|
|
Пішак_Медична біологія_2004. Лауреат и но белівсь ко ї прем І ї мечников І
• комарі роду Anopheles
• комарі роду Aedes
Комарі комахи ряду двокрилих (Diptera), ба- гато із них є кровососами і переносниками збудників
інфекційних захворювань. Найбільше медичне зна- чення мають комарі роду Anopheles (рис. 3.164),
Aedes (рис. 3.165), Culex (рис. 3.166).
Морфологія. Статевозріла особина має тонке тіло, дві пари крил і булавоподібні дзижчальця (рис. 3.167).
Відрізняються наявністю тонкого хоботка довжиною близько третини або половини тіла (ротовий апарат). У самок ротовий апарат колючо сисного, усам- ців сисного типу. Ротові органи самки складаються із нижньої губи у вигляді хоботка з жолобом, верхньої губи у вигляді вузької пластинки, що також має жолоб. У каналі між ними знаходиться пара списоподібних верхніх щелеп, пара зазублених нижніх щелеп, голкоподібний язик. Поблизу основи язика розташована пара слинних залоз. Слина містить антикоагулін, що перешкоджає згортанню поглиненої крові. Від подразливих властиво- стей слини залежить відчуття болю при уколі. З боків хоботка розташовані нижньощелепні щупики, у самців вони опушені більше, ніж у самок.
Яйця овальної або видовженої форми, розміром близько 1 мм. Рис. 3.167
Комарі родини Culicidae (а будова тіла комара б будова хоботка самки комара в положення колючих частин і хоботка при
проколюванні шкіри; г поперечний розріз хоботка 1 хоботок 2
вусик; 3 щупик 4 око 5
дзижчальця; 6 стегно; 7
гомілка;
8
церка; 9 лапка 10 верхня губа 11 нижні щелепи; 12 нижня губа 13 верхні щелепи; 14 гіпофаринкс; 15
комплекс колючих ротових
частин; 16
хоботок (нижня губа 17
верхня губа 18 канал верхньої губи 19
протоки слинних залоз; 20 гіпофаринкс; 21
м'язи;
22 трахея 23
нижня губа 24
нижня щелепа; 25
верхня щелепа.
567
Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.168 Личинки комара звичайного. Личинка (рис. 3.168) червоподібна, тіло скла- дається із голови, сегментованих грудей і черевця, має волоски, щетинки. Колір змінюється від зеленого до чорного.
Лялечка (рису формі коми, тіло скла- дається із таких відділів: голова, груди, черевце.
Рухомі, не живляться.
Життєвий цикл (рис. 3.170). Розвиток з по- вним метаморфозом, для дозрівання і відкладання яєць необхідна кров. Відрізок життя самок, що ха- рактеризується циклічним перебігом взаємозалеж- них процесів живлення і розмноження, називають
гонотрофним циклом. Тривалість циклу складає
3 5 днів на півдні, 5 10 днів у середній смузі. За теплий період проходить від 1 2 до 10 12 гонот рофних циклів залежно від умов середовища. Три- валість життя самки 1 2 міс, самця менше. Самка відкладає яйця на поверхню води
(Anopheles, Culex) або у вологий ґрунт (
Aed.es
). Личинки живуть на поверхні води, дихають атмосфер- ним повітрям. Тривалість розвитку личинки зале- жить від температури води і складає не менше 15 днів. Оптимальна температура 22 25 С. Стадія лялечки триває 2 А дні, згодом із неї виходить доросла комаха.
Самці восени гинуть, запліднені самки зимують у приміщеннях, впадають у діапаузу або живляться всю зиму.
568 Рис. 3.169
Лялечки комара звичайного.
Медичне значення:
слина комарів, що впорскується у шкіру при кровоссанні, викликає болісні відчуття і місцеве за- палення; комарі роду Anopheles є остаточними хазяї- нами і переносниками збудника малярії, проміжни- ми хазяїнами і переносниками збудників філяріозу.
Aedes переносять збудників жовтої лихоманки. лихоманки денге, японського енцефаліту, лімфоци тарного хоріоменінгіту, туляремії, сибірки.
Сиіех передають збудників японського енцефа- літу, філяріозу.
Оскільки поширення малярії тісно повязано з ареалом існування комара Anopheles, важливо зна-
ТИ основні відмінності малярійних комарів і широко розповсюджених комарів Сиіех (табл. 3.1).
Профілактика укусів комарів. Особиста за- стосування репелентів, марльових пологів, засітку вання вікон. Громадська: заходи щодо оздоровлен ня території. Біологічні методи: розведення і залу чення природних ворогів (рибка гамбузія, кажани, качки, використання збудників грибкових, бактері
альних і вірусних хвороб комарів. Генетичні мето ди випускання в природу стерильних опромінен- ням самців. Раніш використовували обробку місце- вості, інсектицидами і нафтування водойм зараз вва жають недоцільним з екологічного погляду.
3.5. Медична арахноєнтомологія Рис. 3.170
Стадії розвитку комарів (І малярійний комар II немалярійний комар 1 яйце 2 личинка З лялечка; 4 головка самки анофелеса хоботок б нижньощелепний щупик в вусик); 5 головка самця анофелес Є головка самки кулекс; 7 головка самця кулекс; 8 крило а малярійного комара б немалярійного комара. 569 Anopheles Яйця мають плавальні камери, відкладаються врозкид, тільки в чистих, добре освітлених водоймах Личинки не мають дихального сифона, розташовуються паралельно поверхні води Лялечки мають дихальні трубки у вигляді лійки Дорослі комарі сідають під кутом до поверхні У самки щупики довжиною такі, як хоботок У самця щупики довжиною такі, як хоботок, мають булавоподібні потовщення Culex Яйця відкладає купками у вигляді човника Личинки мають дихальний сифон, розташовуються під кутом до поверхні води Дихальні трубки у лялечки циліндричної форми Посадка паралельно поверхні У самки щупики досягають 1/3 довжини хоботка У самця щупики довші, ніж хоботок, без розширень на кінцях Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому муха кімнатна (Musca domestica) жигалка ос і н н я
( S t o m o x y s c a l c i t r a n s ) муха вол ь фартов а
( W o h l f a h r t i a m a g n i f i c a ) муха цеце (Glossina palpalis) Муха кімнатна (Musca domestica)
Географічне поширення: живе по всій земній кулі.
Морфологія. Досить велика комаха сіро бурого кольору. На спинній стороні грудей є чотири темні по- здовжні смужки. Все тіло й кінцівки густо опушені волосками. Ротовий апарат лижучо сисний, нижня губа перетворена на хоботок, має на кінцях дві великі при- сисні подушечки ротові лопаті. Кінцівки закінчують- ся двома кігтиками, що дозволяють чіплятися доне- рівностей, і двома подушечками із залозистими волосками. За рахунок цього муха може рухатися побудь якій поверхні. Черевце складається з 5 члеників, на грудях 2 пари стигма на черевці 5 пар.
Життєвий цикл розвивається з повним метаморфозом. Яйця відкладаються в гниючі рештки рослинного чи тваринного походження: гній, людсь- кий кал, сміття тощо. Самка відкладає 100 150 яєць і повторює кладку 3 6 разів. Личинка живиться фекаліями та гниючими речовинами. Після третьо- го линяння личинка перетворюється на лялечку.
Тривалість розвитку залежить від умов життя, особливо від температури і вологості середовища. Личинки вилуплюються вже через добу. Заляльку вання триває 1 2 тижні. Так само через 1 2 тижні з лялечки звільняється імаго. За температури 25 С тривалість розвитку кімнатної мухи близько 16 днів.
Медичне значення. Кімнатні мухи становлять найбільшу небезпеку як розповсюджувачі кишкових
інфекцій. Вони здатні поширювати збудників дизен- терії, поліомієліту, гепатиту А, харчових токсикоін фекцій, черевного тифу тощо. Жигалка осіння (Stomoxys calcitrans)
Географічне поширення: живе повсюдно.
Морфологія. Тіло жигалки осінньої 5 6 мм зав- довжки. За своїм зовнішнім виглядом вона нагадує
570 кімнатну муху. Алена відміну від останньої, має твердий, довгий хоботок, яким проколює шкіру тва- рин і людини й живиться кров'ю. Колір її тіла сірий. На спинці є темні смужки в ділянці грудей і темні плями в ділянці черевця. На голівці є чорна або чер- воно бура смуга. Ротовий апарат колючо сисний і складається з довгого тонкого хоботка, всередині якого розміщена колюча щетинка гіпофаринкс, що прикрита верхньою губою.
Життєвий цикл Жигалка осіння облігатний гематофаг. Розвиток відбувається з повним пере- творенням. Після 3^ кратного живлення кров'ю самка відкладає у гній чи гниючі рештки рослин 20 100 яєць. Через 1 4 дні з яєць вилуплюються личинки, що живляться органічними рештками в місцях кладок. Впродовж життя самки відклада- ють декілька кладок. Яйця і личинки розвиваються при температурі, що не перевищує 30 35 С. Роз- виток личинок також залежить від вологи і триває
12 42 дні. Залялькування відбувається в сухих ділянках субстрату. Цикл розвитку від яйця до імаго триває 20 57 днів. Мухи нападають переважно на велику рогату худобу і коней у хлівах і конюшнях. Якщо місця їхньо го виплоду розташовані поблизу житла людини, тоді мухи залітають у нього й нападають на людину. Жигалка осіння живиться через 1 2 дні й часті- ше. У холодних хлівах зимують нерухомі личинки та імаго. Максимальна чисельність мух спостерігається восени при підвищенні вологості.
Медичне значення. Осінні мухи жигалки мо жуть бути механічними переносниками збудників туляремії, сибірки, стафілокока тощо. Муха вольфартова (Wohlfahrtia magnifica)
Географічне поширення: зустрічається все редній смузі і на півдні Європи, особливо в місцях розведення худоби.
Морфологія. Муха завдовжки 10 13 мм, світло сірого кольору. На голові темні смужки. На спинному боці грудей є три поздовжні темні смужки. Че ревце яйцеподібної форми, на ньому посередині не- рівна темна смуга і по боках від неї чорні плями. Ноги темніші від тулуба.
Життєвий цикл Вольфартова муха живоро дяща. Самка народжує 120 190 личинок завбільш
3 . 5 . 3 . 6 Мухи
3.5. Медична арахноентомологія ки 1 мм, тіло яких вкрите дрібними шпичками, на- прямленими назад. Личинки відкладаються самкою на шкіру копитних тварин і людини, переважно в місцях подряпин, розчухів, виразок, а деколи в очі, ніс, вуха. Личинки заглиблюються у тканини, роз'ї- дають їх до кісток і руйнують кровоносні судини. Личинки облігатні паразити тварин і людини. Роз- виток личинок триває 35 днів. Передляльки поки- дають тіло хазяїна, потрапляють у грунт і там пе- ретворюються на лялечок, які через 11 23 дні пе- ретворюються на імаго. Дорослі форми є жителями полів, нектарофагами, але іноді підлизують гній тварин. Медичне значення. Муха вольфартова є збуд- ником міазу хвороби, яка викликається проник- ненням личинок у тканини людей і тварин. Зараження людини личинками мухи вольфарто вої відбувається головним чином під час сну. Муха цеце (Glossina palpalis) Географічне поширення: поширені у країнах з тропічним кліматом. Живуть у заростях кущів по берегах річок і озер, поблизу житла людини. Морфологія. Розміри мухи від 10 до 13,5 мм. Характерною особливістю є дві великі темні плями на спинній частині грудей. Життєвий цикл Мухи цеце облігатні гема тофаги, живляться переважно кров'ю людини, іноді кров'ю свійських і диких тварин. Муха цеце жи вородяща. Впродовж життя, яке триває 3 6 місяців, самка 6 12 разів народжує і відкладає на поверхні
ґрунту одну живу личинку. Розвиток личинок відбу- вається у ґрунті, там вони заляльковуються. Розви- ток лялечок триває 3—4 тижні й з них виходять до- рослі особини.
Медичне значення. Мухи цеце специфічні пере- носники трипаносом (Trypanosoma brucei gambiense),
які є збудниками африканського трипаносомозу. Заходи боротьби з мухами Боротьба з мухами складається з санітарно гігієнічних заходів у на- селених пунктах, які не допускають розповсюджен- ня мух (своєчасний вивіз сміття, правильний устрій ящиків для сміття та ін.), захист приміщень від про- никнення мух (сітка на вікнах та вентиляційних отво- рах, своєчасне прибирання приміщень тощо), дотри- мання правил зберігання продуктів харчування, зни- щення личинок, лялечок та дорослих мух.
Знищення личинок і лялечок проводять за допо- могою ларвицидів, в якості яких застосовують трих лорметафос, карбофос, хлорофос, дикрезил тощо.
Дорослих мух знищують механічними засоба- ми або із застосуванням інсектицидів. характеристика
• значення як проміжних хазяїнів гельмінтів
• значення як переносників збуд- ників хвороб Гнус (рис. 3.171) сукупність кровосисних ко- мах ряду Двокрилі. Москіти, мокреці, мошки, комарі, ґедзі літаючі кровосисні комахи, компоненти гнусу. Москіти (рід Phlebotomus) Належать до родини Метелівкові (Psychodidae). Медичне значення мають тільки москіти роду Phlebotomus. Географічне поширення: москіти розповсюд- жені по обидва боки від екватора, в Україні поши- рені на півдні і в Криму. Морфологія. Москіти дрібні (від 1,3 до 3,5 мм завдовжки) кровосисні комахи. Голова, тіло і крила густо вкриті жовтуватими або коричнево сірими волосками (рис. 3.172). Голова невелика, з парою великих круглих очей чорного кольору. Ротовий апа- рат короткий, колючо сисного типу. Вусики склада- ються з 16 члеників, довгі. Найширша частина тіла груди, особливо середньогруди, з якими з'єднуються крила, загострені на кінцях. У спокої крила знахо- дяться під кутом у 45° до тіла. Три пари ніжок за- кінчуються парою кігтиків кожна. Ноги довгі і тонкі, особливо довгою є задня паратому москіти руха- ються ніби стрибками. Черевце складається з 10 сегментів, з них два останні видозмінені у зовнішні частини статевого апарату. Життєвий цикл Розвиток відбувається з повним перетворенням: яйце —> чотири зміни личинок —> ля- лечка —> імаго. Форма яєць видовжено овальна, з опуклим спинним і дещо увігнутим черевним боками. 571 3.5.3.7 Гнус та його компоненти
Розділ 3. Біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 3.171
Компоненти гнусу 1
москіт (самець); 2 москіт (самка 3
мокрець; 4 комар 5 великий сірий сліпень; 6 мошка (самець); 7
мошка (самка. Через 5 10 днів після насичення кров'ю самки відкладають яйця в темні вологі місця: приміщення для тварин, тріщини в підлозі старих будівель, гнізда наземних птахів, нори гризунів, сміття. Кладок буває
1 2, по 60 90 яєць кожна. Більшість самок після кожної кладки гине. З яєць вилуплюються безногі личинки, вкриті волосками, схожі на гусінь, живлять- ся рештками органічних речовин. Після трьох ли- нянь личинки перетворюються в малорухливих ля- лечок розміром 3 мм завдовжки, булавоподібної форми. Лялечки не живляться. З лялечок виходять статевозрілі імаго. Тривалість розвитку від яйця до імаго дорівнює 45 50 дням. З настанням холодів москіти гинуть. Зимують личинки, що вилупилися з яєць, відкладених самками останньої генерації. Сезон льоту в москітів, залежно від клімату, спо- стерігається з квітня травня по вересень жовтень. Особливо багато їх у червні серпні.
Москіти присмеркові комахи, нападають для кровоссання перед і в перші години після заходу сон- ця за тихої погоди або в захищених від вітру місцях.
Живляться на ссавцях, птахах і рептиліях. Більш тісному контакту з людиною сприяє притаманний деяким видам москітів позитивний фототаксис до яскравого штучного освітлення.
Медичне значення. Москіти настирливі кро- вососи, їх численні укуси болючі, викликають силь- ний свербіж, утворення папул на шкірі, іноді пухирців на місцях укусу, печіння. Люди втрачають апетит, сон, у деяких підвищується температура, спостері- гається гарячковий стан, загальна розбитість тощо.
Але головна небезпека полягає в тому, що мос кіти специфічні переносники збудників шкірного і вісцерального лейшманіозів і москітної лихоманки лихоманка папатачі), бартонельозу. В організмі комахи лейшманії проходять певний цикл розвитку і через 6 8 днів після інфікуючого живлення москі- ти стають заразними.
572
3.5. Медична арахноентомологія Рис. 3.172
Москіт (рід Phlebotomus), статевозріла самка.
Вірус лихоманки папатачі у крові хворої людини циркулює лише дві доби добу перед захворюван- ням і в першу добу після прояву хвороби. Тільки тоді самка москіта може заразитися під час ссання крові хворого. Москіт стає заразним через 6 8 днів. Мож- ливо, це термін проникнення вірусу в його слинні за- лози. Доведена трансоваріальна передача вірусу лихоманки дочірньому і внучатому поколінням москітів. Заходи боротьби з москітами. Основними заходами боротьби з москітами можна вважати профі- лактичні, які спрямовані головним чином на дотри- мання санітарно гігієнічних норм і правил утримання приміщень і будівель чистота подвір'я, ретельне прибирання сміття, очистка поверхні ґрунту, своєчас- ний ремонт стін будинків, щілин у підлозі та плінту- сах, знищення гризунів. У районах, ендемічних щодо флеботомної гарячки, стіни будівель бажано фарбу- вати у світлий колір, що полегшує виявлення москітів. Для знищення москітів застосовують інсектици- ди, головним чином із групи фосфорорганічних пре- паратів. Обробку інсектицидами потрібно проводи- ти як всередині, так і ззовні приміщень. Для захис- ту людей під час роботи на відкритому повітрі за- стосовують захисні костюми й репеленти. Мошки (родина Simuliidae) Географічне поширення: мошки поширені там, де є водойми, серед того в деяких районах України. Особливо розповсюджені в Сибіру і на Далекому Сході. Морфологія. Мошки дрібні комахи, завдовж- ки 2 6 мм. Тіло товсте, коротке, з короткими вуси- ками і ногами. За загальним виглядом нагадують дрібних мух (рис. 3.173). Голова кругла, підігнута під груди. Складні очі самок розділені лобом, у самців вони стикаються на лобі. Хоботок короткий. Ротовий апарат колючо сисний. Під час кровоссан ня в ранку занурюється весь хоботок. Груди, особливо в самок, з опуклою спинкою, вкриті волосками. Вона нерідко має малюнок у вигляді сріблястих плям. Крила широкі й прозорі, без малюнка. Груди мають міцну мускулатуру. Ніжки товсті, закінчу- ються парою кігтиків. Черевце складається з 9 сег- ментів, які видно крізь крила. Черевце сильно роз- тягується під час живлення кров'ю. Життєвий цикл Розвиток мошок відбуваєть- ся з повним метаморфозом яйце —> 6 стадій личинок лялечка —> імаго. Яйця округло трикутної форми. Свіжовідкладені білі, при дозріванні ембрі- она набувають коричневого або чорного кольору.
Місця виплоду струмки й річки зі швидкоплинною прісною водою. Яйця відкладають на каміння, лис- тя та інші предмети, що постійно змочуються водою. З яєць вилуплюються червоподібні личинки близько 1 мм завдовжки. Личинки шостої стадії завдовжки 4 10 мм. Забарвлення від темно коричневого до брудно білого, деколи зеленкувате. Личинки мають грудну ногу з кільцем гачків на кінці, за допомогою якої пересуваються. На задньому кінці є присосок хітинова рама з кільцем гачків, Рис. 3.173 Мошка (родина Simuliidae), статевозріла самка |
|
|
Скачать 14.51 Mb.