Тдп. Залік з ТДП. Визначте відмінності двох основних видів державноправового режиму
 Скачать 100.12 Kb.
|
|
Визначте відмінності двох основних видів державно-правового режиму? Основними видами державно-правового режиму є демократичний та антидемократичний. Головними відмінностями цих двох режимів полягають в тому, що демократичний режим- стан політичного життя, за якого державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у формуванні державної політики, утворенні та діяльності органів держави, дотриманні основних прав людини, їх захищеність та ін.Його способи та методи здійснення державної влади забезпечують свободний розвиток особистості; свободу в економічній діяльності; урахування інтересів більшості та меншості; легальна дія опозиційних партій; формування уряду тими партіями, які виграли на відповідних виборах; домінування переконаності, узгодження, компромісу; виборність та змінюваність центральних та місцевих органів державної влади. Антидемократичний- стан державного життя суспільства, за якого не реалізується принцип розподілу влади; припиняється вплив громадян та їх об'єднань на управління державою; стає формальною виборність; забороняється діяльність опозиційних партій та організацій; застосовуються політичні репресії; порушуються політичні права громадян та меншин; реальна влада зосереджується в руках групи осіб чи однієї особи, що неконтролюється народом. 2. Визначте місце правоохоронних органів у реалізації положень правової держави. Головне завдання правоохоронних органів забезпечення законності та правопорядку і боротьби зі злочинністю, яким з цією метою надані повноваження застосовувати передбачені законом заходи державно-владного впливу на осіб, які скоїли правопо- рушення, з метою їх покарання та виправлення. 3.Визначте місце правоохоронних органів у реалізації положень соціальної держави. Правоохоронні органи знайшли своє місце в соціальній державі для того, щоб блокувати соціальну напругу, несправедливість, підтримувати порядок в суспільстві, допомагати жертвам нещасних випадків, вирішувати конфлікти.На них покладено дуже багато завдань і обов’язків. 4. Відмінності між аристократичною та демократичною республікою. Як правило аристократична республіка протиставляється монархії та демократії. В аристократичній формі правління народні збори мали дуже невеликі повноваження і відігравали незначну роль. Населення не брало активної участі в державному житті. Вибори мали, значною мірою, фіктивний характер, а посадові особи були представниками знаті (спартіатів в Спарті, патриціїв в Римі, патриціата в середньовічних республіках). В аристократії, при створенні органів державної влади з вузького кола знаті, сильну тенденцію має принцип спадкування.Демократична Республіка — це країна, яка одночасно є і Республікою, і демократією. Це означає, що люди впливають на те, як управляється їх громада. І вибори проводяться на певний термін, тобто народ сам вибирає того хто керуватиме. 5. Відмінності між апаратом примусу та апаратом управління. Їхня відмінність полягає в тому що апарат управління-система органів держави, що складається з державних службовців, котрі спеціально займаються управлінням: вищі органи (уряд), центральні органи (міністерства), місцеві органи (місцева державна адміністрація). Це система органів за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються функції держави, досягаються різноманітні цілі та завдання держави, і наділені для цього державно-владними повноваженнями, а апарат примусу- це структурні підрозділи правоохоронних органів (міліція чи поліція), розвідка і контррозвідка, митниця (деякою мірою) і установи пенітенціарної системи (в'язниці, виправні колонії та ін.) 6.Відмінності між держ. підприємством і держ. установою. Державні підприємства - самостійні статутні організації, засновані на державній власності.Це зазвичай казенні підприємства, що ґрунтуються на загальнодержавній власності та володіють її часткою на праві повного господарського відання. Державні установи - організації, що здійснюють соціально-культурну, наукову, навчально-виховну та інші види невиробничої діяльності з метою створення духовних цінностей і фінансуються цілком чи частково за рахунок державного бюджету. Це неприбуткові організації: дошкільні дитячі установи, школи, училища, вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, театри, музеї, лікарні, санаторії. Їх не можна протиставляти одне одному, адже вони є державними організаціями. 7. Відмінності між органом держави і державним підприємством. Головною відмінністю є те, що орган держави наділений владними повноваженнями, а підприємство діє на основі державній власності, утворюється на органом державної влади. 8. Вкажіть відмінності між органом держави та державною установою. Орган держави — частина державного апарату — група осіб, або одна особа, що має юридично визначену державо-владну компетенцію для виконання завдань і функцій держави. Кожний орган держави створюється для здійснення певного виду діяльності. Державні органи управління діляться на: - законодавчі - виконавчі - судові - органи з окремим статусом (президент, НБУ, ГП) Державні установи - організації, що здійснюють соціально-культурну, наукову, навчально-виховну та інші види невиробничої діяльності з метою створення духовних цінностей і фінансуються цілком чи частково за рахунок державного бюджету. Це неприбуткові організації: дошкільні дитячі установи, школи, училища, вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, театри, музеї, лікарні, санаторії та ін. Державні установи відрізняються від державних органів: 1) не мають державно-владних повноважень, тобто не є носіями державної влади; 2) безпосередньо створюють матеріальні чи духовні блага; 3) мають специфічну організаційну структуру: це організовані державою трудові колективи робітників та службовців на чолі з відповідальним керівником, котрий діє на основі єдиноначальності; 4) мають суворо визначене коло повноважень: управлінські функції здійснюються адміністрацією підприємств і установ винятково у сфері своєї діяльності, не виходячи за межі підприємства чи установи; 5) керуються у своїй діяльності власним статутом, складеним відповідно до законодавства; 6) утримуються (не винятково) за рахунок державного бюджету; 7) правовий статус їх працівників становлять не лише права та обов'язки, а й гарантії зайнятості та соціального захисту. 9. Вкажіть відмінності між правовими нормами та соціальними нормами первісного суспільства. Соціальні норми первіснообщинного ладу мають певні від¬мінності від права. Так, соціальні норми первісного суспільства складалися вна¬слідок багаторазового повторення найдоцільніших варіантів по¬ведінки, вони утворювалися всім родом (племенем). Формування права відбувається шляхом ускладнення суспільних відносин, що постійно повторюються, їх визнання і захисту державою. Згодом виникають правові приписи, які встановлюються або санкціону¬ються компетентними державними органами (в тому числі судо¬вими). Якщо джерелом виникнення соціальних норм первісного суспільства була вся община, то джерел правоутворення було декілька. Разом з нормами, прийнятими державою, в структурі права вирізняють природні права людини, принципи права, кор¬поративні і договірні норми і т. ін. Соціальні норми первісного суспільства виражали загальну волю і сприяли соціалізації життя общини. Право спочатку в най¬простіших формах забезпечувало вирішення всезагальних справ у галузі виробництва, розподілу і перерозподілу продуктів, нор¬мувало індивідуальні витрати праці на суспільні потреби (ар¬хаїчне право). У процесі станового рошарування населення право починає служити інтересам окремих соціальних верств: феодалів (феодальне право), духовенства (канонічне право), мешканців міст (міське, торгове, цехове право) і використовуватися для ре¬гулювання відносин всередені станів. На певних етапах розвитку суспільства воно набувало класового характеру, закріплювало економічну і соціальну нерівність, привілеї. Поступово намі-чається тенденція повернення права на більш високому рівні до засобу реалізації загальносоціальних функцій. Соціальні норми первісного суспільства виражалися в міфо¬логічних системах, звичаях, ритуалах, обрядах тощо. Вони існу¬вали в усній формі, у свідомості людей, передавалися із поколін¬ня в покоління. Право існувало у вигляді схвалених державою (здебільшого судами) повторювальних, суспільних відносин, які набували правового характеру і згодом закріплювалися в пись¬ мових джерелах (зокрема, законах, правових прецедентах, нор¬мативних договорах). Якщо соціальні норми первісного суспільства не знали поділу на права і обов’язки, то право встановлює загальні дозволи, ве¬ління, заборони, які визначають межі суспільних відносин. Завдя¬ки такій визначеності право забезпечує знання суб’єктами своїх прав, свобод, обов’язків, можливої відповідальності за правопо¬рушення. У реалізації норм первісного суспільства значну роль відігравав вплив сили авторитету, звички, внутрішнього переконання, гро¬мадського осуду. Іноді застосовувався примус, що йшов від усього роду (племені) у вигляді вигнання з общини, тілесних ушкоджень, смертної кари. У державно-організованому суспільстві право завжди передбачає наявність пов’язаних з можливістю застосу¬вання державного примусу санкцій до порушників його норм. Аналіз основних ознак права дозволяє зробити висновок про закономірне виникнення і функціонування в суспільстві самос¬тійної, принципово нової нормативної системи — права, яка за своїми суттєвими характеристиками (змістом, способами регу¬лювання, формами зовнішнього виразу, засобами забезпечення) відрізняється від усіх попередніх регулятивних систем, соціаль-них норм додержавних суспільств. Якщо джерелом виникнення соціальних норм первісного суспільства була вся община, то джерел правоутворення було декілька. Разом з нормами, прийнятими державою, в структурі права вирізняють природні права людини, принципи права, кор¬поративні і договірні норми і т. ін. + Соціальні норми первісного суспільства виражали загальну волю і сприяли соціалізації життя общини. Право спочатку в най¬простіших формах забезпечувало вирішення всезагальних справ у галузі виробництва, розподілу і перерозподілу продуктів, нор¬мувало індивідуальні витрати праці на суспільні потреби (ар¬хаїчне право). Соціальні норми первісного суспільства виражалися в міфо¬логічних системах, звичаях, ритуалах, обрядах тощо. Вони існу¬вали в усній формі, у свідомості людей, передавалися із поколін¬ня в покоління. Право існувало у вигляді схвалених державою (здебільшого судами) повторювальних, суспільних відносин, які набували правового характеру і згодом закріплювалися в пись¬ мових джерелах (зокрема, законах, правових прецедентах, нор¬мативних договорах). 10. Вкажіть відмінності між суверенітетом народу, суверенітетом нації та суверенітетом держави. Яким є співвідношення суверенітету держави і суверенітету народу? Суверенітет держави не обов'язково припускає суверенітет народу. Суверенітет держави може поєднуватися з відсутністю суверенітету народу, з наявністю тоталітарного режиму, деспотії. Як правило (але не завжди), відсутність зовнішнього суверенітету держави спричиняє втрату суверенітету народу як внутрішньої свободи його політичного стану. У демократичній державі джерелом і основою співробітництва усіх влад є установча влада народу. Тут суверенітет народу є джерелом державного суверенітету. Суверенітет нації означає повновладдя нації, яке реалізується через її основні права. Основні права нації — гарантована законом міра свободи (можливості) нації, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства спроможна забезпечити її існування і розвиток. Міра свободи закріплена у вигляді міжнародного стандарту к загальна і рівна для всіх націй. Державний суверенітет, здійснюваний багатонаціональною державою, має гарантувати суверенітет кожній із націй, що об'єдналися. Якщо нація здійснила своє право на політичне самовизначення шляхом об'єднання в союзну державу (федерацію), суверенітет кожної з націй, що об'єдналися, досягається шляхом забезпечення суверенних прав суб'єктів союзу, кі поступилися частиною своїх прав багатонаціональній державі (наприклад, охороною спільних державних кордонів, здійсненням спільної фінансової, податкової і оборонної політики). Україна як суверенна демократична держава втілює в собі суверенітет держави, суверенітет нації та суверенітет народу. Реалізація в Україні права на політичне самовизначення, аж до відокремлення (вищий щабель національного суверенітету, що призводить до встановлення державного суверенітету), є об'єктивно закономірним процесом. 11. Вкажіть відмінності між федерацією та конфедерацію. Федерація – державний устрій, при якому країна складається з самостійних суб’єктів, що володіють певними повноваженнями. У США та Індії це штати, в Німеччині – землі, в Японії – префектури, в Канаді – провінції і території. Суб’єкти федерації можуть видавати власні нормативні правові акти, проводити референдуми, приймати місцеві конституції. Система влади країни складається з двох рівнів: регіональний (на рівні адміністративної одиниці) і верховний (представники всіх суб’єктів). Конфедерації – це союз суверенних держав, створений для вирішення певних завдань, що стосуються війни і миру, зовнішньої політики, екологічних проблем. Усі суб’єкти даного утворення зберігають суверенітет і незалежність. Найважливіша відмінність конфедерації – нестійкість: після рішення поставлених завдань вона або розформовується, або стає федерацією. Союзні органи, як правило, являють собою лише дорадчі одиниці і не володіють реальними повноваженнями. Таким чином, найважливіша відмінність між двома поняттями – суверенітет територіальних одиниць. У конфедерації він є, у федерації – ні. Відповідно, буде відрізнятися і можливість виходу зі складу. Покинути федерацію практично нереально, сама спроба прирівняється до заколоту, і на практиці таке відбувається вкрай рідко. Припинення конфедерації – логічний етап завершення її діяльності. Федерація вважається стійким державним утворенням, вік окремих представників обчислюється сторіччями. Конфедерація розпадається або після того, як цілі її створення досягнуті, або внаслідок внутрішніх протиріч. Одна і та ж адміністративна одиниця може входити до складу лише однієї федерації. Одна і та ж держава може бути членом декількох конфедерацій – це не заборонено. 12. Вкажіть відмінності президентської та парламентської республік. Чим відрізняється президентська республіка від парламентської? Варто виділити найосновніші і важливі відмінності: • парламентська республіка передбачає обрання президента парламентською більшістю, а не народним голосуванням - як в республіці президентської; • в президентській республіці глава держави володіє набагато більшими і великими повноваженнями, ніж у парламентській; • в президентській республіці главою держави обираються голова уряду і різні міністри; при парламентській формі правління ці посадові особи обираються спеціальним парламентським апаратом. 13. Вкажіть відмінності унітарної та федеративної держави. Відмінність між унітарною та федеративною державами полягає в тому, що: 1. Територія унітарної держави складається з тією чи іншою мірою самоврядних адміністративних одиниць, які не мають політичної самостійності і виконують вказівки центральної влади. А федеративну державу складають державні утворення з певною політичною самостійністю, а сама федеративна держава виступає як союз цих утворень. 2. На відміну від федерації, в унітарній державі є єдині для всієї країни вищі органи державної влади, єдина правова система, єдина конституція. В федерації в кожному штаті (республіці) може бути своя конституція (чи закон, який визначає структуру вищих органів влади регіону). 3. На відміну від субєктів федерації частини унітарної держави не мають ніякого суверенітету і політичної самостійності (підкорюються центральній владі). 4. Характерною рисою федеративної держави є двопалатна структура парламенту, а також наявність двох систем вищої державної влади (поряд із федеральною системою законодавчої, виконавчої і судової є влада (законодавча, виконавча, судова) регіонів суб’єктів федерації. В унітарній же державі однопалатний парламент, одна система законодавчої, виконавчої і судової влади (яка називається центарльною, всі органи влади підкоряються їм) 5. У федеративній державі існують дві системи державних податків – федеральна і податкова система суб’єктів федерації, і відповідно формуються два державних бюджети. В унітарних державах одна система державних податків і один державний бюджет. 6. Суб’єкти федерації мають свої системи законодавства і судових органів. Система законодавства суб’єкта федерації складається з нормативних правових актів, прийнятих законодавчими та іншими органами даного суб’єкта федерації в межах їх компетенції. Наприклад, судова система суб’єкта Російської Федерації складається з конституційного або статутного суду суб’єкта федерації і світових суддів. В унітарній державі система законодавства і судова система єдині на всій його території. 14. Громадянське суспільство та правова держава: аспекти співвідношення. Громадянське суспільство та правова держава: аспекти співвідношення правова держава забезпечує життєдіяльність і охорону інтересів громадського суспільства. В свою чергу громадянське суспільство підпорядковує собі державу і контролює її. 15. Державні організації: поняття та види. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. Державна організація характеризується наявністю чітко визначеної зовнішньої форми, що зумовлюється такими різновидами організацій: • 1) державне підприємство - це колектив працівників, що створюється з метою забезпечення економічних функцій та реалізації матеріальних інтересів суспільства та держави; • 2) державна установа - це колектив службовців, який створюється державою з метою забезпечення реалізації соціальних інтересів; • 3) орган держави - це колектив службовців та посадових осіб, що створюється з метою реалізації владних повноважень від імені держави. |