаються в шахтах, де висока вологість і постій- на температура сприятливі для розвитку личинок. Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.116) червоно коричневого кольору, самка довжиною 9 15 мм, самець 7 10 мм, головний кінець загнутий на спинний бік (звідси назва кривоголовка). На головному кінці знаходиться ротова капсула з 4 ма ріжучи Рис. 3.116 Анкілостома (Ancylostoma duodenale), статевозріла самка (а) та самець (б. Рис. 3.118 Анкілостома, рабдитоподібна (а та філяріеподібна (б личинки. 525 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому ми зубцями. У неї відкриваються протоки двох залоз, секрет яких перешкоджає згортанню крові. Самці відрізняються від самок широким зонтикоподібним розширенням заднього кінця тіла (статева бурса. Яйця (рис. 3.117) овальні, безбарвні, з тонкою оболонкою. Розмір яєць 66 х 38 мкм. У свіжовиді лених яйцях у центрі знаходяться 4 8 зародкових клітин. При дослідженні через добу всередині мож- на побачити личинку. Рабдитоподібна личинка (риса роз- міром до 0,25 мм, має характерні два розширення стравоходу Філярієподібна личинка (рис. 3.118 б довжи- ною 0,6 0,7 мм, має циліндричний стравохід і чох- лик (кутикула, що не була скинута при линянні). Життєвий цикл (рис. 3.119). Геогельмінт. Па- разитує тільки в людини. Локалізація: тонка кишка, переважно дванад- цятипала. Живиться кров'ю. З фекаліями хворого в зовнішнє середовище ви- діляються яйця, в яких упродовж 24 48 годин роз- виваються вільноживучі рабдитоподібні личинки. Личинка линяє двічі і перетворюється спочатку в стронгілоїдну, а згодом у філярієподібну личинку. Рис. 3.119 Життєвий цикл анкілостоми: 1 людина хазяїн кривоголовки; 2 яйце З вихід рабдитоподібної личинки з яйця; 4 інвазійна (філярієпо дібна) личинка. 526 3.4. Медична гельмінтологія Період від виділення яєць до формування личинки складає близько 8 10 днів. Личинка здатна жити в ґрунті кілька місяців. Зараження людини відбувається при заковтуванні личинок разом з їжею і водою або занесенні їх у рот брудними руками (основний шлях зараження), або при активному проникненні личинок крізь шкіру. Інвазійна стадія філярієподібна личинка. При зараженні через шкіру личинки мігрують з течією крові в легені, звідти піднімаються повітроносними шляхами у глотку, проковтуються і потрапляють у тонку кишку. Міграція триває близько 10 днів. При зараженні пероральним шляхом міграції немає. У тонкій кишці личинки двічі линяють, і через 4 6 тижнів після зараження самки починають відкладати яйця. Тривалість життя анкілостоми до 5 років. Патогенна дія: токсично алергічна; механічне травмування тканин у період міграції; ураження сли- зової оболонки тонкої кишки хітиновими зубцями в період кишкової інвазії і приєднання вторинної шфекції; розвиток патологічних кишкових рефлексів; залізо дефіїгитна анемія внаслідок хронічної крововтрати при високому ступені інвазії і тривалості хвороби. Клініка. У гострій стадії хвороби (період міграції) характерні дерматиту місці проникнення личинок, висипка, кашель, задуха. Тривалість цієї стадії хвороби 2 А тижні. У хронічній (кишковій) стадії переважають симптоми ураження шлунково кишкового тракту зниження апетиту, біль в епігастрії, нудота, здуття кишківника, нестійкі випорожнення. Внаслідок роз- витку залізодефіцитної анемії і диспротеїнемії пору- шується відчуття смаку, з'являється стоматит, зміни нігтів, набряки, порушення серцевої діяльності. Характерна гіпохромна анемія. Діагностика. Клінічна: алергічний дерматит, ознаки ураження шлунково кишкового тракту в по- єднанні з залізодефіцитною анемією. Лабораторна: овоскопія фекалій, рідше дуоденального вмісту; яйця анкілостоми і близького їй некатора морфологічно однакові, що дозволяє по- ставити тільки загальний діагноз анкілостомідоз (анкілостомоз) виявлення личинок у фекаліях (ляр воскопія) та культивування на фільтрувальному па- пері (метод Харада і Морі); гельмінтоскопія фекалій при високому ступені інвазії анкілостоми у фекаліях можуть бути виявлені неозброєним оком. Будова, життєвий цикл і патогенний вплив нека тора на організм ідентичний анкілостомі. Некатор (Necator americanus) збудник некато розу хвороби, яка клінічно не відрізняється від анкілостомозу. У зв'язку з цим анкілостомоз і не катороз об'єднують в одну групу хвороб анкіло стомозів. Поширений некатороз у тропічному і суб- тропічному поясах, переважно в Азії і Південній Америці. Некатор морфологічно і біологічно дуже подібний до Ancylostoma duodenale, але розміри його дещо менші: довжина самки 8 13 мм, самця 5 10 мм. У ротовій порожнині замість зубів є 2 гострі пластинки. Яйця морфологічно не відрізняються від яєць кривоголовки. Діагноз ставиться, як і при анкілостомозі. Профілактика та, що й при анкілостомозі. Вугриця кишкова (Strongyloides stercoralis) збудник стронгілоїдозу. Географічне поширення: повсюдне, переважає в країнах з жарким вологим кліматом. Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.120) безбарвна, напівпрозора, самка довжиною 2 3 мм, самець 0,7 мм. Передній кінець тіла рівномірно звужений, задній загострений. Ротова капсула коротка, з чотирма слабко вираженими губами. 527 Лікування. Призначають протиглистяні препа- рати мебендазол. Контрольне дослідження про- водять через 2 3 тижні. Профілактика. Особиста миття овочів, фрук- тів, кип'ятіння води, виключення безпосереднього контакту з ґрунтом в осередках анкілостомозу (но- сіння взуття та ін.) Громадська: запобігання фекального забруднення ґрунту, бетоновані вигрібні ями в осередках анкілостомозу, виявлення і лікування хворих, санітарно просвітня робота. Некатор (Necator americanus) Вугриця кишкова (Strongyloides stercoralis) Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.120 Вугриця кишкова (Strongyloides stercoralis), статевозріла осо- бина (самка. Яйця прозорі, овальні, розміром 50 χ ЗО мкм. Всередині знаходиться зріла личинка, що вивіль- няється відразу після відкладання яйця. Рабдитоподібні личинки (рис. 3.121) довжи- ною 0,2 0,25 мм, мають стравохід із двома розши- реннями. Філярієподібні личинки (рис. 3.122) довжиною близько 0,55 мм, містять стравохід циліндричної форми і розщеплений хвостовий кінець. Життєвий цикл (рис. 3.123). Геогельмінт. Пара- зитує тільки в людини. Особливість життєвого циклу чергування вільноживучого і паразитичного поколінь. Локалізація: тонка кишка. Самки відкладають яйця, з яких у просвіті кишки виходять рабдитоподібні личинки. Вони з фекалі- ями потрапляють у ґрунт, де за сприятливих умов перетворюються в доросле вільноживуче поколін- ня. Вільна генерація може існувати довготривало. Якщо умови середовища несприятливі, рабди- топодібні личинки після линяння перетворюються у філярієподібні. Інвазійна стадія філярієподібні Рис. 3.121 Вугриця кишкова, рабдитоподібна личинка. Рис. 3.122 Вугриця кишкова, філярієподібна личинка. личинки. Людина заражається, проковтнувши ос- танніх із забрудненими овочами і фруктами або при активному проникненні личинок через шкіру (пере- важаючий шлях зараження). В останньому випад- ку личинки з течією крові мігрують крізь серце в легені, де двічі линяють, згодом піднімаються по вітроносними шляхами у глотку і заковтуються. Вут- риці можуть досягати статевої зрілості і виділяти яйця в легенях. Міграція продовжується 17 21 добу. Рабдитоподібні личинки, що затрималися в киш ківнику, перетворюються у філярієподібні, проника- ють у стінку кишки, потрапляють у просвіт крово- носних судин і починають новий цикл розвитку, про- ходять міграцію по тілу людини (аутосуперінвазія). Патогенна дія: виражений токсично алергіч- ний вплив; механічне ушкодження тканин у період міграції личинок ураження слизової оболонки тон- кої кишки, що призводить до приєднання вторинної інфекції. Клініка. У гострій стадії хвороби (період міграції личинок) характерні підвищена температура, алергіч- на висипка, кашель, задуха, біль у грудній клітці. У кишковій стадії характерні слабкість, схуднен- ня, біль у животі, можливі домішки слизу і крові у калі. При аутосуперінвазії повторна міграція личинок призводить до загострення захворювання і прояву ознак гострої стадії хвороби. У хворих зі зниженим імунітетом можливий роз- виток генералізованої форми хвороби. Генералі зований стронгілоїдоз відноситься до ВІЛ асоційо ваних захворювань. 528 3.4. Медична гельмінтологія Рис. 3.123 Життєвий цикл вугриці кишкової: 1, 4, 6 філярієподібна личинка 2, 8 яйце 3, 5, 7 рабдитоподібна личинка. Діагностика. Клінічна: алергічні проявив по- єднанні з ураженням шлунково кишкового тракту, три- валий перебіг хвороби з періодичними загострення- ми Лабораторна: виявлення личинок (лярвоскопія) у фекаліях або дуоденальному вмісті (метод Берма на, можливе виявлення личинок у харкотинні; дослід- ження повторюють 3 5 разів з проміжками в 5 7 днів. Лікування. Застосовують антигельмінтні препа- рати (тіабендазол). Контрольні дослідження один раз на місяць впродовж 3 міс. Профілактика. Та ж, що і при анкілостомозі. 3.4.3.7 Трихінела (Trichinella spiralis) випадки трихінельозу людини і тварин описані в усіх країнах, крім Австралії. Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.124) має поперечно посмуговану кутикулу. Довжина самки мм, самця 1,4 1,6 мм. Передня половина тіла самки звужена. У ротовій капсулі розміщений стилет. Самки живородящі, з непарним статевим апаратом. Життєвий цикл (рис. 3.125). Цей паразит біогельмінт. Трихінельоз природно осередкове захворювання з широким колом хазяїв (людина, сви- ня, пацюк, ведмідь та інші м'ясоїдні і всеїдні ссавці). Особливість життєвого циклу одна і та сама особина послідовно стає остаточним і проміжним хазяїном. Локалізація: статевозрілі особини тонка кишка, личинки скелетна мускулатура. Людина заражається, з'ївши свинину або мясо диких тварин (дикий кабан, ведмідь, борсук, нутрія та ін.) Інвазійна стадія личинка. У тонкій кишці личинка кілька разів линяє і впродовж трьох діб дося- гає статевої зрілості. Після запліднення самки за допомогою ротового стилета проникають у слизо- ву оболонку кишки і починають народжувати личинок безпосередньо в лімфатичні судини (1500 2000 завесь період життя). Личинки з течією лімфа і крові розносяться по організму, осідають в поперечносмугастій муску- латурі. Переважаючі місця локалізації жувальні, дельтоподібні, міжреберні, литкові м'язи і діафраг- ма. Інкапсуляція личинки починається приблизно на 17 21 добу. Личинка спірально закручується, внаслі Трихінела (Trichinella spiralis) збудник трихі- нельозу. Географічне поширення! переважає у країнах північної півкулі (країни Європи, в Росії, США, хоча 529 Рис. 3.124 Трихінела (Trichinella spiralis), статевозріла особина. Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис 3.125 Життєвий цикл трихінели: 1 природний осередок; 2 личинки трихінели; 3 хазяїни трихінели. док тканинної реакції хазяїна навколо личинки впро- довж трьох місяців формується тонка сполучнотка- нинна капсула. Ум язах людини вона лимоноподіб- ної форми розміром 0,6 χ 0,2 мм. Через 6 18 міс. з'являються ознаки кальцифікації капсул і через два роки після зараження вони повністю звапнюються. Людина є біологічним тупиком у життєвому циклі трихінели. Свині й інші хазяї паразита заражають- ся, з'ївши трихінельозне мясо. Патогенна дія: виражена алергічна реакція організму в період міграції личинок травмуюча дія личинок у період міграції; інтоксикація продуктами життєдіяльності паразита. Клініка. Прояв хвороби залежить від стадії за- хворювання і ступеня інвазії. Період кишкової інвазії проходить без виражених ознак і відповідає інкуба- 530 ційному періоду хвороби або, при великій кількості паразитів, проявляється болями в животі, розладами травлення. Тривалість цього періоду коливається від 7 10 днів до 4—5 тижнів і залежить від ступеня інвазії. Період міграції відповідає розгорнутій клінічній картині трихінельозу. Характерні висока температура, болі в м'язах, набряки обличчя (переважно повік), шиї, кінцівок. При високому ступені інвазії можливий розвиток міокардиту, запалення легень, головного мозку, що може призвести до смерті. Тривалість цього періоду від 1 2 тижнів (легка форма) до 5 6 тижнів (тяжка форма хвороби). Період кальцифікації характеризується поступо вим зникненням симптомів захворювання. Звапнілі личинки в поперечносмугастих м'язах зберігають ся впродовж усього наступного життя хазяїна. 3.4. Медична гельмінтологія Діагностика. Клінічна: епідеміологічний анамнез (вживання в їжу свинини або мяса диких тва- рин, які не пройшли санітарно ветеринарного контролю, поєднання лихоманки, болі в м'язах, висипки і набряку обличчя. Лабораторна: серологічні реакції, які обов'яз- ково проводять повторно, з огляду на динаміку на- ростання титру антитіл; лярвоскопія (виявлення личинок) у біоптаті м'язів хворого (частіше дослід- жують надсухожильну ділянку литкового м'яза). Лікування. Застосовують протиглистяні препа- рати (мебендазол). Профілактика. Особиста не вживати свинину, що не пройшла санітарно ветеринарного контролю. Термічна обробка трихінельозного мяса не- ефективна, тому що личинки зберігають життє- здатність завдяки щільним звапненим капсулам. Громадська: санітарно ветеринарний контроль на бойнях і ринках та знищення трихінельозного мяса, утримання свиней в упорядкованих свинарниках, санітарно просвітня робота. Ришта (Dracunculus medinensis) збудник дра кункульозу. Географічне поширення: осередки хвороби у країнах із тропічним і субтропічним кліматом (Індія, Пакистан, Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Централь- на Африка. Морфологія. Найбільша із паразитуючих у лю- дини нематод. Статевозріла особина (рис. 3.126) ниткопо- дібна, білого кольору. Самка 70 120 см, шириною 0,9 1,7 мм, самець до 3 см. Живородящі. Личинка довжиною 0,65 0,75 мм, головний кінець заокруглений, закручений, хвостовий кінець загострений. Життєвий цикл (рис. 3.127) Ришта біо гельмінт. Остаточний хазяїн людина, можуть бути домашні і дикі тварини (кінь, собака, мав- пата ін.) Проміжний хазяїн прісноводний рачок циклоп. Рис 3.126 Ришта (Dracunculus medinensis), статевозріла самка. Локалізація в тілі остаточного хазяїна: підшкірна клітковина. Зазвичай уражаються нижні кінцівки в ділянці гомілковостопного і колінного суглобів, але можуть уражатися і верхні кінцівки, мошонка, живіт, спина, сідниці, у жінок грудні залози. В організмі остаточного хазяїна виявляються тільки самки. Через 8 10 міс. після зараження го- ловний кінець самки наближається до шкіри, при цьому під шкірою часто стають помітні обриси гельмінта. Токсин, який виділяє самка, викликає по- червоніння, а згодом виникає міхур розміром 2 7 см. За кілька днів він розривається, утворюється невелика округла виразка, на дні якої знаходиться го- ловний кінець ришти. При потраплянні у виразку води тіло самки разом зі стінкою матки розривається і уводу "вистрілюються" личинки. Виділення личинок продовжується близько трьох тижнів. Найбільш життєздатні личинки виділяються в перші два тижні з моменту розкриття матки. Впродовж 4 7 днів личинки повинні бути проковтнуті рачком циклопом. Вони проникають у порожнину тіла рачка, двічі ли- няють і досягають довжини 1 мм, на 12 й день ста- ють інвазійними для остаточного хазяїна. Тривалість розвитку залежить від температури води і складає приблизно два тижні. Людина заражається, випадково проковтнувши циклопа із сирою водою. Інвазійна стадія личинка. У шлунку людини личинки вивільняються, проникають крізь його стінку в черевну порожнину й активно мігрують у міжм'язову сполучну тканину й у підшкірну клітко 531 Ришта (Dracunculus medinensis) Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.127 Життєвий цикл ришти: 1 самець; 2 самка 3 локалізація самки у підшкірній клітковині; 4 вихід личинок з самки при попаданні води на міг,і 5 личинка у воді; 6 інвазійна личинка (мікрофілярія) в циклопі (проміжному хазяїн!); 7 остаточні хазяїни. вину. Самці гинуть через 3 міс. Запліднені самки дозрівають впродовж 6 міс, мігрують підшкірною і м'язовою клітковиною в ділянки тіла, що часто кон- тактують з водою. Патогенна дія: токсично алергічна; ураження тканин і приєднання вторинної інфекції. Клініка. Початковий період хвороби (міграція) проходить без помітних проявів. У місці локалізації паразита поступово розвиваються набряк і болючість тка- нин, свербіж шкіри. На цей час може підвищитися температура, з'явитися кропивниця, нудота, блювота внас- лідок токсично алергічної дії паразита. На шкірі утво- рюється міхур, який поступово збільшується за розмі- рами (2 7 см у діаметрі). Згодом набряк зникає, під шкірою у вигляді шнура може визначатися ришта. 532 Міхур розкривається з утворенням округлої виразки, на дні якої знаходиться головний кінець гельмінта. Діагностика. Клінічна: огляд хворого. Якщо паразит загинув і звапнився, він може бути виявле- ний при рентгеноскопії. Лабораторна: зазвичай не потрібна. Серологічні реакції проводять у випадку атипової локалізації. Лікування. Видалення паразита шляхом посту- пового намотування на марлевий валок (рис. 5.128). На добу витягають кілька сантиметрів, тому процедура займає від 10 до 20 днів, залежно від довжи- ни паразита. При розриві можливі виражена алергі чна реакція і некроз тканин. Профілактика. Особиста кип'ятіння води. Громадська: виявлення і лікування хворих, благо 3.4. Медична гельмінтологія Рис. 3.128 Видалення р и шт и . устрій водойм, устаткування окремих джерел пит- ної води, знищення циклопів у відкритих водоймах диметилдитіокарбоматом цинку, санітарно про- світня робота. Філярії Філярії це ниткоподібні круглі черви підряду Filariata, родини Filarildae (від латинського слова filum нитка, які паразитують у крові, лімфі, ум я- зовій і сполучній тканинах, серозних оболонках хре- бетних. Проміжні хазяї філярії різні кровосисні двокрилі комахи (комарі, мошки, ґедзі). У більшості філярій рот позбавлений губ. ротова капсула відсутня або редукована. Кутикула гладень- ка, зрідка поперечно посмугована. Циліндричний стравохід поділяється на дві частини. Спікули нерівні і неоднакові за формою Vulva знаходиться на рівні стравоходу. Це живородящі паразити. Захворювання, які викликаються філяріями, на- зиваються філяріатози. Серед філяріатозів розрі- зняють: вухереріоз, бругіоз, онхоцеркоз, лоаоз, мансонельоз, дирофіляріози, дракункульоз. Особливого поширення набули вухереріоз, бругі- оз, онхоцеркоз і лоаоз. В осередках філяріатозів лімфатичної системи (вухереріоз, бругіоз), які охоплюють 76 країн, проживає 905 млн людей, з яких 90 млн хворі. Онхоцеркоз поширений у 34 країнах, де у вогнищах мешкає 90 млн людей. Кількість хво- рих на онхоцеркоз становить 17,6 млн, з яких 326000 осліпли внаслідок захворювання (В. П. Сергиев, 1991). |