Пішак_Медична біологія_2004. Лауреат и но белівсь ко ї прем І ї мечников І
 Скачать 14.51 Mb.
|
|
Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.47 Види малярійних плазмодіїв (а Plasmodium vivax; б Plasmodium malariae; в Plasmodium ovale; r Plasmodium falciparum): / неуражені еритроцити; 2 кільцеподібний трофозоїт; 3 5 амебоподібні трофозоїти; Є зрілий трофозоїт; 7 8 шизонти, що діляться: 9 жіночий гаметоцит; 10 чоловічий гаметоцит. (PL falciparum півмісяцеві). Жіночі гаметоцити зовні нагадують зрілі трофозоїти, але більші за них набувають блакитного забарвлення. Чоловічі гаме- тоцити зазвичай менші за розміром, ніж жіночі, сіру- вато блакитні, з великим пухким блідо рожевим ядром, розташованим у центрі клітини. Життєвий цикл (рис. 3.48). Для малярійного плазмодія характерний складний життєвий цикл зі зміною хазяїв і чергуванням статевого і безстате- вого розмноження. Проміжний хазяїн людина. Остаточний хазяїн і специфічний переносник самка комара роду Anopheles. Зараження людини відбувається при укусі самки комара роду Anopheles. Інвазійна стадія спорозоїт. Зі слиною комара спорозоїти потрапляють у кров'яне русло і через 30 40 хв. у місце первинної локалізації клітини печін- ки. Там внутрішньоклітинно відбувається безста- теве розмноження паразита тканинна (екзоерит роцитарна) шизогонія. Із кожного спорозоїта ут- ворюється кілька тисяч мерозоїтів, що руйнують ге патоцит і потрапляють у кров'яне русло. Тривалість цього періоду 6 9 діб, залежно від виду плазмодія. У PI. vivax і PL ovale виявлені два різновиди споро зоїтів: тахіспорозоїти і брадиспорозоїти (гіпно зоїти). Тахіспорозоїти починають свій розвиток одразу, брадиспорозоїти знаходяться в печінці в "дрімаючому" стані впродовж декількох місяців або років і зумовлюють пізні рецидиви триденної малярії. Клінічно період тканинної шизогонії відповідає інку- баційному періоду. Тканинні мерозоїти проникають в еритроцити рис. 3.49) і починається еритроцитарна шизо- гонія. В еритроцитах трофозоїт послідовно проходить стадії кільця, амебоподібного і зрілого трофо зоїта, шизонта і мерозоїта. Після утворення меро- зоїтів еритроцит розривається, у кров'яне русло по- трапляють продукти життєдіяльності плазмодія, оболонки еритроцитів та інші токсичні речовини, а мерозоїти, що вивільнилися, проникають у нові ерит- роцити. Тривалість періоду еритроцитарної шизогонії 476 3.3. Медична протозоологія Рис. 3.48 Життєвий цикл Plasmodium falciparum: 1 4 вихід спорозоїтів з протоки слинної залози комара та проникнення їх у клітини печінки; 5 10 шизогонія в еритроцитах; 11 16 гаметогонія; 17 жіноча гамета 18 утворення мікрогамет; 19 запліднення; 20 зигота 21 оокінета; 22 24 розвиток ооцисти; 25 розрив зрілої спороци- сти та вихід спорозоїтів; 26 спорозоїти у слинній залозі. складає 48 год для Pl. vivax, Pl. ovale, Pl. falciparum і 72 год для Pl. malariae. Після накопичення пев- ної кількості збудника у хворого починаються напади малярії. При триденній малярії (Pl. vivax і Pl. ovale) напади повторюються кожних 48 год (через день, при чотириденній (Pl. malariae) кожні 72 год (через 2 дні). При тропічній малярії синхрон- ності в закінченні еритроцитарної шизогонії немає, тому лихоманка постійна, неправильна. Зараження також можливе при переливанні крові, трансплацентарно. Інвазійними в цьому випадку будуть еритроцитарні стадії розвитку паразита (крім гаметоцитів). Після декількох циклів еритроцитарної шизогонії з еритроцитах починається гаметогонія — утворю- ються мікро і макрогаметоцити. Вони є інвазійни- ми для комара, і, якщо не потраплять у його організм, гинуть через кілька днів. Гаметоцити разом з кров'ю хворого потрап- ляють у шлунок комара і дозрівають, утворюючи Рис. 3.49 Проникнення мерозоїта всередину еритроцита людини. гаплоїдні гамети. Чоловічі гаметоцити змінюють- ся більш суттєво: їхнє ядро ділиться на 8 частин, з цитоплазми утворюється відповідна кількість джгутикоподібних ниток, що відокремлюються і вільно плавають у шлунку комара (ексфлагеляція). Чоловічі і жіночі гамети зливаються з утворенням зиготи (статеве розмноження). Через 18 24 год. вона стає рухомою, утворює оокінету, що проходить крізь стінку шлунка комара, і на його зовніш- ній поверхні перетворюється в ооцисту (рис. 3.50). Усередині ооцисти проходить спорогонія — про- цес утворення безлічі (кількох тисяч) спорозоїтів. Згодом оболонка ооцисти розривається, спорозої Рис. 3.50 Ооцисти у стінці шлунка самки комара роду Anopheles. 477 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя ти з течією гемолімфи потрапляють у слинні зало- зи самки комара. Процес розвитку плазмодія в організмі комара продовжується 7—45 діб, залежно від температури навколишнього повітря. Патогенна дія: розвиток малярійного нападу як реакції організму на дію пірогенних білків, що ви- вільняються при руйнуванні уражених еритроцитів; розвиток анемії внаслідок розпаду еритроцитів; ауто імунні процеси. Клініка. Інкубаційний період близько 7 20 днів, іноді довше. Потім розвивається первинна (свіжа) малярія. Характеризується типовими нападами лихоманки. Напад проходить зі зміною трьох по- слідовних фаз фаза "ознобу" починається з підвищення температури до 39 40 С, шкіра холодна, шорст- ка ("гусяча шкіра"), губи синюшні, може бути ну- дота і блювота; тривалість фази від 3 40 хв. до 2 3 годин; фаза "жару" характеризується збереженням високої температури, наростає головний біль, болі ум язах з'являється відчуття жару, шкіра гаряча на дотик; продовжується 3 4 години; фаза потовиділення температура швидко знижується до норми або нижче норми, виражене потовиділення; самопочуття поліпшується, але збе- рігається загальна слабкість, настає тривалий гли- бокий сон. Загальна тривалість малярійного нападу від 6 до 14 годин. Після декількох нападів збільшуються і стають болючими печінка та селезінка. Внаслідок масового розпаду еритроцитів розвивається анемія. Шкіра хворого набуває характерного блідо жовто- го кольору, може бути сіруватою внаслідок відкла- дання малярійного пігменту. За кілька тижнів напади припиняються. У хво- рих, які не одержали лікування, після короткого без пропасного періоду (кілька днів 2 3 місяці) на- стають ранні рецидиви, зумовлені розмноженням збережених у кровяному руслі паразитів. За клінічними проявами ранні рецидиви подібні допер- винної малярійної атаки. Діагностика. Клінічна: характерна лихоманка, збільшення селезінки, анемія. Лабораторна: вияв- лення паразитів у мазку і товстій краплі крові (у 478 та місце ЛЮДИНИ в ньому Рис 3.51 Видові особливості малярійних плазмодіїв (а PI. vivax б PI. malahae; в PI. ovale; г PI. falciparum): 1 зерна Шюфф = ра; 2 зерна Джеймса З плямистість Маурера. 3.3. Медична протозоологія товстій краплі проглядається більший об'єм крові, внаслідок чого ймовірність знайти паразита значно вища, для визначення виду збудника зручніше дос- ліджувати мазок крові). Дослідження проводять під час нападу і в міжнападовий період 2 3 доби підряд. Максимальна кількість паразитів знаходиться в першій краплі крові. Основні видові особливості паразитів при дослі- дженні мазка крові (рис. 3.51): • Pl. vivax (рис. 3.51 α): добре виражена ста- дія амебоподібного трофозоїта. Псевдоніжки нада- ють паразиту різноманітної форми. В уражених ерит- роцитах видно дрібну зернистість червоного кольо- ру (зерна Шюффнера). • Pl. malariae (рис. 3.51 б трофозоїти стрічко- подібної форми у вигляді смуги впоперек еритроци- та. З одного боку стрічки знаходиться ядро видов- женої форми, з іншого боку зерна пігменту. • Pl. ovale (рис. 3.51 в характерна наявність декількох кілець в еритроциті при загальній неве- ликій кількості паразитів. Еритроцити, що містять зрілі трофозоїти, знебарвлюються, збільшені в роз- мірах. Близько 1/3 еритроцита набуває овальної форми, а частина еритроцита витягується і стає торочкуватою. У деяких еритроцитів можна по- бачити великі зерна темно червоного кольору зерна Джеймса. • Pl. falciparum (рис. 3.51 г у периферійній крові виявляються тільки кільця або гаметоцити, тому що закінчення шизогонії відбувається в ка- пілярах внутрішніх органів. Кільця дрібні, водному еритроциті може бути 2 і більше кілець. Га- метоцити півмісяцевої форми. В еритроцитах зна- ходяться великі рожево фіолетові плями (пля- мистість Маурера). Серологічні методи: ΡΙΦ, ΡΗΓΑ та ін. Ці методи з основному застосовуються для обстеження до- норів і підтвердження раніше перенесеної малярії. Лікування. Застосовують протималярійні препа- рати хлорохін фосфат (делагіл) та ін. Профілактика. Особиста захист від укусів комарів, профілактичний прийом протималярійних препаратів. Громадська: оздоровлення місцевості за допомогою меліоративних заходів, знищення ко- марів та їх личинок за допомогою інсектицидів, роз ведення біологічних ворогів комарів, виявлення і лікування хворих. • клас Щілиннороті (Rimostomatea) Тип налічує близько 7500 видів. Серед всіх най- простіших війкові досить складної будови. Форма тіла видовжено овальна, постійна. Розміри від 30 40 мкм до 0,01 0,30 мм. Роль органел руху виконують війки. Деякі представники даного типу мають трихоцисти захисні пристосування, що розташовані під пелікулою. При подразненні вони висуваються й уражають здобич. Інфузорії ма- ють рот і видільний отвір для виведення перетрав- лених решток порошицю. Навколо ротового от- вору є передротова заглибина перистом Рот веде до клітинної глотки цитофаринкса. їжа перетравлюється у травних вакуолях, що утво- рюються в ендоплазмі. У деяких паразитичних інфузорій клітинний рот відсутній, живлення здійснюється або шляхом піно цитозу, або ж крізь сисні щупальця. Будова скорот- ливої вакуолі більш складна навколо центрального резервуара (власне вакуоля) віночком розташовані 5 7 привідних канальців. Саме до них спочатку над- ходять речовини, що виводяться, потім доцент- рального резервуара, який розширюється, скорочуєть- ся й виштовхує рідину назовні через видільну пору. Особливим є ядерний апарат інфузорій, він ди- ференційований: велике ядро полігшоїдний макро нуклеус і мале диплоїдний мікронуклеус. Для багатьох видів характерна наявність кількох мак ро і мікронуклеусів. Живляться представники даного типу бактерія- ми, водоростями та найпростішими. Більшість видів за несприятливих умов утворю- ють цисти. Живуть у морях, прісних водоймах у складі бентосу і планктону, деякі види у ґрунті. Більшість є коменсалами і паразитами інших тварин (червів, молюсків, риб, земноводних, ссавців), викликають захворювання риб, людини. Водяні форми відіграють значну роль в очищенні стічних вод, є поживою для риб, використовуються в лабораторних дослідженнях. 479 3.3.5 Тип Війконосні (Ciliophora) Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Розмноження буває безстатеве (навпіл, множин- ний поділ, різні форми пупкування), також має місце статевий процес кон'югація, повязана зі склад- ними перебудовами ядерного апарату. Балантидій (Balantidium coti) Балантидій (Balantidium coli) збудник балан- тидіазу. Морфологія: існує в формі трофозоїта і цисти. Трофозоїт (вегетативна форма) (рис. 3.52 а) овальної форми, 30 200 мкм завдовжки, завширшки 20 70 мкм. Тіло вкрите війками. На передньому кінці тіла знаходиться клітинний рот (цитостом), що продовжується у клітинну глотку (цитофаринкс). Війки навколоротового простору (перистома) біль- шої довжини. Біля заднього кінця тіла знаходиться анальна пора (цитопрокт). У цитоплазмі розташо- вані травні і дві скоротливі вакуолі. В ендоплазмі два ядра бобоподібний макронуклеус, на ввігну- тому боці якого розташований кулястий мікронук леус. Макронуклеус часто поліплоїдний, регулює життєдіяльність клітини, мікронуклеус завжди ди плоїдний, зберігає генетичну інформацію і бере участь у статевому розмноженні. Живиться вуглеводами, оформленими харчови- ми частками, бактеріями, лейкоцитами. Розмножується поперечним поділом надвоє, можлива кон'югація. Циста (рис. 3.52 б, 3.53) овальна або куляста, 50 60 мкм в діаметрі, покрита двошаровою обо- лонкою. У цитоплазмі виявляється макро і мікро- нуклеус, задня скоротлива вакуоля. Життєвий цикл паразитує в основному у свиней, рідше в людини, пацюків. Людина заражаєть- ся через забруднену воду або їжу, брудні руки. Інвазійна форма циста. Основне джерело зараження свині. Локалізація: товста кишка (переважно сліпа), де балантидій може тривалий час існувати у просвіті, не викликаючи захворювання (здорове носійство). При нестачі вуглеводної їжі, супутніх глистя- них інвазіях та інших несприятливих для людини факторах балантидії проникають у стінку кишки, активно розмножуються і викликають утво- рення виразок. Цисти балантидія в організмі людини утворю- ються рідко й у невеликих кількостях. Патогенна дія: утворення виразок і некроз сли- зової оболонки товстої кишки. Клініка. Хвороба може перебігати в гострій і хронічній формах. Гострий балантидіаз клінічно схожий на аме- біаз. Характеризується загальною інтоксикацією Рис. 3.52 Балантидій (а будова; б циста 1 війки; 2 перистом 3 ци стосом; 4 цитофаринкс; 5 скорочувальна вакуоля; 6 харчова вакуоля; 7 порошиця; 8 мікронуклеус; 9 макронуклєус. 480 3.3.5.1 3.3. Медична протозоологія Рис 3.53 Балантидій (Balantidium coli), циста. (слабкість, головний біль, помірна лихоманка) і оз- наками коліту (біль у животі переймоподібного характеру, рідкі випорожнення зі слизом і домішками крові). При ректороманоскопії знаходять виразки розміром від 1 мм до декількох сантиметрів. При хронічному балантидіазі відсутня вираже- на інтоксикація. Характерні рідкі випорожнення 2 5 разів на добу з домішками слизу, рідше з кров'ю. Хвороба перебігає з загостреннями і ремісіями. Діагностика. Клінічна: ознаки коліту в поєднанні з загальною інтоксикацією; дані ректороманоскопії. Лабораторна: мікроскопія нативного мазка фекалій, в якому виявляють переважно вегетативні форми; ба лантидії виділяються не завжди, тому дослідження при негативному результаті необхідно повторювати кілька разів; посів фекалій на живильне середовище. Лікування. Застосовують тетрациклін упро- довж 10 днів. Профілактика. Особиста дотримання правил особистої гігієни, особливо при догляді за свиньми. Громадська: утримання свиноферму чистоті для запобігання зараження свиней, регулярне обстежен- ня працівників свиноферм, захист водойм від за- бруднення нечистотами. 481 Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Питання для самоконтролю та обговорення 1. Якими збудниками протозойних захворювань людина заражається аліментарним шляхом 2. Які найпростіші збудники протозоонозів переда- ються людині переносниками (якими саме)? 3. В яких органах людини паразитують лямблії? 4. Назвіть морфологічні від мінно сті кишкової і піхво- вої трихомонад. 5. Які профілактичні заходи запобігання урогеніталь ного і кишкового трихомоніазів? 6. Хто є резервуаром і переносником лейшманій? 7. Які хвороби, що спричиняються джгутиковими, належать до природно вогнищевих? 8. Які риси характеризують клас споровиків? 9. Чим обумовлена ритмічність нападів малярії? Що таке "малярійна тріада"? 10. Проведення яких профілактичних заходів призвело до ліквідації малярії як масової хвороби у Східній Європі? 11. Які ймовірні шляхи зараження людини малярійним плазмодієм? 12. Які шляхи зараження людини токсоплазмою 13. У чому полягає небезпека зараження токсоплазмозом вагітних жінок? 14. Яка стадія життєвого циклу балантидія є інвазій- ною для людини? 15. Чому балантидіаз належить до так званих "профе- сійних" захворювань? 16. Що відомо про філогенетичні взаємозв'язки в підцарстві Protozoa і походження багатоклітинних організмів? Контрольно навчальні завдання 1. Який збудник викликає хворобу Чагаса? а) Leischmania tropica minor; б) Leischmania tropica mexicana; в) Trypanosoma brucei rhodesiense; г) Trypanosoma cruzi; д) Tiypanosoma brucei gambiense. 2. Наведіть приклади природно осередкових захворю- вань, що викликані джгутиковими. а) трихомоноз б) токсоплазмоз в) лямбліоз; г) трипаносомоз; д) балантидіаз. 3. Хвора звернулася до лікаря із симптомами запалення сечостатевих шляхів. У мазку, взятому із слизової піхви, виявлено великі овально грушоподібні клітини з аксости лем в кінці тіла у вигляді шила, великим ядром, ундулюю чою перетинкою. Назвіть збудника. а) Trichomonas hominis; б) Trichomonas vaginalis; в) Trichomonas elongata tennax; г) Trypanosoma cruzi; д) Trypanosoma brucei gambiense. 4. Напростіші, що уражують нервову систему в людини: а) токсоплазма б) лейшманія; в) лямблія; г) балантидій; д) малярійний плазмодій. 5. У препараті пунктату червоного кісткового мозку, за- барвленого за методом Романовського, виявлені внутріш- ньоклітинні дрібні тільця овальної форми, завдовжки 2 3 мкм, з блакитною цитоплазмою та червоно фіолетовим ядром, яке займає 1/3 клітини. Назвіть збудника. а) Leischmania tropica major; б) Trichomonas vaginalis; в) Trypanosoma brucei rhodesiense; г) Trypanosoma cruzi; д) Trypanosoma brucei gambiense. 6. У хворого взято пунктат з лімфатичних вузлів, у мазках, виявлено тільця півмісяцевої форми (подібні до частки апельсина) один кінець загострений, інший заокругле- ний. При забарвленні за методом Романовського цитоплазма блакитного, а ядро червоного кольору. Яких най- простіших виявлено в мазках а) Trypanosoma cruzi; б) Leischmania tropica major; в) Trypanosoma brucei rhodesiense; г) Trichomonas vaginalis; д) Trypanosoma brucei gambiense. 7. У збудників якого виду малярії зрілі гамети мають півмісяцеву форму а) Plasmodium vivax збудник триденної малярії: б) Plasmodium malariae збудник чотириденної.малярії |