Пішак_Медична біологія_2004. Лауреат и но белівсь ко ї прем І ї мечников І
 Скачать 14.51 Mb.
|
|
Стьожак широкий (Diphyllobothrium latum) Стьожак широкий (Diphyllobothrium latum) збудник дифілоботріозу. Географічне поширення: Північна і Централь- на Європа, Сибір, Північна Америка, Канада, Япо- нія, Центральна Африка. Частіше зустрічається в країнах з помірним кліматом. Рис. 3.97 Стьожак широкий, сколекс. Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.96) довжиною 3 Ю м (описані черви дом завдовж- ки), містить близько 2000 члеників. Сколекс оваль- ний (рис. 3.97), з двома присмоктувальними щіли- нами ботріями, що розташовані на спинному і че- ревному боках. Шийка тонка, 4 10 мм довжиною. Ширина гермафродитних члеників (10 20 мм) значно перевищує довжину (2 4 мм, у задній частині тіла членики квадратні. У центрі кожного членика зна- ходиться матка розеткоподібної форми (рис. 3.98). Яйця трематодного типу довжиною до 75 мкм, сіруватого або жовтуватого кольору, широкоовальні. На одному полюсі яйця знаходиться кришечка, на іншому невеликий горбок (рис. 3.99). Фіна (рис. 3.100) плероцеркоїд червоподібної форми з двома ботріями на передньому кінці тіла. Рис. 3.96 Стьожак широкий (Diphyllobothrium latum), статевозріла особина. 515 Рис. 3.98 Стьожак широкий, зрілі членики. Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя Рис. 3.99 Стьожак широкий, яйце. Життєвий цикл (рис. 3.103): паразит проходить складний життєвий цикл, що більше нагадує цикли розвитку трематод, ніж цестод Біогельмінт. Остаточний хазяїн людина, м'ясоїдні тварини. Локалізація статевозрілої особи тонка кишка. Проміжні хазяї рачок циклоп, згодом риба. З фекаліями хворого виділяється до 1 млн. яєць на добу. Яйця виділяються незрілими і дозрівають у воді впродовж 2 х тижнів. Терміни розвитку ли- чинкової стадії залежать від температури води, при цьому підвищення температури скорочує час роз- витку, але зменшує виживання яєць. Під дією сонячного світла із яйця вивільняється корацидій шестигачкова онкосфера кулястої фор Рис. 3.101 Корацидій. та місце ЛЮДИНИ в ньому Рис. 3.100 Плероцеркоїд (1), стробіла (2). ми, покрита війками (рис. 3.101). Корацидій впро- довж 3 4 х днів повинен бути проковтнутий рачком циклопом (рис. 3.102), в організмі якого розвиваєть- ся процеркоїд. Заражені рачки є кормом для прісно- водних риб, у тілі яких через 2,5 3 міс. розвиваються плероцеркоїди, що стають інвазійними для остаточного хазяїна. Якщо великі хижі риби поїдають дрібних, плероцеркоїди зберігають у тілі нового ха- зяїна свою інвазійність. Остаточні хазяїни заражаються, поїдаючи слаб- ко термічно оброблену рибу або ікру. Інвазійна стадія плероцеркоїд. Через 30 60 днів після зараження в тонкій кишці формується стате- возріла стробіла. Тривалість життя в організмі остаточного хазяїна до 10 років. Рис. 3.102 Процеркоїди (вказані стрілками) в організмі циклопа. 516 3.4. Медична гельмінтологія Рис. 3.103 Життєвий цикл стьожака широкого 1 остаточний хазяїн; 2 яйце З корацидій; 4 перший проміжний хазяїн циклоп (ряд Copepoda); 5 процеркоїд; Є другий проміжний хазяїн риби хижаки; 7 плероцеркоїд; 8 плероцеркоїд ум язах риб. Патогенна дія: токсично алергічна; механічне ушкодження ботріями слизової оболонки кишківни ка призводить до некрозу й атрофії слизової обо- лонки; розвиток В 12 фолієводефіцитної анемії внас- лідок активного поглинання ціанокобаламіну паразитом (дифілоботріозна анемія). Клініка. Захворювання перебігає безсимптомно, проявляється тільки виділенням члеників червяка. Можливий розвиток дифілоботріозної анемії, клінічні симптоми якої не відрізняються від В |2 фо лієводефіцитної анемії іншої природи. Переважають кишкові прояви (нудота, блюво- та, болі в животі, діарея), шкірна висипка. Діагностика. Клінічна: періодичне виділення члеників з фекаліями. Лабораторна: овоскопія фекалій, іноді можна знайти частини стробіли (гельмінтоскопія). Лікування. Застосовують антигельмінтні препа- рати (празиквантел). Профілактика. Особиста термічна обробка риби. Громадська: виявлення і лікування хворих, запобігання фекального забруднення водойм. 517 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Тип Круглі черви (Nemathelminthes) • клас Власне круглі черви (Nematoda) характеристика • медичне значення До типу Круглі черви (Nemathelminthes) класу Власне круглі черви (Nematoda) належать гельмі- нти з видовженим несегментованим тілом цилінд- ричної форми. Це первиннопорожнинні тварини, по- рожнина не має власної вистилки і заповнена ріди- ною під тиском. Рідина виконує функцію гідроста- тичного скелета і транспорту органічних речовин рис. 3.104). Покриви тіла шкірно м'язовий мішок, що скла- дається з зовнішньої кутикули, гіподерми і мускулату- ри. Кутикула товста, десятишарова, виконує захисну функцію. Особливістю є розташування м'язів у ви- гляді поздовжніх тяжів, розділених валками гіподер- ми. Травна система у вигляді трубки, складається з трьох відділів: передньої, середньої і задньої кишок. Ротовий отвір оточений кількома кутикулярними ви Рис. 3.104 Елементи морфології круглих червів (а поперечний зріз аскариди; б схема будови кутикули; в фагоцитарна клітина; г ви- дільна система д нервова система 1 кутикула 2 гіподерма; З мускулатура 4 первинна порожнина тіла; 5 дорсальний нерв б кишка 7 видільний канал 8 матка 9 яйцепроводи; 10 яєчник; 11 вентральний нерв 12 зовнішній шар 13 гомогенний шар 14 внутрішній шар 15 базальна мембрана 16 канали у зовнішньому шарі; 17 екскреторна клітина; 18 бічні видільні канали; 19 ви дільний отвір; 20 чутливі нервові закінчення; 21 нервові ганглії; 22 навкологлоткове нервове кільце; 23 дорсальний нервовий стовбур; 24 вентральний нервовий стовбур; 25 бокові нервові стовбури. 518 3.4. Медична гельмінтологія ростами губами (2 6) або має вигляд ротової кап- сули з кутикулярними зубцями або пластинками. Стра- вохід може мати одне або два потовщення (бульбус). Дихальна і кровоносна системи відсутні. Видільна система одноклітинні шкірні залози (видозмінені протонефридії). Складаються із екс- креторної клітини і двох бічних видільних каналів, розташованих у валках гіподерми. Канали з'єдну- ються на вентральному боці і відкриваються од- нією екскреторною порою. Нервова система гангліонарно драбинчастого типу, представлена навкологлотковим нервовим кільцем, 4 ма нервовими стовбурами, з'єднаними комісурами. Органи чуття розвинені слабко, є хе- морецептори на передньому кінці тіла і чутливі за- лозина задньому кінці. Нематоди роздільностатеві. Самки більші за самців, статева система трубчаста. У самців непарні сім'яник, сім'япровід, сім'явипорскувальний канал, ко ггулятивний орган (спикули). У самок парні яєчники, яйцепроводи, матки, які відкриваються в непарну піхву. Більшість нематод геогельмінти (розвиток яйця відбувається в зовнішньому середовищі, без проміжних хазяїв), але є і біогельмінти. Деякі нема- тоди живородні. Рис. 3.105 Аскарида людська (Ascaris lumbricoides), статевозрілі самець внизу) та самка (вгорі). Рис. 3.106 Аскарида людська, запліднене яйце. рожевого кольору Самки довжиною 20 40 см, самці 5 25 см (рис. 3.105). Ротовий отвір оточений трьо- ма губами (однією дорзальною і двома вентральни- мина яких знаходиться по парі чутливих сосочків. На бокових поверхнях помітні поздовжні бічні лінії, в яких проходять канали видільної системи. У самця хвостовий кінець зігнутий у вигляді гачка на черев- ний бік. У самки на передній третині тіла знаходить- ся кільцеподібна перетяжка, на якій з черевного боку відкривається зовнішній статевий отвір. Яйця можуть бути заплідненими і незапліднени ми. Запліднені яйця (рис. 3.106) округлі або овальні, розміром 60 70 х 40 50 мкм, жовто коричневого кольору. Зовнішня білкова оболонка горбкувата, внутрішня товста, гладенька, безбарвна. Всере- дині яйця знаходиться округла зародкова клітина темного кольору, між нею й оболонкою яйця на по Рис. 3.107 Аскарида людська, незапліднене яйце з тонкою внутрішньою оболонкою та неорганізованою жовтковою масою. 519 Аскарида людська (Ascaris lumbricoides) збуд- ник аскаридозу. Географічне поширення: повсюдне, є одним із найпоширеніших гельмінтів людини. Морфологія. Статевозріла особина має тіло циліндричної форми, загострене на кінцях, жовто Аскарида людська (Ascaris lumbricoides) Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.108 Життєвий цикл аскариди людської: 1 дорослі особини в організмі хазяїна; 2 запліднене яйце 3 інвазійне яйце 4 фактор передачі. люсах вільні простори. Білкова оболонка може бути відсутньою, тоді яйця мають гладеньку поверхню, безбарвні або світло жовті. Незапліднені яйця овальної або неправильної форми, великі (80 х 55 мкм (рис. 3.107). Білкова оболонка нерівна, жовто коричневого кольору, її вза- галі може не бути. Вся порожнина яйця заповнена клітинами жовтка. Життєвий цикл (рис. 3.108) аскарида людсь- ка це геогельмінт, який паразитує тільки в людини. Локалізація: тонка кишка. Спеціальних органів фіксації не має, утримуєть- ся у просвіті кишки завдяки постійному руху на- зустріч потоку їжі. Живиться харчовою кашкою. Самка за добу виділяє понад 200000 яєць, що по- трапляють у зовнішнє середовище з фекаліями. Свіжовиділені яйця не є інвазійними. У вологому середовищі за наявності кисню всередині яйця фор- мується личинка. Терміни дозрівання яйця, залежно від температури навколишнього середовища від трьох тижнів (20 30 С) до декількох місяців. Зав- дяки товстій багатошаровій оболонці (зовнішня білкова, середня глянцева, внутрішня волокниста) яйця стійкі до зовнішніх впливів і зберігають свою інвазійність впродовж 3 7 років. Людина заражається через немиті овочі або за- бруднену воду, брудні руки. Інвазійна стадія яйце. Механічними перенос- никами яєць є мухи, таргани. У верхній частині тонкої кишки личинки вивільняються з яйця, проникають 520 3.4. Медична гельмінтологія у кровоносні судини кишкової стінки. З течією крові заносяться в печінку, де знаходяться 3 4 дні, пізніше в легені. У легенях личинки виходять у просвіт альвеол, де ростуть і дворазово линяють. Через 10 15 діб личинки піднімаються повітроносними шляхами у глотку. Частина з них виділяється назовні разом з харкотинням, а частина проковтується і знову по- трапляє в тонку кишку, де перетворюється в дорос- лих аскарид. Міграція повязана з необхідністю кис- ню для розвитку личинок, триває 2 2,5 міс. У пері- од міграції личинки живляться кров'ю. Тривалість життя аскариди в тонкій кишці близько року. Патогенна дія: виражена токсично алергічна дія, ураження стінки капілярів і тканини альвеолу період міграції призводять до дрібних крововиливів у тканину легень; дорослі аскариди механічно уш- коджують стінки кишки, сприяють приєднанню бак- теріальної інфекції, розвитку дисбактеріозу; викли- кають формування патологічних кишкових рефлексів внаслідок постійного подразнення стінок кишківни ка поглинають поживні речовини, сприяють гіпові- тамінозам, виснаженню організму. Клініка. За невеликої кількості паразитів хвороба проходить безсимптомно. Клінічно виражений аскаридоз перебігає у дві стадії. Легенева стадія аскаридозу відповідає періоду міграції личинок і характеризується кашлем, болем у грудях, підвищенням температури, часто в по- єднанні з кропивницею, шкірним свербіжем. Рент генологічно еозинофільні інфільтрати в легенях. Кишкова стадія хвороби викликана наявністю статевозрілих аскариду просвіті кишки і проявляєть ся підвищеною втомлюваністю, слабкістю, голов- ними болями, болями в животі, диспепсичними роз- ладами. У дітей можливі судоми. Ускладнення кишкового аскаридозу кишкова не- прохідність, апендицит, пошкодження цілісності стінки кишківника з розвитком запалення очеревини. Позакишкова локалізація аскарид повязана з їх високою рухливістю. Найчастіше аскариди прони- кають у печінку, викликають абсцеси і механічну жовтяницю внаслідок закупорки жовчних шляхів. Описано проникнення аскариду гортань, носові ходи, що може призвести до асфіксії, а також лока- лізація аскариду придаткових пазухах носа і серед нього вуха. Діагностика. Клінічна: базується на типових клінічних проявах аскаридозу виснаження орга- нізму, розлади травлення. Лабораторна: виявлення личинок у харкотинні (лярвоскопія) у легеневу стадію хвороби; овоскопія фекалій (яйця у фекаліях можуть бути відсутні, якщо в кишківнику знаходяться тільки самці або юні ас- кариди); серологічні реакції тощо. Лікування. Призначають протиглистяні препа- рати мебендазол (вермокс) одноразово. Контрольне дослідження фекалій проводять 2 3 рази з інтервалом 2 3 дні через два тижні після лікування. Профілактика. Особиста дотримання правил особистої гігієни, ретельне миття овочів, вживання кип'яченої води, захист продуктів харчування від мух і тарганів. Громадська: виявлення і лікування хворих, попередження фекального забруднення ґрун- ту, очищення стічних вод, благоустрій вбиралень, знезаражування фекалій шляхом компостування, санітарно просвітня робота. Заборонено удобрюва- ти городи людськими фекаліями. 521 Волосоголовець (Trichocephalus trichiurus) збудник трихоцефальозу Географічне поширення: повсюдне, частіше зустрічається в районах з теплим вологим кліматом. Морфологія. Статевозріла особина довжи- ною 3 5 см (рис. 3.109). Передній кінець складає 2/3 довжини тіла, потоншений, нагадує волосину. У ньому розташований стравохід. Задній кінець тіла розширений, там знаходиться кишківник і органи репродукції. У самців задній кінець тіла спірально закручений. Яйця жовтувато коричневого кольору, розміром 50 54 х 23 26 мкм із дрібнозернистим вмістом рис. 3.110). За формою яйця нагадують лимон або бочку з безбарвними прозорими корками на полюсах. Життєвий цикл геогельмінт, паразитує тільки в людини (рис. 3.111). Локалізація: товста (сліпа) кишка. Волосоголовець людський (Tricho- cephalus trichiurus) Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому FHC. 3.109 Волосоголовець людський (Trichocephalus thchiurus), статевоз- рілий самець (а та самка (б. Рис. 3.110 Волосоголовець людський, яйце. Рис. 3.111 Життєвий цикл волосоголовця людського: 1 статевозрілі форми в організмі хазяїна; 2 запліднене яйце 3 інвазійне яйце зі зрілою ЛИЧИН кою; 4 овочі, через які можливе зараження. 522 3.4. Медична гельмінтологія Тонкий головний кінець черва занурений у слизо ву оболонку кишківника для фіксації і живлення. Жи виться кров'ю і клітинами стінки кишківника. Зріла самка відкладає в просвіт кишківника яйця, що по- трапляють у зовнішнє середовище з фекаліями хворого. Свіжовиділені яйця неінвазійні, дозрівають від 2 х тижнів до 3 4 міс. залежно від температури і воло- гості навколишнього середовища (при 24 С 4 тиж- ні). Яйця зберігають життєздатність 1 2 роки. Людина заражається через забруднені продук- ти, воду або брудні руки. Інвазійна стадія яйце. У тонкій кишці із яєць зиходять личинки, що проникають у ворсинки кишки і розвиваються впродовж 3 10 днів. Згодом, зруйну вавши ворсинки, вони виходять у просвіт кишківни- ка, опускаються в товсту кишку і впродовж місяця стають статевозрілими. Тривалість життя до 5 років. Патогенна дія: токсично алергічна; порушен- ня цілісності слизової оболонки кишки сприяє при- єднанню вторинної інфекції; формування патологіч- них кишкових рефлексів. Клініка. Клінічно виявляється тільки при високому ступені інвазії. Характерні болі у шлунку і правій здух винній ділянці, нудота, блювота, нестійкі випорожнення, слинотеча, головний біль, запаморочення, безсоння. При тривалому захворюванні і великій кількості паразитів можливий розвиток анемії. Діагностика. Клінічна: розлади травлення в поєднанні з алергічними проявами. Лабораторна: овоскопія фекалій. Лікування. Призначають протиглистяні препа- рати мебендазол. Контрольний аналіз через 2 3 тиж- ні після лікування. Профілактика така ж, як при аскаридозі. Рис. 3.113 Гострик, яйця в мікропрепараті, отриманому за методом "лип- кої стр і ч к и " . 3.4.3.3 Гострик (Enterobius vermicularis) Гострик (Enterobius vermicularis) збудник ен- теробіозу. Географічне поширення: повсюдне, частота захворюваності вища в країнах з помірним кліматом. Морфологія. Статевозріла особина білого кольору, самець довжиною 2 3 мм, самка 8 13 мм рис. 3.112). На передньому кінці тіла кутикула розширюється, утворює везикулу. Задній кінець стра- воходу має розширення бульбус. У самки задній кінець тіла загострений, крізь кутикулу просвічуєть- ся матка, заповнена яйцями. У самця тупий задній кінець закручений на черевний бік. Яйця (рис. 3.113) безбарвні, прозорі, розміри 50 60 х 20 30 мкм. Форма яйця овально асиметрична Рис 3.112 Гострик (Enterobius vermicularis), статевозріла самка (аса- мець (б. Рис. 3.114 Гострик: яйце, що містить інвазійну личинку. 523 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.115 Життєвий цикл гострика: 1 статевозріла самка в організмі хазяїна; 2 незріле яйце 3 зріле яйце 4 фактор передачі. один бік рівний, протилежний опуклий. Всередині яйця можна спостерігати личинку (рис. 3.114). Життєвий цикл (рис. 3.115). Паразитує тільки в людини. Локалізація: нижній відділ тонкого і верхній відділ товстого кишківника. Зараження зазвичай відбувається через брудні руки. Інвазійна стадія яйце. Гострики прикріплюються до стінки кишки за допомогою бульбуса і везикули. Після запліднення самці гинуть. У самок після дозрівання яєць збільше- на матка здавлює стравохід, гострики відділяють- 524 ся від стінки й опускаються в нижні відділи товстої кишки. Вночі під час сну, коли анальний сфінктер розслаблений, гострики виповзають на шкіру періа нальної ділянки і відкладають яйця. При темпера- турі 35 37 С і вологості 90 % яйця стають інвазій- ними за 4 6 годин. Повзання гостриків викликає свербіж. Людина розчухує сверблячі ділянки шкіри, яйця гостриків потрапляють під нігті і можуть б у т и занесені в рот (аутореінвазія). Тому, хоча тривалість життя гостриків всього близько місяця, людина може хворіти на ентеробіоз довготривало. Можли- ва також ретроінвазія вихід личинок із дозрілих 3.4. Медична гельмінтологія яєць у періанальнш ділянці і міграція їх через відхідник у кишківник. Патогенна дія: токсично алергічна; ураження слизової оболонки кишківника, шкіри періанальної ділянки і приєднання вторинної інфекції; розвиток запальних процесів піхви при заповзанні гостриків у жіночі статеві шляхи. Клініка. Страждають в основному діти. Характерні свербіж у періанальній ділянці, зниження апетиту, ну- дота, запори або пронос, болі в животі. У хворих дітей порушений сон, підвищена втомлюваність, головний біль, можуть бути епілептиформні напади, енурез. Діагностика. Клінічна: інтенсивний свербіж у періанальній ділянці, що з'являється вночі, виявлення гостриків на шкірі або у фекаліях (за високого сту- пеня інвазії). Лабораторна: овоскопія зішкрібка з періанальних складок або використання методу "липкої стрічки" (шматок прозорої целофанової стрічки з липким шаром прикладають до шкіри пе- ріанальної ділянки, а згодом до предметного скла); дослідження на ентеробіоз повторюють тричі з інтервалом 2 3 дні; гельмінтоскопія фекалій при високому ступені інвазії або проносі. Лікування. Призначають протиглистяні препара- ти пірантел. Лікування повторюють двічі з інтерва- лом 2 тижні, одночасно лікують всіх членів родини. Контрольні дослідження через 2 тижні, триразо- воз тижневими інтервалами. Профілактика. Особиста дотримання правил особистої гігієни. Громадська: щорічне обстежен- ня дітей і персоналу в дитячих садках, молодшій школі, ретельне дотримання санітарного режиму в дитячих установах, санітарно просвітня робота. Рис. 3.117 |