Пішак_Медична біологія_2004. Лауреат и но белівсь ко ї прем І ї мечников І
 Скачать 14.51 Mb.
|
|
Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.137 : Життєвий цикл Onchocerca volvulus: 1 мошки живляться кров'ю і вбирають личинок 2 інвазійні личинки дозрівають у тілі мошки З личинки заповзають в рану укусу 4 мошка повторно живиться кров 'ю 5 личинки розвиваються у підшкірних тканинах; 6 дорослі особини паразитують у підшкірних тканинах; 7 мікрофілярії мігрують у підшкірних тканинах; 8 патологія; 9 нормальне очне яблуко; 10 уражене очне яблуко. 540 3.4. Медична гельмінтологія • збудники шкірної та вісцеральної форм larva migrans Синдром захворювань, що викликаються мігру- ючими личинками гельмінтів, закордонними авторами описується під терміном "Larva migrans". Велика увага клініцистів приділяється захворю ванням людини, що викликаються личинками не- властивих йому гельмінтів тварин. Встановлено, що цими видами гельмінтів людина заражається тими ж шляхами, що і специфічними для нього видами. Личинки одних активно проникають через шкіру, інших інокулюються кровосисними комахами (проміжними хазяїнами), яйця або личинки третьої групи проковтуються із забрудненою їжею, водою або заносяться до рота руками. На- решті, є й така група гельмінтів, личинки яких по- трапляють в організм людини при вживанні в їжу тканин тіла іншого хазяїна. Тільки у виняткових випадках гельмінти тварин, невластиві людині, розвиваються в її організмі до статевої зрілості. Як правило, вони проходять лише ранні стадії розвитку і, зберігаючи здатність до міграції, нерідко затримуються у тканинах впродовж тривалого часу. Спостереження дослідників, прове- дені на експериментальних тваринах, показали, що личинки гельмінтів, потрапивши до незвичайного ха- зяїна, виявляють тенденцію до міграції неприрод- ними шляхами. Ця тенденція призводить до знач- ного посилення патогенного впливу, оскільки в такому випадку личинки нерідко можуть потрапляти у більш вразливі тканини, ніж ті, які їм зустрічають- ся за звичайного шляху міграції. Розрізняють дві форми захворювання: шкірну, що викликається личинками нематод і трематод, і вісцеральну, що спричиняється личинками нематод і цестод. Шкірна форма Найбільш часто викликається личинками анкілостомід собак Ancylostoma braziliense, A. caninum, Uncinaria stenocephala. Захворювання характеризується лінійними ура- женнями шкіри, що виникають походу просування личинок, що потрапили з зовнішнього середовища. Шкірні ураження щодня збільшуються на кілька сан- тиметрів (1 5 см) і супроводжуються появою ви- сипки й запальною реакцією, що зберігаються іноді впродовж декількох місяців, хоча личинок у шкірі до цього часу вже може і не бути. У деяких випад- ках личинки проникають у більш глибокі шари шкіри, але потім можуть знову повертатися до епідермісу. Дерматити здебільшого супроводжуються сильним свербежем. Вісцеральна форма Вісцеральна форма захво- рювання викликається личинками гельмінтів тва- рин, що мігрують у внутрішні органи. Личинки дея- ких видів, здійснивши міграцію через внутрішні орга- ни і викликавши їх ушкодження, досягають потім підшкірної клітковини і шкіри, де можуть зумовити відповідні запальні реакції. Найбільш часто вісцеральна форма Larva migrans викликається личинками токсокар собак і кішок Toxocara canis і Т. mystax. Численні випадки опи- сані в останні роки в США, Польщі, Болгарії, Ру- мунії, Англії, Нідерландах, Туреччині, Мексиці, Філіппінах і в інших країнах. За 10 років, що пройш- ли відтоді, коли Т. canis був уперше виявлений як збудник вісцеральної форми Larva migrans, зареє- стровано близько 150 випадків ураження внутрішніх органів і 60 захворювань ока. Більшість випадків спостерігалися у жителів східної частини США. Частина діагнозів була підтверджена на підставі ідентифікації личинок, отриманих при біопсії печін- ки, при розтині трупів і енуклеації ока. Відзначено, що найбільш часто захворювання реєструється в дітей у віці від 1 до 3 років. Точний прижиттєвий діагноз личинкового токсокарозу часто ускладнений тому, що виявлення личинок не завжди доступне в практичних умовах. У зв'язку з цим важливе значення має імунологіч- на діагностика з застосуванням антигенів, приго- товлених з токсокар собак і з аскарид людини. Лікування вісцерального токсокарозу складне, не до кінця розроблене. 541 Профілактика. Особиста захист від укусів мошок. Громадська: масове обстеження населен- ня, виявлення й лікування хворих і паразитоносіїв, боротьба з мошками та їх личинками. В осередках онхоцеркозу приймають дитразин кожних 6 місяців. Личинки аскарид тварин Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому В Україні продовжує залишатися складною си- туація з захворюваністю населення гельмінтозами. ВООЗ наводить дані про те, що кишкові гельмінто- зи за поширенністю займають 3^ місце серед всьо- го числа щорічно зареєстрованих хворих. Аналіз офі- ційних статистичних матеріалів стосовно розпов- сюдження гельмінтозів в Україні в 1991 2000 pp. свідчить про те, що в 2000 p., у порівнянні з 1991 p., зареєстровано зменшення числа ураження гімено лепідозом на 38,8 %, трихурозом на 61,8 %, аскаридозом на 59,6 %, трематодозами на 1,9 %, ентеробіозом на 44,2 %. Але ураженість населен- ня гельмінтозами залишалася високою і становила 4167000 випадків (842,6 на 100000 населення). Ураженість гіменолепідозом у 2000 р. знизилась, у порівнянні з 1991 p., і становила 365 (0,7) проти 596 (1,2 на 100000 населення). При цьому найвищі показники ураженості в 2000 р. відмічалися в Івано Франківській, Херсонській і Одеській областях і відповідно становили 9,3; 2,8; 2,6 на 100000 на- селення. Ураженість трематодозами в 2000 р. практично не змінилась і становила 0,7 випадків на 100000 на- селення. Найбільша чисельність уражених трематодозами, як і в минулі роки, реєструвалася в цент- ральних і північних областях країни. При зниженій в цілому в країні ураженості ен- теробіозом в 2000 р. по відношенню до 1991 р. на 44,2 % високі показники цієї інвазії реєструвались у Запорізькій, Миколаївській та Сумській областях і відповідно становили 1289,1; 1242,9 та 832,6 на 100000 населення при загальнозваженому показни- ку 660,5 на 100000 населення. Ураженість населення України аскаридоз в період 1991 2000 pp. залишалася високою. У 2000 р. най- більш ураженими, як і в минулі роки, були західні області країни, серед них Закарпатська (546,6) Івано Франківська (606,7) та Львівська (623,8 на 100000 на- селення) області. Ураженість трихурозом в 2000 р. щодо 1991 р. знизилася на 61,7 %. Найбільші показники захво- рюваності відмічені в західних і північних регіонах 542 країни і становили в Івано Франківській (298,4). Львівській (107,4) і Закарпатській (135,4 на 100000 населення) областях. У сучасних умовах проблема боротьби з гель- мінтозами в країні залишається актуальною і по- требує подальшого вдосконалення протигельмін тозних заходів. З цією метою, поряд із підготов- кою і перепідготовкою фахівців з медичної парази- тології, необхідно передбачати удосконалення ме- тодів лабораторної діагностики, виявлення найбільш уражених груп населення, що є основни- ми джерелами інфікування, застосування методів визначення інтенсивності інвазії хворих, забруднен- ня яйцями гельмінтів грунту, овочів, приміщень тощо, охорону й оздоровлення ґрунту і води від забруднення фекаліями, знезараження яєць гео гельмінтів у побутових стічних водах і інших об'єк- тах довкілля, проведення оздоровчих заходів, вклю- чаючи лікування уражених і обмеження можли- вості інфікування населення. тотальна і парціальна дева ста ц і я • результати боротьби з гель м і н то зам ив Україні У 1925 p. K. І. Скрябін ввів у гельмінтологічну науку і практику новий принцип дегельмінтизації, у якому стали гармонічно поєднуватися елементи терапії і профілактики. Дегельмінтизація комплекс заходів, спрямо- ваних на вигнання з організму, знищення всередині або у зовнішньому середовищі гельмінтів (яєць, личинок і дорослих форм. Розрізняють дегельмінтизацію лікувальну, діаг ностичну і профілактичну. Дегельмінтизація дає ефект притих гельмінтозах, збудники яких живуть у дефінітивних хазяїнах тривалий часа личинкові стадії короткочасно; коли дегельмінтизація носить плановий, масовий і обов'язковий характера ефек- тивність антигельмінтних препаратів висока, вони доступні й нетоксичні для людини та тварин. 3 . 4 . 3 . 1 2 Вчення К. І. Скрябіна прод е гель м і н т из а ц і ю і дева ста ц і ю Поширення гельмінтозів на території України 3.4. Медична гельмінтологія Л. А. Лосєв запропонував термін преімагіналь на дегельмінтизація вигнання з організму або знищення в організмі дефінітивних хазяїнів гельмінтів до настання їх статевої зрілості. Дегельмінтизація передбачає не тільки знищен- ня дорослих паразитичних червів, що локалізують- ся в організмі хазяїна (дефінітивного, проміжного, додаткового), але і знищення личинок і яєць гельмінтів, що забруднюють при дегельмінтизації різноманітні елементи зовнішнього середовища. Тим самим комплексом заходів повинна передбачатися дегельмінтизація людини і домашніх тварин, а та- кож грунту, води, овочів, приміщень, предметів по- буту й інших об'єктів зовнішнього середовища. Принцип дегельмінтизації широко впроваджений у практику боротьби з гельмінтозами людини і сільськогосподарських тварин. Він покладений і в основу інструкцій і настанов по боротьбі з гельмін- тозами населення, розроблених акад. К. І. Скрябі ним. Пізніше, проаналізувавши накопичений ма- теріал щодо реалізації заходів боротьби з гель- мінтозами, К. І. Скрябін дійшов висновку, що для повної ліквідації того чи іншого гельмінтозу не- обхідно знищувати і його збудника. Цей новий принцип, сформований у 1944 p., Κ. І. Скрябін назвав принципом девастації (від лат devastate спустошувати, винищувати). Девастація вимагає активного винищування збудника захворювання як зоологічного виду на усіх фазах його розвитку всіма доступними способами механічного, фізичного, хімічного і біологічного впли- ву. Заходи, спрямовані на знищення збудника захво- рювання, повинні суворо поєднуватися зі створен- ням на даній території таких умов, за яких надалі ці шкідливі організми не мали б можливості біоло- гічного існування завершення онтогенетичного розвитку. З метою девастації використовуються як методи винищування гельмінтів у період їх парази- тичного і позапаразитичного існування, так і мето- ди, що дозволяють змінити зовнішнє для гельмінта середовище (внутрішньохазяїнне і позахазяїнне) у бік, несприятливий для його існування. Тим самим, в окремих осередках інвазій у комплексі деваста ційних заходів доцільно, наприклад, передбачити зни- щення проміжних хазяїнів до того, як вони можуть інвазуватися відповідними паразитами, а також підвищення стійкості організму людини чи тварин всіма можливими методами (повноцінне харчуван- ня, медикаментозні препарати, штучна імунізація тощо). У резистентному організмі створюються умови, несприятливі для розвитку паразитів, і великий відсоток останніх гине, не досягнувши імагіналь ної стадії. У деяких випадках карантин та ізоляція хворих також можуть бути проведені в комплексі девастаційних заходів, оскільки вони обмежують поширення паразитів. Девастація можлива тільки щодо тих збудників гельмінтозів, онтогенез яких в організмі хазяїна і в зовнішньому середовищі вивчений і відомі особли- вості епідеміології та епізоотології захворювань, що викликаються ними в даних конкретних умовах. Для здійснення девастації необхідна наявність чітко роз- роблених методів діагностики, лікування і профілак- тики, оскільки комплекс девастаційних заходів вклю- чає лікування хворих, профілактику здорових і зни- щення збудників у всіх фазах їхнього існування. При цьому елементи девастаційних заходів повинні бути органічно пов'язані між собою. 543 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Питання для самоконтролю та обговорення 1. Охарактеризуйте поняття "гельмінтози". 2. Чи свідчить виявлення яєць печінкового сисуна у фекаліях людини про захворювання на фасціольоз? Чому? 3. Як побудована протонефридіальна система плоских червів? 4. Які морфологічні риси відмінності ланцетоподіб- ного та котячого сисунів? 5. Які риси властиві плоским червам? Чи є серед них вільноживучі форми? 6. Які ідіоадаптації до ендопаразитизму є у стьожко- вих червів? 7. У чому полягають подібність і відмінність озброє- ного і неозброєного ціп'яків? 8. Який механізм зараження теніозом, теніарінхозом і гіменолепідозом? 9. Що таке цистицеркоз? Які можливі шляхи заражен- ня людини? 10. За яких цестодозів можливі аутоінвазія й аутор еінвазія? 11. Які морфологічні відмінності сколексів, гермафро- дитних і зрілих проглотид свинячого і бичачого ціп'яків, стьожака широкого 12. Якими цестодозами можна заразитися від собак 13. Для яких цестод людина є лише остаточним хазяї- ном Проміжним? Остаточним і проміжним? 14. Що таке онкосфера? 15. Які фіни властиві ціп'якам? 16. Які цестодози є природно осередковими? 17. Які відмінності в будові систем органів круглих червів у порівнянні з плоскими 18. Які умови необхідні для розвитку личинки аска- риди? 19. Хто такі біо та геогельмінти? Які особливості їхньо- го розвитку? 20. Які ароморфози властиві круглим червам? 21. Як людина заражається трихінелою? 22. Які умови необхідні для розвитку личинки криво головки 23. Охарактеризуйте життєві цикли анкілостомід і вуг- риці кишкової. 24. Які гельмінти чи їхні фрагменти, яйця можна виявити у фекаліях, харкотинні, сечі людини? 25. Личинки яких гельмінтів можна виявити у ткани- нах і органах інвазованої людини? 26. Чи завжди наявність яєць гельмінтів у фекаліях свідчить про відповідну інвазію? Чому? Контрольно навчальні завдання 544 1. Назвіть ознаки відмінності котячого сисуна від ланце- топодібного. а) сім 'яники бобоподібної форми, розташовані в передній частині тіла, за черевним присоском б) розгалужена матка розташована за черевним присоском в) розгалужена матка розташована в задній час- тині тіла; г) довжина тіла 20 30 см д) сім 'яники розташовані в задній частині тіла. 2. Які з наведених личинкових стадій фасціоли інвазійні для людини? а) адолескарій; б) метацеркарій; в) церкарій; г) спороциста; д) редії. 3. Які з трематодозів є природно осередковими? а) опісторхоз; б) дикроцеліоз; в) шистосомоз; г) фасціольоз; д) парагонімоз. 4. Якими трематодозами можна заразитися при вжи- ванні сирої води із ставка а) опісторхозом; б) дикроцеліозом; в) шистосомозом; г) фасціольозом; д) парагонімозом. 5. Хто є проміжним хазяїном у циклі розвитку шистосоми? а) риби; б) мурахи; в) циклопи; г) раки, краби; д) молюски. 6. Яке лабораторне дослідження необхідно провести для діагностики ехінококозу? а) аналіз сечі; б) копрологічне дослідження; в) біопсію ехінококозного міхура; г) шкірно алергічну пробу (реакцію Кацоні); д) дослідити харкотиння. 3.4. Медична гельмінтологія 7. Вкажіть, при вживанні яких продуктів людина може зара- зитися і захворіти на дифілоботріоз: а) раки, краби; б) риба та ікра риб (недостатньо просолена в) напівсире мясо свиней г) напівсире мясо великої рогатої худоби; д) немиті овочі і фрукти. 8. Назвіть цестод, при паразитуванні яких у людини мож- лива аутоінвазія: а) стьожак широкий б) ціп 'як озброєний; в) ціп 'як неозброєний; г) ціп як карликовий; д) ехінокок. 9. Вкажіть латинську назву гострика: а) Enterobius vermicularis; б) Ancylostoma duodenale; в) Trichinella spiralis; г) Diphyllobothrium latum; д) Trichocephalus trichiurus. 10. Личинки яких гельмінтів можна виявити у харкотинні дорого а) трихінели; б) аскариди; в) філярій; г) легеневого сисуна; д) шистосом. 11. При паразитуванні яких нематоду людини можлива аутоінвація? а) ехінокок; б) альвеокок; в) аскарида г) гострик; д) трихінела. 12. Для яких гельмінтів характерний перкутанний (через лкірний) шлях проникнення в організм кінцевого хазяїна? а) волосоголовця; б) гострика; в) аскариди; г) некатора; д) трихінели. 13. Назвіть гельмінтів, проміжними хазяїнами яких є комарі: а) ришта; б) анкілостома; в) трихінели; г) волосоголовець; д) філярії. 14. Які з нематод належать до біогельмінтів? а) аскарида б) волосоголовець; в) кривоголовка; г) трихінела; д) некатор. 15. Як відбувається зараження людини анкілостомозом? а) при вживанні сирого мяса б) при вживанні сирої риби; в) при укусі комах; г) при контакті з хворими; д) при вживанні сирої води, немитих овочів. 16. При розтині трупа патологоанатом виявив у апендиксі велику кількість тоненьких гельмінтів білого кольору розмі- ром близько 1 см. Який гельмінтоз спричинив апендицит? а) анкілостомоз; б) ентеробіоз; в) трихоцефальоз; г) аскаридоз д) дракункульоз. 17. На один із трематодозів людина може заразитися при випадковому проковтуванні мурашок. Про яке захворю- вання йдеться? а) фасціольоз; б) парагонімоз; в) опісторхоз; г) клонорхоз; д) дікроцеліоз. 18. При розтині трупа в печінці виявлено понад 200 дрібних гельмінтів розміром 4 13 мм, які мають на передньому кінці тіла дві присоски, а на задній частині два розетко подібних сім'яники. Який патологоанатомічний діагноз поставить лікар? а) фасціольоз; б) парагонімоз; в) опісторхоз; г) клонорхоз; д) дікроцеліоз. 19. Відомо, що риба є проміжним хазяїном для деяких гельмінтів. Вказати цестодоз, на який можна заразитися, вживаючи недостатньо термічно оброблену чи просоле- ну рибу: а) ехінококоз; б) гіменолепідоз; в) теніаринхоз; г) теніоз. д) дифілоботріоз. 545 Епідеміологічне і санітарно гігієнічне зна- чення мають два класи паразитичних членистоногих комахи і павукоподібні. Розділ зоології, що вивчає клас павукопо- дібних і клас комах безхребетних тварин, носить назву арахноентомологія (від грец. αράχνη павук, έντομον комахи і λ ό γ ο ς вчення). Медична арахноентомологія вивчає павукопо- дібних і комах як паразитів і переносників збуд- ників заразних хвороб людини та розробляє заходи боротьби з ними. Клас Павукоподібні об'єднує понад 30000 видів, які поділяють на кілька рядів. Медич- не значення мають ряди Павуки, Скорпіони та Кліщі. Серед них є як отруйні (скорпіони, каракурт, тарантул, так і переносники збуд- ників інфекційних хвороб (кліщовий енце- фаліт, кліщовий бореліоз, кліщовий висип- ний тиф та ін.) Клас комах, найбільш численна група без- хребетних тварин, об'єднує понад 1 млн видів, поширених від Антарктиди до 84° північної ши- роти. Серед них багато корисних (запилювачі рослин, винищувачі шкідників рослин тощо). Медичне значення мають комахи як специфіч- ні (фізіологічні, біологічні) та механічні пере |