Пішак_Медична біологія_2004. Лауреат и но белівсь ко ї прем І ї мечников І
 Скачать 14.51 Mb.
|
|
Сисун печінковий, або фасціола (Fasciola hepatica) Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.59 Життєвий цикл сисуна печінкового: 1 остаточний хазяїни; 2 яйце 3 мірацидій; 4 проміжний хазяїн (малий ставковик Galba truncatula); 5 спороциста; 6 материнська редія; 7 дочірня редія; 8 церкарій; 9 адолескарій; 10 адолескарій на траві. Яйця у фекаліях можуть виявлятися при вживанні в їжу печінки хворих тварин ("транзитні" яйця). Через це задень перед дослідженням необхідно вик- лючити яловичу печінку з раціону пацієнта. Лікування. Застосовують антигельмінтні препа- рати. Профілактика. Особиста не пити сиру воду з відкритих водойм, особливо в місцях випасу худо- би; не вживати в їжу в сирому вигляді дикорослі рослини. Громадська: основана на ветеринарних заходах щодо боротьби з фасціольозом тварин. • хронічна фаза починається з третього міся- ця хвороби, коли статевозрілі сисуни знаходяться в печінці; печінка збільшена, з'являються симптоми запалення жовчного міхура, іноді жовтяниця; хво- рий худне, періодично алергічні прояви. Діагностика. Клінічна: хронічний холангіт і холециститу поєднанні з алергічними проявами. Лабораторна: серологічні реакції (ΡΗΓΑ, ΡΙΦ) уперших три місяці після зараження, коли статевонезрілі фасціоли ще не виділяють яєць; овоскопія дуоденального вмісту або фекалій (після 12 тижня хвороби). 490 3.4. Медична гельмінтологія Сисун котячий (сибірський), або опісторх (Opisthorchis felineus) збудник опісторхозу. Географічне поширення: на берегах великих рік, в основному в басейнах рік Західного Сибіру, Казахстану, Наддніпрянщини, Волго Камського і Донського басейнів. Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.60) завдовжки 8 13 мм. Тіло звужене спереду. Гілки кишківника досягають заднього кінця тіла. У задній частині тіла знаходяться два великих чотири і п'я- тилопатеві сім'яники. Матка темнозабарвлена, разом з жовтівниками займає середню частину тіла. Яйця дрібні, довжиною 26 30 мкм, асиметричні, мають кришечку і невеликий горбок на протилеж- них кінцях. Життєвий цикл (рис. 3.61): опісторх біо гельмінт. Опісторхоз природно осередкове захворювання. Остаточний хазяїн люди і тварини, що хар- чуються рибою. Проміжні хазяїни: перший молюск (Bithynia), другий риби родини коропових. Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрі шньопечінкові жовчні протоки, протоки підшлунко- вої залози. Яйця виділяються в зовнішнє середовище з фе- каліями хворого, в яйці знаходиться зрілий мірацидій. В організмі водяних молюсків, що проковтнули яйця, мірацидії вивільняються, проходять стадії спороци- сти, редії, церкарія. Розвиток триває близько двох місяців (до 1 року в Сибіру). Церкарії активно вихо- дять уводу крізь покриви тіла молюска і проковту- ються рибами. Ум язах риби церкарії покривають- ся подвійною оболонкою й інцистуються, перетво- рюються в метацеркарії. Остаточний хазяїн зара- жається, з'ївши сир або недостатньо термічно об- роблену рибу. Інвазійна стадія метацеркарій. У кишківни ку личинки вивільняються і проникають у протоки підшлункової залози та внутрішньопечінкові жовчні протоки. За місяць паразити стають статевозріли- ми і починають виділяти яйця. Тривалість життя в організмі людини до 30 років. Рис 3.60 Сисун котячий (Opisthorhis felineus), статевозріла особина. Патогенна дія: механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може при- звести до первинного раку печінки і підшлункової залози, цирозу печінки; розвиток патологічних шлун- ково кишкових рефлексів; вторинне інвазування жовчних проток і міхура; механічна жовтяниця внас- лідок закупорки жовчних шляхів; токсично алергічні реакції, особливо вперший місяць хвороби. Клініка. Хвороба перебігає у дві фази: • у ранній фазі, що виникає за 2 4 тижні після зараження, переважають токсично алергічні прояви (підвищення температури тіла, м'язові і суглобові болі, висипка алергійного характеру, астматичний бронхіт); виражена еозинофілія; у другій, хронічній фазі хвороби, переважа- ють ознаки ураження печінки і підшлункової залози (болі в правому підребер'ї, порушення моторики шлунково кишкового тракту, запалення жовчного міхура і жовчних проток, збільшення печінки). Діагностика. Клінічна: основана на даних епі- деміологічного анамнезу, симптомах ураження пе- чінки, жовчного міхура і підшлункової залози. Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях (яйця з'являються не раніше, ніж через місяць після зараження); серологічні ре- акції на ранній стадії хвороби. Лікування. Застосовують антигельмінтні пре- парати. Після лікування яйця паразити можуть виділя- тися тривало, тому контрольні аналізи проводять не раніше, ніж через 3 4 місяці. Профілактика. Особиста не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано про Сисун котячий, або сибірський (Opisthorhis felineus) Розділ 3. Біогеоцєнотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.61 Життєвий цикл сисуна котячого: 1 остаточний хазяїн; 2 яйце 3 проміжний хазяїн (молюск з роду Bithynia); 4 мірацидій; 5 спороциста; 6 редія; 7 церкарій; а церкарій, що залишає молюска; 8 другий проміжний хазяїн (риба з родини коропових); 9 метацеркарій. солену рибу. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднен- ня, санітарно просвітня робота. Географічне поширення: повсюдне. Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.62) довжиною 5 12 мм, тіло спереду рівномірно звуже- не, задній кінець заокруглений. Два часточкові сім'я- ники знаходяться в передній третині тіла. Яєчник розташований за заднім сім'яником, матка у задній частині тіла. Жовтівники з боків у середній частині тіла. Яйця (рис. 3.63) коричневого забарвлення, роз- міром 38 45 мкм, асиметричні. Кришечка зрілого яйця слабко помітна, розташована на гострішому 492 Сисун ланцетоподібний (Dicrocoelium lanceatum) Сисун ланцетоподібний {Dicrocoelium lan- ceatum) збудник дикроцеліозу. 3.4. Медична гельмінтологія Рис. 3.62 Сисун ланцетоподібний (Dicroeoelium lanceatum), статевозрі- ла особина. полюсі. Всередині зрілого яйця знаходиться заро- док з двома круглими клітинами. Життєвий цикл (рис. 3.64). Остаточний хазяїн травоїдні тварини: велика і мала рогата худоба, свині. У людини описані поодинокі випадки хвороби. Проміжний хазяїн: перший наземні молюски (Неlісеllа, Zebrina та ін.), другий мурахи. Інвазійна стадія метацеркарій. Людина за- -ажається при випадковому проковтуванні мурах з ягодами, овочами. Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрі шньопечінкові жовчні протоки. Яйця дикроцелія виділяються з фекаліями хворого в навколишнє середовище. Всередині яйця знаходиться розвинутий мірацидій, що вивільняєть ся у тілі наземного молюска. У печінці молюска (впродовж 4,5 міс. 1 року) розвиваються споро Рис. 3.63 Сисун ланцетоподібний, яйце. цисти і церкарії. Стадія редії відсутня. Церкарії мігрують у порожнину легень і викидаються на- зовні у вигляді слизуватих грудочок. Грудочки про- ковтують мурахи, ум язах і жировому тілі яких розвиваються метацеркарії. Характерне заціпені- ння уражених мурах при зниженні температури до 11 12 С, що полегшує їх проковтування остаточ- ним хазяїном з травою. Патогенна дія і клініка дикроцеліозу подібні до опісторхозу, однак виражені слабше. Діагностика. Клінічна: ґрунтується на поєднанні симптомів холециститу з алергічними проявами. Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях, як і при фасціольозі, можливе виявлення "транзитних" яєць; серологічні реакції. Лікування. Розроблено недостатньо. Рекомен- дується празиквантел. Профілактика. Особиста мити овочі і фрукти перед вживанням. Громадська: ветеринарний контроль за тваринами. 493 Клонорх китайський (Clonorchis sinensis) збуд- ник клонорхозу. Географічне поширення: Китай, Японія, Північна Корея, В'єтнам, Далекий Схід. Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.65) завдовжки 10 25 мм (розміри змінюються залеж- но від віку і кількості паразитів у хазяїна). Передній кінець звужений, задній заокруглений. Ротовий присосок значно більший, ніж черевний. Матка і жов тівники займають середину тіла, за ними розміщені яєчник і великий сім'яприймач. Два гіллястих сім'я- ники розташовані у задній частині тіла. Яйця (рис. 3.66) дрібні (26 30 X 15 мкм, жов- то коричневого кольору Кришечка знаходиться на звуженому полюсі яйця і має вигляд лінзи. Добре виражені бічні виступи оболонки перед кришечкою, на протилежному полюсі яйця є горбок. Життєвий цикл (рис. 3.67): клонорх біо гельмінт. Остаточний хазяїн люди, собаки, кішки, па- цюки, багато хутрових звірів. Сисун китайський (клонорх китайський) (Clonorchis sinensis) Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.64 Життєвий цикл сисуна ланцетоподібного: 1 остаточний хазяїн; 2 яйце з мірацидієм; З перший проміжний хазяїн (молюск із роду Zebrina); 4 мірацидій; 5 спороциста І порядку 6 спороциста II порядку 7 церкарій; 8 збірна циста 9 другий проміжний хазяїн (мураха з роду Formica); 10 метацеркарій. Проміжний хазяїн: перший — молюск Bithynia, другий риба з родини коропових. Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрі шньопечінкові жовчні протоки і протоки підшлунко- вої залози. Життєвий цикл нагадує життєвий цикл опістор ха. У зовнішнє середовище з фекаліями виділяють- ся яйця з розвинутим мірацидієм. Яйця потрапля- ють уводу, де заковтуються молюском. У тілі мо- люска мірацидії вивільняються, проходять стадії спороцисти, редії, церкарія. Церкарій виходить з тіла молюска й активно проникає в тіло риби. Ум язах і підшкірній клітковині, частіше біля хвостового плавця, утворюються метацеркарії, які за 4 5 тижнів стають інвазійними. Людина заражається, з'ївши погано термічно оброблену рибу. Інвазійна стадія метацеркарій. У дванадця- типалій кишці утворюються молоді трематоди, які мігрують у жовчні протоки і досягають статевої зрілості за 3^ тижні. Тривалість життя в організму людини до 30 років. 494 3.4. Медична гельмінтологія Рис. 3.65 Рис. 3.66 Сисун китайський (Clonorchis sinensis), статевозріла особина. Сисун китайський, яйце. Рис 3.67 Життєвий цикл сисуна китайського: 1 остаточний хазяїн; 2 яйце З перший проміжний хазяїн (молюск із роду Bithynia); 4 мірацидіи; 5 спороциста; 6 редія; 7 церкарій; 8 другий проміжний хазяїн; 9 метацеркарій. 495 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Сисун легеневий, або парагонім (Paragonimus ringeri або P. westermani) збудник парагонімозу. Географічне поширення: Далекий Схід, Південно Східна Азія, Філіппіни, Індонезія, Півден- на Америка (Перу, Еквадор), Африка (Заїр, Камерун, Нігерія). Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.68) має тіло яйцеподібної форми, розміром до 1 см, чер- воно коричневого кольору. Часточкові сім'яники зна- ходяться в задній третині тіла, часточковий яєчник і матка розташовані над сім'яниками. Жовтівники займають бічні поверхні вздовж тіла. Яйця (рис. 3.69) широкі та овальні, з кришеч- кою, золотаво коричневого кольору, довжиною до 100 мкм. Життєвий цикл (рис. 3.70): парагонім біо гельмінт. Остаточний хазяїн тварини із родини соба- чих, котячих, єнотових, рідше людина. Проміжний хазяїн: перший молюск Меіапіа, другий раки, краби. Рис. 3.68 Сисун легеневий (Paragonamus ringeri), статевозріла особина. Рис. 3.69 Сисун легеневий, яйце. Локалізація в тілі остаточного хазяїна: дрібні бронхи. Можлива позалегенева локалізація (печін- ка, селезінка, головний мозок, м'язи). Яйця виділяються в зовнішнє середовище з харко- тинням хворого. У воді з яйця виходить мірацидій, який проникає в тіло прісноводних молюсків. У тілі проміжно- го хазяїна проходить стадії спороцисти, материнської і дочірньої редій, церкарія. Церкарії активно проника- ють у тіло прісноводних раків і крабів, ум язах і внутрішніх органах яких розвиваються метацеркарії. Людина й інші остаточні хазяї заражаються при вживанні крабів і раків у сирому вигляді або через воду (після загибелі рака метацеркарії у воді зали- шаються живими до 25 днів). Інвазійна стадія метацеркарій. Молоді пара- зити вивільняються в кишківнику, мігрують крізь стінку кишківника в черевну порожнину, згодом крізь діафрагму в легені, де через 5 6 тижнів досягають статевої зрілості. У цей період можуть гематоген- ним шляхом занестися в інші органи. Патогенна дія: механічне ураження тканин ха- зяїна під час міграції, ураження стінок бронхів, альвеол формування паразитарних кіст, що містять 1 2 парагоніми; розвиток легеневих абсцесів; токсично алергічна дія. Клініка. У гострій стадії хвороби переважають токсично алергічні прояви. Можуть розвинутися за- пальні процеси очеревини, стінки кишківника, тка- нини печінки, осередкова пневмонія, плеврит. Гос- тра стадія триває 1,5 3 міс, надалі хвороба переходить у хронічну стадію. Хронічний легеневий парагонімоз клінічно нага- дує туберкульоз. При загостреннях температура тіла 496 Патогенна дія, клініка, діагностика, лікуван- ня і профілактика хвороби такі ж, як при опістор хозі, внаслідок однакової локалізації в тілі хазяїна і схожого життєвого циклу. 3 . 4 . 2 . 6 Сисун легеневий (Paragonimus ringeri) 3.4. Медична гельмінтологія Рис 3.70 Життєвий цикл сисуна легеневого: 1 остаточний хазяїн; 2 яйце 3 мірацидій; 4 перший проміжний хазяїн (молюск з роду Semisulcospira); 5 спороциста; 6 материнська редія; 7 дочірня редія; 8 цєркарій; 9 другий проміжний хазяїн (прісноводний краб з роду Potamon); 10 метацеркарій. підвищується до 38 39 С, задуха, біль в грудях, кашель, харкотиння з домішками крові, у легенях вислуховуються сухі і вологі хрипи. Пізніше розви- ваються легеневі абсцеси. З позалегеневих локалізацій часто зустрічаєть ся парагонімоз мозку, що проявляється запаленням мозкових оболонок і тканини мозку, епілепсією. Діагностика. Клінічна: ґрунтується на епіде- міологічному анамнезі, виражених алергічних проявах, ураженні легень. Лабораторна: овоскопія харкотиння або фекалій (яйця потрапляють у кишківник при заковтуванні хар- котиння) через 1,5 2 місяці після зараження; серо- логічні реакції РЗК, РПГА на ранніх стадіях хвороби. Лікування. Застосовують антипаразитарні пре- парати. Профілактика. Особиста не вживати в їжу сирих раків і крабів, не пити сиру воду в осередках хвороби. Громадська: виявлення і лікування хво- рих, захист водойм від фекального забруднення, са- нітарно просвітня робота. 497 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя Метагонім (Metagonimus yokogawai) збудник метагонімозу. Географічне поширення: осередки метагонімо- зу спостерігаються в Японії, Китаї, Південній Кореї, Індонезії, Приамур'ї, у басейні річки Уссурі. В Ук- раїні ареал поширення метагонімозу басейни річок Дніпра, Дністра, Дунаю. Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.71) довжиною 1 2,5 мм, шириною 0,4 0,7 мм. Тіло вкри- те дрібними шпичками, спереду звужене, ззаду за- округлене. Ротовий присосок значно менших розмірів, ніж черевний. Сім'яники овальної форми, знаходяться в кінці тіла. Сім'явипорскувальний канал разом із маткою відкривається на передньому краї черевного присоска. Жовтівники розташовані з боків тіла в задній третині сисуна. Яйця (рис. 3.72) світло коричневого кольору, ли- моноподібної форми, з розвинутим мірацидієм. На одному полюсі міститься кришечка, на протилеж- ному горбок. Розміри яйця: 26 28 х 15 17 мкм. Життєвий цикл Метагонім біогельмінт. Остаточний хазяїн людина, собака, кішка, лисиця, пелікан, баклан та ін. Проміжний хазяїн: перший молюск Меlапіа libertina, другий різні види коропових і лососевих риб. Локалізація в тілі остаточного хазяїна: верхні і середні відділи тонкої кишки. Рис. 3.71 Збудник метагонімозу (Nanophyetes salmincola), статевозріла особина. та місце ЛЮДИНИ в ньому Рис. 3.72 Збудник метагонімозу, яйце. Яйце разом із фекаліями кінцевого хазяїна по- падає уводу, де з нього виходить мірацидій і па- сивним шляхом проникає в тіло проміжного хазяї- на молюска. У тілі молюска мірацидій розви- вається до стадії церкарія, виходить уводу й активно проникає в тіло другого проміжного хазяї- на рибу, ум ясі, на плавцях і лусках якої форму- ються метацеркарії. Інвазійна стадія метацеркарій. Людина й інші остаточні хазяї заражаються при вживанні в їжу риби. Із метацеркарія вилуплюється личинка, яка про- никає у слизову оболонку тонкої кишки людини. За два тижні міграції у стінці кишки личинка досягає статевої зрілості, виходить у просвіт кишки, при- кріпляється до її слизової оболонки й паразитує у верхніх і середніх відділах тонкої кишки. Проте фіксація паразита не завжди стійка, і дорослі осо- бини паразита мігруючи у дистальні відділи кишки, виводяться з фекаліями назовні. Патогенна діяі пошкодження слизової оболон- ки тонкої кишки має виняткове значення в розвитку хвороби. Личинки мігрують у товщу слизової обо- лонки, прокладаючи в ній ходи. У стінці кишки роз- виваються запальні зміни, можливі поверхневі ерозії В окремих випадках яйця метагонімусів заносять ся в інші органи й тканини, зокрема в головний і спин ний мозок, серце, де і розвиваються гранульоми. Клініка. Інкубаційний період триває 7 10 діб. На ранній стадії інвазії клінічні прояви зумовлені ал ер- ичною дією гельмінта. З досягненням паразитами статевозрілої стадії та їх виходом у просвіт кишки у хворих з'являються нудота, болі в животі, пронос до 5 6 разів за добу). 498 |