Пішак_Медична біологія_2004. Лауреат и но белівсь ко ї прем І ї мечников І
 Скачать 14.51 Mb.
|
|
Wuchereria bancrofti Філярія Банкрофта (Wuchereria bancrofti) збуд- ник вухереріозу. Географічне поширення: Індія, країни Півден но Східної Азії, острови Тихого Океану, Західна і Центральна Африка, Південна Америка. Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.129) ниткоподібна, молочно білого кольору. Самки довжи- ною 8 10 см, шириною 0,2 0,3 мм, самці довжи- ною 2,5^4 см, шириною 0,2 0,3 мм. Хвостовий кінець самців закручений на черевний бік. Живородящі. Личинки (мікрофілярії) (рис. 3.130) безбарвні, довжиною 0,2 0,3 мм. При фарбуванні за методом Романовського Гімзи видно, що личинка вкрита чохликом рожевого кольору, ядра соматичних клітин мають вигляд темних зерен, на кінці тіла личинки ядра не виявляються. Вигини тіла личинки пра- вильні, хвіст прямий, що поступово звужується. Життєвий цикл (рис. 3.131). Філярія Банкроф- та біогельмінт. Остаточний хазяїн людина. Проміжний хазяїн і специфічний переносник — комарі роду Aedes, Anopheles, Culex. Локалізація в тілі кінцевого хазяїна: лімфатична система. Самки народжують мікрофілярій, що з лімфатичної системи потрапляють у кров'яне русло і з кров'ю заковтуються комарами. Для вухе рерії характерна нічна періодичність появи личинок Рис 3.129 З будни кв ухе ре р і о з ум і кр о ф і ля р і й Банк ро ф та статевозріла самка (а та самець (б. 533 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.130 Мікрофілярії Wuchereria b a n c r o f t i . у периферійній крові, що повязано з біологією пере- носника (нічне живлення). Максимальна кількість личинок визначається з 22 год. до 4 год. ранку, на денний час мікрофілярії знаходяться в капілярах внутрішніх органів і великих артеріях. На островах Полінезії мікрофілярії ву херерії Банкрофта виявляються в крові постійно, з невисоким денним піком (денний субперіодичний тип міграції). Це, мабуть, повязано з біологією роз- повсюдженого там комара Aedes polynesiens, що живиться і вдень. У шлунку комара мікрофілярії звільняються від чохлика, активно проникають у грудні м'язи, двічі линяють, ростуть, згодом виходять у порожнину тіла комара і накопичуються в кінцевих часточках ниж- ньої губи. Тривалість розвитку личинки близько 10 20 днів (до 6 тижнів) і залежить від виду комара, атмосферної температури, вологості. Зараження людини відбувається при укусі комара. Інвазійна стадія личинка. Личинки залиша- ються на шкірі людини поблизу місця укусу, потім активно проникають крізь шкіру в лімфатичну систему, де через 5 18 міс. досягають статевої зрілості і починають народжувати мікрофілярій. Тривалість життя в організмі хазяїна до 20 років. Патогенна дія: токсично алергічна; механічне ушкодження стінок лімфатичних судин; приєднання вторинної інфекції; закупорка лімфатичних судин, що призводить до лімфостазу з поступовим розвитком "слоновості". Клініка. Залежить від ступеня інвазії і тривалості захворювання. 534 Інкубаційний період хвороби складає 3 18 міс. Перша стадія хвороби (рання міграційна стадія) характеризується алергічними проявами. Підви- щується температура тіла, висипка, набряки, кашель. Збільшені лімфовузли безболісні, м'які. Характерна "філяріозна лихоманка" періодичні підйо ми температури до 39 40 С, що супроводжують- ся запаленням уражених лімфатичних судин. Температура через 3 5 днів різко знижується з профуз ною пітливістю. Друга стадія хвороби проявляється варикозним розширенням лімфатичних судин і застоєм лімфи. Тривалість цієї стадії 8 10 років. Третя, обструктивна, стадія хвороби супровод- жується "слоновістю" різних органів і тканин. Внас- лідок ураження пахвинних лімфовузлів зазвичай заз- нають змін нижні кінцівки, статеві органи, грудні за- лози, верхні кінцівки. Уражені частини тіла значно збільшені в розмірах, деформовані. У цей період часто приєднується вторинна інфекція, аж до роз витку зараження крові, що може призвести доле тального наслідку. У людей, що постійно мешкають в ендемічних районах, хвороба перебігає легко, при невеликому ступені інвазії, безсимптомно внаслідок виникнен- ня імунітету. Діагностика. Клінічна: лихоманка, запаленні лімфатичних судин і вузлів, слоновість. Лаборатор- на: виявлення личинок (лярвоскопія) у нативних або пофарбованих за Романовським Гімзою мазках і товстій краплі крові. Забір крові необхідно проводи- ти вночі; якщо підозра на субперіодичний штам тоді вночі і вдень (мікрофілярії можуть бути відсуди у крові в ранній період хвороби, коли паразити ста тевонезрілі, або в період слоновості внаслідок закупорки лімфатичних судин). Можна виявити дорос лих філярій (гельмінтоскопія) у біоптаті уражених лімфовузлів. Лікування. Застосовують протиглистяні препа рати (діетилкарбамазин). На пізніх стадіях хворо би хірургічне відновлення лімфотоку. Профілактика. Особиста захист від укусів комарів за допомогою репелентів, сіток на вікнах. Громадська: виявлення і лікування хворих, бороть баз комарами і їх личинками за допомогою інсек тицидів, агротехнічні заходи щодо оздоровлення місцевості, санітарно просвітня робота. 3.4. Медична гельмінтологія Рис 3.131 Життєвий цикл мікрофілярії Банкрофта: 1 остаточний хазяїн; 2 4 стадії розвитку мікрофіляріі в організмі людини; 5 мікрофілярія в периферичній крові; 6 комарі Culex, Aedes (проміжні хазяїни); 7 інвазійна личинка з хоботка проміжною хазяїна. Brugia malayi збудник бругіозу Бругіоз хронічний гельмінтоз із групи філяріа тозів із переважним ураженням лімфатичної систе- ми і трансмісійним механізмом передачі збудника. Географічне поширення: Південно Східна Індія, Шрі Ланка, Індонезія, Індокитай, Китай, Япо- нія, Малайзія, Філіппіни. Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.132) ниткоподібна, молочно білого кольору. Розміри самки в довжину до 55 мм, у ширину 0,16 мм, самця відповідно 20 23 і 0,88 мм. Живородящі. Личинки (мікрофіляріі') (рис. 3.133) безбарвні, довжиною 0,2 0,3 мм. Життєвий цикл Бругіоз трансмісійний біо гельмінтоз. Кінцевий хазяїн бругіозу з нічною періодичні- стю тільки людина. Для бругіозу з нічною субпе ріодичністю джерелом інвазії можуть бути і тва- рини, зокрема, мавпи та дикі кішки. Тому бругіоз цього типу вважають природно осередковим за- хворюванням. Механізм передачі трансмісійний. Для штаму з нічною періодичністю проміжним хазяїном є комарі роду Anopheles, Aedes, Mansonia, а для штаму з нічною субперіодичністю пере- носниками є комарі роду Mansonia. Отже, періо- дичний бругіоз антропоноз, субперіодичний зоо нозна періодично осередкова хвороба. Бругіозом заражається в основному сільське населення: першим типом мешканці Індокитайського півостро 535 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.132 Збудник бругіозу (Brugia malayi), статевозріла особина. ва, Центральної Індії, Японії, Китаю, Індонезії; другим типом населення Малайзії, що живе поблизу болотистих лісів. Розвиток мікрофілярій залежить від температури і вологості повітря і триває від 8 до 35 діб. Оптимальна температура 21 22 С, вологість 70 100 %. Тривалість життя статевозрілих бругій в орга- нізмі людини до 17 років, зрідка до 40, мікрофілярій до 70 діб. В організмі комара збудник досягає інва- зійної стадії за 8 35 діб після живлення кров'ю (за- лежно від температури). Комарі нападають на людей на відстані від місця виплоду до 5 км. Переважно це відбувається в нічні години. З віком інвазованість мешканців ендеміч- них територій зростає. Патогенна дія: збудник бругіозу локалізується в тих же органах і тканинах, що й вухерерія, та ви- Рис. 3.133 Мікрофілярій Brugia malayi. 536 кликає подібні зміни. Вираженими є алергічна і токсична дії на організм людини продуктів обміну гель- мінтів та механічне пошкодження лімфатичних су- дин і вузлів, порушення відтікання лімфи, приєднан- ня вторинної інфекції. Клініка. Інкубаційний період становить 3 18 міс. в середньому 2 3 міс.) На першій стадії захворювання переважає пропасниця, висипка на шкірі, свербіж, місцевий набряк, запалення лімфатичних вузлів. Через 2 7 років після зараження настає друга ста- дія, повязана з варикозним розширенням лімфатичних судин нижніх кінцівок, набряком шкіри й підшкірної клітковини, болями в животі, пахвинній ділянці. Завершальна, обструктивна, стадія бругіозу зу- мовлена розвитком слоновості (елефантіазу) май- же виключно нижніх кінцівок або статевих органів. Спостерігаються випадки легкого, або безсимп томного, перебігу хвороби. Діагностика. Клінічна: ґрунтується на підставі клінічної картини захворювання. Лабораторна: виявлення мікрофілярій Brugia malayi в перифе- ричній крові. Кров забирають ввечері і вночі. Вико- ристовують також імунологічні методи, внутрішньо шкірну алергічну пробу. Лікування і профілактика бругіозу подібні до вухереріозу. Loa loa збудник лоаозу Лоаоз (син.: калабарська пухлина) гельмінтоз, який характеризується набряком м'яких тканин, ураженням кон'юнктиви, серозних оболонок і ста- тевих органів. Географічне поширення: хвороба поширена в країнах екваторіальної Африки (Нігерія, Камерун, Габон, Заїр), у зоні вологих тропічних лісів. Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.134): тіло ниткоподібне, напівпрозоре, білого або жовта- вого кольору, вкрите численними округлими висту- пами (горбиками. Головний кінець містить два великих бічних і чотири серединних дрібних сосочки. У самця ці виступи переважають на передній час- тині тіла; у самок їх немає. На хвостовому вент- рально зігнутому кінці самця помітні дві нерівні, різної форми спікули. У самки на відстані 2,5 мм від переднього кінця знаходиться вульва. Самець дов- жиною 30 мм, товщиною 0,43 мм, самка досягає довжини 50 70 мм, товщини 0,50 мм. 3.4. Медична гельмінтологія Рис. 3.134 Збудник лоаозу (Loa loa), статевозріла особина. Життєвий цикл (рис. 3.135). Лоаоз трансмісійний перкутанний біогельмінтоз. Джерело інвазії людина і деякі мавпи. Механізм зараження трансмісійний, за участі ґедзів Chrysops dimidiata, Chrysops silacea. Пере- носники живуть у лісистій болотистій місцевості, тому населення цих регіонів хворіє частіше. Статевозрілі самки філярій народжують мікро філярій (0,03 X 0,007 мм, які лімфатичними і крово- носними судинами досягають капілярів легень і за кілька тижнів систематично мігрують у периферичні кровоносні судини. Мікрофілярії в периферичній крові виявляються переважно вдень і тому носять назву Microfilaria diurna. Ґедзі нападають на хвору лю дину, всмоктують кров з мікрофіляріями. За 7 10 діб личинки накопичуються у слинних залозах; при на- -аді ґедзя на здорову людину мікрофілярії потрап- ляють на шкіру, швидко проникають в її товщу. Локалізація: дорослі філярії паразитують у підшкірній сполучній тканині та під серозними оболонками, вони мігрують зі швидкістю 12,5 мм за 1 хв. і особливо часто виявляються під кон'юнкти- вою. Завдяки рухомості, філярії переміщуються із зовнішніх тканин ока, проникають у скловидне тіло, у глибину орбіти, і знову повертаються в передню камеру ока. До лоаозу чутливі люди різного віку і статі, про- те переважає хвороба у темношкірих. Патогенна дія: алергізація організму продуктами метаболізму, механічна дія при пересуванні паразита в тканинах, часто приєднується вторинна бактеріальна інфекція. Клініка. Хвороба має тривалий перебіг і може періодично ускладнюватися. Невдовзі після зара- ження у багатьох хворих виникає незначна пропас- ниця, болі в кінцівках. Ранній і постійний симптом лоаозу калабарський набряк Це раптово вини- каючий, щільний набряк шкіри і підшкірної клітко- вини. Він з'являється в різних ділянках тіла, але переважно на кінцівках; на окремих ділянках тіла (обличчя) можуть виникати обмежені набряки "куряче яйце, "укус оси. Поверхня набряку чер- вонувата або, навпаки, бліда, гаряча на дотик, без- болісна, при натискуванні на неї не залишається ямки. Раптовий набряк розсмоктується дуже по- вільно, впродовж кількох днів і навіть тижнів. Кала- барський набряк може вперше з'явитися і через ба- гато років після зараження, коли людина давно покинула ендемічну місцевість. При локалізації паразита під кон'юнктивою ви- никає різке її подразнення (свербіж, біль), набряк і гіперемія. Паразит в оці добре помітний, рухи його швидкі, інтенсивні. Як тільки він мігрує у глибину тканин, біль раптово зникає, стан хворого полег- шується. Міграція паразитів у підслизовому шарі сечовивідного каналу супроводжується сильними болями і дизуричними розладами. Іноді гельмінта можна виявити під шкірою. Мікрофілярії, проникаючи між оболонками головного мозку, викликають менінгіт або менінгоенцефаліт. Діагностика. Клінічна: в осіб, що відвідали спекотні країни, раптове виникнення різко обмеже- ного набряку дає підстави запідозрити лоаоз і шу- кати збудника в крові. Лабораторна: виявлення мікрофілярій у товстих мазках крові, забарвлених за методом Романовського Гімзи. Для розпізнання гельмінтозу застосовують специфічні імунологічні реакції зв'язування комплементу і внутрішньошкір ну алергічну пробу. Лікування. Поверхнево розміщених гельмінтів видаляють хірургічно. Специфічна терапія лоаозу проводиться антигельмінтним препаратом ди тразином. Профілактика. Особиста захист від укусів ґедзів за допомогою репелентів, сіток на вікнах. Громадська: виявлення і лікування хворих, бороть- баз ґедзями за допомогою інсектицидів, агро- технічні заходи щодо оздоровлення місцевості, са- нітарно просвітня робота. 537 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.135 Життєвий циклу тілі ґедзя розвиваються інвазійні личинки 2 людина заражається при укусі інвазійних ґедзів; 3 дорослі філярії; паразитують у підшкірній сполучній тканині; 4 мікрофілярії потрапляють в кров'яне русло 5 день 6 ніч; 7 патологія; 8 калабарський набряк 9 доросла особина під кон'юнктивою. 538 Onchocerca volvulus Onchocerca volvulus збудник онхоцеркозу. Онхоцеркоз хронічний гельмінтоз, який харак- теризується ураженням шкіри, підшкірної кліткови не лімфатичних вузлів і органа зору. Онхоцеркоз важлива медична і соціально економічна проблема для багатьох країн світу. Тільки в Африці на онхо- церкоз хворіють близько 20 млн осіб, з яких 1 2 % стають незрячими внаслідок інвазії. Географічне поширення: Західна Африка і Центральна Америка (Мексика і Гватемала. Морфологія. Це ниткоподібна нематода молочно білого кольору з поперечно посмугованою кути колою і кільцеподібними стовщеннями (рис. 3.136). Рот оточений 8 сосочками, розміщеними в два ряди, ззовні від них знаходяться ще два більших за роз- міром бокових сосочки. Самка довша і товща (330 500 мм і 0,27 0,45 мм відповідно) за самця (19 45 мм і 0,13 0,21 мм. У самців спікули нерівні: один шаблеподібний, другий ложкоподібний. Статевозрілі форми живуть до 11 років. Мікрофілярії завдовжки 0,3 мм, чохлика не мають. Життєвий цикл (рис. 3.137). Онхоцеркоз трансмісійний біогельмінтоз, антропоноз. Джерело інвазії і кінцевий хазяїн хвора на онхоцеркоз людина. Паразитуючи в тілі людини, самка народжує мікрофілярій, які скупчуються у шкірі. Проміжним хазяїном і переносником є різні види мошок із родини Simulium. Нападаючи на людину, мошки вбирають у шлунок мікрофілярії. За 6 діб або більший термін мікрофілярії стають інвазійними. При нападі мошок на людину інвазійні личинки виходять із тіла переносника назовні, занурюються у шкіру лодини, мігрують у лімфатичну систему, потім у підшкірну клітковину і під апоневрози м'язів, де роз- виваються до статевозрілих форм. До онхоцеркозу чутливі як чоловіки, так і жінки. У районах з високою ендемічністю зараження відбуваєть ся вже в дитячому віці, найбільш інтенсивні осередки онхоцеркозу формуються в зоні саван, вздовж річок. Патогенна дія: навколо дорослих онхоцерків (як живих, так і мертвих) виникають сполучнотканинні вузли онхоцеркоми, розміром від горошини до голубиного яйця, з можливим нагноєнням і кальцифі кацією. У центрі вузлів містяться дорослі філярії і їх личинки. Паразитування мікрофілярій призводить до застою лімфи, виразкоутворення. Проникнення 3.4. Медична гельмінтологія Рис. 3.136 Збудник онхоцеркозу (Onchocerca volvulus), статевозріла особина. мікрофілярій у рогівку або в райдужну оболонку ви- кликає зниження зору. Продукти обміну онхоцерків зумовлюють алергізацію організму. Клініка. Інкубаційний період триває кілька місяців. Перебіг хвороби може бути легким, серед- ньої тяжкості і тяжким. Ранніми симптомами захворювання є свербіж шкіри, переважно на стегнах і гомілках, постійний або тільки ввечері і вночі. На шкірі з'являється висипка, яка супроводжується сильним свербежем ("філярі озна короста. Шкіра набуває вигляду "лимонної кірки", "слонова" шкіра. При тривалому онхоцеркозі в пізні терміни розвивається атрофія шкіри: вона на- буває вигляду "старечої", стає тонкою, сухою. Діагностика. Клінічна: клінічні прояви й епіде- міологічні відомості дозволяють своєчасно діагно- стувати захворювання на онхоцеркоз. Лабораторна: виявлення мікрофілярій у біопта тах шкіри або дорослих паразитів у видалених он хоцеркомах. Зрізаний кусочок шкіри розміщують на предметному скельці, додають 3 4 краплі ізотоніч- ного розчину натрію хлориду. Виповзаючі мікрофі- лярії виявляються за 10 20 хв. шляхом мікроскопії. Діагностика уражень ока досягається офтальмоло- гічним обстеженням з пошуком мікрофілярій у пе- редній камері ока за допомогою щілинної лампи або офтальмоскопа. Застосовують також імунологічні реакції, внут рішньошкірну алергічну пробу. Лікування. Призначають протиглистяні препа- рати (дитразин, івермектин). 539 |