Юридична психологія. тема 9 психологія (3). Лекція 5 Тема Психологія інформаційнокомунікативних слідчих (розшукових) дій Час 2 години Розробник

• Название: Лекція 5 Тема Психологія інформаційнокомунікативних слідчих (розшукових) дій Час 2 години Розробник
• Анкор: Юридична психологія
• Дата: 01.03.2021
• Размер: 344 Kb.
• Имя файла: тема 9 психологія (3).doc
• Тип: Лекція; #180522
• страница: 1 из 4

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Львівський державний університет внутрішніх справ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра кримінально-правових дисциплін


Навчальна дисципліна

«Юридична психологія»
ЛЕКЦІЯ № 5
Тема 9. Психологія інформаційно-комунікативних слідчих (розшукових) дій

Час – 2 години

Розробник:

Дільна З.Ф., доцент кафедри

кримінально-правових дисциплін,

кандидат юридичних наук

Текст лекції розглянуто і схвалено на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін

Протокол від 30 серпня 2019 року № 1

2019-2020 н.р.

Вступ

1. Загальні психологічні особливості проведення обшуку та його види.

2. Способи приховування речей. Способи одержання інформації при обшуку: спостереження за зовнішньою обстановкою, за поведінкою обшукуваного, аналіз результатів обшуку.

3. Професійні та особисті якості слідчого, що впливають на ефективність обшуку.

4. Психологічні особливості проведення слідчого експерименту

5. Психологічні чинники затримання. Стрес-фактори, що притаманні затриманню. Елементи, які враховують при плануванні затримання.

Висновки
ДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:
І. Нормативно-правові акти
1. _{Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р.} № 2341-III. _{URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.}

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 року № 4651-VI: зі змінами і доповненнями. URL: _{http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show /4651%D0%B0-17.}

3. _{Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11 липня 2003 р.} № 1129-IV. <sub>URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1129-15.

4.</sub> Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 року. № 1402-VIII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2453-17.

5. Про доступ до судових рішень: Закон України від 22 грудня 2005 р. № 3262-IV. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3262-15.

6. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 р. № 580-VIII. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/580-19.

7. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 р. № 1697-VII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1697-18.
ІІ. Спеціальна література:

1. 
   Берназ В. Д. Психолінгвістичні аспекти виявлення інсценувань на досудовому слідстві. Південноукраїнський правничий часопис. 2009. № 1. С. 180-181.
   
2. 
   Бєляєва К.В. Проблеми використання невербальної інформації суб’єктом досудового слідства. Вісник Академії адвокатури України. 2011. Число 2. С. 191-195. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vaau_2011_2_29
   

3. Бєляєва К.В. Тактичні особливості проведення психологічного експерименту в досудовому розслідуванні, визначені гендерною належністю особи-об’єкта. Вісник Академії адвокатури України. 2013. Число 1. С. 149-155. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vaau_2013_1_25

4. 
   Галаган В.І., Удовенко Ж.В., Калачова О. М., Клочуряк С.С. Дотримання прав учасників кримінального провадження під час проведення освідування: монографія. Київ: Центр учбової літератури, 2015. 160 с.
   
5. 
   Гончаренко В. Г. Особистісні якості слідчого в тактичній схемі проведення слідчого огляду. Вісник Академії адвокатури України.2014. Т. 11. № 2. С. 49–55. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vaau_2014_11_2_8
   
6. 
   Жерж Н.А., Кимлик Н.В., Кимлик Р.В. Роль психологічного портрета у встановленні особи невідомого злочинця при розслідуванні насильницьких злочинів. Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. 2015. Вип. 1. С. 83-89. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/muvnudp_2015_1_15
   
7. 
   Кунтій А.І. Тактика проведення освідування підозрюваного у кримінальному провадженні про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2014. Вип. 2. С. 310-320. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvlduvs_2014_2_35
   
8. 
   Пальваль Є.А. Психолого-криміналістичний аналіз огляду місця події. Право і Безпека. 2004. Т. 3. № 4. С. 217-219. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2004_3_4_61
   
9. 
   Помазан С. Г. Інсценування як способи приховування умисних вбивств, які вчинені через необережність. Держава та регіони. Сер. : Право. 2013. № 1. С. 198-203. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drp 2013_1_43
   
10. 
    Саковський А. А. Особливості виявлення ознак інсценувань самогубства. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 1. С. 248-254. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvknuvs_2013_1_35
    
11. 
    Саковський А.А. Проблеми розслідування інсценувань злочинів, учинених організованими злочинними групами. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2012. Вип. 1. С. 43-50. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/boz_2012_1_7
    
12. 
    Семеногов В.В. Розслідування злочинів: проблеми інсценування // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2011. Вип. 11. С. 120-125. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpsek_2011_11_18
    
13. 
    Семеногов В. В. Створення уявної моделі інсценування при приховуванні вбивств. Теорія і практика правознавства. 2014. Вип. 2. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/tipp_2014_2_43
    
14. 
    Чаплинський К. О. Слідчий експеримент як об’єкт криміналістичного дослідження. Вісник Академії митної служби України. Сер. : Право. 2011. № 2. С. 145-150. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamsup_2011_2%287%29__25
    
15. 
    Чернецький О. К. Слідчий експеримент у кримінальному судочинстві: тактика і психологія: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". Х., 2013. 19 с.
    
16. 
    Четвертак Д. Ю. Криміналістична характеристика типових способів вчинення приховування злочинів. Право і суспільство. 2015. № 2. С. 293-299. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pis_2015_2_50
    
17. 
    Шульга А.О. Проблеми процесуальної регламентації освідування: морально-правовий аспект. Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. 2011. № 1. С. 202-207.
    
18. 
    Якимчук Б. В. Установление психологического контакта при проведении следственных (розыскных) действий с иностранцами. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Юриспруденція. 2013. Вип. 6-1(2). С. 196-198. _URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2013_6-1%282%29__49
    
19. 
    Wojciechowski B. Profilowanie psychologiczne nieznanych sprawców zabójstw (cz.1). Palestra. 2008. № 7-8. S. 114-122.
    
20. 
    Wojciechowski B. Profilowanie psychologiczne nieznanych sprawców zabójstw (cz.2). Palestra. 2008. № 9-10. S. 112-119.
    

Мета лекції:

Набуття здобувачами вищої освіти необхідних знань у галузі юридичної психології і практичних навичок, їх реалізації, зокрема що стосується застосування навиків юридичної психології у професійній діяльності при досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень, оперативно-розшуковій діяльності, процесуальній діяльності у кримінальному провадженні.

Завдання:

-проаналізувати психологічні особливості проведення окремих слідчих (розшукових) дій, можливості досягнення ефективної професійної діяльності в сучасних умовах правових відносин;

• 
  розглянути особливості виникнення і перебігу екстремальних ситуацій в правоохоронній діяльності;
  
• 
  аналіз практичних ситуацій правоохоронної діяльності, визначення їх психологічних чинників;
  
• 
  визначення психологічних особливостей інформаційно-комунікативних слідчих (розшукових) дій.
  

Вступ

Особливе місце в посиленні боротьби зі злочинністю має вміле використання заходів процесуального примусу. Їх своєчасне й обгрунтоване застосування в кримінальному судочинстві сприяє розкриттю злочинів, забезпечує невідворотність відповідальності осіб, які вчинили злочини. Підвищення ефективності заходів процесуального примусу виступає одним з найбільш результативних засобів інтенсифікації боротьби зі злочинністю.

Як би ретельно не готувався злочинець до скоєння злочину, яких би дій не вчиняв для приховування слідів злочину, у переважній більшості випадків він не в змозі передбачити і знищити без винятку все те, що може послужити проти нього доказом. Тому ретельно підготовлений добре організований і спланований обшук, як правило, дає в розпорядження слідчого цінні докази, які допомагають викриттю злочинця і сприяють розкриттю злочину. Обшук є дієвим процесуальним засобом виявлення доказів.

Психологічним змістом діяльності слідчого при проведенні обшуку є організація пошукових дій стосовно прихованих матеріальних об'єктів, що викривають злочинця, під час контактної взаємодії протидіючих сторін.

Безсумнівно, будь-яка слідча дія спрямована на одержання інформації про подію злочину. Разом з тим, декілька слідчих дій орієнтовані як на інформаційний пошук, так і на здійснення психологічного впливу на різні категорії учасників слідства. До таких дій належать так звані інформаційно-комунікативні, тобто ті, основою яких є безпосереднє спілкування. Оскільки, ці дії провдяться в умовах постійного контакту та діалогу між учасниками, то інформаційний обмін тут поєднується з психологічним впливом.

 

1. Загальні психологічні особливості проведення обшуку та його види.

Обшук – це слідча (розшукова) дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян, їх одягу і речей з метою виявлення і вилучення джерел доказової і орієнтуючої інформації (знарядь злочину, предметів і цінностей або інших речовин, здобутих злочинним шляхом або що можуть мати значення у кримінальному провадженні), а також виявлення розшукуваних осіб і трупів або відомостей про їх місцезнаходження.

Метою проведення обшуку є: виявлення джерел доказової і орієнтуючої інформації; перевірка наявних доказів; перевірка версій; встановлення обставин, що сприяють вчиненню злочину.

В процесі проведення обшуку вирішуються наступні завдання: виявлення та вилучення знарядь кримінального правопорушення, речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом, предметів і документів, що мають значення у кримінальному провадженні (наприклад, одяг зі слідами крові, накладні, чорнові записи, фотографії, відеозаписи або фонограми); виявлення майна, яке забезпечує відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням; встановлення місцезнаходження розшукуваної особи, трупа, або його частин, викраденої людини; вилучення предметів у відношенні яких є спеціальна заборона або обмеження (вогнепальна зброя, боєприпаси, наркотики, сильнодіючі, отруйні, вибухові, радіоактивні та інші речовини, на зберігання і використання яких відсутній дозвіл).

Класифікація видів обшуку здійснюється за різними підставами:

за місцем проведення: обшук приміщень, обшук на місцевості, обшук транспортних засобів, обшук особи;

за характером об'єктів пошуку: обшуки спрямовані на виявлення людей, трупів (або їх частин), знарядь та засобів вчинення злочину, предметів злочинного посягання, слідів, документів та інших об'єктів;

за способом організації: одиночний (обшук у окремої особи або в будь-якому одному місці) та груповий (обшуки у декількох осіб або в кількох місцях);

за часом: первинний і повторний;

за обсягом обстеження: основний та додатковий.

На відміну від огляду місця події пошукова діяльність слідчого під час обшуку має яскраво виражений примусовий характер, здійснюється, як правило, в умовах безпосереднього контакту з особами, незацікавленими в тому, щоб шукані предмети були знайдені, в обстановці відкритої психологічної протидії з їх боку. При цьому кожна сторона намагається краще пізнати стратегію поведінки іншої, самій уникнути яких-небудь демаскуючих проявів та вплинути на хід діяльності протилежної сторони. У психологічних аспектах проведення обшуку більшість авторів виділяють три частини: психологію обшукуваного, психологію особи, яка проводить обшук, та психологію пошукових дій. Обшук – складна слідча (розшукова) дія, в основі якої лежить примусове обстеження приміщень та інших місць, громадян або їх одягу та особистих речей з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом, інших предметів чи документів, які можуть мати значення для справи. Обшук найчастіше проводиться в конфліктній ситуації, носить проблемний і пошуковий характер. Слідчий, перш ніж зробити обшук в якомусь приміщенні або у будь-якої особи, повинен отримати для цього достатні підстави. Обшук відноситься до числа невідкладних слідчих дій, спрямованих на встановлення і закріплення слідів злочину, щоб виключити їх втрату або умисне знищення злочинцями. Тактичні особливості обшуку полягають у правильному застосуванні вироблених криміналістикою прийомів, виявлення відшукуваних об'єктів з урахуванням особливостей розслідуваної події і конкретної ситуації.

У теорії криміналістики тактика обшуку розглядається щодо таких основних питань: що? чи кого? шукати; у кого шукати?; де шукати?; коли шукати?; як шукати? Реалізація тактичних прийомів обшуку потребує розгляду їх ситуаційної зумовленості, вивчення повторюваності та типовості ситуацій. Знання типових ситуацій дозволяє не тільки передбачати їх традиційне виникнення у відповідних умовах, а й обирати оптимальну тактику. У криміналістичній літературі обшук визначається як дія, що відбувається у конфліктній ситуації. Однак проведення обшуку може характеризуватися й безконфліктністю ситуації (наприклад, обшук за відсутності обшукуваного або при добровільній видачі предмета пошуку).

Поділ ситуацій на конфліктні та безконфліктні ґрунтується на характеристиці психологічних компонентів слідчої ситуації — суперництві чи протидії сторін, мета й інтереси яких при розслідуванні злочинів не збігаються. Поділ ситуацій обшуку на конфліктні та безконфліктні має дуже широкий діапазон спрямованості. Обрання ж відповідної тактики обшуку, оптимальне використання тактичних прийомів передбачають диференційований підхід до ситуативності обшуку.

Залежно від присутності чи навпаки, відсутності обшукуваного можуть бути виділені дві ситуації: 1) здійснення обшуку в ситуації присутності обшукуваного; 2) здійснення обшуку в ситуації його відсутності. У ст. 236 КПК вказано, що під час обшуку по можливості повинна бути забезпечена присутність обшукуваного або повнолітнього члена його родини, однак такої можливості може і не бути, і тоді обшук проводиться за відсутності обшукуваного. Залежно від ставлення обшукуваного до пропозиції слідчого видати зазначені у постанові предмети чи документи, а також вказати місце, де переховується злочинець, можна виділити такі ситуації обшуку: 1) при добровільній видачі; 2) при відмові від добровільної видачі. Ситуація добровільної видачі ще не означає, що обшук на цьому може бути завершений. Добровільна видача іноді може бути пов’язана: а) з видачею частини компрометуючого матеріалу, аби перешкодити виявленню головної, більш важливої частини; б) з видачею документів чи предметів, щоб запобігти вилученню значної суми грошей або цінностей, виявленню слідів і речових доказів по інших злочинах.

Залежно від ставлення обшукуваного до здійснюваного обшуку можна виділити: 1) ситуацію активної протидії (коли обшукуваний своїми діями намагається заважати проведенню обшуку, не виконує законних вимог слідчого чи працівника поліції, істерично реагує на їхні дії, зневажає їх); 2) ситуацію нейтральної поведінки обшукуваного і його відмову від спілкування зі слідчим (коли обшукуваний демонструє свою байдужість чи зневагу до дій слідчого, явну відмову від діалогу з ним, не бажає розмовляти, відповідати на запитання); 3) ситуацію надання допомоги слідчому під час проведення пошукових дій (коли обшукуваний намагається сприяти слідчому у його пошуках або імітує активну допомогу). Ситуації обшуку можуть бути диференційовані також залежно від передбачуваного способу схову предмета пошуку. Тут можна простежити три типові ситуації, коли передбачається, що предмет пошуку: 1) зберігається без спеціального маскування (документи знаходяться у шухляді письмового столу чи сейфі; сокира, якою було вчинено злочин, лежить у сараї разом з іншим інструментом тощо); 2) видозмінено або знищено (зливкам золота можуть надаватися вид і форма предметів (елементів) домашньої обстановки; у квартирі, де відбувалося розчленування трупа, можуть пофарбувати меблі, замінити шпалери); 3) сховано у спеціальних тайниках або інших суб’єктивно недоступних місцях (обрання способу приховання не є повністю вільним, воно детерміновано низкою чинників, обставин, у тому числі й обстановкою дому чи квартири).

Розглянемо можливі варіанти ситуативних змін у процесі проведення обшуку та проаналізуємо запропоновані необхідні системи тактичних прийомів у тій чи іншій ситуації. Перш за все обшук може здійснюватися у присутності або за відсутності обшукуваного. Якщо обшукуваний присутній при обшуку, слідчий повинен запропонувати йому добровільно видати об’єкти, які є предметом обшуку. Після цього можливе виникнення двох різних ситуацій обшуку: при добровільній видачі та при відмові від добровільної видачі. Якщо має місце добровільна видача, то обшук вже на цій стадії може бути завершений. Встановити істинність добровільної видачі або її фальшивість (підміна предмета пошуку, видача тільки його частини) допомагає використання системи тактичних прийомів, спрямованої на діагностику такої видачі.

При відмові від добровільної видачі має місце перехід у два різних за своєю природою блоки ситуацій: 1) блок ситуацій, що відображає ставлення обшукуваного до здійснюваного обшуку (ситуація активної протидії; ситуація нейтральної поведінки обшукуваного та його відмова від спілкування; ситуація надання допомоги слідчому при здійсненні пошукових дій); 2) блок ситуацій, що відображає передбачуваний спосіб збереження предмета пошуку (ситуація, коли передбачається, що предмет пошуку зберігається без спеціального маскування; ситуація, коли передбачається, що предмет пошуку видозмінено або знищено; ситуація, коли передбачається, що предмет пошуку сховано у спеціальних тайниках або інших суб’єктивно недоступних місцях).

Стосовно кожного блоку ситуацій пропонуються й два види систем тактичних прийомів: 1) пов’язані з взаємодією з обшукуваним (система тактичних прийомів, спрямована на усунення активної протидії обшукуваного; система тактичних прийомів, спрямована на подолання відмови обшукуваного від спілкування; система тактичних прийомів, спрямована на отримання пошукової інформації від обшукуваного); 2) пов’язані з взаємодією з матеріальними об’єктами (система тактичних прийомів, спрямована на пошук об’єктів, що зберігаються без спеціального маскування; система тактичних прийомів, спрямована на пошук видозмінених або знищених об’єктів; система тактичних прийомів, спрямована на пошук об’єктів, схованих у спеціальних тайниках або інших суб’єктивно недоступних місцях)

Обшукслід віднести до слідчих дій із значним потенціалом конфліктності. Його конфліктний характервизначається, з одного боку, протиріччями цілей сторін, а з іншого - примусовістю та публічністю стосовно обшукуваного. Основне, що обшукуваний має на меті і що визначає спосіб його мислення й поведінки, - це пошуки максимально надійної схованки для вкрадених цінностей, знарядь, інших предметів, що мають характер доказів. Метою діяльності працівників правоохоронних органів, які проводять обшук, є відшукування прихованих об'єктів та повернення їм реальної суспільної цінності.

Іншими словами, у психологічному аспекті протиріччя цілей діяльності тут є своєрідним інтелектуальним конфліктом. Примусовий характер обшуку породжує, як правило, конфлікт емоційний,оскільки його проведення означає втручання сторонніх осіб у інтимно-особистісну сферу обшукуваного, у світ сімейно-побутових взаємин, подекуди ретельно приховуваних. Окрім того, суспільне оточення обшукуваного (сусіди, близькі, знайомі), сприймаючи пошукові дії працівників правоохоронних органів, мимоволі пов'язують їх із безперечною винністю обшукуваного. Вказане породжує у останнього та членів його сім'ї негативні емоційні стани хвилювання, агресивності та ворожості, спрямовані на осіб, які проводять обшук. Тому досить часто працівники правоохоронних органів мають справу з образами, провокуванням скандалу, а також спробами підкупу тощо.

Успішність проведення обшуку залежить від значної кількості вимог та обставин, які умовно можна поєднати в дві групи чинників. По-перше, це чинники, що сприяють ефективності пошукових дій: підготовка до проведення обшуку; кваліфікована реалізація пошукових дій; спостереження за поведінкою обшукуваного та членів його родини; особисті якості слідчого та інших членів слідчо-оперативної групи.

Другу групу чинників становлять ті, щоускладнюють проведення обшуку,негативно впливають на його ефективність: конфліктність ситуації; відсутність постійного позитивного контакту з обшукуваним та його оточенням.

Досить часто на ефективність обшуку негативно впливають зовнішні перешкоди, такі як: недостатність кубатури простору пошуку (тісні приміщення, захаращені меблями, іншими предметами; підвальні приміщення, горища, льохи); дефекти температури та вологості (дуже спекотлива або волога атмосфера, занадто холодне приміщення); дефекти освітлення; неприємні, подразнюючі та задушливі запахи; атмосферні опади при обшуку на відкритій місцевості; тривалість та інтенсивність роботи, що призводить до втоми та притуплення психічних процесів і чутливості.

Підготовкадо обшуку полягає у створенні найбільш наближеної його моделі, що допомагає з'ясувати такі основні питання: характеристики розшукуваних предметів; особливості місця обшуку, можливі схованки; характеристики особистості обшукуваного та його оточення, можливі варіанти, типи їх поведінки під час обшуку; загальна тактика проведення обшуку; склад слідчої групи, розподіл функцій між її учасниками; технічні засоби, що будуть використані.

Підготовленість до обшуку полягає також у тому, щоб психологічно обґрунтованими повинні бути тактичні прийоми прибуття на місце та проникнення у приміщення. З метою забезпечення, наприклад, раптовості обшуку транспортні засоби бажано залишати на відстані, зосередження учасників повинно відбуватися поступово та якомога тихіше, при користуванні ліфтом рекомендується не зупинятися на поверсі, де мешкає обшукуваний. За наявності дверного вічка - перед ним повинна знаходитися особа, яку обшукуваний знає, або особа з нейтральною зовнішністю. При обшуку у комунальній квартирі рекомендується дзвонити до сусідів. Має бути забезпечене спостереження за вікнами та додатковими входами до приміщення. Тактика суто пошукових дій реалізується на основі попередньої інформації про розташування і планування приміщень, їх ремонт, перебудову тощо; характеристики розшукуваних об'єктів та їх значущості.

Для найбільшої ефективності проведення обшуку потрібно дотримуватися деяких загальних правил: 1) при можливості усувати всі відволікаючі чинники (нефункціональні переміщення, метушня, сторонні розмови); 2) не поспішати і не розпочинати огляд нового об'єкта до повного обстеження попереднього; 3) не допускати як загострення конфлікту, так і занадто інтенсивного розвитку довірливих взаємин із обшукуваним та його оточенням.

Організаторська діяльність при проведенні обшуку включає в себе підготовчі дії слідчого і організацію проведення обшуку. Підготовка полягає у встановленні завдань і цілей обшуку; з'ясуванні відомостей по шуканих об'єктах; вивченні особистості обшукуваного; дослідженні приміщень і ділянок місцевості, де повинен бути проведений обшук; визначенні часу проведення обшуку; інструктажі СОГ, комплектуванні її необхідними науково-технічними засобами і транспортом. У період підготовки до обшуку доцільно отримати інформацію про приміщення, в якому він буде проведений (обстановка в квартирі, розташування меблів в кабінеті, характерні особливості складського приміщення і т.д.). Використання зазначених даних дозволить цілеспрямовано вести пошук, швидко прийняти рішення при виявленні факту відсутності якихось предметів. Підготовка до обшуку передбачає виконання слідчим дій з комплектування СОГ, яка повинна бути мобільною, психологічно сумісною, готовою тривалий час здійснювати пошук предметів обшуку. Слідчий, оперативний працівник, спеціаліст, інші учасники обшуку повинні направляти спільні зусилля на відшукання прихованих предметів, на подолання маскувальних дій обшукуваного та інших зацікавлених осіб. Члени СОГ повинні добре уявляти собі мету обшуку, бути зацікавленими в її досягненні, активно виконувати свої професійні та процесуальні обов'язки. Слідчому слід організувати діяльність понятих, фахівців, технічних помічників (столяра, сантехніка), спеціалістів (криміналіста, бухгалтера, психолога та ін.). Залученням фахівців до виробництва обшуку можуть бути досягнуті різні цілі: застосування науково-технічних засобів, виконання різних доручень, що вимагають спеціальних знань і навичок; розпізнавання дійсної сутності тих чи інших предметів; визначення можливих місць приховування; отримання консультацій з питань дотримання правил безпеки і т.д. У необхідних випадках в якості фахівців запрошуються антиквари, радіотехніки та інші знаючі особи, а також технічні помічники - робітники для виробництва трудомістких і некваліфікованих робіт (розкопок, розбирання кладок, відкачування нечистот та ін.).

Особливої уваги заслуговує підготовка технічних засобів, до числа яких входять слідчий портфель, пошукові прилади (металошукач, магнітний підйомник і ін.), додаткові освітлювачі й т.д. Слідчий повинен подбати і про транспорт, необхідний для доставки членів групи до місця обшуку, відправки вилученого, перевезення затриманих і т.п. Готуючись до обшуку, слідчий визначає час і тривалість його виробництва. Треба зауважити, що і поспішність, і зволікання тут можуть викликати ускладнення в розслідуванні. Для ефективного проведення обшуку бажана раптовість. Слідчий також може з тактичних міркувань відкласти виробництво обшуку (скажімо, надійшла інформація, що злочинець планує перевезення або укриття цінностей в певному місці і в певний час).

В.Л. Васильєв пише, що в ході підготовки до обшуку слідчому рекомендується одержати відповіді на наступні питання. 1) Що слід шукати? Як виглядають розшукувані предмети (форма, колір, запах і т. Д.)? 2) Що являє собою об'єкт, що підлягає обшуку: площа об'єкта, рельєф об'єкта, його планування, кількість приміщень, кількість дверей і вікон і їх розташування, меблі і її розташування і т.п? 3) Хто, крім обшукуваного, може перебувати на об'єкті в момент обшуку? 4) Яке освітлення об'єкту обшуку: штучне чи природне? 5) Чи є на об'єкті телефон або інші засоби зв'язку (рація, дзвінок, селектор і т.п.)? 6) Де можуть бути шукані предмети? 7) Хто буде проводити обшук? 8) Які технічні засоби та інші матеріали слід взяти з собою? 9) Коли найзручніше розпочати обшук? 10) Скільки часу може він протривати? 11) Слід скласти плани обшукуваного об'єкта та порядку виробництва обшуку в ньому з чітким розподілом функцій для кожної посадової особи. 12) Заздалегідь подумати про вибір понятих. 13) Передбачити способи зв'язку з слідчим підрозділом (телефон, радіо, селектор). Чим докладніше слідчий відповість на зазначені вище питання до обшуку, тим менше несподіванок буде його підстерігати в момент проведення обшуку і тим більше шансів на успіх при його проведенні. Успішне здійснення обшуку значною мірою залежить від прояву слідчим організаторських якостей. В організаційному аспекті обшук представляє складну багатоетапну дію, що вимагає, як уже було сказано, підготовки і планування, узгоджених дій між усіма його учасниками. Вся організаційна робота зазвичай лягає на слідчого. Він повинен забезпечити чіткість, послідовність і ефективність, як своїх дій, так і дій інших учасників обшуку. Слідчий, зокрема, вибирає час обшуку, підбирає учасників слідчої дії, готує необхідні науково-технічні засоби, запрошує в разі необхідності фахівців, організовує попереднє вивчення особистості обшукуваних, визначає більш раціональну тактику обшуку і т.д.

Ефективність досудового розслідування безпосередньо пов’язана з рівнем теоретичного осмислення сутності та значення слідчих (розшукових) дій, особливостей вирішуваних ними завдань щодо збирання, перевірки і оцінки доказів з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Потреба дослідження слідчих (розшукових) дій, особливо тих, що проводяться в житлі чи іншому володінні особи, викликана зміною кримінального процесуального законодавства, прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України, появою нових видів кримінальних правопорушень, способів і засобів їх вчинення, використанням у процесі злочинної діяльності технічного оснащення високого рівня, покращенням психологічної підготовки злочинців та їх обізнаністю про прийоми і методи роботи слідчих та оперативних підрозділів, у результаті чого зростає необхідність удосконалення досудового розслідування, зокрема, щодо проведення слідчих (розшукових) дій в житлі чи іншому володінні особи.

Слідчий має широкі владні повноваження, зокрема право застосовувати заходи забезпечення кримінального провадження, а також самостійно вести слідство і приймати важливі рішення. Така робота часто вимагає надмірних навантажень. Слідчий, обмежений жорсткими строками розслідування, мусить мати справу з тими, хто прагне приховати істину, розкриття якої є його професійним обов’язком. Люди, з якими він спілкується у процесі проведення обшуку, огляду в житлі, певною мірою причетні до розслідуваного кримінального правопорушення. Це підозрюваний, обвинувачений, захисник, поняті, спеціалісти. Спілкування і відносини з ними складні, нерідко пов’язані з морально-етичними проблемами. Діяльність слідчого потребує високо-розвинутих фахових і моральних якостей, насамперед почуття відповідальності, об’єктивності та неупередженості, пильності, чесності, справедливості, гуманності, високої культури спілкування.

Зважаючи на морально-етичні норми, оцінюють допустимість конкретних прийомів розслідування крізь призму моральних принципів. Усі види правил взаємопов’язані і не повинні суперечити одне одному. Визначальну роль серед них відіграє закон, який має бути високоморальним і доцільним. Це, однак, не звільняє слідчого від неухильного дотримання морально-етичних норм.

Проведення в житлі чи іншому володінні особи обшуку, огляду, слідчого експерименту є досить специфічною цариною відносин між людьми, позаяк створює умови для активного втручання в особисті права людини – лише законне та обґрунтоване втручання зумовлює успішне досягнення мети розслідування кримінального правопорушення. Коли проведення слідчих (розшукових) дій відбувається без законних підстав або з порушенням норм закону, вони розглядаються у суспільній свідомості як така діяльність, що суперечить морально-етичним засадам.

При проведенні даних слідчих (розшукових) дій неприйнятним є вивчати і вилучати записники, щоденники, записки, листи, фотографії підозрюванного, які не стосуються кримінального провадження, але нібито необхідні для виявлення його зв’язків, знайомств, планів. Ухвала слідчого судді про проведення, наприклад, обшуку є лише підставою для виявлення і вилучення вказаних у ній документів і предметів, проте не є дозволом для тотального обстеження житла і всього особистого майна підозрюваного. Якщо щоденники, листи, фотографії стосуються кримінального провадження, необхідно вказати їх в ухвалі про проведення обшуку, що дає право на огляд і вилучення даних документів. Якщо ж вони не стосуються кримінального провадження і в ухвалі не вказані, вивчати і вилучати їх є абсолютно неприпустимим. Наприклад, у людини, яка підозрюється в заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень, слід шукати автоматичну вогнепальну зброю. Проте це не дає підстав вивчати і вилучати щоденники, листи, фотографії, оскільки вони не мають відношення до кримінального провадження. Якщо ж, крім вогнепальної зброї, розшукується співучасник підозрюваного в учиненні даного кримінального правопорушення, то огляд і вилучення вказаних документів та предметів цілком можливі за умови, що вони вказані в ухвалі про проведення обшуку. Таким чином, слідчі (розшукові) дії, що проводяться в житлі чи іншому володінні особи мають суворо цільове призначення і не є універсальним засобом обмеження конституційних прав, яке полягає у вивченні особи та способу її життя.